Сідла козацької кавалерії середини ХVІІ ст.
Метою дослідження є дізнатись, якими сідлами користувались козаки в середині XVII ст. шляхом збору та систематизації усіх наявних даних про будову, функціональне призначення та типи сідел, здійсненні класифікації наявних козацьких сідел....
Saved in:
| Published in: | Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні |
|---|---|
| Date: | 2013 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2013
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/76494 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Сідла козацької кавалерії середини ХVІІ ст. / С. Погоржельський // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 1. — С. 170-174. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859914027802558464 |
|---|---|
| author | Погоржельський, С. |
| author_facet | Погоржельський, С. |
| citation_txt | Сідла козацької кавалерії середини ХVІІ ст. / С. Погоржельський // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 1. — С. 170-174. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні |
| description | Метою дослідження є дізнатись, якими сідлами користувались козаки
в середині XVII ст. шляхом збору та систематизації усіх наявних даних
про будову, функціональне призначення та типи сідел, здійсненні класифікації наявних козацьких сідел.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:03:51Z |
| format | Article |
| fulltext |
170
На користь того, що цей лук – кримськотатарський* (або турецький,
виготовлений у популярному «кримськотатарському» стилі), свідчить
його форма. Кримськотатарські луки, на відміну від турецьких, мають
виражений рефлекс «плечей» відразу від руків’я («утопленого» у «тіло»
лука, що надає натягненому луку вигляду грецької літери «сігма» (Σ)) та
більшу довжину гнучкої частини «плечей».
Два подібні луки «кримськотатарського» типу турецької роботи пред-
ставлені у Колекції луків Грейсона Антропологічного музею Університе-
ту Міссурі у місті Колумбія, США**. Один з них, довжиною 124,5 см, ви-
готовлений у 1834 р., про що свідчить підпис майстра. Другий, довжиною
148 см – у 1806 р. (рис. 4).
Електронні ресурси та література
1. Asian Traditional Archery Research Network // http://www.atarn.org/islamic/akarpowicz/
turkish_bow_tests.htm
2. Turkish archery // http://www.en.wikipedia.org/wiki/Turkish_archery
3. Isles, Fred. Turkish Flight Arrows (JSAA, 1961, Vol. 4) // Society of Archer-Antiquaries //
www.societyofarcher-antiquaries.org/
4. Karpowicz Adam, James Jay, Kim Albert. Asian / Turkish Bow construction (15 April
1996) // http://www.dcs.ed.ac.uk/home/ajcd/archery/faq/asianbow.html
5. Шокарев Ю.В. История оружия: Луки и арбалеты. – М., 2004. – С. 7–36.
Станіслав Погоржельський (Київ),
учень 11 класу Спеціалізованої школи № 52, дійсний член МАН,
секція археології КМАНум
Сідла козацької кавалерії середини ХVІІ ст.
Історія України, як і всього людства, нерозривно пов’язана з кіньми.
Вони відігравали ключову роль у господарстві наших предків, у військо-
вих діях тощо. Кінь став невід’ємною частиною культури багатьох наро-
дів, які у різні епохи населяли територію України. Не менш важливу роль
кінь відігравав у житті козака.
Слід зауважити, що козаки мали, в першу чергу, піхотні підрозділи, а
не кінноту, утримання якої було недешевим. Велика кількість приладдя
та елементів конюшинного побуту були й лишаються досі дуже дорогою
річчю.
Особливо важливим елементом кінської збруї є сідло та його елемен-
ти (підпруга, путлища, стремена). Саме вони у часи козаччини були го-
ловними предметами розкошу та хизування. Стан сідла та ступінь його
оздоблення давав уявлення про майновий стан його власника. Тому сідла
* Оскільки майже до кінця XVIII ст. Кримське ханство перебувало у складі Осман-
ської імперії, їх можна розглядати як різновид турецького «класичного» лука, що,
проте, має певні відмінності.
** Museum of Anthropology, 100 // http://anthromuseum.missouri.edu/databases.shtml.
171
козацького часу є цікавими артефактами, вивчення яких проливає додат-
кове світло на маловідомі сторінки повсякденного життя козаків
Метою дослідження є дізнатись, якими сідлами користувались козаки
в середині XVII ст. шляхом збору та систематизації усіх наявних даних
про будову, функціональне призначення та типи сідел, здійсненні класи-
фікації наявних козацьких сідел.
Дане питання характеризується вкрай низьким ступенем вивченості
спорядження бойового коня козаків, зокрема сідел у вітчизняній історич-
ній науці. Історіографічна база дослідження досить обмежена. Кількість
вітчизняних джерел незначна, до того ж тема сідел висвітлена у них лише
поверхово. Залучення польської й російської літератури дозволило авто-
ру провести низку співставлень між сідлами, що побутували в той час на
території усієї Східної Європи.
Окрім літератури, дослідження спирається на низку артефактів. Це
археологічні знахідки козацьких сідел, більшість із яких походить з роз-
копок на місці Берестецької битви, а також кілька сідел з музейних екс-
позицій.
У Речі Посполитій існувала велика кількість типів сідел, які за своїм
практичним призначенням були використовувані як легкою кавалерією,
так і важкою. Та, оскільки військо Хмельницького, в першу чергу, скла-
далось із незаможних прошарків суспільства, у повстанців переважала
легка кавалерія над важкою, що й зумовлює використання воїнами сте-
пу сідел легкої кавалерії. Майже всі типи сідел легкої кавалерії походи-
ли з Туреччини. У свою чергу, турецькі типи походили з великої окремої
групи тюркських сідел, про що зазначає у своїй роботі С. Вітгенштейн [2,
224]. Культурний вплив Османської імперії та Кримського ханства осо-
бливо добре проявився у XVI–XVII ст., особливо після розповсюдження
у Східній Європі моди Сарматизму, завдяки якій у Речі Посполитій бага-
то що запозичувалось з Османської Імперії, у тому числі й сідла [5, 200].
На жаль, крім пам’яток матеріальної культури, до нас майже не дійшло
жодних згадувань та описів сідел, якими послуговувались козаки в серед-
ині XVII ст. Сідла, знайдені під Берестечком та екземпляри з музейних
колекції, у своїй переважній більшості відносяться до турецьких та схід-
них типів. Якщо виокремити групу сідел, які є оптимальними для легкої
кавалерії, ми зможемо взяти їх за основу при класифікації та описах.
Наведені вище аргументи дозволяють виділити два основні типи ко-
зацьких сідел – «арчак» та «терлиця».
Сідло типу арчак або ярчак (саме під такою назвою воно фігурує у
польських джерелах) у XVII ст. було дуже поширеним на територіях Речі
Посполитої, Московського царства, Османської імперії. Російський до-
слідник Е. Аствацатурян пише про даний тип сідел: «Це сідло малого
розміру з майже однакової форми луками. До сідла кріпилася подушка
з чотирма бляшками-гудзиками, від яких відходили ремінці, якими по-
172
душка прикріплювалась до сідла. До арчака, так само як і до інших сідел,
міцно кріпилися шкіряні або полотняні прямокутники-крильця, а вільно
на ременях – шкіряні прямокутники – тебеньки; і ті й інші захищали ногу
від тертя об ремінь, на якому висіло стремено» [1, 306].
Дуже цікаві записи у польського дослідника С. Лінде. У своїй енци-
клопедії він зазначає: «Ярчак (з татарської – легке сідло) – сідло, яке ши-
роко використовувалось московитами та татарами. Було досить зручним:
можна було крутитись на всі боки, увертатись від ударів пікою, привста-
вати та стріляти з лука вперед та у пів оберту. Посадка у таких сідлах була
дуже високою. Особливо дані сідла були популярними серед татар. Іноді у
поході їх підкладали під голову(замість подушки)» [6, 65]. Як видно з цьо-
го опису, сідла даного типу були просто ідеальними для легкої кінноти. У
таких елементах, як висока посадка та оптимальність при використанні
лука, простежуються тюркські корені цього сідла.
Одним з найцікавіших описів сідел даного типу є опис З. Жигуль-
ського. Він пише про арчаки таке: «Сідла легкої кавалерії; козацькі, часто
звані ярчаком, мають невеликі луки та подушки» [9, 285]. Незвичайним у
цьому є те, що польський дослідник називає арчаки сідлами козаків. Ви-
никає питання, чому? Відповідь ми можемо прочитати у роботі Є. Кіто-
вича. Польський історик XIX ст. наводить унікальні відомості про вико-
ристання та розповсюдження арчаків: «Арчак – це був гладенький терлик
або ленк (сідла), обклеєний шкірою, без подушки. На таких сідлах їзди-
ли хлопці, слуги, піддані, тому що змалечку вони були навчені їздити на
твердих сідлах або взагалі без них» [8, 1]. З цієї реляції ми можемо зро-
зуміти, чому козаки користувались такими сідлами. Також зауважимо,
що це єдиний тип сідел, який отримав назву «козацьких». Можливо, це
сталося саме тому, що арчаків було набагато більше, ніж інших сідел. До
причини, чому козаки користувались саме такими сідлами, віднесемо:
1) Практичність даних сідел при використанні.
2) Відносна дешевизна останніх.
Оскільки козаки частіше за все походили з незаможних верств насе-
лення, то й навчалися вони на грубих сідлах або, як зазначив Є. Кітович,
взагалі без сідел. Даний тип сідел вважався відносно дешевим. Як показу-
ють розкопки на полі берестецької битви, були не тільки дорогі взірці сі-
дел, а й прості, що й відповідало одній з головних вимог кавалерії козаків.
Сідла типу арчак у XVII ст., а також згодом, поширились не тільки
на території України. Це сідло активно використовувалось донськими
козаками у XVIII–XX ст. Усі європейські гусарські формування протя-
гом XVIII–XIX ст. використовували угорські сідла, які є дуже схожими
за своєю конструкцією на арчаки. У свою чергу, на території України у
XVIII ст. арчаками користувались козаки та гайдамаки.
У 1973 р. відомий український археолог І. Свєшніков, здійснивши роз-
копки на полі битви під Берестечком, знайшов значну кількість елементів
173
сідел. Аналізуючи описи І. Свєшнікова та зображення даних сідел, можна
сказати, що останні варто віднести до типу арчак. На це вказує розташу-
вання між собою обох лук та характерне для цього типу кулеподібне від-
окремлення на луках. На луках та крайніх частинах полиць немає жод-
них орнаментів та оздоблень, і це характерно для подібних сідел, оскільки
ними найчастіше користувались представники незаможних верств насе-
лення, які не могли собі дозволити орнаментацію та оздоблення металом
чи камінням.
Як вище приведені ознаки, та місце, де були знайдені дані сідла, безза-
перечно вказують на їх належність козакам.
Другим типом сідел, який використовували козаки, була терлиця.
Саме таким терміном польський дослідник Є. Кітович називає цей тип.
Він наводить наступні відомості: «Терлицею було сідло з високою лукою
зпереду, яке мало шаровидне закінчення та задньою лукою, яка мала ви-
гляд лавки довжиною з четверть ліктя» [8, 305]. Російський дослідник
Е. Аствацатурян серед усіх турецьких сідел також виокремлює певну гру-
пу: «Широке сідло, яке упритул прилягає до спини коня та опирається
на неї спеціальними лавками. Хребет коня залишався вільним. Передня
лука була високою, загостреною до гори, іноді закінчується заокруглен-
ням, іноді нагадує арку. Задня лука була широкою та відлогою. Вигин си-
діння мав плавну лінію» [1, 305].
На барельєфі авторства Ж. Тібо у паризькому соборі Сен-Жермен де
Пре, де Ян ІІ Казимир був зображений на полі Берестецької битви, ми мо-
жемо побачити козацького довбиша та його коня, у якого сідло належить
до типу терлиця, що беззаперечно підтверджує використання козаками
даних сідел. Майже всі сідла даного типу були дорогими елементами кін-
ської збруї. До нашого часу не збереглось жодного сідла, представленого
вище типу, яке могло б бути еквівалентним недорогим сідлам типу «ар-
чак», знайденим під Берестечком. З цього можна зробити висновок, що
такими сідлами могла користуватись козацька старшина, яка була фінан-
сово спроможна дозволити собі подібне придбання.
Сідла типу терлиця, як і арчаки, активно використовувались у XVII–
XVIII ст., проте з часом західноєвропейські сідла витіснили їх.
У Національному музеї історії України знаходиться сідло, яке являє
собою достатньо дорогий екземпляр кінської збруї. Передня лука є ви-
щою та має шароподібне відокремлення у верхній частині. Задня лука є
нижчою та має форму півкола. Сидіння між луками має плавну лінію. За-
галом, усі наведені вище ознаки вказують на те, що дане сідло відноситься
до типу «терлиця».
Порівняльний аналіз орнаментики та оздоблення оригінальних ту-
рецьких сідел та описуваного нами сідла дозволяє припустити, що дане
сідло може походити з Османської Імперії. Також можна припустити, що
цим сідлом могла користуватись козацька старшина.
174
Під час написання роботи постало питання: якими технічними осо-
бливостями відрізнялися використовувані козаками сідла від інших?
Саме вирішенню цього питання було присвячено експериментальне до-
слідження. Завданням було практичним шляхом порівняти тактико-тех-
нічні характеристики сідел різних типів. Оскільки сідла, якими в той час
користувалися козаки, на сьогодні в точних копіях чи репліках, придат-
них для використання, відсутні, ми будемо проводити дослід, викорис-
товуючи «сідла-нащадки», максимально наближені за своїми характерис-
тиками до «предків». У нашому експерименті ми будемо використовувати
джигітувальне сідло та сідло стройового типу.
Автором роботи було здійснено низку виїздів на кожному з зазначених
сідел та виконано вправи із рубки шаблею та стрільбою з лука. Під час
досліду було виявлено придатність та комфортність сідел обох типів при
рубці шаблею. Проте, при тестуванні стрільби з лука, сідло стройового
типу показало гірші результати в порівнянні з джигітувальним.
Отже, джигітувальне сідло за своїми показниками справді як і арчак,
більше підходило для козаків, що черговий раз підтверджує слова бага-
тьох зброєзнавців.
Дослідження кола питань, що стосуються генезису, типології, такти-
ко-технічних характеристик сідел, дало нам можливість робити певні
історичні узагальнення стосовно часу та напрямів проникнення певних
типів сідел на територію України, особливостей ведення бою козацькою
кавалерією тощо. Зокрема, встановлено, що козацька кіннота користува-
лася сідлами турецьких типів – арчак та терлиця. Це пояснюється тим,
що у XVII ст. вся Південно-Східна Європа, зокрема й Україна, знаходи-
лися під сильним культурним впливом Османської Імперії. Основними
причинами, через які козаки користувалися цими сідлами, були:
1) максимальна практичність в умовах бою;
2) відповідність моді того часу;
3) відносна дешевизна.
Завдяки експериментальному дослідженню стало зрозуміло, чому
козаки користувались сідлами виключно легкої кавалерії. Технічні ха-
рактеристики таких сідел як ярчак та терлиця найкраще підходили для
ведення бою степових комонників.
Література
1. Аствацатурян Е. Турецька зброя. – СПб.: Оружейная академия, 2002.
2. Вайнштейн С. Мир кочевников центра Азии. – М.: Наука, 1991.
3. Зайченко В. Вишивка козацької старшини XVII–XVIII ст. Техніки. – К.: Родовід,
2006.
4. Свєшніков І. Битва під Берестечком. – Львів: Слово, 1991.
5. Gloger Z. Encyklopedia staropolska.– T. 3–4. – Warszawa: Wiedza Powszechna, 1958.
6. Linde S. Słownik języka polskiego. – Warszawa, 1807.
7. Pasek J. Pamiętniki. – Kraków: Greg, 2008.
8. Kitowicz J. Opis obyczajów i dziejów za panowania Augusta III. – Wrocław, 1970.
9. Zygulski Z. Broń w dawnej Polsce. – Warszawa: PWN, 1982.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-76494 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2078-0850 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:03:51Z |
| publishDate | 2013 |
| publisher | Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| record_format | dspace |
| spelling | Погоржельський, С. 2015-02-10T17:39:20Z 2015-02-10T17:39:20Z 2013 Сідла козацької кавалерії середини ХVІІ ст. / С. Погоржельський // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 1. — С. 170-174. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 2078-0850 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/76494 Метою дослідження є дізнатись, якими сідлами користувались козаки в середині XVII ст. шляхом збору та систематизації усіх наявних даних про будову, функціональне призначення та типи сідел, здійсненні класифікації наявних козацьких сідел. uk Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні Дослідження пам’яток археології козацької доби Сідла козацької кавалерії середини ХVІІ ст. Article published earlier |
| spellingShingle | Сідла козацької кавалерії середини ХVІІ ст. Погоржельський, С. Дослідження пам’яток археології козацької доби |
| title | Сідла козацької кавалерії середини ХVІІ ст. |
| title_full | Сідла козацької кавалерії середини ХVІІ ст. |
| title_fullStr | Сідла козацької кавалерії середини ХVІІ ст. |
| title_full_unstemmed | Сідла козацької кавалерії середини ХVІІ ст. |
| title_short | Сідла козацької кавалерії середини ХVІІ ст. |
| title_sort | сідла козацької кавалерії середини хvіі ст. |
| topic | Дослідження пам’яток археології козацької доби |
| topic_facet | Дослідження пам’яток археології козацької доби |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/76494 |
| work_keys_str_mv | AT pogorželʹsʹkiis sídlakozacʹkoíkavalerííseredinihvííst |