Новий могильник козацької доби з с. Виповзів на Чернігівщині
Saved in:
| Published in: | Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні |
|---|---|
| Date: | 2013 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2013
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/76495 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Новий могильник козацької доби з с. Виповзів на Чернігівщині / В. Коваленко // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 1. — С. 186-191. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860046097025597440 |
|---|---|
| author | Коваленко, В. |
| author_facet | Коваленко, В. |
| citation_txt | Новий могильник козацької доби з с. Виповзів на Чернігівщині / В. Коваленко // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 1. — С. 186-191. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні |
| first_indexed | 2025-12-07T16:58:01Z |
| format | Article |
| fulltext |
186
Ukrainy z pierwszej polowy XVII wieku / Żródła dziejowe. – Т.V. – Warszawa: Skład głowny
w ksiegarni Gebethnera i Wolffa, 1877. – S. 1–226. – S. 95; Jablonowskі A.W. Pіsma. Т.ІІІ.
Ukraina. – Warszawa: Sklad glowny w ksiegarni E.Wende i S-ka, 1911. – S. 35.
9. Кулаковський П. Чернігово-Сіверщина у складі Речі Посполитої. 1618–1648. – К.:
Темпора, 2006. – С. 417.
10. ЦДІАК України. – КМФ-15. – Оп. 1. – Спр. 303. – Арк. 390-393, 395-397; Lustracyа Dóbr
Króla JMci w województwach trzech: Podolskiem, Braclawskiem, Kijowskiem leżących... –
S. 199–201, 204–205.
11. ЦДІАК України. – КМФ-15. – Оп. 1. – Спр. 303. – Арк. 395-396; Lustracyа Dóbr Króla
JMci w województwach trzech: Podolskiem, Braclawskiem, Kijowskiem leżących... – S. 204;
Державний архів Чернігівської області (далі – ДАЧО). – Ф. 86. – Оп. 1. – Спр. 28. –
Арк. 277; Лазаревский А.Л. Исторические заметки о некоторых селах Черниговской
губернии // Черниговская памятка на 1896/97 год. Карманная справочная книжка.
– Чернигов: Губернская типография, 1896. – Отд. ІІІ. – С. 1–32. – С. 16; Лазарев-
ский А.Л. Акты по истории землевладения в Малоросии // ЧИОНЛ. – 1890. – Кн. 4.
– Отд. ІІІ. – С. 83–135. – С. 88–89.
12. Lustracyа Dóbr Króla JMci w województwach trzech: Podolskiem, Braclawskiem, Kijowskiem
leżących... – S. 94, 95, 204–205.
13. Кулаковський П. Чернігово-Сіверщина у складі Речі Посполитої… – С. 288.
14. Лучицкий И.В. Материалы для истории землевладения в Черниговщине и Север-
щине… – С. 13–14; Лазаревский А.Л. Обозрение Румянцевской описи Малороссии.
– Чернигов: Губернская типография, 1866. – Вып. 1. – С. 62.
15. Лазаревский А.Л. Исторические заметки о некоторых селах Черниговской губер-
нии... – С. 2.
16. ДАЧО. – Ф. 133. – Оп. 1. – Спр. 3. – Арк. 86-86 зв., 91.
17. Зайченко В. Село Новий Білоус та його округа. –Чернігів: Чернігівська ОУНБ ім.
В.Г.Короленка, 2003. – С. 27; Василенко Н.П. Генеральное следствие о маетностях
Черниговского полка 1729–1730 гг. –Чернигов: Типография Губернского земства,
1908. – С. 154–156.
18. Інститут рукописів Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадського. – Ф. ІІ. –
Спр. 13697. – Арк. 62; Шафонский А. Черниговского наместничества топографичес-
кое описание. – Изд. М.Судиенко. – К.: Университетская типография, 1851. – С. 197–
198, 323.
Володимир Коваленко (Чернігів),
доцент, директор Центру археології та стародавньої історії
Північного Лівобережжя ім. Д. Я. Самоквасова,
кандидат історичних наук
Новий могильник козацької доби
з с. Виповзів на Чернігівщині
Поховальні пам‘ятки козацької доби XVI–XVIII ст. лише відносно не-
щодавно стали надбанням історичної науки. Ще не так давно навіть у ході
спеціалізованих археологічних досліджень вони нерідко просто ігнору-
вались фахівцями. І зараз, аналізуючи матеріали розкопок, наприклад,
ХІХ ст., ми нерідко заново відкриваємо для себе знахідки цієї доби. Одні-
єю з таких маловідомих пам‘яток козацької доби є невеличкий некрополь
на давньоруському городищі – ранньому дружинному таборі ІХ–Х ст. в
с. Виповзів Козелецького району (а колись – Остерського повіту) на Чер-
нігівщині.
187
Зазначені матеріали, як-то нерідко буває в археології, привернули
нашу увагу майже випадково – в ході пошуків першопочатків досліджень
Виповзівського городища. Ще наприкінці 70-х років ХХ ст., студіюючи
наслідки перших археологічних досліджень літописних міст Чернігово-
Сіверської землі, нашу увагу привернули пам‘ятки с. Виповзів, які на тоді
більшість дослідників (а за ними й автор) вважала рештками літописної
Лутави, розташованої неподалік. Іншого городища поблизу тоді не було
відомо, через що саме з Лутавою й пов’язували відоме з ХІХ ст., з часів пу-
блікації зводу Д. Я. Самоквасова, Виповзівське городище. З часом стало
зрозуміло, що це – хибна точка зору: Виповзівський комплекс неприпус-
тимо ототожнювати з літописною Лутавою, як то робилося раніше – пи-
семні джерела XIV–XVII ст. згадують водночас і Виповзів, що перебував
у складі Остерського староства, і Лутаву, яка лежала на кордоні з Москов-
ським царством і підпорядковувалась безпосередньо київському воєводі.
Проте це не завадило продовжити археологічні дослідження Виповзова.
Наш інтерес, значною мірою, був зумовлений тим, що 2008 р. археологічна
експедиція Інституту археології НАН України (ІА НАНУ) та Чернігівсько-
го Національного педагогічного університету імені Т. Г. Шевченка (ЧНПУ)
під керівництвом зав. відділом давньоруської та середньовічної археології
ІА НАН України, члена-кореспондента НАНУ, д.і.н., проф. О. П. Моці та
зав. кафедри історії та археології України ЧНПУ імені Т. Г. Шевченка, ди-
ректора Центру археології та стародавньої історії Північного Лівобереж-
жя імені Д. Я. Самоквасова, к.і.н., доц. В. П. Коваленка в ході археологічної
розвідки по літописному Шляху Володимира Мономаха з Чернігова до
Києва обстежила Виповзівське городище. З 2009 р. розпочалися стаціонар-
ні дослідження городища Виповзівською археологічною експедицією ІА
НАН України та ЧНПУ імені Т. Г. Шевченка під керівіництвом ст. науко-
вого співробітника Центру, асистента кафедри історії та археології Укра-
їни В. М. Скорохода (наукові консультанти – член-кореспондент НАНУ
О. П. Моця та директор Центру археології та стародавньої історії Північно-
го Лівобережжя імені Д. Я. Самоквасова доц. В. П. Коваленко).
Перед початком робіт, як завжди, були належним чином опрацьовані
відомі архівні матеріали з історії досліджень Виповзівського городища, у
т. ч. – й матеріали наукового звіту В. Л. Беренштама. Вільям Людвигович
Беренштам (1839 – 1904 рр.)– єврей за етнічною приналежністю, батьки
якого перейшли в лютеранство; 1862 р. закінчив історико-філологічний
факультет Київського університету Св. Володимира; Член Південно-За-
хідного відділення Імператорського Російського Географічного Товари-
ства, Член Московського Антропологічного Товариства, Дійсний Член Ім-
ператорського Московського Археологічного Товариства (ИМАО) тощо.
(Детальніше біографічні матеріали про В. Л. Беренштама див.: Іваниць-
ка С. «Український шістдесятник» Вільям Беренштам – дослідник місце-
вих старожитностей // Краєзнавство в особах. – 2012. – № 1. – С. 57 – 66.).
Звіт члена ИМАО В. Л. Беренштама зберігається нині в НА ІІМК РАН у
188
Санкт-Петербурзі, у Фонді 1, «Дело» № 48 за 1889 р. «Дело» являє собою
стандартну напівкартонну папку типу «скорозшивач» кінця ХІХ ст., з си-
нього картону, з підшитими білою ниткою паперовими листами розміру,
дещо більшого за сучасний стандартний. Матеріали «Дела» писані калі-
графічним почерком чорними чорнилами, російською мовою ХІХ ст.
27 травня 1889 р. він звернувся з листом до голови Імператорського
Археологічного Товариства (ИАК) графа О. Бобринського з проханням
надати йому «Відкритий лист» на проведення «свої коштом» розкопок
на городищі в с. Виповзів Остерського повіту, що й був виданий йому 5
червня 1889 р. за № 524 за підписом заступника голови ИАК М. Кондако-
ва. Оскільки більшість сучасних (особливо молодих) дослідників погано
уявляють собі порядок видачі «Відкритих листів» ИАК Російської імпе-
рії, що становить певний інтерес для вчених, котрі цікавляться історією
розвитку нашої науки, беру на себе сміливість надати в додатках-ілюстра-
ціях деякі з цих документів (рис. 1).
Роботи В. Л. Беренштама на Виповзівському городищі навряд чи мож-
на вважати вдалими. На майданчику городища його розвідковий шурф
3,40 х 3,15 м натрапив на поховання за християнським обрядом у дубовій
труні (1,77 х 0,34 – 0,42 м), орієнтоване головою на південний захід, при-
чому між кистями рук небіжчика лежала монета («обол Харона») – шеляг
шведського короля Густава ІІ Адольфа (дати правління – 1611 – 1632 рр.).
У північній стінці шурфу оголилось ще одне подібне ж поховання, в наслі-
док чого В. Л. Беренштам зробив висновок, що «…городище есть собствен-
но христианское сельское кладбище, судя по монете, 17го в.», і припинив
подальші роботи на пам’ятці, не зафіксувавши решток розвіяних вітром
оборонних споруд. Цікаво відзначити, що ані пізніші роботи А. Л. Коза-
кова (траншея, що розрізала напільний рів городища), ані дослідження
В. М. Скорохода (загалом близько 250 м2, що розрізали західний схил го-
родища, від рову до власне городищенського майданчика), жодного похо-
вання не виявили. Вірогідно, ми тут маємо справу з незначною локальною
групою поховань ХVII ст., сконцентрованих на східному схилі городища,
що, проте, не знімає питання про можливе виявлення в наступні роки не-
подалік ще ряду могил та невеличкої дерев’яної каплички чи й храму. У
будь-якому разі, незважаючи на відносно невдалі польові дослідження,
саме В. Л. Беренштам першим описав Виповзівське городище як архео-
логічну пам’ятку, привернувши цим до неї увагу фахівців. Фрагмент з
тексту Звіту В. Л. Беренштама про наслідки робіт на городищі с. Випо-
взів наведені нижче зі збереженням тогочасної орфографії та пунктуації.
В тексті лише замінена російська літера «ђ» на сучасне «е» та видалені
вживані в тогочасній російській мові тверді знаки «Ъ» в кінці слів, що за-
кінчуються на приголосний.
«Выползовское городище находится в Остерском уезде Черниговской
губ. на землях села Выползова, впервые упоминаемого под 1392 г. *, в
1 версте на СЗ от него, в 1 1/2 в. к ЮЗ от с. Лутава, упоминаемого в 1155 г. **,
189
в 2 1/2 в от р. Десны и в 4 в к ССЗ от с. Старогородки (Остерского городца).
Городище расположено на конце длинного выступа или мыса возвышен-
ности, которая тянется в 3,4 верстах по правой стороне Десны, в виде воз-
вышенного ея берега, отделяя к В. заливные луга, выступ тянется по лугу
по направлению к реке, поднимаясь над лугом на высоту 6,7 сажень. У
подошвы возвышенности, на которых расположены с. Выползово и горо-
дище протекает небольшая река Крымка, далее к Ю. впадающая в рукав
Старую Десну. Верхний слой почвы на выступах и на полях, отделяющих
его от с. Выползова, состоит из чернозема; только на З. от городища в …
лесах, где выступ отделяется от остальных … возвышенностей, находят-
ся песчаные бугры, называемые «Чкурымовыми Буграми»; они занима-
ют около 1/2 квадратной версты; такие же песчаные бугры, называемые
«Пымчище», находятся за селом в 2 в. к Ю. от городища.
Как в черноземах на полях и на мысу, так на Чкуратовых Горбах и на
Пымчище в особенности попадается оч. много черепков от глиняной посу-
ды; часть их ничем не отличается от современных, но очень много попада-
Рис. 1. Відкритий лист
В. Л. Беренштама.
190
ется и плохо и неравномерно обожженных, с заметною примесью крупного
гравия и с узорами, характерными для оч. старинных образцов керамики.
Самое городище находится на восточной более широкой оконечности
выступа, который здесь очень круто поднимается над облегающими его с
трех сторон лугами и над р. Крымкой; городище приблизительно на 3,25 м
возвышается над остальною частью выступа; оно имеет 330 м в окружно-
сти, 65 м длины и 35 м ширины; по середине во всю ширину свою оно пред-
ставляет занесенное [… около 1,50 м понижение. (По краям замечаются
валы, окружающие городище со всех сторон; ясных контуров эти валы не
имеют; высота их около 2 м; в этом валу в четырех местах замечаются осы-
пи, скучивающиеся к середине городища; в осыпях почва состоит из сы-
пучего, разносимого ветром песку, в котором попадается масса черепков,
аналогичных с прежде упомянутыми, и человеческих костей; в неболь-
ших обрывах над этими углублениями в черноземной почве толщиною в
1,2 м замечается также много костей и черепков).
…На глубине 0,90 м обнаружены были стенки и дно сгнившего из дубо-
вых досок толщиною в 1 1/2 сантим. гроба; крышки не оказалось (она ве-
роятно провалилась и слилась с перегнившим дном). Длина гроба 1,77 м,
ширина его в головах 0,42 м, в ногах 0,34 м; стенки гроба вертикальны.
В гробе мужской скелет, головою на ЮЗ. (летнее погребение); руки сло-
жены ниже груди; между костями кистей рук найдена монета, шведский
шеляг Густава Адольфа.
Произведенные ниже гроба раскопки не дали никаких результатов; на
0,05 м. ниже началась нетронутая песчаная подпочва. На боковой стенке
ямы обнаружился другой такой же гроб с таким же направлением; а рас-
копки обнажившихся само собою костей в осыпи показало и там такое же
Рис. 3. Виповзівське городище (малю-
нок зі звіту В. Л. Беренштама. – Арк. 9).
Рис. 2. Місцевість Виповзівського
городища (малюнок зі звіту
В. Л. Беренштама. – Арк. 8-верх).
191
христианское погребение. Так как таким образом выяснилось, что горо-
дище есть собственно христианское сельское кладбище, судя по монете,
17го в., то раскопки были прекращены» (рис. 2-3).
Наступні покоління археологів (а в листі видачі Звіту В. Л. Беренш-
тама, крім прізвища автора, перераховані ще прізвища московських до-
слідників – І. П. Русанової, С. С. Ширинського, О. М. Мельниковської,
Ю. Ю. Моргунова; київських – О. П. Моці, чернігівських – О. В. Шекуна,
О. М. Веремейчик, Л. В. Ясновської та ін.) беззастережно згадували «пер-
ші розкопки» В. Л. Беренштама на Виповзівському городищі, одноголос-
но ототожнюючи його з рештками літописного міста Лутава, згаданого
вперше в літописах під 1155 р.
Світлана Скруха (Пляшева),
науковий співробітник відділу історії Берестецької битви
НІМЗ «Поле Берестецької битви»
Традиції поховання козаків та цвинтарі
козацької доби на місці Берестецької битви 1651 р.
Кожному народові з його історією властиві численні традиції – зви-
чаї, обряди, правила і норми поведінки людей, що передаються ними із
покоління в покоління. Традиції живуть і діють довгий час, буває, що і
століттями. Мабуть, не варто наголошувати на суспільній значимості цих
традицій у нашому житті сьогодні. Напевно, не менш важливими вони
були у козацькому, сповненому небезпек і пригод житті.
В першу чергу варто зупинитися на досить сумній традиції похован-
ня померлих чи загиблих козаків-побратимів. Цей звичай нашого народу
бере свій початок із незапам’ятних часів.
До сьогоднішніх днів у народі існують легенди, згідно з якими козаки
ховали покійників під високими могилами, які ніби наносили шапками:
Насипали над козаком
Та високу могилу,
Ой посадили в головоньках
Та червону калину.
Проте дійсність спростовує це романтичне уявлення. Нині в степах
України, як зазначав Д. Я. Телегін, науково досліджено тисячі курганів,
де поховань, які б можна було трактувати як козацькі, практично немає.
Але, водночас, відомі місця, де знаходяться десятки звичайних «плоских»
цвинтарів козацької доби. Могилки над кожним таким похованням неве-
ликі, видовженої форми.
Інколи козацька могила буває перекритою кам’яною плитою з петро-
гліфами (написами на камені). Такі поховання під плитами є на цвинта-
рях Одещини. Над могилою останнього кошового отамана П. Калнишев-
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-76495 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2078-0850 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:58:01Z |
| publishDate | 2013 |
| publisher | Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| record_format | dspace |
| spelling | Коваленко, В. 2015-02-10T17:39:50Z 2015-02-10T17:39:50Z 2013 Новий могильник козацької доби з с. Виповзів на Чернігівщині / В. Коваленко // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 1. — С. 186-191. — укр. 2078-0850 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/76495 uk Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні Дослідження пам’яток археології козацької доби Новий могильник козацької доби з с. Виповзів на Чернігівщині Article published earlier |
| spellingShingle | Новий могильник козацької доби з с. Виповзів на Чернігівщині Коваленко, В. Дослідження пам’яток археології козацької доби |
| title | Новий могильник козацької доби з с. Виповзів на Чернігівщині |
| title_full | Новий могильник козацької доби з с. Виповзів на Чернігівщині |
| title_fullStr | Новий могильник козацької доби з с. Виповзів на Чернігівщині |
| title_full_unstemmed | Новий могильник козацької доби з с. Виповзів на Чернігівщині |
| title_short | Новий могильник козацької доби з с. Виповзів на Чернігівщині |
| title_sort | новий могильник козацької доби з с. виповзів на чернігівщині |
| topic | Дослідження пам’яток археології козацької доби |
| topic_facet | Дослідження пам’яток археології козацької доби |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/76495 |
| work_keys_str_mv | AT kovalenkov noviimogilʹnikkozacʹkoídobizsvipovzívnačernígívŝiní |