Музей печерних міст в структурі Севастопольського музейного об’єднання
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні |
|---|---|
| Datum: | 2013 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2013
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/76503 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Музей печерних міст в структурі Севастопольського музейного об’єднання / В. Акімченков // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 1. — С. 400-404. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-76503 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Акімченков, В. 2015-02-10T17:44:51Z 2015-02-10T17:44:51Z 2013 Музей печерних міст в структурі Севастопольського музейного об’єднання / В. Акімченков // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 1. — С. 400-404. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. 2078-0850 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/76503 uk Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні Тюркологічні дослідження Музей печерних міст в структурі Севастопольського музейного об’єднання Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Музей печерних міст в структурі Севастопольського музейного об’єднання |
| spellingShingle |
Музей печерних міст в структурі Севастопольського музейного об’єднання Акімченков, В. Тюркологічні дослідження |
| title_short |
Музей печерних міст в структурі Севастопольського музейного об’єднання |
| title_full |
Музей печерних міст в структурі Севастопольського музейного об’єднання |
| title_fullStr |
Музей печерних міст в структурі Севастопольського музейного об’єднання |
| title_full_unstemmed |
Музей печерних міст в структурі Севастопольського музейного об’єднання |
| title_sort |
музей печерних міст в структурі севастопольського музейного об’єднання |
| author |
Акімченков, В. |
| author_facet |
Акімченков, В. |
| topic |
Тюркологічні дослідження |
| topic_facet |
Тюркологічні дослідження |
| publishDate |
2013 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| format |
Article |
| issn |
2078-0850 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/76503 |
| citation_txt |
Музей печерних міст в структурі Севастопольського музейного об’єднання / В. Акімченков // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 1. — С. 400-404. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT akímčenkovv muzeipečernihmístvstrukturísevastopolʹsʹkogomuzeinogoobêdnannâ |
| first_indexed |
2025-11-25T14:04:58Z |
| last_indexed |
2025-11-25T14:04:58Z |
| _version_ |
1850516496131817472 |
| fulltext |
400
17. Керимов Л. Азербайджанский ковер. – Т. II. – Баку, 1983.
18. Seyidov М. Azərbaycan xalqının soykökünü düşünərkən. – Bakı, 1989.
19. Esin Е. Orta Asya’dan Osmanlıya Türk Sanatında İkonografik Motifler. – İstanbul, 2003.
20. Klose С. The Perepedil Enigma // Hali. London. – February 1991, Is. 55. – Р. 110–117.
21. Hali. London. – January-February 2002, Is. 120.
22. Hali. London. – April 1991, Is. 56.
23. Hali. London. – September 1997, Is. 94.
24. Hali. London. – February 1991, Is. 55.
25. Hali. London. – April 1990, Is. 50.
26. Hali. London. – May-June 1999, Is. 104.
27. Hali. London. – September-Oktober 2003, Is. 130.
28. Hali. London. – September 1998, Is. 100.
29. Franses M. Textile Art of the Caucasus. – London, 1996.
Віктор Акімченков (Київ),
аспірант Центру пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
Музей печерних міст в структурі
Севастопольського музейного об’єднання
Встановлення у Криму Радянської влади відкрило новий етап у архе-
ологічних дослідження «печерних міст» Південно-Західного Криму. Пер-
шочергово були прийняті заходи що до збереження їх як об’єктів держав-
ної власності. 1921 р. Мангуп та низка інших «печерних міст» були пере-
дані до розпорядження КримОХРІСу. Археологічні розвідки й розкопки
проводились у цей час Севастопольським музейним об’єднанням (СМО),
Центральним музеєм Тавриди й Державним палацом-музеєм тюрксько-
татарської культури у Бахчисараї. 1927–1929 р. КримОХРІСом за участі
О.-Н. О. Акчокракли, У. А. Боданинського та Б. М. Засипкіна було органі-
зовано археологічне обстеження архітектурних пам’яток Чуфут-Кале, які
відображають ранній етап становлення художньої культури кримських
татар. Помітний внесок в дослідження цього регіону був привнесений у
30-ті рр. ХХ століття: П. П. Бабенчиковим, М. Л. Ернстом, В. Й. Ревдоні-
касом, М. І. Репніковим, Ф. І. Шмітом та ін. [1].
Важливою подією для пам’яткоохоронної справи півострова виявило-
ся створення Музею печерних міст (МПГ), який було утворено 19 жовтня
1937 р. згідно постанови Ради Народник Комісарів Кримської АСРР, яка
проголосила «територію, зайняту печерними містами: Чуфут-Кале, Те-
пе-Кермен, Киз-Куле, Качі-Кальон, Сюрень, Мангуп-Кале, Ескі-Кермен,
північну частину плато Топшану, печерні комплекси: Донатор, Шулдан,
Чилтер, Бакла, Інкерман та у обриві скелі Монастирській по лівому узбе-
режжю Чорної річки, у скелі, на початку Совєтської балки, плато Уч-Баш
– передати у склад нового музею, проголосив цю територію державним
заповідником» [2, 33]. Однак цій події передувала наполеглива праця ке-
рівництва Севастопольського музейного об’єднання за право створення
подібної установи. Так, 10 травня 1937 р. на засіданні Севастопольської
401
міськради з доповіддю про необхідність та своєчасність створення МПГ
виступив директор СМО Д. М. Анкудінов. Негайне вирішення цього пи-
тання було визнане за необхідність, адже незрозумілим залишався статус
цілої групи пам’яток історії, археології та культури. У результаті ця ініці-
атива була підтримана міськрадою.
Місцем розміщення нового музею керівництво СМО обрало Інкерман.
Про це Д. М. Анкудінов доповів на засіданні міськради. Також назріло пи-
тання про встановлення точних кордонів «печерних міст», з цього питан-
ня до Криму було направлено землеміра Химинського [3, 4], й передачі до
музею усіх раніше вивезених артефактів з цих пам’яток [4, 102]. Ініціатива
створення Музею печерних міст була підтримана як урядовими органами
республіки, так й науковими установами країни [5, 4]. У листі Народного
комісаріату просвіти Кримської АСРР йшлося про те, що «зростає попит
на лекції історичного змісту, на екскурсії історичними місцями <…>. Ро-
боти у Криму цілої групи експедицій та авторитетних наукових установ
зібрали багато цікавих та цінних історичних матеріалів з питання вивчен-
ня печерних міст. Але, все знайдене знаходиться у сховищах Академії наук
або у запасних фондах деяких великих центральних музеїв» [6, 59 зв.]. 21
липня 1936 р. Державна академія історії матеріальної культури надісла-
ла до Раднаркому республіки прохання закріпити зам музеєм територію
«печерним міст» Криму та підтримала клопотання СМО щодо цього пи-
тання [6, 60]. Деякі вчені-кримознавці також продемонстрували наміри
допомогти у створенні музею своїми знаннями та досвідом, оскільки це
був «перший досвід у світовому масштабі будівництва музею безпосеред-
ньо на місці» [7, 3]. Вагомий внесок у формування та розбудову Музею пе-
черних міст вніс спадковий доглядач фортеці Кирк-Єр – Яків Абрамович
Дубинський (1895–1958) [14].
Для облаштування Музею печерних міст Музейному об’єднанню було
передано Благовіщенський корпус Інкерманського монастиря. Ліквідація
церкви там відбулася ще 20 травня 1926 р. згідно з постановою КримЦВК
з огляду на те, що «відсутні бажаючі які би використовували її у куль-
тових цілях» [8, 39]. Тому саме к моменту створення музею тут мешкали
робітники різноманітних севастопольських підприємств: Севгресу, Жил-
дору, Бензоскладстрою та ін., яких планувалося переселити до іншого
приміщення. На організацію МПГ офіційно було обіцяно 50 тис. рублів
[6, 58]. Але до 29 липня 1937 р. вдалося отримати лише 25 тис. рублів, що
створювало певні труднощі у питанні своєчасного закінчення усіх робіт
[9, 153]. Керівництву СМО було дане завдання до 1 січня 1938 р. привести
в належний стан приміщення, а до 1 травня 1938 р. відкрити у ньому му-
зей [9, 8]. Незважаючи на підтримку як зі сторони РНК Криму, так й Се-
вастопольської міськради – багато питань залишалося невирішеними. У
лютому 1938 р. приміщення Благовіщенського корпусу не було остаточно
передано СМО, а в його приміщеннях мешкало 14 родин робітників міс-
402
цевих підприємств. Зважаючи на такі обставини керівництво Музейного
об’єднання звернулося до міськради з проханням передати для нового му-
зею приміщення мечеті в Інкермані, на що отримало відмову, адже вона
використовувалося у якості гуртожитку [10, 2].
20 жовтня 1937 р. до Кримської АСРР приїхала інспектор Музейного
відділу Наркомпросу РРФСР К. А. Врочинська, яка здійснила обстежен-
ня кримських музеїв, у тому числі – Музею печерних міст, шляхом участі
у двох засіданнях Музейного об’єднання. Перше – було присвячено до-
повіді начальника експедиції археологічних розкопок, друге – встанов-
ленню профіля музею, п’ятирічному плану його організації та розвитку.
Також було вирішено питання й про створення бібліотеки музею, до збір-
ки останньої передавалися дублікатні екземпляри з бібліотеки Севасто-
польського музею краєзнавства, який у цей час не мав власного примі-
щення та знаходився при Військово-історичному музеї [11].
Процес затягуванням у формуванні музею мав й негативний вплив на
стан історичних пам’яток регіону. Наприкінці 1938 р. голова міської ради
Бахчисараю направив до Раднаркому Кримської АСРР листа, у якому за-
значав, що у самому місті та на його околицях існує низка пам’яток які
знаходяться у віданні Музейного об’єднання та Наркомпросу республіки.
Становище цих об’єктів, за його словами, було незадовільним: деякі фон-
тани було зруйновано, а окремі дюрбє знаходилися у напівзруйнованому
стані [12, 51]. У якості додатку до листа директором Державного бахчиса-
райського палацу-музею тюрксько-татарської культури у Бахчисараї був
складений перелік історичних пам’яток які потребували негайної допо-
моги [12, 52].
Було виокремлено 15 об’єктів: кімната XVIII ст. (у провулку Міліцей-
ському, 16) з елементами дерев’яного декору та арабським розписом яка
використовувалась як підсобне приміщення; діючий мармуровий фонтан
XVIII ст. з орнаментом (у провулку Міліцейському, 17); недіючий фонтан
XVIII ст. зі штучного каменю та орнаментом на території приватного бу-
динку (у провулку Міліцейському, 10); фонтан Сирлик-Чешме XVIII ст. з
орнаментом; лазня Сари-Гузель з написом XVI ст. у напівзруйнованому
стані (по вулиці Чурук-Су, 147); Ескі-Дюрбе XIV–XV ст. з орнаментом та
написом, купол якої потребував ремонту; дюрбе Діляри-Бікэч та Єшіль-
Джамі XVIII ст.; дюрбе № 1 (XV ст.), № 2 та № 3 Ахмет-Бея та хана Муха-
мет-Гірея XVI ст. які знаходилися у поселенні Азіз; дюрбе Хаджі-Менг-
лі-Гірея XVI ст. з орнаментом, у поселенні Салачик; кладовище Кири
Азизлер XIV–XV ст. яке потребувало відновлення та Успенський монас-
тир XV ст. Але слід зазначити, поганий стан цих пам’яток було задокумен-
товано ще наприкінці 20-х років ХХ століття під час їх обстеження У. А.
Боданинським та Б. М. Засипкіним [13, 113–116].
Ситуація навколо музею ставала нестерпною, у її вирішення довилося
втрутитися НКП РРФСР та Наркому просвіти Н. К. Крупській. Саме че-
403
рез це здійнявся гучний скандал між Виконкомом Кримської АСРР та на-
уково-просвітніми установами Севастополя. До Президії Верховної Ради
республіки Наркомпросом було надіслано лист про стан севастополь-
ських наукових та музейних установ. Йшлося про нецільове викорис-
тання мечеті в Інкермані, про боротьбу місцевого архіву та майстерень за
право володіти польським костелом й про незадовільний стан Петропав-
ловської церкви. Жодна з інстанцій не бажала йти на поступки, що в свою
чергу мало негативний вплив на розгортання науково-дослідної справи у
регіоні.
Таким чином, офіційною датою створення Музею печерних міст вва-
жається 19 жовтня 1937 р., але справжня систематична робота з археоло-
гічного вивчення та охорони ввірених йому пам’яток історії, співробіт-
никами цієї установи, була розпочата лише на початку літа 1938 р., про
що свідчать численні газетні статті місцевої преси [15]. У грудні 1938 р.
Музей Печерних міст підготував 420 фотознімків археологічних розко-
пок печерного міста Мангуп-Кале, які були зроблені улітку 1937 р., та від-
правив до Державного Історичного музею у Москву [16, 4].
Саме у 30-ті роки ХХ століття тенденції у сфері музейного будівни-
цтва набувають соціалістичного забарвлення. Всі установи цього типу
були побудовані за марксистсько-ленінською ідеологією й поступово
«удосконалювались» та реформувались згідно з ідейною структурою
«Краткого курса ВКП(б)» Йосипа Сталіна. У цей час доводиться до життя
соціалістична методологія побудови музеїв, основи котрої опрацьовува-
лись ще наприкінці 20-х років ХХ століття. Постановою Президії Всесо-
юзного Центрального виконавчого комітету «Про стан та завдання музей-
ного будівництва в автономних радянських соціалістичних республіках
та автономних областях» від 20 серпня 1933 р. було вирішено, що «музеї
національних республік та областей, котрі повинні бути одним з опірних
пунктів марксистсько-ленінського виховання та технічною базою пропа-
ганди серед широких мас – в дійсності, ані за характером, ані за якістю
своїх експонатів, не відповідають своєму призначенню», тому їх слід при-
вести до належного стану [17].
Література
1. Непомнящий А. А. Профессор Николай Эрнст : страницы истории крымского кра-
еведения / А. А. Непомнящий ; НАН Украины, Таврический нац. ун-т им. В. И. Вер-
надского. – Киев : Стилос, 2012. – 464 с. – (Серия : «Биобиблиография крымоведе-
ния» ; вып. 15).
2. Державний архів у Автономній Республіці Крим (ДААРК), ф. Р-652, оп. 10, спр. 59.
3. Пещерные города-заповедники // Маяк Коммуны. – 1938. – 27 февр. – С. 4.
4. ДААРК. – Ф. Р-652. – Оп. 10. – Спр. 36.
5. Там же. Оп. 11. – Спр. 384.
6. Там же. Оп. 10. – Спр. 58.
7. Бабенчиков [В. П.] Единственный в мире музей пещерных городов / В. П. Бабенчи-
ков // Маяк Коммуны. – 1936. – 26 июля. – С. 3.
404
8. Терещук Н. М. Взаимоотношения Инкерманского монастыря Св. Климента и мест-
ных органов власти в 1920-е гг. по документам церковного стола / И. М. Терещук //
Херсонес – город Святого Климента : тез. докл. и сообщ. VI Межд. конф. по Церков-
ной археологии / Нац. зап. «Херсонес Таврический» ; КФ ИА НАН Украины. – Сева-
стополь, 2011. – С. 38–39.
9. ДААРК. – Ф. Р-652. – Оп. 10. – Спр. 141.
10. Там же. Оп. 15. – Спр. 12.
11. Див. докладніше : Акимченков В. В. «Академия в миниатюре» : Севастопольский му-
зей краеведения (1923–1939) / В. В. Акимченков ; под ред. А. А. Непомнящего ; Тав-
рический нац. ун-т им. В. И. Вернадского, Центр памятниковедения НАН Украины и
УООПИК. – К. ; Симферополь : АнтиквА, 2012. – 120 с. – (Серия : «Биобиблиография
крымоведения» ; вып. 17).
12. ДААРК. – Ф. Р-652. – Оп. 15. – Спр. 12.
13. Охрана и изучение памятников истории и культуры в Крымской АССР : исследова-
ния и документы / авт.-сост. А. В. Хливнюк ; под ред. А. А. Непомнящего ; вступ. ст.
Н. О. Гриненко; комм. Н. В. Кармазиной и др. – Симферополь : СГТ, 2008. – 240 с. –
(Серия : «Биобиблиография крымоведения» ; вып. 11).
14. Яків Абрамович Дубинський (20 січня 1895, Феодосія – 1958) – спадковий доглядач
фортеці Кикр-Єр, один з засновників Музею печерних міст, 30 років присвятив архе-
ології Криму. Вніс суттєвий доробок у збереження та вивчення культурної спадщи-
ни караїмів. З 1918 р. газзан (настоятель) кенаси у Чуфук-Кале. З 1928 р. здійснював
розвідки та розкопки у південно-західним нагір’ї Криму. 1936 р. почав працювати
у Севастопольськім музейнім об’єднанні. Приймав участь у розкопках ІІМК АН
СССР на Ескі-Кермені у 1937 р. та на Мангупі у 1938 р. (Див. докладніше : Я. А. Ду-
бинский [некролог] // Советская археология. – 1959. – № 3. – С. 283; Полканова Т. А.
Основатель Музея пещерных городов. Памяти Я. А. Дубинского / Т. А. Полкано-
ва // Крымские караимы : происхождение, этнокультура, история / Ассоциация
«Крымкарайлар». – Симферополь : Доля, 2005. – 160 с.
15. Див. докладніше : Акімченков В. В. З історії археологічного музейництва Криму у
20-ті–30-ті роки ХХ століття : за матеріалами газети «Маяк Коммуны» / В. В. Акім-
ченков // Краєзнавство. – 2012. – № 1 (78). – С. 111–118.
16. Фотоснимки с раскопок в Мангуп-Кале // Маяк Коммуны. – 1938. – 12 декабря. –
С. 4.
17. О состоянии и заданиях музейного строительства в АССР и АО // Бюллетень народ-
ного комиссариата по просвещению РСФСР. – 1933. – № 18. – С. 3.
|