Пізньосередньовічний Листвен (за археологічними та писемними джерелами)
Saved in:
| Published in: | Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні |
|---|---|
| Date: | 2013 |
| Main Authors: | , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2013
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/76505 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Пізньосередньовічний Листвен (за археологічними та писемними джерелами) / О. Бондар, І. Кондратьєв // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 1. — С. 181-186. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860187632377528320 |
|---|---|
| author | Бондар, О. Кондратьєв, І. |
| author_facet | Бондар, О. Кондратьєв, І. |
| citation_txt | Пізньосередньовічний Листвен (за археологічними та писемними джерелами) / О. Бондар, І. Кондратьєв // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 1. — С. 181-186. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні |
| first_indexed | 2025-12-07T18:05:02Z |
| format | Article |
| fulltext |
181
3. Науковий архів ХОКМ. – Спр. 0 79.
4. Науковий архів ХОКМ. – Спр. 0 105.
5. Науковий архів ХОКМ. – Спр. нр 341.
6. Науковий архів ХОКМ. – Спр. нр 341.
7. Науковий архів ХОКМ. – Спр. нр 388.
8. Науковий архів ХОКМ. – Спр. нд 420.
9. Науковий архів ХОКМ. – Спр. нд НР 408.
10. Науковий архів ХОКМ. – Спр. нд Ле 25.
11. Гульдман В.К. Подольский календар. 1895. – Каменец-Подольский: Тип. Подольско-
го губернського управления, 1901.
12. Сіцінський Ю. Оборонні замки Західного Поділля 14–17 ст. Меджибізький замок. –
Кам’янець-Подільський, 1994.
13. Липа К. Під захистом мурів. – К.: Наш час, 2008.
Олександр Бондар (Чернігів),
старший науковий співробітник Чернігівського національного
педагогічного університету ім. Т.Г. Шевченка
Ігор Кондратьєв (Чернігів),
доцент кафедри всесвітньої історії Чернігівського
національного педагогічного університету ім. Т.Г. Шевченка,
кандидат історичних наук
Пізньосередньовічний Листвен
(за археологічними та писемними джерелами)
Розташований на берегах р. Білоус с. Малий Листвен (Листвен) Черні-
гівської області ототожнюється істориками з літописним Лиственом, який
згадано під 1024 р. у зв’язку з битвою між синами Володимира Великого
Мстиславом та Ярославом [1]. Як свідчать археологічні дослідження 1980,
1984 та 2012 років, цей населений пункт виник не пізніше поч. Х ст., а мож-
ливо, і на рубежі Х–ХІ ст. Вже у Х–ХІ ст. тут існували укріплення Городи-
ща-1 на лівому березі, а у ХІІ–ХІІІ cт. укріплення були перенесені на пра-
вий берег Білоусу (рис. 1). Площа поселення у часи розквіту сягала 20 га.
Однак цей розвиток був раптово перерваний близько середини ХІІІ ст. [2]
Донедавна в історіографії панувала думка про запустіння багатьох
поселень Чернігівщини опісля середини ХІІІ ст. Однак, археологічні до-
слідження останнього десятиліття, як і перегляд та переосмислення вже
існуючих колекцій, показують хибність цієї думки. Матеріали доводять,
що на багатьох поселеннях давньоруського часу присутні матеріали XIV–
XV ст., хоча і в значно меншій кількості ніж матеріали попередньої епохи.
Не став виключенням і Листвен. Зокрема, при перегляді керамічного ма-
теріалу з розкопок 1980-х р. В. П. Коваленка на Лиственському Городи-
щі-2 виявлено невелику кількість кераміки, що може бути датована дру-
гою половиною ХІІІ–ХIV ст. Наявна кераміка фіксується у верхніх шарах
біля підніжжя валу [3]. Невелика кількість кераміки цього періоду була
віднайдена О. В. Шекуном у 1984 р. під час робіт на Посаді-2. Кількість
182
цього матеріалу є незначною і не перевищує 5% від загального обсягу ке-
раміки. Важко говорити і про площу поселення у цей період, можна лише
припустити, що вона була в рази менша давньоруського періоду.
Наступний етап існування Листвена, що виділяється за археологіч-
ними матеріалами, відноситься до XV–XVІ ст. Саме тоді Листвен знову
з’являється на сторінках писемних джерел. У «Реєстрі» любецько-черні-
гівського кордону 20-х років ХVI ст. (1527 р.) с. Малий Листвен названий
володінням «владики брянского». У тому ж документі між с. Плехів та гир-
лом р. Руда знаходимо ще один цікавий топонім – «Брянцеви лози». Це до-
зволяє стверджувати, що у першій половині ХІV ст. ця територія належала
до Брянського князівства, а документ відображає реальний кордон Черні-
гівщини та Брянщини середини ХІV ст. Згадаємо, що у цей час старішими
(великими) чернігівськими князями вважалися князі брянські [4].
Однак ситуація з матеріалами даного періоду ще більш скромна, ніж з
попереднім. В траншеях та шурфах на Городищі-2 матеріал цього часу не
зустрічається зовсім, а невелика кількість керамічних фрагментів фіксу-
ється лише на посаді біля городища. Хоча ці фрагменти не вписуються в
жоден з типів запропонованої О.В. Оногдою типології пізньосередньовіч-
ної кераміки, за рядом ознак, на нашу думку, вони можуть бути віднесені
до XV–XVІ ст. Лише один фрагмент з точністю можна віднести до Типу ІV
за О.В. Оногдою (вінця з профілем підтрикутної валикоподібної форми),
який датується останньою третиною XV–XVІ ст. Також слід відмітити, що
над давньоруськими оборонними спорудами ХІІ–ХІІІ ст. в траншеї №1 (до-
слідження 1980 р.) були виявлені залишки якихось більш пізніх укріплень.
На сьогодні хронологічні рамки існування цих споруд ще потребують уточ-
нення – вони можуть відноситись як до XV–XVІ , так і до XVІІ ст. [5] Зга-
даємо, що саме через Листвен по р. Білоус проходив кордон між землями
Любецького староства Речі Посполитої та Чернігівською землею, що з по-
чатку ХVI ст. відійшла до Московської держави. Наявність у Листвені двох
давньоруських городищ, що знаходяться впритул один навпроти одного,
дозволяє припустити їхнє подальше використання у якості спостережних
пунктів (форпостів) протягом усього ХVI – початку ХVII ст.
З останньої третини ХVI – першої половини ХVII ст. нам відоме коло
землевласників Листвена – чимало шляхтичів Любецького староства во-
лоділи тут маєтностями, з яких несли військову службу, однак, чи не най-
більшими володарями Лиственського «острова» були родини любецьких
бояр Пушкарів та Пузиків. У першій половині XVІІ ст., опісля приєднання
Чернігівщини до Речі Посполитої, до села проникають і польські магнати.
16 липня 1605 р. «доживотье» на Лиственський острів від короля Си-
гізмунда ІІІ отримали брати Іван та Ждан Пушкаровичі (Пушкарі, Пуш-
каренкі) [6]. У 1615 р. любецькі бояри та зем’яни Омелян і Петро Яско-
вичі Решинські-Пушкарі, разом з Федором Пузиком, отримали привілей
Сигізмунда ІІІ «на грунт або остров Лиственский». Співвласниками цієї
маєтності були їх рідні та двоюрідні брати Решинські. У королівському
183
привілеї зазначалось, що це пожалування вони отримали від Сигізмунда
ІІ Августа (1548–1572 рр.) [7]. Під час проведення королівської люстрації
Любецького староства Київського воєводства 1615-1616 р. Пушкарі за-
свідчували свої права на «остров» Лиственський та селище Дулеби при-
вілеєм короля Сигізмунда ІІ Августа та листами від «перших старост… та
підстарост (любецьких. – авт.)». Бояри поскаржились люстраторам на
інших посесорів – Рашка Коваля, Івана Якубовича та Федька Копицю
(Копича), що самоправно намагались заволодіти Лиственським ґрунтом
та «ґвалтовно» захопили половину маєтності. Виявилось, що ця справа
вже розглядалась у 1586 р. і була вирішена на користь позивачів. Листвен-
ський острів разом із с. Дулеби був залишений за Пушкарями [8].
У 1623 р. землями у Листвені заволодів Михайло Ясликовський –
майбутній чернігівський скарбник (1634–1647 рр.) [9]. Проникнення до
регіону польської шляхти зумовило необхідність отримання нових під-
тверджувальних документів. 15 березня 1633 р. шляхтичі та зем’яни Ре-
шинські й Пузикі отримали лист Владислава ІV на Лиственську землю
[10]. Існують відомості про ще один королівський привілей, отриманий
посесорами того ж таки 1633 р. на вальному коронному сеймі [11]. Вже
опісля 1633 р. Федір Пузик разом з Петром Пушкарем-Решинським при-
дбали у Омеляна Резинського (Решинського) ще одну частку Листвен-
ського острова. В матеріалах люстрації 1636 р. посесорами Лиственського
ґрунту зазначені Петро і Омелян «з синами своїми» Решинські-Пушкарі
та Федір Пузик. Шляхтичі пред‘явили люстраторам привілей Владисла-
ва ІV 1633 р. [12].
Десь до 1639 р. Лиственом заволодів чернігівський воєвода та любець-
кий староста М. Калиновський. Відомо, що на початку 1639 р. він поступив-
ся відторгнутим від Любецького староства городищем Листвен Вавринцю
(Варвинцю) Ґорецькому. У королівському привілеї Ґорецькому йшлося про
право посесора на осадження городища людьми [13]. Ймовірно, що мова ве-
лась про городище, що знаходилось з колишнього «московського» боку.
30 жовтня 1645 р. посесор Лиственського острова Федір Пузик отри-
мав королівський дозвіл передати своє право на маєтність рідним та дво-
юрідним братам – Омеляну та Петру Решинським-Пушкарям «з синами».
Нові посесори мали «яко предки их, нам и Речи Посполитой при замку
нашом Любецком службу одним конем отдавать» [14]. Цікаво, що землі
у Пузиків напередодні Хмельниччини таки відібрав В. Ґорецький, лише
після війни Пузики перейшли »на свои першие грунта» [15]. До ХІХ ст.
зберегли свої землеволодіння у селі й Пушкарі-Решинські [16].
Дуже яскраво в матеріальній культурі Листвена представлений наступ-
ний період його існування – доба Козаччини. Невелика кількість матеріалів
XVІІ–XVІІІ ст. (вінця посудин) була знайдена ще у 1980 р. на Городищі-2.
Однак, основний ареал розповсюдження матеріалів цього періоду знахо-
диться на території Городища-1 та сучасного села в районі цього городища
– у тому числі у вигляді підйомного матеріалу в північному та західному
184
куточках сучасного села. Це свідчить про активне розростання населеного
пункту в цей період. Керамічний посуд та кахлі XVІІ–XVІІІ ст. віднайдені
у Листвені, аналогічні матеріалам, що походять з Чернігова та Любеча.
У 2012 р. в центральній частині Городища-1 було закладено шурф. Ви-
явлено, що під шаром сміття ХІХ–ХХ ст. знаходиться досить потужний
шар (до 0,3 м) з матеріалами XVІІ ст. Окрім характерної кераміки були за-
фіксовані уламки від скляних посудин, цвяхи та ін. Слід відмітити, що се-
ред керамічного матеріалу з культурного шару трапляються вінця горщи-
ків, що можуть бути датовані кінцем XVІ – першою половиною XVІІ ст.,
але їх кількість незначна.
В північній частині шурфу був зафіксований кут споруди (заглиблений
у материк на 0,2–0,3 м) із стовповою ямою. Матеріал, що походить з цього
об’єкту безсумнівно відноситься до другої половини XVІІ ст. Знахідки в шарі
цього періоду репрезентовані не лише традиційною керамікою, скляним
посудом та цвяхами, але й значною кількістю кахлів – у т.ч. фрагментами з
яскраво-зеленою поливою. Інтерес представляє фрагмент полив’яної зеленої
декоративної кахлі у вигляді хреста. Беззаперечно, що зафіксована споруда
належить до комплексу будівель, що знаходились на території Городища-1.
Матеріали XVІІ–XVІІІ ст. також зафіксовані у Траншеї 1 (2012 р.), яка
частково розрізала дуже пошкоджені пізніми перебудовами укріплення Х ст.
Матеріал цього періоду знаходився у верхніх шарах знищеного валу. В одній
із ям, що була викопані в тілі валу, віднайдено фрагмент поливної керамічної
люльки. Зауважимо, що Городище-1 займало дуже вигідне місце для обла-
штування садиби володаря населеного пункту. По-перше, садиба знаходить-
ся посередині села та відмежовує значну його частину від річки, по-друге, на-
весні, коли рівень води підіймався, вода з Білоусу потрапляла до давньорусь-
кого рову і перетворювала Городище-1 на острів діаметром близько 100 м.
Ймовірно, що володарем комплексу будівель XVІІ ст. на Городищі-1 був
козак-шляхтич Станіслав Кохановський. Ще у 1730 р. старожили села зга-
дували перед російськими ревізорами, що село було у володінні С. Коха-
Рис. 1. Городища та річково-водна
система в с. Малий Листвен.
Рис. 2. Планування с. Малий Листвен
на мапі середини – другої половини ХІХ ст.
185
новського, від нього маєток перейшов до його онука знатного бунчукового
товариша Чернігівського полку Самійла Мокрієвича (у 1690 р. – полкового
сотника). Саме у його нащадків Листвен придбав Яків Лизогуб [17]. Від Ли-
зогубів маєток у 1781 р. перейшов до князя Петра Кейкуатова та знаходився
спочатку у його володінні, а згодом у ХІХ ст. належав удові князя [18].
Таким чином, археологічні дані свідчать про те, що опісля середини
ХІІІ ст. життя на поселенні продовжувалося на території Городища-2, що
знаходиться на доволі високому (до 6–7 м) правому березі р. Білоус, а та-
кож північно-західній частині посаду – що також знаходився значно вище
рівня підйому води під час повені. У цей час значно зменшується площа
поселення. У XV–XVІ ст. життя продовжувалося все на тому ж правому
березі Білоусу біля Городища-2. Приблизно наприкінці XVІ – на початку
XVІІ ст. повторно заселюється лівобережне Городище-1, що є найвищою
точкою цієї місцевості та відстоїть на 3 – 4 м від рівня Білоусу. Від серед-
ини – другої половини XVІІ ст. на поселенні спостерігається демогра-
фічний та забудовний бум. Судячи з ареалу підйомного матеріалу, площа
поселення у цей час значно збільшується й навіть перевищує територію
давньоруського часу – хоча оцінювати щільність забудови цього періоду
поки що зарано. Вірогідно, саме у XVІІ ст. склалася система вулиць та за-
будова центральної частини Листвена, яка відображена на мапах ХІХ ст.
та існує по сьогодні (рис. 2). Отже, судячи з археологічних матеріалів та
писемних джерел, можна говорити про безперервність існування Листве-
на від Х – до початку ХХІ ст. За свою історію цей населений пункт декіль-
ка разів змінював свій поселенський статус – від державної фортеці до
феодального замку, від феодального замку до прикордонного пункту, від
прикордонного пункту до сільського поселення.
Джерела та література
1. Чернігівщина: Енциклопедичний довідник / За ред. А.В.Кудрицького. – К.: УРЕ ім.
М.П. Бажана, 1990. – С. 430; История городов и сел Украинской ССР: Черниговская
область. – К.: ИИ АН УССР; Глав. ред. УСЭ, 1983. – С. 602.
2. Коваленко В.П, Шекун А.В. Летописный Листвен (к вопросу о локализации) // Со-
ветская археология. – 1984. – № 4. – С. 62–74.
3. Бондар О., Дем’яненко Д. Літописний Листвен у після монгольську добу // Матері-
али Х Міжнародної студентської археологічної конференції «Середньовічні старо-
житності Центрально-Східної Європи». – Чернігів, 2011. – С. 34–36.
4. Кондратьєв І.В. Під Литвою, Москвою та Польщею (до історії сіл Чернігівського ра-
йону у ХV – першій половині ХVII ст.). – Чернігів, 2005. – С. 9.
5. Бондар О., Дем’яненко Д. Літописний …– С. 36.
6. Центральний державний історичний архів України у м. Київ (далі – ЦДІАК Укра-
їни). – КМФ 36. – Оп. 1. – Спр. 204. – Книга РМ 16 (1603-1607 рр.). – Арк. 110 зв. –
111 зв.
7. ЦДІАК України. – Ф. 57. – Оп. 1. – Спр. 8. – Арк. 814. – 814 зв.; Лучицкий И.В.
Материалы для истории землевладения в Черниговщине и Северщине (1603–1645)
// Чтения в Историческом обществе Нестора-летописца (далі – ЧИОНЛ). – 1901. –
Кн. ХV. – Вып. I. – Отд. III. – С. 13-14.
8. Lustracyа Dóbr Króla JMci w województwach trzech: Podolskiem, Braclawskiem, Kijowskiem
leżących // Jablonowski А. Lustracye Krolewszczyzn ziem Ruskich: Wołynia, Podola i
186
Ukrainy z pierwszej polowy XVII wieku / Żródła dziejowe. – Т.V. – Warszawa: Skład głowny
w ksiegarni Gebethnera i Wolffa, 1877. – S. 1–226. – S. 95; Jablonowskі A.W. Pіsma. Т.ІІІ.
Ukraina. – Warszawa: Sklad glowny w ksiegarni E.Wende i S-ka, 1911. – S. 35.
9. Кулаковський П. Чернігово-Сіверщина у складі Речі Посполитої. 1618–1648. – К.:
Темпора, 2006. – С. 417.
10. ЦДІАК України. – КМФ-15. – Оп. 1. – Спр. 303. – Арк. 390-393, 395-397; Lustracyа Dóbr
Króla JMci w województwach trzech: Podolskiem, Braclawskiem, Kijowskiem leżących... –
S. 199–201, 204–205.
11. ЦДІАК України. – КМФ-15. – Оп. 1. – Спр. 303. – Арк. 395-396; Lustracyа Dóbr Króla
JMci w województwach trzech: Podolskiem, Braclawskiem, Kijowskiem leżących... – S. 204;
Державний архів Чернігівської області (далі – ДАЧО). – Ф. 86. – Оп. 1. – Спр. 28. –
Арк. 277; Лазаревский А.Л. Исторические заметки о некоторых селах Черниговской
губернии // Черниговская памятка на 1896/97 год. Карманная справочная книжка.
– Чернигов: Губернская типография, 1896. – Отд. ІІІ. – С. 1–32. – С. 16; Лазарев-
ский А.Л. Акты по истории землевладения в Малоросии // ЧИОНЛ. – 1890. – Кн. 4.
– Отд. ІІІ. – С. 83–135. – С. 88–89.
12. Lustracyа Dóbr Króla JMci w województwach trzech: Podolskiem, Braclawskiem, Kijowskiem
leżących... – S. 94, 95, 204–205.
13. Кулаковський П. Чернігово-Сіверщина у складі Речі Посполитої… – С. 288.
14. Лучицкий И.В. Материалы для истории землевладения в Черниговщине и Север-
щине… – С. 13–14; Лазаревский А.Л. Обозрение Румянцевской описи Малороссии.
– Чернигов: Губернская типография, 1866. – Вып. 1. – С. 62.
15. Лазаревский А.Л. Исторические заметки о некоторых селах Черниговской губер-
нии... – С. 2.
16. ДАЧО. – Ф. 133. – Оп. 1. – Спр. 3. – Арк. 86-86 зв., 91.
17. Зайченко В. Село Новий Білоус та його округа. –Чернігів: Чернігівська ОУНБ ім.
В.Г.Короленка, 2003. – С. 27; Василенко Н.П. Генеральное следствие о маетностях
Черниговского полка 1729–1730 гг. –Чернигов: Типография Губернского земства,
1908. – С. 154–156.
18. Інститут рукописів Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадського. – Ф. ІІ. –
Спр. 13697. – Арк. 62; Шафонский А. Черниговского наместничества топографичес-
кое описание. – Изд. М.Судиенко. – К.: Университетская типография, 1851. – С. 197–
198, 323.
Володимир Коваленко (Чернігів),
доцент, директор Центру археології та стародавньої історії
Північного Лівобережжя ім. Д. Я. Самоквасова,
кандидат історичних наук
Новий могильник козацької доби
з с. Виповзів на Чернігівщині
Поховальні пам‘ятки козацької доби XVI–XVIII ст. лише відносно не-
щодавно стали надбанням історичної науки. Ще не так давно навіть у ході
спеціалізованих археологічних досліджень вони нерідко просто ігнору-
вались фахівцями. І зараз, аналізуючи матеріали розкопок, наприклад,
ХІХ ст., ми нерідко заново відкриваємо для себе знахідки цієї доби. Одні-
єю з таких маловідомих пам‘яток козацької доби є невеличкий некрополь
на давньоруському городищі – ранньому дружинному таборі ІХ–Х ст. в
с. Виповзів Козелецького району (а колись – Остерського повіту) на Чер-
нігівщині.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-76505 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2078-0850 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:05:02Z |
| publishDate | 2013 |
| publisher | Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| record_format | dspace |
| spelling | Бондар, О. Кондратьєв, І. 2015-02-10T17:51:51Z 2015-02-10T17:51:51Z 2013 Пізньосередньовічний Листвен (за археологічними та писемними джерелами) / О. Бондар, І. Кондратьєв // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 1. — С. 181-186. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. 2078-0850 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/76505 uk Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні Дослідження пам’яток археології козацької доби Пізньосередньовічний Листвен (за археологічними та писемними джерелами) Article published earlier |
| spellingShingle | Пізньосередньовічний Листвен (за археологічними та писемними джерелами) Бондар, О. Кондратьєв, І. Дослідження пам’яток археології козацької доби |
| title | Пізньосередньовічний Листвен (за археологічними та писемними джерелами) |
| title_full | Пізньосередньовічний Листвен (за археологічними та писемними джерелами) |
| title_fullStr | Пізньосередньовічний Листвен (за археологічними та писемними джерелами) |
| title_full_unstemmed | Пізньосередньовічний Листвен (за археологічними та писемними джерелами) |
| title_short | Пізньосередньовічний Листвен (за археологічними та писемними джерелами) |
| title_sort | пізньосередньовічний листвен (за археологічними та писемними джерелами) |
| topic | Дослідження пам’яток археології козацької доби |
| topic_facet | Дослідження пам’яток археології козацької доби |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/76505 |
| work_keys_str_mv | AT bondaro píznʹoserednʹovíčniilistvenzaarheologíčnimitapisemnimidžerelami AT kondratʹêví píznʹoserednʹovíčniilistvenzaarheologíčnimitapisemnimidžerelami |