Населення Сум другої половини XVII–XVIII ст. за результатами археологічних та антропологічних досліджень пізньосередньовічного цвинтаря
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні |
|---|---|
| Datum: | 2013 |
| Hauptverfasser: | , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2013
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/76508 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Населення Сум другої половини XVII–XVIII ст. за результатами археологічних та антропологічних досліджень пізньосередньовічного цвинтаря / Л. Білинська, Ю. Довженко // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 1. — С. 208-214. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-76508 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Білинська, Л. Довженко, Ю. 2015-02-10T17:53:53Z 2015-02-10T17:53:53Z 2013 Населення Сум другої половини XVII–XVIII ст. за результатами археологічних та антропологічних досліджень пізньосередньовічного цвинтаря / Л. Білинська, Ю. Довженко // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 1. — С. 208-214. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. 2078-0850 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/76508 uk Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні Дослідження пам’яток археології козацької доби Населення Сум другої половини XVII–XVIII ст. за результатами археологічних та антропологічних досліджень пізньосередньовічного цвинтаря Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Населення Сум другої половини XVII–XVIII ст. за результатами археологічних та антропологічних досліджень пізньосередньовічного цвинтаря |
| spellingShingle |
Населення Сум другої половини XVII–XVIII ст. за результатами археологічних та антропологічних досліджень пізньосередньовічного цвинтаря Білинська, Л. Довженко, Ю. Дослідження пам’яток археології козацької доби |
| title_short |
Населення Сум другої половини XVII–XVIII ст. за результатами археологічних та антропологічних досліджень пізньосередньовічного цвинтаря |
| title_full |
Населення Сум другої половини XVII–XVIII ст. за результатами археологічних та антропологічних досліджень пізньосередньовічного цвинтаря |
| title_fullStr |
Населення Сум другої половини XVII–XVIII ст. за результатами археологічних та антропологічних досліджень пізньосередньовічного цвинтаря |
| title_full_unstemmed |
Населення Сум другої половини XVII–XVIII ст. за результатами археологічних та антропологічних досліджень пізньосередньовічного цвинтаря |
| title_sort |
населення сум другої половини xvii–xviii ст. за результатами археологічних та антропологічних досліджень пізньосередньовічного цвинтаря |
| author |
Білинська, Л. Довженко, Ю. |
| author_facet |
Білинська, Л. Довженко, Ю. |
| topic |
Дослідження пам’яток археології козацької доби |
| topic_facet |
Дослідження пам’яток археології козацької доби |
| publishDate |
2013 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| format |
Article |
| issn |
2078-0850 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/76508 |
| citation_txt |
Населення Сум другої половини XVII–XVIII ст. за результатами археологічних та антропологічних досліджень пізньосередньовічного цвинтаря / Л. Білинська, Ю. Довженко // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 1. — С. 208-214. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT bílinsʹkal naselennâsumdrugoípolovinixviixviiistzarezulʹtatamiarheologíčnihtaantropologíčnihdoslídženʹpíznʹoserednʹovíčnogocvintarâ AT dovženkoû naselennâsumdrugoípolovinixviixviiistzarezulʹtatamiarheologíčnihtaantropologíčnihdoslídženʹpíznʹoserednʹovíčnogocvintarâ |
| first_indexed |
2025-11-27T01:18:41Z |
| last_indexed |
2025-11-27T01:18:41Z |
| _version_ |
1850790555754168320 |
| fulltext |
208
21. Однією з вершин діяльності Комісії 1840-1850-х років стало видання двотомника
«Жизнь князя Андрея Михайловича Курбського в Литве и на Волыни», що побачив
світ 1849 р. за редакцією М.Д. Іванішева. Двотомник був побудований на матеріалах
луцьких, володимирських і кременецьких актових книг. Вибір для публікації пер-
сонологічної теми, характерний у цілому для дворянської історіографії, у М.Д. Іва-
нішева сповнюється новим змістом. Інтерес вченого до особи кн. А.М. Курбського
був викликаний не стільки його місцем у російській історії, скільки можливістю
вивчити в комплексі юридичну практику XVI ст., політичний і соціально-економіч-
ний розвиток Волині. Докладніше див.: Журба О.І. Київська археографічна комісія
1843–1921: Нариси історії і діяльності. – К., 1993. – С. 10, 15, 56, 65–77.
22. Иванишев Н.Д. Жизнь князя... – Т. 2. – С. 326; Теодорович Н.И. Волынь… – Т. 5. –
С. 58.
23. Докладніше про верхню частину церкви див.: Завада В.Т. О происхождении шатра в
деревянных храмах Украинского Полесья // Архитектурное наследство. – М., 1986.
– Вып. 34. – С. 135.
24. Иванишев Н.Д. Жизнь князя... – Т. 2. – С. 365. – Табл. 1.
25. Там само. – С. 366. – Табл. 2.
26. Докладніше див.: Мазурик Ю.М., Семенюк В.Ф. Опис та іконографія Свято-Троїць-
кої церкви села Вербка на Ковельщині // Одне надійне життя… (до 100-річчя від дня
народження Леоніда Маслова) / уклад.: Г.С.Марчук. – Луцьк, 2009. – С. 385, 386.
27. Теодорович Н.И. Волынь… – Т. 5. – С. 58.
28. Девятисотлетие… – Ч. 2. – С. 218-220.
29. Рожко В. Православні монастирі Волині і Полісся. – Луцьк, 2000. – С. 257.
30. Девятисотлетие... – Ч. 1. – С. 60.
31. Иванишев Н.Д. Жизнь князя... – Т. 2. – С. 328.
32. Там само.
33. Антонович В. Археологическая карта Волынской губернии // Труды ХІ Археоло-
гического съезда. – М., 1901. – Т. 1. – С. 56; Orіowicz M. Ilustrowany przewodnik po
Woіyniu. – Јuck, 1929. – S. 146; Рожко В. Православні монастирі... – С. 255.
34. Семенюк М. Ковель: минуле і сучасне. – Луцьк, 2000. – С. 91, 230.
35. Шафета П. Втеча князя Курбського // Радянська Волинь. – 1989. – 27 серпня.
36. Шафета П. А де останки князя Курбського? // Волинь. – 1996. – 13 липня.
Лариса Білинська (Суми),
молодший науковий співробітник, ДП НДЦ «Охоронна
археологічна служба України« ІА НАН України
та Сумського обласного краєзнавчого музею,
Юрій Довженко (Суми),
лаборант відділу біоархеології Інституту археології НАН України
Населення Сум другої половини XVII–XVIII ст.
за результатами археологічних та антропологічних
досліджень пізньосередньовічного цвинтаря
В середині–другій половині ХVІІ ст. переселенцями з Правобережжя
активно освоювався новий великий регіон українських земель – Слобід-
ська Україна. На мапі з’являлися нові міста, одне з яких – Суми, засноване
в 50-х роках XVІІ ст. Сьогодні урбаністична археологія, використовуючи
209
різні джерела та методи дослідження, дозволяє відповісти на багато пи-
тань і яскраво проілюструвати етапи виникнення, розвитку і розбудови
міст Слобожанщини.
У 1997 р. в середмісті Сум на території колишньої фортеці XVІІ–
XVІІІ ст. проводились археологічні спостереження за земляними робота-
ми. На ділянці між єпархіальним управлінням, Спасо-Преображенським
собором і будинками по вул. Соборній, де планувалось будівництво офіс-
но–торгового центру, шляхом п’яти стратиграфічних зачисток вдалося
простежити основні етапи розбудови міста у XVІІ–XІХ ст. і локалізувати
залишки одного з перших міських (церковних) цвинтарів.
У цьому місці тераса Псла віддалялася від русла і її схил був підріза-
ний ескарпом. В кінці XVІІІ – на початку ХІХ ст., коли почалась розбудова
міста, між краєм тераси і на той час вже не діючим цвинтарем, з’являються
перші будівлі. Після пожеж 1838–40-х рр. над глибокими склепінчастими
цегляними підвалами, що залишилися, був зведений кам’яний будинок
№31/а. Прибудована до нього галерея, яка виходила за межі підвалів, стала
причиною руйнувань чотирьох крайніх поховань церковного цвинтаря. В
кінці ХІХ ст. під терасою, врізавшись у старі укріплення Сумської фортеці,
був зведений будинок №29/б. Після спорудження цегляної підпорної стіни
з масивними контрфорсами, проміжок між нею і схилом засипали землею,
зсунувши рештки земляного валу фортеці, що проходив по краю тераси.
Між будинком №31/а і єпархіальним управлінням, зведеним на початку
1990-х, було виявлено два ряди поховань з 13 та 10 могил відповідно. Мо-
гильні ями в обох зафіксованих рядах частково перекривали одна одну, а
в деяких з них у вигляді тліну були помітні залишки дерев’яних гробовищ.
Культурний шар на ділянці був дуже бідний на знахідки (дрібні уламки
гончарного посуду у невеликій кількості). Таку скупченість могил і бід-
ність культурного шару на ділянці можна пояснити обмеженістю території
і тривалим часом функціонування цвинтаря поруч з соборною церквою. До
того ж профілі поховальних ям простежувались і у північно–східній стінці
котловану, поширюючись на територію нині забудовану [3, 5–6].
На захід і північний захід від дослідженої ділянки у 1991 р. під час бу-
дівництва єпархіального управління поблизу Спасо-Преображенського
собору також знаходили поховання. Тоді працівниками Сумського об-
ласного краєзнавчого музею було зафіксовано 25 розташованих рядами
могил, з яких співробітник ІА АН УРСР П. М. Покас відібрав серію крані-
ологічного матеріалу для антропологічних досліджень.
Очевидно, виявлені поховання належали до міського (церковного)
цвинтаря, який більше століття існував біля соборної Преображенської
церкви, влаштований ще першими поселенцями. Згодом тут ховали пред-
ставників тодішньої еліти з козацької полкової старшини і московських
служилих людей, знатних міщан і прихожан, служителів собору і членів
їх родин.
210
Раннього періоду існування міста, чисельності та етнічного складу
його населення стосується ряд документів XVІІ–XVІІІ ст., фотокопії
яких в 1970-х рр. були зроблені на замовлення в Центральному державно-
му архіві давніх актів і нині зберігаються в Сумському обласному краєз-
навчому музеї [19].
Серед них чолобитна, датована 24 червня 1655 р., в якій 100 переселен-
ців з містечка Ставище на Київщині на чолі з отаманом Герасимом Кон-
дратьєвим просили у російського царя дозволу «на реке на Псле подле Сум
речки на Берлицком городищи вечными домишками построитца» [19, 47].
Наступного року в указі російського царя за квітень 1656 р. мова вже йде
про 500 «черкасского города Ставища черкас» отамана Кондратьєва, які
тут оселилися. До них з Путивля надсилали «дворянина добра и подяче-
во», і «путивльских служилых людей колко есть пригоже», щоб у зручно-
му для захисту місці поставити острог [19, 48]. Влітку того ж року до Сум
був призначений воєводою К. Ю. Арсеньєв і направлялись «служилые
люди из городов с ним в Сумине быть», щоб «город внову строить» [6, 48].
Окрім цього, у серпні у відписці до Розрядного приказу Арсеньєв згадує
ще й «нового Сумина города ис подданных государевых розных из запо-
роских городов черкас» [19, 51]. Як бачимо, населення міста було досить
строкатим, хоча й переважали черкаси і переселенці з Київщини.
У відписці царю від 10 лютого 1658 р. сумський воєвода К. Ю. Арсе-
ньєв доповідав, що «поставил церковь соборную и город рубленой в ду-
бовом лесу» [19, 53]. Отже, саме тоді був збудований перший дерев’яний
соборний храм Преображення Господнього (освячений 1661 р.). У 1694 р.
сумським полковником Г. Кондратьєвим на місці згорілого був збудова-
ний новий дерев’яний храм, який у 1754 р. зазнав перебудови [12, 5]. В опи-
сі Сум 1780 р. про місто говориться: «в том городе ветхий земляной вал,
сделанный в 1658 году, ... церкви соборная Преображения Господня, при-
ходские Апост. Матфея, Николая чудотворца – деревянные» [22, 281]. На-
звані церкви розташовувались неподалік одна від одної, а церква св. Апос-
тола Матфія, взагалі була влаштована у 1754 р. за 5 сажень на північ від
соборної, яку перед будівництвом кам’яного соборного храму, розібрали
[22, 283]. Вона раніше стояла «несколько далее к северу от нынешнего [со-
бору] и ближе к реке Пслу» [12, 4]. Отже, досліджений цвинтар міг відно-
ситися до вказаних церков.
Про кількість населення міста та динаміку його росту збереглися
статистичні дані переписів 1660 і 1682 рр. Так, за «Разборными книгами
черкасам», які склав московський дворянин Р.В. Ігнатьєв, направлений
«для разбора черкас, поселившихся в левобережной Украине», у Сумах
значиться 1642 козаки та 1098 міщан і селян (включено міщан та селян
Верхньої і Нижньої Сироваток і Ворожби) [20, 549]. У 1682 р. за Розпи-
сом новозбудованих на Слобожанщині українських прикордонних до Ро-
сії міст по Білгородському розряду лише у місті було «людей полковые и
211
городовые службы черкас 1255 человек» [23, 311]. Вже у 1790 р. за даними
кількості прихожан у церквах міста (відомості з 1730 до 1790 р. відсутні) з
усього населення Сум (9208 чоловік) до Спасо-Преображенського собору,
освяченого 1788 р., відносилось 2175 осіб (1085 чоловіків і 1090 жінок), а до
Миколаївської – 980 осіб [22, 333–334]. Церква св. Апостола Матфія вза-
галі не згадується, бо на той час вона вже, мабуть, не існувала.
Коли Сумська фортеця, яка вважалася однією з найбільших на Сло-
божанщині, втратила своє стратегічне значення, за перспективним пла-
ном розвитку, затвердженим у 1786 р., почалася активна перебудова міста
(рис. 1). Під забудову потрапив і колишній цвинтар.
Результати археологічних спостережень і архівні матеріали добре ко-
ригуються з даними антропологічних досліджень. При вивченні деяких
проблем палеодемографії й етнічного складу населення України XVІІ–
XVІІІ ст. важливу роль відіграє аналіз краніологічного матеріалу. Істо-
рія антропологічного вивчення населення Лівобережжя Дніпра XVIII ст.
була розпочата І. Бушковичем [4] і продовжена В. П. Алексєєвим, який
опрацював існуючі дані і об’єднав східних українців у одну велику групу
[1, 325–334]. Згодом вийшли публікації з етнічної краніоскопії населення
м. Батурина [7]. Вивчені нещодавно матеріали з Сум, які з 1991 р. зберіга-
лися в ІА НАН України, розширюють коло даних про антропологічний
склад перших поселенців м. Суми і населення слобідських міст Лівобе-
режжя у цілому.
Сумська краніологічна серія складається з 19 чоловічих і 6 жіночих
черепів та їх уламків. Виміри черепів здійснювалися за стандартною кра-
ніологічною методикою [26; 2, 55]. Чоловічі черепи з Сум характеризу-
ються помірним розвитком м’язового рельєфу, надперенісся і надбрівні
дуги у них розвинуті слабо. Череп брахікранний (80,3), склепіння черепа
середньо високе, з помірною вушною висотою. Довжина основи черепа у
19 екземплярів відноситься до класу середніх величин.
Для серії характерний прямий лоб і помірно розвинуте надперенісся,
що є характерною південною ознакою. Широтні розміри лобної кістки у
цілому помірні і різко виокремлюються у черепа № 11 найменшим лобним
діаметром. Висота вигину чола помірна, лише три черепа (№№ 3, 4, 22)
виділяються дуже великим вигином [2, 113, табл. 6]. Вигин потиличної
кістки встановлений на 17 черепах. Ширина потилиці помірна, переважа-
ють середні розміри даної ознаки. Різко виокремлюється, як і за іншими
широтними діаметрами, череп № 24.
Довжина основи обличчя виміряна на 18 черепах. В середньому вона
помірна, верхня і середня ширина обличчя – малі, виличний діаметр по-
мірний. Розподілення внутрішньо-групових варіантів нерівномірне. П’ять
черепів відноситься до категорії малого класу, одинадцять – до середньо-
го і тільки два до великого (черепи № 8 і 32). Загальний кут обличчя, а та-
кож верхньолицевий покажчик вказують на його мезогнатність. Верхня
212
частина обличчя на рівні краніометричної точки назіон в середньому про-
фільована добре (136,9°), на нижньому також спостерігається добре його
профілювання (126,7°). Орбіти помірної ширини і малої висоти.
Висота носа в однаковій мірі і мала (9 черепів) і помірна (9 черепів).
Варіація ширини носа значно більша: у одинадцяти черепів – мала, у
двох – дуже мала, у трьох черепів – велика і лише у чотирьох – помір-
на. За носовим покажчиком широкі носи виявлено у п’яти черепів, вузькі
– у чотирьох і помірні у дев’яти. Форма нижнього краю грушоподібного
отвору у восьми чоловічих черепів антропінна, у десяти інших створює
передньоносові ямки. Передньоносова ость розвинута, тому можна гово-
рити про високе перенісся. Кут випинання носових кісток великий. Іклові
ямки помірно розвинуті. У цілому чоловіча група відноситься до великої
європеоїдної раси.
Аналіз головних компонент (ГК) [9, 76] було проведено базуючись на
15 чоловічих черепах. Результат свідчить про міксованість групи і її нео-
днорідний склад.
Жіноча група налічує всього 6 черепів. Вони характеризуються не-
великою товщиною кісток склепіння, помірною масивністю і слабким
розвитком рельєфу кісток надорбітної і потиличної області. Зовнішній
потиличний горб відсутній або розвинутий дуже слабко. Можна відміти-
ти їх певну морфологічну однорідність. За черепним покажчиком в серії
зустрічаються тільки брахікранні черепи (84,5), що вказує на певну мор-
фологічну однорідність за даним виміром. Довжина основи черепа мала.
Лоб середній, його нахил помірний, висота вигину сильна. Потилиця се-
редньої ширини, помірно вигнута.
Обличчя помірної ширини і висоти, ортогнатне за загальним кутом.
Профілювання обличчя помірне на верхньому рівні і сильне на нижньо-
му. Орбіти помірної ширини і малої висоти. Перенісся низьке, кут випи-
нання і висота носа помірні, ширина мала, що вказує на вузький ніс у жі-
ночій групі. Іклові ямки помірної глибини.
Отже, в результаті проведених досліджень була отримана краніоло-
гічна характеристика як чоловічого так і жіночого населення м. Суми.
Чоловіча серія є слабо брахікранною, з помірної висоти склепінням. Лоб
– прямий, обличчя мезогнатне, помірної ширини і малої висоти, добре
профільоване. Орбіти низькі, ніс помірної ширини з високим переніссям і
великим кутом випинання носових кісток.
Для жіночої серії характерні брахікранія і склепіння помірної висо-
ти. Вузький лоб помірно нахилений, з сильною висотою вигину. Облич-
чя ортогнатне, середньої ширини і висоти, помірно профільоване. Орбіти
середні, ніс вузький, з низьким переніссям і помірним кутом випинання.
За результатами канонічного аналізу проведено порівняння Сумської
вибірки з 25 чоловічими групами, що відносяться до XIV–XVIII ст. До
аналізу за 14 краніологічними ознаками залучались матеріали з Козіно
213
[11], Стайок [14] Чигирина [17], Київського Михайлівського монастиря
[16], Вишгорода [15; 18], Себежа, Старої Ладоги; етнічні білоруси, росіяни,
українці XVIII–XIX ст. [1, 311–336], білоруси Полісся XVIII–XIX ст. [21,
27–28], латиші, представлені трьома серіями з досліджень Р. Я. Денисової
[8], і трьома групами XVIII–XIX ст., опрацьованими В. П. Алексєєвим [1,
226–231], молдовани XVII–XIX ст. з Варатік [5, 141–142]. У цілому чоло-
віче населення м. Суми проявляє антропологічну подібність з населення
центральних регіонів України (рис. 2).
Для порівняння жіночих серій були задіяні однакові з чоловіками
ознаки та методи. До порівняльного матеріалу додано три вибірки: Кур-
кійокі [24, 220–221], Селпілс [8, 36] і Макіта [25, 199]. Перша представляє
населення Північно–Західного Приладожжя XIX–XX ст., друга – лати-
шок XIII–XVII ст., а третя – естонок XV–XVII ст. На даному етапі, врахо-
вуючи малий краніологічний матеріал, вдалось простежити статистичну
і морфологічну близькість жіночого населення Сум із слобідським мо-
гильником у с. Лютенька Полтавської області [13; 10].
Аналіз методом головних компонент продемонстрував, що отримані
нами результати є локальними та індивідуальними відмінностями, які
свідчать про антропологічно різнорідний і змішаний склад населення
Сум.
Отже, у результаті археологічних досліджень у центральній частині
м. Суми вдалося частково дослідити ділянку церковного цвинтаря другої
половини XVII–XVIIІ ст. і простежити основні етапи розбудови міста у
XVІІІ–XІХ ст.
Вивчення антропологічних матеріалів з цвинтаря, їх порівняння і ана-
ліз показали певну локальність та індивідуальність антропологічних ха-
рактеристик мешканців Сум, що засвідчують змішаний етнічний склад
населення. Дані, отримані під час досліджень, у поєднанні з архівними
матеріалами дозволяють скласти більш повне уявлення про населення,
історію і етапи розвитку міста.
Література
1. Алексеев В.П. Избранное. – М.: Наука, 2008. – Т. 4. – 343 с.
2. Алексеев В.П., Дебец Г.Ф. Краниометрия: Методика антропологических исследова-
ний. – М.: Наука, 1964. – 127 с.
3. Бєлінська Л.І. Звіт про археологічні дослідження в м. Суми у 1997 р. // НА ІА НАНУ.
– Ф.е. – 1997/43.
4. Бушкович И. Антропологическая работа в Одессе // Русский антропологический
журнал. – 1930. – Т. 19. – Вып. 1-2.
5. Великанова М.С. Палеоантропология Прутско-Днестровского междуречья /
М.С. Великанова. – М.: Наука, 1975. – 284 с.
6. Власенко В.М. До біографії Кирила Юрійовича Арсеньєва – сумського воєводи 50-х
років XVII ст. // Сумський історико-архівний журнал. – Вип. 1. – Суми: вид-во Сум-
ДУ, 2005. – С. 44–53.
7. Гарига М.В., Долженко Ю.В. Дискретні ознаки на людських черепах із могильни-
ка козацького часу – Батурин (попередні данні) // Єврорегіон Дніпро. – К., 2012 –
С. 24–27.
214
8. Денисова Р.Я. Этногенез латышей (по данным краниологии) / Р.Я. Денисова. – Рига,
1977. – 360 с.
9. Дерябин В. Е. Курс лекций по многомерной биометрии для антропологов / В. Е. Де-
рябин. – М.: МГУ, биологический факультет, 2008. – 332 с.
10. Долженко Ю.В. Антропологічні матеріали могильника козацького часу Лютенька //
Проблеми дослідження пам’яток археології східної України (пам’яті С.Н. Братчен-
ка). – Луганськ, 2012 – С. 487–507.
11. Евтеев А.А. Краниологическая серия XVIII века из некрополя села Козино (Мос-
ковская обл.): внутригрупповая изменчивость и предварительные результаты меж-
группового анализа. // Археология Подмосковья: Мат-лы науч. семинара. – М., 2011.
– Вып. 7. – С. 433–440.
12. Летопись Сумскаго Преображенскаго Собора / Сост. Священик Иаков Левитский. –
Сумы: Типография К.М. Пашкова,1909. – 55 с.
13. Луговий Роман, Коваленко Оксана. Дослідження Успенської церкви XVII століття
в с. Лютенька // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні. – К.: Часи ко-
зацькі, 2010. – С. 174–180.
14. Потєхіна І.Д. Краніометрична характеристика чоловічих черепів з могильника
Стайки // Історична антропологія України в екологічному контексті: наук. зб. – К.,
2013 (у друці).
15. Рудич Т.О. Антропологические материалы из раскопок 1991–1996 годов в Вышгороде
// Старожитності Вишгородщини: зб. тез доповідей і повідомлень 13-ої наук.-прак-
тичної конф., присвяченої «Дню пам’яті Ярослава Мудрого» 24–25 травня 2007 року
в м. Вишгород. – Вишгород, 2009. – С. 75–79.
16. Рудич Т.О. Антропологічні матеріали з розкопок цвинтаря на території Михайлів-
ського Золотоверхого монастиря – К., 2008. – Вип. 4. – С. 49–54.
17. Рудич Т.О. Антропологічний склад населення м. Чигирина XVI–XVII ст. (за мате-
ріалами козацького цвинтаря) // Запорозьке козацтво в пам’ятках історії та куль-
тури: мат-ли міжнародної наук.-практичної конф. – Секція I, II. – Запоріжжя, 1997.
– С. 55–61.
18. Рудич Т.А. К вопросу об антропологическом составе населения Украины XVI–XVII
вв. // Степи Европы в эпоху средневековья. – Донецк, 2000. – Том 1. – С. 381–392.
19. Сапухіна Л.П., Бєлінська Л.І. Документальні матеріали з історії Сум 50–60-х років
XVII ст. в науково–допоміжному фонді Сумського обласного краєзнавчого музею //
Сумський обласний краєзнавчий музей: історія та сьогодення: зб. наук. ст. – Суми:
МакДен, 2005. – С. 43–84.
20. Сторожев В.Н. К вопросу о колонизации Левобережной Украины. // Киевская ста-
рина. – К., 1890. – Т. VI. – С. 544–549.
21. Тегако Л.И, А.И. Микулич, И.И. Саливон. Антропология Белорусского Полесья. –
Минск: Наука и техника, 1978. – 158 с.
22. Филарет (Гумилевский). Историко-статистическое описание Харьковской епархии.
– Отд. 3. – М., 1857. – С. 279–334.
23. Харламов В.О. Невідомі сторінки виникнення українських міст у XVII ст. // Історія
Русі – України: Історико–археологічний збірник. – К., 1998. – С. 305–316.
24. Хартанович В.И. К краниологии населения Северо-Западного Приладожжя XIX –
начала XX в. // Балты, славяне, прибалтийские финны: Этногенетические процессы.
– Рига, 1990 – С. 216–229.
25. Heapost L. On anthropology of the population in south-east Estonia in XIII–XVII cc. (on
the basis of paleoanthropological material of Makita cemetery) // Горизонты антропо-
логии: Труды международной науч. конф. памяти академика В.П. Алексеева. – М.,
2003. – С. 198–202.
26. Martin R. Lehrbuch der Anthropologie. In systematishker dastellung. Mit besonderer beruc-
kesichtigung der anthropologischen methoden fur studierende, arzte und forschungsreisende.
Zweite, vermenrte auflage – Jena, Gustaf Fisher. Bd. II. – 1928. – 1062 s.
|