Патологоанатомічні розтини померлих і бальзамування тіл у запорозьких козаків
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні |
|---|---|
| Дата: | 2013 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2013
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/76509 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Патологоанатомічні розтини померлих і бальзамування тіл у запорозьких козаків / І. Марцінковський // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 1. — С. 215-218. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859670281470083072 |
|---|---|
| author | Марцінковський, І. |
| author_facet | Марцінковський, І. |
| citation_txt | Патологоанатомічні розтини померлих і бальзамування тіл у запорозьких козаків / І. Марцінковський // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 1. — С. 215-218. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні |
| first_indexed | 2025-11-30T13:27:39Z |
| format | Article |
| fulltext |
215
Ігор Марцінковський (Київ),
доцент Гуманітарного інституту Національного університету
кораблебудування ім/ адмірала Макарова, кандидат медичних наук
Патологоанатомічні розтини померлих
і бальзамування тіл у запорозьких козаків
Досить поширена думка, що медична допомога у запорозьких козаків
була подібною до народної, тобто такою, яка застосовувалася серед пере-
важаючого сільського населення України, є не зовсім вірною. Так, козаки
при потребі використовували засоби народної медицини, адже вони по-
ходили з народу, але їхня військова діяльність потребувала й дещо інших
підходів у медицині. Військові походи козаків, у тому числі й морські,
сутички з противником не обходилися без убитих, поранених та хворих
на інфекційні хвороби. Травми отримані в бою відрізнялися від побуто-
во-виробничих, а ризик їх виникнення був значно більшим. Спосіб життя
воїна на необжитій місцевості, значне скупчення людей під час походів,
отримані травми і хвороби вимагали певних знань щодо протиепідеміч-
них заходів, надання допомоги у польових, часом екстремальних, умо-
вах. У Запорозькому Війську, як і у більшості армій європейських країн,
медичну допомогу козакам надавали цирульники (через польськ. сyrulik
від лат. chirurgus), які робили невеликі хірургічні операції, вправляли ви-
вихи, накладали пов’язки при переломах і ранах, видаляли зуби, а також
виготовляли мазі, пластирі, порошки тощо. Свідченням того, що медична
допомога у війську надавалася на європейському рівні тогочасних медич-
них знань, є знайдені під час археологічних розкопок скальпелі, пляшеч-
ки з ліками, аптекарські ваги, наприклад, на місці битви під Берестечком
[1, 220–221]. Під час археологічних досліджень інших місць знайдено
аптечні вироби із темно-зеленого скла, до яких належать різноманітні
пляшечки, флакони, ампули, колби, слоїчки для мазей: малі – для видачі
ліків і великі – для зберігання [2, 93–95]. Привертає увагу те, що при роз-
копках Богородицької фортеці знаходили такі ж кулясті пляшки, як і при
розкопках місця Берестецької битви.
Мета статті: за збереженими писемними джерелами – свідченнями
сучасників подій – дослідити рівень медичних знань, а саме патологічної
анатомії людини, в українському козацькому війську.
Виклад основного матеріалу та його обговорення. Як зазначає Г. де Бо-
план, у першій половині XVII ст., козацькі медики робили розтини тіл
померлих від обморожень живота з дослідницькою метою. «Завдяки ці-
кавості декого з тутешніх мешканців, які, бажаючи дізнатися про наслід-
ки такої сильної і жорстокої недуги, провели розтин кількох покійників,
виявилося, що більша частина їхніх кишок почорніла, спеклась і начебто
склеїлась докупи. Це переконало їх, що на таку хворобу немає ліків, бо в
міру того, як псуються і відмирають від гангрени нутрощі, хворі не мо-
216
жуть не скаржитись і не кричати безперестанно і вдень, і вночі. Це й ро-
бить їхню смерть такою болючою і затяжною, а [страждання] безперерв-
ними» [3, 94–95].
За сьогоднішніми уявленнями описані при лапаротомії (розтин стін-
ки живота) зміни були некрозом (змертвіння, гангрена) петель кишок
(«почорнілі»), з перитонітом (лат. peritoneum та суфікс –tis, що вказує на
запалення) – запаленням листків очеревини («спеклись і начебто склеї-
лися»), яке супроводжується тяжким загальним станом організму («кри-
чали безперестанно» від болю). За результатами досліджень вони визна-
ли неефективність лікувальних заходів тогочасної медицини («на таку
хворобу немає ліків»).
Історики медицини підкреслюють, що подібні анатомічні процедури
виконувалися на той час тільки у спеціалізованих клініках італійських
університетів. У Російській імперії першим описав перитоніт В. Шабанов
у 1816 році. Першу лапаротомію з приводу перитоніту зробив у Великій
Британії Тейт (R. L. Tait) у 1879 році, а у Росії – А. І. Шмідт у 1881 році.
Звичайно, ефективна допомога стала можливою тільки з розробленням
методів асептики й антисептики, за умов впровадження загального зне-
чулення, що мали місце вже починаючи з другої половини ХІХ та у ХХ
століттях [4, 91].
У козаків подібні дослідження померлих робилися не одноразово
(«провели розтин кількох покійників»), що дозволяло порівнювати візу-
альні результати розтину із проявом хвороби. За свідченнями Боплана
й сучасним розумінням розвитку перитоніту, вони зробили цілком пра-
вильне описання патологоанатомічних змін кишківника (некрозу і запа-
лення) та пов’язали його із клінічним перебігом хвороби і несприятливим
прогнозом із виникненням зазначених симптомів.
Далекі походи та бойові дії не обходилися без померлих та убитих.
Простих козаків ховали на місці битви, а знатних козаків і їх ватажків
перевозили на Батьківщину. Все це вимагало знань анатомії людини,
з’ясування причин виникнення хвороби, уміння тривало зберігати тіло.
Перечитуючи документи тих часів переконуємося, що козаки мали пев-
ні знання більш-менш тривалого бальзамування. Так, тіло старшого сина
Б. Хмельницького Тимоша, який під час оборони Сучавської фортеці
12 вересня 1653 року був тяжко поранений та через кілька днів помер від
гангрени [5, т. 1, 121], було перевезено з Молдавії до України і поховано в
Іллінській церкві у Суботові лише 27 грудня 1653 року [6, 74]. Та й коли о
п’ятій годині 27 липня (6 серпня н. ст.) 1657 року помер Б. Хмельницький,
тіло його зберігали, чекаючи допоки приїде козацька старшини і пред-
ставники всього козацького війська на похорон, який відбувся 25 серпня
1657 року [5, т. 1, 207].
17 жовтня 1655 року при облозі Старого Бихова був смертельно поране-
ний полковник і наказний гетьман Сіверський І. Золотаренко. Його тіло
217
не віддавали землі протягом усього Пилипівського посту, а це з 15 (28)
листопада по 24 грудня (6 січня), зберігали у церкві до поховання, про що
є письмові свідчення очевидця [6, 71].
Відомий інший випадок тривалого зберігання частини людського
тіла. Після смерті 1 серпня 1680 року кошового отамана Запорозької Січі
І. Сірка, його тіло було наступного ж дня поховане з великими почестями
[5, т. 2, 265]. Могилу декілька разів руйнували вороги, а останки козаками
викрадалися й перепоховувалися. Незважаючи на те, що у новітній час
при розкопках могили І. Сірка було віднайдено кістки обох рук, існують
перекази, згідно яких після смерті кошового його тіло п’ять років (а від-
різану праву руку й довше) запорожці возили у походи, що забезпечувало
їм перемоги. Нібито й М. Кутузов, який добре знав козаків за численними
російсько-турецьким війнами, в тому числі й при взятті Очакова (1788), у
1812 році наказав доставити з України висохлу руку Сірка. За переказами
з нею тричі обійшли з молебнем навколо Москви і пронесли перед бойови-
ми позиціями російської армії на передодні бою з французами під Мало-
ярославцем. Нібито за його ж клопотанням у 1813 році, останки отамана
Сірка поховано на околиці Капулівки у 1836 р.
Історичні джерела не засвідчують які саме заходи здійснювалися для
тривалого зберігання тіл видатних козацьких ватажків. Найвідомішим
є холодовий метод збереження тіла, але в умовах походу, та ще й в колі
супротивника, як у випадку з тілом Т. Хмельницького, реалізація такого
методу для того часу видається неймовірно складним завданням. Зберег-
ти ж протягом місяця тіло Б. Хмельницького від розкладання холодовим
способом було легше, оскільки козаки не були у поході, але зважмо, що
це були найжаркіші літні місяці. Незважаючи на осінньо-зимові місяці
досить тривале зберігання тіла І. Золотаренка теж вимагало заходів по-
передження його розкладання. Збереження частини руки в умовах пере-
паду температури й вологості без заходів попередження розкладання її
тканин, тобто бальзамування, було просто неможливим.
Бальзамування – метод попередження гниття трупів або окремих ор-
ганів, який застосовується для збереження частин чи цілих тіл людей піс-
ля їх смерті, відомий з глибокої давнини у Єгипті, Ассирії, Греції, Перу,
мексиканських інків. Суть бальзамування полягає у просякненні тканин
трупа речовинами, які знищують мікроби і попереджують посмертне
руйнування тканин до їх поховання (у Давньому Єгипті застосовували-
ся духмяні речовини – бальзами, а звідси й назва процедури). Народами
цих країн застосовувалися як складі, так і прості технології бальзамуван-
ня тіла. Складні – передбачали видалення нутрощів, мозку, промивання
вином і розміщення останків у соляних розчинах, маслах, що вимагало
тривалого часу, певних навиків і ресурсів. Проте існували й простіші ме-
тоди, наприклад, розміщення тіл у вині чи меді. Зазначені методи бальза-
мування описувалися Геродотом, Діодором Сицилійським. Цікавість до
218
бальзамування тіл повторно виникла в епоху Відродження, коли стали
закладатися основи наукової анатомії. У ХVI і XVII століттях в Європі
бальзамування тіл здійснювали, в основному, шляхом просякання трупа
різними складними сумішами, які містили кухонну і морську сіль, при-
родні галуни, терпентин, алое, ароматичні смоли. При цьому трупи за-
нурювали у розчини або їх порожнини наповнювали складними сухими
сумішами. Ззовні бальзамовані трупи покривали шаром воску чи лаку,
натирали кедровою олією, камеддю. У XVIII ст. для бальзамування ши-
роко використовували винний спирт [6, 539].
Козаки знали про якийсь простий метод збереження людського тіла на
нетривалий час, ймовірно з літератури, або із запозиченого у походах схід-
ного чи європейського досвіду, проте вони могли й поєднувати декілька
нескладних методів. Вказані випадки підтверджують наше припущення.
Висновки:
1. Показано, що козацькі медики робили розтини тіл померлих (лапа-
ротомію) для з’ясування причини смерті постраждалих від обморожень
живота, на підставі яких прийшли до правильних патологоанатомічних
описів уражень кишківника некрозом з розвитком перитоніту.
2. Установлено, що зроблені в Україні у 30-х роках XVII ст. лапаротомії
померлих та описи змін внутрішніх органів на тлі обморожень були од-
ними з перших у Європі.
3. Доведено, що у середині XVII ст. козаки застосовували бальзаму-
вання для тривалішого збереження людських тіл і їх частин після смерті
своїх ватажків.
Література
1. Свєшніков І. К. Битва під Берестечком / І. К. Свєшніков. – Львів: Слово, 1992. –
304 с.
2. Харитонова О. Спроба датування скляного посуду з Самарі – Богородицьком фор-
теці / Олена Харитонова / Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: зб.
наук. ст. / Ред. колегія: Бондаренко І. П., Івакін Г. Ю., Самойленко Г. В., Телегін Д. Я.
(відп. ред.) та ін. – К., 2009. – Вип. 18. – С. 93–95.
3. Боплан Гійом Левассер де. Опис України, кількох провінцій Королівства Поль-
ського, що тягнеться від кордонів Московії до границь Трансільванії, разом з їхніми
звичаями, способом життя і ведення воєн / Гійом Левассер де Боплан. – К.: Наукова
думка, 1990. – 252 с.
4. Кузин М. И., Бурков И. В., Пермяков Н. К., Стрижова Н. В. Перитонит / Большая
медицинская энциклопедия / Гл. ред. Б. П. Петровский. – Изд. 3-е. – М.: Советская
энциклопедия, 1975. – Т. 19. – С. 91–102.
5. Величко С. В. Літопис: У 2-х томах / Пер. з книжної української мови, вступна ст.,
коментарі В. О. Шевчука; відп. ред. В. О. Мишанич. – К.: Дніпро, 1991.
6. Літопис Самовидця / Видання підготував Я. І. Дзира. – К.: Наукова думка, 1971. –
294 с.
7. Лопухин Ю. М. Бальзамирование трупа // Большая медицинская энциклопедия /
Гл. ред. Б. П. Петровский. Изд. 3-е. – М.: Советская энциклопедия, 1975. – Т. 2. –
С. 539–540.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-76509 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2078-0850 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-30T13:27:39Z |
| publishDate | 2013 |
| publisher | Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| record_format | dspace |
| spelling | Марцінковський, І. 2015-02-10T17:54:32Z 2015-02-10T17:54:32Z 2013 Патологоанатомічні розтини померлих і бальзамування тіл у запорозьких козаків / І. Марцінковський // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 1. — С. 215-218. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 2078-0850 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/76509 uk Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні Дослідження пам’яток археології козацької доби Патологоанатомічні розтини померлих і бальзамування тіл у запорозьких козаків Article published earlier |
| spellingShingle | Патологоанатомічні розтини померлих і бальзамування тіл у запорозьких козаків Марцінковський, І. Дослідження пам’яток археології козацької доби |
| title | Патологоанатомічні розтини померлих і бальзамування тіл у запорозьких козаків |
| title_full | Патологоанатомічні розтини померлих і бальзамування тіл у запорозьких козаків |
| title_fullStr | Патологоанатомічні розтини померлих і бальзамування тіл у запорозьких козаків |
| title_full_unstemmed | Патологоанатомічні розтини померлих і бальзамування тіл у запорозьких козаків |
| title_short | Патологоанатомічні розтини померлих і бальзамування тіл у запорозьких козаків |
| title_sort | патологоанатомічні розтини померлих і бальзамування тіл у запорозьких козаків |
| topic | Дослідження пам’яток археології козацької доби |
| topic_facet | Дослідження пам’яток археології козацької доби |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/76509 |
| work_keys_str_mv | AT marcínkovsʹkiií patologoanatomíčníroztinipomerlihíbalʹzamuvannâtíluzaporozʹkihkozakív |