Українки-султанші в Оттоманській Порті (за свідченнями французьких авторів ХVІ–ХVІІІ ст.)
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні |
|---|---|
| Дата: | 2013 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2013
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/76520 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Українки-султанші в Оттоманській Порті (за свідченнями французьких авторів ХVІ–ХVІІІ ст.) / Є. Луняк // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 1. — С. 278-281. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860086713014026240 |
|---|---|
| author | Луняк, Є. |
| author_facet | Луняк, Є. |
| citation_txt | Українки-султанші в Оттоманській Порті (за свідченнями французьких авторів ХVІ–ХVІІІ ст.) / Є. Луняк // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 1. — С. 278-281. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні |
| first_indexed | 2025-12-07T17:19:59Z |
| format | Article |
| fulltext |
278
Євген Луняк (Ніжин),
доцент Ніжинського державного університету
ім. Миколи Гоголя, кандидат історичних наук
Українки-султанші в Оттоманській Порті
(за свідченнями французьких авторів ХVІ–ХVІІІ ст.)
Козацький період в історії України повністю співпадає з добою масо-
вого вивозу невільників з наших теренів, які великими чи маленькими
групами розчинялися у безкрайніх просторах Османської імперії. Укра-
їнські дівчата-бранки користувалися великим попитом на невільничих
ринках. Втім, декому з цих рабинь щастило не лише позбутися кайданів,
але й досягнути великих почестей у Порті. Однією з найяскравіших по-
статей середини ХVІ ст., безумовно, слід визнати Роксолану. Ця жінка
одразу привернула до себе увагу політиків, науковців і митців. Тогочас-
ний історіограф і дипломат Г. Постель, учасник першого офіційного фран-
цузького посольства до Константинополя, згадував, що Сулейман І «не
слухав нікого й довірявся тільки своїй рабині, а не своєму сину. Він після
його смерті навіть з великою нехіттю взяв участь у жалобі» [13, 60]. Тут
можна побачити натяк на насильницьку загибель султанового сина Мус-
тафи, смерть якого була вигідна Роксолані, бо відкривала шлях до престо-
лу її дітям. Дана подія сприймалася сучасниками як виключно наслідок
її інтриг. Ґрунтуючись на свідченнях Постеля, вже в 1560 р. письменник
Г. Бунен написав трагедію «Султанша», де Роксолана вперше виступила в
ролі літературного персонажу [4]. Доречно згадати, що, вочевидь, походи-
ла з території теперішньої України й матір Сулеймана, яка вірогідно була
дочкою кримського хана Менглі-Гірея.
Епізод про згубні для Мустафи інтриги Роксолани на початку ХVІІ ст.
вставили до своїх «Всесвітніх історій» Ж.-О. де Ту та Т.-А. д’Обіньє. Тут
Роксолана причаровує закоханого в неї султана не лише своєю красою,
але й чудодійним зіллям і використовує свій вплив лише для того, щоб по-
губити Мустафу та посадити на престол свого сина [2, t. 1, 29–31; 14, 390–
401]. Трохи пізніше докладно розповів про інтриги Роксолани в своєму
нарисі з історії Туреччини М. Бодьє. Цілковито в традиціях історіописан-
ня того часу, тісно пов’язаного з художньою літературою, Бодьє подає їх
у белетризованій формі, приписуючи дружині Сулеймана та йому само-
му неіснуючі діалоги, які, на думку історіографа, краще відтіняють риси
характеру та вносять жвавість у виклад історичних реалій. Втім, і сам
автор визнає, що вигадав ці промови, проте вважає їх неодмінним атри-
бутом розгортання картин минулого [3, 320–330]. Авторів вражало те, що
Роксолана порушила більш ніж столітню традицію султанів не укладати
офіційного шлюбу з жодною жінкою.
В 1630 р. роксоланівський сюжет доопрацював і втілив у нову по-
становку на сцені Ж. Мере в трагедії «Сулейман, або смерть Мустафи»
279
[12]. Трагедія Мере мала такий успіх, що відразу породила цілу низку
подібних творів. В 1637 р. з’являється трагікомедія Ш. де Віона д’Алібре
«Сулейман» [15]. Можна згадати також менш відомі трагедії Ж. Демара
«Роксолана» (1643) та Жаклена «Сулейман, або Великодушна рабиня»
(1653) [8]. Прямий натяк на долю Роксолани бачимо також в трагікомедії
К. де Л’Етуаля «Прекрасна рабиня» (1643) [9]. Історія Роксолани згодом
надихнула великого Ж.-Б. Расіна. Вражений долею цієї жінки драматург
створює трагедію «Баязет» (1672), головною героїнею якої є Роксана, на-
ложниця султана, родом з Русі.
Хоча історія, показана талановитим драматургом, є вигадкою, варто
згадати, що її часто сприймали за реальність, а саме в той час султаншею-
валіде була Турхан-хатіс, або Турхан-Хадіджа, русинка Надія, забрана
в неволю татарами й продана до султанського гарему, де стала матір’ю
Мехмеда ІV. Про діяльність цієї жінки йдеться у праці К. де ла Магделена
«Дзеркало Оттоманської імперії» (1677). Як слідує з твору, його автор ба-
гато років провів у Туреччині, де певний час перебував у турецькій неволі
[7, 276]. З його слів можна зрозуміти, що він був взятий у полон під час од-
нієї з битв із турками. Очевидно, це слід віднести до подій австро-турець-
кої війни 1663-1664 рр., у якій брав участь і французький експедиційний
корпус. У неволі де ла Магделену довелося пережити знущання, тортури,
примус перейти в іслам і навіть загрозу смерті, про яку він повідомляє, що
за одну ніч його чорне як смола волосся, окраса тридцятирічного чолові-
ка, перетворилося на сіре [10, s. p., Preface au lecteur]. Досить часто автор
звертається до української тематики. Насамперед це стосується питань
притоку рабів до Османської імперії, жахливе становище яких він знає
не з чуток. Він зазначає, що головним постачальником невільників є та-
тари [10, 72; 11, partie 1, 98]. Відзначає він і численні випадки ренегатства
серед невільників, котрі завдяки цьому отримували змогу посісти важли-
ве становище в турецькому суспільстві, як, наприклад, султанша-валіде
Турхан-Хадіджа, що була «руською селянкою, поневоленою татарами (une
paysanne Russiene faite esclave par les Tartares)» [10, 119–120; 11, partie 1, 162].
Про цю жінку автор відгукується схвально, хоча й відзначає, що її карко-
ломний злет супроводжувався загубленням душі внаслідок відвернення
від Христа. Втім, це не заважало їй допомагати при нагоді своїм землякам
у турецькій неволі, про що свідчить сам автор. Турхан-Хадіджа не здобула
такої романтизації в культурі як Роксолана, хоча за своїм впливом в імпе-
рії османів нічим не поступалася знаменитій попередниці й була однією з
ключових фігур турецької політики, особливо за малолітства Мехмеда ІV.
Про ще одну султаншу-русинку згадував тоді ж у своїй «Історії вели-
ких візирів» (1676) Ф. де Шасполь. Цій жінці, яка в Туреччині отрима-
ла ім’я Гюлістан, автор присвятив окрему главу. В ній важко відділити
правду від літературної вигадки. Загалом можна говорити про продо-
вження та розвиток тут популярної на заході роксоланівської тематики.
280
Слід згадати, що саме тоді стала популярною трагедія Расіна «Баязет», з
якої де Шасполь частково запозичив сюжетну лінію, подаючи творчу ви-
гадку драматурга про діяльність наложниці Мурада ІV русинки Рокса-
ни, як достовірний факт. Про султаншу Гюлістан автор, віддаючи данину
літературності, занотовує наступне: «Вона походила з Русі, саме тому її
називали також «Русса», «Роксана» чи «Роксолана», так само як і обох фа-
вориток султанів Сулеймана Великого та Мурада ІV, котрі стали такими
відомими завдяки своїй пихатості й ревнощам. Ця султанша була не менш
вродливою, ніж дві інші з таким же іменем. Запевняють навіть, що вони
походили з одного роду, і відзначали багато подібності між їхніми портре-
тами, які дозволяють з легкістю судити про близькість походження цих
трьох султанш з однієї нації» [6, 133–134]. Незважаючи на те, що тут прав-
ду перемішано з вимислом, треба зауважити, що українська присутність
на вищих щаблях турецької влади була тоді відчутною. Варто згадати, що
султаншею-валіде в ті роки була саме українка Турхан-Хадіджа. До речі,
за твердженнями де Шасполя, жінки були не єдиними представниками
Русі у вищий ієрархії Оттоманської Порти. Трохи далі автор повідомляє
про урядовця Мустафу-Чулогли, котрий був сином яничара-русина і зро-
бив стрімку кар’єру при дворі Мехмеда ІV [6, 159].
Між іншим, французький історик рубежу ХVІІІ–ХІХ ст. Г. де Кастель-
но згадував цікавий факт про Кримське ханство в середині ХVІІІ ст., де
великий вплив на політику держави захопила в свої руки ханша-анабеї,
«дочка малоросійського селянина, забрана в неволю татарами», своєрідна
«кримська Роксолана» [5, 86].
Незважаючи на те, що перипетії, пов’язані із сходженням всіх цих укра-
їнок на вищі щаблі імперської ієрархії, потенційно могли стати основою
для європейського образотворчого мистецтва, літератури чи драматургії,
жодній з них не вдалося отримати таку ж відомість, як дружині Сулей-
мана І. Кілька французьких драматичних творів, присвячених Роксолані,
з’явилося й у ХVІІІ ст. [1, 205–208]. Отже, роксоланівську тематику в то-
гочасній французькій культурі можна віднести до перших проявів звер-
нення місцевими митцями до відображення реалій України-Русі ХVІ ст.,
пов’язаних з набором ясиру на наших землях і долею бранців з України.
Однак найбільшим уособленням України у французькій культурі ХVІІ–
ХVІІІ ст. стане постать волелюбного степового воїна-козака, що саме тоді
з’явилася на авансцені військового та політичного життя Європи. Найві-
домішим персонажем у французькій культурі в цьому амплуа став Іван
Мазепа.
Література
1. Наливайко Д. Очима заходу: Рецепція України в Західній Європі ХІ–ХVІІІ ст. /
Д. Наливайко. – К.: Основи, 1998. – 578 c.
2. Aubigné Th.-A. d’. Histoire vniverselle dv sievr d’Avbigné comprise en trois tomes. Tome
Premier. Qvi s’estend de la paix entre tous les Princes Chrestiens, iusques à celle des
troisiesmes guerres en l’an 1570. Et l’oeuvre entiere rendconte de la fin du siècle, & de l’entrée
281
au suivant, finissant avec la vie de Henri le Grand. Seconde edition. Dediée à la posterité /
Th.-A. d’Aubigné. – Amsterdam, 1626. – 1190 (Т. 1-2)+744 (Т. 3.)+/39/ р.
3. Baudier M. Inventaire de l’Histoire generalle des Turcz. Ou sont descriptes les guerres des
Turcs, leurs conquestes, seditions, et choses remarquables, tant aux affaires quilz ont eu
contre les Chrestiens, comme Grecs,Hongres, Polonois, Bulgares, Moldaves, Transsylvains,
Valaques, Slavons, Venitiens, Espagnols, Chevaliers de Rhodes, et de Malte que contre les
Infidelles, comme Tartares, Perses, Egyptiens, Arabes, et autres, depuis l’an 1300 iusques
en l’annee 1631. Avec la mort et belles actions de plusieurs chevaliers de Malte, et autres
Gentilhommes et Seigneurs Francois. – 3e éd. / M. Baudier. – P.: Henri le Gras et Iean
Guignard, 1631. – 998 p.
4. Bounin G. La Soltane / G. Bounin. – Marburg: N. G. Elwert, 1888. – 64 p.
5. Castelnau G. de. Essai sur l’histoire ancienne et moderne de la Nouvelle Russie. Statistique
des provinces qui la composent. Fondation d’Odessa, ses progrès, son état actuel, détails sur
son commerce. Voyage en Crimée, dans l’intérêt de l’agriculture et du commerce. Avec cartes,
vues, plans, etc. Dédié à S. M. L’Empereur Alexandre I-er / G. de Castelnau. – P.: Chez Rey et
Gravier, 1827. – T. 2. – 387 p.
6. Chassepol F. de. Continuation de l’histoire du grand vizir Acmet Coprogli Pacha, et du
Grand Seigneur Mahomet IV à present Regnant, de ses principales Sultanes Favorites, & des
intrigues du Serail & de la Porte. Avec l’Histoire du Grand Sobiesky, Roy de Pologne. Et
celle des Guerres des Turcs, des Tartares, des Persans, des Moscovites, & des Pollonois. Et
plusieurs autre particularitez / F. de Chassepol. – P.: En la Boutique de G. Quinet, 1679. – T.
3. – 312+/XX/ p.
7. Encyclopédie, ou dictionnaire raisonné des sciences, des arts et des métiers. Tome septieme.
cha-cht. Par une société de gens de lettres. Mis en ordre & publié par M. DIDEROT, & quant
à la partie Mathématique , par M. D’ALEMBERT. – À Berne et à Lausanne: Chèz les Sociétés
typographiques, 1782. – Т. 7. – 890 p.
8. Jacquelin. Soliman, ou l’Esclave généreuse. Tragedie par Jacquelin / Jacquelin. – P.: Chez
Charles de Sercy, 1653. – 114 p.
9. L’Estoille C. de. La belle esclave. Tragicomedie de monsieur de L’Estoille / C. de L’Estoille.
– P.: Imprimerie des nouveaux Caractheres de Pierre Moreau, 1643. – /ХІІІ/+100 р.
10. Magdeleine, comte de la. Le miroir ottoman avec un succint reçit de tout ce qui c’est passé
de considerable pendant la guerre des Turqs en pologne jusqu’en 1676 / C. de la Magdeleine.
– Basle: Jean Rodolphe Genath, 1677. – 310 p.
11. [La Magdeleine C. de]. Le Miroir de l’empire Ottoman, ou l’estat present de la Cour & de
la Milice du Grand Seignneur, avec une description toute particuliere de la maniere de vivre
des Turcs et un recit de tout ce qui s’est passé de considerable pendant la guerre des Turcs en
Pologne & en Ukraine, jusqu’en 1677 / C. de la Magdeleine. – Lyon: Chez Mathieu Liberal,
1680. – Partie 1. – 210 p. [La Magdeleine C. de]. Le Miroir de l’empire Ottoman, ou l’estat
present de la Cour & de la Milice du Grand Seignneur, avec une description toute particuliere
de la maniere de vivre des Turcs et un recit de tout ce qui s’est passé de considerable pendant la
guerre des Turcs en Pologne & en Ukraine, jusqu’en 1677 / C. de la Magdeleine. – Lyon: Chez
Mathieu Liberal, 1680. – Partie 2. – 220 p.
12. Mairet J. Le Grand et dernier Solyman ov la mort Mvstapha. Tragedie par monsievr Mairet /
J. Mairet. – P.: Chez Avgvstin Covrbé, 1639. – /XIV/+141.
13. Postel G. La tierce partie des orientales histoires / G. Postel. – Poitiers: Par Enguibert de
Marnef. Avec privilege du Roy, 1560. – 96 p.
14. Thou J.-A. de. Histoire universelle. Traduite sur l’edition Latine de Londres / J.-A. de Thou.
– Londres, 1734. – Т. 5. – XIV + 738 p.
15. Vion Dalibray Ch., sieur de. Le Soliman. Tragicomedie. Imitée du comte Prosper Bonarelli
/ Ch. Vion Dalibray. – P.: Chez Toussaint-Quinet, 1637. – 114 p.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-76520 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2078-0850 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:19:59Z |
| publishDate | 2013 |
| publisher | Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| record_format | dspace |
| spelling | Луняк, Є. 2015-02-10T18:06:06Z 2015-02-10T18:06:06Z 2013 Українки-султанші в Оттоманській Порті (за свідченнями французьких авторів ХVІ–ХVІІІ ст.) / Є. Луняк // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 1. — С. 278-281. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. 2078-0850 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/76520 uk Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні Тюркологічні дослідження Українки-султанші в Оттоманській Порті (за свідченнями французьких авторів ХVІ–ХVІІІ ст.) Article published earlier |
| spellingShingle | Українки-султанші в Оттоманській Порті (за свідченнями французьких авторів ХVІ–ХVІІІ ст.) Луняк, Є. Тюркологічні дослідження |
| title | Українки-султанші в Оттоманській Порті (за свідченнями французьких авторів ХVІ–ХVІІІ ст.) |
| title_full | Українки-султанші в Оттоманській Порті (за свідченнями французьких авторів ХVІ–ХVІІІ ст.) |
| title_fullStr | Українки-султанші в Оттоманській Порті (за свідченнями французьких авторів ХVІ–ХVІІІ ст.) |
| title_full_unstemmed | Українки-султанші в Оттоманській Порті (за свідченнями французьких авторів ХVІ–ХVІІІ ст.) |
| title_short | Українки-султанші в Оттоманській Порті (за свідченнями французьких авторів ХVІ–ХVІІІ ст.) |
| title_sort | українки-султанші в оттоманській порті (за свідченнями французьких авторів хvі–хvііі ст.) |
| topic | Тюркологічні дослідження |
| topic_facet | Тюркологічні дослідження |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/76520 |
| work_keys_str_mv | AT lunâkê ukraínkisultanšívottomansʹkíiportízasvídčennâmifrancuzʹkihavtorívhvíhvíííst |