Розвиток промисловості Волині на рубежі ХІХ – ХХ століть

Проаналізовано розвиток промисловості на Волині наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. З’ясовано фактори, які впливали на темпи економічного зростання у цьому регіоні. Проанализировано развитие промышленности на Волыни в конце ХІХ – начале ХХ в. Выяснено, какие факторы влияли на темпы экономического р...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :	Історичний архів. Наукові студії
Дата:	2012
Автор:	Цецик, Я.П.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2012
Теми:	Вітчизняна та всесвітня історія
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/76779
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Розвиток промисловості Волині на рубежі ХІХ – ХХ століть / Я.П. Цецик // Історичний архів. Наукові студії: Зб. наук. пр. — Миколаїв: ЧДУ ім. Петра Могили, 2012. — Вип. 8. — С. 86-90. — Бібліогр.: 9 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-76779
record_format	dspace
spelling	Цецик, Я.П. 2015-02-12T12:15:14Z 2015-02-12T12:15:14Z 2012 Розвиток промисловості Волині на рубежі ХІХ – ХХ століть / Я.П. Цецик // Історичний архів. Наукові студії: Зб. наук. пр. — Миколаїв: ЧДУ ім. Петра Могили, 2012. — Вип. 8. — С. 86-90. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 1609-7742 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/76779 94 (477.8) Проаналізовано розвиток промисловості на Волині наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. З’ясовано фактори, які впливали на темпи економічного зростання у цьому регіоні. Проанализировано развитие промышленности на Волыни в конце ХІХ – начале ХХ в. Выяснено, какие факторы влияли на темпы экономического роста в этом регионе. In the article development of industry is analysed on Volyn in the end ХІХ – at the beginning it is Found out ХХ of century, what factors influenced on the rates of the economy growing in this region. uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України Історичний архів. Наукові студії Вітчизняна та всесвітня історія Розвиток промисловості Волині на рубежі ХІХ – ХХ століть Развитие промышленности Волыни на рубеже ХІХ – ХХ веков Industry development of Volhynia in the late XIX - XX centuries Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Розвиток промисловості Волині на рубежі ХІХ – ХХ століть
spellingShingle	Розвиток промисловості Волині на рубежі ХІХ – ХХ століть Цецик, Я.П. Вітчизняна та всесвітня історія
title_short	Розвиток промисловості Волині на рубежі ХІХ – ХХ століть
title_full	Розвиток промисловості Волині на рубежі ХІХ – ХХ століть
title_fullStr	Розвиток промисловості Волині на рубежі ХІХ – ХХ століть
title_full_unstemmed	Розвиток промисловості Волині на рубежі ХІХ – ХХ століть
title_sort	розвиток промисловості волині на рубежі хіх – хх століть
author	Цецик, Я.П.
author_facet	Цецик, Я.П.
topic	Вітчизняна та всесвітня історія
topic_facet	Вітчизняна та всесвітня історія
publishDate	2012
language	Ukrainian
container_title	Історичний архів. Наукові студії
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
format	Article
title_alt	Развитие промышленности Волыни на рубеже ХІХ – ХХ веков Industry development of Volhynia in the late XIX - XX centuries
description	Проаналізовано розвиток промисловості на Волині наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. З’ясовано фактори, які впливали на темпи економічного зростання у цьому регіоні. Проанализировано развитие промышленности на Волыни в конце ХІХ – начале ХХ в. Выяснено, какие факторы влияли на темпы экономического роста в этом регионе. In the article development of industry is analysed on Volyn in the end ХІХ – at the beginning it is Found out ХХ of century, what factors influenced on the rates of the economy growing in this region.
issn	1609-7742
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/76779
citation_txt	Розвиток промисловості Волині на рубежі ХІХ – ХХ століть / Я.П. Цецик // Історичний архів. Наукові студії: Зб. наук. пр. — Миколаїв: ЧДУ ім. Петра Могили, 2012. — Вип. 8. — С. 86-90. — Бібліогр.: 9 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT cecikâp rozvitokpromislovostívolinínarubežíhíhhhstolítʹ AT cecikâp razvitiepromyšlennostivolyninarubežehíhhhvekov AT cecikâp industrydevelopmentofvolhyniainthelatexixxxcenturies
first_indexed	2025-11-25T21:33:35Z
last_indexed	2025-11-25T21:33:35Z
_version_	1850559530531815424
fulltext	Історичний архів 86 УДК 94 (477.8) Я. П. Цецик РОЗВИТОК ПРОМИСЛОВОСТІ ВОЛИНІ НА РУБЕЖІ ХІХ – ХХ СТОЛІТЬ Проаналізовано розвиток промисловості на Волині наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. З’ясовано фактори, які впливали на темпи економічного зростання у цьому регіоні. Ключові слова: Волинь, цукровий завод, економічний розвиток. Проанализировано развитие промышленности на Волыни в конце ХІХ – начале ХХ в. Выяснено, какие факторы влияли на темпы экономического роста в этом регионе. Ключевые слова: Волынь, сахарный завод, экономическое развитие. In the article development of industry is analysed on Volyn in the end ХІХ – at the beginning it is Found out ХХ of century, what factors influenced on the rates of the economy growing in this region. Key words: Volyn, sugar-house, economic development. Актуальність статті полягає в об’єктив- ному аналізі економічного розвитку Во- линської губернії наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. та висвітлені факторів, що вплинули на формування промисловості у цьому регіоні України. Окремі питання досліджуваної теми роз- гляднуті у загальних працях з історії Волині [2; 4]. Проблеми пов’язані з розвитком цукрових заводів на території України й Волині, зокрема проаналізовано у роботі М. Москалика [5]. Мета дослідження – опираючись на праці вчених та архівні джерела, проаналізувати особливості промислового розвитку Волині наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Українські землі, що перебували у складі Російської імперії наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. відрізнялися далеко неодно- рідним рівнем економічного розвитку. Це призвело до того, у частині губерній, які знаходилися на території сучасної України, особливо південно-східних спостерігалося зростання промисловості, в тому числі й важкої, досить швидкими темпами. Така ситуація пояснюється виявленням на їх тери- торії значних покладів корисних копалин та вкладанням коштів як з боку промисловців імперії, так і іноземців у їх розвиток. Це сприяло швидкому формуванню промисло- вих районів на тогочасних українських землях. Однак така ситуація спостерігалася не на всіх тогочасних українських землях. Частина губерній залишалися аграрними, а розвиток економіки на їх території проходив досить повільно, що було зумовлено рядом факторів. Серед таких губерній на рубежі ХІХ – ХХ ст. продовжувала залишатися й Волинська губернія, центром якої було місто Житомир. Згідно даних першого перепису населення Російської імперії основу насе- лення цієї губернії становили селяни, що свідчить про те, що край і надалі залишався аграрним. Згідно даних всеросійського перепису населення у губернії проживало 2 980 тис. осіб, з яких 92,6 % у – сільській місцевості [1, с. 3, 9]. Таким чином, у містах та містечках губернії наприкінці ХІХ ст. проживало лише 7,4 % населення, що свідчить про домінування у регіоні сільського насе- лення й незначну концентрацію жителів у містах. Це призвело до того, що темпи еконо- мічного зростання у Волинській губернії були значно повільнішими ніж у південно- східних. На цю обставину впливало не лише те, що основну масу населення краю стано- вили селяни, а також і відсутність корисних копалин, незначними капіталовкладеннями у будівництво підприємств важкої промисло- Випуск 8 87 вості, віддаленістю регіону від центрів еко- номічного життя, наявністю сільської общини, що перешкоджала розвитку капіталістичних відносин на селі та рядом інших обставин. Отже, наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Волинська губернія й надалі продовжувала залишатися аграрним краєм, в якому домінувало сільське населення. Але, незважаючи на таку ситуацію, у краї наприкінці ХІХ ст. продовжувало спостеріг- гатися зростання кількості промислових підприємств, а разом з тим і число найманих працівників. Упродовж 1891-1900 рр. чисельність підприємств, що функціонували на території Волинської губернії значно зросла. Це було зумовлено тим чинником, що зростали пот- реби населення у товарах. Однак більшість підприємств, які діяли у цьому регіоні Украї- ни були дрібними з невеликою кількістю робітників. Здебільшого на таких кустарних і напівкустарних підприємствах працювало від 1 до 10 найманих працівників. Ця пози- тивна для краю тенденція відіграла важливу роль у тому, що на Волині розпочався процес формування місцевої промисловості. Так, коли у 1886 р. у Волинській губернії діяло лише 427 підприємств, то у 1897 р. їх вже налічувалося 1 912. Однак 2/3 були дрібними, з малою кількістю працівників. Велика кількість таких підприємств діяла не у містах чи містечках, а безпосередньо у сільській місцевості (228). Серед найманих працівників тогочасної Волинської губернії як, зокрема й в інших губерніях, були не лише дорослі чоловіки, а також використо- вувалася праця жінок та дітей. У 1897 р. загальна чисельність робітників губернії становила 30,1 тис. осіб, в тому числі 4,4 тис. жінок та діти до 16 років [2, с. 31]. Таким чином, у краї використовувалася праця неповнолітніх. Але, досліджуючи цю проблему, варто відзначити, що аналогічне явище в той час спостерігалося у всіх регіонах тогочасної Російської імперії. Тим більше законодавство держави не забо- роняло наймати та використовувати на виробництві дітей. З іншого боку власники підприємств отримували певні дивіденди від експлуатації неповнолітніх та жіночої праці у зв’язку з тим, що їхня заробітна плата була значно нижча ніж у чоловіків. Досліджуючи використання праці дітей та жінок на підприємствах варто відмітити, що імперські уряди та органи місцевої влади намагалися врегулювати робочий час дітей та жінок. Указом імперського уряду від 1897 р. робочий день для цих категорій працівників встановлювався у 11,5 год. У іншому розпо- рядженні, яке датоване 29 березня 1897 р. за № 1860 мова йшла про те, що відповідно до статті 122 Промислового статуту, який був виданий у 1893 р. підлітки та жінки не повинні працювати в період між 9 год. вечора та 5 год. ранку на підприємствах, що займалися виробництвом полотняних, лляних, бавов- няних тканин та деяких інших видах вироб- ництв. Однак головною умовою припинення нічної праці жінок та дітей на вищеназваних видах підприємств мало бути укладання їх власників з найманими працівниками нових угод відносно правил прийому на роботу [3, с. 527]. Аналіз законів Російської імперії та циркулярів і розпоряджень Волинського гу- бернатора свідчать про те, що подібні обмеження щодо роботи у нічний час та тривалості робочого дня вищеназваних кате- горій працівників були й у інших галузях промислового виробництва. Ключовою умо- вою продовжувало залишатися укладання нової трудової угоди про правила роботи на підприємстві. Контроль за виконанням цих розпоряджень були покладені на відповідні органи адміністративної влади. З іншого боку, як свідчать документи того періоду, більшість власників підприємств продовжу- вали використовувати й надалі працю вище- названих категорій працівників, мотивуючи це відсутністю укладання нових трудових угод, вдало використовуючи незнання робіт- никами нових правил. З іншого боку на Волині під нагляд фабрично-заводської ін- спекції потрапляла мала кількість під- приємств. Як бачимо, на підприємствах Волині хоча й більшість працівників становили чоловіки, продовжувала використовуватися праця дітей. Щодо загальної чисельності зайнятих у промисловості, то по відношенню до загальної чисельності населення губернії, де у 1897 р. проживало більше 2,8 млн. осіб то Історичний архів 88 30,1 тис. найманих робітників становили трохи більше 1 % населення губернії. У результаті економічної кризи, число діючих на Волині підприємств зменшилася до 1 655, однак за перше десятиліття ХХ ст. вона зросла до 1 728, досягнувши майже передкризового стану [2, с. 39-40]. Незважаючи на значне зростання кіль- кості підприємств, більшість з них були дрібними з незначною кількістю найманих працівників. Паралельно з функціонуванням та розвитком малих підприємств у краї наприкінці ХІХ – на початку ХХ століть діяли й великі фабрики, в основному – це були цукрові заводи. Імпульсом, що сприяв розвитку промисловості у краї стало будівництво залізничних шляхів. Нові цукрові заводи почали зводитися у більшості випадків поблизу залізничних станцій. Так, із 97 цукрових заводів, що були побудовані в Україні у період з 1871 по 1913 рр., 35 підприємств були розташовані на відстані від залізничних станцій до 5 км, і лише 8 – на відстані більше 30 км. Заводи, що знаходилися в безпосередній близькості від залізниць, насамперед підлягали реконст- рукції, а ті, що були розташовані далеко, припиняли своє існування. Станом на початок ХХ ст. через губернію проходило ряд залізничних колій, зокрема у 1902 р. розпочався рух поїздів по залізниці Київ – Ковель, зумовило й зростання кількості промислових підприємств. Так, наприклад упродовж 30 років з кінця ХІХ ст. до 1912 р. у Житомирському та Овруцькому повітах кількість фабрик та заводів зросла в два рази, а випуск промислової продукції по її вартості майже в чотири рази [4, с. 29]. Проте поступово розвиток залізничного транспорту, різка диференціація тарифів на користь більш далеких перевезень, значно послабили вплив географічних чинників ринку збуту продукції на розміщення підприємств цукрової галузі [5, с. 79-80]. Таким чином, з часом географічні чинни- ки перестали мати домінуючий вплив на розвиток та діяльність великих промислових об’єктів, що значною мірою позначилося на їх діяльності. З іншого боку збільшення сітки залізниць та близьке розташування регіону від закордонних ринків збуту цукру позитивно вплинули на розвиток цієї галузі промисловості у Волинській губернії. Станом на 1913 р. у Волинській губернії діяло 17 цукрових заводів, на яких працю- вало 10 377 робітників. Більше цукрових заводів було лише у Київській, Подільській та Харківській губерніях [5, с. 82]. Отже, цукрова промисловість, незва- жаючи на порівняно невелику кількість підприємств, відносно загальної кількості підприємств регіону відігравала ключову роль у тогочасному промисловому розвитку Волинської губернії, а на її підприємствах працювало трохи менше половини всіх найманих працівників краю. З іншого боку наявність цих цукрових заводів сприяли розвитку технічних культур, а на початку ХХ ст. у губернії зросла кількість посівів цукрових буряків, які вирощували не лише великі землевласники, а й також і значна частина селян, господарства яких знахо- дилися недалеко від цих заводів. Щодо розміщення цукрових заводів по повітах губернії то у Житомирському повіті у 1912 р. функціонувало 5 цукрових заводів, з яких 3 належало родині Терещенків. Най- більшу кількість продукції вироблялося на Янушпільському цукровому заводі – 1 647 000 руб. На підприємстві у с. Великі Коровниці, власники, нащадки Ф. А. Те- рещенко – 804 850 руб., Іванківському товаристві – 700 000 руб., у м. Червоне власник Ф. Ф. Терещенко – 700 000 руб. Стосовно підприємства, яке належало А. І. Терещенку, то у документах відсутні дані про виготовлену на ньому продукцію [6, с. 252]. У Дубенському повіті функціонував завод, який належав Жорвице-Озерянському товариству Бродських, він був розміщений у Мізочі на ньому працювало 110 робітників, а вартість виготовленої продукції – 625 000 руб. [6, с. 261]. В Ізяславському повіті знаходилися 3 цукрових заводи власником яких був граф І. А. Потоцький. На них працювало 1 300 робітників, а вартість виго- товленої продукції оцінювалася в 2 308 302 руб. [6, с. 265]. Два цукрових заводи знахо- дилися у Новоград-Волинському повіті, на них працювало більше 600 робітників, а вартість виготовленого цукру становила – 733 900 руб. [6, с. 278]. У Рівненському Випуск 8 89 повіті розміщувалося 2 цукрових заводи, на яких працювало 878 робітників та зроблено цукру на 2 590 000 руб. Аналізуючи вартість виготовленої продукції, варто на нашу думку варто зупинитися на тому, що на під- приємстві, яке знаходилося у с. Великий Житин працювало 470 робітників, в тому числі 50 жінок, а вартість продукції оціню- валася в 2 млн руб., натомість у селі Великий Олексин працювало 408 осіб, а ціна про- дукції виготовленої в 1912 р. становила 590 000 руб. [6, с. 289]. Отже, при майже однаковій кількості найманих працівників підприємство у с. Великий Житин випускало продукції майже у 3,4 рази більше ніж завод у Великому Олексині. Це було зумовлено тим, що на Великожитинському підприємстві використовувалося новітнє як для того часу обладнання, про що свідчать документи цього підприємства й воно мало значно більші потужності при загалом незначній кількості робітників. На превеликий жаль у документах відсутні дані про обсяг виготов- леної продукції та кількість робітників, які працювали на Бабинському цукровому заводі (Рівненський повіт). Три цукрових заводи функціонували у Староконстянтинівському повіті й на них було виготовлено цукру загальною вартістю 1639 000 руб. [6, с. 294]. Таким чином, 17 цукрових заводів, що функціонували у той час на території Во- линської губернії, відігравали важливу роль в економіці краю. Більшість цих підприємств були розміщені недалеко від залізничних станцій. Стосовно відсутності цукрових заво- дів у ряді повітів губернії, то це було зумовлено тим, що підприємці вкладали кошти у будівництво заводів там де їм це було вигідно чи де вони володіли значними землями, як наприклад граф Потоцький будував свої підприємства там, де були його землі. Крім цукрових заводів помітну роль в економічному житті тогочасної Волинської губернії відігравали лісопереробні під- приємства, винокурні заводи. Незважаючи на значну кількість таких підприємств у кожному повіті більшість із них були незначними. Наприклад, у Луцькому повіті станом на 1912 р. діяло 14 таких підприємств. На кожному з них працювало від 6 до 10 най- маних робітників. Однак вартість виробленої продукції була різною. Від 7 200 до 490 360 руб. [6, с. 275]. Це пояснюється тим, що ряд підприємств були краще оснащеними й в їх модернізацію власниками було вкладено капіталовкладення. Значними по кількості зайнятих робітників були фарфорові та фаянсові заводи. Вони будувалися у безпосередній близькості до покладів сировини. Так, у Новоград-Во- линському повіті діяло 7 таких підприємств. На трьох із них працювало більше 300 найманих робітників на кожному [6, с. 279]. Продукція вироблена на великих заводах у своїй більшості реалізовувалася за межами губернії. Наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. в економіці регіону поступово все більшу роль почало відігравало добування каміння. Загалом на території губернії на початку ХХ століття функціонувало 75 кар’єрів, на яких добували каміння, яке використовувалося, як при будівництві житлових будинків, шосейних шляхів, так і залізничних колій. Кількість добутого каміння з кожним роком зростала. Важливу роль у розвитку даної галузі економіки відіграло прокладання заліз- ничних шляхів наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст., що великою мірою стимулювало збільшення видобування каменю для будів- ництва. Отже, на початку ХХ ст. на Волині спостерігалися тенденції до розвитку про- мисловості, а в краї почав діяти ряд значних по обсягу виробництва підприємств на деяких з яких використовувалися передові як для того часу технології. Важливе значення у подальшому розвитку економіки регіону відігравало оснащення новозбудованих підприємств новим облад- нанням та використання на них нових механізмів. Великою мірою це пов’язувалося з будівництвом електростанцій у повітових містах. Однак нерідко під час підготовки проектів майбутніх електростанцій відбу- валися конфлікти між приватними особами та органами міського самоврядування, як це сталося наприклад, у м. Рівне в 1912 р. Суть конфлікту полягала в тому, що ініціаторами будівництва електростанції в місті для освітлення вулиць були князь С. Любомирсь- Історичний архів 90 кий та Рівненська міська управа. Кожна з сторін бажала мати електростанцію у своїй власності. Дане питання неодноразово ставало предметом обговорення на засіданнях Рівненської міської управи. 12 квітня 1912 р. було проаналізовано проект запропонований князем [7, арк. 160-161]. На засіданні 7 червня 1912 р. проект С. Любомирського було відхилено [7, арк. 235-237], й, незва- жаючи на дозвіл на будівництво, даний останньому Будівельним відділенням губер- нського правління, було направлено до Сенату Російської імперії касаційну скаргу [8, арк. 163-165]. Як свідчить проведений нами аналіз документів, конфлікт був спри- чинений тим, що згідно планів керівництва міста електростанція мала працювати на міські потреби й бути у власності міста, натомість С. Любомирський переслідував свої інтереси, які значною мірою суперечили планам міської влади щодо розвитку й електрифікації Рівного. Крім цього, після введення в експлуатацію електростанція мала давати міській казні близько 29 тис. руб. прибутку, що було великою як для тогочасного міста сумою. Для порівняння у 1898 р. прибутки м. Рівне становили 29 104 руб., а в 1907 р. 59 929 руб. [9, арк. 5]. Через деякий час цей конфлікт було вирішено на користь міської влади й незабаром було побудовано електростанцію. Отже, незважаючи на позитивну динаміку економічного розвитку й збільшення кіль- кості промислових підприємств на початку ХХ ст., Волинська губернія й надалі продовжувала залишатися аграрним краєм. Більшість підприємств, які функціонували у краї – це були підприємства по переробці сільськогосподарської продукції. Ті ж підприємства, що не були пов’язані з сільським господарством, у своїй більшості були дрібними й задовольняли місцеві потреби. Однак на початку ХХ ст. у губернії почали проглядатися тенденції до зростання обсягів виробництва продукції здебільшого за рахунок переробної промисловості. ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА 1. Первая всеобщая перепись населения Российской империи. 1897. VІІІ. Волынская губерния. – Спб., 1904. – С. 3, 9. 2. Історія Волині: З найдавніших часів і до наших днів часів / О. Г. Михайлюк, Р. А. Арцишевський, Н. В. Бурчак та ін. – Львів : Вища школа, 1988. – 238 с. 3. Сборник циркуляров Волынских губернских учреждений по разным частям административного управления с 1897 по 1902 год. – Житомир : Волынская губ. тип., 1902. – 534 с. 4. Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. – К. : Інститут історії Академії наук УРСР, 1973. – 727 с. 5. Москалюк М. М. З історії розвитку цукрової промисловості в Україні у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. / М. Москалюк // УІЖ. – 2008. – № 2. – С. 75-85. 6. Памятная книжка Волынской губернии на 1914 год. – Житомир : Волынская губ. тип., 1913. – 549 с. 7. Державний архів Рівненської області (далі – держархів Рівненської обл.), ф. 165, оп. 1, спр. 23, арк. 160-161, арк. 235-237. 8. Держархів Рівненської обл., ф. 165, оп. 1, спр. 24, арк. 163-165. 9. Держархів Рівненської обл, ф. 165, оп. 1, спр. 20, арк. 5. Рецензенти: Котляр Ю. В., д.і.н., професор, завідувач кафедри Чорноморського державного університету імені Петра Могили; Синкевич Є. Г., д.і.н., професор кафедри міжнародних відносин та зовнішньої політики Чорноморського державного університету імені Петра Могили. © Я. П. Цецик, 2012 Стаття надійшла до редколегії 14.12.2011

Розвиток промисловості Волині на рубежі ХІХ – ХХ століть

Репозитарії

Схожі ресурси