Історія дослідження епонімного календаря Ольвії ІV – І ст. до н. е.

Розглянуто історію досліджень видатного лапідарного пам’ятника античної доби з Північного Причорномор’я – каталогу громадян (ІosPE І 2 201), який визнаний у останні десятиріччя епонімним календарем Ольвії ІV – І ст. до н.е. Рассмотрена история исследований выдающегося лапи...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:	Історичний архів. Наукові студії
Datum:	2012
1. Verfasser:	Ніколаєв, М.І.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainisch
Veröffentlicht:	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2012
Schlagworte:	Джерелознавство. Історіографія. Методологія. Історія історичної науки
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/76784
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Історія дослідження епонімного календаря Ольвії ІV – І ст. до н. е. / М.І. Ніколаєв // Історичний архів. Наукові студії: Зб. наук. пр. — Миколаїв: ЧДУ ім. Петра Могили, 2012. — Вип. 8. — С. 150-158. — Бібліогр.: 46 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1860009071382364160
author	Ніколаєв, М.І.
author_facet	Ніколаєв, М.І.
citation_txt	Історія дослідження епонімного календаря Ольвії ІV – І ст. до н. е. / М.І. Ніколаєв // Історичний архів. Наукові студії: Зб. наук. пр. — Миколаїв: ЧДУ ім. Петра Могили, 2012. — Вип. 8. — С. 150-158. — Бібліогр.: 46 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Історичний архів. Наукові студії
description	Розглянуто історію досліджень видатного лапідарного пам’ятника античної доби з Північного Причорномор’я – каталогу громадян (ІosPE І 2 201), який визнаний у останні десятиріччя епонімним календарем Ольвії ІV – І ст. до н.е. Рассмотрена история исследований выдающегося лапидарного памятника античного времени из Северного Причерноморья – каталога граждан (ІosPE І 2 201), который признан в последние десятилетия епонимным календарем Ольвии IV– I вв. до н.э. In the article the history of scientific research of outstanding lapidary ancient memorial from the Northern region of the Black Sea is considered – the catalogue of citizens (ІosPE І 2 201),which is lately recognized as eponymous calendar of Olbia of the IV – I centuries BC.
first_indexed	2025-12-07T16:40:32Z
format	Article
fulltext	Історичний архів 150 УДК 930 М. І. Ніколаєв ІСТОРІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕПОНІМНОГО КАЛЕНДАРЯ ОЛЬВІЇ ІV – І ст. до н.е. Розглянуто історію досліджень видатного лапідарного пам’ятника античної доби з Північного Причорномор’я – каталогу громадян (ІosPE І2 201), який визнаний у останні десятиріччя епонімним календарем Ольвії ІV – І ст. до н.е. Ключові слова: Ольвія, написи, календар, реконструкція. Рассмотрена история исследований выдающегося лапидарного памятника античного времени из Северного Причерноморья – каталога граждан (ІosPE І2 201), который признан в последние десятилетия епонимным календарем Ольвии IV– I вв. до н.э. Ключевые слова: Ольвия, надписи, календарь, реконструкция. In the article the history of scientific research of outstanding lapidary ancient memorial from the Northern region of the Black Sea is considered – the catalogue of citizens (ІosPE І2 201),which is lately recognized as eponymous calendar of Olbia of the IV – I centuries BC. Key words: Olbia, inscription, calendar, reconstruction. Лапідарний архів Ольвії містить видатний документ – каталог громадян (ІosPE І2 201), визнаний в останні десятиліття епонімним календарем цього давньогрецького поліса [1]; як відомо, знахідка календаря завжди пов’язана з отриманням нових історичних відомостей про стародавнє суспільство [2]. Однак, перш ніж дослідники зрозуміли, що перед ними епонімний календар Ольвії, (тобто, діахронний документ), минуло майже сто років; історія вивчення цього пам’ятника досить суперечлива. Більш того, й відкриття ольвійського календаря, майже чверть сто- ліття обмежувалося лише констатацією цього факту і реально не надало ніяких результатів. Справа в тому, що найважливішим етапом дослідження будь-якого календаря прадавніх народів є його синхронізація, тобто, при- в’язка до абсолютного літочислення [3]. На жаль, проблема синхронізації епонімного календаря Ольвії, з різних причин, дотепер залишалася поза зоною досліджень нау- ковців. Оскільки синхронізацією ольвийского календаря протягом багатьох років зай- мається автор статті, для більш цілісного сприйняття цього документа й подальшого його ефективного дослідження дуже акту- альне уявлення про більш ніж 120-річний етап історії його вивчення; тож, метою статті є історія досліджень каталогу ольвійських громадян (ІosPE І2 201). Каталог громадян Ольвії був опублі- кований у першому виданні корпуса лапі- дарних написів Ольвії акад. В. В. Ла- тишевим, який виявив, що в цьому документі достатньо часто згадуються імена батьків, онуків і дідів (Ἀριστοκράτης Ἀρίστων[ο]ς і Ἀρίστων Ἀριστοκράτους та ін.) [4, 114], однак він не зрозумів призначення каталогу відзначивши: «…шкода, що в переліку немає нічого, що дає можливість точніше визна- чити його характер і походження; я не зупиняюся на здогадках, які можуть знайтися у кожного…» [4, 201]. Першовидавець також відзначив, що в каталозі зустрічаються імена, які є й в інших лапідарних написах Ольвії, наприклад, Κλεόμβροτος Παντακλέους (ІosPE І2 179; ІosPE І2 180), Παντακλῆς Κλ[εομβρότο]υ (ІosPE І2 188), Εὑρησίβιος Δημ[ητρίο]υ (ІosPE І2 187) та ін. Звідси видавцем був зроблений висновок про синхронність цього каталогу й групи написів. Зокрема, В. В. Латишев припустив, що якійсь Διονύσιος Ἀγρότ[ο]υ з каталогу є Випуск 8 151 батьком братів Ἀγρότας і Ποσίδεος Διονύσιου із присвяти (ІosPE І2 189), що, згодом, було прийнято іншими вченими [5; 6; 7]. Видавець датував каталог і згадану групу написів [8] ІІІ ст. до н.е. Однак, при цьому він виявив, що в каталозі «…написання літер α, ε, θ, μ, ω відповідає більш пізньому періодові» [8]. Дослідник був змушений поставити під сумнів можливість використання палеогра- фічного аналізу, відзначивши, що «…до нас дійшла дуже невелика кількість ольвійських написів найдавніших часів. На підставі одного лише характеру напису майже немож- ливо висловлювати цілком певні судження про час того або іншого документа» [8]. Надалі, у другій редакції каталогу лапідарних написів Ольвії (ІosPE І2) В. В. Латишев наблизив датування каталогу ІosPE І2 201 до початку ІІ ст. до н.е. [4, с. 196]. До честі видатного дослідника: академік розумів, що у вивченні цього документа багато прогалин і він, по суті, руйнує існуючу на той час систему палеографії; усі датування В. В. Ла- тишева досить обережні й супроводжуються великою кількістю застережень. Аналогіч- ний, досить обережний, підхід до датування написів, які мають шрифт, що збігається з каталогом ІosPE І2 201, через багато років повторили видавці збірки [9], публікуючи написи НО, 35-38. Протягом півстоліття авторитет В. В. Ла- тишева домінував над цим документом. Однак, розкопки Ольвії, що відновилися після закінчення Другої світової війни, спричинили інтенсивне поповнення лапі- дарного архіву; у деяких з нових написів згадувалися громадяни Ольвії, імена яких збігалися з іменами каталогу ІosPE І2 201, однак, відносилися ці написи вже до ІV ст. до н.е. Наприклад, О. О. Белецький, публі- куючи присвяту жерців Евресибиадів, (піз- ніше (НО, 71)), датовану цим видавцем кінцем ІV – початком ІІІ ст. до н.е., указав, що «…ми не беремо на себе сміливості стверджувати на підставі збігу декількох імен (Εὑρησίβιος Λεωκράτεος, Πολυμέδων Λεωκράτεος – прим. авт.), що згаданий каталог (ІosPE І2 201), хронологічно близький публікуємому пам’ятнику…» [10]. В. І. Де- нисова, публікуючи напис ольвійськіх стінобудувачив і виявивши збіг декількох імен з іменами з каталогу (Θεοκλῆς Ἀρίστωνος, Νικόστρατος Νικοκλέους), відзначила, що каталог і по загальному характеру напису й за формою окремих літер належить більш пізньому часу, більше того, каталог «…явно стоїть особово серед пам’ятників лапі- дарної епіграфіки догетської Ольвії» [11, с. 99]. Досліджуючи палеографію каталогу, Т. М. Кніповіч однозначно віднесла його до періоду, не більш ранньому, чим ІІ ст. до н.е. [12] і вказала, що «…представляється зовсім неймовірним, що в Ольвії в ІІІ ст. до н.е. застосовувалася система написання, якою виконаний каталог». Зробивши також низку просопографічних спостережень, Т. М. Кні- повіч дуже близько підійшла до інтерп- ретації каталогу як діахронного документа. Параллельно йшло накопичення інфор- мації про систему літочислення в Ольвії. Наприклад, А. С. Русяєва та Ю. Г. Ві- ноградов ввели в науковий обіг графіті, які дозволили з’ясувати назви всіх місяців ольвійського календаря й існування так званої інтеркалірації – «вставного» місяця для деяких років [13]. Відзначимо, що раніше були відомі назви лише деяких місяців календаря Ольвії. Е. І. Лєві, публікуючи декрет на честь Діонісія Тагонова (пізніше (НО, 26)), датований епоніматом жерця Теогейтона, указала, що датування ім’ям жерця зустрічається й у декреті (ІosPE І2 32) на честь Протогена: «…ἐπί τε Ἡροδώρου ἱέρεω…» – при жерці Гіродорі, «…ἐπὶ Πλειστάρχου ἱέρεω…» – при жерці Плістарху; дослідниця припустила щорічну змінюваність жерців в елліністичній Ольвії [14]. Н. О. Лейпунська вважала, що в ІІІ ст. до н.е. ольвійські епоніми були жерцями Аполлона Дельфінія [15]. Існування ж у цьому полісі епонімів-жерців храму Аполлона в ІV – І ст. до н.е. обґрунтував П. О. Каришковський [16]. Згідно з висновками П. О. Каришковського, в V ст. до н.е. літочислення в Ольвії проводилося по епонімним айсимнетам мольпів (наприклад, присвята НО, 58 датована епонімним айсимнетом мольпів Діонісодором, сином Лінеєвим – «…ἐπὶ Διονυ[σο]δώρο τõ Ληναίο μόλπ[ῶν α]ἰσυ[μνῶν]τος…»), «…на зміну їм приходять у якості епонімів жерці, можливо Аполлона; їх епонімат засвідчений Історичний архів 152 написами ІІІ й початку ІІ ст. до н.э…», а в перші століття н.е. по протам – першим архонтам. В іншій статті [16; 17] дослідник відзначає, що з початку ІV ст. до н.е. у зв’язку із поваленням тиранії в Ольвії ствердився демократичний лад і колективні присвяти мольпів змінили індивідуальні присвяти жерців Аполлона, до яких по всій імовірності перейшли й функції епонімів. При цьому, А. С. Русяєва, [7, с. 45] адекватно сприйнявши наведену інформацію, указала, що відсутні джерела, відносно епонімів в ІV ст. до н.е., якими, очевидно, були жерці Аполлона. У свою чергу, в інтерпретації М. В. Скржинської [19] ця інформація опинилася значною мірою перекрученою: «…в ІІІ ст. до н.е. або дещо раніше спілка мольпів в Ольвії припинила існування». Отже, до початку 80-х років минулого століття нагромадилася критична маса матеріалу, що вимагала перегляду традиційного уявлення про каталог (ІosPE І2 201) як синхронний список громадян. Уперше інтерпретація каталогу як діахронного списку жерців Аполлона – епонімного календаря Ольвії, запропонована на початку 80-х років минулого сторіччя Ю. Г. Віноградовим [20] і В. В. Рубаном [21]. При цьому В. В. Рубан припустив, що початок ведення епонімного календаря Ольвії, за аналогією з мілетським епонімним календарем [21, с. 30-40], повинен збігатися з датою демократичного перевороту. Стверд- жувати, що обидва дослідника прийшли до цього відкриття «одночасно й незалежно друг від друга», не доводиться, оскільки відомо, що вони активно спілкувалися один з одним і ймовірно прийшли до нової інтерпретації каталогу спільно. Через кілька років у своїй фундаментальній праці видатний епіграфіст і історик Ю. Г. Ві- ноградов підтвердив діахронний характер каталогу [22]. Цим же вченим, разом з Г. В. Головачовою [23, с. 220], була виконана й перша і єдина спроба погодити датування епіграфічного пам’ятника з діахронним каталогом; за спостереженнями цих дослід- ників епонімат якогось Епікура Адрастова (вірогідно, брата Нікофана Адрастова, персонажа графіті зі згадкою імені Зопіріона), розташований у шостому рядку першого стовпця календаря, повинен відповідати часу облоги Ольвії Зопіріоном. Однак це спостереження не було засновано на будь яких дослідженнях календаря й належить до чисто логічних міркувань. Американський вчений Р. Шерк, що досліджує епонімне літочислення усього античного світу, на жаль, у питанні, що цікавить нас, обмежився лише декількома фразами: на підставі присутності в списку імен батьків, дітей, онуків і правнуків він погодився з інтерпретацією Ю. Г. Віногра- довим каталогу як діахронного списку жерців Аполлона – епонімного календаря Ольвії [27, 1992. Bd. 93. с. 236]. Здавалося б, відкриття епонімного календаря Ольвії повинне було стимулювати подальші перспективні дослідження, зокрема, його синхронізацію, однак, чверть століття, що минули після цієї події, характе- ризуються лише появленням статей, що традиційно продовжують трактувати каталог як сінхронний документ. Яскравим прик- ладом патової ситуації в його дослідженні є значне в цілому, велике дослідження В. П. Яй- ленко [25]. Дослідник зробив реальний крок назад, повторивши помилки В. В. Латишева, приймаючи каталог як синхронний документ ІІІ ст. до н.е. і також, як і В. В. Латишев, отримав явні невідповідності, що підривають палеографічний аналіз як такий. Значна в цілому, стаття 2004 року С. Е. Андрєєвой, також, базується на традиційному («Лати- шевському») уявленні про каталог [26, с. 96]. Не може не радувати той факт, що в останне десятиліття новою школою українсь- ких дослідників, лідером якої являється С. Д. Крижицький, діахронний характер каталогу громадян все ж був прийнятий остаточно; при цьому було виконано його докладне вивчення з позицій ономастики [1]. Характеристика каталогу така: «…цей діахронний список, записаний на мармуровій стелі в другій половині ІІ або перший половині I cт. до н.е. представляє цілу галерею імен ольвійськіх громадян, які протягом трьох сторіч становили елітарну частину суспіль- ства. Серед них представники аристокра- тичних родин Евресибиадів і Леократидів, а також, Калініка, Гіросонта-Протогена, Пантакла-Клеомброта, Аристократа, у Випуск 8 153 яких родові імена передавалися з покоління в покоління. Розгалужена мережа їх сімейств у невеликім місті, мабуть, призвела до того, що в елліністичний час більшість громадян перебувала в тім або іншім спорідненні між собою. У цілому, у цьому важливому для історії Ольвії каталозі зафіксоване переважне число аристократичних імен…». Проте, прийняті українськими дослідниками матеріали про діахронність каталогу, що характеризуються як значний крок уперед, так і не стали підґрунтям для виконання його синхронізації. Імовірно, тут взяла гору традиційна точка зору про відсутність хронологічних реперів [19], аналогічних, наприклад, широко відомому факту епонімата Олександра Македонського в мілетському епонімному каталозі в 333 р. до н.е. [2; 27], що послужив основою для синхронізації календаря Мілета. Виходячи із сучасного рівня вивченості каталогу очевидно: хоча в 80-ті роки минулого століття епонімний календар Ольвії дійсно був «відкритий», можливості палеографії у вивченні цього документа були, на жаль, вичерпані; при цьому, датування написів, засновані на простому збігу імен з каталогом, не враховують його головну особливість – діахронність; комп- лексний аналіз палеографії й просопографії написів підмінюється довільним «призна- ченням» родинних зв’язків, а виникаючі при цьому палеографічні невідповідності ігно- руються [28]. Отже, стало очевидним: подальше дослідження календаря (мається на увазі його синхронізація) неможливо лише з використанням палеографії, та потребує будь яких нових, відмінних від палеографії, інструментів (або принципів). Тут важливо зробити наступні зауваження. Лапідарна епіграфіка догетської Ольвії дійсно не містить пам’ятників, що мають вузьке датування, які можна було б використо- вувати в якості хронологічних реперів. Виняток складає лише знайдена В. В. Кра- півіной [29] присвята Діогена Тіеєва, ольвійського намісника Мітрідата VІ Євпатора, 220 р. ери царів Понта й Віфінії (78/77 рр. до н.е.). Відзначу, що група дослідників [26, с. 95- 103] традиційно відносила до точно датованих ольвійські написи, що згадують скульпторів Праксителя (ІosPE І2 271) і Стратоніда (НО, 65). Однак, гіпотези про їхнє точне датування переконливо спростовані В. І. Денисовою [11, с. 101]; додамо, що відомі п’ять (!) скульпторів на ім’я Пракситель, які працювали в VІ ст. до н.е. – І ст. н.е. [30]. Тим часом, ольвійській лапідарний архів утримує репрезентативну групу написів, для датування якої встановлені достатньо надійні хронологічні діапазони (не репери!). Це, наприклад, присвята (НО, 71) жерців Евресибиадів й напис про будівництво стіни [7, с. 59; 11, с. 101], які відносяться до часу Зопіріонової облоги. Вузькі хронологічні рамки (325-320 рр. до н.е.) установлені видавцями для декрету на честь Калініка [23, с. 163; 31]. Опубліковане графіто Нікофана Адрастова, по припущенню видавців, пов’язане з подіями македонської облоги [24]. Таким чином, перераховані написи, до речі, досить змістовні в частині родової просопографії, відповідно до гіпотез видавців концентруються навколо подій 331/330 рр. до н.е. Самий попередній аналіз – збіг імен Евресибій Леократов, Феокл Аристонов, Нiкострат Нiкоклов, Епикур (Нікофан) Адрастов, Зоіл (Лампон) Педіеєв та ін. у перерахованих написах і каталозі, а також, концентрація цих імен у першому стовпці каталогу, дозволяє припустити, що перший стовпець календаря дійсно може належити до другої половини ІV cт. до н.е. Крім того, є група достатньо точно датованих епіграфічних пам’ятників ІІІ – І ст. до н.е., що походять не з Ольвії, а з інших центрів. Це почесний декрет з Дельф 263-260 рр. до н.е., у якім згаданий борисфеніт Діонісій Діонісієв [32], а також делоські декрети початку ІІ ст. до н.е. на честь Посідея Діонісієва й Діодора А(г)ротова [33]. Ольвійській декрет (ІosРЕ І2 76) про жертвоприносини Ю. Г. Віноградов [23, с. 206] датує останньою чвертю ІІІ ст. до н.е., а П. О. Каришковський – кінцем ІІІ ст. до н.е. [34, с. 87]. Н. О. Лейпунською [35] обґрунтовані хронологічні діапазони ви- дання написів зі згадуванням двох (!) осіб по імені Посідей, син Діонісія, які доводяться один одному дідом і онуком та ін. Декрет на честь синів херсонесита Аполлонія (НО, 28 + Історичний архів 154 29 + 123 + ІosРЕ І2 240) група дослідників відносить до останньої чверті – останньої третини ІІІ ст. до н.е. [23, с. 215; 34]. Наявність у другому стовпці каталогу досить рідких імен Ἀγαθῖνος Δηϊμάχου і Κόνων Βα[τάκου], фіксуємих також у цьому декреті, створює підстави для віднесення, у найпершім наближенні, другого стовпця каталогу до останньої третини ІІІ ст. до н.е. [36]. Для попереднього обґрунтування хроно- логії третього, у значній мірі пошкодженого стовпця каталогу, звернемося до досліджень П. О. Каришковського. Вченим запропоно- ване переконливе читання перших рядків декрету на честь аміського кібернету (ІosРЕ І2 35): «[ἱερωμένου Ἀπόλλων]ος τοῦ μετὰ Ποσίδεον Ἀναξα[γόρο]υ...», тобто цей декрет датований роком Аполлона, що був після Посидея Анаксагорова [18]. Практика заміни епоніма головним божеством тради- ційно застосовувалася в надзвичайних ситуа- ціях і достатньо повно відбита в науковій літературі [7, с. 201; 19]. Звертаючись до третього стовпця календаря виявляємо два суміжні рядки (5 і 6): Ποσ[ίδεος Ἀναξαγόρου?] і Ἀπό[λλων Διός?] (втрачений текст доповнений автором). На підставі досліджень ділянки Р-19 В. В. Крапівіною запропоноване вузьке датування декрету на честь аміського кібернету (ІosРЕ І2 35) раннім І ст. до н.е. [37]. Таким чином, залишки третього стовпця каталогу, що збереглися, можна зіставити з датою декрету на честь аміського кібернету й датувати раннім І ст. до н.е. Відзначимо, що вирваний з контексту фрагментований рядок Ἀπό[...] із третього стовпця каталогу ІosРЕ І2 201 з позиції палеографії передбачає можливість довільного доповнення кожним із широко розповсюджених особистих імен: Аполлоній, Аполлодор, Аполлофан і ін., у тому числі й ім’ям божества – Аполлона. Цим фактом скористався опонент. Не слід забувати, однак, що текст досліджуваного документа надає ще один аргумент у реконструкції «року Аполлона» – розташований вище рядок Ποσ[ίδεος Ἀναξαγόρου?]; обидві ці рядки, у сукупності, створюють підстави ототожнити їх зі згаданою вище фразою з декрету на честь аміського кібернету (ІosРЕ І2 35). Дуже важливо, що послідов- ність розташування цих двох рядків відпо- відає тексту декрету ІosРЕ І2 35, що різко підвищує ймовірність їх ототожнення з «роком Аполлона». Зауважу, що локалізація «року Аполлона» у нижній частині третього стовпця календаря також відповідає загаль- ному уявленню про те, що місце розташу- вання цього року повинне знаходитися в заключних рядках календаря. Зауваження В. В. Рубана про відсутність згадок про Аполлона у каталозі є помилковим [21, с. 40]; вчений не приділив достатньо уваги третьому, у значної мірі фрагментованому, стовпцю каталога. Таким чином, епіграфіка створює необхідні підстави для прийняття відповідної гіпотези. Однак, нижче наведений ще один, найважливіший аргумент, що на- лежить до хронологічного обґрунтування «року Аполлона» в епонімному календарі Ольвії. Датовані, в більшості, у вузьких межах, монети Ольвії також відкривають можли- вість для обережних зіставлень легенд і монограм з іменами епонімів з каталогу. Численні приклади такіх зіставлень наведені в статті [38]. Таким чином, констатується відсутність вузьких хронологічних реперів, проте, вияв- лене існування достатньо представницької групи написів і монет догетської Ольвії, які датовані в межах ±(3-15) років, тобто, являють собою систему хронологічних діапазонів. На цій основі, першим і головним методичним принципом виконання синхро- нізації епонімного календаря Ольвії є заміна реально відсутніх хронологічних реперів досить численними хронологічними діапазо- нами, що визначає наближений характер синхронізації. Враховуючи, що Каталог у значній мірі фрагментований, на початковому етапі дослідження необхідним було застосування, як адекватних методів відновлення його наближених розмірів (тобто, початкової кількості рядів), так і виконання синхро- нізації в найпершім наближенні. Для цього був використаний другий найважливіший інструмент (принцип): каталог громадян (ІosРЕ І2 201) є єдиним пам’ятником ольвійської епіграфіки, властивості якого можна описати математичними формулами Випуск 8 155 й для дослідження й реконструкції якого можливо й необхідно застосовувати прості математичні методи, поряд із традиційними методами палеографії, мовного й формуль- ного аналізу. Застосування математичних методів дослідження каталогу обмежене відбудовою його розмірів, побудовою моделі на підґрунті типової задачі лінійного програмування для одержання масиву всіх теоретично можливих варіантів синхро- нізації календаря й потім – максимально можливого скорочення цього масиву [39]. Отже, кожне ім’я жерця-епоніма в календарі відповідає деякому року сучасного літочислення, тобто числу (елемент). Елементи розміщені в трьох вертикальних колонках (стовпці), а по горизонталі – у рядах. Таким чином, календар є матриця – прямокутна таблиця, що містить невідоме число (m) рядів і три стовпці. Елементи першого стовпця – a1… am, другого – b1…bm, третього – c1…cm: a1 b1 c1 ... ... ... ... ... ... aі bі cі ... ... ... ... ... ... am bm cm Мал. 1 Эпонімний календар Ольвії Розглянута матриця – розташований у трьох стовпцях упорядкований (убуваючий) ряд натуральних чисел, оскільки календар відноситься до подій, що відбувалися до н.е., звідки випливають прості формули – обмеження-рівності (І – ΙV), що описують його властивості: – різниця двох будь-якіх сусідніх елементів (aі і aі+1, bі і bі+1, cі і cі+1) у будь- якому стовпці дорівнює одиниці; ця властивість дозволяє, маючи хронологічну інформацію про один елемент, обчислити значення всіх інших елементів у будь-якому стовпці календаря: aі- aі+1 = bі- bі+1 = cі- cі+1=1 (Ι) – різниця двох будь-якіх сусідніх елементів у будь-якому ряді дорівнює довжині ряду (m): aі- bі = bі- cі = m (ΙІ) – різниця двох будь–якіх крайніх елементів у будь-якому ряді дорівнює подвоєній довжині ряду (2m): aі - cі= 2m (ΙΙІ) – різниця першого (a1) і останнього (cm) елементів матриці дорівнює потроєній довжині ряду (3m) мінус 1: a1 - cm = 3m-1 (ΙV) Очевидно, властивості матриці, представ- лені формулами І-ІV, дозволяють реконст- руювати первісну кількість рядів каталогу (m), задаючи значення елементів. Оскільки вузькі значення елементів відсутні, вони будуть задаватися у вигляді хронологічних діапазонів. Перелічені формули, таким чином, є основою для реконструкції розмірів ольвійського епонімного календаря і його синхронізації в першому наближенні. Наступним, третім принципом синхро- нізації календаря є гіпотеза про те, що в ньому міститься інформація про генеалогію й хронологію основних елітних родин Ольвії ІV – І ст. до н.е., тобто цей документ є базовим для вивчення основ родової просо- пографії Ольвії зазначеного хронологічного періоду. Доречно привести висловлення В. В. Латишева з приводу збігу імен у каталозі й лапідарних написах: «…збіг їх імен, які зробилися відомі з перерахованих вище документів, настільки разючий, що визнати його чисто випадковим майже неможливо, або, принаймні, з набагато большею ймовірністю можна думати, що це одні й тіж особи…» [8]. Тут дослідження впритул наблизилося до найважливішого методичного питання про правомірність ототожнення осіб, перерахованих у каталозі з їх однофамільцями з інших епіграфічних пам’ятників і монет. Після В. В. Латишева із цим запитанням зіштовхувалося багато дослідників: В. І. Денисова, Ю. Г. Віног- радов, П. О. Каришковський, В. В. Крапівіна, Н. О. Лейпунська, А. С. Русяєва, В. В. Рубан і багато інших. Усіма переліченими дослід- никами, зауважимо, які додали видатний внесок у дослідження Ольвії, це запитання вирішувалося позитивно. У кожному разі, ототожнення ці не можна довести, рівно, як і спростувати. Тому, положення про те, що особи, згадані в каталогові й інших епіграфічних пам’ятниках ІV – І ст. до н.е., Історичний архів 156 при збігу їх імен і патронімів тотожні (при наявності палеографічних відповідностей), належить до базового принципу. Прийняття цього допущення, обумовлювалося, зокрема, твердженням П. О. Каришковського про «…вузькість кола осіб, з яких формувалися ольвійські епоніми й магістрати» [18]. Далі, дослідженнями В. В. Крапівіної установлене, що, у догетскої Ольвії, (на відміну від післягетськоі!), цивільна громада являла собою досить замкнену структуру, у яку не входили еллінізовані варвари [40]. А. С. Ру- сяєвою представлені матеріали про ідею етнокультурної єдності, яка обумовлювала зміцнення окремих родин і об’єднань за збереження соціального спокою й етнічної цілісності [7, с. 201]. В. В. Рубаном відзначене, що в елліністичний період в Ольвії створилася своєрідна група багатих осіб – свого роду еліта, які по черзі обиралися на різноманітні державні посади, у тому числі й жерцями Аполлона – епонімами міста [21, с. 39]. Нагадаю читачеві й характеристику каталогу, дану в колективному дослідженні (див. вище). Слід додати до цього й присутність досить рідких імен і/або патронімів, наприклад, Нікофан і Епікур Адрастови або Лампон і Зоіл Пєдіеєви [28; 36; 41] і ін., що однократно зустрічаються тільки в календарі й інших епіграфічних пам’ятниках, що дозволяє з досить високою ймовірністю, ототожнити носіїв цих імен як близьких родичів. У кожному разі, при ухваленні рішення повинні враховуватися всі наявні матеріали, а не формальна логіка при збігу імен. Подальший розвиток цього напрямку знайшов відображення у монографії та низці статей автора, зокрема, вибудовані фрагменти родовідних гілок найзаможніших родин Ольвії, на базі вивчення календаря, розроблена методика ототожнення персонажів, також, вивчена можливість існування омонімів серед імен різних родин та зроблений висновок про доцільність ігнорування такого фактору [34, с. 81; 36; 42; 43; 44]. Ще одним принципом, який стосується самого процесу синхронізації, є метод послідовних наближень. На самому початку синхронізація календаря носила оцінний характер і мала погрішність у десятки років (див. нижче); поетапно, вводячи нові хронологічні діапазони та застосовуючи формулу (IV), вдалося довести погрішність синхронізації по першому стовпцю до +2 років, по другому – до +5 років і по третьому – до +10 років. Сучасний стан розробки проблеми вже дозволяє виконати первісну реконструкцію й синхронізацію епонімного календаря Ольвії декількома шляхами, які, тим не менш, у підсумку дають змогу отримати однаковий результат. Розглянемо, наприклад, варіант первісної синхронізації, що спирається на хронологію двох монетних випусків, які містять легенду ΚΛΕ. Як відомо, датування монетних серій, на відміну від більшості лапідарних написів, відрізняється достатньою надійністю й відносно вузьким хроноло- гічним діапазоном. Отже, у монетному карбуванні Ольвії відомі два випуски, що містять легенду ΚΛΕ. Перший датується 320-310 рр. до н.е. [45], другий – 220-210 рр. до н.е.[46]. Оскільки, вище нами було встановлено, що перший стовпець календаря відноситься у цілому до другої половини ІV ст. до н.е., а другий – до останньої третини ІІІ ст. до н.е. з’являється підстава відшукати в списку епонімів і зіставити із зазначеними монетними випусками дві історичні особистості: епоніма Κλεόμβροτος Παντακλέους (і, ймовірно, дедиканта вотивно- будівельного напису (ІosРЕ І2 179) з першого стовпця календаря) й епоніма Κλεόμβροτος Παντακλ[έους] із другого стовпця. Підстави для ототожнення легенди ΚΛΕ та імені Κλεόμβροτος надає згадуваний вище, третій принцип синхронізації календаря; обгрун- тування такої можливості наведено у згаду- ваної вище монографії автора. Очевидно, хронологічні діапазони виконання епоні- матів зазначеними особами лежать у діапа- зоні датування монет ΚΛΕ: рік епоніма Κλεόμβροτος Παντακλέους з першого стовпця зіставлено з 320-310 рр. до н.е., рік епоніма Κλεόμβροτος Παντακλέους, (що доводиться праправнуком першому Клеомброту Пантак- лову) із другого стовпця зіставлено з 220- 210 рр. до н.е. Скориставшись формулою (І) обчислимо хронологічні діапазони для року Διιστέφης Ἑστιαίου у першому стовпці й року Випуск 8 157 Ἀγαθῖνος Δηϊμάχου у другому: 328-318 і 214-204 рр. до н.е., відповідно. Роки Διιστέφης Ἑστιαίου і Ἀγαθῖνος Δηϊμάχου згідно формули (ІІ) є сусідніми елементами в ряду і їх різниця дорівнює довжині ряду (m). Таким чином, згідно формули (ІІ), шукана первісна довжина ряду календаря становила від 104 до 124 рядків. Відзначимо, що в досліджуваному рядку в третьому стовпці знаходиться розглянутий вище фрагмент імені Ἀπο[…], що зіставляється нами з «роком Аполлона». На основі формули (ІІ) обчислюємо, що рядок відповідає хроноло- гічному діапазону 110-80 рр. до н.е. У зазначений діапазон потрапляє датування декрету на честь аміського кібернету, що дійсно дозволяє реконструювати цей рядок як Ἀπό[λλων Δίος] або Ἀπό[λλωνος], відпо- відно, рядок лежачий вище – як Ποσ[ίδεος Ἀναξαγόρου]. Звичайно, вадою представ- леної вище, виконаної в найпершім набли- женні, синхронізації календаря Ольвії, є порівняно висока погрішність, особливо для третього стовпця (±15 років). Подальшими дослідженнями, однак, погрішність синхро- нізації була суттєво знижена й установлене, що «рік Аполлона» відноситься до 100-89 рр. до н.е. (зі зростаючою вірогідністю нижної границі діапазону); початкова кількість рядів календаря складала від 114 до 119; це обумовлює існування багатьох моделей сінхронізації ольвійського календаря (близь- ко 100), втім, незначно відрізняємих одна від одної. Безумовно, подальше уточнення синхронізації є актуальним. Важливим, останнім принципом, що обу- мовлює достовірність синхонізації календаря, є внутрішня узгодженість отриманих даних, їхня несуперечність і відповідність отри- маним до теперішнього часу уявленням про історію Ольвії та виконаним датуванням лапідарних написів і монет догетської Оль- вії. Яскраво підтвердився цей принцип у подальших етапах дослідження, коли посту- паючи нові лапідарні написи цілком впису- валися в розоблену хронологічно-генеа- логічну схему. Виконана автором у найпершім набли- женні синхронізація ольвійського епонім- ного каледаря відкрила новий напрямок дослідження соціально-політичної історії Ольвії, ії державного устрою, монетної справи, започаткувала основи родової просопографії, визначила перспективу уточнення ольвійсь- кої лапідарної палеографії IV – I ст. до н.є., спадкоємність історії кількох аристокра- тичних родин у догетської та післягетської Ольвії та ін. ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА 1. Ольвия. Античное государство в Северном Причерноморье / Крыжицкий С. Д., Русяева А. С., Крапивина В. В. и др. – Киев. 1999. 2. Morgan J. D. Σύντομη ανασκόπηση του υπολογισμού του χρόνου κατά την αρχαιότητα // Αρχαιολογία. – 2000. – Τ. 74. – С. 17-34. 3. Bickerman E. J. Chronology of the Ancient World. – London, 1969. 4. Latyschev B. Іnscrіptіones antіquae orae septentrіonalіs Pontі Euxіnі Graecae et Latіnae. – Petropolіs, 1916. 5. Граков Б. Н. Материалы по истории Скифии в греческих надписях Балканского полуострова и Малой Азии // ВДИ. – 1939. – № 3, № 23-24. 6. Белецкий А. А. Новые посвятительные надписи Ольвии // Античная история и культура Средиземноморья и Причерноморья. – Л., 1968. – С. 17. 7. Русяева А. С. Религия и культы античной Ольвии. – Киев, 1992. 8. Латышев В. В. Исследования об истории и государственном строе города Ольвии. – СПб, 1887. – С. 86. 9. Надписи Ольвии (НО). – М.; Л., 1968. 10. Белецкий А. А. Греческая надпись на базе статуи из Ольвии // ВДИ. – 1955. – № 2. – C. 186. 11. Денисова В. И. Новый эпиграфический документ из Ольвии // СА. – 1982. – № 1. 12. Книпович Т. Н. Население Ольвии в VI – I вв. до н.э. // МИА. – Т. 50. – С. 131. 13. Русяева А. С. Календарь Ольвии Понтийской: история и методика исследования // ВДИ. – 2003. – № 2. – С. 112-117; Виноградов Ю. Г., Русяева А. С. Культ Аполлона и календарь Ольвии. 14. Леви Е. И. Ольвийская агора // Ольвия и Нижнее Побужье в античную эпоху. – М.; Л., 1956. – С. 101. 15. Лейпунська Н. А. Культ Аполлона в Ольвії // Археологія. – К, 1964. – Вип. XVI. – C. 21. 16. Карышковский П. О. Ольвийские мольпы // Северное Причерноморье. – К. 1984. – С. 49. 17. Ніколаєв М. І. Нові матеріали про написи колегії мольпів з Ольвії // Наукові праці. Серія «Історичні науки». – Миколаїв : ЧДУ ім. Петра Могили, 2009 – Вип. 107. Том 120. 18. Карышковский П. О. Ольвийские эпонимы // ВДИ. – 1978. – № 2. – С. 87. 19. Cкржинская М. В. Будни и праздники Ольвии. – СПб. : Алетейя, 2000. – С. 46. 20. Виноградов Ю. Г. Варвары в просопографии Ольвии VI – V вв. до н.э. // Демографическая ситуация в Причерноморье в период Великой греческой колонизации. Материалы II Всесоюзного симпозиума по древней истории Причерноморья. – Тбилиси, 1981. – С. 134-136. 21. Рубан В. В. Магістратура агораномів в Ольвії // Археологія. – Київ, 1982. – Вип. 39. 22. McCabe, Donald F. Miletos Inscriptions. Text and List. № 122-123; Dittenberger W. Sylloge inscriptionum Graecarum. Ed. 3. Leipzig, 1915- 1924. Vol. I-IV. № 272; Laumonier A. Recherches sur la chronologie des pretres de Lagina // Bulletin de Correspondance Hellénique (BCH). – Paris, 1934. – T. LXII. – C. 251-284. Історичний архів 158 23. Виноградов Ю. Г. Политическая история Ольвийского полиса VII – I вв. до н.э. – М., 1989. 24. Виноградов Ю. Г., Головачева Г. В. Новый источник о походе Зопириона // Нумизматические исследования по истории Юго-Восточной Европы. – Кишинев, 1990. – С. 15. 25. Яйленко В. П. Материалы к «Корпусу лапидарных надписей Ольвии» // Эпиграфические памятники Малой Азии и античного Северного Причерноморья как исторический и лингвистический источник. – М., 1985; Яйленко В. П. Материалы к «Корпусу лапидарных надписей Ольвии» // Исследования по эпиграфике и языкам древней Анатолии, Кипра и античного Северного Причерноморья. – М., 1987. 26. Андреева С. Э. Еще раз к вопросу о датировке декрета в честь Протогена // Боспорский феномен (БФ). Проблемы хронологии и датировки памятников. – СПб., 2004. – Ч. 2. 27. Sherk R. K. The Eponymous Officials of Greek Cities: I-V // Zeitschrift fur Papyrologie und Epigraphik. – Bonn, 1990. – Bd. 83. – С. 249-288; 1990. – Bd. 84. – С. 231-295; 1991. – Bd. 88. – С. 225-260; 1992. – Bd. 93. – С. 223-272; 1993. – Bd. 96. – С. 267-295. 28. Ніколаєв М. І. Синхронізація епонімного літочислення та просопографія Ольвії ІV – І ст. до н.е. // Археологія. – К., 2010. – № 4. 29. Крапивина В. В., Диатроптов П. Д. Надпись наместника Митридата VI Евпатора из Ольвии // ВДИ. – 2005. – № 1. – С. 63. 30. Чубова А. П., Конькова Г. И., Давыдова Л. И. Античные мастера. Скульпторы и живописцы. – Л., 1986. – C. 152-153. 31. Виноградов Ю. Г., Карышковский П. О. Калинник, сын Евксена: Проблемы политической и социально-экономической истории Ольвии второй половины IV в. до н.э. // ВДИ. – 1982. – № 4. – С. 30. 32. Fraceliere R. Notes de chronologie Delphique // BCH. – 1928. – Vol. 52. – P. 189-190. 33. IG 813; IG 814. 34. Карышковский П. О. Монеты Ольвии. – Киев, 1988. 35. Лейпунська Н. О. Новий напис з Ольвії // Археологiя. – Київ, 1990. – № 3. – С. 120. 36. Николаев Н. И. Политическая и культовая элита Ольвии IV – I вв. до н.э. – Николаев, 2008. – 264 с. 37. Крапивина В. В. Из истории позднеэллинистической Ольвии // Международные отношения в бассейне Черного моря в древности и в средние века. Тезисы докладов XI международной научной конференции. – Ростов-на-Дону, 2003. – С. 17. 38. Николаев Н. И., Снытко И. А. Эпонимный календарь и монетные магистраты Ольвии IV – I вв. до н.э. // Записки отдела нумизматики и торевтики Одесского археологического музея. – Одеса, 2010. – С. 9-26. 39. Корн Г., Корн Т. Справочник по математике для научных работников и инженеров. – М., 1977; Ковальченко И. Д. Математические методы в исследованиях по социально-экономической истории. – М., 1975 и др.; Ніколаєв М. І. Математична модель каталогу жерців- епонімів Ольвії // Наукові праці. Серія «Історичні науки». – Миколаїв : ЧДУ ім. Петра Могили, 2009. – Вип. 87. Т. 100. – С. 154-158. 40. Крапивина В. В. Про етниічний склад населення Ольвії у перші століття нашої ери // Археологія. – К., 1994. – № 2. – С. 123-129; Крапивина В. В. Об этническом составе населения Ольвии в первые века (к проблеме корреляции данных археологии и лингвистики) // БФ. Население, языки, контакты. – СПб., 2011. – С. 485. 41. Николаев Н. И. Просопография в интерпретации и датировке лапидарных надписей догетской Ольвии // БФ. Население, языки, контакты. – СПб. 2011. – C. 474-478. 42. Николаев Н. И. Хронология событий декрета в честь Протогена на основе синхронизации эпонимного календаря Ольвии // IX чтения памяти профессора Петра Осиповича Карышковского. – Одесса : ОНУ им. Мечникова, 2011. – С. 342-348. 43. Фролова Н. А., Абрамзон М. Г. Монеты Ольвии. Каталог ГИМ. – М., 2005. – Монеты № 777, 778. 44. Каришковський П. Й. Доповнення до історії монетної справи Ольвії наприкінці ΙV ст. до н.е. // Матеріали по археології Північного Причорномор’я. – Одеса, 1960. – С. 238. 45. Анохин В. А. Монеты… № 267; Нечитайло В. В. Каталог античных монет Ольвии. – Киев, 2000. – № 425. 46. Николаев Н. И. О новом направлении исследований надписей позднеклассической-эллинистической Ольвии // Вопросы эпиграфики. – Москва, 2012. (В печати). Рецензенти: Дарієнко В. М., д.і.н., професор Херсонського економіко-правового інституту; Маврін О. О., к.і.н., доцент, заступник директора Інституту української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України. @ М. І. Ніколаєв, 2012 Стаття надійшла до редколегії 15.12.2011
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-76784
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	1609-7742
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T16:40:32Z
publishDate	2012
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
record_format	dspace
spelling	Ніколаєв, М.І. 2015-02-12T12:19:24Z 2015-02-12T12:19:24Z 2012 Історія дослідження епонімного календаря Ольвії ІV – І ст. до н. е. / М.І. Ніколаєв // Історичний архів. Наукові студії: Зб. наук. пр. — Миколаїв: ЧДУ ім. Петра Могили, 2012. — Вип. 8. — С. 150-158. — Бібліогр.: 46 назв. — укр. 1609-7742 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/76784 930 Розглянуто історію досліджень видатного лапідарного пам’ятника античної доби з Північного Причорномор’я – каталогу громадян (ІosPE І 2 201), який визнаний у останні десятиріччя епонімним календарем Ольвії ІV – І ст. до н.е. Рассмотрена история исследований выдающегося лапидарного памятника античного времени из Северного Причерноморья – каталога граждан (ІosPE І 2 201), который признан в последние десятилетия епонимным календарем Ольвии IV– I вв. до н.э. In the article the history of scientific research of outstanding lapidary ancient memorial from the Northern region of the Black Sea is considered – the catalogue of citizens (ІosPE І 2 201),which is lately recognized as eponymous calendar of Olbia of the IV – I centuries BC. uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України Історичний архів. Наукові студії Джерелознавство. Історіографія. Методологія. Історія історичної науки Історія дослідження епонімного календаря Ольвії ІV – І ст. до н. е. История исследования эпонимного календаря Ольвии ІV – І в. до н.э. The history of scientific research eponymous calendar of Olbia of the IV– I centuries BC Article published earlier
spellingShingle	Історія дослідження епонімного календаря Ольвії ІV – І ст. до н. е. Ніколаєв, М.І. Джерелознавство. Історіографія. Методологія. Історія історичної науки
title	Історія дослідження епонімного календаря Ольвії ІV – І ст. до н. е.
title_alt	История исследования эпонимного календаря Ольвии ІV – І в. до н.э. The history of scientific research eponymous calendar of Olbia of the IV– I centuries BC
title_full	Історія дослідження епонімного календаря Ольвії ІV – І ст. до н. е.
title_fullStr	Історія дослідження епонімного календаря Ольвії ІV – І ст. до н. е.
title_full_unstemmed	Історія дослідження епонімного календаря Ольвії ІV – І ст. до н. е.
title_short	Історія дослідження епонімного календаря Ольвії ІV – І ст. до н. е.
title_sort	історія дослідження епонімного календаря ольвії іv – і ст. до н. е.
topic	Джерелознавство. Історіографія. Методологія. Історія історичної науки
topic_facet	Джерелознавство. Історіографія. Методологія. Історія історичної науки
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/76784
work_keys_str_mv	AT níkolaêvmí ístoríâdoslídžennâeponímnogokalendarâolʹvííívístdone AT níkolaêvmí istoriâissledovaniâéponimnogokalendarâolʹviiívívdoné AT níkolaêvmí thehistoryofscientificresearcheponymouscalendarofolbiaoftheivicenturiesbc

Історія дослідження епонімного календаря Ольвії ІV – І ст. до н. е.

Institution

Ähnliche Einträge