Щоденник Пилипа Орлика як історичне джерело середини XVIII ст.
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні |
|---|---|
| Дата: | 2013 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2013
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/76956 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Щоденник Пилипа Орлика як історичне джерело середини XVIII ст. / С. Корінець // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 2. — С. 239-243. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859983116568887296 |
|---|---|
| author | Корінець, С. |
| author_facet | Корінець, С. |
| citation_txt | Щоденник Пилипа Орлика як історичне джерело середини XVIII ст. / С. Корінець // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 2. — С. 239-243. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні |
| first_indexed | 2025-12-07T16:26:54Z |
| format | Article |
| fulltext |
239
бараном» [6, 60]. Дослідники літопису вважають, що смерть Хмельницького не
справила на літописця великого враження. Він просто без співчуття і звеличення
пише, що гетьман хворів та помер в Чигирині, хоча на похоронах « множество на-
рода, а найболше людей войскових было» [6, 75].
Богдану Хмельницькому вдалося стати найвідомішим українцем у Європі XVI-
ст. Він пробудив до повнокровного політичного життя, підвів з колін уярмлену,
але не скорену Україну. За Хмельницького Українська держава зберігала свою не-
залежність. Керована ним Запорозька Січ під час Національно-визвольної війни
зробила можливим становлення Гетьманщини, держави з своєю територією, вла-
дою, власною армією, що мала дипломатичне визнання. Оцінка постаті Богдана
Хмельницького завжди була неоднозначною. Його критикували за невдачі, помил-
ки та прорахунки, хоча український народ з любов’ю називав його «батьком», в
людській пам’яті він залишається визволителем, героїчною постаттю, що вказала
людям шлях до національного та соціально-економічного звільнення.
Список літератури
1. Апанович О. Козацтво – збройні сили України. Історичний нарис / Передм.
А.М.Трембіцький, упоряди. А.А.Трембіцький, А.М.Трембіцький. – Хмельницький, ПП
Мельник А.А., 2010.
2. Апанович О. Розповіді про запорозьких козаків. – К.: Дніпро, 1991.
3. Грушевський М. Ілюстрована історія України. – Донецьк, 2008.
4. Замлинський В. Гетьмани у боротьбі за суверенітет і державність України. Київська ста-
ровина, №4, 1992.
5. Збірник козацьких літописів Густинський, Самійла Величка, Грабянки. – Київ, 2006.
6. Літопис Самовидця. Вид.: Наукова думка. – К., 1971.
7. Смолій В., Степанков В. Богдан Хмельницький. – К., 2003.
8. Субтельний О. Україна: історія / пер. з англ. Ю.І.Шевчука; Вст.ст. С.В.Кульчицького. –
Київ: Либідь, 1993.
Сніжана Корінець (Кам’янець-Подільський), студентка 3 курсу
історичного факультету Кам’янець-Подільського національного
університету імені Івана Огієнка
Щоденник Пилипа Орлика як історичне джерело середини XVIII ст.
Орлик був людиною висококультурною,
європейцем в повнім розумінні цього слова...
Він належав до людей барокової доби,
просякнутих високою релігійністю...
Життя примушувало його до компромісів,
але душа залишилася чесною і щирою,
здатною до найбільших обмежень і самоповаги.
Борис Крупницький,1938 р.
Високоосвічений, з тонким національно-політичним розумом і щирим серцем,
патріот-борець за незалежність України – він різко виділявся навіть серед тодішньо-
го, сучасного йому, культурного українського громадянства. Альфред Єнсен гово-
240
рить про Пилипа такі слова: «Тим симпатичнішою уявляється мені постать Орлика,
що він, як новий Дон Кіхот, в ліпшім ідеальнім значінню, не поклав рук в невтомній
боротьбі за вимріяні образи визволення України з-під «тиранського ярма російського
панування» [5, 8].
Щоденник, як одна з наративних форм, має глибоку історію в європейських літе-
ратурах. Стосовно подорожнього щоденника то його історія сягає XVIII ст., він є
найбільшим за обсягом із відомих на сьогодні. П. Орлик досить рано почав вести
«Щоденник», який назвав «Діяріуш». У першому “Діяріуші” він висвітлив діяння Ма-
зепи, але він був утрачений, як і той, якого він вів у Бендерах. Залишивши Стокгольм
у 11 жовтня 1720 року, П. Орлик розпочав новий «Щоденник» під назвою: «Diariusz
Podro’zny» [4, 105]. Щоденник було написано старопольською мовою [10, 4].
Щоденник, по суті, став його своєрідним заповітом для наступних поколінь.
Записи гетьмана - вигнанця за своїм змістом є не лише подорожнім щоденником,
але й великим збірником, який, з одного боку, відтворює особисті реакції автора на
ті чи інші події його життя та побуту, а з іншого – містить відгуки на все, що дохо-
дило до Орлика з міжнародного життя.
Французький науковець Д. Бовуа стверджує, що діаріуш П. Орлика є пам’яткою
значно ціннішою за «Pacta et constitutiones legum libertatumque Exsercitus Zaporov-
?ensis» («Пакти і конституції законів і свобод Війська Запорозького»: «Франції по-
щастило володіти документом, набагато ціннішим за так звану конституцію 1710 р.,
який подає значно опукліше постать цієї особи» [1, 323]. Як стверджує Ян із Токар
Токаржевський Карашевич, після смерті гетьмана молдавський господар Костянтин
Маврокордато переслав архів небіжчика до французького посольства в Царгороді,
звідки тодішній посол, маркіз де Вільнев, відіслав його Григорові Орликові до Фран-
ції. Архів знаходився в замку Дентевіль і після смерті гетьманського сина перевезе-
ний був у цілості чи частині до міністерства закордонних справ [3, 5].
Копія щоденника з печаткою Пулавської бібліотеки Чарторийських, екслібри-
сом Станіслава Замойського 1804 р. і дозволом 1830 р. цензури на видання за під-
писом Я. К. Шанявського нині цілком доступна, однак порівняно з оригіналом на-
вряд чи має велику цінність Передусім, копія налічує всього 55 сторінок рукопису
різних почерків, тоді як оригінал – 432 (вони відповідно склали 216 сторінок гарва-
рдського факсимільного видання) [11, 62]. Видаючи у 1936 р. розчитану частину
діаріуша за 1720 – 1723 рр., Ян із Токарів Токаржевський Карашевич пише, що са-
ме цю копію звіряв з оригіналом. Копією послуговувались, пишучи розвідки про
Орлика Ф. Равіта-Гавронський та Ф. Голійчук, а її неповнота, а подекуди й крайня
неохайність «мала наслідком чимало хибних поглядів на автора щоденника» [10,
3]. Французький дослідник Даніель Бовуа в своїх дослідженнях також використо-
вав копію щоденника і цим, можливо сам цього не підозрював, нав’язав стереотип
«доброї копії». Насправді ж копія спричинила до дезорієнтації, а подейкуди до без-
апеляційних суджень та необ’єктивних висновків з боку дослідників. Він охаракте-
ризував Орлика як «космополіта від народження, цей дивний «європеєць» є хаме-
леоном, який набирає забарвлення того кому пише. А пише він багатьом. Власне
241
кажучи він не тільки те й робить, що пише, знаючи дипломатичний світ усіх могу-
тніх держав, які більше чи менше пов’язані з Україною» [1, 325].
На противагу Бовуа щодо оригіналу діаріуша то Валентина Соболь зауважує, що
«незважаючи на його своєрідну жанрову структуру типу silva rerum, тут можна про-
стежити кілька провідних мотивів: тривогу за власне життя; вболівання над долею
своєї родини, підсилене цілковитою неясністю майбутнього; невтомні зусилля
нав’язати контакти з сильними світу і заангажувати їх у проблеми України; врешті,
прагнення якомога швидше вирватись з Солонік – і то не тільки тому, що перебуван-
ня тут було обтяжливим, а й для того, аби бути вільним у запланованих діях та
з’єднатися з родиною» [11, 72].
Копію справді зроблено досить недбало. Анонімні переписувачі керувались, на-
самперед, власним розумінням важливості зафіксованого в діаріуші, а відтак, бага-
тьох записів не скопіювали, вилучили чимало промовистих для життєпису гетьмана
подій чи обставин, деякі довільно проминали або коротко переказували, причому не
обходилося й без переінакшення, особливо за контамінацій, коли з кількох записів
робили один. Натрапляємо й на численні помилки: в оригіналі, наприклад, написано
«частих гостей», а в копії – «чотирьох гостей», і т. ін.. Подекуди доходило до курйо-
зу, коли робилася перестановка порядку слів чи літер, і тоді замість слова «takowe» в
копії виринало слово «katowe». Дещо оминалося, не виключено, й пізніше – з цензу-
рних міркувань, як, наприклад, запис в оригіналі про ув’язнення в Петербурзі стар-
шини, що підписали 1723 р. Коломацьку петицію. Цілком імовірно, той таки варшав-
ський цензор Шанявський підписав до друку вже «поправлений» варіант, адже ми
навряд чи тепер дізнаємося, скільки разів і як саме троє копіювальників переробляли
(якщо робити висновки з трьох різних почерків) свою працю [11, 63].
Щоденник у цілому обіймає роки 1720–1734. Токаржевським було висунуто при-
пущення, що «дальша частина щоденника – до смерті гетьмана – десь загубилася
поміж Яссами, Царгородом, замком Дентевіль і Парижем» [3, 6]. Записи за попередні
роки – 1720-1723 були прочитані ним і видані Українським Науковим Інститутом ще
в 1936 р., а перекладені професором Р. Радишевським сучасною українською мовою
у 2006 р. і то є правдива подорожня частина 5-томного щоденника гетьмана [10, 4].
Оригінал щоденника було визнано непридатним для прочитання і першим цей ви-
рок спростував Валерій Шевчук, який переконав не повірити у той вирок, а спробував
прочитати й перекласти. Діаріуш за 1724 рік досі не був ані прочитаний, ані перекла-
дений. Вперше таку спробу зробила В. Соболь. Вона використовуючи оригінал доку-
менту та співставляючи його з копією зуміла зрозуміти почерк Орлика і навчилася йо-
го читати, таким чином вона мала можливість зіставного вивчення копії та оригіналу.
Вона зробила спробу порівняльного аналізу копії та оригіналу діаріуша [10, 3].
У щоденник гетьман-вигнанець записував все, що з ним відбувалося в еміграції.
Цікавився міжнародними подіями, тому надзвичайної ваги Орлик надає газетам –
французьким, голландським, італійським та німецьким, з нетерпінням чекаючи на
їх прибуття разом із кораблями «Тоді ж увечері прислав мені пан англійський кон-
сул газети – як і раніше, французькі, але свіжі» [11, 66].
242
Говорячи про будні Пилипа, то вони, насамперед, були заповнені насиченим лис-
туванням, як дипломатичним так і особистим: «21/10 у четвер я написав листи до йо-
го милості пана київського воєводи з подякою за передані моїй родині гроші. Також
написав моїй дружині, Настусі, пану Штенфліхтуі вклав ці листи до листа його ми-
лості ксьондзу Ваневському, адресовані до рук його милості ксьондзу Заленському
через Снятин. Я написав також його милості снятинському губернаторові панові
Більськомуз проханням відіслати цю експедицію до Станіслава» [6, 307].
З щоденника ми дізнаємося і про долю рідних Пилипа. Все, що стосується дітей та
дружини зафіксовано проникливо та емоційно. Про смерть свого сина, якого він з ні-
жністю називав Якубко, у щоденнику зустрічаємо такий запис: «23/12 травня в
п’ятницю я отримав листа від його милості пана барона Менніха, датованого 8 за ста-
рим стилем / 19 за новим стилем цього місяця, з найжалібнішою новиною про смерть
мого наймилішого за всіх сина Якубка, яка мені серце і душу розірвала» [6, 259].
Велику увагу в своєму щоденнику гетьман-емігрант приділяє пам’яті свого по-
передника Івана Мазепи. Адже саме Іван Мазепа відіграв вирішальну роль в житті
Пилипа Орлика. Шукаючи для реалізації своєї програми помічників, гетьман не міг
не помітити блискуче освідченого Орлика з його шляхетною вдачею, всебічними
здібностями, в тому числі й літературними, неймовірною працездатністю [2, 38].
Усі ці риси підтверджують твори гетьмана. Олександр Трофимчук відносить твори
Пилипа Орлика «Alcides rossiyski…», «Hippomenes sarmacki» та Конституцію
Української гетьманської держави до «архітворів» доби барокко [6, 701]. О.
Пахльовський конституцію називає «своєрідним симбіозом державного проекту
Хмельницького з державним проектом Мазепи». Пилип постійно пам’ятає гетьма-
на, ця пам’ять є чистою в його очах, бо він бачить в ньому щирого українського
патріота. Він навіть молиться за нього в церкві «2/21 У понеділок, у день той коли
небіжчик Мазепа гетьман помер в Бендеру року 1709, вислухав за душу його на за-
саді присяги службу Божу і замовив реквієм безсмертя – молитву задушну, якому
нехай Пан Бог з великого милосердя свого відпустить усі гріхи» [8, 60].
Свою місію Пилип виконував досить відповідально. Б. Крупницький писав, що
гетьман за свої політичні завдання «брався з суто українською впертістю: скільки
разів бачив свої плани знищеними, скільки невдач пережив на віку, і все ж таки
знову піднімався, набирався нової енергії, шукав інших шляхів – і так до кінця сво-
го життя. Впертий, еластичний і гнучкий, він не мав у своїм розпорядженні лишень
однієї прикмети, такої необхідної для державного мужа великого формату. Він не
належав до сталевих натур, як ось Богдан Хмельницький і Мазепа, при всій ела-
стичності останнього» [11, 187]. Велика цінність щоденника в тому, що він
реєструє усвідомлення української ідеї в Європі, яка ґрунтувалась виключно на вірі
в заяви Орлика. Бовуа порівнює його з Вольтером, який «у тіні смикав мотузки
французької політики, політики Фрідріха ІІ чи Катерини ІІ в Росії» [1, 326].
Отож, Пилип Орлик постає перед нами як неординарна особистість сповнена
енергійності та щирості. На жаль, йому так і не вдалося повернутися на Україну і
до смерті він прожив в еміграції. Перебуваючи на чужині, він пише свій «щоден-
ник», який охоплює 1720 – 1731 роки. В ньому він занотовує різноманітні події, які
243
відбуваються в його житті. Саме з щоденника ми дізнаємося про долю мазепинців,
відношення Пилипа до гетьмана Мазепи, долю його сім’ї, спроби Пилипа, а згодом
і його сина Григора наладити дипломатичні відносини з урядами європейських
держав, щоб утворити антиросійську коаліцію. Саме він був найвидатнішим пред-
ставником першої української еміграції. І в його особі Україна здобула надзвичай-
но активного представника своїх інтересів на міжнародній арені.
Список літератури
1. Бовуа Д. «Щоденник» Пилипа Орлика: від міражу вигнанця до українського міфу / Д. Бо-
вуа // Український археографічний щорічник. Нова серія. Випуск 8/9. – Київ – Нью-Йорк,
2004. – С. 332–335.
2. Гетьман Пилип Орлик і перша українська Конституція. Збірник матеріалів науково-
практичної конференції. – Кам’янець-Подільський: К-ПНУ імені Івана Огієнка, 2011. – 56 с.
3. Діярій гетьмана Пилипа Орлика / Щоденник гетьмана Пилипа Орлика. Опрацював для
друку Ян із Токар Токаржевський Карашевич. — Варшава: Праці Українського наукового
інститут, 1936. – 192 с.
4. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції “Звичай Русі, що став козацьким.
Уклад конституції республіки Війська Запорозького (Конституція Пилипа Орлика)” / Ред.
кол. Білий Л.Г. (голова) та ін. – Хмельницький, 2011. – 248 с.
5. Різниченко В. Пилип Орлик (гетьман-емігрант): його життя і діяльність / В. Різниченко. –
К.: Заповіт, 1991. – 48 с.
6. Пилип Орлик. Конституція, маніфести та літературна спадщина: Вибр. Твори. – К.: МАУП,
2006. – 736 с.
7. Пилип Орлик: життя, політика, тексти: Матеріали міжнародної наукової конференції «Ad
fontеs» до 300-річчя Бендерської Конституції 1710 року. – К.: Пульсари, 2011. – 259 с.
8. Соболь В. Дух Мазепи в діях та «Діаріуші» його наступника (на матеріалі факсиміле Его-
документа Пилипа Орлика) / В. Соболь // Історія. – 2009. - № 9(100). – С. 59–65.
9. Соболь В. Доба Івана Мазепи в діаріуші Пилипа Орлика / В. Соболь // Іван Мазепа та його
доба: історія, культура, національна пам’ять. – К.: Темпора, 2008. – С. 196–213.
10. Соболь В. Помножені часом світи (факсиміле діаріуша Пилипа Орлика за 1724 рік та копія
анонімних польських палеографів : порівняльний аналіз) / В. Соболь // Історія. – 2009. –
№8(99). – С. 3–11.
11. Соболь В. Українська дипломатія в подорожньому щоденнику Пилипа Орлика / В. Соболь
// Українське мистецтвознавство: матеріали, дослідження, рецензії: Зб. наук. пр. — К.:
ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2007. — Вип. 7. — С. 186–192.
Анатолій Трембіцький (Хмельницький), завідувач Хмельницьким
міським відділом Центру дослідження історії Поділля,
старший науковий співробітник, кандидат історичних наук
Запорозька Січ у творчості Тараса Шевченка
Запорозька Січ – один із світових феноменів, над яким замислювались, який
намагалися розгадати багато поколінь дослідників. Козаків Запорозької Січі нази-
вали в народі «святими лицарями», звитяжних запорожців-героїв оспівали в думах,
піснях і легендах, їм присвячено безліч літературних і мистецьких творів. Зобра-
женню її величі і краси, а також козацької звитяги присвятив свої поезії українсь-
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-76956 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2078-0850 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:26:54Z |
| publishDate | 2013 |
| publisher | Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| record_format | dspace |
| spelling | Корінець, С. 2015-02-14T17:06:20Z 2015-02-14T17:06:20Z 2013 Щоденник Пилипа Орлика як історичне джерело середини XVIII ст. / С. Корінець // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 2. — С. 239-243. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. 2078-0850 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/76956 uk Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні Писемні джерела та історіографія Щоденник Пилипа Орлика як історичне джерело середини XVIII ст. Article published earlier |
| spellingShingle | Щоденник Пилипа Орлика як історичне джерело середини XVIII ст. Корінець, С. Писемні джерела та історіографія |
| title | Щоденник Пилипа Орлика як історичне джерело середини XVIII ст. |
| title_full | Щоденник Пилипа Орлика як історичне джерело середини XVIII ст. |
| title_fullStr | Щоденник Пилипа Орлика як історичне джерело середини XVIII ст. |
| title_full_unstemmed | Щоденник Пилипа Орлика як історичне джерело середини XVIII ст. |
| title_short | Щоденник Пилипа Орлика як історичне джерело середини XVIII ст. |
| title_sort | щоденник пилипа орлика як історичне джерело середини xviii ст. |
| topic | Писемні джерела та історіографія |
| topic_facet | Писемні джерела та історіографія |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/76956 |
| work_keys_str_mv | AT korínecʹs ŝodennikpilipaorlikaâkístoričnedžereloseredinixviiist |