Сермяги як елемент козацької «барви»: до проблеми верхнього одягу запорожців у першій половині XVII ст.
Saved in:
| Published in: | Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні |
|---|---|
| Date: | 2013 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2013
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/76963 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Сермяги як елемент козацької «барви»: до проблеми верхнього одягу запорожців у першій половині XVII ст. / Т. Ковалець // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 2. — С. 109-113. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859477376167051264 |
|---|---|
| author | Ковалець, Т. |
| author_facet | Ковалець, Т. |
| citation_txt | Сермяги як елемент козацької «барви»: до проблеми верхнього одягу запорожців у першій половині XVII ст. / Т. Ковалець // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 2. — С. 109-113. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні |
| first_indexed | 2025-11-24T11:41:43Z |
| format | Article |
| fulltext |
109
12. ЦДІАК України. – Фонд 25. – Опис 1. – Справа 45.
13. ЦДІАК України. – Фонд 25. – Опис 1. – Справа 46.
14. ЦДІАК України. – Фонд 25. – Опис 1. – Справа 48.
15. Turnau I. Słownik ubiorów. Tkaniny, wyroby pozatkackie, skóry, broń i kliejnoty oraz barwy
znane w Polsce od średniowiecza do początku XIX w. – Warszawa, 1999.
Тарас Ковалець (Чернівці), аспірант кафедри історії України
Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича
Сермяги як елемент козацької «барви»: до проблеми
верхнього одягу запорожців у першій половині XVII ст.
Стрімкий розвиток сучасного козакознавства підтверджується появою все но-
вих і нових праць, спрямованих на дослідження різних аспектів військової справи,
побуту, занять українського козацтва. Від недавнього часу епоха козаччини стала
об’єктом наукових зацікавлень фахівців зі спеціальних історичних дисциплін, зок-
рема уніформології. Після обережних спроб Г. Стельмащук дослідити місце та зна-
чення козацького костюма в українському строї загалом [11] та К. Свєшнікова на
основі археологічних знахідок реконструювати одяг запорожців у битві під Берес-
течком [13] у вітчизняній історіографії з’являється ряд ґрунтовних студій
Є. Славутича, присвячених козацькому одягові другої половини XVII – XVIII ст.
[наприклад, 14, 15]. Водночас костюм Війська Запорозького першої половини XVI-
ст. іще залишається поза увагою дослідників. Метою нашої статті є спроба
з’ясувати, чи для козацьких підрозділів у той час був притаманним одноманітний
одяг, відомий під назвою «барва», та яке місце у ній могли мати поширені серед
запорожців сермяги як тип верхнього одягу.
Передусім, варто зазначити, що зразків козацького строю XVII ст. майже не збе-
реглося, тому реконструкція його можлива тільки на матеріалах писемних джерел та
іконографії [21, s. 17]. Загальноприйнятим майже на рівні штампу є твердження, на-
чебто, військовий одяг запорожців до середини XVII ст. був дуже різноманітний, тоді
як деякі підрозділи коронного війська носили передбачену військовими статутами
«барву» – до певної міри попередницю однострою в сучасному розумінні цього сло-
ва, ключовою характеристикою якої була схожість убору окремих вояків підрозділу
[21, s. 411]. Близько 1557 р. король Жиґмунт ІІ Август запровадив для піхотних під-
розділів блакитну «барву», згодом цей колір став традиційним і побутував у костюмі
польської піхоти майже вісім десятиліть [21, s. 21]. На думку Є. Славутича, Військо
Запорозьке не мало форменого одягу, і це розглядалося самими козаками як «особ-
ливий привілей». Дослідник вважає, що «одноманітний, уніфікований й, як правило,
наданий від уряду службовий одяг вказував на високий рівень залежності військово-
службовців від держави чи правителя, ставлячи таким чином вояків приблизно в
один ряд із озброєними слугами» [15, с. 214]. Водночас певна уніфікація строю у за-
порозькому війську все ж відбувалася, і перший «типовий військовий козацький
одяг… з'явився, напевно, саме у реєстровому козацькому війську, тобто найманців,
що отримували однорідне сукно на вбрання» [17, с. 120].
110
Військо Запорозьке «у реєстрах будуче» забезпечувалося тканиною для пошиття
одягу, вірогідно, ще із самого початку свого існування. Влітку 1584 р. возний Луць-
кого повіту Ф. Бромирський в одному із судових документів зазначав, що «на ряді
гродському луцькому сукно, печаттю… запечатане, є, його Королівською Милістю
козакам… послане чотири біле… і в замку вишньому тутешньому Луцькому, в церкві
св. Івана Богослова є складене» [2, с. 14–15]. Сукно, що видавалося реєстровцям, – це
«вовняна тканина полотняного переплетення, що має суцільний ворсовий, повстяно-
подібний застил, який приховує рисунок ткацького переплетення» [15, с. 228]. Коза-
ки, схоже, отримували від уряду сукна винятково низького ґатунку із грубим неод-
норідним застилом. Найчастіше це була каразія – груба шерстяна тканина з
місцевості Керсі у графстві Суффолк на сході Англії [14, с. 309]. У документах, що
стосуються Вільшанської комісії 1617 р., передбачалось регулярно видавати «постав
каразії» на кожного козака, причому «сукна завжди брати будуть у Києві на святки»
[9, s. 312]. У той час «постав» сукна коливався від 37 до 50 аршинів матерії, загорне-
ної спеціальним способом у ткацькому цеху, де вона була виготовлена. Такі згортки
додатково запечатувалися та опломбовувались. Загалом на Вільшанській комісії по-
годжено про забезпечення реєстровців 700 поставами каразії [9, s. 316], які справді
були видані згодом у Білій Церкві [9, s. 331]. Через два роки вже на Роставицькій ко-
місії козаки просили про збільшення поставок сукна до 1400 поставів [9, s. 336]. Най-
більше кореспонденції між реєстровим козацьким військом та польським урядом, яка
збереглась до наших днів і стосується питання забезпечення козаків сукнами, велося,
напевно, у 1625–1628 рр. під час гетьманування Дмитра Дорошенка. Навесні 1626 р.
запорозькі посли до польного коронного гетьмана Станіслава Конєцпольського про-
сили останнього «про підвищення жолду, тут же ж і про сукна» [5, c. 295]. Схожі
прохання знаходимо у листах Війська Запорозького до королевича Владислава від
3 січня 1627 р. та до короля Жиґмунта ІІІ від 22 жовтня 1627 р. [5, c. 303, 327].
Цікаво, що Військо Запорозьке отримувало сукна не тільки від польського уряду.
На зламі XVI і XVII ст. на Запорожжі побувало посольство від московського царя
Бориса Годунова на чолі з Г. Конашевим та Ю. Беззубцевим із «государевим грошо-
вим жалуванням… і з сукнами». Які саме тканини привезли московські посланці, не-
відомо, та можемо припустити, що це було схоже до каразії грубе «сермяжне» або
«свитне» шерстяне сукно білого чи сіруватого кольору [4, c. 317]. Кримські хани, які
активно наймали козацькі загони під час внутнішньокримських війн, часто платили
запорожцям кожухами та сукном. Зокрема, 1636 р. посли від хана Інаєт-Гірея прибу-
ли на Січ і, намагаючись заохотити козаків до участі в поході проти бунтівного мур-
зи Кантемира, обіцяли забезпечити найнятий загін «грошима і габою» ще до початку
бойових дій [19, № 5, s. 18; 1, арк. 99]. Габою називали дешеве, товсте й цупке туре-
цьке сукно із овечої вовни природного білого кольору [14, с. 301]. Також для пошит-
тя козацьких верхніх уборів широко використовувалися схожі за фактурою шерстяні
домоткані матерії «українського виробництва» [6, с. 65, 69].
1 аршин = 0.711 м.
111
За словами французького найманця Г. де Боплана, який служив капітаном ар-
тилерії коронного війська у 30–40-х роках XVII ст., козаки «надають перевагу про-
стому одягові» та зазвичай «натягають на себе досить жалюгідне вбрання» [3,
с. 26–27]. Навесні 1626 р. в інструкції Війська Запорозького своїм послам до
С. Конєцпольського зазначалося, що ті «іменем війська… мають посильно дома-
гатися і просити…, звідки би могли мати на сермяги на хребет» [5, с. 295]. Самй
слово «сермяга», як вважається, походить від латинського sirmas – сірий. Це був
«різновид довгополого плечового розгортального однобортного одягу прямого по-
крою, з нормальними рукавами і великим виложистим (відкидним) коміром» та
нашитими петлицями при застібці [15, с. 225–226; 12, с. 22]. У тогочасних джере-
лах сермягу часто називали також свитою або каптаном. Наприклад, Боплан зазна-
чав, що, крім жупана і сорочки, козаки носять «змінний одяг із благенькою сви-
тою» [3, с. 70]. Сермяга з білого сукна відома ще з часів Київської Русі та разом із
кожухом вважається найдавнішим українським народним верхнім одягом [16,
с. 35]. Вона чудово підходила для походів, оскільки була демісезонним убором,
тобто призначалася для різних пір року і погодних умов.
Величезне поширення сермяг у козацькому середовищі підтверджується дже-
релами. Перед Корсунською битвою невідомий польський мушкетер 25 травня
1649 р. зафіксував у своєму щоденникові: «Рано з шанцю пана полковника Денгофа
було видно козаків, бо шанці були на узгір’ї… важко було розпізнати, що за люди,
аж через трубу (perspectivam) бачили, що кінні люди у білих сермягах, тому доду-
малися, що козаки (тут і далі підкреслення наші. – Т. К.)» [10, s. 118]. Схоже пові-
домлення належить бранденбурзькому агентові Вайнберові. Описуючи запорозьке
військо під Смоленськом у 1633 р., він зазначав: козаки «всі однакові, у сірому одя-
зі, рідко хто в синьому або червоному» [18, с. 18]. Кольорові убори тут, очевидно,
належали офіцерським чинам. Інший подібний термін знаходимо у народній «Думі
про Самійла Кішку». Під час поділу козаками здобичі із турецької галери «злато-
синії киндяки – на козаки, / Златоглави — на отамани, / Турецькую білую габу – на
козаки, на біляки» [7, с. 48]. Як бачимо, сермяги із «білої габи» спричинилися до
появи поняття «біляки», що означало просте, рядове козацтво.
Можливо, початки уніфікації військового костюма торкнулися також козацько-
го війська в антишляхетських повстаннях 20–30-х рр. XVII ст. У джерелах зберег-
лися відомості про те, що тоді найбоєздатніші підрозділи – колишні реєстрові ко-
заки – перебували окремо від решти війська, при гетьмані [8, s. 475]. Цілком
імовірно, ці загони зберегли свою білу «барву».
Отож, у першій половині XVII ст. козацьке реєстрове військо та, меншою мі-
рою, січовики, козаки-найманці отримували різними шляхами великі партії кількох
різновидів сукон білого чи сіруватого кольору, зокрема каразії та габи, дешевого
грубого англійського та турецького сукна, із якого виготовлявся козацький верхній
Також у козацькому війську могли виділятися однаковим строєм повсталі підрозділи міської
піхоти. Наприклад, навесні 1638 р. добровільно приєдналися до загонів Я. Остряниці кількасот
вояків замкової сторожі Ніжина [20, s. 131-132; 8, s. 490].
112
одяг – сермяга. Дешевизна та демісезонність сермяг призвела до їх дуже стрімкого
поширення у середовищі козаків. Це дає змогу стверджувати, що такий убір став
«барвою» – однотипним одягом – реєстрового війська та у першій половині XVI-
ст. певною мірою формував архетипний образ українського козацтва загалом.
Список літератури
1. Кулиш П. Материалы для истории Воссоединения Руси / П. Кулиш. – Т. 2. – 494 арк. // Ін-
ститут рукопису Національної бібліотеки України імені Володимира Вернадського. – Ф. 2.
– Спр. 13402.
2. Архив Юго-Западной России, издаваемый Временной коммиссией для разбора древних ак-
тов, высочайше учрежденной при Киевском военном, Подольском и Волынском генерал-
губернаторе. – К. : Типография И. и А. Давиденко, 1863. – Ч. 3 : Акты о козаках (1500–
1648). – CXX + 433 с.
3. Боплан Г. Л. де. Опис України / Г. Л. де Боплан. – Львів : Каменяр, 1990. – 301 с.
4. Воссоединение Украины c Россией. Документы и материалы. М. : Изд-во Академии наук
СССР, 1954. Т. 1 : 1620–1647 годы. – 1954. 587 с.
5. Жерела до історії України-Руси. – Т. VIII. – Т. 1: Матеріали до історії української козаччи-
ни. – Львів : Друкарня Наукового Товариства імені Шевченка, 1908. – 467 с.
6. Молчановский Н. Донесение венецианца Альберто Вимина о козаках и Б.Хмельницком
[1656 г.] // Киевская старина. – 1900. – № 1. – С. 62-75.
7. Українські народні думи та історичні пісні / Упоряд. П. Павлій та ін. – К. : АН УРСР, 1955.
– 320 с.
8. Korespondencja Stanisіawa Koniecpolskiego Hetmana Wielkiego Koronnego 1632–1646. –
Krakуw : Towarzystwo Naukowe Societas Vistulana, 2005. – 775 s.
9. Pisma Stanisіawa Їуіkiewskiego kanclerza koronnego i hetmana z jego popiersiem / Wydaі
August Bielowski. – Lwуw : Zakіad narodowy im. Ossoliсskich, 1861. – 631 s.
10. Relacje wojenne z piewszych lat walk polsko-kozackich powstania Bohdana Chmielnickiego
okresu «Ogniem i Mieczem» (1648–1651) / Pod red. M. Nagielskiego. – Warszawa : Viking,
1999. – 431 s.
11. Білан М. С., Стельмащук Г. Г. Український стрій / М. С. Білан, Г. Г. Стельмащук. – Львів :
Апріорі, 2000. – 314 с.
12. Жолтовський П. М. Визвольна боротьба українського народу в пам’ятках мистецтва XVI–
XVIII ст. / П. М. Жолтовський. – К. : [б. в.], 1958. – 148 с.
13. Свєшніков К. І. Битва під Берестечком / К. І. Свєшніков. – Львів : Слово, 1992. – 304 с.
14. Славутич Є. Вовняні тканини в елементах костюму військової верстви України-
Гетьманщини та їх історично-складена місцева термінологія (друга половина XVII–
XVIII ст.) / Є. Славутич // Спеціальні історичні дисципліни : питанння теорії та методики. –
К. : Інститут історії України НАН України, 2005. – № 12. – С. 295–326.
15. Славутич Є. Одяг "малоросійських" козаків: склад, походження, покрій, матеріали, функці-
ональність, забезпечення. Друга половина XVII – перша третина XVIII ст. / Є. Славутич //
Спеціальні історичні дисципліни. – Інститут історії України, 2010. – № 16. – С. 210–238.
16. Український народний одяг – Ukrainian Folk Costumes / Ред. П. Одарченка. – Торонто-
Філадельфія : Printing Methods Inc., 1992. – 312 c.
17. Федорук А. В. Наймане козацьке військо (XVI – середина XVII ст.) : ідеологія, організація
та військове мистецтво : Дис… канд. іст. наук: 07.00.01 / Чернівецький держ. ун-т ім. Ю.
Федьковича / А. В. Федорук. – Чернівці, 2000. – 292 с.
18. Целевич О. Участь козаків у Смоленській війні 1633–4 рр. / О. Целевич // ЗНТШ. – Львів :
Видавництво НТШ, 1899. – Т. 28. – С. 1-72.
113
19. Kaczmarczyk J. Kozak Tatar dwa bratanki. Stosunki kozacko-tatarskie w pierwszej poіowie XVII
w. / J. Kaczmarczyk // Mуwi№ wieki. – 1983. – № 4. – S. 1–6; № 5. – S. 13–19.
20. Wimmer J. Z zagadnieс ekonomiki wojskowej XV–XVIII w. / J. Wimmer. – Warszawa :
Wojskowa Akademia Polityczna, 1974. – 166 s.
21. Їygulski jun. Z., Wielecki H. Polski mundur wojskowy / Z. Їygulski jun., H. Wielecki. – Krakуw :
Krajowa Agencja Wydawnicza, 1988. – 418 s.
Єлізавета Літвіненко (Київ), співробітник Інституту
української археографії та джерелознавства
ім. М. С. Грушевського НАН України
Інформативний потенціал німецької хроніки
«Theatrum Europaeum» з історії України Ранньомодерної доби
Наприкінці 1648 р. Західна Європа була приголомшена звісткою про те, що в
Україні знищено все польське військо, його головнокомандуючого взято у полон, а
Варшава опинилася у небезпеці. Цей факт привернув увагу багатьох європейських
видань, у тому числі й упорядників німецької друкованої хроніки «Theatrum
Europaeum» (далі – «ТЕ»), що видавалася у Франкфурті-на-Майні з 1638 по 1738
роки. Починаючи з першої третини XVII ст. виходили такі періодичні видання, як:
французька газета «Gazette de France», німецький журнал «Europäischer Mercurius»,
голландське видання «Mercure Hollandais» тощо. Утім, «ТЕ» став першим німець-
ким багатотомником подібного формату – 21 том in folio, новаторська сутність
якого полягала у більш детальному висвітленню тематики повідомлень (від опису
широкомасштабних військово-політичних кампаній до оповідей зі сфер науки та
релігії) та їхній великій кількості (у кожному томі нараховувалося від 700 до бли-
зько 1600 сторінок). Окрім цього, видання містить велику кількість ілюстрацій, а
саме: портрети визначних осіб, плани міст, мапи країн, зображення чудес. У цілому
нараховується 1432 гравюри (720 великих та 19 малих), серед яких 693 зображення
монархів і полководців. Сам текст видруковано готичним шрифтом з використан-
ням притаманної всім видам такого шрифту форми коми як – «/».
Новини до франкфуртського видання укладалися різними упорядниками, такими
як: Й .Ф. Абелін. Й. Флітнер, Г. Ореус, П. Лотіхіус, Й. Шледер, М. Майєр, Я. Ґайгер
та Д. Шнайдер. Кожен том «ТЕ» складається з двох частин: основної під загальною
назвою «Denckwürdiger Geschichten Beschreibung» («Пам’ятний історичний опис»,
описи переважно військово-політичних подій) і розважальної – «Sonderbare Gesch-
?chte» («Надзвичайні історії», повідомлення про стихійні лиха, різноманітні дива і
екстраординарні явища). До початку XVIII ст. повідомлення з теренів України і Мос-
ковського царства не мали окремої рубрики і розміщувалися у тих рубриках, які, в
переважній більшості, присвячувалися Речі Посполитій або Османській Порті. З ча-
сом з’являється окрема рубрика під назвою – «справи Московії», а пізніше – Росії, в
той час як українськім візіям упорядники хроніки так і не надали окремих розділів.
Українські відомості концентрувалися навколо ключових фігур, в першу чергу –
гетьманів, іноді в ролі центральних осіб виступали козацькі полковники. Гетьмани і
козаки поділялися на тих, хто живе «по цю сторону Дніпра» і «по ту сторону Дніп-
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-76963 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2078-0850 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-24T11:41:43Z |
| publishDate | 2013 |
| publisher | Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| record_format | dspace |
| spelling | Ковалець, Т. 2015-02-14T17:09:08Z 2015-02-14T17:09:08Z 2013 Сермяги як елемент козацької «барви»: до проблеми верхнього одягу запорожців у першій половині XVII ст. / Т. Ковалець // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 2. — С. 109-113. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. 2078-0850 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/76963 uk Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні Історико-краєзнавчі дослідження пам’яток пізнього середньовіччя Сермяги як елемент козацької «барви»: до проблеми верхнього одягу запорожців у першій половині XVII ст. Article published earlier |
| spellingShingle | Сермяги як елемент козацької «барви»: до проблеми верхнього одягу запорожців у першій половині XVII ст. Ковалець, Т. Історико-краєзнавчі дослідження пам’яток пізнього середньовіччя |
| title | Сермяги як елемент козацької «барви»: до проблеми верхнього одягу запорожців у першій половині XVII ст. |
| title_full | Сермяги як елемент козацької «барви»: до проблеми верхнього одягу запорожців у першій половині XVII ст. |
| title_fullStr | Сермяги як елемент козацької «барви»: до проблеми верхнього одягу запорожців у першій половині XVII ст. |
| title_full_unstemmed | Сермяги як елемент козацької «барви»: до проблеми верхнього одягу запорожців у першій половині XVII ст. |
| title_short | Сермяги як елемент козацької «барви»: до проблеми верхнього одягу запорожців у першій половині XVII ст. |
| title_sort | сермяги як елемент козацької «барви»: до проблеми верхнього одягу запорожців у першій половині xvii ст. |
| topic | Історико-краєзнавчі дослідження пам’яток пізнього середньовіччя |
| topic_facet | Історико-краєзнавчі дослідження пам’яток пізнього середньовіччя |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/76963 |
| work_keys_str_mv | AT kovalecʹt sermâgiâkelementkozacʹkoíbarvidoproblemiverhnʹogoodâguzaporožcívuperšíipoloviníxviist |