Прелюдія великої драми: Бихівська битва 1702 р.
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні |
|---|---|
| Дата: | 2013 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2013
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/76966 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Прелюдія великої драми: Бихівська битва 1702 р. / І. Турейський // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 2. — С. 33-36. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860178993849827328 |
|---|---|
| author | Турейський, І. |
| author_facet | Турейський, І. |
| citation_txt | Прелюдія великої драми: Бихівська битва 1702 р. / І. Турейський // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 2. — С. 33-36. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні |
| first_indexed | 2025-12-07T18:01:09Z |
| format | Article |
| fulltext |
33
ме вони відігравали вирішальну роль у розвитку політичних відносин між королем
і царем наприкінці XVII ст. Попередньо «поділивши» гетьманати, очільники Речі
Посполитої та Московського Царства намагалися перетягти (кожен на свій бік) ни-
зову республіку, позаяк саме від цього залежав успіх тієї чи іншої політичної сили
у грі, головний приз якої були частини колись єдиної Гетьманщини. Як і раніше,
монархи змагалися за право мати найкращих вояків Центрально-Східної Європи –
українських козаків.
Список літератури
1. Полное собрание законов Российской империи: в 45 т. – Спб., 1830. – Т. ІІ. – 976 с.
2. Смолій В., Степанков В. Правобережна Україна в другій половині XVII – XVIII ст.: про-
блема державотворення. – К., 1993. – 71 с.
3. Станіславський В. Гетьман Правобережної України Андрій Могила. – УІЖ., - К., 2002. -
№ 4. – С. 110–121.
4. Станіславський В. Політичні відносини Запорозької Січі з Річчю Посполитою та Право-
бережною Україною у 1686-1699 рр. – УІЖ.,- К., 1999. – № 1. – С. 18–31.
5. Станіславський В. Політичні відносини Запорозької Січі з Річчю Посполитою та Право-
бережною Україною у 1686-1699 рр. – УІЖ., - К., 1998. – № 6. – С. 3–11.
6. Станіславський В. Військове співробітництво та пошук політичної взаємодії Запорожжя
й Речі Посполитої в 1686-1699 рр. // Україна в Центрально-Східній Європі (з найдавні-
ших часів до кінця XVIII ст.). – Вип. 3. – К., 2003. – С. 207–242.
7. Чухліб Т. Козацький устрій правобережної України (остання чверть XVII ст.) – К., 1996.
– 89 с.
8. Чухліб Т. Україна та Польща під час правління короля Яна ІІІ Собеського: пошуки втра-
ченого миру? – УІЖ, 2002. - № 1. – С. 38–52.
9. Чухліб Т. Гетьмани Правобережної України в історії Центрально-Східної Європи. – К.,
2004. – 288 с.
10. Чухліб Т. Гетьмани і монархи. – К., 2006. – 639 с.
11. Яворницький Д. Історія запорозьких козаків в 3 т. – К., 1991. – Т. 3. – 557 c.
Ігор Турейський (Київ)
учень 11 класу СЗШ № 22, дійсний член МАН,
секція історії України КМАНум
Прелюдія великої драми: Бихівська битва 1702 р.
Оголосивши у 1700 р. війну Швеції, Петро І вже з перших місяців став макси-
мально використовувати для далеких походів на північ козацьке військо [3].
Серед багатьох битв, в яких брали участь українці, яскраво вирізняється Бихів-
ська, яка відбувалася з 27 липня по 12 жовтня 1702 р. на території сучасної Білорусі
(м. Бихів Могилевської області). Вона вирізняється тим, що в ній з обох протидію-
чих боків були українські козаки, ті, що воювали за гетьмана Мазепу та Петра І, та
ті, що вирішили підтримати литовського гетьмана-магната Я.Сапегу, який був
прибічником шведського короля Карла ХІІ.
Передумовами битви стали політичні перипетії у Речі Посполитій. Але почали-
ся вони ще до початку Північної війни. У Литві та Білорусії магнатські роди одвіч-
34
но боролися за абсолютну гегемонію у країні. На початку 1690-х років абсолютно-
го панування домігся могутній магнатський рід Сапег. Представники цього роду
займали майже всі вагомі державні посади й своєю впливовістю могли навіть пос-
перечатися із самим королем. За це їх зненавиділа уся литовсько-білоруська шлях-
та. В подальшому шляхетські суперечки переросли у громадянську війну, участь в
якій взяли армії країн учасниць Північної війни. Так, рід Сапег залучився підтрим-
кою Карла ХІІ, а опозиція – підтримкою польського короля та московського царя
[5]. Ці події й стали причиною Бихівської битви.
Перед розкриттям суті битви є доцільним з’ясувати питання участі у ній конк-
ретних війська та їх командирів.
Тож, військо Речі Посполитої знаходилося під командуванням старости мозир-
ського М.Халецького. Він очолював коронні війська кількістю у 6000 жовнірів [8].
Війська України-Гетьманщини знаходилися під проводом наказного гетьмана
М.Міклашевського у кількості 12 000 чоловік. Відомо, що у складі війська були й
правобережні козаки з загонів С.Палія [6] у кількості 200 чоловік [3].
Проти коронних польських та козацьких військ у Бихівській битві вели бороть-
бу приватні війська Яна Казимира Сапеги. Очолював їх Миколай Біздюкевич – па-
рнавський підкоморний, командир сапезьких військ. Війська, що знаходилися у
Бихівській фортеці, становили близько 4000 чоловік, і 1500 усілякого «сброду». У
складі гарнізону були й запорозькі козаки у кількості 150 чоловік, вони були пред-
ставлені у вигляді кінної та піхотної хоругви [10].
Бихів – це місто у Білорусі, ще з середини ХVІІ ст. місто належало роду Сапег.
Наприкінці XVI – початку XVII ст. гетьман Великого князівства Литовського
К.Ходкевич, а потім – Сапеги перетворюють Бихів у потужну фортецю – одну з
кращих на території Білорусі [9]. У 1702 р. диво фортифікаційного зодчества стало
важливим стратегічним пунктом та оплотом сапезьких військ.
Датою початку облоги вважається 27 липня 1702 р. Петро І наказав Мазепі на-
діслати війська на допомогу мозирському старості Халецькому, війська якого вже
знаходився біля міста-фортеці, але не наважувалися розпочати штурм [10]. Особи-
сто Мазепа вирушити у похід не зміг й залишився у Батурині. Наказним гетьманом
було призначено стародубського полковника М.Міклашевського. У серпні україн-
ські війська підходили до міста, але зустріли опір від сапежських військ під коман-
дуванням Биздюкевича. Відбувся бій, значно переважаючі у кількості гетьманські
війська завдали поразку сапежцям [1]. Залишки яких на чолі з командиром відсту-
пили до Бихова і збільшили його гарнізон до 4000 чоловік. З’єднавшись з війська-
ми реґіментаря Халецького і маючи об’єднане вісімнадцятитисячне військо, коза-
цькі війська розпочали штурми міських украплень [2].
Але перші спроби заволодіти містом успіху не принесли, вони були кровопро-
литними і марними: «днем и ночью все осеннее время на крепкие валы Быховские
наступательно к самим рвам Быховским шанцам приходили, из пушек и мелкаго
ружья ручного из шанцев непрестанно били, где от сидельцов не малое число войс-
ка нашего одни от ран болезнуют, другие кончались смертию…» [8, 946]. У верес-
ні на допомогу гетьманцям був відісланий військовий інженер артилерійської
35
справи Ф.Кенігсек, а також значний артилерійський арсенал. Тепер козацьке-
польське військо мало значну артилерійську підтримку у вигляді близько 100 гар-
мат. Великі втрати гарнізону, руйнування укріплень, поранення командира призве-
ли до капітуляції міста-фортеці. Були підписані мирні договори між командуван-
ням об’єднаного війська та представниками бихівської спільноти [10]. 12 жовтня
була припинена облога, за іншими данинами, 5 жовтня, місто присягнуло на ми-
лість польського короля Августа ІІ [1].
Місто-фортеця опинилася під контролем коронних військ Речі Посполитої. Цю
подію можна назвати великою поразкою Сапег, які остаточно втратили свої позиції
у державі. На жаль, ці політичні вигоди були змуровані на козацькій крові.
Про втрати військ у битві відомо дуже мало. Козацькі війська втратили 200 чо-
ловік вбитими, серед них й 2 сотники, і стільки ж виявилися пораненими. Відомо,
що війська Халецького активної участі у битві не брали і тому й втрати їх були не-
значні. Військо, що знаходилися у Бихові, понесло великих втрат, адже після капі-
туляції фортеці з неї вийшло лише 3 хоругви та й ті неповні.
У складі биховського гарнізону були запорозькі козаки. Ця обставина є певною
особливістю битви, адже вперше у Північній війні козаки воювали з козаками. За-
цікавлює, насамперед, чому вояки зробили такий крок, пішли на службу до прихи-
льника власних ворогів, які обставини спонукали їх до цього.
По-перше, козацькі війська, які потрапили у Прибалтику, жили несолодко. Пога-
не забезпечення українських військ, невміле керування ними з боку російського го-
ловного командування, великі втрати серед козацтва, а також використання їх як до-
поміжної робочої сили продовжували стимулювати масові переходи українців на бік
Шведського королівства, а також самовільне повернення козаків до України [7].
Запорожці перешли до сапезького війська, вертаючись наприкінці 1701 р. зі
служби під Ригою та Псковом [4].
Першопричиною переходу було скрутне економічне становище і жорстока не-
справедливість до козаків. Тому пошук підзаробити військовим промислом і при-
вів козаків до Бихова. Але не тільки скрута змушувала піти на такі кроки, навряд
чи оті запорожці у своїх діях переймалися великодержавними ідеями про незалеж-
ну Україну, але вони бачили, що по цій дорозі з Мазепою і Петром І вони далеко не
зайдуть і тому обрали інший життєвий шлях.
Після перемоги в Бихівській битві козацько-польського війська частина козаків-
сапежців потрапила до полону й прибула до Батурина. Гетьман Мазепа хотів їх
стратити. Але за них заступилася уся козацька старшини, що була під Биховом,
адже обіцяла усім полоненим життя. Тому гетьман й не зміг виконати свої наміри.
Під час цих подій мала місце й така історія: деякі козаки не менше 1000 чоловік
(скоріше, запорожці), відмовилися від штурмів Бихова, бо знали, що там знахо-
дяться їхні побратими – запорозькі козаки. Розгніваний цар Петро І наказав Мазепі
вжити заходи по всій суворості військового закону. Головні ініціатори заколотів
були страчені, інші, які негайно підкорилися, були відіслані під Смоленськ [10].
Напевне, така ж доля спіткала й бихівських бранців, які були змушені стати прос-
тими селянами і жити на чужині.
36
Бихівська битва 1702 р. зіграла певну роль для всіх учасників Північної війни,
як і будь-яка баталія у ній. Насамперед, визначальною вона стала для народів Лит-
ви та Білорусі, адже це була шляхетська колотнеча цих народів. Для Московії та
Шведського королівства, ця битва теж була визначальною, бо вирішила політичні
спрямованість ВКЛ, звісно на бік царя Петра І та Августа ІІ. За цими військово-
політичними перемогами можна прогледіти й незавидну долю України.
Північна війна обернулася драмою для всієї України не тільки через кровопро-
литні бойові дії. Її кульмінацією однозначно стала Полтавська битва (1709 р.), ко-
заки були задіяні з обох протидіючих сторін. Про трагічні наслідки цієї битви годі
й казати. Якщо взяти до уваги музику, треба зазначити, що у кожної драми є пре-
людія – короткий твір, що завжди передує довшому, складнішому твору. Так й у
історії, менша подія передує більшій. Бихівська битва лише дала зрозуміти, що
українське козацтво, народ бачить різні стежки до свого майбутнього. І це стало
прелюдією великої і кривавої драми українського народу.
Список літератури
1. Бантыш-Каменский Д.Н. История Малой России от водворения славян в сей стране до
уничтожения гетьманства. – К.: Южно-Русское книгоиздательство Ф. А. Иогансона, 1903. –
609 с.
2. Історія русів /Укр. пер. І. Драча; [Передм. В. Шевчука; Прим. Я. Дзири, І. Дзири; Іл. О.
Шганка]. – К.: Веселка, 2003. — 366 с., іл.
3. Оглоблин О. Гетьман І.Мазепа та його доба. Нью-Йорк • Київ • Львів • Париж •Торонто –
2001. – 464 с.
4. Письма и бумаги Петра Великого.– СПб.: Гос. Типография, 1889. Т.2 (1702 – 1703). – 721 с.
5. Сагановіч Г. Нарыс гісторыі Беларусі ад старажытнасці да канца XVІІІ ст. – Мн.: Энцыкла-
педыкс, 2001.–412 с.
6. Чтения в Императорском обществе истории и древностей российских при Московском
университете. Книга первая. – М., 1859. Ч.2. – 720 с.
7. Чухліб Т. Козаки і Монархи. Міжнародні відносини ранньомодерної Української держави
1648–1721 рр. – К.: Видавництво імені Олени Теліги, 2009. – 616 с.
8. Эварницкий Д.И. Источники для истории запорожских казаков. Владимир.: Типолитогра-
фия губернскаго правления. 1908. – Т. 1. – 1076 с.
9. Энцыклапедия гісторыі Беларусі: У 6 т. / Беларус. Єнцыкл; Рэдкал.: Б.І. Сачанка ( гал. рэд ) і
інш.; Маст. Э.Э. Жакевіч – Мн.: Бел. Эн, 1994. – 537с.: іл.
10. Яворницкий Д.И. История запорожских казаков. – К.: Наукова думка, 1990. – Т.3. – 560 c.
Олена Походяща (Київ), зав. сектору
Національного музею історії України,
кандидат історичних наук
До історії створення епітафій на честь В.Кочубея та І.Іскри
Епітафії на честь козацької старшини є унікальними історичними пам’ятками.
Цінність таких пам’яток у їх інформативності, у відображенні відношення автора
та співвітчизників до спочившого. Традиція використовувати епітафії в Україні бу-
ла запозичена з італійської та польської культур, а зародилася ще в стародавньому
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-76966 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2078-0850 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:01:09Z |
| publishDate | 2013 |
| publisher | Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| record_format | dspace |
| spelling | Турейський, І. 2015-02-14T17:12:11Z 2015-02-14T17:12:11Z 2013 Прелюдія великої драми: Бихівська битва 1702 р. / І. Турейський // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 2. — С. 33-36. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. 2078-0850 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/76966 uk Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні Історико-краєзнавчі дослідження пам’яток пізнього середньовіччя Прелюдія великої драми: Бихівська битва 1702 р. Article published earlier |
| spellingShingle | Прелюдія великої драми: Бихівська битва 1702 р. Турейський, І. Історико-краєзнавчі дослідження пам’яток пізнього середньовіччя |
| title | Прелюдія великої драми: Бихівська битва 1702 р. |
| title_full | Прелюдія великої драми: Бихівська битва 1702 р. |
| title_fullStr | Прелюдія великої драми: Бихівська битва 1702 р. |
| title_full_unstemmed | Прелюдія великої драми: Бихівська битва 1702 р. |
| title_short | Прелюдія великої драми: Бихівська битва 1702 р. |
| title_sort | прелюдія великої драми: бихівська битва 1702 р. |
| topic | Історико-краєзнавчі дослідження пам’яток пізнього середньовіччя |
| topic_facet | Історико-краєзнавчі дослідження пам’яток пізнього середньовіччя |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/76966 |
| work_keys_str_mv | AT tureisʹkiií prelûdíâvelikoídramibihívsʹkabitva1702r |