Щодо поховання у Києво-Печерській лаврі військового старшини, полковника козацького війська Олександра Васильовича Ханженко
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні |
|---|---|
| Дата: | 2013 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2013
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/76970 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Щодо поховання у Києво-Печерській лаврі військового старшини, полковника козацького війська Олександра Васильовича Ханженко / А. Бартош // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 2. — С. 44-48. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859795740403957760 |
|---|---|
| author | Бартош, А. |
| author_facet | Бартош, А. |
| citation_txt | Щодо поховання у Києво-Печерській лаврі військового старшини, полковника козацького війська Олександра Васильовича Ханженко / А. Бартош // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 2. — С. 44-48. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні |
| first_indexed | 2025-12-02T13:35:43Z |
| format | Article |
| fulltext |
44
13. Костоваров Н.И. Русская история в жизнеописаниях ее главнейших деятелей. – М., 2004. –
Кн. 3. – 672 с.
14. Кочубей // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: в 86 томах. 1890—1907 –
СПб. – Т. 82.
15. Крамар Є. Справа Кочубея й Іскри // Визвольний шлях. – 1982. - № 12. – С. 1474–1481.
16. Крамар Є. Справа Кочубея й Іскри // Визвольний шлях. – 1983. - № 1. – с. 75–66.
17. Курдиновский В. Василий Леонтьевич Кочубей в рассказе его современника 1708 г. / Рос-
сийская старина. – 1883. - Т. 40. – № 12. – С. 499–504.
18. Лазаревский А.Л. Где тепер находится могила Кочубея и Іскры ? // Киевская старина. –
1898. – Т.62–63. – С. 23–24.
19. Лазаревский А.Л. Кочубеи // Русский Архив. 1876. – Т.3. – С. 438–460.
20. Лазаревский А.М. Очерки малороссийских родов. Материалы для истории общества в
XVII—XVIII вв. Исры // Русский архив. - 1875. – Т. 3. – Кн. 8 – С. 300.
21. Лазаревский А.Л. Судьба наследства полковника Искры, казненного Мазепою // Киевская
старина. – 1883. – № 11. – 519–520 с.
22. Лазаревский А.Л. Суды в старой Малороссии // Киевская старина. – 1888. – Т. 62–63. – №
7–8. – С. 75–110.
23. Максимович М.А. Надгробные стихи Кочубею и Искре // Епархиальные ведомости. – 1866.
– № 23. – С. 717–719.
24. Милорадович Г.А. Не узнанная рукопись // Киевская старина. – 1884. – Т. УІІІ. – № 2. – С.
351–352.
25. Модзалевский В.Л. Малороссійскій Родословник. – К., 1910. – Т. ІІ. – 720 с.
26. «Он светил, как свешница» // Летописец.- 1212. - № 1 (34). – С. 32.
27. Пуцко В. Українські плащаниці // Людина і світ. — 1992. — №7–8. — С. 41–44.
28. Словник художників України. – К., 1973. – 272 с.
29. Участие Киевского Отдела в паздновании Полтавського юбилея // Военно-исторический
вестник. – К., 1909. – № 1–2. – С. 54–55.
30. Цибульский К. Ненаучные приемы в научном деле // Киевская старина. – 1887. – Т.6. – С.
382–383.
31. Шевчук В. Родовідно-біографічні жанри в давній літературі // Неопалима купина. – 23 квіт-
ня 2008 р. – С. 4.
32. Щербаківський Д. Суета сует // Сяйво. – 1914. - № 1. – С. 157-160
33. Щербаківський Д. Український портрет до кінця ХVІІІ ст. / Український портрет ХVІІ-ХХ
ст. – К., 1925. – 256 с.
34. Щербина В.І. Нові студії з історії Києва. – К., 1926. – 105 с.
35. Щироцький К. Дещо про давні портрети // Сяйво. - 1914. – № 5–6. – С. 198–202.
Алла Бартош (Київ), завідуюча сектором
Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника
Щодо поховання у Києво-Печерській лаврі військового старшини,
полковника козацького війська Олександра Васильовича Ханженко
Преподобний Антоній Печерський, підкреслюючи особливу святість Києво-Печер-
ської Лаври, у своєму заповіті відзначав: “Яко положенные зде вся суть помилованы”.
У першій половині ХIII ст. єпископ Суздальський Симеон у посланні до інока
Києво-Печерської лаври Полікарпа писав: «Перед богом тебе молвлю: всю мою
45
славу и власть я вменил бы в прах, если бы мне щепкою торчать за вратами или ва-
ляться сметьем в монастыре Печерском и попираему быть людьми. Ибо лучше
день один в дому Божьей Матери, чем тысяча лет временной чести…».
Багато православних прагнули бути похованими у святій Лаврській землі і не тіль-
ки представники духовенства, а й уславлені особистості, імена яких вкарбовані в істо-
рію нашої країни, а також забуті з часом християни та православні воїни. Лаврський
некрополь надзвичайно великий і територіально його можна поділити на три частини.
Перша частина – це підземне кладовище у Ближніх та Дальніх печерах. У пече-
рах ховали чернечу братію Києво-Печерського монастиря з 1062 р. до середини
ХVII ст. В печерах знаходиться біля тисячі поховань і лише 126 поіменовані.
Друга частина некрополя Лаври це – Успенський собор та територія біля нього.
Тут знаходилося біля 300 поховань.
Третя частина лаврського некрополю – наземні кладовища на території Ближ-
ніх та Дальніх печер. Кладовище Ближніх печер включає поховання у Хрестовозд-
виженській церкві та біля неї, у саду Ближніх печер та на Гостинному дворі Києво-
Печерського монастиря.
Кладовище Дальніх печер – це поховання на Різдвобогородичному бастіоні, у
церкві св. Анни та у саду Дальніх печер.
За 9 сторіч багато надгробків зникло і тільки археологи під час розкопок іноді в
найнесподіваніших місцях знаходять залишки колишніх поховань.
У саду біля Ближніх печер знаходилося поховання полковника Чорноморського
козацького війська, або як ще іменували полковників у Війську Донському та у
Чорноморському козачому війську – військового старшини Олександра Васильо-
вича Ханженко(ва) [1] та ще одного представника козачого Чорноморського війсь-
ка Лаврентія Середи [2].
Чорноморське козаче військо, як українська етнологічна група, існувало як са-
мостійна одиниця з кінця ХVIII ст. до 1860 р.
Лаврентій Середа народився у 1763 р. у козацькій родині Полтавського куреня.
Коли йому було 12 років, за наказом Катерини ІІ та за участю Григорія Потьомкі-
на, у червні 1775 р. розформували Запорозьку Січ.
Через 12 років за розпорядженням того ж Григорія Потьомкіна від 20 серпня
1787 р., під час під час російсько-турецької війни 1787–1791 років було сформова-
но військо із козаків, які служили раніше на Запорозькій Січі.
14 січня 1788 р. були прийняті на службу піші та кінні козаки Запорозького вій-
ська, які прибули в армію князя Потьомкіна і стали називатися «Войска верных ка-
заков черноморских». У листопаді 1788 р. «войско верных казаков» починають на-
зивати Чорноморським козачим військом [3]. У цьому ж році у 25 річному віці
вступив у Чорноморське козаче військо і Лаврентій Середа.
Чорноморське військо за штатом повинно було мати: 1 кошового (військового)
атамана, 20 військових старшин або військових полковників, 100 полкових єсаулів,
100 сотників, 100 хорунжих, 20 квартермистрів. Ті з них, хто не був у поході мали
приймати участь у несенні внутрішньої служби по Чорноморському війську у при-
сутніх місцях та на інших посадах.
46
Напередодні Вітчизняної війни 1812 р. Лаврентію Середі виповнилося 49 років
і він був досвідченим воїном.
З перших днів Вітчизняної війни 1812 р. Чорноморська сотня брала участь у
битвах з авангардом головних сил наполеонівської армії на річці Німан та знаходи-
лася у складі 1-ї Західної армії, у 1-му кавалерійському корпусі генерал-лейтенанта
Ф. П. Уварова.
15 липня 1812 р. під Вітебськом Лейб-казаки, Чорноморці та частина Сумсько-
го гусарського полку під командуванням генерала В. В. Орлова-Денисова стрімко
атакували та знищили 16-й конно-єгерський полк французів, майже дві стрілкові
роти супротивника та взяли французьку батарею, біля якої знаходився Наполеон в
оточенні великої свити.
На очах французького імператора в одну хвилину усі
артилеристи були переколоті Чорноморцями, а гармати
скинуті ними в яр. Ця атака Чорноморців примусила На-
полеона припинити наступ.
Чорноморська сотня та Лейб-гвардии Козачий полк
брали участь у Бородинській битві. Командував ними ге-
нерал В. В. Орлов-Денісов. Чорноморці входили до скла-
ду кавалерийського корпусу Ф. П. Уварова, який атакував
лівий фланг французьської армії.
Окрім Чорноморської гвардійської сотні у боротьбі з
Наполеоном брав участь 9-й піший полк Чорноморського
козачого війська.
Козаки знаходилися у складі 3-ї Західної армії адмира-
ла П. В. Чичагова та брали участь у битвах з частинами Наполеонівської армії на
заключному етапі Вітчизняної війни 1812 р., а також у закордонному поході 1813
р. проти французьких та польських військ.
Чорноморці взяли участь у Визвольному поході до Європи 1813–1814 рр. У по-
ході взяли участь Чорноморська гвардійська козача сотня, дев’ятий Чорноморсь-
кий піший полк, Перший збірний Чорноморський кінний полк [4].
Представник славетного Чорноморського козачого війська Ханженко Олек-
сандр Васильович – полковник, військовий старшина був учасником тих історич-
них подій. На жаль, нижчі військові чини майже не згадуються у військових та фо-
рмулярних списках 1812 р.
Після закінчення Визвольного походу 1813–1814 років Олександр Васильович про-
довжував служити у козачому війську як і Лаврентій Середа. Але подальша їх доля
склалася по різному. У 59-річному віці Лаврентій Середа звільнився від військової
служби, віддавши 34 роки свого життя службі у козачому Чорноморському війську.
У цьому ж, 1822 р., Середа поступив у Києво-Печерську лавру, як сказано в йо-
го епітафії: «в глубокой старости». Він продовжив традицію Запорозьких козаків,
які на старості літ, починаючи з 1630 р., йшли у ченці в Межигірський монастир.
10 квітня 1786 р. Межигірський монастир був ліквідований Катериною ІІ, тому Ла-
врентій прийшов у Києво-Печерську лавру. Виконував він у Лаврі різні послухи, а
Козаки Чорноморського
війська.
47
з 1830 р. продавав свічки при Микільсько-лікарняному монастирі Києво-
Печерської лаври. У 1830 році Лаврентій (Середа) був пострижений у ченці. З 1832
р. він виконував обов’язки гробового при Успенському соборі Києво-Печерської
лаври. Лаврентій прийняв схиму у 1839 році.
У 1846 р. до Києво-Печерської лаври приїхав військовий старшина полковник
Олександр Васильович Ханженко для розмови з архімандритом Києво-Печерської
лаври Лаврентієм (Макаровим). В архівних документах він згадується як Ханженко
та Ханженков.
Третього серпня 1846 р. Ханженко О.В. раптово помер у келіях архімандрита
Лаври Лаврентія після 2-х хвилинної розмови з ним. У ЦДІАУК зберігається архі-
вний документ, а в ньому зазначено, що «Войсковой старшина… в бытность в Ла-
вре, скоропостижно умер в келиях отца наместника во время посещения им после-
днего [5]. «Попечителю Больницы монаху Иоанну», який встановив, що
Військовий старшина помер від «легочной чахотки», було видано з грошей вдови
полковника Олександри Григоровни Ханженкової 25 карбованців [6].
Намісник Лаври архімандрит Лаврентій у звіті писав: «Вдова Полковника Але-
ксандра (Григорьевна) Ханженкова вручила мне 300 рублей серебром вкладу за
место для погребения Ея Покойного мужа Александра Васильевича» [7].
Як зазначено у архівному документі: «…тело его (Александра Васильевича Ха-
нженкова) … предано земле по церковному чиноположению 5 августа 1846 г. в са-
ду Ближних пещер лавры» [8].
З матеріалів, направлених до Духовного Собору намісником Лаври Архиманд-
ритом Лаврентієм (Макаровим), відомо, що у 1846 р. полковнича вдова Олександ-
ра Григорівна Ханженкова надала йому тисяча сто тридцять один карбованець аси-
гнаціями [9].
З розпису цієї суми відомо на що пішли ці гроші: «За соборное погребение –
350 руб., чтение Евангелия – 35 руб., чтение псалтыри – 10 руб., за погребение ие-
ромонахам (3-м) и иеродиаконам (7-ми) – 40 руб., понамарям великоцерковным (5-
ти) – 17 руб., попечителю больницы – 25 руб., на вечное поминовение покойного –
250 руб., на трапезу – 250 руб., на годовое поминовение – 65 руб., мастерам за оби-
вку гроба – 17 руб., , клирошанам большой церкви за отпевание погребения – 35
руб., за годовое чтение псалтыри – 17 руб., дзвонарям и старостам – 17 руб. [10].
У 1847 р. вдова полковника Олександра Григорівна Ханженкова надала 100 кар-
бованців асигнаціями наміснику Лаври Лаврентію, які були використані, згідно з ро-
зписом суми: «1. За отпевание в день полугодовой памяти мужа ея Литургию и пана-
хиду и прочее – 75 руб., 2. На трапезу странним – 25 руб.» [11]. За розпорядженням
Духовного собору ім’я Олександра Васильовича Ханженкова: «Следует записать на
один год для поминовения в литургийную таблицу, а в синодик навечно» [12]
Над похованням О.В. Ханженко була встановлена чавунна надгробна плита, але
вона зникла у ХХ ст. На надгробку полковника О. В. Ханженкова знаходився напис:
«В. Д. Олександр Васильович Ханженков. Скончался 1846 года 3 Августа» [13].
Через два роки, 22 червня 1848 р., відійшов у кращій світ ще один представник
Чорноморського козацтва – схимонах Києво-Печерської лаври Лаврентій (Середа).
48
Помер він у 85 річному віці « после долговременной болезни» [14]. Поховали Лав-
рентія Середу у саду біля Ближніх печер [14].
На могилі Лаврентія (Середи) була покладена чавунна надгробна плита. На ча-
вунній плиті знаходилася епітафія:
«Святий Боже,
Святий Крепкий,
Святий Безсмертний, помилуй нас!»
«Здесь покотися схимонах Лаврентий Середа. Поступил в Лавру из Черноморс-
ких козаков 7 августа 1822 года в глубокой старости. Старец сей строгого подвига,
отличаясь великою любовию, глубоким смирением и душевным назидательным
словом, оставил о себе неизгладимую память в сердцах обращавшихся к нему за
духовным советом, наставлением и утешением. Чтущих прошу молиться о сын Бо-
гу. Апок. Г. 14 стат. 13».
На жаль, надгробок був знищений у ХХ ст.
200 років тому 50000 представників Чорноморського козацтва захистили свою
Батьківщину та визволили Європу від нашестя Наполеона і серед них був полков-
ник Чорноморського війська, військовий старшина Олександр Васильович Ханже-
нков та чорноморський козак Лаврентій (Середа), тіла яких були поховані у святій
Лаврській землі, та на наш час їх надгробки й місця поховання втрачені. Залиши-
лися лише “тіні забутих предків”.
Список літератури
1. ЦДІАУК, Ф. 128, Оп. 1 заг., Спр. 2079, Арк. 12.
2. ЦДІАУК, Ф. 128, Оп. 1 заг., Спр.1501, Арк. 2 зв.
3. Полное собрание законов Российской империи. Собрание I-е. – СПБ, 1830. – Т. XXIII. –
№ 17055. – С.234.
4. Быкадоров И. Казаки в Отечественной войне 1812 года. – М., 2008. – С. 176-177.
5. ЦДІАУК, Ф. 128, Оп. 1 заг., Спр. 2079, Арк. 12.
6. ЦДІАУК, Ф. 128, Оп. 1 банк., Спр. 614, Арк. 6.
7. ЦДІАУК, Ф. 128, Оп. 1банк., Спр. 614, Арк. 3.
8. ЦДІАУК, Ф. 128, Оп. 1 заг., Спр. 2079, Арк. 12.
9. ЦДІАУК, Ф. 128, Оп. 1 банк., Спр. 614, Арк. 5.
10. ЦДІАУК, Ф. 128, Оп. 1 банк., Спр. 614, Арк. 6.
11. ЦДІАУК, Ф. 128, Оп. 1 банк., Спр. 614, Арк. 6 звор.
12. ЦДІАУК, Ф. 128, Оп. 1 банк., Спр. 614, Арк. 13.
13. Проценко Л.А. И до небес рукой подать… Путеводитель по некрополям на Ближних и
Дальних пещерах Киево-Печерской лавры. - К., 2002. - С.71
14. ЦДІАУК, Ф. 128, Оп. 1 заг., Спр. 1501, Арк. 2.
15. ЦДІАУК, Ф. 128, Оп. 1 заг., Спр. 1501, Арк. 2 зв.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-76970 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2078-0850 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-02T13:35:43Z |
| publishDate | 2013 |
| publisher | Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| record_format | dspace |
| spelling | Бартош, А. 2015-02-14T17:14:13Z 2015-02-14T17:14:13Z 2013 Щодо поховання у Києво-Печерській лаврі військового старшини, полковника козацького війська Олександра Васильовича Ханженко / А. Бартош // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 2. — С. 44-48. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. 2078-0850 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/76970 uk Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні Історико-краєзнавчі дослідження пам’яток пізнього середньовіччя Щодо поховання у Києво-Печерській лаврі військового старшини, полковника козацького війська Олександра Васильовича Ханженко Article published earlier |
| spellingShingle | Щодо поховання у Києво-Печерській лаврі військового старшини, полковника козацького війська Олександра Васильовича Ханженко Бартош, А. Історико-краєзнавчі дослідження пам’яток пізнього середньовіччя |
| title | Щодо поховання у Києво-Печерській лаврі військового старшини, полковника козацького війська Олександра Васильовича Ханженко |
| title_full | Щодо поховання у Києво-Печерській лаврі військового старшини, полковника козацького війська Олександра Васильовича Ханженко |
| title_fullStr | Щодо поховання у Києво-Печерській лаврі військового старшини, полковника козацького війська Олександра Васильовича Ханженко |
| title_full_unstemmed | Щодо поховання у Києво-Печерській лаврі військового старшини, полковника козацького війська Олександра Васильовича Ханженко |
| title_short | Щодо поховання у Києво-Печерській лаврі військового старшини, полковника козацького війська Олександра Васильовича Ханженко |
| title_sort | щодо поховання у києво-печерській лаврі військового старшини, полковника козацького війська олександра васильовича ханженко |
| topic | Історико-краєзнавчі дослідження пам’яток пізнього середньовіччя |
| topic_facet | Історико-краєзнавчі дослідження пам’яток пізнього середньовіччя |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/76970 |
| work_keys_str_mv | AT bartoša ŝodopohovannâukiêvopečersʹkíilavrívíisʹkovogostaršinipolkovnikakozacʹkogovíisʹkaoleksandravasilʹovičahanženko |