«Запровадження цивільного управління козаків» (1903/1912) – важливе джерело з історії козацької верстви початку ХХ ст.
Saved in:
| Published in: | Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні |
|---|---|
| Date: | 2013 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2013
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/76979 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | «Запровадження цивільного управління козаків» (1903/1912) – важливе джерело з історії козацької верстви початку ХХ ст. / В. Задунайський // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 2. — С. 143-148. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860010324891009024 |
|---|---|
| author | Задунайський, В. |
| author_facet | Задунайський, В. |
| citation_txt | «Запровадження цивільного управління козаків» (1903/1912) – важливе джерело з історії козацької верстви початку ХХ ст. / В. Задунайський // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 2. — С. 143-148. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні |
| first_indexed | 2025-12-07T16:41:11Z |
| format | Article |
| fulltext |
143
Вадим Задунайський (Донецьк), професор кафедри світової
історії Українського католицького університету
професор кафедри історії України
Донецького національного університету
доктор історичних наук, професор
«Запровадження цивільного управління козаків» (1903/1912) –
важливе джерело з історії козацької верстви початку ХХ ст.
Історія Українського козацтва на початку ХХ ст. співвідноситься як з Кубансь-
ким козацьким військом, де домінували козаки українського походження, так і з
Донським та Терським козацькими військами (тут козаки з українським корінням
були меншістю, але доволі вагомою) [1, 49; 2, 97–100]. З огляду на зазначене, є
вповні логічним дослідження усіх аспектів буття відповідних козацьких утворень.
Необхідно наголосити, що на початку ХХ ст., функціонування козацьких форму-
вань як під час несення військової служби, так і поза нею дедалі більше регламенту-
валось відповідними інституціями Російської імперії. З цією метою розроблялись та
приймались певні статути, настанови, кодекси та інші регламентуючі документи, що
є цінним джерелом з відповідного періоду історії козацької спільноти.
Серед зазначеного блоку джерел дуже важливим є своєрідний кодекс цивільно-
го життя козацької спільноти «Запровадження цивільного управління козаків» від
1903 р. (доопрацьований і знову опублікований в 1912 р.) [3], який містить цікаву
інформацію про основний зміст цивільного життя козацької спільноти на початку
ХХ ст. З огляду на це, згаданий документ є дуже важливим джерелом з історії ко-
зацької спільноти в останній період її повноцінного існування.
Зазначені реалії обумовлюють не лише доцільність використання цього доку-
менту науковцями, що досліджують відповідний період історії як українських, так і
російських козацьких утворень на початку ХХ ст., але й слушність комплексного
аналізу «Запровадження цивільного управління козаків» 1903 / 1912 р.
Доводиться констатувати, що згаданий документ у вітчизняній історіографії
досі, практично, не використовується. Певне виключення становить доробок авто-
ра, але й тут використано лише окремі положення та подано короткий аналіз зазна-
ченого джерела [1, 32–33; 4, 126–127]. Щодо зарубіжної історіографії, то тут зазна-
чене джерело все ще не використано з огляду на недостатню увагу відповідній
царині історії козацької спільноти напередодні новітніх часів.
Отже, в історіографії зазначений документ залишається маловідомим, а тому й
відсутній аналіз змісту цього джерела з історії козацької верстви початку ХХ ст. –
«Запровадження цивільного управління козаків» 1903 (1912) р., що й обумовило
доречність нашoго звернення до відповідної проблематики у пропонованій розроб-
ці та визначило її мету.
Ведучи мову про видання «Запровадження цивільного управління козаків»
1912 р., слід звернути увагу на те, що у цій збірці було розширено та доповнено
попереднє видання 1903 р. [3, 1–2]. Така практика широко застосовувалась у тоді-
шній бюрократичній системі Російської імперії.
144
На початку огляду згаданого джерела слід звернути увагу на його загальний
зміст та структуру. Тут окрім основних статей наприкінці документа вміщено й
додатки, у котрих розкрито деякі важливі аспекти функціонування цивільних уста-
нов козацької верстви.
Основний зміст «Запровадження цивільного управління козаків» поділено на 2
частини (Книги). У першій частині вміщено положення про засади функціонування
військових та окружних структур, а в другій – станичних і хутірських. Такий поділ
видається цілком виправданим, бо на рівні козацького війська й відповідних округ
(війська поділялись на округи чи відділи) передбачалось визначити основні функції
відповідних адміністративних структур, що контролювали й спрямовували роботу
на місцях. Тоді як на місцях – на рівні станиць і хуторів діяли органи безпосеред-
нього самоврядування козацьких громад.
Окремо слід наголосити на тому, що саме на рівні станиць і хуторів зберігався
контроль козацької спільноти за формуванням і функціонуванням органів козаць-
кого самоврядування, бо на рівні округ (відділів) та військ традиційне козацьке са-
моврядування було замінене чітким контролем імперських державних структур (не
виборність, а призначення посадових осіб; повна підзвітність відповідним органам
влади царату).
Далі перейдемо до короткого огляду змісту Книги Першої, в якій зафіксовано
зміст і повноваження козацьких адміністративних структур вищого (загально-
військового) й середнього (окружного чи віддільського) рівнів [3, 8–108].
Відразу звернемо увагу на те, що сама книга поділялись на певні розділи згідно
з кількістю козацьких військ, бо кожному війську приділявся окремий розділ. Від-
повідно було визначено положення для таких козацьких військ: Донського, Астра-
ханського, Оренбурзького, Уральського, Сибірського, Семиріченського, Забай-
кальського, Амурського та Уссурійського (для Кубанського і Терського козацьких
військ передбачалась окрема книга цього видання; окремо визначались і засади
функціонування Якутського козацького полку) [3, 8–108]. Наведений перелік коза-
цьких військ подано з заходу на схід, а не за чисельністю чи алфавітом.
До речі, принцип поділу на розділи відповідно до кількості козацьких військ
видається логічним, бо поряд із наявністю певних уніфікованих засад існування ко-
зацьких утворень в Російській імперії на початку ХХ ст., мали місце й окремі від-
мінності щодо територіального розташування, підпорядкування тим чи іншим ім-
перським цивільним і військовим струтурам тощо.
Представлені розділи було додатково поділено на підрозділи:
1. Стосувався владних повноважень «Військового Наказного Отамана» (для
Донського й Сибірського козацьких військ, а в інших формуваннях вища посада
мала назву «Наказний Отаман») [3, 8–11];
2. Визначав функції «Обласного правління» для Війська Донського (для інших
військ, окрім Кубанського і Терського, використовувались інші терміни, зокрема,
«Головне управління» тощо) [3, 11–21];
145
3. Забезпечував функціонування відповідних «Окружних правлінь» (поряд із
округами мав місце поділ і на відділи, а тому тут використовувалась назва «Прав-
ління відділів») [3, 21–25];
4. Стосувався окремих міст, в яких функціонувало міське самоврядування па-
ралельно з козацьким урядом (наприклад, у м. Новочеркаськ Області Війська Дон-
ського [3, 26–33]).
Необхідно зазначити, що найповніше було визначено та розписано межі повно-
важень та принципи функціонування відповідних структур Війська Донського, бо
воно було своєрідним взірцем для наслідування іншими козацькими утвореннями.
За таких умов, в інших військах помічається копіювання тих чи інших структур та
їх спрямованості.
Повноваження кожного з зазначених підрозділів були відмінними, а тому для до-
даткової чіткості й функціональності в аналізованому документі містився поділ на
відділення. Так, в частині, де йдеться про «Обласне Правління» Війська Донського
міститься окремий опис функцій «Обласного Правління», параметрів щодо «Поряд-
ку призначення на посади», «Структурування предметів відомств» тощо [3, 12–20].
Безпосередньо зміст того чи іншого положення чітко виписувався у відповід-
них статтях, які й групувались у згаданих раніше відділеннях.
Отже, в Книзі Першій «Запровадження цивільного управління козаків» здійс-
нено досить чітку фіксацію основних положень і принципів функціонування ви-
ших та середніх структур цивільного козацького управління у досить прийнятний
спосіб, що дозволяло царату контролювати й спрямовувати діяльність відповідних
козацьких структур згідно з власними пріоритетами. Поряд із цим, представлений
документ дозволяв й козацькому загалу слідкувати за відповідністю функціону-
вання відповідного апарату до зазначених правових норм та пробувати захищати
свої станові інтереси.
Далі здійснемо короткий аналіз змісту Книги Другої, в якій зафіксовано повно-
важення козацьких адміністративних структур нижчого рівня (станиці та хутору)
[3, 109–175].
Згадана книга поділялась на 2 Розділи та мала додаткові пояснення:
1 – «Про станичне правління» [3, 109–129];
2 – «Про хутірське правління» [3, 130–136].
Такий поділ був наслідком чіткого розмежування первинних козацьких поселень
на хутори та станиці. При цьому, домінуючими вважались станиці, а хутори були
приписані до тієї чи іншої станиці. До речі, хутори у більшості виникали навколо пе-
рвинних станичних центрів і суттєво поступались їм за кількістю мешканців.
Зазначена специфіка обумовила той факт, що домінуючими були повноваження
станичних органів влади, а на рівні хуторів діяли обмежені структури й представ-
ники останніх мусили брати участь у роботі основних місцевих органів влади на
рівні станиць [3, 110].
Кожен із Розділів поділявся на певні підрозділи. Так, І Розділ поділявся на 4
підрозділи:
- «Про станичні збори»;
146
- «Про станичного отамана»;
- «Про станичне правління»;
- «Про станичний суд».
У кожному з перерахованих підрозділів містились статті щодо змісту та меж
повноважень відповідної структури місцевого козацького самоврядування.
Серед перерахованих підрозділів найважливішим виявився підрозділ «Про ста-
ничні збори», в якому визначено основний зміст козацького самоврядування [3,
118-120]. Поряд із цим, найзмістовнішим є підрозділ «Про станичний суд», в якому
міститься опис принципів функціонування козацького станичного суду та основ-
них напрямків і засобів судочинства (цьому присвячено найбільшу кількість статей
– 55 [3, 120–129]).
Розділ ІІ «Про хутірське правління» з огляду на обмеженість його функцій умо-
вно поділено на 2 підрозділи:
- «Про хутірські збори»;
- «Про хутірського отамана».
Тут помічається не лише наявність меншої кількості статей у порівнянні з від-
повідними аналогами станичного правління, але й посилання на відповідні статті.
Так, у статті 653 йдеться про повне наслідування положень статей 565, 568 та 569,
що стосуються повноважень станичного отамана [3, 132]. Наведений приклад є ці-
лком логічним і таким, що забезпечує необхідне розуміння як подібності функцій
отамана на первинних рівнях козацького самоврядування, так і закономірне домі-
нування структур станичного самоврядування.
Окремо слід наголосити на тому, що зміст статей Книги Другої «Запроваджен-
ня цивільного управління козаків» чітко засвідчує наявність дійсного козацького
військово-демократичного самоврядування на рівні станиць і, частково, хуторів.
При цьому, варто розуміти, що реальний зміст цього самоврядування, який зазна-
чався статтями згаданого кодексу, був виявом своєрідного компромісу між тради-
ціями козацької військової демократії та вимогами самодержавного режиму в Ро-
сійській імперії на початку ХХ ст.
Наприкінці згаданого козацького цивільного кодексу вміщено цікавий додаток,
що містить опис нормативів фінансування станичних отаманів. Згаданий додаток
стосується вимог 687 статті [3, 176].
Потрібно знову наголосити на тому, що у цьому додатку чітко виокремлено по-
садовців Війська Донського від решти козацьких військ Російської імперії, бо виді-
лено дві категорії станичних отаманів:
1- Війська Донського;
2- Інших козацьких військ.
Окрім суто формального виділення треба звернути увагу й на краще фінансу-
вання саме донських станичних отаманів. Так, отамани станиць з однаковою кіль-
кістю козацьких дворів забезпечувались різним фінансуванням. Зокрема, у стани-
цях Війська Донського, де перебувало на обліку до 1.000 козацьких подвір’їв,
станичний отаман забезпечувався платнею в 600 карбованців на рік, а у подібних
станицях інших козацьких військ отаман станиці мав отримувати лише 500 карбо-
147
ванців; якщо кількість козацьких подвір’їв перевищувала 1.000, то на Дону отаман
отримував від 900 (до 2.000 подвір’їв) – до 1.500 (до 4.000 подвір’їв) карбованців, а
в інших козацьких військах – лише 600 [3, 176-177].
Проаналізований зміст додатку засвідчує не тільки досить комплексний і функ-
ціональний зміст згаданих положень «Запровадження цивільного управління коза-
ків», але й підтверджує наявність серед усіх козацьких військ Російської імперії
взірцевого й найбільш привілейованого Війська Донського.
Підсумовуючи представлену статтю, слід зазначити наступне:
- З огляду на уніфікаційні вимоги царату на початку ХХ ст. було запроваджено
своєрідний кодекс козацького цивільного управління «Запровадження цивіль-
ного управління козаків»;
- Згаданий документ регламентував функціонування усіх рівнів козацького вій-
ськово-адміністративного управління, яке було чітко поділено на 4 рівні (війсь-
ковий; окружний / віддільський, станичний та хутірський);
- Задля зручності документ мав поділ на Дві Книги, кожна з яких окреслювала
структуру і повноваження 2 рівнів (І - військового й окружного, що більше за-
лежали від імперського центру; ІІ – станичного й хутірського, які найбільше ві-
дповідали військово-демократичним традиціям козацької спільноти);
- Кожна з Книг мала чітку внутрішню структуру, а в разі потреби й певні додатки
(як у випадку зі «Станичним правлінням»);
- Зміст положень та структурування «Запровадження цивільного управління ко-
заків» засвідчило, що Військо Донське мало характер взірцевого й найбільш
привілейованого серед усіх козацьких формувань Російської імперії тих часів;
- Наявність цього документу сприяла й поширенню усвідомлення самодостатно-
сті та уявленню відрубності козацької спільноти від решти населення Російської
імперії.
Отже, поширення «Запровадження цивільного управління козаків» 1912 р. було
важливим явищем у тогочасному функціонуванні військово-привілейованої коза-
цької верстви. Згаданий документ є доволі змістовним і важливим взірцем тогочас-
ної правової системи, що регламентувала одну з важливих галузей буття козацької
верстви напередодні Першої світової війни. Зміст цього документа насичений ціка-
вою інформацією, що може бути у нагоді вітчизняним і зарубіжним дослідникам
історії козацьких утворень відповідної доби.
Пропонована стаття не вичерпує розробки відповідної тематики, а лише заохо-
чує до активізації відповідних досліджень представниками історичної науки.
Список літератури
1. Задунайський В. Бойове мистецтво та військова спадщина українських козаків в кінці XІX
– на початку XX ст. / В. Задунайський. – Донецьк : Норд-Прес – ДонНУ, 2006. – 335 с.
2. Задунайський В. Українці у військово-козацьких формуваннях Дону (1912-1945 рр.) /
В.Задунайський // Вступ до міжнародних відносин. Наукові праці історичного факульте-
ту Донецького національного університету (серія «Міжнародні відносини») / Відпов. ред.
О.В.Крапівін. – Донецьк: Донецький нац. ун-т, 2008. – № 7. – С. 96–101.
3. Учреждение гражданського управления казаков. – СПб, 1903/1912. – 218 с.
148
4. Задунайський В. Минуле й сучасне: Досвід відродження козацьких традицій в Україні /
В.Задунайський // Człowiek w Europie. Człowiek - Przewodnik - Mędrzec // Red. naukowa
M.Franz, P.Semków. – Toruń: Wуdawnictwo A.Marszalek, 2011. – S. 121–136.
Надія Кукса (Чигирин), старший науковий співробітник
Національного історико-культурного заповідника “Чигирин”
Чигиринські старожитності в подорожі
Дмитра Дорошенка «По рідному краю»
«Свідомість національну я завдячую своєму покійному
батькові, який, виховуючи мене у Вільні, на чужині, з
малих літ прищепив мені любов до далекої батьківщини
України, а я, підростаючи, вже сам плекав у своїй душі
посіяні ним зерна»
Д. Дорошенко
1913 р. на Чигиринщину завітав відомий історик, нащадок славного гетьмансь-
кого роду Дорошенків Дмитро Дорошенко. Свої роздуми з приводу побаченого до-
слідник виклав в «подорожніх вражіннях і замітках» «По рідному краю». Мандрів-
ник детально описує шлях, по якому від пристані Бужин подорожував до
Чигирина: «…Ось на обрію замаячила окрема гора. Це-ж та славна чигиринська
гора, де був за гетьманських часів верхній замок…
…Не доїздячи зо три версти до Чигирина знов піски. Цілими горбками-
кучугурами простяглися вони понад Тясмином і біліють на сонці, вилискують серед
темних соснових борів, що зправа й зліва підступили до річки. По довгому деревля-
ному містку в’їхали ми до Чигирина. Боже, що за сумне, невеселе місто! Улиці немо-
щені, піскові, аж трудно перейти, а колеса вгрузають немов у грязюку. Хати обшарпа-
ні, сірі, садків обмаль, та й то здебільшого рідка ко-
люча акація. Дві-три деревляні церкви притулилися
поміж купи акацій. На улиці і на майдані пусто.
Здається, що тут завжди так сонно й тихо. Зате над
містом панує гора. Деякі хатки пробують тулитися
до неї, повлазили навіть на її уступи, але не високо, і
далі їм дертися не сила; вона стрімка і тільки кру-
тими східцями можна вилізти на самий верх.
І полізли ми туди, щоби поглянути на Чигирин.
Помалу відкривалися перед нами все ширші та
ширші горизонти. Ось уже під нами весь Чигирин як
на долоні наче купка сірого каміння при дорозі; он
срібний Тясмин повився поміж берегами – одним
білим піскуватим другим – зеленим. Попід лісом
притулився монастир. А там далі ген-ген синіє сте-
пова далечінь аж до Дніпра. На північ далеко скільки сягне око, простяглася Тясминова
долина і десь там поміж зеленим лугом вимальовується контур пятибанної церковці.
Це Медведівський монастир. А що це он там біліє на півночі на зеленому фоні? – Та це
Дмитро Дорошенко. Поч. ХХ ст.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-76979 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2078-0850 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:41:11Z |
| publishDate | 2013 |
| publisher | Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| record_format | dspace |
| spelling | Задунайський, В. 2015-02-14T17:21:51Z 2015-02-14T17:21:51Z 2013 «Запровадження цивільного управління козаків» (1903/1912) – важливе джерело з історії козацької верстви початку ХХ ст. / В. Задунайський // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 2. — С. 143-148. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. 2078-0850 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/76979 uk Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні Історико-краєзнавчі дослідження пам’яток пізнього середньовіччя «Запровадження цивільного управління козаків» (1903/1912) – важливе джерело з історії козацької верстви початку ХХ ст. Article published earlier |
| spellingShingle | «Запровадження цивільного управління козаків» (1903/1912) – важливе джерело з історії козацької верстви початку ХХ ст. Задунайський, В. Історико-краєзнавчі дослідження пам’яток пізнього середньовіччя |
| title | «Запровадження цивільного управління козаків» (1903/1912) – важливе джерело з історії козацької верстви початку ХХ ст. |
| title_full | «Запровадження цивільного управління козаків» (1903/1912) – важливе джерело з історії козацької верстви початку ХХ ст. |
| title_fullStr | «Запровадження цивільного управління козаків» (1903/1912) – важливе джерело з історії козацької верстви початку ХХ ст. |
| title_full_unstemmed | «Запровадження цивільного управління козаків» (1903/1912) – важливе джерело з історії козацької верстви початку ХХ ст. |
| title_short | «Запровадження цивільного управління козаків» (1903/1912) – важливе джерело з історії козацької верстви початку ХХ ст. |
| title_sort | «запровадження цивільного управління козаків» (1903/1912) – важливе джерело з історії козацької верстви початку хх ст. |
| topic | Історико-краєзнавчі дослідження пам’яток пізнього середньовіччя |
| topic_facet | Історико-краєзнавчі дослідження пам’яток пізнього середньовіччя |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/76979 |
| work_keys_str_mv | AT zadunaisʹkiiv zaprovadžennâcivílʹnogoupravlínnâkozakív19031912važlivedžerelozístorííkozacʹkoíverstvipočatkuhhst |