Щодо локалізації Кінбурну
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні |
|---|---|
| Дата: | 2013 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2013
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/76982 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Щодо локалізації Кінбурну / А. Петровський // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 2. — С. 256-261. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859589696553746432 |
|---|---|
| author | Петровський, А. |
| author_facet | Петровський, А. |
| citation_txt | Щодо локалізації Кінбурну / А. Петровський // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 2. — С. 256-261. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні |
| first_indexed | 2025-11-27T13:50:13Z |
| format | Article |
| fulltext |
256
ГІПОТЕЗИ ТА ДИСКУСІЇ
Анатолій Петровський (Южноукраїнськ),
краєзнавець
Щодо локалізації Кінбурну
Для вирішення своїх колонізаційних, політичних, військових, ідеологічних інте-
ресів Російська імперська влада перетворила історіографію з наукової категорії в
один з дієвих інструментів досягнення своїх далекоглядних цілей. Нав’язані стерео-
типи на ті чи інші моменти нашої украї-
нської історії і до нині є тяжким тягарем
для відтворення історичної правди про
минуле. В полоні нав’язаних міфів нау-
ковцям складно звільнитись від сформо-
ваних за десятиліття хибних висновків
при висвітленні тем.
В 18-му випуску збірки «Нові дос-
лідження пам’яток козацької доби в
Україні // Кінбурн, що загубився»1
мною надавався ряд аргументів про фа-
льсифікацію місцезнаходження Кінбу-
рну і мотиви для такої фальсифікації.
На ХХІ конференції «Нові дослідження
пам’яток козацької доби в Україні», яка
відбулася м. Києві 21.03.2012р.,
С.О.Беляєва оприлюднила доповідь
«Результати археологічних досліджень
на Кінбурні 2011 р.», чим повністю іг-
норує представлені мною аргументи,
тим самим продовжуючи захищати свої
хибні стереотипи. Тому для наукового
загалу вважаю за потрібне надати дода-
ткові переконливі аргументи для підт-
вердження своїх висновків.
Мотивом зведення Кінбурнської
фортеці Туреччиною у XVст.2 було ба-
жання за її допомогою закрити доступ
запорозьких чайок в Чорне море, тим
самим унеможливити піратські напади
на кораблі Порти. Місце на самій захі-
дній кінцівці Кінбурнської коси, яке
російські джерела видають за Кінбурн,
унеможливлювало виконання тих завдань, які ставились згідно ідеї побудови фор-
теці. Вигадане за залишки фортеці місце представляє собою ділянку піщаної коси
План № 1
План № 2
257
приблизно 100х250 м., з обох боків яку омиває море та лиман. Існуючі глибини
прибережної акваторія не дозволяли кораблям та важким човнам, заповненим бій-
цями та зброєю виступити з цього місця на перехоплення ворога та прибути сюди з
провізією. В російській історіографії Кінбурн стає широковідомим за часів русько-
турецької війни 1736-1737 рр. взяттям його російським військом у 1736 р.3 Та рете-
льно вивчаючи минуле знаходимо, що в червні 1736р. 2000 яничар були заблоко-
вані флотилією запорозьких чаєк, яка повністю контролювала ситуацію в Дніпро-
Бузькому лимані. На Кінбурнській косі знаходилось 2 полки запорозької піхоти та
400 вершників. Турецька ескадра спробувала пробитися до гарнізону фортеці, але в
бою з запорозькими чайками потерпіла поразку і відійшла до Очакова. Один з ту-
рецьких кораблів запорожці захопили. Тим часом на Кінбурнську косу прийшов
10-ти тисячний загін генерал-лейтенанта М.І.Леонтьєва, з яким було ще 3 тисячі
козаків. На вимогу генерала Леонтьєва здати фортецю, комендант погодився за
умови не перешкоджати гарнізону відійти до Очакова. Таку вимогу було задоволе-
но. Заволодівши фортецею запорожці та російське військо не втратили ні одного
бійця. На початку 1737 р., в зв’язку з нестачею питної води і епідемією холери го-
ловнокомандувачу Мінху довелось вивести військових з Кінбурну.4 Якщо припус-
тити, що Кінбурн знаходився на Кінбурнській косі, тоді турецький гарнізон не міг
бути заблокованим з моря і міг мати підтримку провізією, запасами питної води та
зброєю. Ні про які ультиматуми тоді б не могло бути і мови. За Кучук-
Куйнарджийською мирною угодою 1774 рр. через неспроможність гарнізону
утримувати без провізії фортецю, заблокованого запорожцями з коси та лиману,
Кінбурн було передано Росії.5 Можливі руїни колишнього міста-фортеці, де пере-
бував двохтисячний гарнізон, житлові приміщення, лазарет, порохові склади, при-
міщення для запасу питної води, ядер до гармат, церква, захисні споруди фортеці, ка-
земати ніяким чином не спів
ставні з існуючими залишка-
ми будівельних матеріалів на
розглянутій території.
В Інтернеті розповсю-
джені плани, які припису-
ють О.В.Суворову, на пере-
додні висадки турецького
десанту 1 жовтня 1787 р.6
На плані № 1 вказано ре-
альне місце висадки турець-
кого десанту поряд з розгля-
нутою нами територією. Що
це чергова фальшивка не
викликає сумніву. Не могла
навіть геніальність, яку при-
писують Суворову російські
джерела, вгадати точне міс-
Мапа Річчі Заноні від 1767 року
(Фонди Миколаївської обласної наукової бібліоте-
ки ім. О. Гмирьова)
258
це висадки десанту противника. Досвідчений полководець не організовував би
оборонні приготування війська
на відкритій місцевості поряд з
фортецею. А щоб уберегти вій-
сько від безглуздих втрат, захо-
вав би його за стінами споруди.
Висновок єдиний. Стін просто
не було. Виникає логічне запи-
тання, що то був за об’єкт, –
огороджена територія? План №
2 більш правдиво показує міс-
цевість, не фіксуючи на місці
десанту Кінбурн.
Розвиток артилерії у провід-
них держав світу підвищував її
далекобійність та влучність вог-
ню. При можливій висадці ново-
го десанту на Кінбурнську косу вразливість Кінбурну перед ворожою артилерією бу-
ла очевидна для російського командування. З донесення підполковника артилерії
Пищевича військовому губернатору Миколаєва та Севастополя І.І.Траверсі в липні
1808 р. відомо, що на наново влаштованій батареї на Кінбурнській косі: 10 гармат і 3
єдинороги.7 Отже десятки оприлюднених російських мап які знаходяться в музеях
Очакова, Миколаєва і миколаївських бібліотеках – фальсифікат, Де ж насправді зна-
ходився Кінбурн і як відшукати його залишки підкажуть представлені мапи. Безсум-
нівно, найбільш цікавою являєтьсь мапа Річчі Заноні.
Як бачимо, мапа чітко вказує, що місто-фортеця знаходиться біля Кінбурської ко-
си на острівку, відомому в наш час, як острів Майський. Іншим представленим доку-
ментом про місцезнаходження Кінбурну являється мапа Елисаветградської провінції
1772-1774 рр., яка є однією з перших відомих російських мап відносно регіону Півні-
чного Причорномор’я8.
Попри низьку кваліфікацію
автора мапи, як картографа, він,
за висловами Ястребова В.9, го-
ловним чином, відповідно роз-
містив основні топографічні
об’єкти того часу поміж собою.
Цю мапу доволі точно повторює
мапа Я.Ф. Шмідта від 1769 р.
«Пограничная карта Российской
и Турецкой империи и Поль-
ши».10 І на останок, красномов-
ним свідоцтвом місцезнахо-
дження фортеці Кінбурн
Витяг з мапи Єлизаведградської провінції 1772-
1774 рр.
Витяг з «Пограничная карта Российской и Турецкой
империи и Польши» Я.Ф.Шмідта від 1759 р.
259
являється «Карта Чёрного моря» капітан-лейтенанта Мангарани від 1836 р., де він біля
Кінбурнської коси поблизу о.Березані безіменний острів називає фортецею Кінбурн.
І дійсно, острів-фортеця контролював рух суден в акваторії Дніпро-Бузького
лиману. Через близькість до
острову коси і можливість з неї
нападу ворога, вже згаданий
полковник Пищевич повідом-
ляє, що від загрози з коси на
Кінбурну встановлено десять
гармат.12
В «Периплі Понту Евксин-
ського» Арріан в ІІст. згадує в
гирлі Бористену невеличкий
безлюдний та безіменний ост-
рівець13. Як відомо, античні ав-
тори вихід з Дніпро-Бузького
лиману в Чорне море називали
гирлом Бористену. Турки в ХV
ст. на цьому острівку і заснували фортецю Кінбурн. На передодні нової війни, го-
туючись до російських нападів, Треччина підсилювала захисні споруди Очакова та
Кінбурну. Французький консул при кримському хані у 1754–1758 рр. Шарль де
Пейсенель побувавши в Очакові згадував, що кам’яні блоки для підсилення форте-
чних мурів турки доставляли з стародавнього городища, що на березі Березансько-
го лиману.14 Клавдій Птолемей в ІІст. надає координати Метрополя, який на 30’на
захід та 30’на північ від Ольвії15. Тобто координати Метрополя співпадають з міс-
цем городища, з якого турки везли камінь. А Метрополь, як відомо з давньогрець-
ких джерел, було стольне місто, де правив шанований серед греків Балкан мудрець
Анахарсіс ще за 8 віків до доби Птолемея.16 Але це міг бути і м.Асів (Dаssow), про
яке згадується в мапі Іакопо Гастальдо(1562р.)17, в російських виданнях спотворене
в Дашев. Так як на фінансування археологічних досліджень виділяються досить не
значні кошти, куди б доцільніше було витратити їх на пошук та дослідження горо-
дищ Гарду, Кінбурну, Метрополя, Асів, Серіму, опираючись на аргументи, а не за-
довольняючи чиїхось амбіцій.
Залишається надати пояснення щодо такого наполегливого фальшування з боку
офіційних російських урядників про місцезнаходження Кінбурну. 17 жовтня 1855 р.
французька ескадра атакувала і взяла Кінбурн. В атаці на Кінбурн вперше в світовій
практиці були застосовані три панцирники(«Лаве», «Танант» та «Девастасьон»), які
головним чином і забезпечили успіх операції.18 За наслідками програної Росією
Кримської війни 1853-1856 рр. і умовами паризької мирної угоди від 30 (18) березня
1856 р., вона примушена була зрити всі фортеці та бастіони на чорноморських бере-
гах.19 Якщо мури очаківської фортеці довелось зрити, то стратегічне значення Кінбу-
рну при контролюванні акваторії Дніпро-Бузького басейну в майбутніх військових
апетитах Росії, виявило бажання не знищувати такий важливий військовий об’єкт. А
Витяг з мапи11
260
щоб надійно сховати фортецю, її в 1857 р. юридично скасовують і ховають в складі
міста Очакова20. Високі мури Кінбурну довелось зменшити і більшість захисних спо-
руд сховати в землю. А щоб представити інспекторам фікцію виконання своїх зо-
бов’язань щодо Кінбурну, оприлюднили серію фальшованих мап і підмурки колиш-
ньої батареї на Кінбурнській косі видавали, як залишки Кінбурну.
Фото Кінбурну і його споруд , схованого під назву Майський та під землю21
Зі сторінок Інтернету дізнаємось про ще одну фальшивку, що буцімто за на-
казом Г.О.Потьомкіна у 1790 р. почалась розбудова острову Майський22, лока-
лізованого на цих сторінках як Кінбурн. Не було у Потьомкіна під час бойових
дій виснажливої війни знайти фінансові ресурси, матеріальні та значну кіль-
кість людської сили для спорудження затратної будови.
Безсумнівно, Кінбурнська фортеця потребує подальшого свого досліджен-
ня. Його історичне минуле і місце розташування є переконливі передумови
створення на основі фортеці популярного туристичного центру.
Основою успішності дослідника своєчасно реагувати на наново відкриті обста-
вини та аргументи, тим самим корегуючи свої попередні дослідження. Представ-
лена розвідка яскраво засвідчує, як складно з аргументами та фактами відтворюва-
ти нашу занедбану українську історію, переборюючи об’єктивні і суб’єктивні
фактори. А скільки сторінок української історії втрачено назавжди.
Список літератури
1. Петровський А. Кінбурн, що загубився.// Нові дослідження пам’яток козацької доби
в Україні. Випуск 18. – К., 2009. – С.452-458.
2. БСЭ. Т. 12. – М., 1973. – С.114.
3. Брокгауз Ф.А., Эфрон И.А. Энциклопедический словар (Т.XV,1890). – М., 1991. –
Т.29. – С.65.
4. Якубова Т.А. Военные компании 1736-1737гг.русско-турецкой войны и участие в
них украинского козачества // Наукові праці історичного факультету Запорізького
національного університету. Вип. XIV. Запоріжжя, 2009. – С.222.
5. Скальковський О.А. Історія Нової Січі, або останнього Коша Запорозького. –
Дніпропетровськ, 1994. - С.526, 529, 531–533.
6. Широкорад А.Б. Русско-Турецкие войны.// http://wars175x.narod.ru/osm01.html
261
7. Антониади-Писковец Е.Г. Кинбурнские баталии XVIII-XIX веков, // Історія, етног-
рафія, культура, нові дослідження. - Миколаїв, 2006. – С.85.
8. Державний архів Миколаївської обл.(ДАМО). - ф.230, оп.1, д.185, л.4,7.
9. Карта Елисаветградской провинции 1772-1974. // Записки Одесского общества исто-
рии и древностей. – Одесса, 1858. – Т.XIV (додаток).
10. Ястребов В. Объяснительная записка к карте Елисаветградской провинции. // Записки
Одесского обшества истории и древностей. Одесса, 1853. – Т.XIV. - C.157–165.
11. Пограничная Карта Российской и Турецкой Империи и Польши. Сочиненная по но-
вейшим известиям При Академии Наук Адъюнктом Я.Ф.Шмитом 1769. [СПб.: Геог-
рафический департамент АН], 1769. // http://www.nlr.ru/exib/Lomonosov/5.html
12. Мангарани Е. Карта Чёрного моря» 1836г. // Записки Одесского общества истории и
древностей. – Одесса, 1853. – Т.ІІІ. – (додатки).
13. Антониади-Писковец Е.Г. Кинбурнские баталии XVIII-XIX веков, // Історія, етног-
рафія, культура, нові дослідження. - Миколаїв, 2006. – С.85.
14. Державний архів Миколаївської обл.(ДАМО). - ф.230, оп.1, д.185, л.4,7.
15. Арриан. Объезд Эвксинского Понта. / Пер. П. И. Прозорова. // Известия древних писате-
лей о Скифии и Кавказе(Весник древней истории-№ 3). – М.,1948.- Пр.31.
16. Сапожников И.В. К истории исследований Ольвии и Березани: до начала XIX века..
// http://archaeology.kiev.ua/journal/050902/sapozhnikov.htm
17. Античная география, Географ.Издат. – М., 1953. – С.319.
18. Чугуєнко Михайло. Україна, яка шокує. Лабіринти історії. – Харків, 2004. – С.85.
19. Кордт. Материалы по русской картографи. Вып.1. – К., 1899. – табл.XXIV.
20. Антониади-Писковец Е.Г. Кинбурнские баталии XVIII-XIX веков, // Історія, етног-
рафія, культура, нові дослідження. - Миколаїв, 2006. – С.85, 86.
21. http://ru.wikipedia.org/wiki/Парижский_мирный_договор_(1856)
22. УСЭС. – К., 1988. – Т.2. – С.54. БСЭ. – Л., 1953. – С.629.
21.ФотоКинбурна (Майского) // http://forum.bazar.nikolaev.ua/index.php?showtopic=2173,
htt://www.google.com.ua/search?q=остров+майский+фото&hl=ru&prmd=imvns&tbm=i
sch&tbo=u&source=univ&sa=X&ei=iuh_T4uuFq6K4gSVoe3IBw&ved=0CCcQsAQ&bi
w=13
24. http://special-videos.ru/index.php?option=com_content&view=article&id=3&Itemid=5
Юрій Ковальський (Миколаїв)
Топоміфологічний образ козацького чуба
Найперше в українській історії такий чуб в стародруках зафіксований у князя
Святослава Ігоревича. Літописці відзначають характерну зовнішність древніх князів
для інших слов’янських народів. Козьма Празький відзначає подвійний чуб на голе-
ній голові у знатного чеха часів Болеслава Грізного. „Велика хроніка”, описує зовні-
шність останнього представника родової знаті на польський престол Котишко, його
голова була голою з чубом. Аналогічна зачіска у князя Вацлава на мініатюрах Воль-
фенбюттельського рукопису. Аналогічні чуби історики знаходять на стародавніх мі-
ніатюрах балтів, прусів. З цього можна зробити висновок, що українці, які не перей-
мали нові моди, зберегли багатотисячолітні традиції в козацькому середовищі.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-76982 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2078-0850 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-27T13:50:13Z |
| publishDate | 2013 |
| publisher | Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| record_format | dspace |
| spelling | Петровський, А. 2015-02-14T17:23:35Z 2015-02-14T17:23:35Z 2013 Щодо локалізації Кінбурну / А. Петровський // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 2. — С. 256-261. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. 2078-0850 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/76982 uk Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні Гіпотези та дискусії Щодо локалізації Кінбурну Article published earlier |
| spellingShingle | Щодо локалізації Кінбурну Петровський, А. Гіпотези та дискусії |
| title | Щодо локалізації Кінбурну |
| title_full | Щодо локалізації Кінбурну |
| title_fullStr | Щодо локалізації Кінбурну |
| title_full_unstemmed | Щодо локалізації Кінбурну |
| title_short | Щодо локалізації Кінбурну |
| title_sort | щодо локалізації кінбурну |
| topic | Гіпотези та дискусії |
| topic_facet | Гіпотези та дискусії |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/76982 |
| work_keys_str_mv | AT petrovsʹkiia ŝodolokalízacííkínburnu |