Ідентифікатори осіб в українському судочинстві (на матеріалі «Актів (протоколів) Полтавського полкового суду» (1683 – 1740 рр.)
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні |
|---|---|
| Дата: | 2013 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2013
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/76994 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Ідентифікатори осіб в українському судочинстві (на матеріалі «Актів (протоколів) Полтавського полкового суду» (1683 – 1740 рр.) / Л. Москаленко // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 2. — С. 216-222. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859471078442663936 |
|---|---|
| author | Москаленко, Л. |
| author_facet | Москаленко, Л. |
| citation_txt | Ідентифікатори осіб в українському судочинстві (на матеріалі «Актів (протоколів) Полтавського полкового суду» (1683 – 1740 рр.) / Л. Москаленко // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 2. — С. 216-222. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні |
| first_indexed | 2025-11-24T09:51:37Z |
| format | Article |
| fulltext |
216
Список літератури
1. Вільчинська Т.П. Концептуалізація сакрального в українській поетичній мові XVII – XVIII
ст.: монографія / Тетяна Вільчинська. – Тернопіль: Джура, 2008. – 424 с.
2. Ґізель І. Вибрані твори у 3-х т. / ред.-упор. Лариса Довга. – Київ-Львів, 2010. – Т. ІІ. – 461 c.
3. Неретина С.С. Слово и текст в средневековой культуре. Концептуализм Петра Абеляра /
С.С. Неретина. – М. : Гнозис, 1994. – 216 с.
4. Неретина С.С. Тропы и концепты / С.С. Неретина. – М. : ИФ РАН, 1999. – 277 с.
5. Неретина С.С. Концептуализм // Новая философская энциклопедия. ИФ РАН. – М. :
Мысль, 2000-2001. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://iph.ras.ru/enc.htm.
6. Радишевський Р.П. Барокковий консептизм поезії Лазаря Барановича // Українське літератур-
не барокко : зб. наук. пр. / Відп. ред. О.В. Мишанич. – К. : Наукова думка, 1987. – С. 156–177.
7. Скаб М.В. Закономірності концептуалізації та мовної категоризації сакральної сфери. – Че-
рнівці: Рута, 2008. – 560 с.
8. Словарь русского языка XVIII века. – СПб.: Наука. С.-Петерб. отд-ние, 1992. – Вып. 10. –
СПб.: Наука, 1998. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://feb-web.ru/feb/sl18/slov-abc.
Список умовних скорочень назв джерел
Г. Наука – Галятовський І. Наука, альбо способ зложення казання [Електронний ресурс].
– Режим доступу: http://litopys.org.ua/old17/old17_04.htm.
Г. Ключ – Галятовський І. Ключъ разумѣнїѧ. Львів, 1665. – Ст.-др. ЦНБВ, Ш. Кир. 608.
Кн. – Книга трεтя# каза(н)я розныε, ХVІІ ст. – Рукопис ЦНБВ, Ш. 289П (61).
Р. В. – Радивиловський А. Вѣнецъ Хс̃въ. К., 1688. – Ст.-др. ЦНБВ, Ш. Кир. 59.
Лілія Москаленко (Київ), старший науковий
співробітник Інституту української мови НАН України,
кандидат філологічних наук
Ідентифікатори осіб в українському судочинстві (на матеріалі «Актів
(протоколів) Полтавського полкового суду» (1683 – 1740 рр.)
Назви осіб за різними ознаками давно стали об’єктом пильної уваги мовознав-
ців. Було простежено основні особливості їх формування, з’ясовано окремі риси
структурної, системної й лексико-семантичної організації [2]. Однак дослідження
регіональних систем назв осіб за різними ознаками в історичному аспекті, який пе-
редбачає аналіз конкретного (темпорально й локативно визначеного) мовного ма-
теріалу, залишається актуальним.
Ідентифікатори осіб «Актів (протоколів) Полтавського полкового суду» (1683 –
1740 рр.)» (далі – Акти) [1] (антропонімні, апелятивні чи антропонімно-апелятивні
конструкції), які дають ту чи іншу характеристику особі, вирізняючи її з ряду ін-
ших, уже були об’єктом нашої уваги [5]. Особливо ретельно проаналізовано назви
осіб за родом діяльності [6].
Однак поряд ідентифікаторами, які дають різнопланові відомості про певних
осіб, поєднуючись із одно-, дво- чи тричленними антропонімами, в Актах зафіксо-
вано ідентифікатори, які виокремлюють із ряду інших особу, яка не названа у
справі власним іменем, іменем по батькові чи прізвищевою назвою або будь-яким
їх поєднанням. Ідентифікатори такого типу характеризують особу через агентивні,
217
родинні, службові, побутові чи локативні зв’язки з іншими особами, які названі у
справі антропонімними чи антропонімно-апелятивними ідентифікаторами.
Завдання нашого дослідження – здійснити структурно-семантичний аналіз за-
свідчених в Актах ідентифікаторів, які не поєднані з антропонімоназвами осіб, які
ідентифікуються.
Функцію автономних ідентифікаторів особи виконують назви осіб за родом ді-
яльності; родинними зв’язками; місцем проживання; зовнішніми чи внутрішніми
ознаками; особливостями поведінки; приналежністю до певного етносу, соціальної
верстви, організації, політичного чи релігійного напрямку, а також належністю пе-
вному господареві [5]. Часто в таких ідентифікаторах поєднуються різнопланові
характеристики людей: етнічні, родинні, територіальні, господарсько- та соціаль-
но-майнові. Вони можуть виступати осібно або входити до складу онімних, апеля-
тивних чи онімно-апелятивних конструкцій.
Частіше такі ідентифікатори визначають осіб жіночої статі, називаючи тип їхніх
родинних стосунків з іншими особами, що у справі мають антропонімоназви.
Ідентифікатори містять такі лексико-семантичні елементи:
1) ім’я родича ідентифікованого + назва типу родинного стосунку ідентифікова-
ного щодо цього родича: на дом Лукяновъ и на жону єго, жони Сεмεновой,
жону Яцкову;
2) назва типу родинного стосунку ідентифікованого щодо його родича + прі-
звищева назва цього родича: тεща Хвεдчεнкова;
3) ім’я родича + назва типу родинного стосунку ідентифікованого щодо цього
родича + прізвищева назва цього родича: Ивановой жони Чєрвоного;
4) ім’я і прізвищева назва родича ідентифікованого + назва місця його прожи-
вання + назва типу родинного стосунку ідентифікованого щодо цього родича:
Сεмεнову Бѣликову кεрεбεрдянъского жону;
5) ім’я і прізвищева назва + назва роду діяльності + назва місця проживання чи
реалізації агентивної ознаки родича ідентифікованого + назва типу родинного
стосунку ідентифікованого щодо цього родича: Яцъко Дацεнко, понамар ивон-
чинский, з жоною єго;
6) назва типу родинного стосунку ідентифікованого щодо його родича + ім’я
цього родича + назва роду його діяльності, професії чи заняття + назва місця
його проживання чи реалізації агентивної ознаки: на жону Яцкову, понамара
івончинского;
7) назва типу сімейного стану + назва роду діяльності, професії чи заняття іденти-
фікованого + загальна назва його господаря: зъ вдовицεю, їхъ жε служεбкою;
8) назва роду діяльності, професії чи заняття ідентифікованого + ім’я і прізвище-
ва назва його господаря: служεбницεю Яковою Алεѯандрεнковою; шинкаркою
Яцковою Шолудковою;
9) назва типу родинного стосунку ідентифікованого щодо його родича + назва
соціального стану й роду діяльності, професії, заняття цього родича: пнѣ пол-
ковниковой;
218
10) ім’я і прізвищева назва родича ідентифікованого + тип родинного стосунку
між ним та ідентифікованим: Грицков Смεтанинъ пасинокъ;
11) ім’я господаря + назва роду діяльності ідентифікованого + назва місця його
проживання чи реалізації агентивної ознаки: Гринъцεвъ ωвчаръ ивонъчинъский;
12) назва типу родинного стосунку ідентифікованого щодо його родича + ім’я ро-
дича + назва роду діяльності + назва місця проживаннячи реалізації агентив-
ної ознаки + назва часу реалізації агентивної ознаки цього родича: матка Ро-
манова, дяка івончинского бувшого;
13) назва соціального стану + ім’я і прізвищева назва + назва часу реалізації агенти-
вної ознаки + назва роду діяльності + місце реалізації агентивної ознаки родича
ідентифікованого: п҃нѣ Павловой Сεмεничовой бывшой полковнички полтавской.
Рідше ідентифікатори розглядуваного типу визначають осіб чоловічої статі.
Вони містять такі лексико-семантичні елементи: власне ім’я родича (андронім) +
назва типу родинного стосунку ідентифікованого щодо цього родича: Дмитриха з
мужεм єї; сыном Лисувчишиним.
За структурою аналізовані ідентифікатори мають від одного до чотирьох ком-
понетів різного семантичного наповнення.
Серед одночленних ідентифікоторів за кількісним і семантичним наповненням
переважають ідентифікатори на позначення осіб жіночої статі (8 груп). Для позна-
чення осіб чоловічої статі вичленовується 7 груп ідентифікаторів.
Частина з них (5 груп) актуальна при позначені осіб і чоловічої, і жіночої статей:
Це, зокрема, групи ідентифікаторів, що вирізняють осіб за:
1) родом діяльності, професією чи заняттям: чεлядниця, служεбка, тапочъ-
ничцѣ – асаул полковий, атаманъ наказний, бурмистр, войт, волоцюга;
2) віком: дѣвчина, ст(а)рая – виростокъ, старый;
3) місцем проживання: книшѣнская обыватεлка – житεль бѣлицкий; староса-
нджаровский житєл; шостаковский; зъ сεла Заичинεц;
4) моральними якостями: вшεтεчницу ‘пл. wszetecznica’ ‘блудниця, розпусни-
ця’ [Т, 1, 127] – виродокъ;
5) відношеннями спорідненості чи свояцтва (із вказівкою на особу, що має з
суб’єктом ідентифікації ці відношення). Ця особа номінується похідними
від власних або загальних назв її родичів: матка дякова – братъ Дорошов,
онукъ Зизану, мужъ Аннинъ, яго ж зят, сина своєго, шуриномъ моимъ.
Є одночленні ідентифікатори, які використовуються тільки для означення осіб
певної статі. Для осіб жіночої статі це ідентифікатори, що вирізняють осіб за:
1) належністю до певної соціальної верстви: п҃нѣ ‘дружина пана’.
2) родинними відношеннями: сиротѣ, зъ вдовицεю;
3) фізичним (фізіологічним) станом: нεбожка, нεбожчица;
Для осіб чоловічої статі це ідентифікатори, що вирізняють осіб за:
1) соціальним станом: козак значний вεрстовий, панъ;
2) належністю певному господареві: хвεдорковский ‘слуга пана Хведорковського’.
219
Серед одночленних ідентифікаторів найпродуктивнішими виявилися ідентифі-
катори, що означають особу за родом діяльності, професією, заняттям. Їх кількість
складає 59 %. Здебільшого вони сприяють ідентифікації осіб нижчого (волоцюга,
головний прибишъ, злодюга, злодѣй, злочинца, козачок, нεробочий прибышъ, при-
бышъ, розбойникъ, чεлядникъ ) і середнього соціального стану (асаул полковий, брат
старший цεрковний, коваль, купεц, кушнѣръ, мεлникъ, овчаръ (ωвчар), овчар
нεробочий, панамар, пасѣчникъ, рεмεсла кушнѣрского, сотник, сотъник наказний,
староста, учεнь наш), рідше – вищого (атаманъ наказний, атаманъ, бурмистр, бур-
систр, войт, полковник войска их ц҃рского пр҃стлго в҃лчства запорозкого, судя наказ-
ний, судя полковий наказний, на мѣсцу п҃нском zостаючий).
Ідентифікатори, що означають особу за місцем проживання чи реалізації аген-
тивної ознаки, складають 32 %. Ця ознака реалізується переважно прикметниками,
похідними від назв навколишніх містечок і сіл (бѣлицкий, івашковский, івонъчинъс-
кий, кεрεбεрдянъский, кобεляцкий, мачоский, маяцкий, новосанджаровский, полътав-
ский, пушкарувский, рεшεтиловский, старосанджаровский, стасовεцкий,
сүпрүновский, царичанский, шостаковский), а також прийменниково-іменниковими
конструкціями, що мають означально-обставинну семантику (зъ сεла Заичинεц) і
поєднуються зі словом житεль.
Значно меншу продуктивність мають інші актуалізовані в цій функції ідентифі-
катори, зокрема ідентифікатори, що означають особу за:
1) відношеннями спорідненості чи свояцтва (із вказівкою на особу, що має з
суб’єктом ідентифікації ці відношення) – 4 %: яго ж зят, сина своєго, шуриномъ мо-
имъ, братъ Дорошов, онукъ Зизану, мужъ Аннинъ;
2) віком – 2 %: виростокъ, старый;
3) соціально-становою належністю – 2 %: козак значний вεрстовий, панъ;
4) суспільно-моральними якостями – 1 %: виродокъ, вшεтεчницу.
Двочленні ідентифікатори характеризують особу чоловічої чи жіночої статі через
поєднання двох її ознак. Серед двочленних ідентифікоторів за кількісним і семанти-
чним наповненням переважають ідентифікатори на позначення осіб чоловічої статі
(7 груп). Для позначення осіб жіночої статі використано 6 груп ідентифікаторів.
Дві семантичні групи двочленних ідентифікаторів актуальні при позначені осіб
як чоловічої, так жіночої статей. Це групи ідентифікаторів, що вирізняють особу за:
1) родом діяльності, професією чи заняттям і належністю певному господареві
(останнє значення може реалізуватися похідним від власної чи загальної на-
зви господаря, у якого суб’єкт ідентифікації працює, служить чи навчаєть-
ся): служεбница Алεѯандрεндрεнкова – чεлядник ковалεвъ.
2) родинними відношеннями і місцем проживання: паламарка івонъчинъская
‘дружина івончицького паламара’; въдова, житεлка наша будиская –
Пεтращишинъ зят з Кишѣнки.
Серед двочленних є ідентифікатори, які використовуються тільки для означення
осіб певної статі. Для осіб жіночої статі це ідентифікатори, що вирізняють особу за:
220
1) родинними відношеннями і фізичним (фізіологічним) станом (жи-
вий/неживий): нεбожку … жону;
2) родинними відношеннями і віком: дѣвчина, сεстра єго;
3) поведінкою і віком: зрайци … дѣвки ‘пл. zdrajca’ ‘зрадник’ [Т, 1, 339].
Для осіб чоловічої статі це ідентифікатори, що вирізняють особу за:
1) родом діяльності, професією чи заняттям і місцем проживання чи реалізації
агентивної ознаки: атаманъ диканский; бурмистръ ратуши полтавской; сот-
ник зѣнковский; судя наказний полковий полтавский; швεцъ полтавский;
2) соціально-майновою належністю і місцем проживання: іванъчинский козакъ;
козак старосанъжаровский; козакъ сεла Брусѣи;
3) родом діяльності, професією чи заняттям і часом їхнього тривання: атаман
на той час бывший;
4) родом діяльності, професією чи заняттям і належністю певному господареві:
рѣзник Хвεдорковский;
5) належностю до певного етносу і місцем проживання: москаль болховский.
За продуктивністю серед двочленних ідентифікаторів найпродуктивнішими вияви-
лися ідентифікатори, що означають особу за родом діяльності, професією, заняттям і
місцем проживання чи реалізації агентивної ознаки – 74 %. У таких ідентифікаторах
агентивну ознаку передає опорний компонент номінативного словосполучення, лока-
тивну ж реалізує узгоджене чи неузгоджене означення при ньому: асаулъ полковий; бу-
рмистръ ратуши полтавской; полковникъ (наказний полтавский, полтавский, войска их
ц҃рского прсвтлого влчства запорозкого полтавский). Ідентифікатори цієї групи означа-
ють переважно осіб вищого соціально-майового стану: атаман (городовий наказний,
городовий, диканский, кгужулянъский, жуковский, ивончинский, мачуский); бурмистръ
(полътавскимъ); войтъ (полтавский, сокологурський); судя (наказний полковий городо-
вий, наказний полковий полтавский, полковий наказний, полку полтавского); рідше – сере-
днього: купεц н҃шъ полтавский; кушнѣръ старосанжаровский; писар (рεшεтиловский,
нашъ городовий); понамар ивончинский; сотник (зѣнковский, кεрεбεрдянъский, наказный
новосанджаровский, полковий); хоружий полковий; швεцъ полтавский.
Ідентифікатори, що означають особу за соціально-майновою й становою нале-
жністю і місцем проживання чи реалізації агентивної ознаки, складають 14 %. Пе-
ршу ознаку реалізують опорні компоненти означальних словосполучень, другу –
переважно похідні від назв навколишніх сіл і містечок: козак (ивончинский, соколго-
рский, старосанъжаровский, стасовεцкий), мεщанинъ полтавский; а також означа-
льно-обставинними безприйменниковими конструкціями козакъ сεла Брусѣи.
Значно меншу продуктивність мають інші актуалізовані в цій функції ідентифіка-
тори: за родом діяльності, професією, заняттям і часом їхнього тривання – 5 %: атаман
на той час бывший; що атаманом на тот час бувъ; родом діяльності, професією, заняттям
і належністю певному господареві – 5 %: рѣзник Хвεдорковский, чεлядник ковалεвъ; на-
лежностю до певного етносу і місцем проживання – 2 %: москаль болховский.
221
Тричленні ідентифікатори характеризують особу чоловічої чи жіночої статі че-
рез поєднання трьох ознак. Серед тричленних ідентифікоторів за кількісним і се-
мантичним наповненням переважають групи ідентифікаторів на позначення осіб
жіночої статі (3 групи), на позначення осіб чоловічої статі – одна група.
Одна семантична група тричленних ідентифікаторів актуальна при позначені
осіб як чоловічої, так жіночої статей. Це група ідентифікаторів, що виокремлюють
особу за родом діяльності, професією чи заняттям, належністю певному господаре-
ві та місцем проживання: служεбница Сецкова Шапочникова, з Нового Санджаро-
ва – ωвчаръ мачуский Ѡнупчεнъковъ.
Серед тричленних є ідентифікатори, які використовуються тільки для означення
осіб певної статі. Для осіб жіночої статі це ідентифікатори, що вирізняють особу за:
1) родом діяльності, професією чи заняттям, віком і належністю певному гос-
подареві: дѣвка, служεбница Якова Алεѯандрεнкова;
2) родом діяльності, професією чи заняттям, часом їхнього тривання і віком:
бувшεю служεбницεю дѣвкою.
Для осіб чоловічої статі це ідентифікатори, що вирізняють особу за родом дія-
льності, професією чи заняттям, місцем проживання чи реалізації агентивної озна-
ки і часом її реалізації: на той часъ атамана стасовский; на тот часъ атаман иво-
нъчинъский.
Серед тричленних ідентифікаторів усі семантичні групи мають приблизно од-
накову продуктивність.
Чотиричленні ідентифікатори зафіксовано для ідентифікації осіб чоловічої і жі-
ночої статей. Такі ідентифікатори характеризують особу чоловічої статі за родом
діяльності, професією, заняттям, соціальним станом, віком, місцем проживання чи
походження, а також адміністративною належністю місця проживання (купци в
лѣтεхъ молодихъ, мεшканъци з Глуска, панъства литовского), а особу жіночої ста-
ті – за родом діяльності, професією чи заняттям, віком, родинними відношеннями і
належністю певному господареві: дѣвки, сироти, служεбници ихъ.
Як показав аналіз матеріалів «Актів (протоколів) Полтавського полкового су-
ду» (1683 – 1740 рр.), в українському судочинстві поряд з антропонімами, що нази-
вали безпосередніх акторів судових справ (судді, підсудні, свідки тощо), і антропо-
німами у поєднанні із загальнами назвами, що доповнювали, увиразнювали їхнє
виокремлення з ряду подібних, для ідентифікації осіб використовувалися загальні
назви – ідентифікатори, що називали переважно осіб, які були або відомі більшості
учасників процесу, або причетні до процесу лише дотично. Такі ідентифікатори ча-
стіше означають осіб нижчого (лобуръ, прибишъ, розбійникъ, слуга, чεлядникъ) і се-
реднього (кушнѣрчикъ, мεлник, мѣрочникъ, шинъкаръ) соціального стану, рідше –
вищого соціального стану (атаманъ, бурмистр, войт, полковникъ, староста).
Визначені особливості структурної, системної та лексико-семантичної органі-
зації засвідчених в «Актах (протоколах) Полтавського полкового суду» ідентифіка-
торів дозволять зіставити отримані дані зі свідченнями подібних досліджень [4,
222
138 – 136], а також з’ясувати шляхи та способи формування цього шару лексики
української мови,
Список літератури
1) Акти (протоколи) Полтавського полкового суду. – Т. 39.2. – Актові книги Полтавського
полкового суду (2 частина) з архіву Лазаревського зберігаються в Інституті рукопису ЦНБ
(І 55257. Акти (протоколи) Полтавського полкового суду. – Т. 39.2. – З-29049 – Ш). –
С. 19 – 275.
2) Кровицька О. Назви осіб в українській мовній традиції XVI-XVIII ст.: Семантика і словот-
вір / Ольга Кровицька. – Львів: Ін-т українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України,
2002. – 213 с.; Литвинчук Л. В. Ідентифікація особи на Житомирщині початку XVII ст. (на
матеріалі «Актової книги Житомирського гродського уряду 1509 р.» // Актуальні питання
антропоніміки. – К., 2005. – С. 138 – 146; Осташ Н. Л. До питання про лексико-семантичні
групи назв осіб у пам’ятках української мови ХVI – I пол. XVII ст. / Н. Л. Осташ // Лексика
української мови в її зв’язках з сусідніми слов’янськими і неслов’янськими мовами: Тези
доп. – Ужгород, 1982. – С. 17 – 18 та ін.
3) Етимологічний словник української мови: В 7 т. / За ред. О. С. Мельничука. – К., 1982 –
2006. – Т. 1 – 5.
4) Литвинчук Л. В. Ідентифікація особи на Житомирщині початку XVII ст. (на матеріалі «Ак-
тової книги Житомирського гродського уряду 1509 р.») // Актуальні питання антропонімі-
ки. – К., 2005. – с. 138 – 146.
5) Москаленко Л. А. Ідентифікація осіб жіночої статі в «Актових книгах Полтавського полкового
суду» (1683 – 1740 рр.) // Мовознавство. – 2009. – № 6. – С. 32 – 42; Москаленко Л. А. Ідентифіка-
ція осіб чоловічої статі в «Актових книгах Полтавського полкового суду» (1683 – 1740 рр.) //
Мовознавство. – 2011. – № 3. – С. 50 – 65; Москаленко Л. А. Прізвищеві назви в Актових книгах
Полтавського полкового суду (1683 – 1740 рр.) // Нові дослідження пам’яток козацької доби.
Збірка наукових статей. Вип. 18. – Київ, 2009. – С. 325 – 330; Москаленко Л. А. Ідентифікаційні
формули на позначення осіб в Актах Полтавського полкового суду XVII – XVIII ст. // Наукові
читання, присвячені пам’яті кандидата філологічних наук, старшого наукового співробітника
Інни Петрівни Чепіги. – Київ, 2011. – С. 68 – 76; Москаленко Л. А. Назви осіб за родом діяльності
в «Актах (протоколах) Полтавського полкового суду» (1683 – 1740 рр.) // Нові дослідження
пам’яток козацької доби. Збірка наукових статей. Вип. 21. – Київ, 2012. – С. 266 – 273.
6) Москаленко Л. А. Назви осіб за родом діяльності в «Актах (протоколах) Полтавського пол-
кового суду» (1683 – 1740 рр.) // Нові дослідження пам’яток козацької доби. Збірка науко-
вих статей. Вип. 21. – Київ, 2012. – С. 266 – 273.
7) Словник української мови: В 11 т. – К.: Наук. думка, 1970 – 1980. – Т. 1 – 11.
8) Тимченко Є. Матеріали до Словника писемної та книжної української мови. В 2 т. – Київ –
Нью-Йорк, 2003. Т. 1 – 2.
Тетяна Сивокозова (Київ),
аспірантка Інституту української мови НАН України
Темпоральні і локативні відношення
у східнополіських записах зимової обрядовості
У статті проаналізовано окремі тексти зимового обрядового циклу східнопо-
ліського регіону. Визначено основні різновиди синтаксичних конструкцій на позна-
чення локативних і темпоральних відношень.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-76994 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2078-0850 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-24T09:51:37Z |
| publishDate | 2013 |
| publisher | Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| record_format | dspace |
| spelling | Москаленко, Л. 2015-02-14T17:29:44Z 2015-02-14T17:29:44Z 2013 Ідентифікатори осіб в українському судочинстві (на матеріалі «Актів (протоколів) Полтавського полкового суду» (1683 – 1740 рр.) / Л. Москаленко // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 2. — С. 216-222. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 2078-0850 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/76994 uk Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні Писемні джерела та історіографія Ідентифікатори осіб в українському судочинстві (на матеріалі «Актів (протоколів) Полтавського полкового суду» (1683 – 1740 рр.) Article published earlier |
| spellingShingle | Ідентифікатори осіб в українському судочинстві (на матеріалі «Актів (протоколів) Полтавського полкового суду» (1683 – 1740 рр.) Москаленко, Л. Писемні джерела та історіографія |
| title | Ідентифікатори осіб в українському судочинстві (на матеріалі «Актів (протоколів) Полтавського полкового суду» (1683 – 1740 рр.) |
| title_full | Ідентифікатори осіб в українському судочинстві (на матеріалі «Актів (протоколів) Полтавського полкового суду» (1683 – 1740 рр.) |
| title_fullStr | Ідентифікатори осіб в українському судочинстві (на матеріалі «Актів (протоколів) Полтавського полкового суду» (1683 – 1740 рр.) |
| title_full_unstemmed | Ідентифікатори осіб в українському судочинстві (на матеріалі «Актів (протоколів) Полтавського полкового суду» (1683 – 1740 рр.) |
| title_short | Ідентифікатори осіб в українському судочинстві (на матеріалі «Актів (протоколів) Полтавського полкового суду» (1683 – 1740 рр.) |
| title_sort | ідентифікатори осіб в українському судочинстві (на матеріалі «актів (протоколів) полтавського полкового суду» (1683 – 1740 рр.) |
| topic | Писемні джерела та історіографія |
| topic_facet | Писемні джерела та історіографія |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/76994 |
| work_keys_str_mv | AT moskalenkol ídentifíkatoriosíbvukraínsʹkomusudočinstvínamateríalíaktívprotokolívpoltavsʹkogopolkovogosudu16831740rr |