Історія становлення та розвитку природоохоронної справи на Півдні України та в Криму (ХІХ – початок ХХ ст.)
Розглянуто динаміку створення та основні форми діяльності природоохоронних осередків Півдня України і Криму. Статья представляет динамику становления и развития различных форм охраны природы на юге Украины и в Крыму. The dynamics of the formation and basic forms of the activity of the nature prote...
Saved in:
| Published in: | Питання історії науки і техніки |
|---|---|
| Date: | 2010 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
2010
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77017 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Історія становлення та розвитку природоохоронної справи на Півдні України та в Криму (ХІХ – початок ХХ ст.) / Т.П. Гармаш // Питання історії науки і техніки. — 2010. — № 1. — С. 65-73. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859779254692085760 |
|---|---|
| author | Гармаш, Т.П. |
| author_facet | Гармаш, Т.П. |
| citation_txt | Історія становлення та розвитку природоохоронної справи на Півдні України та в Криму (ХІХ – початок ХХ ст.) / Т.П. Гармаш // Питання історії науки і техніки. — 2010. — № 1. — С. 65-73. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Питання історії науки і техніки |
| description | Розглянуто динаміку створення та основні форми діяльності природоохоронних
осередків Півдня України і Криму.
Статья представляет динамику становления и развития различных форм охраны природы на юге Украины и в Крыму.
The dynamics of the formation and basic forms of the activity of the nature
protection establishments of the Southern Ukraine and the Crimea are considered.
|
| first_indexed | 2025-12-02T09:39:58Z |
| format | Article |
| fulltext |
ПАМ’ЯТКИ ІСТОРІІ І КУЛЬТУРИ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 1 2010 65
УДК 74.200.51; 504
ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТКУ ПРИРОДООХОРОННОЇ СПРАВИ
НА ПІВДНІ УКРАЇНИ ТА В КРИМУ (ХІХ – початку ХХ століття)
Гармаш Т.П., канд. сільгосп. наук
(Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка)
Розглянуто динаміку створення та основні форми діяльності природоохоронних
осередків Півдня України і Криму.
Природа, її багатства здавна цікав-
лять людину з погляду можливого їх
використання. Виняткове значення лі-
су, води, чистого повітря для здоров’я
людини. Природа — кращий наочний
посібник для естетичного виховання.
Усі ці питання органічно поєднуються і
гостро постають, коли мова заходить
про південь – важливий економічний і
унікальний рекреаційний
регіон України. Історія при-
родоохоронного руху на
Півдні Російської імперії
яскраво демонструє поєд-
нання господарсько-еконо-
мічних, наукових, етико-
естетичних напрямів приро-
доохоронного руху, що
стало основою створення
мережі природоохоронних
осередків.
Дев’ятнадцяте століття
позначене зрушеннями у
сільському господарстві
України, що почалися із
кінця ХУІІІ ст. і пов’язані із приєднан-
ням Криму до Росії, заснуванням тор-
говельних портів на Чорному морі, які
поступово були зв’язані залізницями з
усією країною [1]. Відкриття у ХУІІІ ст.
вільного шляху до Чорного моря вже у
першій половині ХІХ ст. позначилося
передусім на експорті пшениці: «через
чорноморські порти відправлено в 1833
році 300.000 чвертей збіжжя, року 1840
– 500.000, а року 1847 – понад міль-
йон»[1, с. 340]. На ті часи вітчизняне
землеробство залишалося одним із го-
ловних джерел багатства держави. Ба-
жання землевласників підняти прибут-
ковість господарств привело до розши-
рення орного поля. «В особливо швид-
кому темпі поширювалась посівна
площа у Південній Україні: з 1778 до
1851-го року у 25 разів» [1, с. 338].
Аналізуючи активне сільськогос-
подарське освоєння
території, приходимо до
висновку, що процес
супроводжувався не лише
пошуком шляхів під-
вищення доходів від землі,
але й раціонального її
використання. Зважаючи на
те, що більшість
ландшафтів території
України відноситься до
лісостепового і степового
типів, актуального звучання
набували захисні функції
лісонасаджень у степу, які
зменшували прояв можли-
вих небажаних природних процесів.
Уже на початку XIX ст. у південній
степовій зоні, де часто спостерігалися
катастрофічні посухи, природоохоронні
дії спрямовуються на боротьбу із сти-
хійними явищами, що завдавали вели-
чезної шкоди господарству. Було роз-
почато природоохоронні роботи, які
мали виняткове значення для поліп-
шення умов природного середовища: на
степових ландшафтах закріплювалися
піски, створювалися штучні ліси [2].
ПАМ’ЯТКИ ІСТОРІІ І КУЛЬТУРИ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 1 2010 66
Серед поміщиків були люди, які розу-
міли значення лісу і відтворювали його.
Так, І.Я. Данилевський на перевіюва-
них пісках Сіверського Дінця протягом
1804-1817 років виростив на тисячі де-
сятин сосновий ліс, за що 1819 р. був
нагороджений орденом [3].
У першій половині ХІХ ст. природ-
не середовище Криму розглядалося пе-
реважно з точки зору господарського
використання. Перший генерал-
губернатор Новоросійського регіону Г.
Потьомкін надавав великого значення
розвитку садівництва і виноробства.
Запрошений із Франції учений-садовод
Банк був призначений директором Тав-
рійських садів, який і опікувався розве-
денням кращих сортів винограду, шов-
ковиці, маслинних дерев. У Криму у
першій половині ХІХ століття розпочи-
наються інтенсивні ботанічні й медичні
дослідження [4].
У вивченні рослинності Криму ве-
лика заслуга російського академіка-
біолога Х.Х. Стевена, засновника і ди-
ректора першого наукового закладу в
Криму – Нікітського ботанічного саду.
Х.Х. Стевен – організатор першого в
Росії училища садоводів, творець пер-
шої спеціальної праці про флору Криму
[5, с.113]. Поблизу с. Нікіта 1812 р. під
керівництвом Стевена були висаджені
перші плодові й декоративні дерева. Фо-
рмування саду проходило складно, але
завдяки наполегливості його директора
уже за перші сім років було посаджено
175 тисяч дерев; протягом 14 років його
керівництва в саду зібрано близько 450
видів екзотичних дерев і кущів, 340 ви-
дів ефірно-маслинних культур, 280 сор-
тів садових троянд. Обов’язки директора
Х.Х. Стевен поєднував із плідною нау-
ковою діяльністю [5]
У становленні і розвитку природо-
охоронної справи на півдні України ве-
лику роль відіграли наукові товариства;
плідна їх діяльність розпочалася у 60-х
роках ХІХ століття. Дослідники зазна-
чають, що у першій половині ХІХ ст.
наукові товариства «являли собою по-
одинокі угрупування діячів науки та
освіти, що прагнули до взаємного спіл-
кування…» [6, с. 376]. Одними із пер-
ших таких осередків в Україні стало
Товариство сільського господарства
Південної Росії, засноване 1828 року в
Одесі з ініціативи князя М.С. Воронцо-
ва, генерал-губернатора Новоросійсь-
кого краю. 1848 рік – початок діяльнос-
ті Товариства сільського господарства
південно-східної Росії [7].
Успіхи світового природознавства
середини ХІХ ст. стали стимулом роз-
витку природничих наук в Російській
імперії, для яких був відкритим доступ
у загальну систему навчання. Підвищу-
ється інтерес до природознавства і тех-
ніки [8]. Розвитку наукових досліджень
на півдні України сприяло відкриття Но-
воросійського університету (1865 рік,
Одеса), основи наукової діяльності якого
закладали відомі вчені. Кафедру ботані-
ки у 1865-1871 роках очолював Л.С. Це-
нковський, він став засновником ботані-
чного кабінету, оранжереї, ботанічного
саду. Кафедра зоології представлена су-
зір’ям: І.І. Мечников, О.О. Ковалевсь-
кий, І.М. Сєченов. Детальні геологічні
дослідження краю проводили І.Ф. Син-
цов, М.О. Головкінський [6].
У грудні 1867 року у Петербурзі
відбувся І Всеросійський з'їзд природо-
знавців. За своїми організаційно-
науковими результатами він мав непере-
вершене значення у справі об’єднання
вчених Російській імперії. Доленосними
стали два важливих рішення: про скли-
кання періодичних загальноросійських
з'їздів дослідників природи і лікарів та
організацію при університетах товариств
природознавців. За Савчуком В.С., 60-і
роки ХІХ ст. стали «золотим» періодом
вітчизняного природознавства, надовго
визначили шляхи його розвитку і успіхи
[8, с. 18]. 1869 року один за одним ство-
рюються потужні природничонаукові
товариства універсального характеру,
діяльність яких мала великий вплив на
ПАМ’ЯТКИ ІСТОРІІ І КУЛЬТУРИ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 1 2010 67
науковий і культурно-просвітницький
процеси царської Росії. Вони являли со-
бою науково-дослідні структури при
Харківському, Київському та Новоро-
сійському університетах [9].
Новоросійський університет і Но-
воросійське товариство дослідників ви-
знані основним науковим центром до-
слідження природи півдня України,
Криму, Бессарабії. За даними Енцикло-
педичного словника 1897 р., товариство
дослідників природи при Новоросійсь-
кому університеті почало свою діяль-
ність 1870 року [9]. Варто погодитись із
аргументацією дати його відкриття 31
травня 1869 р., коли міністр народної
освіти затвердив статут. Про це було
оголошено 20 вересня на засіданні фізи-
ко-математичного факультету, а також
названо засновників товариства. Другого
січня 1870 р. був обраний президент,
ним став Л.С. Ценковський [6; 8].
Товариство спорядило (1891 рік)
експедиції для глибоководних дослі-
джень Чорного моря; досліджувало у фі-
зико-хімічному і біологічному планах
Куяльницький і Хаджибейський лимани
(поблизу Одеси); влаштовувало публічні
читання із природничих наук. При Но-
воросійському товаристві природодослі-
дників із 1876 р. працювала математична
секція, яка із 1878 р. видавала «Записки
Математичного відділення Новоросійсь-
кого товариства природодослідників»
[9]. Ці видання поширювалися по всій
імперії, а також за кордон. У 1894 р. во-
ни розсилалися 163 російським та 165
іноземним товариствам [6].
Одним із основних завдань товарис-
тва було дослідження природи південної
Росії, зокрема Новоросійського краю
(Бессарабії, Таврійської та Херсонської
губерній). Вивчався південь, частково й
середня смуга Росії від Бессарабії до
Ставропольської губернії і Закавказзя.
Товариство щороку асигнувало 600-800
крб. на наукові екскурсії [6].
Із 1872 р. Товариство видавало
труди «Записки Новороссийского об-
щества естествоиспытателей», яких ви-
йшло (на 1896 рік) 21 том [9]. На сторі-
нках «Записок» була широко представ-
лена флористична тематика. У першому
ж томі подавалася характеристика фло-
ри степової смуги в районі нижньої те-
чії Дніпра та Дністра, двома додатками
подані результати досліджень рослин-
ності 29 губерній Російської імперії.
Друкувалися праці щодо дослідження
фауни моря, зокрема фауни одеських
лиманів [6]. Дуже плідною була робота
хіміків Новоросійського товариства, які
виявляли фальсифікації харчових про-
дуктів. Особливо велика заслуга в цьо-
му О.А. Веріго: 1880 року він організу-
вав у власному помешканні першу в
Росії лабораторію для дослідження
продуктів харчування. На прохання
Одеської міської управи ретельно ана-
лізував зразки вин, чаю, кави, цукерок,
молочних продуктів тощо [6].
Оцінці досліджень Товариства до-
помагало регулярне їх обговорення.
Велике значення мали широкі можли-
вості публікації одержаних результатів
і розповсюдження їх по країнах світу.
Варто зазначити, що Товариство систе-
матично влаштовувало публічні читан-
ня із природничих наук, математики й
фізики [9]. Активізацію лекторської ді-
яльності наприкінці XIX ст. у певній
мірі можна пов’язати із необхідністю
свого роду компенсації за вилучення
природознавства з курсу середніх на-
вчальних закладів. Необхідний обсяг
природничих знань можна було одержа-
ти виключно в університетах. Щоб зро-
бити ці знання більш доступними, ви-
кладачі університету, окрім читання
обов'язкових курсів, виступали із публі-
чними лекціями, науковими читаннями.
Справжнього розмаху поширення
наукових знань набуло у товариствах
природознавців. Публічні виступи пе-
ретворилися на одне із основних за-
вдань цих громадських установ [6,
с.388]. Першість визнається за Київсь-
ким товариством природознавців. Слі-
ПАМ’ЯТКИ ІСТОРІІ І КУЛЬТУРИ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 1 2010 68
дом за київськими колегами розпочали
читати публічні лекції члени Новоро-
сійського товариства природознавців.
Публічні читання мали характер систе-
матичного курсу, розрахованого на два
роки. У цей період вперше на курсах
публічних лекцій впроваджено демон-
страційні практичні заняття з аналітич-
ної геометрії, ботаніки, бактеріології,
анатомії людини та ембріології [6].
Привертає увагу те, що це були не ра-
зові просвітницькі заходи, а розроблені
тривалі спецкурси, розраховані на 2-3
роки роботи.
Такою діяльністю наукові товарис-
тва набували досвіду роботи із широ-
кими верствами населення, залучення
яких до діяльності природничих това-
риств початку ХХ століття склало їх не-
одмінну характерну рису. Природні ба-
гатства краю вивчалися не лише шляхом
проведення експедицій та екскурсій, але
й у процесі стаціонарних досліджень.
Науково-організаційна діяльність това-
риства реалізувалася в організації лабо-
раторій, біологічних станцій, навчаль-
них курсів та інших установ, деякі набу-
вали статусу державних, що сприяло
розвитку мережі наукових, освітніх та
науково-практичних закладів [6].
Другий з’їзд Російських природо-
дослідників, який проходив у Москві
1869 року, висунув ініціативу створен-
ня Біологічної станції. Навесні 1871 р.
завдяки зусиллям Новоросійського то-
вариства відкрилася Севастопольська
біологічна станція. На час відкриття це
була не лише перша Станція в Росії, але
п’ята у світі. Перші чотири роки вона
існувала на кошти Новоросійського то-
вариства, і лише із 1875 року на утри-
мання почали відпускати кошти із суми
державного казначейства. Науковці ве-
ли дослідження флори і фауни, в осно-
вному, Севастопольської бухти. 1896
ювілейний рік ознаменувався будівниц-
твом власного приміщення на ділянці
землі, переданої у власність Академії
Наук Військово-морським відомством.
Як будівництвом приміщення, так і об-
ладнанням Станція повністю зо-
бов’язана турботам академіка О.О. Ко-
валевського [10]. Установа мала успіш-
ну наукову ходу й існує до наших днів:
після об'єднання 1963 року із Карадаг-
ською й Одеською біологічними стан-
ціями працює як Інститут біології Пів-
денних морів Національної Академії
наук України, носить ім'я О.О. Кова-
левського [6].
У Росії другої половини ХІХ сто-
ліття зберігалася тенденція уповільне-
ного зростання вищих навчальних і на-
укових закладів, їх відокремленість і
нерівномірне розташування [6, с. 375].
Україна цього періоду характеризуєть-
ся створенням системи сільськогоспо-
дарських товариств, часто з ініціативи
прогресивної інтелігенції, за рішеннями
місцевих органів. До 1861 року в Росії
існувало 21 товариство, 1884 року кіль-
кість зросла до 83 самостійних і 35 фі-
лій. Товариства вирішували питання як
загальноекономічного спрямування
стосовно регіону, так і наукового хара-
ктеру [7], не виключаючи питань при-
родоохоронного спрямування.
Важко абсолютно не рахуватися із
фактом впливу популярності наукових
товариств університетів в Україні на ді-
яльність губернських, повітових земств
у пошуку шляхів підвищення доходів
від землі, раціонального її використання,
чому саме й сприяла організація сільсь-
когосподарських товариств, коло діяль-
ності яких визначалося статтями «По-
ложення» від 1 січня 1864 року [11, с. 8].
Із середини ХІХ століття, особливо
у 80-ті роки ХІХ ст., в Російській імпе-
рії гостро постала проблема масштаб-
ного зникнення лісів: на цей період у
центральних і південних районах євро-
пейської частини країни їх площа зме-
ншилася приблизно на чверть [12].
Увага губернських, повітових земств до
питань лісу в значній мірі може бути
пояснена спустошливими посухами
[13]. Отже, варто зупинитися на захо-
ПАМ’ЯТКИ ІСТОРІІ І КУЛЬТУРИ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 1 2010 69
дах окремих земств щодо розведення і
збереження лісів, що вважалося важли-
вим засобом протидії посухам. І якщо
дієве обговорення даного питання Во-
ронізьким земством у 1873-1877 роках
завершилося рішенням про оформлення
зібраних матеріалів спеціальним ви-
данням, то 1874 року засвідчено прак-
тичний підхід до справи лісонасаджень
Херсонським земством, яке порушило
питання про облаштування казенних
розсадників лісонасаджень, про надан-
ня земству повноважень видавати по-
станови про обов’язкове лісорозведен-
ня, надання земству казенних земель та
асигнування казною коштів для прове-
дення лісонасаджень. Зазначимо:
Херсонське земство розглядало тему
лісорозведення як таку, що вимагає
спільних дій уряду і земств. 1876 року
для заохочення лісорозведення губерн-
ське зібрання призначило 60 премій,
1892 року постало питання висадки лі-
сонасаджень по усій губернії [14]. Із
повітових земств Херсонської губернії
Одеське 1890 року висловилося за не-
обхідність обов’язкового деревонаса-
дження. 1875 року питання лісорозве-
дення було підняте у Катеринославсь-
кій губернії. Із повітових земств Кате-
ринославської губернії Маріупольське
1892 року поставило питання про пла-
нове щорічне обов’язкове засадження
лісом і чагарниками найбільш підвище-
них ділянок степів.
Для облаштування земського роз-
садника німецькі товариства колишных
колоністів запропонували безкоштовно
віддати 12 десятин землі під ліс. 1878
року питання про сприяння лісорозве-
денню аналізувалося у Таврійському
губернському земстві – за ініціативи
Євпаторійського повітового земства,
яке поставило питання про боротьбу із
пісками у степових повітах. Наслідком
було визнання губернським земством
необхідності видавати позики на лісо-
розведення і премії за кожні 5 десятин
розведеного лісу; у 1884 році губернсь-
ке зібрання вирішило звільнити від
платежів губернського збору усі землі
під штучними лісонасадженнями на 50
років, висунувши ідею про звільнення
даних земель від платежів за іншими
видами зборів; через три роки губерн-
ське зібрання висловилося за видачу
повітовими земствами премій – за лісо-
розведення на селянських наділах [14].
Указ Миколи І від 3 березня 1828
року починався словами: «Мета цього
поселення в тому, щоб воно слугувало
зразком великого упорядкованого сіль-
ського господарства …» [15, с. 157].
Перші описи Асканії (ґрунти, підсоння,
рослинність) належать управителю
Францу Теецману, який керував маєт-
ком у 1932-1842 роках. 1856 року землі
були продані іншому німецькому коло-
ністу – Х.І. Фейну. Його нащадку Фрід-
ріху Фальц-Фейну Асканія Нова зо-
бов’язана тою славою, що вона й нині
має не лише в Україні, але й у світі.
1898 року володар маєтку виділяє 600
десятин первісного степу недалеко від
економії, залишає заповідну ділянку без
господарчого використання; тут було
закладено перший у державі Російський
заповідник зі спеціальною метою – збе-
рігати природу степу [15].
Після Жовтневих подій 1917 року
Асканія-Нова перейшла у власність
держави, 1919 року опубліковано дек-
рет про організацію заповідника «Чап-
лі». Заповідник підпорядковувався На-
ркомзему України. 1921 року Асканія-
Нова перейменовується у Перший дер-
жавний степовий заповідник України. З
весни 1922 р. до вересня 1923 р. Бота-
нічним відділом Науково-Степової ста-
нції Державного заповідника Асканія-
Нова завідував Й.К. Пачоський, займа-
вся науковою і адміністративною робо-
тою. Він проводив тут постійні спосте-
реження за цілинними степами [16].
Повертаючись до природничих то-
вариств, зазначимо: окрім Новоросійсь-
кого товариства дослідників, у другій
ПАМ’ЯТКИ ІСТОРІІ І КУЛЬТУРИ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 1 2010 70
половині ХІХ – на початку ХХ століття
на Півдні Російської імперії діяли
Кримсько-Кавказький гірський клуб
(Одеса), Кримське товариство природо-
знавців і любителів природи (Сімферо-
поль), Бессарабське товариство приро-
дознавців і любителів природознавства
(Бессарабія), Товариство Любителів
природи (Миколаїв), Катеринославське
наукове товариство (Придніпров’я) [8].
Російський природоохоронний рух
із середини ХІХ століття знаходився
під впливом ідей природоохоронної ді-
яльності Німеччини і Швейцарії [12].
Наслідуючи роботу Альпійських
клубів Західної Європи, 6 травня 1890
року в Одесі організовано Кримсько-
Кавказький гірський клуб. За В.Є. Бо-
рейком, із самого початку клуб зайняв-
ся збереженням унікальних об'єктів
природи, записавши мало не першим у
Російській імперії у своєму Статуті за-
вдання охорони рідкісних гірських ви-
дів рослин і тварин. Статті природо-
охоронної тематики публікувалися у
«Записках Кримсько-Кавказького гір-
ського клубу». Клуб шляхом анкету-
вання склав список пам'ятників приро-
ди південної України, гірського Криму і
Кавказу [13]. За В. Савчуком, Кримсь-
кий гірський клуб можна вважати прак-
тично першим товариством, яке поста-
вило спеціальне завдання охорони
пам’ятників природи, що закріплюва-
лося параграфом статуту товариства
[8]. 1913 року масовим тиражем була
випущена листівка «Охороняйте при-
роду». Клуб мав розгалужену мережу
філій. Ялтинське відділення орендувало
у жителів кримського села Біюк-Янкой
ділянку землі з печерами і налагодило
їх охорону; видало для екскурсантів
зошити із зверненням на обкладинці
«Охороняйте природу!»[13].
Шостого травня 1901 р. розгорну-
лася діяльність Катеринославського на-
укового товариства. Статутом визнача-
лися цілі на основі двох точок зору: за
однією – товариство спрямовує свою
діяльність на розвиток спеціальних на-
ук, інша – об’єднує широке коло інтелі-
генції. У цілому, загальне спрямування
діяльності наближало його до природ-
ничо-дослідних товариств. Одне із пе-
рших поставлених питань – організація
ботанічного саду. І хоча масштаби його
у кінцевому результаті були значно
меншими від запланованих, проте тут
були представлені дерева і чагарники
як місцевої флори, так й інших, що мо-
гли бути пристосованими до місцевого
ґрунту і кліматичних умов [8].
На лекційну діяльність товариства
мали впливу традиції Комісії народних
читань, що була створена у Катеринос-
лаві ще на початку 80-х років, тут акти-
вно працював один із майбутніх засно-
вників Катеринославського наукового
товариства – відомий український гео-
графо-ботанік І.Я. Акинфієв. Народні
читання проводилися для дорослих і ді-
тей. Члени товариства проводили лекції
у різних населених пунктах регіону.
Катеринославське наукове товариство
підтримувало зв’язки із багатьма куль-
тосвітніми організаціями Катериносла-
ва, профспілковими організаціями і, за
їх ініціативою, виступало із публічними
лекціями безпосередньо на заводах, у
майстернях. Наявність у Катеринославі
потужної промисловості обумовлювала
проведення лекцій правового, юридич-
ного, законодавчого змісту [8].
Сільськогосподарське спрямування
розвитку економіки Бессарабії позна-
чилося на формуванні із 70-х років ХІХ
століття спеціалізованих товариств: Зі-
брання бессарабських сільських госпо-
дарів, Бессарабського відділу Російсь-
кого товариства сільськогосподарсько-
го птахівництва, 1901 року – Бессараб-
ського товариства садівництва. Надаю-
чи великого значення розвитку науки,
ініціатором об’єднання природодослід-
ПАМ’ЯТКИ ІСТОРІІ І КУЛЬТУРИ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 1 2010 71
ників став віце-президент Новоросійсь-
кого товариства природодослідників
Стуарт, який у 1903-1907 роках був го-
ловою Бессарабської земської управи.
Після затвердження 29 лютого 1904 ро-
ку статуту із 15 березня Бессарабське
товариство природодослідників і люби-
телів природи почало функціонувати,
об’єднуючи у різні роки своїх членів у
секції: медична, фізико-математична,
психології і філософії, антропології,
географії і етнографії. 1913 року при
товаристві був створений природоохо-
ронний комітет, який ставив як наукові
цілі – вивчення і опис пам’ятників при-
роди, так і практичні – збереження їх
для нащадків. У рамках пересувного
музею Бессарабське товариство влаш-
товувало заняття із викладачами народ-
них шкіл – із зоології, ботаніки, фізики,
математики та ін. [8].
Активізації громадського руху за
охорону природи в Україні сприяло
широке обговорення 1905 року Мос-
ковським товариством дослідників
природи на своєму засіданні питання
охорони природи в Росії, у тому числі й
на півдні України та в Криму [17].
1908 р. невеликою групою місце-
вих флористів, що влаштовували про-
тягом декількох років до цього числен-
ні екскурсії околицями міста, було ор-
ганізоване Миколаївське товариство
любителів природи. Діяльність його за-
сновників знайшла відгук у населення,
не залишаючи байдужими нікого: від
представників інтелігенції до робітни-
ків місцевих заводів. Загальні збори то-
вариства, що відбувалися кожні два ти-
жні, приваблювали широку публіку,
оскільки читалися популярні реферати,
легко доступні для розуміння. Кожного
тижня регулярно проходили засідання
окремих секцій. Їх було створено п'ять:
ботанічна, зоологічна, геологічна, фізи-
ко-астрономічна, фотографічна. Приве-
ртає увагу наближеність учнів усіх міс-
цевих середніх навчальних закладів до
товариства. Влітку і зимою вони ста-
ранно відвідували практичні заняття,
організовані товариством, із ботаніки,
зоології, мінералогії. Великою популя-
рністю серед учнів користувалися екс-
курсії, які, починаючи з весни, влашто-
вувалися практично кожного тижня під
керівництвом ботаніка й геолога. Кері-
вництво екскурсіями здійснювали до-
свідчені ботаніки, у майбутньому відо-
мі вчені: Яната, Дойч, Крижевський.
Включали екскурсії часто до 100 учас-
ників, у тому числі й з віддалених око-
лиць міста. Великого успіху мали спе-
ціальні екскурсії для дітей. Зібраний
багатий матеріал передавався в органі-
зований товариством Природничо-
історичний музей. Виключно працею
учнів під керівництвом членів ботаніч-
ної секції весною 1910 року було закла-
дено ботанічний сад. Широкою попу-
лярністю користувалися у місті вистав-
ки й інші масові заходи, які влаштову-
вало Товариство [18].
Діяльність Миколаївського товари-
ства любителів природи у 1909-1910
роках позначена ініціативою організації
дитячих читань, які проходили регуля-
рно до 1917 року. Савчук В.С. виокре-
млює різноманітну їх тематику: «Життя
у краплині води», «Серед снігів і вічно-
го льоду», «Про кровообіг», «Підводне
царство», «Мавпи», «Життя у людсь-
кому тілі», «Небо і зірки» тощо [8,
с.187]. Читання мали значення для роз-
витку інтересу дітей до живої природи, її
охорони та свідомого вивчення. Велика
увага приділялася організації система-
тичних курсів лекцій. Так, у 1907-1908
роках були прочитані лекції з фізіології,
фізики, історії фізики, садівництва;
ПАМ’ЯТКИ ІСТОРІІ І КУЛЬТУРИ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 1 2010 72
1909-1910р. – із ботаніки, фізики, геоло-
гії, бактеріології, прямо на хуторах по-
близу Миколаєва були прочитані лекції
з питань сільського господарства. Хара-
ктерною особливістю природничонау-
кових виставок Миколаївського товари-
ства любителів природи була пропаган-
да української ботанічної термінології,
якою представлялися різноманітні коле-
кції [8]. Із 1910 року виходив науково-
популярний журнал «Природа», на сто-
рінках якого висвітлювалася глибока і
всебічна діяльність товариства [18].
Активно діяло Кримське товарист-
во природодослідників і любителів
природи, відкрите 30 січня 1910 р. у
Сімферополі. Першим головою його
став С.О. Мокржецький. У грудні 1911
року Товариство створило спеціальну
комісію з охорони пам'ятників старо-
вини і природи. Активісти вивчали пе-
чери Криму, підтримували зв’язки з
іншими природоохоронними організа-
ціями Російської імперії, взяли участь
у першій в Росії природоохоронній ви-
ставці 1913 року, вивчали рідкісні рос-
лини. Товариству вдалося заповісти
степову ділянку поблизу Сімферополя.
Активісти товариства друкували при-
родоохоронні статті у «Записках», а
також у краєзнавчій збірці «По Кри-
му». Із п’ятого вересня 1912 року пра-
цювала комісія для організації лекцій і
курсів за різними галузями: хімія, фі-
зика, геологія, ботаніка, анатомія, пси-
хологія та ін. [8].
Кризовими тенденціями у діяльно-
сті природничонаукових товариств пів-
дня Російської імперії позначені роки
першої світової війни [8].
Таким чином, період ХІХ – початок
ХХ століття позначені широкою паліт-
рою природоохоронних осередків у пі-
вденному регіоні. Вони відбивають те-
нденції природоохоронного руху пев-
ного історичного періоду.
Природознавчі осередки Півдня
України та Криму надзвичайно розши-
рили географію природничо-наукових
центрів і відіграли важливу роль у роз-
витку й організації натуралістичних
досліджень в одному із найбільших ре-
гіонів країни [8].
ЛІТЕРАТУРА
1. Полонська-Василенко Н. Історія
України: У 2 т. Т.2 від середини ХУІІ
століття до 1923 року / Полонська-
Василенко Н. – [3-є вид.] - К.: Либідь,
1995. – 608 с.
2. Воїнственський М.А., Стойко
С.М. Охорона природи / Воїнственсь-
кий М.А., Стойко С.М. – К.: Видавниц-
тво «Радянська школа», 1977. – 143 с.
3. Благосклонов К.Н., Иноземцев
А.А., Тихомиров В.Н. Охрана приро-
ды / Константин Николаевич Благоск-
лонов, Олександр Александрович Ино-
земцев, Вадим Николаевич Тихомиров;
под ред. проф. Н.А. Гладкова. – М.:
Высшая школа, 1967. – 421 с.
4. Попов Р.Л. Мир ученых в Кры-
му. Исторический очерк / Руслан По-
пов. – Симферополь: Доля, 2007. – 240
с., илл.
5. Ена В.Г., Ена Ал. В., Ена Ан. В.
Открыватели земли Крымской / Васи-
лий Ена, Александр Ена, Андрей Ена. –
Симферополь: Бизнес-Информ, 2007. –
520 с., илл., цв. вкл. 16 стр.
6. Природознавство в Україні до
початку ХХ ст. в історичному, культу-
рному та освітньому контекстах / Пав-
ленко Ю.В., Руда С.П., Хорошева С.А.,
Храмов Ю.А. – К.: Видавничий дім
«Академперіодика», 2001. – 420 с.
7. Полная энциклопедия русского
сельского хозяйства и соприкасаю-
щихся с ним наук. – С.-Петербург:
ПАМ’ЯТКИ ІСТОРІІ І КУЛЬТУРИ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 1 2010 73
Издание А.Ф. Девриена, 1902. Том
УI. – 1902. – С.47.
8. Савчук В.С. Природничонаукові
товариства Півдня Російської Імперії:
друга половина ХІХ – початок ХХ в. /
Варфоломій Степанович Савчук –
Дніпропетровськ: Вид-во ДДУ. – 232 с.
– Рос. мовою.
9. Энциклопедический словарь /
[Брокгауз Ф.А., Ефрон И.А.]. – С.-
Петербург, 1897. Том ХХIª. – 1897. –
С. 618.
10. Никитин В.Н. Севастопольс-
кая Биологическая Станция Акаде-
мии Наук // Природа. – 1925. – №7-
9. – С. 196-202.
11. Двадцать пять лет деятельности
земства в Полтавской губернии, с 1866
по 1892 год. Краткий очерк [составил
С.Н.Белецкий]. – Полтава: Издание
Полтавського сельско-хозяйственного
общества, 1894. – 144с.
12. Дуглас Вайнер (Уинер). Эколо-
гия в Советской России / Дуглас Вай-
нер (Уинер); пер. с англ. Е.П.Крюковой.
– М.: Прогресс, 1991. – 398 с.
13. Борейко В.Е. История охраны
природы Украины. Х век – 1980 / Вла-
димир Евгеньевич Борейко. – [Издание
второе, дополненное]. – К., 2001. – 544
с. – (Серия: История охраны природы.
Вып. 24).
14. Краткий очерк экономических
мероприятий земств 23 губерний Рос-
сии (1865-1892 гг.). – Полтава: Издание
Полтавской губернской земской упра-
вы, 1894. – 246 с.
15. Шалит М. Колонія Ангальт-
ських поселенців «Асканія Нова» - 3.
ІІІ. 1828 – І держаний степовий запо-
відник України «Чаплі» – 1928.
//Вісник природознавства. – 1928. –
№3-4. – С. 157-170.
16. Борейко В.Е. Аскания-Нова:
тяжкие версты истории (1826-1993) /
Владимир Евгеньевич Борейко. – Киев,
1994. – 158 с. – (Серия: история охраны
природы).
17. Корнєєв О.П. Короткий нарис
історії охорони природи на Україні /
Корнєєв О.П. – К.: Видавництво АН
Української РСР, 1960. – С. 3-10. –
(Матеріали про охорону природи на
Україні. – Випуск 2.)
18. Природа Украины. – К.: Изда-
ние «Кружка натуралистов» при Киев-
ском Политехническом Институте. –
Выпуск 1. – 1911. – 121 с.
Гармаш Т.П. История становлення и развития охраны природы на юге Украи-
ны и в Крыму (ХІХ – начало ХХ столетия). Статья представляет динамику станов-
лення и развития различных форм охраны природы на юге Украины и в Крыму.
Harmash T. The history of the formation and development of the nature protection
of the Southern Ukraine and the Crimea (nineteenth - the beginning of the twentieth
centures). The dynamics of the formation and basic forms of the activity of the nature
protection establishments of the Southern Ukraine and the Crimea are considered.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-77017 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2077-9496 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-02T09:39:58Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури |
| record_format | dspace |
| spelling | Гармаш, Т.П. 2015-02-15T17:16:38Z 2015-02-15T17:16:38Z 2010 Історія становлення та розвитку природоохоронної справи на Півдні України та в Криму (ХІХ – початок ХХ ст.) / Т.П. Гармаш // Питання історії науки і техніки. — 2010. — № 1. — С. 65-73. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. 2077-9496 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77017 74.200.51; 504 Розглянуто динаміку створення та основні форми діяльності природоохоронних осередків Півдня України і Криму. Статья представляет динамику становления и развития различных форм охраны природы на юге Украины и в Крыму. The dynamics of the formation and basic forms of the activity of the nature protection establishments of the Southern Ukraine and the Crimea are considered. uk Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Питання історії науки і техніки Пам’ятки історії і культури Історія становлення та розвитку природоохоронної справи на Півдні України та в Криму (ХІХ – початок ХХ ст.) История становлення и развития охраны природы на юге Украины и в Крыму (ХІХ – начало ХХ столетия) The history of the formation and development of the nature protection of the Southern Ukraine and the Crimea (nineteenth - the beginning of the twentieth centures) Article published earlier |
| spellingShingle | Історія становлення та розвитку природоохоронної справи на Півдні України та в Криму (ХІХ – початок ХХ ст.) Гармаш, Т.П. Пам’ятки історії і культури |
| title | Історія становлення та розвитку природоохоронної справи на Півдні України та в Криму (ХІХ – початок ХХ ст.) |
| title_alt | История становлення и развития охраны природы на юге Украины и в Крыму (ХІХ – начало ХХ столетия) The history of the formation and development of the nature protection of the Southern Ukraine and the Crimea (nineteenth - the beginning of the twentieth centures) |
| title_full | Історія становлення та розвитку природоохоронної справи на Півдні України та в Криму (ХІХ – початок ХХ ст.) |
| title_fullStr | Історія становлення та розвитку природоохоронної справи на Півдні України та в Криму (ХІХ – початок ХХ ст.) |
| title_full_unstemmed | Історія становлення та розвитку природоохоронної справи на Півдні України та в Криму (ХІХ – початок ХХ ст.) |
| title_short | Історія становлення та розвитку природоохоронної справи на Півдні України та в Криму (ХІХ – початок ХХ ст.) |
| title_sort | історія становлення та розвитку природоохоронної справи на півдні україни та в криму (хіх – початок хх ст.) |
| topic | Пам’ятки історії і культури |
| topic_facet | Пам’ятки історії і культури |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77017 |
| work_keys_str_mv | AT garmaštp ístoríâstanovlennâtarozvitkuprirodoohoronnoíspravinapívdníukraínitavkrimuhíhpočatokhhst AT garmaštp istoriâstanovlennâirazvitiâohranyprirodynaûgeukrainyivkrymuhíhnačalohhstoletiâ AT garmaštp thehistoryoftheformationanddevelopmentofthenatureprotectionofthesouthernukraineandthecrimeanineteenththebeginningofthetwentiethcentures |