Історіографія економічних і соціальних перетворень на західноукраїнських землях у повоєнний період
У статті проаналізоване висвітлення в українській радянській і сучасній історіографії соціально-економічних перетворень на західноукраїнських землях у другій половині 40-х - початку 50-х років ХХ століття. В статье проанализировано освещение в украинской советской и современной историографии социаль...
Saved in:
| Published in: | Питання історії науки і техніки |
|---|---|
| Date: | 2010 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
2010
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77023 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Історіографія економічних і соціальних перетворень на західноукраїнських землях у повоєнний період / І.М. Мищак // Питання історії науки і техніки. — 2010. — № 1. — С. 2-9. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-77023 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Мищак, І.М. 2015-02-15T17:18:43Z 2015-02-15T17:18:43Z 2010 Історіографія економічних і соціальних перетворень на західноукраїнських землях у повоєнний період / І.М. Мищак // Питання історії науки і техніки. — 2010. — № 1. — С. 2-9. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. 2077-9496 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77023 930.1:(477.8)“1945-1953” У статті проаналізоване висвітлення в українській радянській і сучасній історіографії соціально-економічних перетворень на західноукраїнських землях у другій половині 40-х - початку 50-х років ХХ століття. В статье проанализировано освещение в украинской советской и современной историографии социально-экономических преобразований на западноукраинских землях во второй половине 40-х – начале 50-х годов ХХ века. Illumination in Ukrainian soviet and modern historiography of socio-economic transformations on the West-Ukrainian territories in the second half of 40th – beginning 50th ХХ of age is analysed in the article. uk Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Питання історії науки і техніки Проблеми методології Історіографія економічних і соціальних перетворень на західноукраїнських землях у повоєнний період Историография экономических и социальных преобразований на западноукраинских землях в послевоенный период Historiography of economic and social transformations on the West-Ukrainian earths during the post-war period Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Історіографія економічних і соціальних перетворень на західноукраїнських землях у повоєнний період |
| spellingShingle |
Історіографія економічних і соціальних перетворень на західноукраїнських землях у повоєнний період Мищак, І.М. Проблеми методології |
| title_short |
Історіографія економічних і соціальних перетворень на західноукраїнських землях у повоєнний період |
| title_full |
Історіографія економічних і соціальних перетворень на західноукраїнських землях у повоєнний період |
| title_fullStr |
Історіографія економічних і соціальних перетворень на західноукраїнських землях у повоєнний період |
| title_full_unstemmed |
Історіографія економічних і соціальних перетворень на західноукраїнських землях у повоєнний період |
| title_sort |
історіографія економічних і соціальних перетворень на західноукраїнських землях у повоєнний період |
| author |
Мищак, І.М. |
| author_facet |
Мищак, І.М. |
| topic |
Проблеми методології |
| topic_facet |
Проблеми методології |
| publishDate |
2010 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Питання історії науки і техніки |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури |
| format |
Article |
| title_alt |
Историография экономических и социальных преобразований на западноукраинских землях в послевоенный период Historiography of economic and social transformations on the West-Ukrainian earths during the post-war period |
| description |
У статті проаналізоване висвітлення в українській радянській і сучасній історіографії соціально-економічних перетворень на західноукраїнських землях у другій половині 40-х - початку 50-х років ХХ століття.
В статье проанализировано освещение в украинской советской и современной историографии социально-экономических преобразований на западноукраинских землях во второй половине 40-х – начале 50-х годов ХХ века.
Illumination in Ukrainian soviet and modern historiography of socio-economic transformations on the West-Ukrainian territories in the second half of 40th – beginning 50th ХХ of age is analysed in the article.
|
| issn |
2077-9496 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77023 |
| citation_txt |
Історіографія економічних і соціальних перетворень на західноукраїнських землях у повоєнний період / І.М. Мищак // Питання історії науки і техніки. — 2010. — № 1. — С. 2-9. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT miŝakím ístoríografíâekonomíčnihísocíalʹnihperetvorenʹnazahídnoukraínsʹkihzemlâhupovoênniiperíod AT miŝakím istoriografiâékonomičeskihisocialʹnyhpreobrazovaniinazapadnoukrainskihzemlâhvposlevoennyiperiod AT miŝakím historiographyofeconomicandsocialtransformationsonthewestukrainianearthsduringthepostwarperiod |
| first_indexed |
2025-11-27T02:56:03Z |
| last_indexed |
2025-11-27T02:56:03Z |
| _version_ |
1850795635722158080 |
| fulltext |
ПРОБЛЕМИ МЕТОДОЛОГІІ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2010 № 1 2
УДК 930.1:(477.8)“1945-1953”
ІСТОРІОГРАФІЯ ЕКОНОМІЧНИХ І СОЦІАЛЬНИХ ПЕРЕТВОРЕНЬ
НА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У ПОВОЄННИЙ ПЕРІОД
Мищак І. М., канд. істор. наук
(Інститут законодавства Верховної Ради України)
У статті проаналізоване висвітлення в українській радянській і сучасній історіо-
графії соціально-економічних перетворень на західноукраїнських землях у другій поло-
вині 40-х - початку 50-х років ХХ століття.
Звільнення західноукраїнських зе-
мель від гітлерівських загарбників і по-
вернення на територію краю радянської
влади продовжило започатковані напе-
редодні війни економічні та соціальні
перетворення за радянським зразком.
Водночас переваги і хиби
прискореної індустріалізації
та колективізації сільського
господарства в Західній
Україні до цього часу викли-
кають дискусії серед дослід-
ників. Введені до наукового
обігу протягом останніх два-
дцяти років документи, які
раніше перебували в спец-
фондах архівів, дозволяють
по-новому оцінити процес
перетворень на західноукра-
їнських землях у повоєнний
період, пролити світло на
невідомі раніше сторінки історії краю.
Разом з тим чимало аспектів цієї про-
блеми досі залишаються невідомими і
потребують подальшого дослідження.
Метою даної статті є спроба про-
аналізувати відображення в працях ра-
дянських та сучасних українських істо-
риків заходів радянської влади щодо
прискореної радянізації Західної Украї-
ни, здійснення економічних і соціаль-
них перетворень, розкрити відмінності
у баченні цих процесів у радянській та
сучасній історіографії.
Про успішне проведення індустріа-
лізації західних областей у стислі стро-
ки вважав за необхідне відзначити
практично кожен радянський дослід-
ник. Разом з тим тогочасні автори були
змушені визнати, що цей регіон мав по-
тужний потенціал, без наявності якого
відповідні перетворення у складний по-
воєнний період могли розтягнутися на
багато років. Так,
І. Богодист відзначав такі
необхідні умови для успіш-
ного здійснення індустріа-
лізації: по-перше, наявність
потужної важкої індустрії і
сильної економіки в СРСР,
що дозволяло здійснити
грандіозне промислове бу-
дівництво; по-друге, західні
області у своїх надрах мали
великі сировинні та енерге-
тичні запаси (вугілля, наф-
ту, природний газ та ін.);
по-третє, наявність у Захід-
ній Україні великої кількості робочої
сили; по-четверте, густа мережа заліз-
ниць у краї [1, с. 55]. За словами істо-
риків, усі ці фактори, у поєднанні з жо-
рстким адмініструванням, дозволили
успішно реалізувати економічні пере-
творення.
Радянська офіційна пропаганда та
історіографія завжди наголошували на
тому, що в західні області України в
повоєнні роки вкладалася значна час-
тина коштів, а промисловість там роз-
вивалася значно швидшими темпами,
ніж в інших регіонах республіки. Зок-
рема, Л. Корнієць підкреслював [2,
с. 10], що промислове виробництво в
ПРОБЛЕМИ МЕТОДОЛОГІІ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2010 № 1 3
Західній Україні уже до кінця 40-х ро-
ків перевищило довоєнний рівень, тоді
як в цілому по Україні рівень лише на-
ближався до довоєнного. Помітна увага
приділялася й економічному розвитку
окремих областей. Так, за словами
К. Куценка [3, с. 285], уже в перші роки
після возз’єднання на Закарпатті були
створені підприємства легкої і харчової
промисловості, здійснені значні відбу-
довчі роботи і введені в дію підприємс-
тва лісової промисловості, транспорту і
зв’язку. При цьому особливо наголо-
шувалося, що лісорозробка, яка була
провідною галуззю, за роки радянської
влади з відсталого, основаного на руч-
ній праці промислу, перетворилася у
високомеханізовану галузь промисло-
вості. Подібні висновки М. Арсентьєв
трактував цілком у дусі радянської ме-
тодології. Відзначаючи зростання об-
робного виробництва в закарпатській
промисловості, він переконував, що це
“свідчить про демократичність еконо-
мічної політики Радянської держави:
про те, що соціалістичне виробництво
розвивається в інтересах народних мас
всієї країни” [4, с. 309].
Сучасна українська історіографія
не заперечує подібних здобутків. Так,
В. Юрчук доводить, що радянська вла-
да докладала значних зусиль для при-
скореної індустріалізації, завдяки чому
в західні області здійснювалося першо-
чергове постачання промислового об-
ладнання, сільськогосподарської техні-
ки, будівельних матеріалів, створював-
ся ряд нових галузей промисловості, у
тому числі виробництво автомобілів,
автобусів, радіоапаратури тощо. Разом
з тим автор вказує на неоднозначність
та непослідовність радянської політики
в західних областях України, що прояв-
лялося в грубих порушеннях законності
– тут засвідчувалися численні факти
неправильного обкладання податками,
випадки примусового розміщення дер-
жавних позик та ін. [5, с. 20,23]. За сло-
вами О. Бойка, „скроєна за сталінською
моделлю індустрія краю переймала й
успадковувала традиційні її вади: дис-
пропорційний розвиток, що виявлявся у
відставанні легкої та харчової галузей
промисловості, домінування кількісних
показників над якісними, відсутність
закінченого технологічного циклу, за-
лежність від союзного центру та ін.” [6,
с. 500]. Скорочення виробництва това-
рів народного споживання через надан-
ня пріоритетів розвитку важкої індуст-
рії відзначив і С. Монченко. Він також
переконаний, що “ліквідація дрібного
виробника зруйнувала традиційну ін-
фраструктуру, спричинила споживчий
голод на ринку і вела в кінцевому раху-
нку до зниження життєвого рівня насе-
лення” [7, с. 11].
Певні хиби прискореної індустріа-
лізації визнавали й радянські історики.
Однак будь-які невдачі вони намагали-
ся списати на шкідництво та опір ново-
введенням з боку ідеологічних супро-
тивників. Так, В. Маланчук перекону-
вав, що “індустріалізація західних об-
ластей здійснювалася в обстановці жо-
рстокої класової боротьби, шляхом по-
долання опору залишків експлуататор-
ських класів та їх агентури в особі
українських буржуазних націоналістів”.
Діяльність “класового ворога”, за його
словами, проявлялася у спробах пору-
шити виробничий процес на промисло-
вості і транспорті шляхом розкрадання,
саботажу, підбурювання одних робіт-
ників проти інших, здійснення терорис-
тичних актів [8, с. 409].
У радянській історіографії значна
увага приділялася тим змінам, які від-
булися в західних областях України в
соціальній сфері. Автори фундамента-
льного академічного видання “Історія
Української РСР” відзначають різке
зростання чисельності робітників у по-
рівнянні з довоєнним періодом. Вказу-
ючи на успіхи радянської влади в про-
цесі підготовки кваліфікованих праців-
ників з числа місцевих мешканців, вони
все ж визнають, що найбільш пошире-
ПРОБЛЕМИ МЕТОДОЛОГІІ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2010 № 1 4
ним видом підготовки було індивідуа-
льне і бригадне навчання безпосеред-
ньо на робочих місцях з використанням
короткострокових курсів, шкіл передо-
вого досвіду, занять в гуртках технічно-
го мінімуму та ін. [9, с. 121]. При цьому
значна увага приділялася пропаганді
переваг радянського ладу, соціальному
захисту трудящих тощо. Як зазначали
В. Задорожний та М. Паламарчук, “го-
ворячи про рівень реальних доходів ро-
бітників та селян, крім гарантованої
зарплати та доходів від сільського гос-
подарства, потрібно враховувати одер-
жання трудящими цілого ряду виплат і
пільг за рахунок державного бюджету”.
Автори також наголошували на безо-
платній медичній допомозі і санатор-
ному лікуванні, наявності пенсій для
людей похилого віку і стипендій для
студентів, грошової допомоги для інва-
лідів і малозахищених категорій насе-
лення тощо [10, с. 162].
Без сумніву, подібні факти мали
місце, їх відзначають і сучасні науко-
вці. Крім того, Д. Вєдєнєєв та
О. Лисенко вказують на ряд заходів ра-
дянського уряду, спрямованих на соціа-
льний захист тих категорій населення,
які найбільше постраждали від війни:
воїнів-інвалідів, дітей-сиріт і напівсиріт,
родин військовослужбовців, що втрати-
ли годувальника, багатодітних сімей
тощо. Такі дії влади, справедливо від-
значають історики, не могли не виклика-
ти симпатій місцевого населення [11,
с. 745]. Водночас вони наголошують, що
недостатньо продумані заходи, які спря-
мовувалися на тотальну радянізацію за-
хідних областей, штучно прискорені те-
мпи і насадження чужих місцевому мен-
талітету ідеології, норм поведінки,
управлінських принципів, широке засто-
сування репресій викликали в багатьох
людей неприйняття новацій, активний і
пасивний щодо них спротив [11, с. 745].
Характерно, що радянські дослід-
ники відкидали можливість одночасно-
го існування різних соціально-
економічних основ – великої соціаліс-
тичної промисловості і соціалістичного
сільського господарства з одного боку, та
приватновласницьких селянських госпо-
дарств – з іншого. Подолання подібних
“суперечностей” вони вбачали лише в
рішучому усуненні приватновласницьких
відносин на селі та утвердженні єдиного
правильного, на їхнє переконання, колго-
спного ладу [12, с. 80].
Аналізуючи напрацювання радянсь-
ких істориків з питань колективізації за-
хідноукраїнського села, М. Сеньків до-
водить, що основний зміст публікацій
зводився до обґрунтування неперспек-
тивності індивідуальних селянських го-
сподарств, необхідності створення кол-
госпного ладу як закономірного проце-
су, який „забезпечив прогрес сільського-
сподарського виробництва, заможне і
культурне життя селянству”. Під цим
кутом, зауважує автор, характеризувала-
ся як об’єктивна закономірність не тіль-
ки політика встановлення тоталітарного
режиму, знищення селянина-власника в
процесі примусової колективізації, але й
виправдовувалася жорстока розправа з
непокірним селянством, масові репресії
проти учасників національно-
визвольних змагань [13, с. 772-773].
Слід визнати, що для проведення
прискореної колективізації радянські ор-
гани діяли не лише силовими методами, а
й широко використовували наявний про-
пагандистський апарат. Помітне місце у
цьому процесі відводилося пресі, яка ма-
ла донести необхідну інформацію до ко-
жного селянина. Підтвердження цього
знаходимо в працях багатьох тогочасних
дослідників. Так, за словами М. Івасюти,
“пропагуючи переваги колгоспного ладу,
обласні і районні газети систематично
роз’яснювали селянству, що без колекти-
візації неможливий дальший розвиток
сільського господарства, що тільки
об’єднавшись у колгоспи, селяни зуміють
піднести врожайність, розвинути тварин-
ництво і докорінно поліпшити своє мате-
ріальне становище” [14, с. 116].
ПРОБЛЕМИ МЕТОДОЛОГІІ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2010 № 1 5
Загалом для радянської історіогра-
фії було характерним пропагування
здобутків влади у галузі сільського гос-
подарства, позитивів колгоспної системи
господарювання, підвищення добробуту
селян тощо. Можна певною мірою пого-
дитися з твердженням К. Скрипника [15,
с. 13] про підвищення життєвого рівня
населення краю завдяки впровадженню
безкоштовної освіти, охорони здоров’я,
соціальному забезпеченню, відсутністю
витрат на засоби виробництва. Однак
практично всі автори замовчували скла-
дності й прорахунки процесу колективі-
зації, використання при цьому соціаль-
ного примусу, нав’язуванні економічно
не обґрунтованих відпускних цін на тех-
ніку та закупівельних на сільськогоспо-
дарську продукцію. І хоча І. Блага та
В. Яночко вірно вказували, що радянсь-
ка земельна реформа спричинила доко-
рінні соціальні зміни на селі, їхня теза
про те, що “малоземельних селян було
наділено землею, а безземелля ліквідо-
вано”[16, с. 166] справедливо спростову-
ється сучасними істориками, які проли-
вають світло на особливості колективі-
зації й ліквідацію потужних селянських
господарств краю.
Характерно, що радянські історики
всіляко намагалися підкреслити перева-
ги радянського способу господарюван-
ня, часом зовсім не вдаючись до хоча б
якогось аргументування. За словами
Б. Бабія [17, с. 159], “на основі колгосп-
ного ладу і застосування досягнень пе-
редової агробіологічної науки і агротех-
ніки в сільському господарстві західних
областей значно підвищилася урожай-
ність сільськогосподарських культур, рік
у рік зростають грошові прибутки кол-
госпників, розквітає заможне і культур-
не колгоспне життя”. Подібні тверджен-
ня зустрічаємо в численних працях ра-
дянського періоду. Водночас моногра-
фічні дослідження та статистичні дані
про щорічну допомогу колгоспам техні-
кою й посівним матеріалом, надання ба-
гатомільйонних кредитів тощо, які мали,
на думку авторів [18], наочно продемон-
струвати турботу партії та уряду про за-
хідноукраїнських селян, фактично ста-
ли свідченням низької виробничої ефе-
ктивності місцевих колгоспів та радго-
спів, їх неспроможності виживати без
державних дотацій.
Б. Крачковський, інформуючи про
радгоспне будівництво в західних облас-
тях Української РСР, історичне значення
радгоспів вбачає в тому, що “вони спри-
яли зміцненню союзу робітничого класу
і селянства, наочно демонстрували пере-
ваги соціалістичного господарства над
одноосібним” [19, с. 171]. Однак у чому
полягали ці переваги, автор так і не на-
магається довести. Крім того, радянська
історіографія всіляко старалася обходи-
ти й замовчувати прорахунки і невдачі
нової економічної системи.
Лише окремі автори наважувалися
писати, що, „не дивлячись на деякі успі-
хи в розвитку сільськогосподарського
виробництва західних областей, у ціло-
му стан сільського господарства тут, як і
по всій країні, відставав від вимог, які
висувало життя” [15, с. 11]. Однак такий
стан пояснювався тим, що можливості
колгоспного господарювання не завжди
використовувалися належним чином.
Радянські історики уже традиційно на-
магалися звинуватити в усіх бідах окре-
мих керівників, а сама система при цьо-
му розглядалася як непогрішна і прави-
льна. Так, визнаючи “порушення прин-
ципу добровільності і радянської закон-
ності” при формуванні колгоспів,
А. Кондатюк пояснював це тим, що “де-
які партійні і радянські керівники, захо-
пившись першими успіхами, нехтували
роз’яснювальною роботою, механічно
впроваджували волюнтаристські форми
і методи колективізації, засуджені і від-
кинуті партією ще у 30-ті роки” [12,
с. 90]. Отже, використання тези про “пе-
рекручування партійної лінії окремими
відповідальними працівниками на міс-
цях” та показове або й навіть реальне
покарання “гвинтиків системи” служили
ПРОБЛЕМИ МЕТОДОЛОГІІ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2010 № 1 6
єдиній меті – виправданню будь-яких
дій партії та уряду.
Можна цілком погодитися зі слова-
ми П. Когута про те, що колективізація в
Західній Україні розглядалася не як кін-
цева мета процесу перебудови села, а як
засіб взяття під контроль сільського гос-
подарства цього регіону для вирішення,
у першу чергу, життєво важливих для
себе соціальних, економічних і політич-
них завдань: забезпечення державі необ-
хідної товарності сільськогосподарсько-
го виробництва, зміни соціального ста-
тусу і класової структури селянства, йо-
го моралі, ліквідація соціальної та мате-
ріальної баз формування ОУН і УПА
тощо. Тому з самого початку, наголошує
автор, у процесі колективізації були про-
ігноровані об’єктивні економічні закони,
західноукраїнська сільська традиція, а
ставка зроблена на командно-
адміністративні методи, що призвело до
масових зловживань та насильства, без-
законня і зумовило в кінцевому підсум-
ку стагнацію, кризовість, занепад на
шляху розвитку сільського господарства
регіону в майбутньому [20, с. 70].
Подібної точки зору дотримується
О. Ленартович. На його переконання,
мета колективізації визначалася таким
чином: 1) в економічній сфері – знищи-
ти приватну власність на землю, лікві-
дувати дрібнобуржуазне виробництво;
2) у політичній сфері – закріпити ра-
дянську владу на селі; 3) в ідеологічній
сфері – подолати національно-
визвольні домагання селянства, пере-
виховати його на засадах марксизму-
ленінізму [21].
І. Кунець звертає увагу на те, що
податковий прес був чи не найбільш
дійовим стимулом для збільшення чис-
ла колгоспників, оскільки для колгосп-
ників податки було істотно знижено
або взагалі скасовано, а для індивідуа-
льних господарств вони підвищувалися
на 50%. Крім того, підкреслює автор,
особливо тяжким був податковий прес
для тих, кого віднесли до категорії кур-
кулів, хоча чітких критеріїв для їх вио-
кремлення не було. При цьому для “ку-
ркульських” господарств податок був
ще більшим, ніж для інших індивідуаль-
них господарств [22, с. 203-204]. Отже,
переконані сучасні дослідники, незва-
жаючи на значно вищу економічну ефе-
ктивність індивідуальних селянських го-
сподарств Західної України у порівнянні
з колгоспами, у такому способі господа-
рювання влада не була зацікавлена.
За словами Б. Яроша, у новоство-
рених колгоспах допускалося особливо
багато порушень і зловживань, а орга-
нізаційно й економічно вони були на-
стільки слабкими, що в більшості без
допомоги міста не могли провести сів-
бу, доглянути за посівами, провести
жнива. Щоб не допустити зривів у заго-
тівлях продуктів, широкого поширення
набула “опіка” сильніших колгоспів
над слабкими [23, с. 125].
Характерною рисою нової системи
господарювання на селі О. Малярчук на-
зиває поєднання політичних зусиль пар-
тії та органів влади. Інформуючи про те,
що в документах перших сільськогоспо-
дарських артілей поряд із підписом го-
лови виконкому районної Ради депутатів
трудящих були підписи секретаря рай-
кому та уповноваженого обкому
КП(б)У, автор робить висновок про не-
розривне зрощення колгоспів з партій-
ними структурами, які мали всю повно-
ту влади у них, але не брали на себе від-
повідальності за поточні справи [24].
Певну специфіку перетворень на
селі з приходом радянської влади до-
слідники відзначають у Закарпатті. Так,
В. Міщанин [25,] погоджується з тезою
радянської історіографії про добровіль-
не об’єднання селян краю в перші по-
воєнні роки в земельні громади, які
стали найпростішою формою виробни-
чого кооперування. Однак він відзначає
відмінність цих громад від колгоспів
радянського типу, завдяки чому збері-
галася можливість поступового коопе-
рування сільськогосподарського вироб-
ПРОБЛЕМИ МЕТОДОЛОГІІ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2010 № 1 7
ництва за моделлю, близькою до сусід-
ніх країн Східної Європи. Проте зго-
дом, констатує автор, керівництво об-
ласті за вказівками партійних органів
пішло іншим шляхом – усуспільнення й
суцільної колективізації за вже випро-
буваним зразком, що кардинально змі-
нило систему суспільних відносин і со-
ціально-економічне обличчя краю.
Н. Жулканич напряму пов’язує ва-
жкі умови життя селян Західної Украї-
ни, як і радянських селян взагалі, з іс-
нуванням колгоспів. За її словами, фун-
кціонування та розвиток соціальної
сфери на селі підтримували, в основно-
му, суб’єкти господарювання агропро-
мислового комплексу. Однак слабкий
фінансовий стан колгоспів та радгоспів
західноукраїнських областей селян не
сприяв розбудові соціально-культурної
сфери [26]. І. Сушик також вважає, що
ставка на відновлення роботи важкої
промисловості, економію й накопичен-
ня фінансів та ресурсів за рахунок сіль-
ського господарства, легкої промисло-
вості та соціальної сфери зумовили ста-
гнацію сфери обслуговування та поста-
чання, а в підсумку – низький життєвий
рівень населення [27, с. 6]. Варто зазна-
чити, що радянські історики, як правило,
висловлювали цілком протилежну точку
зору. Так, І. Кошарний наголошував, що
„соціалістична індустріалізація і колек-
тивізація сільського господарства, пода-
льший підйом народного господарства і
добробуту трудящих створювали необ-
хідні умови для культурних перетво-
рень, а успіхи культурної революції, у
свою чергу, активно вливали на розви-
ток економіки, успішне вирішення всіх
завдань соціалістичного будівництва”
[28, с.39-40]. Однак оприлюднені протя-
гом останніх років документальні мате-
ріали та новітні здобутки української іс-
торіографії досить скептично розціню-
ють подібні твердження.
Активним заходом боротьби з се-
лянством, на думку істориків, стало ви-
селення селян з хуторів. Як зазначає
О. Ленартович, у більшості випадків
хутірські господарства переселяли в
навколишні села, але було багато випа-
дків, коли їхні власники опинялися в
Сибіру, а майно конфісковувалося дер-
жавою, після чого частково розкрада-
лося радянськими керівниками, а част-
ково йшло на розбудову слабких тоді
ще колгоспів [21, с. 51]. На подібні ме-
тоди боротьби влади з селянами вказу-
вав І. Волков [29, с. 37-43]. Він, зокре-
ма, звернув увагу на прийняття Прези-
дією Верховної Ради СРСР спеціально-
го указу про виселення за межі респуб-
ліки українських селян, які „ухиляють-
ся від трудової діяльності та ведуть ан-
тисуспільний спосіб життя”. Таке “роз-
мите” формулювання і відсутність чіт-
ких критеріїв, на переконання дослід-
ників, давало змогу розправлятися зі
всіма опонентами режиму та незгодни-
ми вступати до колгоспу.
Радянська історіографія виселення
селян з хуторів розглядала як засіб бо-
ротьби з куркулями. Однак майже деся-
тирічна боротьба з куркулями, які на-
віть на початковому етапі колективіза-
ції сільського господарства Західної
України становили, за визнанням ра-
дянського історика В. Масловського
[30, с. 16], менше 5% від усіх селянсь-
ких господарств, свідчить про намаган-
ня влади поставити українське село під
цілковитий контроль завдяки суцільній
колективізації і цим покінчити з націо-
нально-визвольним рухом. Підтвер-
дженням цієї тези певною мірою слу-
жать слова того ж В.Масловського,
який серед дієвих засобів „остаточної
ліквідації класово ворожих елементів”
особливе місце відводив політичному й
організаційному зміцненню колгоспів
західних областей України [30, с. 19].
Таким чином, радянська та сучасна
українська історіографія по-різному
розцінюють економічні і соціальні пе-
ретворення в Західній Україні у пово-
єнні роки. Визнаючи услід за радянсь-
кими істориками успіхи в процесі при-
ПРОБЛЕМИ МЕТОДОЛОГІІ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2010 № 1 8
скореної індустріалізації краю, поліп-
шення соціального захисту місцевого
населення, здобутки в галузі охорони
здоров’я тощо, сучасні дослідники зве-
ртають увагу на жорстке адміністру-
вання, руйнування традиційного для
краю способу життя і господарювання,
примусову колективізацію й репресії
проти всіх, хто так чи інакше чинив
опір радянізації.
ЛІТЕРАТУРА
1. Богодист І. Соціалістичне будівницт-
во в західних областях УРСР. – К.: Видав-
ництво Київського університету, 1961.
2. Корнієць Л. Соціалістичні перетво-
рення в західних областях Української РСР.
– К., 1950.
3. Куценко К. О. Братня допомога на-
родів СРСР у відбудові і розвитку промис-
ловості Закарпатської області // Великий
Жовтень і розквіт возз’єднаного Закарпаття.
Матеріали наукової сесії, присвяченої 50-
річчю Великої Жовтневої соціалістичної ре-
волюції. 29 червня – 2 липня 1967 р. (Зб.
статей). Ред. колегія М. В. Троян (відп. ред.)
та ін. – Ужгород: Карпати, 1970.
4. Арсентьєв М. В. До питання розвит-
ку соціалістичної промисловості Закарпаття
за 20 років (1946-1965 рр.) // Великий Жов-
тень… – Ужгород: Карпати, 1970.
5. Юрчук В. І. Культурне життя в Укра-
їні у повоєнні роки: світло і тіні / НАН
України; Інститут національних відносин і
політології. – К.: Асоціація “Україно”, 1995.
6. Бойко О. Д. Історія України: Навча-
льний посібник для студентів вищих навча-
льних закладів. Видання 3-тє, виправлене,
доповнене. – К.: Академвидав, 2005.
7. Монченко С. А. Державне управлін-
ня в західних областях України у післявоєн-
ний період: політико-адміністративний ас-
пект (1944-1953 рр.): Автореф. дис... канд.
наук з держ. упр.: 25.00.01 / Львівський ре-
гіональний ін-т держ. управління Націона-
льної академії держ. управління при Прези-
дентові України. – Л., 2004.
8. Маланчук В. Торжество ленінської
національної політики (Комуністична партія
– організатор розв’язання національного пи-
тання в західних областях УРСР). – Львів:
Книжково-журнальне видавництво, 1963.
9. История Украинской ССР. В десяти
томах. Том девятый: Украинская ССР в пе-
риод построения развитого социалистиче-
ского общества (1945 – начало 60-х годов).
– К.: Наук. думка, 1985.
10. Задорожний В., Паламарчук М. Успіхи
економічного розвитку західних областей Укра-
їнської РСР. – К.: Держполітвидав УРСР, 1960.
11. Політичний терор і тероризм в
Україні. ХІХ-ХХ ст. Історичні нариси /
Д.В. Архієрейський, О.Г. Бажан, Т.В. Бико-
ва та ін. Відповід. ред. В.А. Смолій. – К.:
Наук. думка, 2002.
12. Кондратюк А. С. Ідейно-політична
робота партійних організацій в період соці-
алістичної перебудови західноукраїнського
села (1944-1956 рр.). – Львів: Видавництво
Львівського університету, 1972.
13. Сеньків М. В. Колективізація захід-
ноукраїнського села: історіографічний ас-
пект // Наукові праці Кам’янець-
Подільського держ. пед. ун-ту: історичні
науки / Українська історіографія на рубежі
століть: Матеріали міжнар. наук. конф., 25-
26 жовтня 2001 р. – Кам’янець-Подільський:
Оіюм, 2001. – Т. 7(9).
14. Івасюта М. К. Нариси історії колго-
спного будівництва в західних областях
Української РСР. – К.: Видавництво Акаде-
мії наук Української РСР, 1962.
15. Скрипник К. И. Повышение матери-
ального благосостояния и культурного уров-
ня колхозного крестьянства западных облас-
тей Украины (1945-1955 гг.): Автореф. дисс.
канд. ист. наук / МВССО – УССР; Львовский
ордена Ленина государственный университет
им. И. Я. Франко. – Львов, 1970.
16. Блага І. П., Яночко В. Ф. Зростання
продуктивних сил закарпатського села за ро-
ки радянської влади // Возз’єднання україн-
ських земель в єдиній українській радянській
державі – торжество ленінської національної
політики КПРС (Матеріали науково-
теоретичної конференції, присвяченої 30-
річчю возз’єднання Закарпаття з Радянською
Україною. 17-18 квітня 1975 р.) / Ред. кол. О.
В. Хланта (відп. ред.) та ін. – Ужгород, 1976.
17. Бабій Б. М. Возз’єднання Західної
України з Українською РСР. – К., 1954.
18. Див.: Варецький В. Л. Соціалістичні
перетворення в західних областях УРСР. –
К.: Вид-во АН УРСР, 1960; Сироцинський К.
Перемога колгоспного ладу в західних обла-
стях Української РСР. – К.: Держполітвидав
УРСР, 1953; Столяренко В. П. Ленінським
шляхом. Діяльність Комуністичної партії по
організаційно-господарському зміцненню
ПРОБЛЕМИ МЕТОДОЛОГІІ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2010 № 1 9
колгоспів західних областей Української
РСР. – К.: Вид-во Київського університету,
1968; Черниш Й. Д. Комуністична партія
України – організатор соціалістичних пере-
творень на селі в західних областях УРСР
(1939-1958 рр.). – Львів: Видавництво Львів-
ського університету, 1963 та ін.
19. Крачковський Б. П. Радгоспне будів-
ництво в західних областях УРСР за роки ра-
дянської влади // Возз’єднання українських
земель в єдиній українській радянській дер-
жаві – торжество ленінської національної по-
літики КПРС (Матеріали науково-
теоретичної конференції, присвяченої 30-
річчю возз’єднання Закарпаття з Радянською
Україною. 17-18 квітня 1975 р.) / Ред. кол. О.
В. Хланта (відп. ред.) та ін. – Ужгород, 1976.
20. Когут П. В. Колективізація в захід-
ноукраїнському селі / Українська академія
держ. управління при Президентові Украї-
ни. Львівський філіал. – Л., 2000.
21. Ленартович О. Ю. Селянство Заход-
ної України у національно-визвольній боро-
тьбі 1944-1950 рр. / Волинський держ. ун-т
ім. Лесі Українки. – Луцьк, 1998. – 152 с.
22. Кунець І. Адаптація депортованих з
Польщі українців у Тернопільській області
в 1944-1948 рр. // Історико-політичні про-
блеми сучасного світу: Збірник наукових
статей. – Чернівці: Рута, 2009. – Т. 19-20.
23. Ярош Б. О. Тоталітарний режим на
західноукраїнських землях 30-50-ті роки ХХ
століття: (Істор.-політолог. аспект). – Луцьк:
Надстир’я, 1995.
24. Малярчук О. М. Аграрна політика
партійно-радянської влади (1944-1964 рр.,
західні землі України): Автореф. дис... канд.
іст. наук: 07.00.01 / НАН України; Інститут
українознавства ім. І.Крип'якевича; Інститут
народознавства. – Л., 2005. – 20 с.
25. Міщанин В. В. Аграрна політика на
Закарпатті (1944-1950 рр.): Автореф. дис...
канд. іст. наук: 07.00.01 / Ужгородський на-
ціональний ун-т. Історичний факультет. Ка-
федра історії України. — Ужгород, 2003.
26. Жулканич Н. М. Сільське господар-
ство Закарпаття: соціально-економічний ас-
пект (друга половина 40-х – 80 роки ХХ
століття): Автореф. дис... канд. іст. наук:
07.00.01 / НАН України; Інститут україно-
знавства ім. Івана Крип’якевича; Інститут
народознавства. – Л., 2004.
27. Сушик І. В. Соціально-економічні
та культурні процеси на Волині (1944-
1953 рр.): Автореф. дис. канд. іст. наук:
07.00.01 / НАН України, Інститут україно-
знавства ім. І. Крип’якевича; Інститут наро-
дознавства. – Львів, 2004.
28. Кошарный И. Я. Культурное строи-
тельство в западных областях Украинской
ССР (1939-1958 гг.): Автореф. дисс. доктора
ист. наук: 07.00.02 / МВССО – УССР; Льво-
вский ордена Ленина государственный уни-
верситет им. И. Я. Франко. – Львов, 1972.
29. Волков І. М. Виселення селян Укра-
їни у віддалені райони СРСР наприкінці 40-
х років // Український історичний журнал. –
1993. – № 7-8.
30. Масловский В. Борьба трудящихся
западных областей УССР против классово
враждебных элементов в период социали-
стических преобразований в деревне (1944-
1950 гг.): Автореф. дисс. канд. ист. наук:
Львовск. гос. ун-т. – Львов, 1974.
Мищак И.Н. Историография экономических и социальных преобразований на
западноукраинских землях в послевоенный период. В статье проанализировано ос-
вещение в украинской советской и современной историографии социально-
экономических преобразований на западноукраинских землях во второй половине 40-х –
начале 50-х годов ХХ века.
Myschak I.M. Historiography of economic and social transformations on the West-
Ukrainian earths during the post-war period. Illumination in Ukrainian soviet and modern
historiography of socio-economic transformations on the West-Ukrainian territories in the
second half of 40th – beginning 50th ХХ of age is analysed in the article.
|