Церковне історико-археологічне товариство Таврійської єпархії

У статті розглянуто становлення першої в Криму церковно-археологічної організації - Церковного історико-археологічного товариства Таврійської єпархії. Виявлено коло його учасників, відбиті принципи роботи установи і її музею. Досліджено історію створення Товариства. В статье рассмотрено становление...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :	Питання історії науки і техніки
Дата:	2010
Автор:	Каліновський, В.В.
Формат:	Стаття
Мова:	Українська
Опубліковано:	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури 2010
Теми:	Наукові товариства, школи, зв’язки
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77030
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Церковне історико-археологічне товариство Таврійської єпархії / В.В. Каліновський // Питання історії науки і техніки. — 2010. — № 2. — С. 18-25. — Бібліогр.: 13 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859818389538603008
author	Каліновський, В.В.
author_facet	Каліновський, В.В.
citation_txt	Церковне історико-археологічне товариство Таврійської єпархії / В.В. Каліновський // Питання історії науки і техніки. — 2010. — № 2. — С. 18-25. — Бібліогр.: 13 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Питання історії науки і техніки
description	У статті розглянуто становлення першої в Криму церковно-археологічної організації - Церковного історико-археологічного товариства Таврійської єпархії. Виявлено коло його учасників, відбиті принципи роботи установи і її музею. Досліджено історію створення Товариства. В статье рассмотрено становление первой в Крыму церковно-археологической организации – Церковного историко-археологического общества Таврической епархии. Выявлен круг его участников, отражены принципы работы учреждения и его музея. Исследована история создания Общества. The article discussed the formation of the first church in the Crimea and archaeological organizations – Church History and Archaeological Society of Taurical diocese. Identified a range of its participants, reflects the principles of the institution and its museum. Was discovered the creation of the Society.
first_indexed	2025-12-07T15:23:42Z
format	Article
fulltext	НАУКОВІ ТОВАРИСТВА, ІДЕІ, ЗВ’ЯЗКИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2010 2 18 УДК 94. 477 (75) ЦЕРКОВНЕ ІСТОРИКО-АРХЕОЛОГІЧНЕ ТОВАРИСТВО ТАВРІЙСЬКОЇ ЄПАРХІЇ Каліновський В. В., аспірант (Центр Пам'яткознавства НАН України і УТОПІК) У статті розглянуто становлення першої в Криму церковно-археологічної органі- зації - Церковного історико-археологічного товариства Таврійської єпархії. Виявлено коло його учасників, відбиті принципи роботи установи і її музею. Досліджено істо- рію створення Товариства. Історія розвитку церковної археології в дорадянський час є однією з важливих проблем сучасної історії науки. Одним з перших об'єктивну оцінку роботі церков- них археологічних установ в Криму дав професор А.А. Непомнящий [1]. Проте в іс- торії першої краєзнавчої організації Таврій- ської єпархії і сьогодні зали- шається чимало білих плям. Теоретична сфера діяльно- сті церковної археології по- лягала у вивченні пам'яток релігійної культури. В прак- тичної сфері церковно- археологічна діяльність вже з початку 70-х рр.. XIX ст. полягала в організації церкв- но-археологічних товариств, комітетів і музеїв, переважно – на єпархіальному рівні. Метою цих установ, яких на 1917 р. налічувалося близько 60, було збирання, вивчення, охорона, музеєфікація і популяризація пам'яток церковної старовини, що зна- ходилися у веденні єпархій, парафій, монастирів та інших організацій Церкви. Справедливо вважалося, що пов'язана з охороною пам'яток наукова та просвіт- ницька робота сприятиме релігійно- моральному вихованню населення. Од- нією з методологічних особливостей це- рковної археології в той час був пошук відповідностей між речовими старожит- ностями та мистецькими пам'ятками, з одного боку, та вченням Церкви і текс- тами літургії – з іншого [2]. Значний вплив на розвиток церковної археології здійснили Археологічні з'їзди (1869-1914) [3]. На цих суспільно- наукових форумах відбулося відокрем- лення церковної археології як спеціаль- ної дисципліни, становлення її методо- логічного та понятійного апарату. Вже на першому з'їзді істориків, археологів і мистецтвознав- ців в Москві в 1869 р. вико- ристовувалося поняття «на- ука християнських старожи- тностей» [4]. При цьому хри- стиянські старожитності роз- глядалися нарівні з іншими творами мистецтва, не виді- ляючись в особливий розділ. Лише на III Археологічному з'їзді в Києві виникає «відділ церковного побуту», а остаточно відділ церковних старожитностей з'являється в структурі VII Археологічного з'їзду в Ярославлі в 1887 р. Починаючи з 20-х років XIX ст. свя- щеники займалися збором відомостей про культові споруди у роботі губернсь- ких статистичних комітетів. Вивчення пам'яток було на периферії діяльності цих організацій, тоді як потреба в такій роботі усвідомлювалася все більше. Пе- ршим 1863 року виник Подільський єпа- рхіальний історико-статистичний комі- тет (м. Кам'янець-Подільський). Лише в першому п'ятнадцятиріччі XX ст. поча- лося масове створення церковно-архео- НАУКОВІ ТОВАРИСТВА, ІДЕІ, ЗВ’ЯЗКИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2010 2 19 логічних установ та підвищення їхнього наукового потенціалу. У період з 1901 до 1916 рр. було створено близько три- дцяти таких організацій. Це багато в чо- му пов'язано з тим, що в 1908 р. керую- чий архівом Синоду подав записку з пропозицією за прикладом губернських вчених архівних комісій поступово утворювати при духовних семінаріях церковно-археологічні комітети, які бу- дуть мати своїм завданням спостере- ження, вивчення, реєстрацію і за можли- вістю наукове дослідження речових і писемних пам'яток своєї єпархії. Після довгих блукань по інстанціях, оброста- ючи новими пропозиціями, ця записка сприяла створенню в 1914 році Архівно- археологічної комісії при Синоді. Вона підготувала постанову про відкриття аналогічних за завданнями товариств в усіх єпархіях. Над постановою працю- вали найбільші фахівці в галузі охорони пам'яток старовини та російської куль- тури: Н. П. Кондаков, М. В. Покровсь- кий. М. В. Султанов, Д. В. Айналов, М. Т. Преображенський, Г. І. Котов і ін. [5]. Якісне зрушення у ставленні вищих церковних властей до проблеми охорони пам'яток розпочався з 25 червня 1911 р., коли Святіший Синод доручив преосвя- щенним тих єпархій, де не існувало цер- ковно-археологічних організацій, вжити заходів архіпастирського піклування до їхнього створення та зміцнення. На під- тримку постанови Синоду на сторінках «Таврического церковно-общественного вестника» (далі – «ТЦОВ») у розділі «Известия и заметки» з'явився анонім- ний матеріал «Важливість вивчення ми- нулого». У ньому, зокрема, зазначалося: «Багато пам'яток сивої давнини в нашій батьківщині не пізнано зовсім. Багато гине коштовних пам'яток завдяки не- освіченому і навіть навмисно злому від- ношенню до них обивателів. Особливо багато гине старовини в галузі христи- янського мистецтва та церковних старо- житностей. <...> Тому велику службу може послужити рідній старовині духів- ництво, якщо воно, об'єднавшись, з'ясу- вало б по місцях, які в їх парафіях є па- м'ятки та взяло участь у їх збереженні від розкрадання та руйнування. Святі- ший Синод останнім часом звернув серйо- зну увагу на цю обставину. Майже у всіх єпархіях Росії, за винятком окраїнних і си- бірських, існують церковно-археоло-гічні установи, що мають на меті охорону па- м'яток церковної старовини»[6]. Ініціатором створення в Таврійській єпархії церковно-археологічного коміте- ту був великий релігійний діяч і мисли- тель, на той момент ректор місцевої ду- ховної семінарії, архімандрит Веніамін. Майбутній керівник Товариства, в миру Іван Опанасович Федченко, народився 2 вересня 1880 р. в Кірсановському повіті Тамбовської губернії в сім'ї дворової людини та дочки дяка. Закінчивши міс- цеве духовне училище і Тамбовську ду- ховну семінарію, Іван Федченко вступив до Санкт-Петербурзької духовної ака- демії, де його духівником став інспектор академії архімандрит (згодом архієпис- коп) Феофан (Бистров), який зробив ве- личезний вплив на все життя. На остан- ньому курсі академії він прийняв черне- чий постриг з ім'ям Веніамін, а по закін- ченні її, вже в сані ієромонаха, був за- лишений професорським стипендіатом по кафедрі Біблійної історії. З 1911 по 1913 роки архімандрит Ве- ніамін був ректором Таврійської, а з 1913 по 1917 – Тверської семінарій [7]. Всього за півтора року в Криму він сво- їм простим і сердечним ставленням встиг здобути любов і добре ставлення, як з боку корпорації семінарії, так і з бо- ку її вихованців. Тут же він заснував ре- лігійний гурток, став відомий як невто- мний церковний оратор. Веніамін був головою підготовчої комісії з організації археологічного товариства в Таврійської єпархії. У 1917 р. святитель знову був обраний ректором Таврійської духовної семінарії [8]. У 1917–1918 рр. він брав НАУКОВІ ТОВАРИСТВА, ІДЕІ, ЗВ’ЯЗКИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2010 2 20 участь у роботі Помісного собору Росій- ської Православної Церкви, а також у роботі Всеукраїнського церковного со- бору, будучи обраним від молодших кліриків своєї єпархії. У 1920 році єпис- коп Веніамін примкнув до Білого руху та за проханням барона П. Н. Врангеля очолив військове духівництво Російсь- кої Армії. У листопаді того ж року разом з армією і біженцями покинув Батьків- щину. За кордоном він деякий час зали- шався єпископом армії і флоту, був чле- ном Російського Ради при П. Н. Вранге- лі. У 1927 р. Святитель пішов з посади керівника духівництва Білій армії. У 1933 році владика Веніамін, вже в сані архієпископа, з благословення мит- рополита Сергія відправився з циклом лекцій в США. Під час його перебуван- ня там указом від 22 листопада він був призначений тимчасовим американсь- ким екзархом, архієпископом Алеутсь- ким та Північно-Американським. За 14 років служіння в Америці, до кінця яко- го він удостоївся прийняття сану митро- полита, святитель зумів створити 50 па- рафій. У роки Другої світової війни ми- трополит Веніамін був головою Медич- ного комітету допомоги Росії, членом Національного комітету Слов'янського конгресу США; членом Міжнародного комітету допомоги Росії. У 1947 році святитель переїхав в СРСР, де керував низкою єпархій. Помер митрополит Ве- ніамін 4 жовтня 1961 року [9]. 19 лютого 1913 р. в Сімферополі було відкрито Церковне історико-археологіч- не товариство Таврійської єпархії, яке ставило перед собою наступні завдання: вивчення церковно-релігійного життя в межах Таврійської єпархії в її минулому і частково у сьогоденні, а також обсте- ження, охорону та збирання пам'яток мі- сцевої церковної старовини. Для досяг- нення поставленої мети передбачалося, що Товариство буде вивчати речові і пи- семні пам'ятки церковної старовини, що знаходяться в монастирях, церквах, кап- лиці, архівах єпархіальних установ, а та- кож і ті предмети, що відносяться до це- рковно-релігійного життя, які надходили б до церковно-археологічного музею, що був створений при організації. Разом з цим, Товариство планувало дбати про охорону церковних старожитностей, спо- стерігати за збереженням старовинних храмів та інших церковних споруд, ста- ровинного начиння, письмових докуме- нтів і оберігати їх від псування і вини- щення. Для цього планувалося зосере- джувати і зберігати їх у своєму музеї або робити докладні обміри і фотографічні знімки, складати описи або вживати ін- ших згідні з обставинами заходів. З нагоди відкриття Товариства в хрес- ній церкві Архієрейського дому архіма- ндритом Веніаміном був відслужений молебень. Після закінчення молебню у вітальні Архієрейських покоїв зібралися начальники та викладачі місцевих духо- вно-навчальних закладів, члени та сек- ретар духовної консисторії, духівництво Сімферополя і багато інших значних для губернії осіб, серед яких були: директор народних училищ С. Д. Маргаритов, го- лова Таврійської вченої архівної комісії (ТВАК) А. І. Маркевич, редактор газети «Южное слово» А. П. Аксаков. Під го- ловуванням єпископа Таврійського і Сімферопольського Дмитра (Абашидзе) відбулися перші загальні збори відкри- тої церковно-археологічної організації. Першим після відкриття слово взяв архімандрит Веніамін. Він ознайомив збори з історією виникнення Товарист- ва. Підготовчі роботи було розпочато у другій половині 1911 р., після отриман- ня вищезазначеного указу Святішого Синоду про церковно-археологічні уста- нови. Оскільки до цього моменту в Тав- рійській єпархії не було спеціальної це- рковно-археологічної установи, проте вже кілька десятиліть функціонувала вчена архівна комісія, вирішено було звернутися до її багатогранного досвіду. Членами ТВАК був ряд священиків і ви- НАУКОВІ ТОВАРИСТВА, ІДЕІ, ЗВ’ЯЗКИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2010 2 21 кладачів духовно-навчальних закладів м. Сімферополя, в числі цілей комісії зна- чилися обстеження і охорона пам'яток церковної старовини. Крім цього в «Из- вестиях» ТВАК часто містилися статті церковно-археологічного характеру, а серед експонатів її музею були такі, що пов'язувалися з церковним життям Кри- му. Беручи до уваги, що в Криму, чудо- вому в історичному, археологічному та етнографічному відносинах, є багато рі- зного роду пам'яток і предметів релігій- ного характеру, відкриття в Таврійській єпархії церковно-археологічного уста- нови було визнано за необхідне. Для більш детального з'ясування пи- тання про відкриття в Таврійської єпар- хії церковно-археологічного товариства і вироблення його статуту була утворена особлива комісія під головуванням рек- тора Таврійської духовної семінарії ар- хімандрита Веніаміна. До її складу та- кож увійшли доглядач Сімферопольсь- кого духовного училища О. І. Леонтьєв, член Таврійської духовної консисторії протоієрей О. П. Сердобольський, голо- ва ТВАК А. І. Маркевич. Пізніше до чи- сла членів комісії увійшли єпархіальний місіонер протоієрей М. І. Бортовський, єпархіальний спостерігач за духовними навчальними закладами М. М. Шведов і викладач семінарії П. С. Грушинський. Крім вирішення основних питань, комі- сія звернулася до єпархіального з'їзду духівництва сесії 1912 з клопотанням про відпустку одноразової допомоги в розмірі 300 рублів. За згодою з'їзду пра- влінням сімферопольського свічкового заводу була виділена зазначена сума. Виклавши історію виникнення товарист- ва, Веніамін вказував на значення занять з вивчення церковної старовини, яка «дає ба- гато повчального особливо нашому часу, коли в житті сучасного суспільства помітно ослабли початки церковності» [10]. Після доповіді архімандрита Веніамі- на єпископ Дмитро звернувся до Това- риства з привітанням та побажав йому успіхів в справі обстеження, збереження і збирання пам'яток місцевої церковної старовини. При цьому таврійський пре- освященний висловив думку, що велика кількість вчених сил серед викладачів місцевих духовно-навчальних закладів і духівництва, з яких багато хто цікавить- ся предметами і пам'ятниками старови- ни, дають йому підстави плекати надію, що нове Товариство розвине свою дія- льність на користь історичної та архео- логічної науки. Потім єпархіальним спостерігачем цер- ковних шкіл Михайлом Матвійовичем Шведовим (1878-1938) була зачитана допо- відь про завдання і значення церковно- археологічного товариства. В неї наголо- шувалася важливість дослідження церков- ної старовини Криму, «де кожен крок землі має свою історію, що представляє інтерес або загальноісторичний або виключно міс- цевий». М. М. Шведов підкреслював: «Посеред цих цікавих пам'яток мину- лого знаходиться багато пам'яток, віко- вих, незламних пам'яток християнства в Криму; тут багато місць, які для нашого православ'я служать дорогоцінним нага- дуванням глибокої старовини і в душі російської людини мимоволі виклика- ють священні спогади про далеке мину- ле. Віра християнська з'явилася у Криму в I столітті і впродовж майже 2000 років могла залишити тут і справді залишила глибокі сліди у вигляді різного роду па- м'яток і предметів релігійного характе- ру, якими є, наприклад, храми, видовба- ні усередині кам'яних скель, серед ко- лишніх житлових приміщень і збудовані з каменю поверх землі; хрестильні для дорослих і дітей, усипальні, могили, надгробні пам'ятники і рельєфні прикра- си. Тут і до теперішнього часу зберегло- ся багато священних предметів, пам'яток релігійного характеру, і нам, багатим пам'ятниками сивої давнини необхідно вивчати, досліджувати, розшукувати ті багатства, які розсипані скрізь тут щед- рою рукою. А все це в межах Таврійсь- НАУКОВІ ТОВАРИСТВА, ІДЕІ, ЗВ’ЯЗКИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2010 2 22 кої єпархії і становить завдання нашого нового Товариства, відкриття якого, от- же, не можна не вітати» [11]. Потім було визначено склад організа- ції. Головою Товариства був призначе- ний архімандрит Веніамін. Почесним головою і покровителем установи був обраний єпископ Таврійський та Сімфе- ропольський Дмитро, почесними члена- ми стали таврійський губернатор граф П. М. Апраксін, єпископ Астраханський та Єнотаєвський Феофан (Бистров), який раніше керував Таврійською кафедрою, голова ТВАК А. І. Маркевич. Відповідно до статуту були визначені учасники організації. Неодмінними чле- нами Товариства були ректор духовної семінарії, доглядач духовного училища, інспектор класів єпархіального жіночого училища, єпархіальний смотритель цер- ковних шкіл, єпархіальний місіонер, ка- федральний протоієрей, один з членів і секретар духовної консисторії, єпархіа- льний архітектор, благочинні церков і монастирів єпархії. Також були названі члени-засновники: єпископ Таврійський Дмитро, архімандрит Веніамін, член консисторії протоієрей О.П. Сердоболь- ський, єпархіальний місіонер протоієрей М.І. Бортовський, єпархіальний смотри- тель М.М. Шведов, смотритель духов- ного училища О.І. Леонтьєв, голова ТВАК А.І. Маркевич та викладач семі- нарії П.С. Грушинський. До Ради Това- риства були обрані С.Д. Маргаритов, А.І. Маркевич, протоієрей О.П. Сердо- больскій, протоієрей М.І. Бортовскій, М.М. Шведов, П.Г. Вікторовський і В.П. Альбов. При цьому загальними зборами було висловлено побажання, щоб Рада Товариства звернувся до духівництва єпархії з запрошенням сприяти Товарис- тву в здійсненні прийнятих ним на себе завдань, а також в існуючі губернські і єпархіальні археологічні установи з по- відомленням про відкриття Товариства та з проханням про надсилання науко- вих праць в його бібліотеку. У заключному слові преосвященний Дмитро побажав присутнім з користю по- служити справі дослідження, охорони та збирання місцевої церковної старовини. У квітні 1913 р. архімандрит Веніамін через офіційний регіональний церков- ний друкований орган «Таврические епархиальные ведомости» (далі – «ТЕВ») звернувся до місцевого духівни- цтва. Він просив благочинних церков і монастирів, а також рядових священи- ків, сприяти роботі Товариства і наявних при ньому установ – церковно- археологічного музею, архіву та бібліо- теки. Для цього духівництву пропонува- лося звернути увагу на пам'ятки та предмети церковної старовини і, спосте- рігаючи за ними, вживати заходів до їх охорони. У разі будь-яких нових від- криттів або руйнувань, а також можли- вих зловживань, необхідно було ставити до відома Раду Товариства. Рада проси- ла також повідомляти їх про цікаві предмети старовини, які зберігаються в монастирях, церквах та каплицях. До них належали: стародавнє церковне на- чиння, старовинне облачення, друковані книги, шановані ікони, і привіски до них, рукописи (грамоти, акти, літописи, синодики, документи про церкви та цер- ковну землю), дзвони, вправлені в стіни храму написи, надгробні пам'ятники і т.д. З устроєм церковно-археологічного музею з'являлася можливість рятувати від загибелі і розкрадання церковні ста- рожитності, зробити їх надбанням науки та надати для вивчення та огляду заціка- вленим особам. Для цього духівництво запрошувалося надсилати до музею ті пам'ятки церковної старовини, які мо- жуть бути вислані. У зверненні наголо- шувалося, що Рада Товариства, церков- но-археологічний музей, бібліотека та архів будуть знаходитися в будівлі Тав- рійської духовної семінарії, куди треба звертатися з усіх питань і надсилати предмети церковної старовини. Архімандрит Веніамін на закінчення звернення підкреслив: «Товариство при- НАУКОВІ ТОВАРИСТВА, ІДЕІ, ЗВ’ЯЗКИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2010 2 23 ступає до своєї роботи з обстеження, охорони та збирання пам'яток місцевої церковної старовини та історії і, згадую- чи дні давні, сподівається вчитися й по- вчати інших, виховуючи, у міру сил, ін- терес, повагу і любов до місцевої церко- вної старовини» [12]. Найважливішим джерелом, що розпо- відає нам про Церковне історико- археологічне товариство, є його статут [13]. Проект статуту, після узгодження з Таврійським губернатором П. М. Апрак- сіним, був затверджений резолюцією єпископа Таврійського Дмитра від 12 жовтня 1912 р. Відповідно до нього за- вданнями Товариства були: вивчення церковно-релігійного життя в межах Та- врійської єпархії у її минуле та сього- дення, обстеження, охорона та збирання пам'яток місцевої церковної старовини та історії. Для цього пропонувалося: 1) приводити до відома і описувати архіви церков, монастирів та інших єпархіаль- них установ, а також усілякого роду па- м'ятки церковної старовини; 2) вивчати місцеві релігійні звичаї, перекази, цер- ковні обряди; 3) спостерігати за збере- женням старовинних храмів та інших церковних споруд, цвинтарів, надгроб- них та інших пам'ятників, старовинного церковного начиння, письмових доку- ментів і т. п. та вживати заходів проти їхнього псування та винищення; 4) зби- рати і зберігати у своєму музеї речові та писемні пам'ятки, що відносяться до це- рковно-релігійного життя в єпархії; 5) дбати про поширення в суспільстві, пе- реважно серед духівництва, церковно- історичних та археологічних відомостей і про залучення уваги та інтересу до них; 6) влаштовувати церковно-археологічні виставки та публічні читання церковно- історичного характеру, друкувати мате- ріали та наукові дослідження з церков- ної історії та археології краю, підготува- ти історико-статистичний опис єпархії. Планувалося співпрацювати з іншими історичними та археологічними устано- вами, як столичними, так і губернськими та єпархіальними, обмінюватися з ними виданнями. Товариство збиралося відпра- вляти делегатів на Археологічні з'їзди. Історико-археологічне товариство пе- ребувало під покровительством і почес- ним головуванням Таврійського преос- вященного, який затверджував всі по- станови Товариства і призначав голову установи. Організація складалася з по- чесних, неодмінних і дійсних членів, а також членів-співробітників. В почесні члени обиралися особи, які за своїм ста- новищем могли сприяти цілям Товарис- тва грошовими або речовими пожертву- ваннями, в тому числі вчені, відомі пра- цями в галузі церковної історії та архео- логії. Неодмінними членами установи вважалися особи, що займали головні посади в Таврійської єпархії. У дійсні члени обиралися особи, що сприяють ді- яльності Товариства дослідженням істо- рико-археологічних пам'яток або пожер- твуванням предметів старовини до му- зею Товариства, а також особи, що ро- били щорічні внески в розмірі не менше трьох карбованців. В члени-співробітни- ки обиралися особи, які вносили на ко- ристь Товариства не менше одного кар- бованцю на рік. Керування справами Товариства зосере- джувалась у загальних зборах його членів та в Раді. Загальні збори поділялися на рі- чні, для розгляду річних звітів про діяль- ність і склад організації, для виборів нових членів і зміни статуту, і на почасові. Упродовж їх мали читатися наукові повід- омлення з археології та історії місцевої Церкви, оптимізуватися напрямки діяль- ності Товариства, обиратися депутати на Археологічні з'їзди, призначатися публічні читання з історії та археології. Протоколи загальних зборів, короткі звіти про збори, прочитані на них істо- рико-археологічні повідомлення перед- бачалося публікувати або в додатку до місцевих єпархіальних відомостей, або, за наявності достатніх коштів, окремим НАУКОВІ ТОВАРИСТВА, ІДЕІ, ЗВ’ЯЗКИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2010 2 24 виданням. Функціями Ради Товариства були: завідування поточними справами і фінансами, спостереження за устроєм та станом музею з архівом і бібліотекою, розгляд творів, що подаються до друку- вання в якості видань Товариства, скла- дання висновків у випадку запитів щодо розбудови і відновлення старовинних храмів, іконопису, стінного розпису. Фінансування здійснювалося з членських внесків, з грошової допомоги від монас- тирів, церков і єпархіальних установ, зі збо- рів від публічних читань, що влаштовува- лися Товариством, від продажу видань ус- танови та з приватних пожертвувань. Для збереження збираються Товарис- твом предметів старовини був влашто- ваний церковно-археологічний музей з архівом та бібліотекою при ньому. До музею мали надходити як безпосередньо пам'ятки церковної старовини, так і точ- ні знімки з них, а саме: а) «пам'ятки мо- ви і письма» (рукописи та стародруки церковно-богослужбових книг релігій- но-морального і церковно-історичного змісту, старі акти та документи, дарчі грамоти і т.д.); б) пам'ятки церковної ар- хітектури в малюнках, фотографіях, гра- вюрах, моделях та зразках; в) пам'ятки церковного живопису та скульптури; г) церковно-службові предмети (антимін- си, святі сосуди, євангелія, хрести, іко- ни, облачення, старовинне начиння). Предмети, «освячені вживанням при бо- гослужінні», повинні були зберігатися в особливо влаштованих вітринах з хрес- тами на них і відповідними написами. Вважалося, що при їх огляді треба ста- виться до таких експонатів з належним благоговінням і по можливості оглядати за участю священної особи. Завідувач музеєм був зобов'язаний вести описи му- зейних предметів, спостерігати за збере- женням старожитностей і вживати захо- дів до можливого благоустрою музею, складати річний звіт про стан установи. Також завідувач в певний час впускав до музею охочих оглянути старожитності. Бібліотека Товариства складалася з ви- дань з археології та історії. Книги до неї надходили шляхом пожертвування, купі- влі та обміну на видання Товариства. Ар- хів установи складався з актів і докумен- тів, що мають церковно-історичне зна- чення, та зі справ самої організації. В ар- хіві зосереджувалися старовинні докуме- нти, що віддавалися з Таврійської духов- ної консисторії, церков, монастирів, єпа- рхіальних та інших установ, а також жер- твувалися приватними особами. Ми не пропонуємо надмірно ідеалізу- вати діяльність Товариства. В історич- них реаліях того часу повноцінно вико- нувати завдання, які стояли перед істо- рико-археологічним товариством Тав- рійської єпархії, було неможливо. Мас- штабність планів не співвідноситься з нестабільністю тих років. Перша світова війна, що незабаром почалася, зробила неможливими археологічні дослідження у прикордонних районах. Після жовтне- вих подій 1917 р. всі церковно-архео- логічні установи були ліквідовані, незва- жаючи на те, що Крим довгий час зна- ходився під контролем Білої армії, де ста- влення до Церкви було більш позитивним. Подальшим декретом Раднаркому РРФСР церковне майно було експропрійоване. Колекції єпархіальних музеїв, в основно- му, передавалися до державних музеїв. Значна кількість безцінних експонатів бу- ла загублена. Тим не менше, діяльність Товариства можна вважати в цілому успі- шною, особливо в справі вивчення та по- пуляризації християнських старожитнос- тей, оскільки з їх допомогою створювався механізм вирішення конфліктів, що вини- кали. Велике значення має також досвід роботи духівництва в структурованій нау- ковій організації. ЛІТЕРАТУРА 1. Непомнящий А. А. Внесок служителів культу в розвиток історичного краєзнавства в Криму (друга половина XIX – початок XX ст.) / А. А. Непомня- щий // Релігійна традиція в духовному відродженні НАУКОВІ ТОВАРИСТВА, ІДЕІ, ЗВ’ЯЗКИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2010 2 25 України: Мат-ли Всеукраїнської наук. конф. / Пол- тавський державний педагогічний ун-т ім. В.Г. Ко- роленка – Полтава, 1992.– С. 116.; Непомнящий А. А. Роль духовних осіб у розвитку історичного крає- знавства в Криму: Друга половина XIX – початок ХХ ст. / А. А. Непомнящий // Український історич- ний журнал – Київ, 2003.– № 4.– С. 123–133. 2. Мусин А. Е. Церковная археология в России вто- рой половины XIX – начала XX в. и ее место в сис- теме отечественной археологии и охраны культур- ного наследия / А. Е. Мусин // Невский археолого- историографический сб.: к 75-летию канд. ист. наук А. А. Формозова – СПбГУ, 2004.– С. 77–94. 3. Непомнящий А. А. Археологічні з’їзди та розви- ток кримознавчих досліджень за дорадянської до- би / А. А. Непомнящий // Питання історії науки і техніки.– Київ, 2007.– № 2.– С. 9–19. 4. Труды I Археологического съезда в Москве в 1869 г.– М., 1871.– Т. 1.– С. 75–82. 5. Комарова И. И. Церковно-археологические уч- реждения и охрана памятников культуры в России конца XIX – начала XX в. / І. І. Комарова// Архео- графический ежегодник за 1990 г.– М., 1992.– С. 83–102. 6. Важность изучения прошлого // ТЦОВ.– 1912.– № 1/2.– C. 25–27. 7. Проводы ректора Таврической духовной семи- нарии о. архимандрита Вениамина, назначенного на должность ректора Тверской духовной семина- рии // ТЦОВ.– 1913.– № 27.– C. 902–905. 8. В духовной семинарии // ТЕВ.– 1917.– № 27– 29.– C. 220–221. 9. Митр. Вениамин: Некролог // Журнал Москов- ской Патриархии.– 1961.– № 11.– С. 47-50. 10. Открытие церковного археологического обще- ства. // ТЦОВ.– 1913.– № 9.– C. 351. 11. Там же, С. 352–353. 12. Вениамин. К духовенству Таврической епархии. От Церковного историко-археологического общ- ества / Веніамін // ТЕВ.– 1913.– № 11.– C. 166–169. 13. Устав церковного историко-археологичес- кого общества Таврической епархии // ТЕВ.– 1913.– № 11.– C. 169–177. Калиновский В.В. Церковное историко-археологическое общество Таврической епар- хии. В статье рассмотрено становление первой в Крыму церковно-археологической организа- ции – Церковного историко-археологического общества Таврической епархии. Выявлен круг его участников, отражены принципы работы учреждения и его музея. Исследована история создания Общества. Kalinovskiy V.V. The Church History and Archaeological Society of Taurical diocese. The ar- ticle discussed the formation of the first church in the Crimea and archaeological organizations – Church History and Archaeological Society of Taurical diocese. Identified a range of its participants, reflects the principles of the institution and its museum. Was discovered the creation of the Society. УДК 50 (09)(477.74) ЗАРОДЖЕННЯ ТА ПОЧАТОК НАУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НОВОРОСІЙСЬКОГО ТОВАРИСТВА ПРИРОДОДОСЛІДНИКІВ Батов І.В., аспірант (Одеський національний політехнічний університет) Статтю присвячено проблемі розвитку природничих наук на півдні Російської імперії у другій половині ХІХ ст. Проаналізовано істотну необхідність розвитку природничих наук у формі виникнення відповідних товариств, зокрема, Новоросійського товариства природодослідників, і їх основна діяльність. Виникнення усіх товариств природо- дослідників тісно й нерозривно пов'яза- не з першим з'їздом Російських приро- додослідників, що пройшов у Санкт- Петербурзі наприкінці 1867 року. На цьому з'їзді було вирішено зверну- тися із клопотанням до міністерства на- родної освіти про відкриття товариств природодослідників у всіх російських університетах. Дане клопотання було представлене міністром народної освіти в Державну Раду зі сприятливими ви- сновками. Внаслідок цього Державна Рада, погодившись із висновками мініс-
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-77030
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	2077-9496
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T15:23:42Z
publishDate	2010
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
record_format	dspace
spelling	Каліновський, В.В. 2015-02-16T14:52:44Z 2015-02-16T14:52:44Z 2010 Церковне історико-археологічне товариство Таврійської єпархії / В.В. Каліновський // Питання історії науки і техніки. — 2010. — № 2. — С. 18-25. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. 2077-9496 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77030 94. 477 (75) У статті розглянуто становлення першої в Криму церковно-археологічної організації - Церковного історико-археологічного товариства Таврійської єпархії. Виявлено коло його учасників, відбиті принципи роботи установи і її музею. Досліджено історію створення Товариства. В статье рассмотрено становление первой в Крыму церковно-археологической организации – Церковного историко-археологического общества Таврической епархии. Выявлен круг его участников, отражены принципы работы учреждения и его музея. Исследована история создания Общества. The article discussed the formation of the first church in the Crimea and archaeological organizations – Church History and Archaeological Society of Taurical diocese. Identified a range of its participants, reflects the principles of the institution and its museum. Was discovered the creation of the Society. uk Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Питання історії науки і техніки Наукові товариства, школи, зв’язки Церковне історико-археологічне товариство Таврійської єпархії Церковное историко-археологическое общество Таврической епархии The Church History and Archaeological Society of Taurical diocese Article published earlier
spellingShingle	Церковне історико-археологічне товариство Таврійської єпархії Каліновський, В.В. Наукові товариства, школи, зв’язки
title	Церковне історико-археологічне товариство Таврійської єпархії
title_alt	Церковное историко-археологическое общество Таврической епархии The Church History and Archaeological Society of Taurical diocese
title_full	Церковне історико-археологічне товариство Таврійської єпархії
title_fullStr	Церковне історико-археологічне товариство Таврійської єпархії
title_full_unstemmed	Церковне історико-археологічне товариство Таврійської єпархії
title_short	Церковне історико-археологічне товариство Таврійської єпархії
title_sort	церковне історико-археологічне товариство таврійської єпархії
topic	Наукові товариства, школи, зв’язки
topic_facet	Наукові товариства, школи, зв’язки
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77030
work_keys_str_mv	AT kalínovsʹkiivv cerkovneístorikoarheologíčnetovaristvotavríisʹkoíêparhíí AT kalínovsʹkiivv cerkovnoeistorikoarheologičeskoeobŝestvotavričeskoieparhii AT kalínovsʹkiivv thechurchhistoryandarchaeologicalsocietyoftauricaldiocese

Церковне історико-археологічне товариство Таврійської єпархії

Репозитарії

Схожі ресурси