Олександр Дмитрович Засядько – видатний конструктор бойових ракет
У статті висвітлений період життя і наукової діяльності видатного українського винахідника та організатора військової науки й освіти генерала-лейтенанта О.Д. Засядька (до 230-річчю від дня народження). В статье освещён период жизни и научной деятельности выдающегося украинского изобретателя и органи...
Saved in:
| Published in: | Питання історії науки і техніки |
|---|---|
| Date: | 2010 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
2010
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77036 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Олександр Дмитрович Засядько – видатний конструктор бойових ракет / О.П. Руденко // Питання історії науки і техніки. — 2010. — № 2. — С. 64-69. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859695666088902656 |
|---|---|
| author | Руденко, О.П. |
| author_facet | Руденко, О.П. |
| citation_txt | Олександр Дмитрович Засядько – видатний конструктор бойових ракет / О.П. Руденко // Питання історії науки і техніки. — 2010. — № 2. — С. 64-69. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Питання історії науки і техніки |
| description | У статті висвітлений період життя і наукової діяльності видатного українського винахідника та організатора військової науки й освіти генерала-лейтенанта О.Д. Засядька (до 230-річчю від дня народження).
В статье освещён период жизни и научной деятельности выдающегося украинского изобретателя и организатора военной науки и образования генерала-лейтенанта О.Д. Засядько (к 230-летию со дня рождения).
In the article the period of life and scientific activity of the prominent Ukrainian inventor and organizer of military science and education of general-lieutenant O.D. Zasyad’ko is examined (to 230th anniversary from the day of birth).
|
| first_indexed | 2025-12-01T00:58:34Z |
| format | Article |
| fulltext |
ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2010 2 64
УДК 53.069.8
ОЛЕКСАНДР ДМИТРОВИЧ ЗАСЯДЬКО –
ВИДАТНИЙ КОНСТРУКТОР БОЙОВИХ РАКЕТ
Руденко О.П., д-р фіз.-мат. наук, проф.
(Полтавський державний педагогічний університет імені В.Г. Короленка)
У статті висвітлений період життя і наукової діяльності видатного українського
винахідника та організатора військової науки й освіти генерала-лейтенанта О.Д. За-
сядька (до 230-річчю від дня народження).
Золотими літерами в історію землі пол-
тавської вписане ім’я Олександра Дмит-
ровича Засядька.
О.Д. Засядько добре відомий в історії
нашої країни і за її межами як видатний
конструктор бойових ракет, якому нале-
жить пріоритет та ініціатива застосуван-
ня винайдених ним реактивних снарядів
у війні з Туреччиною в 1828-1829 роках.
Оскільки його батько в
молоді роки був на вій-
ськовій службі й дослу-
жився до чина генерал-
майора, то десятирічного
Олександра віддали в ка-
дет Засядько був взірцем
старанності, “мав силь-
ний розум, твердий від
природи характер, серце,
готове на самопожертву”,
і мало хто міг зрівнятися
з ним у бажанні оволоді-
ти науками. Так характер-
ризували його біографи й
дослідники. Читав з обов’язку і потреби,
і вільної від служби хвилини не мав –
так веліла йому честь офіцера [4].
Вчився добре, навчився не лише прийо-
мам фехтування, але й тонкощам балістики,
фортифікації, любив математику, фізику,
віддаючи їм дуже багато часу. Крім обо-
в’язкових за програмою німецької та фран-
цузької мов, він вивчив ще й іспанську.
На випускному вечорі у кадетському
корпусі викладач балістики, німець Ке-
ніг, Засядькові побажав:
– Якщо не згорять твої крила, зробиш
багато славних справ. Щасливого тобі
польоту, молодий орле! [1].
А він мріяв продовжити батьківську
справу. У Січі Запорізькій була грізна
зброя – бойові ракети. У 1516 році у би-
тві біля Бєлгорода на Дінці запорожці
під проводом гетьмана Ружицького саме
ракетами розгромили вщент орду крим-
ського хана Малік-Гірея, яка окружним
шляхом через Ногайські степи вторглася
на Україну зі сходу.
Згодом ракети у запо-
розьких козаків зникли: під
час постійних походів, без-
перервних битв козаки-ви-
нахідники загинули, а про
винахід було забуто [6].
Батько Олександра Зася-
дька намагався розкрити
той секрет. Та знань не ви-
стачало. Можливо, й віддав
сина в училище, щоб той зміг
відкрити секрет ко-заків-
винахідників, про який йому
також розповідав дід і казав
про них так: “Чудо-рурки”.
У 1799 році Засядько бере участь у
славнозвісних італійських та швейцар-
ських походах Суворова, якого
імператор Павло І посилає “рятувати
царів”. Французькому імператорові Бо-
напарту заманулося чужих земель,
Європа занепокоїлась. Європа
сподівалась (у коаліцію проти Франції
входили: Англія, Австрія, Росія, Туреч-
чина та Неаполь): “Суворова з тридцять-
ма тисячами вистачить; без нього і шіст-
десят тисяч мало” [4]. Наш земляк був одним із восьмисот
артилеристів російського експедиційно-
го корпусу, які в значній мірі сприяли
його бойовим успіхам.
ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2010 2 65
Облога і взяття Мантуї – перша сторін-
ка бойового життя. Він брав також
участь у битвах при Адді, Тідоні, Треб-
бії, Нові, тобто в усіх битвах, які мали
вирішальне значення для успішного за-
вершення всієї кампанії.
Коли на пропозицію австрійського ко-
мандування російські війська під коман-
дуванням О.В. Суворова було перекину-
то з Італії в Швейцарію, в їх складі в цьо-
му поході брав участь і О.Д. Засядько.
У січні 1800 року російська армія по-
вернулася на батьківщину. Кожен, хто
повернувся, був щасливий особливим
щастям, він міг сказати: “Я пройшов на-
уку у Суворова”. Науку перемагати, але
не числом, а вмінням [4]. О. Засядька у
числі офіцерів, які відзначилися в Італій-
ській кампанії, посилають служити на
море, в ескадру адмірала Д.М. Сенявіна.
У 1801 році 22-річний капітан одержав
від батька лист. Той велів йому терміно-
во їхати до Соловецького монастиря.
Новий імператор Олександр І оголосив
амністію, в тому числі й Петру Кални-
шевському, останньому кошовому ота-
манові Війська Запорізького. Разом із
козацькою старшиною його взяли в по-
лон, вивезли в липні 1775 року. Це ста-
лося за 4 роки від народження Сашка.
Тому, їдучи до монастиря, Засядько ста-
рався вирахувати вік Калнишевського. Й
не міг. Монах у монастирі мовив, що Ка-
лнишевському недавно виповнилось сто
десять років! Останню чверть віку бра-
нець був у глибокій ямі, куди його кину-
ли за вказівкою імператриці Катерини II.
Тепер Калнишевському подарували сво-
боду, але повертатися на батьківщину
він чомусь не бажає.
Відбулася зустріч Олександра з старим
отаманом. Засядько мовив:
– Батько велів запитати, коли повернешся?
– Так, тепер я можу піти, – відповів
мудрий старець. – Тільки не піду. Так і
передаси батькові. Він зрозуміє. Скажи:
спійманий лев – ще лев.
Олександр не став заперечувати, тихо
підвівся, попрощався [7].
О.Д. Засядько завжди пишався, що й
він родом із козацької сім’ї, підтверджу-
вав це справами, ратними подвигами.
Ось деякі витяги з послужного списку
періоду 1804-1811 pp.
1804 рік – перебуває з російською ес-
кадрою в Середземному морі: спочатку
на острові Корфу, потім у південній Іта-
лії – в Неаполі.
1806 рік – ескадра повертається в Ад-
ріатичне море і 19 вересня бере участь у
відбитті атак французів при фортеці Ка-
стельново. О.Д. Засядько одержує орден
Св. Георгія 4-го ступеня.
1807 рік – початок війни з Туреччиною.
За героїзм при штурмі Ізмаїла нагородже-
ний орденом Св. Володимира 4-го ступеня
з бантом. У цих боях Засядько продемон-
стрував властиві йому витримку, стійкість,
вміння виходити із складних обставин. Во-
гонь його гармат влучає в ціль винятково
точно завдяки пристрою для прицілу, який
він сам обладнав.
1810 рік – за участь у взятті Разграду
був нагороджений золотою шпагою з
написом “За хоробрість”. Тільки двоє
людей в російській армії були удостоєні
такої нагороди – Багратіон і Засядько, а
після Бородінської битви у 1812 році
третій – фельдмаршал М.І. Кутузов. Але
Засядько отримав її в чині капітана.
1811 рік – біля Дунаю російський кор-
пус під командуванням М.І. Кутузова
оточив 70-тисячну армію турецького ве-
ликого візира. Треба було не дати мож-
ливості іншим турецьким гарнізонам
прийти йому на допомогу.
Засядько в складі спеціального загону
із своїми артилеристами переправився
через Дунай, атакував гарнізон Туртукая
так стрімко, що це змусило турків склас-
ти зброю, і вони вже не думали про до-
помогу великому візиру. А Засядько за
цей подвиг був нагороджений орденом
Св. Анни 2-го ступеня.
В одному з боїв Засядька поранили в но-
гу, але він не залишив своїх артилеристів,
бо звик до них і сам був воїн без страху та
докору. Солдати любили свого командира.
Почавши турецьку кампанію в чині ка-
пітана, хоробрий офіцер закінчив її під-
ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2010 2 66
О.Д. Засядько демонструє фельдмаршалу Барклаю
де-Толлі ракету власної конструкції
полковником.
Перед вітчизняною війною 1812 року
Олександр Дмитрович Засядько був уже
видатним спеціалісттом з артилерії. Ма-
ючи ґрунтовні знання в галузі точних наук,
він багато працював над розв’язанням
питання конструкції і бойового застосу-
вання ракет, яким надавав надзвичайно
важливого значення.
Однак, повністю присвятити себе розв’я-
занню цієї проблеми ніяк не вдавалося. Зно-
ву війна. Цього разу – з Францією. О.Д. За-
сядько вже командир 15-ої артилерійської
бригади. 15-а артилерійська бригада під ко-
мандуванням підполковника Засядька театр
бойових дій перенесла ближче до центру
Європи. 1812 року вона відзначилась у боях
під Городечно та Борисовим.
1813-го – вела облогу фор-
теці Торн (Східна Прусія). За-
сядько добровільно погодився
стати заложником в обложено-
му місті Торн, поки йшли пе-
реговори про здачу гарнізону,
за що пруський король на-
городив його орденом “Тур ле
меріт” – (“За заслугу”). Друго-
го липня, проявивши винять-
кову хоробрість у бою, дістав
чин полковника. Артилерійсь-
ка бригада Засядька брала
участь у “битві народів” під
Лейпцігом, яка завершилася
поразкою армії Наполеона. За
зразкове керівництво
артилерійським вогнем полковник одер-
жав орден Св. Георгія 3-го ступеня, який
до О.Д. Засядька в російській армії мали
лише двоє військових у такому чині.
1814-го року артилеристи Засядька піді-
йшли до Рейна, обложили Майнц. Звідси
їхнього командира, на превеликий його
жаль, відрядили до Франкфурта-на-Майні,
доручивши місію: забезпечити армію сна-
рядами. Було прикро, було “боляче за та-
кого часу залишати шлях, на якому пере-
бував майже з дитинства і який став, так
би мовити, необхідністю” [4]. Та наказ є
наказ. Засядько блискуче з ним впорався і
незабаром приєднався до своєї бригади,
що вже переможно поверталася додому, на
нові квартири – на Поділля.
Досвідчений гармаш, людина передо-
вих військових поглядів, Засядько добре
розумів, що артилерія вже потребувала
нових бойових засобів. “Мортира-пані”
не могла вдовольнити – була неповорот-
ка, близькобійна. На часі постали ракети.
Тодішня Європа не просто зацікавилася
новою зброєю – вона вже випробувала її
на собі: протягом 1806-1813 років англійці
кілька разів обстрілювали супротивників
бойовими запалювальними ракетами. Їх
вони використали і в битві під Лейпцігом,
де Засядько також брав участь: цілком ві-
рогідно, що він на власні очі бачив ефект,
спричинений дією ракети...
Європа віддавала належне витворові
Конгрева, полковника англійської армії.
Заслуга Вільяма Конгрева в тому, що
він згадав про бойовий досвід давніх
східних цивілізацій (освітлювальні, “по-
тішні” ракети прив’язували до стріл і за-
пускали до ворожого табору, викликаю-
чи пожежі), який запозичив із військової
практики гармашів-індусів (у 1792 та
1799 роках, у битвах під Серингапатамі
вони застосували ракети проти англій-
ців), що практично довів перспективу
створення регулярної ракетної артилерії.
Західні держави виділяли значні кошти
на розробку та конструювання реактив-
них снарядів, залучаючи до експеримен-
ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2010 2 67
тів відомих спеціалістів. Але царський
уряд Росії з упередженням ставився до
будь-якого новаторства.
Після завершення війни полковник
Олександр Дмитрович Засядько подає у
відставку і повертається на Україну в рі-
дну Лютеньку. Завершився важливий
період його життя – період ратних по-
двигів і слави. Він вирішив здійснити
свою давню мрію – зайнятися наукою та
дослідами з метою вдосконалення де-
яких питань у галузі артилерії, хоча вій-
на для нього була великою школою, яку
він не забував і перейшовши до мирного
життя. Засядько писатиме так одному з
бойових друзів: “Корфу, Неаполь, Кат-
таро, кампанія в Туреччині, рік дванад-
цятий – це такі пам’ятні маяки в житті
нашому, що не можуть стертися з серця,
як би ми навіть самі того не бажали. Ні,
не забути мені Березину, Лейпціга, Па-
рижа, і хто це забуде!?” [2].
Впродовж 15 років бойової служби він
не нажив багатства. Вести мову з офіцій-
ними представниками про виділення кош-
тів для проведення дослідів теж не мало
сенсу. Тому для здійснення своєї мрії він
почав з того, що продав під Одесою має-
ток, який дістався йому після батька.
На виручені кошти споруджує в маєтку
на Полтавщині кузню та піротехнічну
лабораторію, закупляє багато пороху та
необхідні для експериментів матеріали і
в 1815 році приступає до здійснення сво-
їх задумів. Він запросив у лабораторію
досвідчених спеціалістів. Необхідно бу-
ло підібрати найвигідніший склад поро-
ху, доцільні розміри заряду, товщину
стінки ракетної камери [3]. Разом із му-
жиками Засядько виготовляє труби різ-
них розмірів – готує бойову ракету. Су-
часним на той час арміям потрібна була
маневрова швидкострільна і далекобійна
артилерія, здатна взаємодіяти з піхотою
й кавалерією в будь-яких умовах. Він
спершу береться за відтворення “ракет”
запорожців, а потім – за власні розробки.
Не раз він ловив на собі зневажливі по-
гляди заздрісників і недругів, які ніяк не
могли зрозуміти того, що герой недавніх
кампаній махнув рукою на блискучу вій-
ськову кар’єру і всі свої гроші вклав у
надто сумнівну, на їх думку, справу.
Проте дивакуватий офіцер не звертав
уваги на глузування. Він тільки ще на-
полегливіше працював. Була в його ро-
боті якась несамовита одержимість.
Увесь час йому доводилось ставити не-
безпечні досліди, пов’язані з ризиком
для життя. Але хіба ж на полі бою він не
ризикував життям для перемоги?
Вийшовши у відставку, більш як два
роки Олександр Дмитрович проводив
свої експерименти, які, нарешті, увінча-
лися успіхом. Він сконструював і виго-
товив перші зразки запалювальних і фу-
гасних ракет трьох калібрів: 4-дюймові;
2,5-дюймові і 2-дюймові (дюйм = 2,54
см) на чорному порохові з дальністю
польоту до 3-х км, розробив тактику їх
бойового застосування. Ракети мали ста-
білізатори у вигляді дерев’яних рейок-
хвостів, стартували з пускового станка
(“козла”), до якого кріпився залізний
жолоб. Пізніше конструктор надав стан-
кові вигляд труби на тринозі, а згодом
сконструював установку, з якої можна
було вести залповий вогонь із шести ра-
кет. Заслуга О.Д. Засядька полягала в
тому, що він уперше здійснив “перетво-
рювання” звичайної освітлювальної ра-
кети в бойову – фугасну і запалювальну.
Результати своєї роботи він виклав у
праці “О деле ракет зажигательных и ре-
кошетных” (1817), яка була на той час
першою досить повною настановою по
виготовленню та бойовому використан-
ню ракет в російській армії [5].
Щоб доставити свій винахід у Петер-
бург, він продає батьківський будинок,
луки, кузню, створену власними руками.
Весною 1818 року великий обоз із стоя-
ками й ракетами вирушив із Лютеньки в
столицю Російської імперії й там, “не
делая из своего открытия тайны, не тре-
буя вознаграждения за издержки, он
представил начальству полное описание
своего изобретения и изложил пользу
для отечества, которая может быть...” від
використання ракет в армії.
ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2010 2 68
Бойові ракети конструкції О.Д. Засядька:
вгорі – запалювальна, внизу – гранатна.
Винахіднику поталанило: у Військовому
міністерстві при підтримці генерала Анрі
Жомені йому вдалося добитися дозволу на
випробування ракет [11]. Воно відбулося
поблизу Царського Села в присутності чле-
нів царської сім’ї. Дальність польоту 4-
дюймових ракет досягала 3100 метрів, коли
кращі європейські зразки летіли лише на
2740 метрів. Був повний тріумф.
Дізнавшись про відкриття О.Д. Засядь-ка
й про те, що той не вимагав за нього вина-
городи, як це раніше траплялося, Олександр
І змушений був визнати: “Слава Богу, є
офіцери, які служать з однієї честі” [10].
Із Петербурга перший ракетник Росії
відправляється в Могильов, у
головну квартиру Другої армії,
до відомого полководця, героя
Бородінської битви фельдмар-
шала Барклая де-Толлі.
Конструкторові велено навчи-
ти ракетної справи офіцерів та
феєрверкерів Другої армії. Фе-
льдмаршал у захваті: “...Я із за-
доволенням бачив особливі тру-
ди й старання ваші у відкритті
цієї нової й такої потрібної
зброї, то ж маю приємний обо-
в’язок висловити вам за це іс-
тинну мою вдячність...”. І заз-
начає у представленні на Зася-
дька: “Надання генерал-майорського чину
не тільки було б винагородою відмінних
знань і достоїнств полковника Засядька,
але й мало б користь і для самої служби”.
У квітні 1818 року Засядька підвищили
у званні, й наступних два роки він, моло-
дий генерал, віддавав перенавчанню ко-
лег-артилеристів; з його ініціативи в Мо-
гильові створили спеціальну піротехнічну
лабораторію, де для армії виготовляли і
вдосконалювали ракети. Отже, можна
сказати, що з цього часу в Росії почалося
масове виробництво нової зброї.
Охтирський завод, який очолив О.Д. За-
сядько з 1820 року, почав виготовляти
спеціальну порохову суміш, яка потім
проходила обробку в майстернях; Пе-
тербурзький чавуноливарний завод по-
стачав мідні труби для ракетних станків.
Уся робота по виготовленню ракет
проходила під безпосереднім контролем
Олександра Дмитровича.
Того ж таки 1820 року він призначається
начальником створеного за його ініціати-
вою Вищого артилерійського училища.
О.Д. Засядько сам розробляв програму на-
ук і щоденних занять у ньому, написав іс-
торію артилерії, запросив кращих викла-
дачів, так вміло відрегулював навчальний
процес, що невдовзі воно стало взірцем і
було реорганізоване в академію [9].
Крім того, Засядько організує навчальну
артилерійську бригаду, відкриває класи
для навчання феєрверкерів, суворо сте-
жить, щоб перевага віддавалась практиці,
всіляким тренуванням; опікує технічну
школу, в якій навчалися діти солдатів.
Корпуси артилерійського училища на
набережній Неви в Санкт-Петербурзі
побудовані в 1822 році під керівництвом
генерала О.Д. Засядька. Багато років він
керував училищем, зробивши його од-
ним із кращих навчальних закладів Росії.
Він очолює також Петербурзьку піротех-
нічну лабораторію та столичний арсенал. З
1826 року масове виробництво зброї розпо-
чав Петербурзький ракетний заклад [8].
О.Д. Засядько в усьому вимагав поряд-
ку і життям своїм служив за взірець. О
п’ятій ранку розпочинав день, постійно
навідувався в частини, опікувався і стро-
йовою підготовкою, і виправкою юнке-
рів, їхнім умінням носити обмундиру-
ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2010 2 69
вання [4]. Але титанічна робота, служба
в армії, виснаження організму позначи-
лися на здоров’ї. Підкрався підступний
ревматизм, не зарадили й кримські грязі.
З хвороби генерал вже ніколи не вибе-
реться, а служба, однак, вимагатиме сво-
го – на початку 1827 року Засядька при-
значили начальником штабу артилерії.
Тепер у званні генерал-лейтенанта він
мав змогу впливати на всі справи,
пов’язані з подальшим виробництвом
ракет і застосуванням їх у війні. Під його
проводом того ж року було створено
“ракетну роту №1”. Тим часом назрівала
російсько-турецька війна.
На початку 1828 року він добивається
застосування ракет вітчизняної; констру-
кції в майбутніх військових діях. Після
тривалих дебатів було, нарешті, дано до-
звіл на озброєння цією технікою 2-ї армії.
Ракетну батарею, а також перший
транспорт з запалювальними і бойовими
ракетами, пресами, копрами і необхід-
ними для виготовлення ракет матеріала-
ми направляють у Тульчин. На початку
травня 1828 року тут уже було 1,9 тис.
готових до бою ракет; 1,4 тис. “набитих
гільзами”. Інші транспорти із Санкт-
Петербурга взяли курс на Тирасполь.
“Служитиму і трудитимусь, поки не впа-
ду!” – ось девіз життя O.Д. Засядька [4].
В ореолі великої слави О.Д. Засядько в
1834 році змушений був подати у відста-
вку. Основною причиною був інсульт,
який він подолав з великими трудноща-
ми, та й кілька останніх років він більше
лікувався, ніж виконував обов’язки на-
чальника штабу. Підірване здоров’я зму-
сило залишити Петербург, їхати на рідну
Україну. До цього спонукали й матеріа-
льні нестатки. Особливого бага-тства в
нього не було, а в сім’ї на-лічувалося вісім
дітей. “Тут, у Хар-кові, кинув я свій смерт-
ний якір”, – писав він друзям у столицю.
На поверхні Місяця, за назвами долин,
морів, кратерів можна читати історію
людства в його одвічному прагненні здо-
лати земне тяжіння й вирватися на просто-
ри Всесвіту: Архімед, Ом, Ейнштейн, Аріс-
тотель, Піфагор, Коперник, Птоломей, За-
сядько... Ім’я Засядька носить один із най-
більших кратерів (d = 120 км) на зворот-
ному боці Місяця.
Так людство увічнило пам’ять славетно-
го нашого земляка, видатного сина Украї-
ни Олександра Дмитровича Засядька.
Ракети Засядька, його ґрунтовно роз-
роблені принципи реактивної тяги, балі-
стики ракет – все це допомогло Кибаль-
чичу, а згодом Ціолковському і Кондра-
тюку зробити нові кроки в теорії ракет-
ної техніки.
ЛІТЕРАТУРА
1. Бездубний Г. Нащадок головного гармаша /
Г. Бездубний // Зоря Полтавщини. – 16 листопада 1991.
2. В’ялик М.Г. Хто був одним із перших творців
ракетної зброї? / М.Г. В’ялик //Наш рідний край.–
1991. – Вип. 7. – С. 3-11.
3. Єрисов О. Конструктор бойових ракет /
О. Єрисов // Зоря Полтавщини. – 25 травня 1991.
4. Климчук О. Передвістя / О. Климчук // Украї-
на. – 1979. – №14. – С. 18-19.
5. Космонавтика: Энциклопедия / [гл. ред. В.П.
Глушко]. – М.: Сов. Энциклопедия, 1985. – С. 120.
6. Липовий С. Ракети гадяцького полковника /
С. Липовий // Комсомолець Полтавщини. – 9
серпня 1990.
7. Панасенко А. Спійманий лев – ще лев /
А. Панасенко // Зоря Полтавщини. – 2 лютого 1991.
8. Петров В.П. Управление ракетами /
В.П. Петров, А.А. Сочивко. – М.: Военное изд-во
Минобороны СССР, 1963. – С. 8-9.
9. Солодов А. Старейшая академия России /
А. Солодов // Наука и жизнь. – 1980. – №12. – С. 93.
10. Шафарчук С. Служив Вітчизні / С. Шафарчук
// Зоря Полтавщини. – 3 листопада 1992.
1. Явлинський Б.М. Ракетник № 1 / Б.М. Ялин-
ський // Прапор. – 1980. – №9. – С. 108-111.
Руденко А.П. Александр Дмитриевич Засядько – выдающийся конструктор боевых ра-
кет. В статье освещён период жизни и научной деятельности выдающегося украинского изо-
бретателя и организатора военной науки и образования генерала-лейтенанта О.Д. Засядько
(к 230-летию со дня рождения).
Rudenko A.P. O.D. Zasyad’ko – the outstanding designer of combat missiles. In the article the period
of life and scientific activity of the prominent Ukrainian inventor and organizer of military science and edu-
cation of general-lieutenant O.D. Zasyad’ko is examined (to 230th anniversary from the day of birth).
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-77036 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2077-9496 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-01T00:58:34Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури |
| record_format | dspace |
| spelling | Руденко, О.П. 2015-02-16T14:55:20Z 2015-02-16T14:55:20Z 2010 Олександр Дмитрович Засядько – видатний конструктор бойових ракет / О.П. Руденко // Питання історії науки і техніки. — 2010. — № 2. — С. 64-69. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. 2077-9496 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77036 53.069.8 У статті висвітлений період життя і наукової діяльності видатного українського винахідника та організатора військової науки й освіти генерала-лейтенанта О.Д. Засядька (до 230-річчю від дня народження). В статье освещён период жизни и научной деятельности выдающегося украинского изобретателя и организатора военной науки и образования генерала-лейтенанта О.Д. Засядько (к 230-летию со дня рождения). In the article the period of life and scientific activity of the prominent Ukrainian inventor and organizer of military science and education of general-lieutenant O.D. Zasyad’ko is examined (to 230th anniversary from the day of birth). uk Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Питання історії науки і техніки Видатні науковці та інженери Олександр Дмитрович Засядько – видатний конструктор бойових ракет Александр Дмитриевич Засядько – выдающийся конструктор боевых ракет Zasyad’ko – the outstanding designer of combat missiles Article published earlier |
| spellingShingle | Олександр Дмитрович Засядько – видатний конструктор бойових ракет Руденко, О.П. Видатні науковці та інженери |
| title | Олександр Дмитрович Засядько – видатний конструктор бойових ракет |
| title_alt | Александр Дмитриевич Засядько – выдающийся конструктор боевых ракет Zasyad’ko – the outstanding designer of combat missiles |
| title_full | Олександр Дмитрович Засядько – видатний конструктор бойових ракет |
| title_fullStr | Олександр Дмитрович Засядько – видатний конструктор бойових ракет |
| title_full_unstemmed | Олександр Дмитрович Засядько – видатний конструктор бойових ракет |
| title_short | Олександр Дмитрович Засядько – видатний конструктор бойових ракет |
| title_sort | олександр дмитрович засядько – видатний конструктор бойових ракет |
| topic | Видатні науковці та інженери |
| topic_facet | Видатні науковці та інженери |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77036 |
| work_keys_str_mv | AT rudenkoop oleksandrdmitrovičzasâdʹkovidatniikonstruktorboiovihraket AT rudenkoop aleksandrdmitrievičzasâdʹkovydaûŝiisâkonstruktorboevyhraket AT rudenkoop zasyadkotheoutstandingdesignerofcombatmissiles |