Внесок львівських фізиків до утвердження атомної теорії будови речовини Джона Дальтона

В статье исследуется место и роль двоих представителей львовской школы физиков в победе учения об атомном строении вещества. Если о выдающемся польском физике-теоретике профессоре Львовского университета Марьяне Смолуховском достаточно хорошо известно, то приоритетные работы по броуновскому движению...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Питання історії науки і техніки
Date:	2010
Main Author:	Кожушко, Б.В.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури 2010
Subjects:	Розвиток наукових і технічних ідей
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77064
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Внесок львівських фізиків до утвердження атомної теорії будови речовини Джона Дальтона / Б.В. Кожушко // Питання історії науки і техніки. — 2010. — № 4. — С. 23-31. — Бібліогр.: 16 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859659706978533376
author	Кожушко, Б.В.
author_facet	Кожушко, Б.В.
citation_txt	Внесок львівських фізиків до утвердження атомної теорії будови речовини Джона Дальтона / Б.В. Кожушко // Питання історії науки і техніки. — 2010. — № 4. — С. 23-31. — Бібліогр.: 16 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Питання історії науки і техніки
description	В статье исследуется место и роль двоих представителей львовской школы физиков в победе учения об атомном строении вещества. Если о выдающемся польском физике-теоретике профессоре Львовского университета Марьяне Смолуховском достаточно хорошо известно, то приоритетные работы по броуновскому движению и ультрамикроскопии профессора экспериментальной физики Львовской Высшей политехнической школы Лукаша Бодашевского открываются автором в украинском науковедении впервые. The article examines the role of the two representatives of the Lviv cohort of physicists in development and ultimate acknowledgment of the theory of atomism. The works on atomism of renowned Polish theoretical physicist Maryan Smolukhovsky, professor of the Lviv University, are well known to the Ukrainian scientifi c community, whereas the name of Lukasz Bodaszevsky, professor of experimental physics in the Lviv High Polytechnic School, and his works on Brownian movement and ultramicroscopy are revealed to the Ukrainian science world for the fi rst time.
first_indexed	2025-11-30T09:20:37Z
format	Article
fulltext	23ÏÈÒÀÍÍß ²ÑÒÎÐ²² ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕÍ²ÊÈ 2010 4 УДК 53(091); 53(092); 539.18/.19 ВНЕСОК ЛЬВІВСЬКИХ ФІЗИКІВ ДО УТВЕРДЖЕННЯ АТОМНОЇ ТЕОРІЇ БУДОВИ РЕЧОВИНИ ДЖОНА ДАЛЬТОНА Кожушко Б. В. (Інститут фізики НАН України, Київ ) В статье исследуется место и роль двоих представителей львовской школы физиков в победе учения об атомном строении вещества. Если о выдающемся польском физике- теоретике профессоре Львовского университета Марьяне Смолуховском достаточно хорошо известно, то приоритетные работы по броуновскому движению и ультрамикрос- копии профессора экпериментальной физики Львовской Высшей политехнической школы Лукаша Бодашевского открываются автором в украинском науковедении впервые. The article examines the role of the two representatives of the Lviv cohort of physicists in development and ultimate acknowledgment of the theory of atomism. The works on atomism of renowned Polish theoretical physicist Maryan Smolukhovsky, professor of the Lviv University, are well known to the Ukrainian scientifi c community, whereas the name of Lukasz Bodaszevsky, professor of experimental physics in the Lviv High Polytechnic School, and his works on Brownian movement and ultramicroscopy are revealed to the Ukrainian science world for the fi rst time. Понад два століття тому, а саме 6 ве- ресня 1803 р., англійський фізик і хімік Джон Дальтон (John Dalton, 1776-1844) в своєму лабораторному журналі склав першу таблицю атомної ваги деяких хімічних елементів. Відтоді закладений реаль- ний початок сучасної теорії хімічного атомізму і почала здійснюватися заповітна мрія багатьох попередніх поколінь науковців – пізнання істинної будови тіл в навколишньо- му природному середовищі. Проголосивши теорію атом- ної будови матерії, вчений здійснив переворот в науці. Популярність Д. Дальтона зростала від дня до дня, про нього заговорили за меж- ами Англії, його атомна теорія зацікави- ла вчених континентальної Європи. Доречно згадати, що атомізм (вчення про атоми) як натурфілософська і фізич- на теорія виник ще в давньогрецькій фі- лософській школі V-IV ст. до н.е., і саме тому назва „атом” грецькою мовою озна- чає „неподільний”. Гострі, а часом навіть жорсткі, дискусії щодо існування атомів як найменших неподільних часток хіміч- них елементів не вщухали в науковому середовищі до середини ХІХ ст., а припи- нися лише на самому почат- ку ХХ ст. після остаточної перемоги вчення про атомну будову речовин. Так, ще на- віть в 1900 р. такі видатні вчені як фізик Э. Мах і фізи- кохімік В. Оствальд (лауреат Нобелівської премії по хімії 1909 року) заявляли, що не бажають розглядати атоми інакше як гіпотезу. Але завдяки видат- ному успіхові двох фізиків-теоретиків, один з яких працював тоді на теренах Західної України, буквально через п’ять років ситуація стрімко змінилася на ко- ристь незаперечного визнання атомів. Чим глибше проводилися досліджен- ня, тим чіткіших обрисів набирало на- ÐÎÇÂÈÒÎÊ ÍÀÓÊÎÂÈÕ ² ÒÅÕÍ²×ÍÈÕ ²ÄÅÉ 24 ÏÈÒÀÍÍß ²ÑÒÎÐ²² ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕÍ²ÊÈ 2010 укове передбачення про існування по- ряд з атомами ще одного виду частинок речовини – молекул (комплексів мікро- частинок), які складаються з двох чи де- кількох атомів. Д. Дальтон також говорив про атоми і молекули, але не надавав зна- чення їхнім якісним відмінностям, вва- жаючи молекули складними атомами, а різницю між ними бачив лише кількіс- ну. Однозначне розмежування понять атома і молекули було закріплено лише в 1860 р. на Міжнародному з’їзді хіміків в м. Карлсрує. Це відбулося завдяки зна- чним досягненням хімії у проблематиці вчення про речовину, які утвердили уяв- лення про існування згаданих вище двох видів мікрочастинок. Наукові результати Дальтона надихну- ли прихильників атомно-молекулярного вчення на подальші здобутки. Так, на середину ХІХ ст. зусиллями, в першу чергу, німецьких фізиків Г. Гельмгольца (обґрунтував у 1847 р. закон збереження енергії) та Р. Клаузіуса (відкрив у 1850 р. другий закон термодинаміки), а трохи пізніше австрійського фізика Л. Боль- цмана (розвинув атомістичну теорію те- пла до стрункої, внутрішньо неконфлік- тної системи) сформувалася революцій- на наукова концепція теорії теплоти як перенесення кінетичної енергії від одно- го тіла до іншого в результаті взаємних та неперервних зіткнень частинок, з яких складаються ці тіла. Нова теорія отримала назву молеку- лярно-кінетичної теорії (М-К.Т) теплоти і в її основу Больцманом покладені уяв- лення про те, що всі тіла – тверді, рідкі і газоподібні – складаються із молекул, які перебувають у безперервному русі. В сучасній теоретичній фізиці термін „М-К.Т” вже не використовується, хоча він ще зустрічається в підручниках по курсу загальної фізики, а саме поняття „М-К.Т” замінено на „фізична кінетика” та „статистична фізика і механіка”. Створення такої ( М-К.Т) теорії те- плоти, здавалося, мало б назавжди по- ховати популярні (але помилкові!) в то- гочасному науковому світі концепції: а) існування особливої теплової речовини „теплороду” і „флюїдної теорії” теплоти, суть якої полягала в перетіканні теплоти як рідини від одного тіла до іншого та б) енергетизму – вчення, яке розглядало енергію як виключно єдину першоос- нову Всесвіту. Але, як з’ясувалося, для цього потрібні були ще значні зусилля вчених-атомістів протягом півстоліття. З цією метою фізикам-теоретикам на початку ХХ ст. довелося скористатися результатися досліджень, отриманих ще в першій половині ХІХ ст. шот- ландським біологом Робертом Броуном (Robert Brown, 1773-1858). Саме він у 1827 р., спостерігаючи під оптичним мікроскопом за хаотич- ним імпульсним рухом дрібних часточок квіткового пилку зважених (завислих) у водному розчині, випадково побачив нове незрозуміле для нього явище. Броун встановив, що спостережувані часточки повинні мати розміри близько 1 мікроме- тра і менше, щоб вони могли здійснюва- ти невпорядковані незалежні рухи, опи- суючи при цьому складні зигзагоподібні траєкторії. Рух часток ніколи не припи- нявся, його інтенсивність не залежала від часу, але зростала із збільшенням температури водного розчину, зменшен- ням його в’язкості та розмірів частинок. Окрім того трохи пізніше Броун довів, що відкрите ним явище характерне не тільки для органічних часточок, а і для ÐÎÇÂÈÒÎÊ ÍÀÓÊÎÂÈÕ ² ÒÅÕÍ²×ÍÈÕ ²ÄÅÉ 25ÏÈÒÀÍÍß ²ÑÒÎÐ²² ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕÍ²ÊÈ 2010 4 неорганічних також, тобто не залежить від їхньої хімічної природи. Значно пізніше (1888 р.) французь- кий фізик-експериментатор Льюїс Гуї (Louis Georges Gouy, 1854-1926) після проведення тривалих досліджень пере- конається, що переміщення частинок неможливо пояснити впорядкованим рухом теплових конвекційних потоків, які ми візуально бачимо, наприклад, для пилинок у повітрі в падаючому сонячно- му промені. Він довів, що рух частинок невпорядкований, хаотичний, не залеж- ний від зовнішніх умов, а дві частинки на відстані власного діаметра частіше за все починають рухатися в протилежні сторони. Така поведінка частинок отримала загальновідому сьогодні назву „броу- нівський рух” (Б.р) й саме цьому явищу, відкритому на початку ХІХ ст., лише в наступному столітті випала честь стати одним із трьох основних доказів реаль- ності існування М-К.Т теплоти. Броу- нівський рух є найвлучнішим наочним експериментальним підтвердженням суті молекулярно-кінетичної теорії як хаотичного теплового руху атомів і мо- лекул, бо невпорядкований імпульсний рух дрібних часток речовини, зважених в рідині або газі, відбувається завдяки дії теплових ударів молекул оточуючого середовища (рідини, газу). Розглядати Б.р, напевно, потрібно як дар людині від природи, тому що через видиме спосте- режуване явище з’явилась можливість пізнати невидиму структуру матерії на- вколишнього світу. Пояснити фізичну природу явища Броун не зміг, більше того, пройшло не- мало часу, допоки в 1905-1906 рр. один з найбільш визначних фізиків ХХ ст., майбутній лауреат Нобелівської премії 1921 року Альберт Ейнштейн (1879– 1955) і професор теоретичної фізики Львівського університету Мар’ян Смо- луховський (Marian Ritter von Smolan Smoluchowski, 1872-1917) незалежно один від одного своїми працями по те- орії Б.р довели істинність атомістичної теорії теплоти. Вчені майже одночасно усвідомили, що таємниче і, на перший погляд, не зрозуміле явище, яке відкрив Броун, може послужити найкращим підтвердженням правоти атомної теорії будови речовини. З цієї причини вони дуже активно взялися розробляти його теоретичне пояснення за допомогою ма- тематичного апарату. Наукова прозорливість як Ейнштейна, так і Смолуховського полягала в тому, що обидва пов’язували молекулярно- кінетичні характеристики речовини не з істинним шляхом, який реально прохо- дить броунівська частинка, а із середнім зміщенням центра мас частинки за пев- ний проміжок часу. Цікаво, що А. Ейнштейн на той час був мало кому відомим експертом Па- тентного бюро швейцарського міста Берна. Його стаття, опублікована в трав- ні 1905 р. у німецькому фізичному жур- налі „Annalen der Physik” [1], називалась „Про рух завислих в нерухомій рідині частинок, що вимагається молекулярно- кінетичною теорією теплоти”. Вже са- мою назвою статті учений хотів доказа- ти, що з М-К.Т будови матерії як необ- хідність випливає сам факт існування випадкового руху найдрібніших твердих частинок в рідинах. Навіть не всім фахівцям відомо, що дослідженнями Б.р М. Смолуховський розпочав займатися ще з 1900 р., задовго ÐÎÇÂÈÒÎÊ ÍÀÓÊÎÂÈÕ ² ÒÅÕÍ²×ÍÈÕ ²ÄÅÉ 26 ÏÈÒÀÍÍß ²ÑÒÎÐ²² ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕÍ²ÊÈ 2010 до праць Ейнштейна. Про це пише сам Смолуховський: „Питання про суть відкритого ботаніком Броуном (1827 р.) явища змулених у рідині мікроскопічних частинок, яке багато дискутувалося, нещодавно було підняте у двох теоре- тичних працях Ейнштейна, результати яких достатньо вдповідають тим, які я одержав декілька років тому, виходя- чи зовсім з інших міркувань... Я сподіва- юсь допомогти поясненню цього цікаво- го явища, тим більше, що мій метод є більш безпосереднім і простим, а тому може бути переконливішим, ніж метод Ейнштейна” [2]. Підходи до розв’язання задачі львів- ського фізика відрізнялися від ейнштей- нових: як прихильник статистичної фізики він шукав експериментальне підтвердження ідеї Больцмана. Учений зрозумів, що перевірити на практиці те- орію Больцмана можливо лише там, де статистична теорія, як більш загальна, виходить за рамки термодинаміки [3]. Хоча вихідні позиції Смолуховського відрізнялися від ейнштенівських, зате результати співпали досить точно. Сьо- годні вже загально прийнято вважати, що результат отриманий львівським професором простішим способом і тому він є більш переконливим. У чому ж полягав підхід Смолухов- ського ? Згідно до розповсюдженої на той час хибної думки німецького ботаніка К. Негелі (1879) та інших, броунівська частинка повинна мати у середньому нульове зміщення (тобто не повинна ру- хатися), оскільки молекули середовища штовхають її одночасно зі всіх сторін з однаковою ймовірністю. Пояснюється це тим, що у ХІХ ст. вчені не вміли те- оретично описувати за допомогою мате- матичного апарату процеси випадкового руху. Заслуга Смолуховського як раз в тому, що для розв’язання задач такого типу він вперше застосував математич- ний аналіз, що ґрунтувався на револю- ційному припущенні: безнадійно склад- ну динамічну задачу можна замінити відносно простим імовірнісним трак- туванням. Іншими словами, наслідок кожного зіткнення часточки речовини із молекулою середовища моделюється по типу підкидання монети „орел-решка”, а динамічні закони механіки лише визна- чають базові значення імовірностей у кожному елементарному акті взаємодії. Застосувавши цю ідею Смолуховський зумів вивести формулу руху броунів- ської частинки, яка пов’язує її середньо- квадратичне зміщення і поточний час спостереження [4]. Ця формула ввійшла до золотого фонду світової науки і відо- ма як „рівняння Смолуховського – Ей- нштейна”. Вперше застосовані Смолуховським оригінальні методики і отримані резуль- тати теорії Б.р стали основою для на- ступних багатьох наукових відкриттів. В подальшому, використовуючи отримані результати, здійснюючи власну програму встановлення зв’язку між Б.р, дифузією і флуктуаціями, Смолуховський створив теорію флуктуацій, а на її основі побу- дував теорію колоїдних розчинів. Слід зазначити, що описана в попередньому абзаці ідея Смолуховського покладена сьогодні в основу сучасної теорії стохас- тичних процесів як у природничих на- уках, так і в економіці. Польський фізик зі світовою славою М. Смолуховський працював у Львові з 1899 р. до 1913 р. Серед основополож- ÐÎÇÂÈÒÎÊ ÍÀÓÊÎÂÈÕ ² ÒÅÕÍ²×ÍÈÕ ²ÄÅÉ 27ÏÈÒÀÍÍß ²ÑÒÎÐ²² ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕÍ²ÊÈ 2010 4 них праць львівського періоду життя вченого є „До кінетичної теорії броунів- ського молекулярного руху і суспензії” (1906), „Середній рух газових молекул і його зв’язки з теорією дифузії”. За роз- робку теорії Б.р Академія мистецтв і наук (м. Відень) нагородила ученого престиж- ною премією ім. Л. Гайтінгера. На щастя, в Державному архіві об- ласті збереглася особова справа про- фесора М. Смолуховського, розпочата у 1899 р., а закінчена в 1913 р., яка міс- тить 54-и аркуші оригінальних докумен- тів [5]. Ознайомлення зі справою дало можливість уточнити деякі деталі. Так, велику цінність представляє описаний власною рукою ученого його життєвий шлях (36-38 листи справи), або так зване СV (Сurriculum Vitae), із переліком на- укових праць. Цей документ датований 24 лютого 1899 р. і встановлює невідо- мий раніше початок переходу Смолу- ховського з посади асистента кафедри теоретичної фізики на посаду приват- доцента. У справі зберігся оригіналь- ний рукописний варіант першої статті на тему кінетичної теорії теплоти [6] з власними правками автора, яку вчений направив до друку у 1900 р. Також спра- ва містить багато документів, які стосу- ються численних наукових закордонних відряджень ученого: запрошення, кло- потання, дозволи, звіти і т.п. Після переїзду зі Львова до Кракова, займаючи адміністративні посади завід- уючого кафедрою експериментальної фізики, декана філософського факульте- ту, а потім ректора знаменитого у Схід- ній Європі Ягеллонського університету, Смолуховський інтенсивно працює як науковець, продовжує плідно викорис- товувати здобутки львівського наукового періоду свого життя. Перебуваючи на по- саді ректора, передчасно помер в 1917 р. у 45-ти річному віці. В жодній публікації не згадується місце поховання великого польського фізика, але автор встановив його: це старовинний Раковицький цвин- тар (Cmentarz Rakowicki) у Кракові [7]. Теоретичні результати двох відомих фізиків незабаром блискуче підтвер- дилися експериментальними працями Ж. Перрена і Т. Сведберга. Після цього уже ні у кого не було жодних сумнівів щодо існування атомів та молекул як первісних частинок будь-якої речовини у Всесвіті. Приємно зазначити, що помітну роль у цьому успіхові світової науки відіграли вчені, які працювали на території сучас- ної України. У вітчизняній науковій лі- тературі з питань історії науки і техніки є публікації, які висвітлюють достатньо повно видатну роль лише М. Смолу- ховського, але про другого львівського вченого-дослідника Б.р у науковому світі знають набагато менше, а статті про ньо- го у нас взагалі відсутні. Ним був Лукаш Ян Бодашевський (Bodaszewski Łukasz Jan, 1849-1908?), який працюючи тоді у Вищій політех- нічній школі (сучасна назва з 2000 р. На- ціональний університет „Львівська по- літехніка”) − найстарішому технічному навчальному закладові України та Схід- ної Європи − на посаді асистента профе- сора фізики, вперше у світі спостерігав, описав та пояснив Б.р у газоподібному середовищі (хаотичні переміщення час- точок тютюнового диму у повітрі). На пленарному засіданні Наукового при- родничого товариства польських вчених ім. Коперніка у Львові, яке відбулося 8 лютого 1881 р., Бодашевський зробив ÐÎÇÂÈÒÎÊ ÍÀÓÊÎÂÈÕ ² ÒÅÕÍ²×ÍÈÕ ²ÄÅÉ 28 ÏÈÒÀÍÍß ²ÑÒÎÐ²² ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕÍ²ÊÈ 2010 на цю тему знамениту доповідь „O ruhu czasteczek ciał w stanie lotnym”. Свій ви- ступ вчений супроводжував наглядною експериментальною демонстрацією Б.р і того ж року праця була опублікована в науковому журналі „Космос”, який ви- давало товариство ім. Коперніка [8]. Слід зазначити, що відкриття львів- ського фізика було б неможливим, коли б він не використав замість звичайного оптичного мікроскопа виготовлений ним так званий ультрамікроскоп. Ультрамі- кроскопом називають оптичний прилад, в якому об’єкти досліджень освітлю- ються дуже сильним світловим пучком збоку, а спостерігаються на темному полі. Тому зважені часточки (напри- клад, диму) в повітрі бачимо у вигляді яскравих точок на темному полі зору. За- вдяки спеціальному способу освітлення значно зростає коефіцієнт збільшення мікроскопу, і лише це дало змогу Бода- шевському раніше від усіх спостерігати за переміщеннями найдрібніших колоїд- них часточок диму в повітрі. В 1881 р. він публікує у найстарішому технічному журналі Європи статтю [9], в якій опи- сує ультрамікроскоп власної конструк- ції. Фактично це можна вважати доказом відкриття нового оптичного приладу. Підтвердженням цього може бути сучас- на (2001 р.) фундаментальна наукова мо- нографія, де у розділі „Історичні аспек- ти аерозольних вимірювань” визнається пріоритет відкриття ультрамікроскопу за Бодашевським [10]. Документальні факти однозначно свідчать: польський вчений, який все життя прожив у Львові, використовував у своїх експериментах ультрамікрос- коп власної конструкції ще у 1881 р. На жаль, офіційна історія науки вважає, що розробили ультрамікроскоп для дослі- дження колоїдних розчинів і виготови- ли його на заводах фірми Карла Цейса в м. Йені австрійський хімік Р. Зигмон- ді разом із німецьким фізиком Г. Зі- дентропфом. Але відбулося це лише в 1903 р. До того ж, Ріхард Зигмонді отри- мав в 1925 р. Нобелівську премію з хімії за видатні результати дослідження при- роди колоїдних розчинів та створення для цього необхідних приладів і методик (ультрамікроскопія). Треба зазначити, що такі неприємні факти в історії науки і техніки не поодинокі. На думку авто- ра, найчастіше вони трапляються з тими ученими та винахідниками, за спинами яких не стояла їхня власна національна держава. Так було і в цьому випадку: від 1872 до 1918 рр. Польща не існувала як самостійна держава, а її етнічна терито- рія була розділена між трьома імперія- ми. Схожа доля спіткала відомого укра- їнського фізика Івана Пулюя у спірному питанні першості відкриття Х-променів: тоді українські землі також були розділе- ні, але поміж двома імперіями. Через рік Бодашевський опубліку- вав ще одну статтю в журналі “Космос” [11], в якій: провів огляд досягнень у вивченні Б.р вченими попередниками, дуже детально описав методику свого експерименту, переконливо довів, що ним спостерігалось якраз явище Б.р, а не щось інше. Використовуючи окрім тютюнового диму також дим від горін- ня паперу, солей амонію в момент їх утворення, випарів фосфорної кислоти, парів (водного розчину) соляної кисло- ти та азотної кислоти Бодашевський до- вів, що отримані результати не залежать від типу зважених у повітрі часточок. Крім того вчений-дослідник розробив ÐÎÇÂÈÒÎÊ ÍÀÓÊÎÂÈÕ ² ÒÅÕÍ²×ÍÈÕ ²ÄÅÉ 29ÏÈÒÀÍÍß ²ÑÒÎÐ²² ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕÍ²ÊÈ 2010 4 власну модель спостережуваного явища (так звану „модель кульок”), обрахував діаметри та швидкості переміщення кульок-часточок. Важливість дослідів Бодашевського високо оцінював Смолуховський, який посилався на його публікації, цитував їх та використовував отримані ним розмі- ри часток у власних статтях і моногра- фії про Б.р. Ім’я вченого в Україні незаслужено забуто. Достатньо сказати, що про Л. Бо- дашевського та його здобутки немає жодної згадки у сучасній (2008) об’ємній науковій монографії, присвяченій історії Національного університету „Львівська політехніка” [12]. Більше того, навіть у фундаментальній книзі „Польські вчені ХІХ і ХХ століть” („Uczeni polscy XIX- XX stulecia”), п’ять томів якої видані у Варшаві з 1994 по 2002 рр., також від- сутнє ім’я ученого. В колишньому СРСР хоча і визнавалася його першість у до- слідженнях Б.Р в газах, але тільки одним реченням та й то лише хіміками [13]. Авторові не вдалося знайти жодних згадок про вченого ні в Центральному державному історичному архіві України (м. Львів), ні в Державному архіві Львів- ської області, куди були передані всі доку- менти Вищої політехнічної школи включ- но з особовими справами професорсько- викладацького складу. Для уникнення плутанини і непорозуміння доречно відзначити, що ця навчальна інституція протягом часу свого існування не один раз змінювала назву: під час заснуван- ня (1844) відома як Технічна Академія у Львові, від 1877 р. як Вища політехнічна школа, яку в 1921 р. перейменовують у Львівську Політехніку, а з 1939 р. це вже Львівський політехнічний інститут. На жаль, маємо дуже скупу інформа- цію про життєвий шлях видатного учено- го. Так і не вдалося відшукати, коли та де здобув майбутній фізик базову шкільну освіту, не знайшлося жодної його інди- відуальної або хоча б колективної фото- графії. Друковані та електронні джерела дають дві різні дати смерті ученого – 14.02.1907 р. [14] та 1908 р., але без числа і місяця [15, 16]. Лише в одній науковій праці згадується точний час і місце його народження – 18 жовтня 1849 р., м. Львів [14]. Там же можна дізнатися, що Бода- шевський закінчив Технічну Академію у Львові (1872), і працював інженером на будівництві стратегічної для Галичини залізниці сполученням Львів – Стрий. Працю вже у Вищій Політехнічній школі розпочав на посаді асистента професора кафедри загальної фізики з 1877 р. і пе- ребував на ній до 1882 р. В 1881-82 рр. у зв’язку із важкою хворобою ректора інституту Ф. Стжелецького викладав за- мість нього фізику, фактично виконую- чи професорські обов’язки. Після його смерті (1883) отримав звання професора фізики. Слід згадати, що саме на цей же період часу випадають пріоритетні до- слідницькі роботи ученого над пробле- матикою броунівського руху. Від 1902 р. наукові інтереси ученого змінилися: він стає професором кафедри гідробудування Львівської політехніки, займається теоретичною гідромеханікою та гідравлікою, і в тому ж році розробляє оригінальну теорію хвилеподібного руху води. Формула Бодашевського, яка опи- сує плинність води, назавжди увійшла у фонд світової науки. Все життя вченого пов’язане зі Льво- вом, тут він народився тут і похований на полі № 17 музею-заповідника „Ли- ÐÎÇÂÈÒÎÊ ÍÀÓÊÎÂÈÕ ² ÒÅÕÍ²×ÍÈÕ ²ÄÅÉ 30 ÏÈÒÀÍÍß ²ÑÒÎÐ²² ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕÍ²ÊÈ 2010 чаківський цвинтар” [15]. У Путівни- ку для туристів і гостей, які відвідують кладовище, віддається шана Лукашеві Бодашевському лише як авторові тео- рії хвилеподібного руху води. Про це ж свідчить і напис на надмогильній плиті. Але, на жаль, немає ніякої згадки про відкриття ним явища Б.р для газів. Спираючись на дослідження проведе- ні Броуном, Бодашевським, Гуї та інши- ми екпериментаторами, використовуючи теоретичні результати Смолуховського та Ейнштейна, в 1908-1909 рр. француз- ський фізик Жан Баттист Перрен (Jean- Baptiste Perrin, 1870–1942) провів блис- кучу серію дослідів, які підтвердили правильність пояснення феномена Б.р фізиками-теоретиками. Стало остаточно ясно, що спостережувані хаотичні рухи броунівських частинок – це наслідок міжмолекулярних співударів. Крім того рівняння Смолуховського-Ейнштейна дозволило французу піти дальше: про- аналізувати та оцінити середнє число атомів і/або молекул, які співударяються із зваженою в рідині часточкою за пев- ний проміжок часу і, через цей показ- ник, розрахувати молярні числа різних рідин. Отримані результати дозволили Перрену дещо пізніше (в 1926 р.) стати лауреатом Нобелівської премії по фізиці за відкриття седиментаційної рівноваги емульсій, що стало одним із переконли- вих доказів існування молекул. Шведський фізико-хімік Теодор Сведберг (Theodor H.E. Svedberg, 1884- 1971), фотографуючи сліди колоїдних частинок в ультрамікроскопі, вико- нав (1906) на різноманітних колоїдних об’єктах експериментальну перевір- ку теорії флуктуацій Смолуховського. Отримані результати, описані в доктор- ській дисертації шведа „Вчення про ко- лоїдні розчини” (1907), мали вирішальне значення для доведення реальності існу- вання молекул і обґрунтування сучасних молекулярно-кінетичних уявлень. Свед- берг ретельно визначив коефіцієнти ди- фузії в колоїдних розчинах золота, сірки та інших. Знаменитий фізикохімік Віль- мгельм Освальд, який до останнього за- перечував існування атомів та молекул, у відгуку на дисертацію шведського вче- ного змушений був визнати себе пере- моженим і написати: „Отримую перший доказ кінетичної теорії”. Таким був фі- нал драматичної столітньої дискусії про атомну теорію Джона Дальтона. ЛІТЕРАТУРА Einstein A. Über die von der 1. molekularkinetischen Theorie der Wärme geforderte Bewegung von in ruhenden Flüssigkeiten suspendierten Teilchen / Annalen der Physik,-1905.-Band 17.- S.549–560. Литвинко А. С. Становлення статистичної 2. фізики в Україні (30-60 рр. ХХ ст.).- Київ: Вид-во „Фенікс”.- 2009.- С.110 Форостяна Н. П. Історичні аспекти у ви-3. вченні молекулярної фізики в середніх загальноосвітніх навчальних закладах України: Дис...канд.пед.наук:13.00.02 / Національний педагогічний універси- тет ім. М. П. Драгоманова.- Київ.-2002.- С.114-118 Von M. von Smoluchowski. Zur kinetischen 4. Theorie der Brownschen Molekularbewe- gung und der Suspensionen /Annalen der Physik.- 1906.- Band 21.- S.756–780 Державний архів Львівської області 5. (ДАЛО).- Ф 26.- Оп.5.- Спр.1762.- Арк.1-54 ДАЛО.- Ф.26.- Опис 5.-Спр.1762.- Арк..45 6. ( стаття опублікована: Smoluchowski M. O nowszych postępach na polu teoryj kinetyc- znych materyi // Prace matematyczno-fi zyc- zne.- 1900. -Tоm.12.- S. 112-135. http://pl.wikipedia.org/wiki/Cmentarz_7. Rakowicki ÐÎÇÂÈÒÎÊ ÍÀÓÊÎÂÈÕ ² ÒÅÕÍ²×ÍÈÕ ²ÄÅÉ 31ÏÈÒÀÍÍß ²ÑÒÎÐ²² ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕÍ²ÊÈ 2010 4 Bodaszewskі, L. J. O ruchu czasteczek ciał 8. w stanie lotnym. [On the motion of the parti- cles of bodies in the volatile state ] / Kosmos (Lwow): czasopismo polskiego Towarzystwa przyrodników imienia Kopernika.- `1881.- # 6.- Str. 49. Bodaszewskі, L. J. Rauch und Dampf unter 9. dem Mikroskop / Dinglers Politech. Journal.- 1881.- Bd.5.- S. 325. Aerosol measurement: principles, techniques 10. and applications /edited by Paul A. Baron and Klaus Willeke, (2nd edition). - New York: by John Wiley & Sons, Inc.,- 2001.- P.6, S.19. Bodaszewskі, L. J. Wyniki niektórych 11. doświadczeń fi zycznych / Kosmos (Lwow).- 1882.- #7.- Str. 177-182. Національний університет „Львівська 12. політехніка” / під заг.ред. Ю.Я. Бобало.- Київ.- Видав-чий.центр „Логос Україна”.- 2008.- 57 с. 13. Думанський А. В. Учение о коллоидах 13. (издание третье).- Москва-Ленинград.: Гос. научно-техн.изд-во химич. лит-ры,- 1948.- С.88. Z. Popławski. Wykaz pracownikow na-14. ukowych Politechniki Lwowskiey w latach 1844-1945.- Wroclaw.- Wyd-ctwo Politech. Wroclaw.- 1993.- S.109 Лупій Г. Львівський історико-культурний 15. музей заповідник “Личаківський цвинтар”.- Львів.- Вид-во ”Каменяр”.- 1996.- С.231 F. Kucharzewski. Szkoła Politechniczna 16. Lwowska / Przeglad Techniczny.- Warsza- wa.- 1916.- Tom LIV (#1 i 2).- str.4. УДК 631.363(9) ВНЕСОК КОЛЕКТИВУ НАУКОВЦІВ ТА КОНСТРУКТОРІВ ВНДІТ- ВМАШ У РОЗРОБКУ КОМПЛЕКТІВ МАШИН ДЛЯ ПРИГОТУ- ВАННЯ КОРМОСУМІШОК НА ТВАРИННИЦЬКИХ ФЕРМАХ Пилипенко А.Н., канд. техн. наук Ачкевич О.М., аспірантка (Національний університет біотехнології та природокористування України) В статье отражена эволюция разработки технических средств для приготов- ления кормовых смесей животным коллективом ВНИИживмаш, являющимся ос- новным научным, конструкторским, технологическим и координирующим центром страны по созданию машин и машинных комплексов для механизации работ в жи- вотноводстве второй половины ХХ в. The article refl ects the evolution of the development of technical means for the prepara- tion of animal feed mixtures VNIIzhivmash team, which is the main scientifi c, design, tech- nology and coordinating center of the country to build machines and machine systems for mechanization of farming the second half of the twentieth century. Всесоюзний науково-дослідний конструкторсько-технологічний інститут по машинах для комплексної механіза- ції і автоматизації тваринницьких ферм (ВНДІтвмаш) почав функціонувати з квітня 1971 р. як спадкоємець наукових та технічних розробок утвореного в 1958 р. у Києві Державного спеціалізованого конструкторського бюро (ДСКБ) по ма- шинах для тваринництва, яке стало пер- шою машинобудівною спеціалізованою конструкторською організацією, покли- каною розробляти машини і обладнання для всіх галузей тваринництва і забез- печувати розробками машинобудівні за- води країни, які випускали засоби меха- нізації тваринництва. Першочерговими завданнями Київського ДСКБ були ви- ÐÎÇÂÈÒÎÊ ÍÀÓÊÎÂÈÕ ² ÒÅÕÍ²×ÍÈÕ ²ÄÅÉ
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-77064
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	2077-9496
language	Ukrainian
last_indexed	2025-11-30T09:20:37Z
publishDate	2010
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
record_format	dspace
spelling	Кожушко, Б.В. 2015-02-19T12:45:48Z 2015-02-19T12:45:48Z 2010 Внесок львівських фізиків до утвердження атомної теорії будови речовини Джона Дальтона / Б.В. Кожушко // Питання історії науки і техніки. — 2010. — № 4. — С. 23-31. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. 2077-9496 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77064 53(091); 53(092); 539.18/.19 В статье исследуется место и роль двоих представителей львовской школы физиков в победе учения об атомном строении вещества. Если о выдающемся польском физике-теоретике профессоре Львовского университета Марьяне Смолуховском достаточно хорошо известно, то приоритетные работы по броуновскому движению и ультрамикроскопии профессора экспериментальной физики Львовской Высшей политехнической школы Лукаша Бодашевского открываются автором в украинском науковедении впервые. The article examines the role of the two representatives of the Lviv cohort of physicists in development and ultimate acknowledgment of the theory of atomism. The works on atomism of renowned Polish theoretical physicist Maryan Smolukhovsky, professor of the Lviv University, are well known to the Ukrainian scientifi c community, whereas the name of Lukasz Bodaszevsky, professor of experimental physics in the Lviv High Polytechnic School, and his works on Brownian movement and ultramicroscopy are revealed to the Ukrainian science world for the fi rst time. uk Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Питання історії науки і техніки Розвиток наукових і технічних ідей Внесок львівських фізиків до утвердження атомної теорії будови речовини Джона Дальтона Article published earlier
spellingShingle	Внесок львівських фізиків до утвердження атомної теорії будови речовини Джона Дальтона Кожушко, Б.В. Розвиток наукових і технічних ідей
title	Внесок львівських фізиків до утвердження атомної теорії будови речовини Джона Дальтона
title_full	Внесок львівських фізиків до утвердження атомної теорії будови речовини Джона Дальтона
title_fullStr	Внесок львівських фізиків до утвердження атомної теорії будови речовини Джона Дальтона
title_full_unstemmed	Внесок львівських фізиків до утвердження атомної теорії будови речовини Джона Дальтона
title_short	Внесок львівських фізиків до утвердження атомної теорії будови речовини Джона Дальтона
title_sort	внесок львівських фізиків до утвердження атомної теорії будови речовини джона дальтона
topic	Розвиток наукових і технічних ідей
topic_facet	Розвиток наукових і технічних ідей
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77064
work_keys_str_mv	AT kožuškobv vnesoklʹvívsʹkihfízikívdoutverdžennâatomnoíteorííbudovirečovinidžonadalʹtona

Внесок львівських фізиків до утвердження атомної теорії будови речовини Джона Дальтона

Institution

Similar Items