Дослідження з історії вітчизняного літакобудування

Рецензія на книгу: Харук А. Нарис історії авіаційної промисловості України (1910-ті – 1980-ті рр.): Монографія. – Львів: Вид-во Національного університету «Львівська політехніка», 2010. – 304 с....

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Питання історії науки і техніки
Date:	2010
Main Author:	Трофимович, В.В.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури 2010
Subjects:	Наукові публікації
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77070
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Дослідження з історії вітчизняного літакобудування / В.В. Трофимович // Питання історії науки і техніки. — 2010. — № 4. — С. 79-83. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859520536966594560
author	Трофимович, В.В.
author_facet	Трофимович, В.В.
citation_txt	Дослідження з історії вітчизняного літакобудування / В.В. Трофимович // Питання історії науки і техніки. — 2010. — № 4. — С. 79-83. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Питання історії науки і техніки
description	Рецензія на книгу: Харук А. Нарис історії авіаційної промисловості України (1910-ті – 1980-ті рр.): Монографія. – Львів: Вид-во Національного університету «Львівська політехніка», 2010. – 304 с.
first_indexed	2025-11-25T21:01:01Z
format	Article
fulltext	79ÏÈÒÀÍÍß ²ÑÒÎÐ²² ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕÍ²ÊÈ 2010 4 ЛИТЕРАТУРА Ефимьев А.В., Манжосов А.Н., Сидоров 1. П.Ф. Бронепоезда в Великой Отечествен- ной войне 1941–1945. – М.: Транспорт, 1992. – 246 с. Замулин В. Засекреченная Курская битва. 2. – М.: Яуза, Эксмо, 2008. – 784 с. 3. Замулин В. Курский излом. Решающая 3. битва Отечественной войны. – М.: Яуза, Эксмо, 2007. – 960 с. Лопуховский Л. Прохоровка без грифа се-4. кретности. – М.: Яуза, Эксмо, 2008. – 608 с. Пономаренко Р.О. Танк Т-34 на немецкой 5. службе // Матеріали 8-ї Всеукраїнської наукової конференції «Актуальні питан- ня історії науки і техніки» – Київ, 2009. – С.291-293. Такер-Джонс Э. Великий танковый гра-6. беж. – М.: Яуза – Эксмо, 2008. – 320 с. Уильямсон Г. СС – инструмент террора. – 7. Смоленск: Русич, 1999. – 416 с. 8. Baczyk N. Czolgi II Korpusu Panzernego 8. SS pod Kurskiem // Poligon, № 2, 2009. – S.86-99. Cazenave S., Warnick R. Tiger! – Bayeux: 9. Editions Heimdal, 2008. – 496 s. Jentz T. Panzertruppen 2. The Complete 10. Guide to the Creation & Combat Employ- ment of Germany’s tank Force. 1943-1945. – Atglen: Schiffer Military History, 1996. – 300 p. Newton S. Kursk. The German view. – DA 11. Capo Press, 2002. – 485 p. Rupp C. Im Feuer gestählt. Panzerjäger der 12. Waffen-SS. Division „Das Reich“. – Nation Europa Verlag, 1999. – 152 s. Sharpe M., Davis B. Waffen-SS Elite 1: 13. SS-Panzer Divisions Leibstandarte and Das Reich. – London: Compendium Publishing, 2008. – 192 p. Schneider W. Tigers in Combat II. – Stack-14. pole books, 2005. – 354 p. Schulze-Kossens R. Die Junkerschulen. 15. Militärischer Führernachwuchs der Waffen- SS. – Nation Europa Verlag, 1999. – 429 s. Stadler S. Die Offensive gegen Kursk 16. 1943. II.SS-Panzerkorps als Stosskeil im Grosskamppf. – Munin Verlag GmbH, Osnabruk, 1980. – 232 s. Yerger M. German Cross in Gold. Holders 17. of the SS and Police. Vol.1. “Das Reich”. – James Bender Publishing, 2003. – 432 p. Yerger M. German Cross in Gold. Holders 18. of the SS and Police. Vol.2. “Das Reich”. – James Bender Publishing, 2005. – 432 p. Yerger M. Knights of Steel. The Structure, 19. Development and Personalities of the 2.SS- Panzer-Division. Vol.1. – Published by M. Horetsky, 1989. – 262 p. УДК 94(477)”191/198”:623.746 ДОСЛІДЖЕННЯ З ІСТОРІЇ ВІТЧИЗНЯНОГО ЛІТАКОБУДУВАННЯ Харук А. Нарис історії авіаційної промисловості України (1910- ті – 1980-ті рр.): Монографія. – Львів: Вид-во Національно- го університету «Львівська політехніка», 2010. – 304 с. Трофимович В.В. (Національний університет «Острозька академія») Як відомо, Україна належить до дуже вузького кола країн, що мають розвину- ту авіаційну промисловість й спроможні здійснювати повний комплекс заходів з розробки й виробництва літальних апара- тів. Вітчизняне літакобудування має вже столітню історію, але досі в українській історіографії була відсутня комплексна праця, присвячена цій галузі промисло- вості. Автор у своєму дослідженні ро- ÍÀÓÊÎÂ² ÏÓÁË²ÊÀÖ²² 80 ÏÈÒÀÍÍß ²ÑÒÎÐ²² ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕÍ²ÊÈ 2010 бить саме таку спробу цілісного аналізу розвитку авіаційної промисловості Укра- їни від створення перших підприємств до припинення існування СРСР. Таке хронологічне обмеження слід визнати цілком виправданим, оскільки увесь час вітчизняне літакобудування розвивалось як складова частина загальноімперсько- го, а згодом загальносоюзного військово- промислового комплексу, і лише з про- голошенням незалежності України склалась якісно нова ситуація розвитку в умовах суверенітету. Та й проблеми авіабудування останнього двадцятиліття потребують осмислення з певної часової дистанції і являють швидше тему для пу- бліцистики, ніж для історії. Важливим елементом наукової но- визни рецензованого дослідження є за- пропонована й обґрунтована автором раціональна схема періодизації розвитку вітчизняної авіаційної промисловості [с. 20-27]. А. Харук цілком слушно крити- кує популярну в радянській (та й сучас- ній російській) історіографії концепцію поділу історії літакобудування на періо- ди «до 1917 р.» і «після 1917 р.», відзна- чаючи її принципову непридатність для українських реалій того часу. Натомість ним розроблена детальна періодизація, яка охоплює шість періодів, включаю- чи передісторію (до 1910 р.) і сучасний період (після 1991 р.). Для чотирьох пе- ріодів, які вписуються в хронологічні рамки монографії – раннього (1910-1919 рр.), міжвоєнного (1920-1941 рр.), від- будови й повоєнної конверсії (1943-1950 рр.) і науково-технічної революції (50- 80-ті рр. ХХ ст.) – запропонований поділ на окремі підетапи, які відображають реальні відмінності й специфіку у роз- витку галузі. Основу джерельної бази монографії становлять матеріали архівів Російської Федерації. Автор, зокрема, використовує фонди Державного архіву Російської Фе- дерації, Російського державного архіву економіки, низки військових архівів. Це цілком виправдано, оскільки з огляду на суворо централізований характер управ- ління авіаційною промисловістю пере- важна більшість документальних дже- рел відкладалась в московських архівах. Разом з тим, приділена належна увага й опрацюванню вітчизняних архівів (Цен- трального державного архіву громад- ських організацій України, Державного архіву м. Києва та ін.). Основна частина монографії побу- дована за хронологічним принципом. У другому розділі «Передумови станов- лення літакобудування» А. Харук подає короткий огляд тенденцій і напрямків еволюції літальних апаратів від кінця XVIII ст. до перших років ХХ ст. При цьому переконливо показано, що логіка розвитку конструкцій літальних апаратів – від аеростатів до дирижаблів і від безмоторних планерів до літаків – в Україні цілком відповідала загальносвітовим і, передусім, європейським тенденціям. Автор розглядає перші вдалі спроби побудови літаків в Україні, здійснені О. Кудашевим, І. Сікорським, О. Карпекою, І. Григоровичем та ін. [с. 38-41]. Певна увага приділена діяльності громадських авіаційних організацій (Київське товариство повітроплавання, АВІАТА тощо). Поряд із успіхами, проаналізовано й причини невдач, які призвели до того, що більшість створених в той період в Україні літаків так і лишились одиничними екземплярами, а низка талановитих конструкторів, у тому ÍÀÓÊÎÂ² ÏÓÁË²ÊÀÖ²² 81ÏÈÒÀÍÍß ²ÑÒÎÐ²² ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕÍ²ÊÈ 2010 4 лем австро-угорських окупаційних влас- тей, розглянув спроби урядів П. Скоро- падського та Директорії “реанімувати” деякі підприємства галузі. Четвертий розділ – “Формування галу- зі літакобудування України (1920-ті рр.)” – присвячений ранньому радянському періоду розвитку галузі. Автор показує деградацію авіаційної промисловості на початку 20-х рр., що виявилось у ліквіда- ції низки підприємств і перепрофілюван- ні інших з виробничих у ремонтні [с. 88- 91]. Досліджено й процеси відродження авіаційного виробництва – налагоджен- ня виробництва авіамоторів в Запоріж- жі, створення авіазаводу в Києві. Осо- бливо цікавим є аналіз історії створення Харківського авіазаводу [с. 104-107]. Як слушно відзначає автор, унікальність його полягала в тому, що, по-перше, це було єдине авіабудівне підприємство в СРСР, створене поза загальносоюзними структурами (в підпорядкування АТ “Ук- рповітрошлях”, а згодом – Раднаркому УСРР), а по-друге, Харківський авіаза- вод був єдиним в СРСР, який спеціалізу- вався на виробництві виключно цивіль- ної продукції (пасажирських літаків К-4 і К-5 конструкції К. Калініна). 30-ті рр. ХХ ст. стали для промисло- вості СРСР періодом індустріалізації, а для авіаційної промисловості – часом централізації й прискореної мілітариза- ції. Цьому періоду присвячено п’ятий розділ дослідження. А. Харук показує процеси централізації й мілітаризації на прикладі Харківського авіазаводу. Від- значено, що вже в 1930 р. підприємство було передане у загальносоюзне підпо- рядкування, що негативно позначилось на його перспективах – уряд СРСР вва- жав недоцільним розвиток стратегічної числі й І. Сікорський, залишили терени України. На думку автора це зумовлено, передусім, відсутністю належного фінансування авіації як з боку держави, так і з боку приватних підприємців. Становлення авіаційної промисло- вості в Україні відбувалось в роки, що передували Першій світовій війні, а сама війна призвела до бурхливого розвитку авіазаводів. Цим подіям присвячений третій розділ монографії – “Рання істо- рія виробництва літаків в Україні (1910- 1919 рр.)”. Автор показує процеси ста- новлення промислового літакобудування як на прикладі невеликої майстерні (Ф. Терещенко), так і відносно крупного під- приємства (“Анатра”). Саме одеській фірмі “Анатра” присвячено основну ува- гу – що, зрештою, не дивно, оскільки це підприємство було найбільшим авіазаво- дом на теренах України. Показано ево- люцію виробничої програми “Анатри” від ліцензійного копіювання іноземних зразків до впровадження у виробництво у 1916-1917 рр. літаків власної розробки “Анаде” та “Анасаль” [с. 58-61]. Поряд із тим, досліджено діяльність дрібніших підприємств галузі (завод Адаменка, майстерні КПІ тощо). На особливу увагу заслуговує здійснене А. Харуком дослі- дження заходів з розширення виробни- чої бази авіапромисловості – створення авіамоторного заводу “Дека”, літакобу- дівного “Матіас”, авіаційного осередку в м. Херсон, оскільки це коло питань досі в історіографії не розглядалось і відтво- рено автором на основі вперше введених в науковий обіг архівних джерел [с. 68- 75]. Окремий параграф присвячено ста- нові авіаційної промисловості України в 1918-1919 рр. [с. 77-81]. Автор дослідив діяльність заводу “Анатра” під контро- ÍÀÓÊÎÂ² ÏÓÁË²ÊÀÖ²² 82 ÏÈÒÀÍÍß ²ÑÒÎÐ²² ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕÍ²ÊÈ 2010 галузі в Харкові з огляду на відносну близькість міста до західного кордону [с. 112-113]. Паралельно відбувались про- цеси згортання цивільного виробництва (випуск пасажирських літаків припинив- ся 1934 р.) й переведення підприємства на виробництво військової продукції. Це було далеко не єдиним проявом сваволі союзного керівництва по відношенню до Харківського авіазаводу – в 1934 р. за вказівкою з Москви конструкторське бюро К. Калініна перевели до Вороне- жа, а КБ Й. Немана було фактично роз- громлене репресіями наприкінці 30-х рр. Наслідком цього, як слушно зауважує автор, стала неритмічність діяльності підприємства – завод постійно “лихома- нило” через зміну виробничих завдань [с. 130-142]. Поряд з Харківським авіазаводом автор аналізує діяльність інших підпри- ємств галузі. Не будемо зупинятись до- кладно на кожному з них, бо це неможли- ву з огляду на обмеженість об’єму рецен- зії. Звернемо лише увагу на дослідження діяльності Запорізького авіамоторного заводу. А. Харук, розглядаючи його ви- робничі програми, доходить обґрунтова- ного висновку про технологічну залеж- ність від західних країн – адже усі спро- би створити власний авіамотор великої потужності зазнали невдачі і, зрештою, підприємство займалось випуском і вдо- сконаленням моторів зразка французької фірми “Гном-Рон”. Підводячи підсумок, автор відзначає, що напередодні Великої Вітчизняної війни запорізьке підприєм- ство було єдиним значущим у масштабі СРСР авіаційним заводом, розташованим на теренах України. Воно забезпечувало 12,5 % загальносоюзного виробництва авіамоторів. Частка Харківського авіаза- воду у випуску літаків не перевищувала кількох відсотків, інші ж підприємства були ще дрібнішими. Автор вважає, що причиною цього була політика керівни- цтва СРСР, спрямована на обмеження розвитку авіапромисловості на території України [с. 162-163]. У шостому розділі автор досліджує особливості відбудови та повоєнної кон- версії авіаційної промисловості Украї- ни. Проаналізовано особливості відро- дження авіаційного виробництва в трьох основних центрах – Харкові, Києві та Запоріжжі – в 1943-1945 рр. А. Харук на основі аналізу архівних джерел показує, що радянське керівництво планувало на- лагодження повноцінного виробничого циклу лише на Запорізькому авіамотор- ному заводі, Київський і Харківський заводи мали лишатись тільки підприєм- ствами з складання літаків, без власних конструкторських бюро. Як наслідок, вже в 1945 р. постало питання про по- вну конверсію Київського і Харківського авіазаводів. Автор стисло характеризує драматичну, без перебільшення, бороть- бу за збереження авіаційної спеціалізації цих підприємств – чого, зрештою, вда- лось досягти [с. 172-175]. Найбільший за обсягом сьомий розділ монографії присвячено розвиткові авіаційної промисловості України в 50-80-х рр. ХХ ст. Автор відзначає, що цей період став часом інтенсивного розвитку вітчизняної авіапромисловості на основі широкого впровадження здобутків науково-технічної революції (турбогвинтових і турбореактивних літаків та двигунів до них). Варто відзначити цілковиту слушність думки А. Харука про те, що визначальною для розвитку української авіаційної промисловості ÍÀÓÊÎÂ² ÏÓÁË²ÊÀÖ²² 83ÏÈÒÀÍÍß ²ÑÒÎÐ²² ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕÍ²ÊÈ 2010 4 подією стало переведення в 1952 р. до Києва КБ О. Антонова. Завдяки цьому в структурі галузі з’явилась проектно- конструкторська організація, здатна забезпечити створення кінцевого продукту – літальних апаратів. Це активізувало роботу серійних авіазаводів та виробників авіаційних двигунів. Дозволимо собі процитувати наведені автором слова О. Антонова з листа до Держплану СРСР (1957 р.): “Целесообразно… строить на Украине серийные самолеты украинского же происхождения, т.е. спроектированные нашим ОКБ с двигателями, создаваемыми на Украине – ОКБ главного конструктора Ивченко” [с. 191]. А. Харук переконливо показує, що ідеї О. Антонова були реалі- зовані через посилення коопераційних зв'язків між українськими авіазаводами. Станом на середину 80-х рр. Київське і Харківське авіаційні виробничі об'єднання виготовляли літаки конструкції О. Анто- нова, а двигуни для них проектувались і випускались в Запоріжжі. На думку ав- тора, це дозоляє (з певною обережністю) говорити про формування в Україні влас- ного авіаційно-промислового комплексу [с. 268]. Дослідник докладно аналізує основні програми зі створення нових типів літаків під керівництво О. Антонова, роблячи ви- сновок про те, що київське КБ в масшта- бах СРСР було провідною організацією з розробки військово-транспортних літаків різних класів вантажопідйомності (лег- ких Ан-26, Ан-32, Ан-72, середніх Ан-8, Ан-12, Ан-70 та важких Ан-22 і Ан-124). Поряд із тим, воно займалось створен- ням пасажирських літаків (Ан-10, Ан-14, Ан-24, Ан-28). Серед маловідомих до- слідникам моментів, на які звертає увагу автор монографії, відзначимо досліджен- ня такого характерного для радянської командно-адміністративної системи яви- ща, як «підкилимна» боротьба у відом- ствах. Зокрема, в середині 50-х рр. така боротьба точилась за Харківський авіа- завод між КБ С. Ільюшина та А. Туполє- ва і завершилась перемогою останнього, внаслідок чого підприємство на три деся- тиліття було завантажене виробництвом пасажирських літаків Ту-104, Ту-124 і Ту- 134 [с. 213-216]. А в 70-80-х рр. жертвою такої боротьби став сільськогосподар- ський літак Ан-3, який через протидію Міністерства авіаційної промисловості СРСР так і не був впроваджений в серійне виробництво [с. 227-228]. Поряд з дослідженням літакобуду- вання, А. Харук розглядає й особливос- ті створення нових зразків і серійного виробництва авіадвигунів в Запоріжжі. Відзначено, що тут були впроваджені у виробництво турбогвинтові (АІ-20, АІ- 24) та двоконтурні турбореактивні (АІ- 25, Д-18, Д-36 та ін.) двигуни різних кла- сів потужності [с. 251-252]. Відзначимо, що А. Харук досить ши- роко використовує табличну форму уза- гальнення інформації як в основному тексті, так і в додатках. Це робить інфор- мацію зручнішою для сприйняття. Поряд із тим, у книзі відсутній ілюстративний матеріал, наявність якого у вигляді фо- тографій та схем зробила б монографію більш наочною. Монографія А.І. Харука є першою у вітчизняній історіографії комплексною працею, присвяченою історії авіаційної промисловості України. Автор формулює у ній цілісне бачення процесу становлен- ня й розвитку цієї високотехнологічної галузі, аналізує як основні досягнення, так і найбільш суттєві прорахунки. ÍÀÓÊÎÂ² ÏÓÁË²ÊÀÖ²²
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-77070
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	2077-9496
language	Ukrainian
last_indexed	2025-11-25T21:01:01Z
publishDate	2010
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
record_format	dspace
spelling	Трофимович, В.В. 2015-02-19T12:50:25Z 2015-02-19T12:50:25Z 2010 Дослідження з історії вітчизняного літакобудування / В.В. Трофимович // Питання історії науки і техніки. — 2010. — № 4. — С. 79-83. — укр. 2077-9496 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77070 94(477)”191/198”:623.746 Рецензія на книгу: Харук А. Нарис історії авіаційної промисловості України (1910-ті – 1980-ті рр.): Монографія. – Львів: Вид-во Національного університету «Львівська політехніка», 2010. – 304 с. uk Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Питання історії науки і техніки Наукові публікації Дослідження з історії вітчизняного літакобудування Article published earlier
spellingShingle	Дослідження з історії вітчизняного літакобудування Трофимович, В.В. Наукові публікації
title	Дослідження з історії вітчизняного літакобудування
title_full	Дослідження з історії вітчизняного літакобудування
title_fullStr	Дослідження з історії вітчизняного літакобудування
title_full_unstemmed	Дослідження з історії вітчизняного літакобудування
title_short	Дослідження з історії вітчизняного літакобудування
title_sort	дослідження з історії вітчизняного літакобудування
topic	Наукові публікації
topic_facet	Наукові публікації
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77070
work_keys_str_mv	AT trofimovičvv doslídžennâzístoríívítčiznânogolítakobuduvannâ

Дослідження з історії вітчизняного літакобудування

Institution

Similar Items