Дослідження з історії вітчизняного літакобудування
Рецензія на книгу: Харук А. Нарис історії авіаційної промисловості України (1910-ті – 1980-ті рр.): Монографія. – Львів: Вид-во Національного університету «Львівська політехніка», 2010. – 304 с....
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Питання історії науки і техніки |
|---|---|
| Дата: | 2010 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
2010
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77070 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Дослідження з історії вітчизняного літакобудування / В.В. Трофимович // Питання історії науки і техніки. — 2010. — № 4. — С. 79-83. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859520536966594560 |
|---|---|
| author | Трофимович, В.В. |
| author_facet | Трофимович, В.В. |
| citation_txt | Дослідження з історії вітчизняного літакобудування / В.В. Трофимович // Питання історії науки і техніки. — 2010. — № 4. — С. 79-83. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Питання історії науки і техніки |
| description | Рецензія на книгу: Харук А. Нарис історії авіаційної промисловості України (1910-ті – 1980-ті рр.): Монографія. – Львів: Вид-во Національного університету «Львівська політехніка», 2010. – 304 с.
|
| first_indexed | 2025-11-25T21:01:01Z |
| format | Article |
| fulltext |
79ÏÈÒÀÍÍß ²ÑÒÎв² ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕͲÊÈ 2010 4
ЛИТЕРАТУРА
Ефимьев А.В., Манжосов А.Н., Сидоров 1.
П.Ф. Бронепоезда в Великой Отечествен-
ной войне 1941–1945. – М.: Транспорт,
1992. – 246 с.
Замулин В. Засекреченная Курская битва. 2.
– М.: Яуза, Эксмо, 2008. – 784 с.
3. Замулин В. Курский излом. Решающая 3.
битва Отечественной войны. – М.: Яуза,
Эксмо, 2007. – 960 с.
Лопуховский Л. Прохоровка без грифа се-4.
кретности. – М.: Яуза, Эксмо, 2008. – 608 с.
Пономаренко Р.О. Танк Т-34 на немецкой 5.
службе // Матеріали 8-ї Всеукраїнської
наукової конференції «Актуальні питан-
ня історії науки і техніки» – Київ, 2009.
– С.291-293.
Такер-Джонс Э. Великий танковый гра-6.
беж. – М.: Яуза – Эксмо, 2008. – 320 с.
Уильямсон Г. СС – инструмент террора. – 7.
Смоленск: Русич, 1999. – 416 с.
8. Baczyk N. Czolgi II Korpusu Panzernego 8.
SS pod Kurskiem // Poligon, № 2, 2009. –
S.86-99.
Cazenave S., Warnick R. Tiger! – Bayeux: 9.
Editions Heimdal, 2008. – 496 s.
Jentz T. Panzertruppen 2. The Complete 10.
Guide to the Creation & Combat Employ-
ment of Germany’s tank Force. 1943-1945.
– Atglen: Schiffer Military History, 1996. –
300 p.
Newton S. Kursk. The German view. – DA 11.
Capo Press, 2002. – 485 p.
Rupp C. Im Feuer gestählt. Panzerjäger der 12.
Waffen-SS. Division „Das Reich“. – Nation
Europa Verlag, 1999. – 152 s.
Sharpe M., Davis B. Waffen-SS Elite 1: 13.
SS-Panzer Divisions Leibstandarte and Das
Reich. – London: Compendium Publishing,
2008. – 192 p.
Schneider W. Tigers in Combat II. – Stack-14.
pole books, 2005. – 354 p.
Schulze-Kossens R. Die Junkerschulen. 15.
Militärischer Führernachwuchs der Waffen-
SS. – Nation Europa Verlag, 1999. – 429 s.
Stadler S. Die Offensive gegen Kursk 16.
1943. II.SS-Panzerkorps als Stosskeil im
Grosskamppf. – Munin Verlag GmbH,
Osnabruk, 1980. – 232 s.
Yerger M. German Cross in Gold. Holders 17.
of the SS and Police. Vol.1. “Das Reich”. –
James Bender Publishing, 2003. – 432 p.
Yerger M. German Cross in Gold. Holders 18.
of the SS and Police. Vol.2. “Das Reich”. –
James Bender Publishing, 2005. – 432 p.
Yerger M. Knights of Steel. The Structure, 19.
Development and Personalities of the 2.SS-
Panzer-Division. Vol.1. – Published by M.
Horetsky, 1989. – 262 p.
УДК 94(477)”191/198”:623.746
ДОСЛІДЖЕННЯ З ІСТОРІЇ ВІТЧИЗНЯНОГО ЛІТАКОБУДУВАННЯ
Харук А. Нарис історії авіаційної промисловості України (1910-
ті – 1980-ті рр.): Монографія. – Львів: Вид-во Національно-
го університету «Львівська політехніка», 2010. – 304 с.
Трофимович В.В.
(Національний університет «Острозька академія»)
Як відомо, Україна належить до дуже
вузького кола країн, що мають розвину-
ту авіаційну промисловість й спроможні
здійснювати повний комплекс заходів з
розробки й виробництва літальних апара-
тів. Вітчизняне літакобудування має вже
столітню історію, але досі в українській
історіографії була відсутня комплексна
праця, присвячена цій галузі промисло-
вості. Автор у своєму дослідженні ро-
ÍÀÓÊβ ÏÓÁ˲ÊÀÖ²²
80 ÏÈÒÀÍÍß ²ÑÒÎв² ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕͲÊÈ 2010
бить саме таку спробу цілісного аналізу
розвитку авіаційної промисловості Укра-
їни від створення перших підприємств
до припинення існування СРСР. Таке
хронологічне обмеження слід визнати
цілком виправданим, оскільки увесь час
вітчизняне літакобудування розвивалось
як складова частина загальноімперсько-
го, а згодом загальносоюзного військово-
промислового комплексу, і лише з про-
голошенням незалежності України
склалась якісно нова ситуація розвитку
в умовах суверенітету. Та й проблеми
авіабудування останнього двадцятиліття
потребують осмислення з певної часової
дистанції і являють швидше тему для пу-
бліцистики, ніж для історії.
Важливим елементом наукової но-
визни рецензованого дослідження є за-
пропонована й обґрунтована автором
раціональна схема періодизації розвитку
вітчизняної авіаційної промисловості [с.
20-27]. А. Харук цілком слушно крити-
кує популярну в радянській (та й сучас-
ній російській) історіографії концепцію
поділу історії літакобудування на періо-
ди «до 1917 р.» і «після 1917 р.», відзна-
чаючи її принципову непридатність для
українських реалій того часу. Натомість
ним розроблена детальна періодизація,
яка охоплює шість періодів, включаю-
чи передісторію (до 1910 р.) і сучасний
період (після 1991 р.). Для чотирьох пе-
ріодів, які вписуються в хронологічні
рамки монографії – раннього (1910-1919
рр.), міжвоєнного (1920-1941 рр.), від-
будови й повоєнної конверсії (1943-1950
рр.) і науково-технічної революції (50-
80-ті рр. ХХ ст.) – запропонований поділ
на окремі підетапи, які відображають
реальні відмінності й специфіку у роз-
витку галузі.
Основу джерельної бази монографії
становлять матеріали архівів Російської
Федерації. Автор, зокрема, використовує
фонди Державного архіву Російської Фе-
дерації, Російського державного архіву
економіки, низки військових архівів. Це
цілком виправдано, оскільки з огляду на
суворо централізований характер управ-
ління авіаційною промисловістю пере-
важна більшість документальних дже-
рел відкладалась в московських архівах.
Разом з тим, приділена належна увага й
опрацюванню вітчизняних архівів (Цен-
трального державного архіву громад-
ських організацій України, Державного
архіву м. Києва та ін.).
Основна частина монографії побу-
дована за хронологічним принципом. У
другому розділі «Передумови станов-
лення літакобудування» А. Харук подає
короткий огляд тенденцій і напрямків
еволюції літальних апаратів від кінця
XVIII ст. до перших років ХХ ст. При
цьому переконливо показано, що логіка
розвитку конструкцій літальних апаратів
– від аеростатів до дирижаблів і від
безмоторних планерів до літаків – в Україні
цілком відповідала загальносвітовим і,
передусім, європейським тенденціям.
Автор розглядає перші вдалі спроби
побудови літаків в Україні, здійснені О.
Кудашевим, І. Сікорським, О. Карпекою,
І. Григоровичем та ін. [с. 38-41]. Певна
увага приділена діяльності громадських
авіаційних організацій (Київське
товариство повітроплавання, АВІАТА
тощо). Поряд із успіхами, проаналізовано
й причини невдач, які призвели до
того, що більшість створених в той
період в Україні літаків так і лишились
одиничними екземплярами, а низка
талановитих конструкторів, у тому
ÍÀÓÊβ ÏÓÁ˲ÊÀÖ²²
81ÏÈÒÀÍÍß ²ÑÒÎв² ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕͲÊÈ 2010 4
лем австро-угорських окупаційних влас-
тей, розглянув спроби урядів П. Скоро-
падського та Директорії “реанімувати”
деякі підприємства галузі.
Четвертий розділ – “Формування галу-
зі літакобудування України (1920-ті рр.)”
– присвячений ранньому радянському
періоду розвитку галузі. Автор показує
деградацію авіаційної промисловості на
початку 20-х рр., що виявилось у ліквіда-
ції низки підприємств і перепрофілюван-
ні інших з виробничих у ремонтні [с. 88-
91]. Досліджено й процеси відродження
авіаційного виробництва – налагоджен-
ня виробництва авіамоторів в Запоріж-
жі, створення авіазаводу в Києві. Осо-
бливо цікавим є аналіз історії створення
Харківського авіазаводу [с. 104-107]. Як
слушно відзначає автор, унікальність
його полягала в тому, що, по-перше, це
було єдине авіабудівне підприємство в
СРСР, створене поза загальносоюзними
структурами (в підпорядкування АТ “Ук-
рповітрошлях”, а згодом – Раднаркому
УСРР), а по-друге, Харківський авіаза-
вод був єдиним в СРСР, який спеціалізу-
вався на виробництві виключно цивіль-
ної продукції (пасажирських літаків К-4
і К-5 конструкції К. Калініна).
30-ті рр. ХХ ст. стали для промисло-
вості СРСР періодом індустріалізації,
а для авіаційної промисловості – часом
централізації й прискореної мілітариза-
ції. Цьому періоду присвячено п’ятий
розділ дослідження. А. Харук показує
процеси централізації й мілітаризації на
прикладі Харківського авіазаводу. Від-
значено, що вже в 1930 р. підприємство
було передане у загальносоюзне підпо-
рядкування, що негативно позначилось
на його перспективах – уряд СРСР вва-
жав недоцільним розвиток стратегічної
числі й І. Сікорський, залишили терени
України. На думку автора це зумовлено,
передусім, відсутністю належного
фінансування авіації як з боку держави,
так і з боку приватних підприємців.
Становлення авіаційної промисло-
вості в Україні відбувалось в роки, що
передували Першій світовій війні, а сама
війна призвела до бурхливого розвитку
авіазаводів. Цим подіям присвячений
третій розділ монографії – “Рання істо-
рія виробництва літаків в Україні (1910-
1919 рр.)”. Автор показує процеси ста-
новлення промислового літакобудування
як на прикладі невеликої майстерні (Ф.
Терещенко), так і відносно крупного під-
приємства (“Анатра”). Саме одеській
фірмі “Анатра” присвячено основну ува-
гу – що, зрештою, не дивно, оскільки це
підприємство було найбільшим авіазаво-
дом на теренах України. Показано ево-
люцію виробничої програми “Анатри”
від ліцензійного копіювання іноземних
зразків до впровадження у виробництво
у 1916-1917 рр. літаків власної розробки
“Анаде” та “Анасаль” [с. 58-61]. Поряд
із тим, досліджено діяльність дрібніших
підприємств галузі (завод Адаменка,
майстерні КПІ тощо). На особливу увагу
заслуговує здійснене А. Харуком дослі-
дження заходів з розширення виробни-
чої бази авіапромисловості – створення
авіамоторного заводу “Дека”, літакобу-
дівного “Матіас”, авіаційного осередку в
м. Херсон, оскільки це коло питань досі
в історіографії не розглядалось і відтво-
рено автором на основі вперше введених
в науковий обіг архівних джерел [с. 68-
75]. Окремий параграф присвячено ста-
нові авіаційної промисловості України в
1918-1919 рр. [с. 77-81]. Автор дослідив
діяльність заводу “Анатра” під контро-
ÍÀÓÊβ ÏÓÁ˲ÊÀÖ²²
82 ÏÈÒÀÍÍß ²ÑÒÎв² ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕͲÊÈ 2010
галузі в Харкові з огляду на відносну
близькість міста до західного кордону [с.
112-113]. Паралельно відбувались про-
цеси згортання цивільного виробництва
(випуск пасажирських літаків припинив-
ся 1934 р.) й переведення підприємства
на виробництво військової продукції. Це
було далеко не єдиним проявом сваволі
союзного керівництва по відношенню
до Харківського авіазаводу – в 1934 р.
за вказівкою з Москви конструкторське
бюро К. Калініна перевели до Вороне-
жа, а КБ Й. Немана було фактично роз-
громлене репресіями наприкінці 30-х рр.
Наслідком цього, як слушно зауважує
автор, стала неритмічність діяльності
підприємства – завод постійно “лихома-
нило” через зміну виробничих завдань
[с. 130-142].
Поряд з Харківським авіазаводом
автор аналізує діяльність інших підпри-
ємств галузі. Не будемо зупинятись до-
кладно на кожному з них, бо це неможли-
ву з огляду на обмеженість об’єму рецен-
зії. Звернемо лише увагу на дослідження
діяльності Запорізького авіамоторного
заводу. А. Харук, розглядаючи його ви-
робничі програми, доходить обґрунтова-
ного висновку про технологічну залеж-
ність від західних країн – адже усі спро-
би створити власний авіамотор великої
потужності зазнали невдачі і, зрештою,
підприємство займалось випуском і вдо-
сконаленням моторів зразка французької
фірми “Гном-Рон”. Підводячи підсумок,
автор відзначає, що напередодні Великої
Вітчизняної війни запорізьке підприєм-
ство було єдиним значущим у масштабі
СРСР авіаційним заводом, розташованим
на теренах України. Воно забезпечувало
12,5 % загальносоюзного виробництва
авіамоторів. Частка Харківського авіаза-
воду у випуску літаків не перевищувала
кількох відсотків, інші ж підприємства
були ще дрібнішими. Автор вважає, що
причиною цього була політика керівни-
цтва СРСР, спрямована на обмеження
розвитку авіапромисловості на території
України [с. 162-163].
У шостому розділі автор досліджує
особливості відбудови та повоєнної кон-
версії авіаційної промисловості Украї-
ни. Проаналізовано особливості відро-
дження авіаційного виробництва в трьох
основних центрах – Харкові, Києві та
Запоріжжі – в 1943-1945 рр. А. Харук на
основі аналізу архівних джерел показує,
що радянське керівництво планувало на-
лагодження повноцінного виробничого
циклу лише на Запорізькому авіамотор-
ному заводі, Київський і Харківський
заводи мали лишатись тільки підприєм-
ствами з складання літаків, без власних
конструкторських бюро. Як наслідок,
вже в 1945 р. постало питання про по-
вну конверсію Київського і Харківського
авіазаводів. Автор стисло характеризує
драматичну, без перебільшення, бороть-
бу за збереження авіаційної спеціалізації
цих підприємств – чого, зрештою, вда-
лось досягти [с. 172-175].
Найбільший за обсягом сьомий
розділ монографії присвячено розвиткові
авіаційної промисловості України в
50-80-х рр. ХХ ст. Автор відзначає, що
цей період став часом інтенсивного
розвитку вітчизняної авіапромисловості
на основі широкого впровадження
здобутків науково-технічної революції
(турбогвинтових і турбореактивних літаків
та двигунів до них). Варто відзначити
цілковиту слушність думки А. Харука
про те, що визначальною для розвитку
української авіаційної промисловості
ÍÀÓÊβ ÏÓÁ˲ÊÀÖ²²
83ÏÈÒÀÍÍß ²ÑÒÎв² ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕͲÊÈ 2010 4
подією стало переведення в 1952 р. до
Києва КБ О. Антонова. Завдяки цьому
в структурі галузі з’явилась проектно-
конструкторська організація, здатна
забезпечити створення кінцевого продукту
– літальних апаратів. Це активізувало
роботу серійних авіазаводів та виробників
авіаційних двигунів. Дозволимо собі
процитувати наведені автором слова О.
Антонова з листа до Держплану СРСР
(1957 р.): “Целесообразно… строить на
Украине серийные самолеты украинского
же происхождения, т.е. спроектированные
нашим ОКБ с двигателями, создаваемыми
на Украине – ОКБ главного конструктора
Ивченко” [с. 191]. А. Харук переконливо
показує, що ідеї О. Антонова були реалі-
зовані через посилення коопераційних
зв'язків між українськими авіазаводами.
Станом на середину 80-х рр. Київське і
Харківське авіаційні виробничі об'єднання
виготовляли літаки конструкції О. Анто-
нова, а двигуни для них проектувались і
випускались в Запоріжжі. На думку ав-
тора, це дозоляє (з певною обережністю)
говорити про формування в Україні влас-
ного авіаційно-промислового комплексу
[с. 268].
Дослідник докладно аналізує основні
програми зі створення нових типів літаків
під керівництво О. Антонова, роблячи ви-
сновок про те, що київське КБ в масшта-
бах СРСР було провідною організацією з
розробки військово-транспортних літаків
різних класів вантажопідйомності (лег-
ких Ан-26, Ан-32, Ан-72, середніх Ан-8,
Ан-12, Ан-70 та важких Ан-22 і Ан-124).
Поряд із тим, воно займалось створен-
ням пасажирських літаків (Ан-10, Ан-14,
Ан-24, Ан-28). Серед маловідомих до-
слідникам моментів, на які звертає увагу
автор монографії, відзначимо досліджен-
ня такого характерного для радянської
командно-адміністративної системи яви-
ща, як «підкилимна» боротьба у відом-
ствах. Зокрема, в середині 50-х рр. така
боротьба точилась за Харківський авіа-
завод між КБ С. Ільюшина та А. Туполє-
ва і завершилась перемогою останнього,
внаслідок чого підприємство на три деся-
тиліття було завантажене виробництвом
пасажирських літаків Ту-104, Ту-124 і Ту-
134 [с. 213-216]. А в 70-80-х рр. жертвою
такої боротьби став сільськогосподар-
ський літак Ан-3, який через протидію
Міністерства авіаційної промисловості
СРСР так і не був впроваджений в серійне
виробництво [с. 227-228].
Поряд з дослідженням літакобуду-
вання, А. Харук розглядає й особливос-
ті створення нових зразків і серійного
виробництва авіадвигунів в Запоріжжі.
Відзначено, що тут були впроваджені у
виробництво турбогвинтові (АІ-20, АІ-
24) та двоконтурні турбореактивні (АІ-
25, Д-18, Д-36 та ін.) двигуни різних кла-
сів потужності [с. 251-252].
Відзначимо, що А. Харук досить ши-
роко використовує табличну форму уза-
гальнення інформації як в основному
тексті, так і в додатках. Це робить інфор-
мацію зручнішою для сприйняття. Поряд
із тим, у книзі відсутній ілюстративний
матеріал, наявність якого у вигляді фо-
тографій та схем зробила б монографію
більш наочною.
Монографія А.І. Харука є першою у
вітчизняній історіографії комплексною
працею, присвяченою історії авіаційної
промисловості України. Автор формулює
у ній цілісне бачення процесу становлен-
ня й розвитку цієї високотехнологічної
галузі, аналізує як основні досягнення,
так і найбільш суттєві прорахунки.
ÍÀÓÊβ ÏÓÁ˲ÊÀÖ²²
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-77070 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2077-9496 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-25T21:01:01Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури |
| record_format | dspace |
| spelling | Трофимович, В.В. 2015-02-19T12:50:25Z 2015-02-19T12:50:25Z 2010 Дослідження з історії вітчизняного літакобудування / В.В. Трофимович // Питання історії науки і техніки. — 2010. — № 4. — С. 79-83. — укр. 2077-9496 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77070 94(477)”191/198”:623.746 Рецензія на книгу: Харук А. Нарис історії авіаційної промисловості України (1910-ті – 1980-ті рр.): Монографія. – Львів: Вид-во Національного університету «Львівська політехніка», 2010. – 304 с. uk Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Питання історії науки і техніки Наукові публікації Дослідження з історії вітчизняного літакобудування Article published earlier |
| spellingShingle | Дослідження з історії вітчизняного літакобудування Трофимович, В.В. Наукові публікації |
| title | Дослідження з історії вітчизняного літакобудування |
| title_full | Дослідження з історії вітчизняного літакобудування |
| title_fullStr | Дослідження з історії вітчизняного літакобудування |
| title_full_unstemmed | Дослідження з історії вітчизняного літакобудування |
| title_short | Дослідження з історії вітчизняного літакобудування |
| title_sort | дослідження з історії вітчизняного літакобудування |
| topic | Наукові публікації |
| topic_facet | Наукові публікації |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77070 |
| work_keys_str_mv | AT trofimovičvv doslídžennâzístoríívítčiznânogolítakobuduvannâ |