Закладення основ панцерного суднобудування в Російській імперії в 60-70 рр. ХІХ ст.

На тлі світових технічних новацій розкриваються реформи у суднобудуванні, що започаткували будівництво панцерних кораблів. На фоне мировых технических новаций раскрываются реформы в судостроении, положившие начало в строительстве панцирных кораблей. The reforms in shipbuilding, that initiated the co...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:	Питання історії науки і техніки
Datum:	2011
1. Verfasser:	Рижева, Н.О.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури 2011
Schlagworte:	Історія галузей і підприємств
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77132
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Закладення основ панцерного суднобудування в Російській імперії в 60-70 рр. ХІХ ст. / Н.О. Рижева // Питання історії науки і техніки. — 2011. — № 1. — С. 2-8. — Бібліогр.: 16 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-77132
record_format	dspace
spelling	Рижева, Н.О. 2015-02-22T14:18:25Z 2015-02-22T14:18:25Z 2011 Закладення основ панцерного суднобудування в Російській імперії в 60-70 рр. ХІХ ст. / Н.О. Рижева // Питання історії науки і техніки. — 2011. — № 1. — С. 2-8. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. 2077-9496 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77132 94 (629.5)(477) На тлі світових технічних новацій розкриваються реформи у суднобудуванні, що започаткували будівництво панцерних кораблів. На фоне мировых технических новаций раскрываются реформы в судостроении, положившие начало в строительстве панцирных кораблей. The reforms in shipbuilding, that initiated the construction of armored vehicles are disclosed on the background of the world’s technological innovations. uk Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Питання історії науки і техніки Історія галузей і підприємств Закладення основ панцерного суднобудування в Російській імперії в 60-70 рр. ХІХ ст. Заложение основ панцерного судостроения в Российской империи в 60-70 гг. XIX ст. Foundation of bases of armored shipbuilding in the Russian empire in 60-70 the XIX century Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Закладення основ панцерного суднобудування в Російській імперії в 60-70 рр. ХІХ ст.
spellingShingle	Закладення основ панцерного суднобудування в Російській імперії в 60-70 рр. ХІХ ст. Рижева, Н.О. Історія галузей і підприємств
title_short	Закладення основ панцерного суднобудування в Російській імперії в 60-70 рр. ХІХ ст.
title_full	Закладення основ панцерного суднобудування в Російській імперії в 60-70 рр. ХІХ ст.
title_fullStr	Закладення основ панцерного суднобудування в Російській імперії в 60-70 рр. ХІХ ст.
title_full_unstemmed	Закладення основ панцерного суднобудування в Російській імперії в 60-70 рр. ХІХ ст.
title_sort	закладення основ панцерного суднобудування в російській імперії в 60-70 рр. хіх ст.
author	Рижева, Н.О.
author_facet	Рижева, Н.О.
topic	Історія галузей і підприємств
topic_facet	Історія галузей і підприємств
publishDate	2011
language	Ukrainian
container_title	Питання історії науки і техніки
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
format	Article
title_alt	Заложение основ панцерного судостроения в Российской империи в 60-70 гг. XIX ст. Foundation of bases of armored shipbuilding in the Russian empire in 60-70 the XIX century
description	На тлі світових технічних новацій розкриваються реформи у суднобудуванні, що започаткували будівництво панцерних кораблів. На фоне мировых технических новаций раскрываются реформы в судостроении, положившие начало в строительстве панцирных кораблей. The reforms in shipbuilding, that initiated the construction of armored vehicles are disclosed on the background of the world’s technological innovations.
issn	2077-9496
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77132
citation_txt	Закладення основ панцерного суднобудування в Російській імперії в 60-70 рр. ХІХ ст. / Н.О. Рижева // Питання історії науки і техніки. — 2011. — № 1. — С. 2-8. — Бібліогр.: 16 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT riževano zakladennâosnovpancernogosudnobuduvannâvrosíisʹkíiímperíív6070rrhíhst AT riževano založenieosnovpancernogosudostroeniâvrossiiskoiimperiiv6070ggxixst AT riževano foundationofbasesofarmoredshipbuildingintherussianempirein6070thexixcentury
first_indexed	2025-11-24T15:58:10Z
last_indexed	2025-11-24T15:58:10Z
_version_	1850849976665505792
fulltext	2 ISSH 2077-9496 Реалії сучасного стану суднобудування в Україні по- требують нагальної розробки державної програми розви- тку галузі. Її створення пе- редбачає урахування досвіду формування суднобудівних програм у найбільш складні періоди функціонування га- лузі. Цілком закономірним тому є звернення автора да- ної статі до набутків у реформуванні га- лузі у 60-70 рр. XIX ст. Саме в цей час – після Кримської війни 1853-1856 рр. – суднобудування опинилося у центрі реформаційних процесів як в Україні, так і в Російській імперії загалом. На- копичений у 60-70 рр. XIX ст. досвід суднобудування (позитивний і негатив- ний) відображено в роботах фахівців- суднобудівників кінця XIX – початку ХХ ст., а також у працях радянських і російських дослідників другої полови- ни ХХ – початку XXI ст. [1]. У даній ро- боті увага зосереджується на реформах та основних особливостях суднобуду- вання 60-70 рр. XIX ст., тобто тих, що вплинули на подальше формування ви- робничої практики верфей України. Крах флоту в Кримській війні засвід- чив, що Морське міністерство займало- ся чим завгодно: прийняттям непродума- них директив, складанням фальшивих звітів, засіданнями в коміте- тах, – тільки не розвитком флоту. Наслідком такої по- літики стає безперспектив- ність кораблебудівних про- грам та побудова технічно застарілих типів кораблів. Морське відомство після поразки в Кримській війні змушене було першим про- демонструвати готовність до реформ. Найвірогіднішим аргумен- том щодо необхідності змін стали світо- ві технічні інновації. Відтак звернемо на них особливу увагу. В історії світового суднобудування 1850-1860-ті рр. мають виняткове значення. Саме у цей час дві- чі відбувалися великі технічні переворо- ти: спочатку вітрильні кораблі замінено паровими, а потім на зміну дерев’яному флоту прийшов панцерний. Тривалий час фахівці західноєвро- пейського суднобудування перебували в пошуку нового типу військового судна. Необхідність скорочення кількості гар- мат, зменшення швидкості та маневре- ності кораблів за рахунок бронювання були перешкодою для будівництва пан- церників. Кораблебудівники не мали ба- жання поступатися жодною з якостей дерев’яного корабля заради захисту його бронею. Проте швидке збільшення вог- невої потужності корабельної та бере- УДК 94 (629.5)(477) ЗАКЛАДЕННЯ ОСНОВ ПАНЦЕРНОГО СУДНОБУДУВАННЯ В РОСІЙСЬКІЙ ІМПЕРІЇ В 60-70-ТІ РОКИ ХIХ СТ. Рижева Н. О., д-р істор. наук, доц. (Миколаївський національний університет ім. В. О. Сухомлинського) На тлі світових технічних новацій розкриваються реформи у суднобудуванні, що започаткували будівництво панцерних кораблів. ²ÑÒÎÐ²ß ÃÀËÓÇÅÉ ² Ï²ÄÏÐÈÅÌÑÒÂ 3ÏÈÒÀÍÍß ²ÑÒÎÐ²² ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕÍ²ÊÈ 2011 №1 гової артилерії перетворили дерев’яний флот на беззахисний, особливо перед береговими батареями. Отже, технічний поступ за нового часу зробив бронюван- ня кораблів нагальною потребою. У березні 1862 р. під час громадян- ської війни в США відбувся перший в історії бій панцерників. У ньому взя- ли участь кораблі жителів півдня – „Verginia” (перша назва „Merrimack”) і жителів півночі – „Monitor”. Кораблі мали потужний панцерний захист і не отримали серйозних ушкоджень. Підсу- мок бою стає завершенням „суперечки” – дерев’яні чи панцерні кораблі – на ко- ристь останніх [2]. Дієво доведено, що „дерев’яні парові судна не можуть кон- курувати в бою із панцерниками” [3]. Однак переходити до парового пан- церного суднобудування в Росії не поспі- шали, зайнявши очікувальну позицію: придивлялися до військового суднобу- дування на Заході, що можна пояснити як консервативністю морського началь- ства, так і відсутністю коштів для спору- дження експериментальних панцерни- ків. Морське відомство Росії фактично залишалося осторонь від пошуків ново- го типу корабля. І лише після Кримської війни формулюються програмні прин- ципи панцерного суднобудування, зо- крема: нові кораблі мали будуватися пе- реважно всередині країни без залучення закордонних верфей. Таким чином, по- стало завдання прискореного створення нової суднобудівної бази, здатної зводи- ти панцерні кораблі [4]. Слід відзначити, що в 60-70-х рр. ХIХ ст. панцерне суднобудування Ро- сійської імперії сконцентрувалося на- вколо Санкт-Петербурга. Північні верфі якраз здобували досвід і нарощу- вали свій виробничо-технічний потен- ціал із метою створення Балтійського панцерного флоту. Суднобудівні верфі Півдня Украї- ни, відповідно до статей Паризького мирного договору, втратили військово- стратегічне значення, а Чорноморський флот – бойове призначення. І хоча роз- робка та практична реалізація програм панцерного суднобудування для Балтій- ського флоту безпосередньо не стосува- лася Чорноморського флоту, проте саме в цей час закладалися традиції для май- бутнього суднобудування на Півдні. У даний період промисловість Ро- сії не могла змагатися в будівництві ве- ликих панцерників із приватною ін- дустрією морських держав. Тільки в середині 60-х рр. XIX ст. (у 1863 р.) у країні починається серійне споруджен- ня залізних кораблів і складаються тра- диції створення панцерників. Зокрема в документах, прийнятих у 1860-1869 рр., за якими, власне, відбу- лося реформування структури Морсько- го міністерства та системи організації державного суднобудування в Украї- ні, 27 січня 1860 р. затверджено „Поло- ження” щодо морського управління [5]. Прийняття документа супроводжувало- ся побажанням Олександра II взяти його за зразок, а „усім міністрам і головним керівникам, сподіваючись і покладаю- чись на їхнє піклування, досягти того ж і в довірених їм управліннях” [6]. Згідно з „Положенням”, відбувало- ся „розосередження управління”, при якому „місцевій владі” надавалася по- вна самостійність у вирішенні всіх пи- тань. Миколаївський порт збережено як головний на Чорному морі, а Севасто- поль віднесено до портів другого роз- ²ÑÒÎÐ²ß ÃÀËÓÇÅÉ ² Ï²ÄÏÐÈÅÌÑÒÂ 4 ISSH 2077-9496 ряду. У Миколаєві, як головному порту Чорноморського флоту (з 1856 р. Чор- номорський флот називався флотилі- єю), усю повноту влади мав головний командир порту, що безпосередньо під- порядковувався генерал-адміралу Кос- тянтину Миколайовичу (обіймав цю посаду протягом 1855-1881 рр.), а щодо господарських питань – управляючому міністерством. Під керівництвом голов- ного командира Миколаївського порту перебували всі портові установи: конто- ра порту, комісаріатська, гідрографічна, артилерійська, медична та будівельна частини. Конторі порту підпорядкову- валося кораблебудування [7]. Місцеві командири, які очолювали чорноморські портові управління, під- порядковувалися не центральній владі, а головному командиру в Миколаєві. Таким чином, уся виконавча діяльність щодо спорудження та ремонту суден передавалася портовим установам. У лютому 1860 р. головним командиром Миколаївського порту призначається генерал-ад’ютант Богдан Олександро- вич Глазенап (із 1861 р. віце-адмірал). У жовтні 1864 р. у „заштатному місті Севастополь” скасовано поса- ду військового губернатора, оскільки „порт другого розряду” виводився з Миколаївсько-Севастопольського вій- ськового губернаторства. Севастополь спочатку увійшов до складу Сімферо- польського, а потім – Ялтинського по- віту Таврійської губернії [8]. У 1864 р. Миколаїв набуває статусу окремого військового губернаторства, очолюва- ного Б. Глазенапом, який більше оди- надцяти років уособлював військову та цивільну владу (посади головного ко- мандира Миколаївського порту та Чор- номорскої флотилії і Миколаївського військового губернатора) [9]. „Положення” щодо морського управління 1860 р. не було завершаль- ним у реорганізації керування корабле- будуванням на місцях. У грудні 1866 р. вийшов указ „Про головні підстави для реорганізації управління Морським ві- домством”. Цим указом засновувався Морський технічний комітет (МТК), на який покладалося вирішення технічних питань з проблем кораблебудування, розвитку артилерії, будівництва берего- вих споруд. Одночасно скасовувалися (у 1867 р.) кораблебудівний департамент і низка інших управлінських структур, зокрема господарські питання мали ви- рішуватися в портах. У червні 1867 р. „Положення про управління морським відомством” затверджено; його допо- внив „Наказ щодо управління Мор- ським відомством”, виданий у травні 1869 р. Основна мета нової реорганіза- ції полягала в подальшій децентраліза- ції управління та створенні сприятли- вих умов для діяльності портової влади [10]. Однак така ідея „залишилася на па- пері”. Слушним є твердження О. Шеви- рьова, що „розформувавши себе заради децентралізації, Морське міністерство не подбало про забезпечення умов для виконання головних своїх функціональ- них обов’язків – управління розвитком флоту” [11]. Скасування кораблебудів- ного департаменту позбавило Морське Міністерство можливості координувати та спрямовувати кораблебудівні роботи в масштабах усього відомства. Незважа- ючи на те, що Морське міністерство не- одноразово заявляло, що не флот існує для нього, а воно для флоту, насправ- ді підґрунтям усіх реформ, як і раніше, ²ÑÒÎÐ²ß ÃÀËÓÇÅÉ ² Ï²ÄÏÐÈÅÌÑÒÂ 5ÏÈÒÀÍÍß ²ÑÒÎÐ²² ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕÍ²ÊÈ 2011 №1 були адміністративні зміни. Кораблебу- дування ж так і не посіло провідного місця у діяльності Морського міністер- ства. Успіхи в суднобудуванні були важ- ливими для міністерського начальства насамперед як показники ефективнос- ті їх власної адміністративної діяльнос- ті. І це в той час, коли все більшого зна- чення набувають економічні чинники, зумовлені подорожчанням кораблебу- дування, ускладненням його технічної бази. З технічним переворотом у судно- будуванні суттєво підвищилася вартість кораблів при загальному скороченні їх- ньої чисельності у складі флоту. Зросли вимоги до якості, оперативності й еко- номічності будівництва суден. У 60-ті – на початку 70-х рр. XIX ст. вирішення найважливіших стратегіч- них та оперативних завдань суднобу- дування було виключно з компетенції генерал-адмірала Костянтина Микола- йовича, який прислухався лише до сво- го найближчого оточення. Під час при- йняття рішень із питань суднобудування рідко бралися до уваги докази техніч- ної та економічної доцільності. Звідси, як свідчить історія суднобудівної прак- тики верфей Петербурзького регіону, – нескінченні (з примхи начальників) переробки проектів і навіть кораблів, що вже зводилися. „Але якщо в епо- ху дерев’яного суднобудування, – пише Р. Мельников, – при дешевизні будівель- ного матеріалу, проектів, технологій і безкоштовній праці кріпаків усе це не призводило до помітного подорожчання кораблів, то в епоху залізного суднобу- дування наслідки виявлялися іншими. Тепер кожен факт зміни означав вагоме перевищення кошторисної чи контрак- тної вартості” [12]. Складність проблеми поглиблю- валася й тим, що будь-яке розширен- ня суднобудівної бази передбачало ве- ликі капіталовкладення та вирішення значної кількості як технічних питань, так і підготовки кваліфікованої робочої сили. Усе це вимагало системної, нау- ково розробленої кораблебудівної полі- тики, яка принципово відрізнялася б від традицій епохи вітрильників. Практика проектування дерев’яних суден створи- ла уявлення про первинну визначеність проектів та незначну кількість необхід- них креслень майбутніх вітрильників (креслення обмежувалося теоретичним, конструктивним – мідель-шпангоута і загальним досить умовним розташу- ванням). Під час побудови дерев’яних суден важливу роль відігравали затвер- джені регламенти, чітко встановлені ка- нони та багаторічний досвід майстрів. Вага гармат, рангоуту, вітрил, баласту була відомою заздалегідь, а непередба- чувані перевантаження завжди можна було усунути у процесі будівництва за рахунок зменшення кількості зазначе- ного оснащення вітрильників. Парове, а потім панцерне суднобу- дування докорінно змінили традицій- ні підходи. Парові машини, панцер, башти, нарізні гармати внесли у наван- таження корабля велику кількість пере- мінних величин, нехтування якими од- разу відбивалося на перевантаженні. У нових умовах точність проекту безпосе- редньо залежала від здатності інженера передбачити, якого рівня досягне техні- ка під час завершення побудови кора- бля. Саме тому у західноєвропейському суднобудуванні поступово утверджува- лася практика завчасного, ще до почат- ку побудови корабля, складання всього ²ÑÒÎÐ²ß ÃÀËÓÇÅÉ ² Ï²ÄÏÐÈÅÌÑÒÂ 6 ISSH 2077-9496 комплекту креслень. При цьому збіль- шувався на всіх передових верф’ях сві- ту штат інженерів та креслярів. У суднобудуванні Російської імпе- рії такий процес відбувався надзвичай- но повільно, а основною вимогою Мор- ського міністерства щодо роботи верфей стає економія коштів. Відбувається відмова від витрат на організаційно- підготовчий період на стадії формуван- ня проекту корабля. За дорученнями Морського міністерства розроблялися проекти переважно „за зразками” кора- блів іноземних держав. Невеликий кон- структорський досвід супроводжував- ся прагненням інженерів упровадити все нові й нові західні технічні здобут- ки у проекти кораблів. На жаль, знання та досвід інженерів-практиків верфей Росії, як правило, не враховувалися. Ситуація погіршувалася небажанням управління керуватися об’єктивними законами економіки та правилами тех- нології, тому на проекти запланованих кораблів переносилися іноземні розра- хунки (без перерахування) [13]. „Хро- нічною хворобою” кораблебудуван- ня стає будівельне перевантаження, обумовлене постійними змінами, що вносилися у процесі проектування та побудови суден. Кораблі ставали пере- вантаженими ще на стапелі. Протидія- ти такій практиці було нікому, а звичка до нескінченних переробок проектів, які збільшували й терміни будівництва панцерників, швидко переросла у тра- дицію. У 60-70 рр. XIX ст. у суднобу- дуванні Російської імперії закладаєть- ся ще й хибна практика безсистемного спорудження різнотипних, а часто й по- одиноких кораблів. Морське міністер- ство виявилося не готовим до динаміч- ного сприйняття світових новацій, що у подальшому негативно позначилося на суднобудуванні Півдня України. У галузі практично не велася аналі- тична робота, не прогнозувався розви- ток техніки, випереджувальні рішення не заохочувалися. Так, у 1869 р. в Пе- тербурзі закладається спроектований ві- домим кораблебудівником А. Поповим морехідний панцерник „Крейсер”, у подальшому перейменований на „Пётр Великий”. Корабель визнано „новим етапом” у російському панцерному суд- нобудуванні: водотоннажність – 10105 т, довжина – 100,6 м, ширина – 19,3 м, осадка – 7,6 м, дві ПМ – 8258 к. с., 6 по- двійних котлів, два гвинти, швидкість – 14,3 вуз. Судно мало гарну остійність завдяки відмові від рангоуту. Одночас- но з „Петром Великим”, який будував- ся в Росії, в Англії у 1869 р. закладено однотипний йому „Devastation”, що мав такі конструкційно-технічні параме- три: водотоннажність – 9330 т, довжи- на – 93,6 м, ширина – 19 м, осадка – 8 м, дві ПМ – 6637 к.с., 8 котлів; 2 гвинти, швидкість – 13,8 вуз. [14]. Названі кора- блі – російський та англійський – визна- валися найбільш досконалими морехід- ними панцерниками свого часу. „Пётр Великий” за деякими показниками (артилерійською потужністю, товщи- ною панцера та ін.) навіть перевищив „Devastation” [15]. Однак, у Росії успіх технічної думки не підкріпився вироб- ничим результатом. Якщо „Devastation” поповнив англійський флот уже в 1873 р., то „Пётр Великий” введено до скла- ду флоту тільки в 1877 р. Протягом 70-х – початку 80-х рр. в Англії тривало бу- дівництво аналогічних та удосконале- них кораблів такого типу, в той же час у ²ÑÒÎÐ²ß ÃÀËÓÇÅÉ ² Ï²ÄÏÐÈÅÌÑÒÂ 7ÏÈÒÀÍÍß ²ÑÒÎÐ²² ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕÍ²ÊÈ 2011 №1 Росії „Пётр Великий” на довгі роки за- лишався єдиним, здатним до бою у від- критому морі, кораблем [16]. Отже, в історії суднобудування 60- 70-ті рр. XІХ ст. стали періодом пере- осмислення змісту виробничого на- вантаження верфей Російської імперії. Усвідомлюються як особливості панцер- ного суднобудування, так і відміннос- ті його проектно-нормативної практики від тієї, що була в добу вітрильників. ЛІТЕРАТУРА Дмитриев Н. И., Колпычев В. В. Судо-1. строительные заводы и судостроение в России и за границей / Н. И. Дмитриев, В. В. Колпычев. – СПб. : Тип. Морского министерства, 1909. – С. 786–789, 1004– 1030; Зубов Б. Н. Развитие кораблестро- ения на юге России / Б. Н. Зубов. – Кали- нинград : Калининградское книжное изд- во, 1990. – С. 165–175, 230–240; История отечественного судостроения: в 5 т. – Т. 2. Паровое и металлическое судостро- ение во второй половине XIX в. / Р. М. Мельников; сост. Б. Н. Малахов. – СПб. : Судостроение, 1996. – С. 23–66; Шевы- рев А. П. Русский флот после Крымской войны: либеральная бюрократия и морс- кие реформы / А. П. Шевырев. – М. : Изд- во МГУ, 1990. – 184 с. William Koenig. Epic Sea Battles. – Lon-2. don : Octopus Books Limited, 1975. – Р. 89–95; Rodney P. Carlisle. Where the Fleet Begins. 1898–1998. – Washington: Naval historical center, 1998. – P. 12–13; The New Encyclopaedia Britannica: Micropaedia. – V. 1. – Chicago: Encyclopaedia Britannica, Inc., 1994. – P. 327; V. 2. – Chicago: Ency- clopaedia Britannica, Inc., 1994. – P. 595; V. 8. – Chicago: Encyclopaedia Britannica, Inc., 1994. – P. 258; Encyclopedia Ameri- cana. – V. 19. – Danbury : Scholastic Li- brary Publishing, Inc., 2004. – P. 368–369. Манн К. А. Обзор деятельности морско-3. го управления в России в первое двадца- типятилетние благополучного царство- вания Государя Императора Александра Николаевича 1855–1880 / К. А. Манн. – Ч. 1. – СПб., 1880. – С. 491–495. Отчет по Морскому ведомству за 1856, 4. 1857 и 1858 годы. – СПб. : Тип. Морского мин-ва, 1860. – С. 220-222; Отчет по Мор- скому ведомству за 1860 г. – СПб. : Тип. Морского мин-ва, 1861. – С. 11, 14–15; Отчет о действиях Кораблестроительно- го департамента Морского министерства за 1860 год. – СПб. : Тип. Императорской академии наук, 1861. – С. 274–276. Полное собрание законов Российской 5. империи : Собрание второе. В 55 томах. – СПб., 1862. – Т. XXXV. – Отделение I. – 1860 год. – № 35386. Всеподданнейший отчет по Морскому 6. ведомству за первое двадцатипятилет- ние царствования государя императора Александра Николаевича. 1855–1880. – СПб. : Тип. Морского министерства, 1880. – С. 139. Российский государственный архив 7. древних актов (далее - РГАДА) – Ф. 1292. – Оп. 1. – Кн. 306. – Л. 5-5 об.; Чу- бинский В. Историческое обозрение ус- тройства управления Морским ведомс- твом в России / В. Чубинский. – СПб. : Тип. Морского министерства, 1869. – С. 259-265; Житков К. Г. Светлой памяти Великого Князя Константина Николае- вича генерал-адмирала русского флота. (Биогр. очерк) / К. Г. Житков. – СПб. : Тип. Морского министерства, 1902. – С. 23-32; Всеподданнейший отчет по Морс- кому ведомству за первое двадцатипяти- летие… – С. 138-140. Ханацкий К. В. Памятная книжка Таври-8. ческой губернии, изданная Таврическим губернским статистическим комитетом / К. В. Ханацкий. – Вып. І. – Симферополь, 1867. – С. 352; Левченко Л. Л. Історія Миколаївського і Севастопольського військового губернаторства (1805–1900 рр.) : навч. посібник / Л. Л. Левченко. – Миколаїв : Вид-во МДГУ ім. П. Могили, 2006. – С. 79. Глазенап Богдан Александрович // Об-9. щий морской список. – Ч. IX. – СПб. : Типография Морского министерства, 1897. – С. 583–588. ²ÑÒÎÐ²ß ÃÀËÓÇÅÉ ² Ï²ÄÏÐÈÅÌÑÒÂ 8 ISSH 2077-9496 ПСЗ. Собр 2. – СПб., 1868. – Т. XLI. – 10. Отд. II. – 1866 год. – № 44010; Собр. 2. – СПб., 1871. – Т. XLII. – Отд. I. – 1867 год. – № 44714; Морской сборник. – 1867. – № 1. – С. 19–26 (Офиц. отд.); Положение об управлении Морским ведомством // Морской сборник. – 1867. – № 8. – С. 40– 49 (Офиц. отд.); Учреждение правления портами // Морской сборник. – 1867. – № 8. – С. 50-59 (Офиц. отд.); Чубинский В. Указ соч. – С. 275–289. 11. Шевырев А. П. Указ. соч. – С. 81. История отечественного судостроения. 12. В пяти томах. – Т. 2.– С. 20. Отчет Кораблестроительного департа-13. мента Морского министерства за 1866 год. – СПб.: Тип. Морского мин-ва, 1867. – Отд. 1. – С. 2–33; Манн К. А. Указ. соч. – С. 499; Бурачек П. С. Заметки о фло- те / П. С. Бурачек. – Ч. 1. – СПб. : Тип. Морского мин-ва, 1910. – С. 222; Воен- ное кораблестроение в России в 1864 г. // Морской сборник. – 1865. – № 10. – С. 263–334. – (Неофиц. отд.); И.О. Сведения о делопроизводстве по железному судо- строению // Морской сборник. – 1865. – № 4. – С. 309–316 (Неофиц. отд.). Моисеев С. П. Список кораблей русско-14. го парового и броненосного флота / С. П. Моисеев. – М. : Воениздат, 1948. – С. 52- 53; Тарас А. Е. Энциклопедия броненос- цев и линкоров / А. Е. Тарас. – М. : АСТ, Мн. : Харвест, 2002. – С. 59, 134. Мордовин П. Русское военное судостро-15. ение в течении последних 25 лет. 1855– 1880 гг. / П. Мордовин // Морской сбор- ник. – 1881. – №11. – С. 158 (Неофиц. отд.); Манн К. А. Указ. соч. – С. 540–544; Арбузов В. В. Броненосцы „Петр Вели- кий” и „Девастейшн” / В. В. Арбузов // Судостроение. – 1984. – № 7. – С. 60–62. Отчет по Морскому ведомству за 1879–16. 1883 годы. – СПб. : Тип. Морского мин- ва, 1885. – С. 42. Рыжева Н.А. Заложение основ панцерного судостроения в Российской империи в 60-70 гг. XIX ст. На фоне мировых технических новаций раскрываются реформы в судостроении, положившие начало в строительстве панцирных кораблей. Ryzheva N.A. Foundation of bases of armored shipbuilding in the Russian empire in 60-70 the XIX century. The reforms in shipbuilding, that initiated the construction of armored vehicles are disclosed on the background of the world’s technological innovations УДК ВПЛИВ БАХМУТСЬКОГО ПОВІТОВОГО ЗЕМСТВА НА РОЗВИТОК СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА (1859-1916 рр.) Татаринов С.Й., канд. істор. наук (АЕТФ Української інженерно-технічної академії) У статті розглядається діяльність Бахмутського земства по виконанню поло- жень Реформи 1861 р., землекористування і оподаткування, заходів по забезпеченню населення продовольством на випадок засухи і епізоотій, сприяння залісенню балок, бджільництву, садівництву, впорядкуванню сіл. Вивчені заходи Столипінської рефор- ми в повіті по переселенню до Казахстану, Середньої Азії, Сибіру в 1910-1916 рр. Питання впливу земських установ на розвиток сільського господарства Російської імперії вивчалося з початку Реформи 19 лютого 1861 р. та створен- ²ÑÒÎÐ²ß ÃÀËÓÇÅÉ ² Ï²ÄÏÐÈÅÌÑÒÂ ня земств у працях істориків, економіс- тів, державних діячів другої половини Х1Х-початку ХХ столітть [1-7] .

Закладення основ панцерного суднобудування в Російській імперії в 60-70 рр. ХІХ ст.

Institution

Ähnliche Einträge