Укріплення фортець північного заходу Слобожанщини XVII ст.

У статті розглядаються питання формування й еволюції укріплення фортець південно-східної Слобожанщини другої половини XVII ст. В цей час відбувається процес активного освоєння російської території козаками-вихідцями з Гетьманщини. За 50 років після заснування слобожанські фортеці перетворилися з нев...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :	Питання історії науки і техніки
Дата:	2011
Автор:	Осадчий, Є.М.
Формат:	Стаття
Мова:	Українська
Опубліковано:	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури 2011
Теми:	Пам’ятки науки і техніки
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77137
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Укріплення фортець північного заходу Слобожанщини XVII ст. / Є.М. Осадчий // Питання історії науки і техніки. — 2011. — № 1. — С. 37-45. — Бібліогр.: 6 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859742019179511808
author	Осадчий, Є.М.
author_facet	Осадчий, Є.М.
citation_txt	Укріплення фортець північного заходу Слобожанщини XVII ст. / Є.М. Осадчий // Питання історії науки і техніки. — 2011. — № 1. — С. 37-45. — Бібліогр.: 6 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Питання історії науки і техніки
description	У статті розглядаються питання формування й еволюції укріплення фортець південно-східної Слобожанщини другої половини XVII ст. В цей час відбувається процес активного освоєння російської території козаками-вихідцями з Гетьманщини. За 50 років після заснування слобожанські фортеці перетворилися з невеликих прикордонних фортів на складні фортифікаційні споруди. В статье рассматриваются вопросы формирования и эволюции укреплений крепостей северо-восточной Слобожанщины второй половины XVII века. В это время происходит процесс активного освоения российской территории казаками-выходцами из Гетьманщины. За 50 лет после основания слобожанские крепости превратились из небольших пограничных фортов в сложные фортификационные сооружения. The questions of forming and evolution of strengthening of fortresses of northeastern Slobozhanschina of the second half of the XVII century are examined in the article. At this time there is a process of the active mastering of Russian territory of cossacks from Get’manschina. For 50 years after foundation of fortress of Slobozhanschina transformed from boundary fortlets in diffi cult fortifi cation buildings.
first_indexed	2025-12-01T19:28:09Z
format	Article
fulltext	37ÏÈÒÀÍÍß ²ÑÒÎÐ²² ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕÍ²ÊÈ 2011 №1 ÏÀÌ’ßÒÊÈ ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕÍ²ÊÈ УДК УКРІПЛЕННЯ ФОРТЕЦЬ ПІВНІЧНОГО ЗАХОДУ СЛОБОЖАНЩИНИ XVII СТ. Осадчий Є.М. (Центр пам’яткознавства НАН України та УТОПІК) В статті розглядаються питання формування й еволюції укрвплення фор- тець південно-східної Слобожанщини другої половини XVII ст. В цей час відбу- вається процес активного освоєння російської території козаками-вихідцями з Гетьманщини. За 50 років після заснування слобожанські фортеці перетворили- ся з невеликих прикордонних фортів на складні фортифікаційні споруди. Укріплення фортець пів- нічно-західної Слобожан- щини відноситься до поки що малодосліджених, але важливих для вивчення іс- торії регіону питань. Фор- теці Слобожанщини були об’єктом вивчення істориків, які розглядали їх як складо- ву колонізаційного процесу і освоєння краю. В.В. Вечерським в кон- тексті вивчення історії містобудування було проаналізовано динаміку розвитку та еволюцію міст Слобожанщини [1]. Археологічне вивчення укріплень козацьких фортець здійснюється авто- ром у тісному співробітництві з колек- тивом історико-культурного заповідни- ка „Більськ”. Результатом співпраці став вихід кількох статей, присвячених даній проблематиці, та колективна монографія, в якій міститься каталог відомих та обстеже- них на той час фортець пів- нічного сходу Дніпровського Лівобережжя [2]. Переважна більшість фортець північного сходу Слобожанщини та північно- східної Гетьманщини були збудовані протягом XVIІ ст. Всі без ви- нятку фортеці відносяться до дерево- земляних. Найбільш простими укріпленнями були городища-схованки. Вони вико- ристовувалися для тимчасового перебу- вання цивільного населення або неве- ликих прикордонних загонів і не мали значних дерев’яних укріплень. Часто для прикордонного загону було достат- Kushlakova N.N. Aeronautic branch of Kharkov Department of the Imperial Russian Technical Society: organization and holding of the First aviation exhibition in Ukraine. The activity of the Aeronautic branch of Kharkov Department of the Imperial Russian Tech- nical Society (KD IRTS) in the organization and holding of the First aviation exhibition in Kharkov is investigated. The new facts from life and activity of outstanding aircraft designer I.I.Sіkorskogo are found. The value of the lead exhibition in the distribution and populariza- tion of aviation knowledge among different layers of the population of the South of Russia is found out. 38 ISSH 2077-9496 тифікації. Це передусім надання укрі- пленням правильних геометричних форм. Для цього вали по краях доси- паються, утворюючи прямий кут, вер- хівка валу зрізається для встановлен- ня дерев’яної конструкції. Такі фортеці вже мають постійний гарнізон. В се- редині XVIІ ст. козаки-переселенці ви- користовують старі городища давньо- руського часу для будівництва нової фортеці. Принципи будівництва та ви- бору місця розташування залишаються майже незмінними. Збільшується тіль- ки площа від 0,1 – 0,5 га до 1,5 га. Таке збільшення площі пояснюється нама- ганням розмістити в межах укріплень садиби всіх переселенців. Як і у випад- ках будівництва прикордонних остро- гів козаки проводять значні перебудови старих укріплень. Такі остроги відомі на всій терито- рії південної Сіверщини. На Середній Ворсклі це Лосицький острог (городи- ще 2 в с. Журавне), Охтирська фортеця (городище в с. Чернеччина). На Серед- ньому Пслі це Возоцький острог (горо- дище поблизу с. Курган), у межиріччі Сули та Сейму городище поблизу с. Ко- шари, на Сулі – городище в с. Ведмеже та Боярське городище. Це свідчить про перенесення традицій будівництва фор- тець козаками на нові території. Для по- рівняння можна привести приклад двох козацьких фортець, збудованих в серед- ині XVIІ ст. Костянтинова та Криги. В обох випадках було використано старі городища площею 1,5 – 2 га, які мали значні земляні укріплення. В системі нових укріплень були використані ста- рі вали та рови і збудовані нові, сучасні елементи захисту – бастіони. Викорис- тання старих укріплень для будівництва ÏÀÌ’ßÒÊÈ ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕÍ²ÊÈ ньо звести частокіл на старому валу. Такі городища-схованки використову- валися як постійно, так і відповідно до ситуації, що склалася. Використання городищ для тимчасового перебування було типовим для всього XVIІ ст. через постійні збройні сутички та війни, які велися в регіоні. Якщо у першій поло- вині XVIІ ст. городища-схованки вико- ристовувалися переважно невеликими загонами стрільців, то у другій полови- ні століття схованки використовували- ся місцевим населенням – ченцями, ко- заками та посполитими при татарських набігах. Окремо слід розглядати вико- ристання городища Пуста Торговиця та- тарськими військами під час битви під Конотопом [3]. Використання старих укріплень кавалерією було явищем до- сить рідкісним. З початком формування низки при- кордонних острогів змінюються вимоги до вибору місця розташування острогу. Зважаючи на обмежену кількість робо- чих рук та виходячи з міркувань безпе- ки, для цього часто обиралися роменські або давньоруські городища. Вони від- повідали всім критеріям прикордонного форту – розташування на високому мисі зі стрімкими, додатково ескарпованими схилами, значні напільні укріплення, наявність поблизу джерела води. Мос- ковські стрільці та польські прикордон- ники поглиблювали рів та будували на валу дерев’яну стіну. Стіна являла со- бою частокіл, по краях городища інколи будували башти. При цьому конфігура- ція городищ не змінювалася. У 20–30-х роках XVIІ ст. при будів- ництві острожків використовуються старі укріплення, які перебудовують- ся відповідно до вимог тогочасної фор- 39ÏÈÒÀÍÍß ²ÑÒÎÐ²² ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕÍ²ÊÈ 2011 №1 ÏÀÌ’ßÒÊÈ ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕÍ²ÊÈ козацьких фортець відбувається і в дру- гій половині XVIІ ст., що свідчить про збереження фортифікаційних традицій. На перших етапах заселення південно- західних рубежів Московської держа- ви козаками широко використовували- ся старі укріплення раннього залізного віку та давньоруського часу. У 40-х роках XVIІ ст. Польська та Московська держави починають буду- вати фортеці на новому місці. Ці остро- ги мають чітку під прямокутну або під трикутну форми, інколи з напільного боку або у стратегічно важливих місцях будуються бастіони. При обстеженні московських острожків виявлено певні відмінності від улаштування польських фортець. У більшості випадків для бу- дівництва обиралися миси з крутими схилами, але якщо у польських форте- цях край мису позначав межі фортеці то московські фортифікатори відрізали краї та стрілки мису, надаючи фортеці чіткої геометричної форми. Для порівняння можна привести при- клад з фортецями Вольний та Кам’яне. Вони приблизно однакової площі та конфігурації. Миси, на яких вони збудо- вані мають круті, важкодоступні схили. На відміну від Кам’яного Вольненська фортеці з південного боку захищена не- високим валом та ровом. Аналогічна ситуація простежується при порівнянні польського острогу Мазепина гора, де укріплення є тільки з напільного боку, і аналогічної московської фортеці Сосон- ка 2, де стрілка та краї мису відрізані не- високим валом. Серед прикордонних острогів, зве- дених Московською державою та Річчю Посполитою у першій половині XVIІ ст., виділяється фортеця в м. Конотоп (вул. Кочемазова). Вона збудована на новому місці, має двочасну структуру. Подібні фортеці не отримали поширення на Сло- божанщині в другій половині XVIІ ст. Вони будувалися виключно як військові об’єкти без розташування поряд посаду. Основна частина фортеці – квадратної форми укріплення, типове для форти- фікації Речі Посполитої, в даному ви- падку доповнене майданчиком з майже десятком бастіонів. Його можна розгля- дати як артилерійську батарею, спрямо- вану на переправу через Єзуч. З просу- ванням кордону Московської держави на південь від Слобожанщини фортеці, які мали суто військове спрямування, не розвиваються, а згодом занепадають. Зміна у конфігурації фортець першої половини XVIІ ст. пов’язана з поширен- ням та еволюцією вогнепальної зброї. В кінці XVI – на початку XVIІ ст. на озбро- єнні армій обох держав були луки та гно- тові рушниці. Рушниці були важкі, їх ви- користання залежало від погодних умов. Вони використовувалися переважно у обороні великих фортець спеціальни- ми загонами стрільців або рейтар. При- кордонні залоги початку XVIІ ст. були озброєні переважно холодною зброєю та луками. Використання такої зброї при обороні городищ не потребувало значної зміни конфігурації укріплень, адже вони будувалися з урахуванням використання саме такого озброєння. З поширенням кременевої рушниці та легких гармат змінюються вимоги до улаштування укріплень. Для ефектив- ного ведення вогню використовуєть- ся стрільба з флангу. Округлі городи- ща роменського та давньоруського часу були пристосовані переважно до веден- ня фронтального вогню. Сектор обстрі- 40 ISSH 2077-9496 лу по флангах зменшувався через за- округленість валів. Для підвищення ефективності стрільби змінюється фор- ма укріплень. Основний акцент у пла- нуванні або реконструкції острогів 30 – 40-х років XVIІ ст. тепер робиться на прямі лінії та прямі або гострі кути. Наявність прямих ліній у кілька разів підвищувало ефективність флангово- го вогню, а прямі кути, дещо винесені вперед по відношенню до лінії стіни, дозволяли будувати башти, з яких вела- ся фронтальна та флангова стрільба. В цей час на окремих острогах обох дер- жав з’являються гармати. Наявність артилерії значно поси- лювало оборонний потенціал фортеці, дозволяючи протистояти загонам, чи- сельно переважаючим гарнізон. Але значного поширення артилерія у пер- шій половині XVIІ ст. у прикордонних острогах не отримала. Є відомості про наявність гармат малого та середнього калібру у фортецях Кам’яне, Вольний, Крига. Непрямі докази існування лег- кої артилерії – кутові бастіони зафіксо- вані у фортеці в м. Конотоп (вул. Коче- мазова). Але прикордонні фортеці будували- ся виключно як спостережні прикор- донні пункти. У їх функції входило роз- відка, виявлення ворога, спостереження за пересуванням ворожих загонів та по- передження про вторгнення до полко- вих та сотенних міст Гетьманщини. В разі, якщо фортеця піддавалася нападу з боку великих загонів, то гарнізон по- винен був протриматися добу – дві. Розташування прикордонних ост- рогів на відстані 25 – 30 км від великих міст гетьманської України дозволяло досить швидко передати інформацію про ворога та отримати допомогу. На- явність ручної вогнепальної зброї та легкої артилерії дозволяло витрима- ти облогу до приходу основних сил. Так у 40-х роках XVIІ ст. до Вольно- го кілька разів підходили татарські за- гони, але штурмувати не наважували- ся. Проте протистояти чисельним та добре озброєним загонами армій Речі Посполитої або Московської держави прикордонні остроги не могли. Під час Смоленської війни було захоплено та спалено Роменський Великий острог, у 1645 р. війська кн. І.Вишневецького захопили Лосицький острог [4]. В середині – другій половині XVIІ ст. змінюються державні кордони. Ра- зом з цим окремі фортеці втрачають своє стратегічне значення. Азацька фортеця, яка контролювала переправу через Псел та дорогу з Путивля до Хот- мизька та Охтирки у другій половині XVIІ ст., втратила своє оборонне зна- чення. В кінці 70-х років XVIІ ст. фор- теця Азак та розташована поряд сло- бода передається у власність Михайлу Самойловичу. На території городища було улаштовано укріплену садибу [5]. Розбудова фортець-острогів почала- ся в 40-х роках XVIІ ст. Вони квадрат- ні у плані, мають добре укріплений внутрішній замок. При виборі місця бу- дівництва враховувалася не тільки топо- графія – висота та крутизна схилів, а й розташування відносно інших фортець. При цьому утворювалася лінія опорних пунктів на найбільш небезпечних ділян- ках кордону в місцях проходження та- тарської кінноти. Фортеці зазначеної ка- тегорії входили до складу Бєлгородської засічної смуги та захищали її правий фланг. Основою укріплень даної кате- ÏÀÌ’ßÒÊÈ ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕÍ²ÊÈ 41ÏÈÒÀÍÍß ²ÑÒÎÐ²² ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕÍ²ÊÈ 2011 №1 ÏÀÌ’ßÒÊÈ ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕÍ²ÊÈ горії фортець був сухий рів, який захи- щав три сторони та дерев’яна стіна, яка ставилася на вал. Конструкція стіни да- ної категорії фортець являла собою ряд дерев’яних клітей, заповнених ґрунтом. По кутах та в місцях в’їздів будувалися башти. Додатково фортеця могла укрі- плюватися ескарпом з боку схилу річки. Для будівництва фортець направлялися воєводи, які мали відповідний досвід. Саме цим може пояснюватися прак- тична ідентичність фортець – острогів Краснопілля, Миропілля, Суджі. Ці го- родища мали розміри в середньому 300 м на 300 м, могли витримувати облогу легкої татарської кінноти. За даними пи- семних джерел відомо, що фортеці мали невеликі гармати та ручну вогнепаль- ну зброю. За наявності такого арсена- лу залога могла витримувати бій зі зна- чним загоном легкої татарської кінноти. В разі потреби, остроги могли бути міс- цем, де концентрувалися війська чи за- паси для них для походів вглиб степу. При будівництві великих сотенних та полкових містечок відбувається по- єднання козацької фортифікаційної традиції з московською. У більшос- ті випадків заснування таких фортець здійснювалось силами козацьких ватаг. При виборі місця заснування фортеці козацька старшина мусила радитися з московськими воєводами, а ті, в свою чергу, керувалися питаннями загальної стратегії оборони південно-східного по- рубіжжя. В результаті цього найбільші та найкращі козацькі загони опинялися у важливих з точки зору оборони міс- цях. При будівництві великих фортець використовували особливості рельєфу – довгі миси, обмежені долинами річок, заболочені заплави, і, як виняток, старі укріплення скіфського та давньорусь- кого часів. При будівництві укріплень основний акцент робився на рови з на- пільного боку та дерев’яні конструк- ції. Часто тараси комбінувалися з сті- ною з двох рядів колод та частоколом. Тараси будувалися часто з напільного боку, а ділянки берегового схилу були захищені „столпієм” або палісадом. Це може пояснюватися тим, що будівни- цтво тарас вимагало значної кількос- ті деревини та людських ресурсів. Там, де фортеця була захищена природними перешкодами, встановлювалися менш складні дерев’яні укріплення. На відміну від невеликих фортець, де башти ставилися по кутах, великі міс- та оснащувалися великою їх кількіс- тю. Для забезпечення водою будували- ся тайники у баштах, та підземні ходи, які мали виходи за межі укріплень. Осо- бливо укріпленими були замки, які були резиденціями полковників та воєвод. По периметру замки обносилися глибоким ровом та валом з кутовими бастіонами. Для підтримки та допомоги коза- кам з Путивля, Бєлгорода та інших ве- ликих московських фортець направля- лися воєводи та гарнізони стрільців, пушкарі з артилерією. Таким чином укріплювалися та розросталися ко- зацькі фортеці, переходячи з рангу прикордонних укріплених містечок до повноправних міст. Такі фортеці мали дводільну систему укріплень, а інколи і тридільну. Особли- вістю даної групи фортець був укріпле- ний посад. Зазвичай козацькі фортеці мали посад, який розташовувався без- посередньо за лінією укріплень. Такі посади займали великі миси з крутими схилами, проте потужних укріплень не 42 ISSH 2077-9496 мали. Населення у разі небезпеки пе- реходило до фортеці. Така практика на прикордонних територіях призводила до частого спустошення козацьких са- диб під час нападів татар. Самі форте- ці могли витримати облогу, а посад че- рез короткий час відновлювався. Але це часто ставало причиною відтоку части- ни населення в більш спокійні внутріш- ні території Московського царства. З середини 50-х років XVII ст. почи- нають будуватися фортеці з великими по- садами, захищеними дерев’яними стіна- ми та ровами. Залишки таких укріплень досліджені у Білопіллі, Сумах, Лебеди- ні. З появою великих за площею фор- тець збільшується кількість населення, яке отримувало можливість вести гос- подарство з меншим ризиком. Найбільш укріпленою частиною фортець були замки. Замок розташовувався як з вну- трішнього, так і зовнішнього боку укрі- плень. Замки, збудовані у середині XVII ст., розташовувалися з зовнішнього боку укріплень. Замки Межирича, Лебедина, Азака, Костянтинова, Ромнів, Коното- па мали невеликі розміри по периметру укріплений невисоким валом та ровом. В середині замку частіш за все розташо- вувався арсенал. Площа замків невели- ка, не перевищує 0,5 га. Замки, збудовані у 60 – 80 роки XVII ст. мають правильну квадратну форму, укріплені ровом та ва- лом з потужними дерев’яними стінами. По кутах замки укріплені бастіонами. Внутрішні замки мали фортеці Суми, Охтирка, Краснопілля, Славгород, Ми- ропілля, Суджа. Вони були спроектовані як потужні фортеці, де зберігався порох та боєприпаси. „Штерншанце” − фортеці, відомі впродовж XVII ст. на території Речі По- сполитої та Московської держави. За формою ці фортеці нагадували багато- кутні зірки. Така форма укріплень була запозичена з території Західної Європи. Вони будувалися як вузлові укріплені пункти з наявністю сильного артиле- рійського парку. Будівництво та осна- щення фортець такого типу було досить дорогим, тому на малозаселених тери- торіях південних околиць обох держав будувати такі фортеці було недоцільно. Поряд з фортецями, які виникли у се- редині – другій половині XVII ст., розта- шовані слободи пушкарів. Топонім з ко- ренем “пушка”, яке можна віднести до поселень пушкарів, зустрічається часто поряд з великими фортецями. Артиле- ристи були елітою козацького гарнізону, від них залежало успішне відбиття напа- дів татар. Велику увагу пушкарям при- діляли і московські воєводи, які платили їм сріблом та виділяли кращі землі для заснування слобід та хуторів. Таким чи- ном утворився досить заможний проша- рок слобожанського українського коза- цтва. Цим можна пояснити назви деяких населених пунктів, розташованих непо- далік фортець: поряд з Сумами – село Пушкарівка, поруч Вольного – слобо- да Стрелецкая Пушкарка, частина села Михайлівка поблизу Лебедина, має на- зву “Пушкарівка”. За 5 км на південний захід від Недригайлова розташоване село Пушкарщина. Про існування сло- боди Пушкарної поблизу Охтирки відо- мо за писемними джерелами, вона роз- ташовувалася за 13 верст на південний захід від Охтирки, точніше локалізува- ти її на даний час неможливо. Слободи пушкарів відомі поблизу Краснопілля та Межирича. ÏÀÌ’ßÒÊÈ ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕÍ²ÊÈ 43ÏÈÒÀÍÍß ²ÑÒÎÐ²² ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕÍ²ÊÈ 2011 №1 ÏÀÌ’ßÒÊÈ ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕÍ²ÊÈ У цей час починаються зміни при ви- борі місць розташування фортець. Якщо у першій половині XVIІ ст. прикордонні фортеці засновувалися виключно на ви- соких мисах та останцях правих корін- них берегів з важкодоступними, крутими схилами, то з середини – другої полови- ни XVIІ ст. вибір змінюється на користь невисоких мисів, оточених невеликими річками з болотистими заплавами. Та- кий крок пов’язаний, перш за все, зі змі- нами у веденні бойових дій. Перша по- ловина XVIІ ст. пройшла у протистоянні прикордонних застав з легкими загона- ми татарської кінноти. А для захисту від них потрібні були саме високі, круті схи- ли. В процесі заселення території Сло- божанщини будуються великі фортеці, і вони вже орієнтуються на протистоян- ня регулярними арміям Речі Посполи- тої, Оттоманської Порти за участю со- юзників чи найманців із європейських держав. А для регулярних армій того часу при облозі з обох сторін – обложе- них і нападників – було характерним за- стосування важкої артилерії. Найбільш ефективним з боку захисників було ви- користання артилерії, яка веде вогонь по прямій, а не зверху вниз. До того ж, болотиста заплава ускладнювала підве- зення гармат, які мали значну вагу, на близьку відстань. В цей же час у вели- ких фортецях з’являються кутові басті- они, які також пов’язані з застосуванням флангового артилерійського вогню. Ще одним фактором, який вплинув на вибір місця розташування нових фортець на низьких заболочених місцях, було ши- роке запровадження практики викорис- тання підземних мінних ходів. Підзем- ний хід підводився під мур, після чого закладений заряд пороху підривався. Викопати підземний хід в місці, де грун- тові води дуже близько до поверхні, на той час було вкрай важко. Розширюють- ся також і функції рову. Крім перешко- джання просуванню піхоти рів починає виконувати протимінну функцію. По- рівняння глибини та ширини ровів фор- тець, розташованих на високих мисах та у низьких місцях, дало такі результа- ти. Рови фортець, які розташовані на ви- соких мисах, широкі та глибокі, глиби- на могла досягати 10 м. Це пояснюється тим, що міни закладалися в найбільш зручному для прориву піхоти місці, а це напільні укріплення. Штурм фортеці з боку ярів та урвищ був вкрай важким. Для того, щоб не дати змоги супротивни- ку підвести мінний хід під башти та во- рота, рів проектувався широким та гли- боким. Рови фортець, розташованих на низьких заболочених ділянках, як свід- чать археологічні дослідження, неглибо- кі. Це пов’язано з близькими виходами ґрунтових вод. В таких умовах закладен- ня мін було неефективним. Отже, зміни у тактиці ведення бо- йових дій стали причиною еволюції фортець Слобожанщини. Значний вплив на розвиток Слобо- жанської військової традиції мали по- дії війни 1658 – 1659 років. Переважна більшість козацьких містечок існувала всього кілька років і система укріплень була часто недобудованою. Причиною цього було багато чинників, головні з яких нестача кваліфікованих військових інженерів, брак часу та спорядження. А також постійні татарські напади. Г.Л. де Боплан описує напади татарських заго- нів на фортеці південного сходу Геть- манської України. З його описів можна чітко зрозуміти тактику та мету напа- 44 ISSH 2077-9496 дів – раптовий напад без застосування довготривалої облоги. Татарські загони, опинившись на території України, часто ділилися на невеликі групи, метою яких були напади на невеликі села та хутори. Завдяки цьому татари могли довгий час залишатися невиявленими. В середині – другій половині XVIІ ст. татарські за- гони змінили тактику нападів. Збільшу- ється чисельність загонів. Вони як і ра- ніше не вдаються до штурмів фортець, а беруть міста в облогу та розорюють околиці. Такі напади були нищівними для південної Слобожанщини, північно- східні райони страждали від нападів та- тар менше. Найбільші втрати Сумський та Охтирський полки зазнали під час російсько-української війни 1658 – 1659 років, виступу гетьмана Брюховецького та після невдалого походу кн. Голіцина та І.Самойловича в Крим. Козацькі очільники закладали укрі- плення містечок з урахуванням цих ви- мог. Для захисту від легкої кавалерії фортеці, які знаходяться на високих ми- сах з крутими схилами, слугували як- найкраще. Листи та доповіді козацької старшини та московських воєвод до- водять ефективність та надійність цих укріплень проти татарської кінноти. У 50-х – 60-х роках XVII ст. зареєстровано понад півсотні появ татарських загонів поблизу прикордонних фортець. В жод- ному разі татари не намагалися напасти на укріплені містечка, задовольняючись грабуванням навколишніх слобід. Війна 1658 – 1659 років вже вела- ся з використанням тактики та страте- гії, які були притаманні європейським державам. У цій війні широко викорис- товувався метод облоги та штурмів як з боку українських військ, так і з боку російського об’єднаного контингенту. Тут використовувалася практика засто- сування штурму фортеці піхотою з ве- денням артилерійського обстрілу укрі- плень і житлових будівель та споруд. Під час походу на Слобожанщину у 1658 – 1659 рр. І.Виговський мав у сво- єму розпорядженні кілька тисяч козаків- піхотинців та польову артилерію. Це до- зволило йому тривалий час тримати в облозі не тільки невеликі слобожанські містечка, а й обложити московські фор- теці Севськ, Бєлгород, тримати в по- стійній загрозі Путивль. Одним з не- доліків Слобожанських фортець була відсутність важкої артилерії. Під час пе- реселення козаки перевозили переважно легкі та середні гармати, вага яких не пе- ревищувала 100 – 150 кг. Це в переваж- ній більшості польова артилерія на коле- сах, вельми ефективна у відкритому бою, але мало пристосована для захисту фор- тець. В середині XVIІ ст. Річ Посполи- та використовувала переважно гармати, відлиті з бронзи та чавуну, а Московська держава ще мала на озброєнні гармати, виготовлені з сталевих смуг, скріплених залізними кільцями. Такі гармати часто перевозилися у розібраному стані, що полегшувало їх транспортування, але вимагало наявність на місцях матеріалів та кваліфікованих майстрів. Відсутність матеріалів приводило до того, що гарма- ти неможливо було зібрати на місці. З такою проблемою зіткнувся комендант Кам’янської фортеці Пестриков. Він до- повідав про відсутність кілець для скрі- плення сталевих смуг гармат, що надій- шли з Московської держави [6]. Отже в середині – другій полови- ні XVII ст. на території північного схо- ду Слобожанщини відбувається процес ÏÀÌ’ßÒÊÈ ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕÍ²ÊÈ 45ÏÈÒÀÍÍß ²ÑÒÎÐ²² ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕÍ²ÊÈ 2011 №1 ÏÀÌ’ßÒÊÈ ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕÍ²ÊÈ активного освоєння російської тери- торії козакам-вихідцями з Гетьманщи- ни. Ними було засновано та збудовано переважну більшість відомих на даний час укріплених населених пунктів Сло- божанщини, перенесені військові, соціально-економічні та духовні тради- ції українського суспільства, що потер- пало від бойових дій між польським військами та армією Б. Хмельницького. За 50 років після заснування слобожан- ські фортеці перетворилися з невеликих прикордонних фортів на складні форти- фікаційні споруди. ЛІТЕРАТУРА Вечерський В.В. Втрачені об’єкти архі-1. тектурної спадщини України. – К. – НДІ- ТІАМ. – Головкиївархітектура, 2002; Вечерський В.В. Пам’ятки архітектури й містобудування Лівобережної Украї- ни: Виявлення, дослідження, фіксація. – К.: Видавничий дім А.С.С, 2005. Приймак В.В., Осадчий Є.М. Північний 2. схід Дніпровського Лівобережжя у кін- ці ХVІ – ХVІІ ст. (історико-археологічні нариси). – Полтава, 2006. – 70 с. Рігельман О.І. Літописна оповідь про 3. Малу Росію та її народ і козаків узагалі. – К.: Либідь, 1994. – С. 292 – 293. Філарет (Д.Г. Гумилевский) Историко-4. статистическое описание Харьковской епрхии. - Отд. ІІІ. – М.,1857. – С. 476. Мельник Л.Г. Маєтності та скарби По-5. луботків // УІЖ. – 2000. - № 5. – С.65. Акты Московского государства, 6. изданые Императорскою Академией наук под ред. член-корреспондента Н.А. Попова. Том 2. Разрядный приказ. Московский стол. 1635 – 1659. – СПб, 1894. – С. 611. Осадчий Е.Н. Укрепление крепостей северного запада Слобожанщины в XVII веке. В статье рассматриваются вопросы формирования и эволюции укреплений кре- постей северо-восточной Слобожанщины второй половины XVII века. В это время происходит процесс активного освоения российской территории казаками-виходцами из Гетьманщины. За 50 лет после основания слобожанские крепости превратились из небольших пограничных фортов в сложные фортификационные сооружения. Osadchiy Е.N. Strengthening of fortresses of north-west of Slobozhanschina in the XVII century. The questions of forming and evolution of strengthening of fortresses of north- eastern Slobozhanschina of the second half of the XVII century are examined in the article. At this time there is a process of the active mastering of Russian territory of cossacks from Get’manschina. For 50 years after foundation of fortress of Slobozhanschina transformed from boundary fortlets in diffi cult fortifi cation buildings.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-77137
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	2077-9496
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-01T19:28:09Z
publishDate	2011
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
record_format	dspace
spelling	Осадчий, Є.М. 2015-02-22T14:20:21Z 2015-02-22T14:20:21Z 2011 Укріплення фортець північного заходу Слобожанщини XVII ст. / Є.М. Осадчий // Питання історії науки і техніки. — 2011. — № 1. — С. 37-45. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. 2077-9496 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77137 У статті розглядаються питання формування й еволюції укріплення фортець південно-східної Слобожанщини другої половини XVII ст. В цей час відбувається процес активного освоєння російської території козаками-вихідцями з Гетьманщини. За 50 років після заснування слобожанські фортеці перетворилися з невеликих прикордонних фортів на складні фортифікаційні споруди. В статье рассматриваются вопросы формирования и эволюции укреплений крепостей северо-восточной Слобожанщины второй половины XVII века. В это время происходит процесс активного освоения российской территории казаками-выходцами из Гетьманщины. За 50 лет после основания слобожанские крепости превратились из небольших пограничных фортов в сложные фортификационные сооружения. The questions of forming and evolution of strengthening of fortresses of northeastern Slobozhanschina of the second half of the XVII century are examined in the article. At this time there is a process of the active mastering of Russian territory of cossacks from Get’manschina. For 50 years after foundation of fortress of Slobozhanschina transformed from boundary fortlets in diffi cult fortifi cation buildings. uk Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Питання історії науки і техніки Пам’ятки науки і техніки Укріплення фортець північного заходу Слобожанщини XVII ст. Укрепление крепостей северного запада Слобожанщины в XVII веке Strengthening of fortresses of north-west of Slobozhanschina in the XVII century Article published earlier
spellingShingle	Укріплення фортець північного заходу Слобожанщини XVII ст. Осадчий, Є.М. Пам’ятки науки і техніки
title	Укріплення фортець північного заходу Слобожанщини XVII ст.
title_alt	Укрепление крепостей северного запада Слобожанщины в XVII веке Strengthening of fortresses of north-west of Slobozhanschina in the XVII century
title_full	Укріплення фортець північного заходу Слобожанщини XVII ст.
title_fullStr	Укріплення фортець північного заходу Слобожанщини XVII ст.
title_full_unstemmed	Укріплення фортець північного заходу Слобожанщини XVII ст.
title_short	Укріплення фортець північного заходу Слобожанщини XVII ст.
title_sort	укріплення фортець північного заходу слобожанщини xvii ст.
topic	Пам’ятки науки і техніки
topic_facet	Пам’ятки науки і техніки
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77137
work_keys_str_mv	AT osadčiiêm ukríplennâfortecʹpívníčnogozahoduslobožanŝinixviist AT osadčiiêm ukrepleniekreposteisevernogozapadaslobožanŝinyvxviiveke AT osadčiiêm strengtheningoffortressesofnorthwestofslobozhanschinainthexviicentury

Укріплення фортець північного заходу Слобожанщини XVII ст.

Репозитарії

Схожі ресурси