Соціальні зміни зайнятості в Україні: соціологічний вимір впливу на якість трудового життя
Проаналізовано основні характеристики зайнятості в Україні на основі даних національних щорічних моніторингових соціологічних обстежень. Зроблено висновки щодо найбільш важливих вітчизняних особливостей зайнятості в контексті їх впливу на якість трудового життя, визначено пріоритетні напрями політик...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Вісник економічної науки України |
|---|---|
| Datum: | 2014 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2014
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77149 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Соціальні зміни зайнятості в Україні: соціологічний вимір впливу на якість трудового життя / І.М. Новак // Вісник економічної науки України. — 2014. — № 2 (26). — С. 107–111. — Бібліогр.: 2 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860245991802798080 |
|---|---|
| author | Новак, І.М. |
| author_facet | Новак, І.М. |
| citation_txt | Соціальні зміни зайнятості в Україні: соціологічний вимір впливу на якість трудового життя / І.М. Новак // Вісник економічної науки України. — 2014. — № 2 (26). — С. 107–111. — Бібліогр.: 2 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Вісник економічної науки України |
| description | Проаналізовано основні характеристики зайнятості в Україні на основі даних національних щорічних моніторингових соціологічних обстежень. Зроблено висновки щодо найбільш важливих вітчизняних особливостей зайнятості в контексті їх впливу на якість трудового життя, визначено пріоритетні напрями політики у сфері зайнятості та ринку праці.
Проанализированы основные характеристики занятости в Украине на основе данных национальных ежегодных мониторинговых социологических обследований. Сделаны выводы относительно наиболее важных отечественных особенностей занятости в контексте их влияния на качество трудовой жизни, определены приоритетные направления политики в сфере занятости и рынка труда.
The labour provides a person the opportunity to realize their own abilities and achieve the proper level of satisfaction of its material, social and other needs. Employment is one of the fundamental elements of the labour market and the factors of forming quality of working life. The quality of life has a significant impact on the socialization of the individual directly in the workplace. Sociological data allows investigating these relationships in the system of quality of working life as an integral concept, which fully characterizes of well-being and social development of man. The aim of this research is to identify the most important social changes in employment as a fundamental element of national labour market and theirs impact on the quality of working life and highlighting priority issues of policy in this field. The data of annual national monitoring study of population demonstrated that the shift of employment structure in Ukraine reflect the redistribution of labour from the public to the private sector dealing with the development of market economy and the effects of deindustrialization and the crisis of social infrastructure. Workplaces are characterized by low potential for professional development of employees and the quality of employment. One of the defining features of the national labour market is the deficit of high-quality, high-performance workplaces. This significantly limits the ability of economic agents to satisfy their social needs and the abilities of society to ensure adequate quality of life. Overcoming defined negative trend in the sphere of labour and employment requires the implementation of state policy measures on: establishment of mechanisms for economic promotion for employers to create new workplaces and highly innovative employment in high-tech industries; implementation of international standards in quality management, encourage employers to introduction of social reporting and social responsibility of business; formation of the National Qualifications Framework as a tool for balance the interests of the labour market, education and training system, implementation of evaluation of education results and the mechanisms of acquisition and recognition of qualifications; rejection of the concept of cheap labour, the determination of the minimum wage on the application of the evaluation method in conjunction with the establishment of the basic state social standard subsistence wage based on rational consumer budget.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:36:48Z |
| format | Article |
| fulltext |
НОВАК І. М.
2014/№2 107
І. М. Новак
канд. екон. наук
м. Київ
СОЦІАЛЬНІ ЗМІНИ ЗАЙНЯТОСТІ В УКРАЇНІ:
СОЦІОЛОГІЧНИЙ ВИМІР ВПЛИВУ НА ЯКІСТЬ ТРУДОВОГО ЖИТТЯ
Зайнятість є одним із фундаментальних елемен-
тів ринку праці та чинників формування якості тру-
дового життя, оскільки саме праця забезпечує людині
можливість реалізації власних здібностей і досягнен-
ня належного рівня задоволення її матеріальних, со-
ціальних та інших потреб. У свою чергу, досягнута в
суспільстві якість життя людини здійснює істотний
вплив на соціалізацію індивіда безпосередньо у про-
цесі праці. Соціологічна інформація дозволяє дослі-
джувати ці взаємозв’язки в системі якості трудового
життя як інтегрального поняття, що всебічно харак-
теризує добробут і соціальний розвиток людини.
Еволюція теоретичних підходів і концепцій за-
йнятості відображена в роботах А.Сміта, Д.Рікардо,
Т.Мальтуса, Ж.-Б.Сея, Д.Мілля, К.Маркса, Дж. Кла-
рка, А.Маршалла, Т.Веблена, Дж.Кейнса, М. Фрід-
мана, Дж.Гелбрейта, Дж.Данлопа та ін. У вітчизняній
і російській економічній науці вагомий внесок у роз-
робку проблем зайнятості зробили С.Дятлов,
І.Заславський, Р.Капелюшніков, М.Кім, А.Котляр,
Е.Лібанова, Л.Чіжова, М.Шаленко, Л.Шевченко та
ін. Дослідженням якості трудового життя присвячені
праці західних економістів Е.Лоулера, Р.Каннінгама,
С.Робінсона, Ж.Роде, Р.Волтона, А.Чернса, В. Ельс-
кер, українських і російських вчених Б.Генкіна,
Л. Міляєвої, Н.Рімашевської, В.Циганкова, Д.Богині,
В.Шамоти та ін. Водночас питання ролі соціальних
змін зайнятості як одного з найбільш важливих сис-
темних чинників формування інтегрального поняття
якості трудового життя набуває все більшої актуаль-
ності в сучасних економічних моделях, орієнтованих
на інноваційні форми та характер праці.
Метою даного дослідження є виявлення най-
більш важливих соціальних змін зайнятості як одного
з основних елементів національного ринку праці, їх
впливу на якість трудового життя та визначення
пріоритетних напрямів політики у цій сфері.
Підвищення якості трудового життя Р.Каннінгам
розглядає у безпосередньому взаємозв’язку із досяг-
ненням таких цілей, як зростання продуктивності й
потенціалу індивідуального розвитку працівника, по-
ліпшення умов праці, підвищення трудової мотивації
та задоволення роботою [1, с. 179]. За даними щоріч-
ного національного моніторингового дослідження
населення України [2] у 2012 р. наявність цікавої ро-
боти як невід’ємної складової якості трудового життя
вважали важливою 77,5% опитаних.
З часу набуття країною незалежності структура
населення за типом зайнятості зазнала найбільших
змін за професійними групами спеціалістів з вищою
або середньою спеціальною освітою в галузі науки,
культури, охорони здоров’я, освіти, дошкільного ви-
ховання, технічного профілю, а також службовців із
числа допоміжного персоналу та працівників сільсь-
когосподарських підприємств. Частка респондентів,
зайнятих у цих групах, скоротилась більш ніж удвічі,
а для останньої з них мало місце понад трикратне
зменшення. У 1994-2013 рр. у 2,5 раза збільшилась
частка респондентів, які не мали постійного місця
роботи на момент проведення опитування, але під-
робляли в різних місцях залежно від обставин, що
свідчить про зростання гнучкості ринку праці та вод-
ночас нестабільності зайнятості. Якщо в 1994 р. ко-
жен другий опитаний працював у державному секто-
рі, то в 2013 р. їх було лише 17,9%. Натомість частка
опитаних, зайнятих у приватному секторі, збільши-
лась у 5,7 раза, до 34,7%.
У 2012 р. кожен четвертий працівник вважав, що
виконує роботу, яка не потребує майже ніякої підго-
товки, п’ята частина назвала достатнім нетривале
навчання у кілька тижнів або місяців, ще третина
вказала на необхідність отримання професійно-
технічної чи середньої спеціальної освіти (або кількох
років досвіду роботи) і лише близько 11,0% респон-
дентів зауважили про необхідну наявність вищої осві-
ти. При цьому протягом 2010-2013 рр. у середньому
лише близько 30,0% опитаних вважали, що характер
їхньої роботи відповідає наявному в них професійно-
освітньому рівню. Водночас частка тих, хто відзначав
невідповідність власної освіти та виконуваної роботи,
у цей період збільшилась із 16,4 до 26,7%.
У 2010 та 2012 рр. близько двох третин респон-
дентів жодного разу не підвищували кваліфікацію за
рахунок роботодавця і близько 10% — робили це ли-
ше один раз після влаштування на роботу. Підвищу-
вали кваліфікацію раз на декілька років 11-12% опи-
таних, а робити це щороку або частіше мали можли-
вість лише 3,6-3,8% працівників. За таких умов 42%
респондентів вважали, що не мають жодних шансів
на професійне просування на роботі, кожен четвер-
тий оцінював такі шанси як низькі, кожен п’ятий —
як 50/50 і тільки 5% опитаних оцінили шанси влас-
ного кар’єрного зростання як високі й дуже високі.
Середній бал оцінки ступеня самостійності рес-
пондентів щодо організації своєї роботи у 2012 р.
порівняно з 2010 р. зменшився з 4,1 до 2,9 бала за
десятибальною шкалою (табл. 1). При цьому 37,5%
опитаних у 2010 р. та 34,8% у 2012 р. оцінили свій
вплив на організацію власної роботи як мінімальний,
тоді як тих, хто мав максимальний вплив на ситу-
ацію, було відповідно в 2,5 і 2,6 раза менше.
Таблиця 1
Ступінь самостійності респондентів щодо організації своєї роботи, 2010 та 2012 рр.,%
Рік
0 (міні-
маль-
ний)
1 2 3 4 5 6 7 8 9
10 (мак-
сималь-
ний)
Важко
сказати
Не від-
повіли
Серед-
ній бал
2010 37.5 4.3 3.6 4.1 3.6 7.8 2.4 3.4 2.6 1.9 14.8 8.1 5.8 4.1
2012 34.8 4.6 3.4 4.1 3.7 7.1 3.9 3.7 3.2 2.2 13.3 9.8 6.0 2.9
НОВАК І. М.
108 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
У 2010 р. повністю самостійно вирішували пи-
тання графіка роботи лише 6,8%, а визначення конк-
ретних завдань та видів виконуваної роботи — близь-
ко 10% респондентів, відносно самостійними з цих
питань були ще відповідно 6,6 та 18,1% опитаних,
тоді як не мали жодних повноважень 58,1 та 42,3%
працівників (табл. 2).
Таблиця 2
Ступінь самостійності респондентів на роботі,
2010 р.,%
Відповід-
ність ситуа-
ції на роботі
респондента
Самостій-
ність
рішення
щодо
початку та
закінчен-
ня роботи
Самостій-
ність ви-
значення
конкретних
завдань та
видів робіт
Наявність
контролю
якості та
швидкості
роботи з
боку керів-
ника (робо-
тодавця)
Легкість заміни
працівника у
випадку звіль-
нення на іншого,
з відповідним
рівнем кваліфі-
кації та профе-
сійних навичок
Зовсім не
відповідає
58.1 42.3 15.7 10.8
Скоріше
не відпові-
дає
17.9 18.9 15.4 14.3
Скоріше
відповідає
6.6 18.1 32.6 27.5
Повністю
відповідає
6.8 9.9 23.9 24.2
Важко
сказати
4.8 5.1 6.7 17.3
Не відпо-
віли
5.8 5.8 5.7 5.9
Постійний контроль якості та швидкості роботи
працівника упродовж робочого дня здійснювали ро-
ботодавці, у яких працювали 23,9% респондентів, як
правило, працівники перебували під контролем робо-
тодавця з цих питань у 32,6% випадків і ще близько
третини роботодавців надавали працівникам можли-
вість самоконтролю темпів та якості власної роботи,
при цьому повною свободою з цих питань користува-
лися лише 15,7% опитаних. Приблизно кожен другий
респондент вважав, що у випадку його звільнення
роботодавець зможе легко знайти йому заміну, адек-
ватну за рівнем кваліфікації та професійних навичок;
кожен четвертий з опитаних не був впевнений у то-
му, що його досить просто замінити, з них 10% рес-
пондентів відзначали, що роботодавцю буде складно
знайти працівника їхнього рівня кваліфікації та про-
фесійних навичок.
Середній бал, що характеризував ступінь участі
опитуваних в управлінні компанією, у якій вони пра-
цюють, у 2012 р. порівняно з 2010 р. знизився з 3,0
до 2,0 балів за десятибальною шкалою (табл. 3). Бли-
зько половини опитаних у 2010 р. та 45,2% у 2012 р.
оцінили свій вплив на прийняття рішень щодо діяль-
ності компанії як мінімальний.
У 1996 р. близько 40% респондентів констатува-
ли нестачу можливостей працювати з повною відда-
чею, а кожен четвертий з опитаних вважав, що таких
можливостей у нього достатньо (табл. 4).
Таблиця 3
Ступінь участі респондентів в управлінні, 2010 та 2012 рр.,%
Рік
0 (міні-
мальний)
1 2 3 4 5 6 7 8 9
10 (макси-
мальний)
Важко
сказати
Не від-
повіли
Середній
бал
2010 49.2 6.0 3.5 4.1 2.9 5.9 1.7 2.3 1.8 1.2 6.4 9.1 5.9 3.0
2012 45.2 5.7 4.4 4.1 3.3 6.2 2.3 2.4 1.1 1.0 6.8 11.7 5.9 2.0
Таблиця 4
Наявність у респондентів можливості працювати з повною віддачею, 1996-2013 рр.,%
Чи вистачає респон-
дентам можливості
працювати з повною
віддачею?
1996 1998 2000 2002 2004 2005 2006 2008 2010 2012 2013
Не вистачає 38.9 44.5 45.5 38.0 30.2 32.2 30.1 27.2 32.7 35.0 33.1
Важко сказати, виста-
чає чи ні
24.3 23.0 20.9 21.9 21.6 21.2 22.8 20.7 20.1 24.2 23.1
Вистачає 26.1 20.7 23.0 28.0 33.5 34.3 35.1 39.3 37.5 28.7 32.1
Не цікавить 10.6 10.8 10.2 11.5 14.2 12.2 11.5 12.5 9.5 11.7 11.2
Не відповіли 0.0 0.9 0.3 0.7 0.4 0.1 0.6 0.4 0.2 0.4 0.5
До 2008 р. відбулося зменшення в 1,4 раза част-
ки тих, кому не вистачало можливостей працювати з
повною віддачею і збільшення у півтора раза частки
опитаних, які вважали ці можливості достатніми. Під
впливом кризи ця динаміка змінилась на протилеж-
ну, внаслідок чого за даними 2013 р. не вистачало
можливостей працювати з повною віддачею майже
третині опитаних, а частка тих, кому вистачало цієї
можливості, зменшилась з 39,3% у 2008 р. до 32,1% у
2013 р.
Загальна середня оцінка ступеня задоволення
респондентів власною роботою у період 1992-2013 рр.
становила близько 3 балів за п’ятибальною шкалою і
значною мірою залежала від макроекономічної ситу-
ації в країні. Оцінка за окремими альтернативами
показує, що частка працівників, задоволених своєю
роботою, в 1992-2000 рр. зменшилась майже в
2,5 раза, у період економічного зростання 2000-
2008 рр. — двократно збільшилась, а після фінансово-
економічної кризи — знову зменшилась у 2013 р.
майже на чверть порівняно з 2008 р. Частка праців-
ників, не задоволених власною роботою, мала тенде-
нцію до зменшення у 1992-2010 рр., після чого поча-
ла збільшуватися, і в 2013 р. робота не приносила
задоволення кожному п’ятому з опитаних.
У 1992-2013 рр. максимальна частка респонден-
тів, які найбільше боялися безробіття, була у 2000 р. і
сягала 86,4%, після чого до 2008 р. вона зменшилась
в 1,6 раза. Фінансово-економічна криза істотно збі-
льшила загрозу втрати роботи — у 2010 р. відповідний
показник становив 80,1% і до 2013 р. відбулося лише
незначне його зменшення до 78,1%. Загалом у 1994-
2012 рр. приблизно один з десяти опитаних упродовж
року принаймні один раз втрачав роботу або перебу-
вав у стані вимушеного безробіття.
Складність пошуку роботи у місці проживання
опитаних оцінювалась з урахуванням критеріїв розмі-
ру заробітку та кваліфікації працівника (табл. 5). Фі-
нансово-економічна криза 2008 р. зруйнувала тенде-
нцію до полегшення працевлаштування, що сформу-
НОВАК І. М.
2014/№2 109
валась у 2002-2008 рр., коли за всіма варіантами по-
єднання двох визначених критеріїв зменшувалась
частка респондентів, які визначали пошук роботи як
складне завдання. При цьому за даними 2010-
2012 рр. все більше опитаних вважають працевлашту-
вання важчим у порівнянні з умовами, що існували
не лише у 2008 р., але також і в 2002 р. Така ситуація
свідчить про продовження кризової економічної ди-
наміки та стагнації ринку праці.
Таблиця 5
Складність пошуку роботи респондентами, 2002-2012 рр.,%
Складність по-
шуку роботи у
місці прожи-
вання
2002 2008 2010 2012
Л
е
гк
о
В
а
ж
к
о
Н
е
з
н
а
ю
Н
е
в
ід
п
о
в
іл
и
Л
е
гк
о
В
а
ж
к
о
Н
е
з
н
а
ю
Н
е
в
ід
п
о
в
іл
и
Л
е
гк
о
В
а
ж
к
о
Н
е
з
н
а
ю
Н
е
в
ід
п
о
в
іл
и
Л
е
гк
о
В
а
ж
к
о
Н
е
з
н
а
ю
Н
е
в
ід
п
о
в
іл
и
За відповідною
кваліфікацією
та з достатнім
заробітком
2.7 73.7 21.3 2.3 6.5 74.1 18.9 0.5 1.7 80.3 17.3 0.7 2.2 82.9 14.1 7.8
За відповідною
кваліфікацією
без достатнього
заробітку
13.5 54.9 28.9 2.7 28.1 47.2 24.2 0.6 12.8 60.9 25.2 1.1 12.3 65.4 21.4 0.9
Із достатнім
заробітком, але
не за кваліфіка-
цією
2.7 65.0 29.5 2.8 10.5 60.1 28.8 0.7 3.9 71.6 23.4 1.1 3.2 73.6 22.2 1.1
Будь-якої робо-
ти
13.6 55.0 29.4 1.9 38.6 38.8 22.0 0.6 18.5 56.9 23.8 0.8 19.7 57.2 21.9 1.1
У 2013 р. 45,3% респондентів працювали за міс-
цем проживання і лише 9,0% мали місце роботи в
іншому населеному пункті. Починаючи з 1994 р. час-
тка респондентів, для яких пошук нової роботи був
стимулом до зміни місця проживання, збільшилась у
2,7 раза (до 18,9%). Разом з тим половина опитаних
не була готовою змінювати місце мешкання за жод-
них обставин.
Протягом 1996-2013 рр. підходящої роботи ви-
стачало лише приблизно кожному четвертому респо-
нденту (табл. 6), а понад 40% опитаних відзначали її
нестачу. У 1996-2000 рр. частка респондентів, які
вважали, що їм не вистачає підходящої роботи, збі-
льшувалась і досягла 56%, після чого до 2008 р. вона
зменшилась у півтора раза, до 37,0%. Під впливом
фінансово-економічної кризи частка опитаних, яким
не вистачало підходящої роботи, знову збільшилась у
2013 р. практично до рівня 2004 р.
У 1994-2012 рр. середня оцінка соціальних змін
щодо гарантій зайнятості не перевищувала 2,7 бала за
п’ятибальною шкалою. При цьому якщо до 2005 р.
цей показник мав позитивну динаміку, то починаючи
з 2006 р. спостерігалась зворотна тенденція, внаслі-
док чого за даними 2012 р. середня оцінка соціальних
змін щодо гарантій зайнятості зменшилась до 2,3
бала за п’ятибальною шкалою (табл. 7).
Таблиця 6
Наявність підходящої роботи у респондентів, 1996-2013 рр.,%
Чи вистачає респонден-
там підходящої роботи?
1996 1998 2000 2002 2004 2005 2006 2008 2010 2012 2013
Не вистачає 46.8 54.8 56.0 54.1 45.5 45.9 43.0 37.0 46.5 48.6 44.1
Важко сказати, вистачає
чи ні
15.6 14.9 12.2 14.6 14.2 15.4 15.9 15.9 13.7 15.1 15.5
Вистачає 23.4 17.2 19.0 19.6 25.3 23.5 26.4 32.0 24.6 22.6 26.4
Не цікавить 14.2 11.7 12.4 10.7 14.9 14.9 14.2 14.7 14.9 13.4 13.9
Не відповіли 0.0 1.4 0.4 1.1 0.2 0.2 0.4 0.4 0.3 0.4 0.2
Таблиця 7
Зміни щодо гарантій зайнятості та забезпечення роботою респондентів (за останні 12 місяців), 1994-2012 рр.,%
Характер змін щодо
гарантій зайнятості
та забезпечення ро-
ботою респондентів
1994 1996 1998 2000 2002 2004 2005 2006 2008 2010 2012
Значно погіршилися 61.8 54.2 61.9 56.6 35.8 20.7 13.1 17.4 18.0 31.1 23.7
Трохи погіршилися 14.6 17.4 16.9 17.2 18.2 17.3 12.2 15.3 17.9 20.9 24.2
Залишилися незмін-
ними
17.0 24.2 17.0 22.4 40.8 51.4 65.5 60.1 55.4 45.0 48.9
Трохи поліпшилися 1.2 1.9 2.0 2.2 2.8 8.4 7.8 6.1 7.4 2.0 2.4
Значно поліпшилися 1.0 1.2 0.7 0.5 0.9 0.8 0.7 1.0 0.9 0.6 0.5
Не відповіли 4.4. 1.1 1.5 1.1 1.4 1.3 0.7 0.1 0.5 0.4 0.3
Середній бал 1.6 1.8 1.6 1.7 2.1 2.5 2.7 2.6 2.6 2.2 2.3
НОВАК І. М.
110 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
У 1994-2000 рр. понад 70% респондентів вважа-
ли, що гарантії зайнятості та забезпечення роботою
тією чи іншою мірою погіршувались. У 2002 р. ця
частка скоротилась до 54% і до 2004 р. зменшилась
двократно до рівня 2002 р., після чого почала знову
збільшуватись і під впливом кризи у 2010 р. половина
опитаних вказали, що гарантії зайнятості погірши-
лись. Частка тих, хто вважав гарантії зайнятості не-
змінними, у 2002 р. порівняно з 2000 р., зросла в 1,8
раза, а до 2005 р. — збільшилась ще в 1,6 раза по від-
ношенню до 2002 р., після чого до 2012 р. зменши-
лась в 1,3 раза. Максимальна частка тих, хто вважав,
що гарантії зайнятості поліпшувались, була зафіксо-
вана у 2004 р. і становила 9,2%, а під впливом кризи
у 2012 р. вона скоротилась втричі.
Понад 80% респондентів та/або членів їхніх сі-
мей у 2002-2012 рр. не мали досвіду тимчасової робо-
ти за кордоном (табл. 8), близько 90% опитаних у
2005-2013 рр. жодного разу не виїжджали за кордон з
метою тимчасового працевлаштування (табл. 9) і бі-
льше 90% — не планували подібні поїздки впродовж
найближчого року в 2002-2013 рр. (табл. 10). Частка
респондентів, які планували спробувати тимчасово
працевлаштуватися за кордоном, була максимальною
в 2013 р. і становила 7,2%.
Таблиця 8
Наявність у респондентів досвіду тимчасової роботи за
кордоном, 2002-2012 рр.,%
Чи маєте Ви або
хтось із членів
Вашої сім’ї досвід
тимчасової роботи
за кордоном?
2002 2004 2005 2006 2008 2010 2012
Так 10.1 11.8 12.1 15.7 13.7 13.5 13.7
Ні 88.9 88.1 87.4 83.9 86.1 85.9 86.0
Не відповіли 1.0 0.1 0.6 0.3 0.2 0.6 0.3
Таблиця 9
Частота виїзду респондентів за кордон з метою
тимчасової роботи, 2005-2013 рр.,%
Скільки разів Ви
особисто виїж-
джали за кордон з
метою тимчасової
роботи?
2005 2006 2008 2010 2012 2013
Жодного разу 91.7 89.5 89.9 91.6 90.8 87.6
Один раз 3.4 4.7 4.2 3.3 3.3 5.4
Два рази 1.7 2.2 1.5 1.4 2.1 2.2
Три рази 0.8 1.1 0.8 0.4 1.0 1.2
Більше ніж 3 рази 2.0 2.2 3.3 2.2 2.2 2.7
Не відповіли 0.3 0.3 0.3 1.1 0.6 0.9
Таким чином, зрушення зайнятості в Україні не
мають інноваційного характеру, а відображають про-
цеси перерозподілу робочої сили з державного до
приватного сектору, пов’язані зі становленням рин-
кової економіки і наслідками деіндустріалізації та
кризи соціальної інфраструктури, що мають місце в
країні з початку 1990-х років.
Оцінки статусу зайнятості респондентів загалом
відповідають фактичній структурі зайнятості за про-
фесійними групами, згідно якої близько чверті пра-
цівників стабільно відносяться до групи зайнятих у
найпростіших професіях, де робота практично не
потребує будь-якої підготовки (кваліфікації). Для
виконання роботи кожен п’ятий із працівників вва-
жає достатнім навчання тривалістю кілька тижнів чи
місяців і лише у десятої частини опитаних робота
вимагає вищої освіти. Водночас у двох третин пра-
цівників характер роботи не відповідає отриманому
рівню професійно-освітньої підготовки.
Таблиця 10
Плани респондентів щодо виїзду за кордон
для тимчасової роботи упродовж найближчого року,
2002-2013 рр.,%
Чи плануєте Ви у
найближчий рік
поїхати за кордон
на тимчасові заро-
бітки?
2002 2004 2005 2006 2008 2010 2012 2013
Так 6.9 5.7 6.3 6.1 6.2 6.2 5.3 7.2
Ні 92.7 94.3 93.6 93.6 93.7 92.9 94.0 91.8
Не відповіли 0.4 0.3 0.1 0.4 0.1 0.9 0.7 0.9
Робочі місця в Україні характеризуються низь-
ким потенціалом професійного розвитку працівників
та якістю зайнятості. Майже дві третини респонден-
тів жодного разу не підвищували кваліфікацію за ра-
хунок роботодавця. Особисті шанси на професійне
просування як високі й дуже високі оцінюють лише
5,0% опитаних, а приблизно половина працівників
вважає, що роботодавець може легко знайти їм адек-
ватну заміну. Трудовому процесу властиві низькі рів-
ні самостійності щодо організації працівниками вла-
сної роботи та їхньої участі в управлінні організаці-
єю. Із цих та інших причин лише третина респонден-
тів мають можливість працювати з повною віддачею,
а кожному п’ятому з опитаних робота не приносить
задоволення.
Ринок праці в Україні не забезпечує реалізацію
права на працю, оскільки пошук роботи у власному
населеному пункті для більшості населення є важким
завданням, навіть у випадку, коли людина готова
погодитися на будь-яку роботу, незалежно від рівня
оплати праці та кваліфікації. Для людей, які не відчу-
вають труднощів при працевлаштуванні, найпростіше
знайти роботу, що не вимагає кваліфікації, на друго-
му місці — кваліфікована робота без достатнього за-
робітку, що ілюструє ситуацію низької ціни праці.
Населення країни має загальний низький рівень
мобільності, зокрема трудової — близько половини
респондентів працюють за місцем мешкання і не го-
тові змінювати його за жодних обставин. Хоча підхо-
дящої роботи не вистачає майже 45,0% опитаних,
пошук нової роботи є аргументом на користь міграції
лише для п’ятої частини респондентів.
Відсутність у переважної більшості людей досві-
ду і планів щодо тимчасової роботи за кордоном зу-
мовлена наявністю значних бар’єрів щодо вільного
переміщення робочої сили, а також певною мірою
пов’язана з недостатнім рівнем конкурентоспромож-
ності українських працівників. Відтак, з точки зору
перспективи тимчасової роботи за кордоном відносно
мобільним контингентом може вважатися лише 10-
15% населення.
Вищевикладене дає підстави вважати, що упро-
довж усього періоду незалежності зайнятість в Украї-
ні має депресивний характер, а однією з визначаль-
них ознак національного ринку праці є гострий дефі-
цит якісних, високопродуктивних робочих місць. Це
істотно обмежує можливості як учасників економіч-
них відносин щодо задоволення власних соціальних
потреб, так і суспільства щодо забезпечення належної
якості життя громадян.
ПАВЛОВ К. В.
2014/№2 111
Подолання визначених негативних тенденцій у
сфері праці та зайнятості вимагає реалізації заходів
державної політики щодо:
створення механізмів економічного стимулю-
вання роботодавців до підготовки нових, високопро-
дуктивних робочих місць та інноваційної зайнятості
на високотехнологічних виробництвах;
імплементації міжнародних стандартів у сфері
управління якістю, заохочення роботодавців до за-
провадження соціальної звітності та розвитку соціа-
льної відповідальності бізнесу;
формування Національної системи кваліфікацій
як інструменту узгодження інтересів ринку праці та
системи освіти і професійної підготовки, запрова-
дження оцінки результатів освіти й механізмів набут-
тя та визнання кваліфікацій;
відмови від концепції дешевої робочої сили, ви-
значення величини мінімальної заробітної плати із
застосування оціночного способу у поєднанні із
встановленням базового державного соціального ста-
ндарту прожиткового мінімуму на основі раціональ-
ного споживчого бюджету.
З урахуванням отриманих результатів перспекти-
ви подальших наукових розвідок охоплюватимуть
дослідження соціального потенціалу трансформацій
зайнятості та його впливу на якість трудового життя.
Список використаних джерел
1. Cunningam R. "Deinstitutionalization" and "Ap-
propriate Technology" // International Encyclopedia of
Public Policy and Administration. Jay Shafritz, editor in
chief, 1st edition : статті / Robert B. Cunningam. —
Westview Press, 1997. — Р. 179.
2. Українське суспільство. Двадцять років неза-
лежності. Соціологічний моніторинг : у 2 т. / [за ред.
Головахи Є.І., Шульги М.О.]. — К. : Ін-т соціології
НАН України, 2011. — Т. 2. Таблиці і графіки — 2011.
— 480 с.
К. В. Павлов
д-р экон. наук
г. Ижевск, Россия
СИСТЕМА ПОКАЗАТЕЛЕЙ, ХАРАКТЕРИЗУЮЩИХ РАЗВИТИЕ
НАНОЭКОНОМИКИ
Современное социально-экономическое разви-
тие передовых государств во многом определяется
эффективным использованием факторов и ресурсов
НТП. Доля технологических инноваций в объеме
ВВП развитых стран составляет от 70 до 90%. При-
чем огромное значение в последнее время придается
развитию нанотехнологий — научно-технологи-
ческому направлению, сформировавшемуся на стыке
физики, химии, биологии, медицины и материалове-
дения. По оценкам, в обозримом будущем нанотех-
нологии способны будут совершить в обществе пере-
ворот, по своим масштабам превышающий даже пос-
ледствия широкого распространения компьютеров.
Наноиндустрия занимается производством мате-
риалов и изделий сверхмалых размеров на основе
изучения свойств различных веществ на молекуляр-
ном и атомарном уровнях. В метрической системе
нанометр (нм) — а именно от этого слова произошла
приставка «нано» в термине «нанотехнология» — со-
ответствует миллимикрону (а это единица измерения
длины, равная одной миллиардной метра или 10-9).
Для сравнения толщина человеческого волоса в сре-
днем равна 50 тысяч нм [1].
И хотя в настоящее время исчерпывающего
определения понятия «нанотехнология» пока не су-
ществует, по аналогии с микротехнологиями можно
сказать, что нанотехнологии оперируют величинами
порядка одной миллиардной доли метра. В целом под
нанотехнологиями обычно понимают совокупность
методов и приемов, обеспечивающих возможность
контролируемым образом создавать и модифициро-
вать объекты, включающие компоненты размером не
более 100 нм хотя бы в одном измерении и в резуль-
тате этого получившие принципиально новые качест-
ва, позволяющие осуществлять их интеграцию в пол-
ноценно функционирующие системы большего мас-
штаба. В более широком смысле к нанотехнологиям
относят также еще и методы диагностики и исследо-
вания такого рода объектов.
Кроме нанотехнологий при рассмотрении воп-
роса о развитии наноиндустрии следует учесть также
развитие наноматериалов и наносистемной техники,
являющихся составными элементами наноиндустрии
[2]. Наноматериалы — это материалы, содержащие
структурные элементы, геометрический размер кото-
рых хотя бы в одном измерении не превышает
100 нм, и благодаря этому обладающие качественно
новыми свойствами, в том числе с заданными функ-
циональными и эксплуатационными характеристика-
ми.
Под наносистемной техникой обычно понимают
созданные полностью или частично на основе нано-
материалов и нанотехнологий функционально закон-
ченные системы и устройства, характеристики кото-
рых кардинальным образом отличаются от характе-
ристик систем и устройств аналогичного назначения,
созданных по традиционным технологиям. Таким
образом, наноиндустрия — это вид деятельности по
созданию продукции на основе нанотехнологий, на-
номатериалов и наносистемной техники.
Говоря о развитии наноиндустрии, следует
иметь в виду, что в этом случае предполагается расс-
мотрение широчайшего спектра разнообразных и не
всегда напрямую связанных между собой проблем в
различных областях науки и техники, где уже испо-
льзуются соответствующие технологии и методы. И
хотя поэтому нанотехнологии целесообразно рассма-
тривать не как единое целое, а больше всего лишь
как обобщенное понятие, следует признать, что на-
ноиндустрия в целом оказывает революционизирую-
щее воздействие на развитие информационных и те-
лекоммуникационных технологий, биотехнологий,
средств безопасности и ряд других. В результате за
последние годы десятки стран приняли националь-
ные программы развития наноиндустрии в качестве
Макет_2-2014_Part107
Макет_2-2014_Part108
Макет_2-2014_Part109
Макет_2-2014_Part110
Макет_2-2014_Part111
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-77149 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1729-7206 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:36:48Z |
| publishDate | 2014 |
| publisher | Інститут економіки промисловості НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Новак, І.М. 2015-02-22T15:21:14Z 2015-02-22T15:21:14Z 2014 Соціальні зміни зайнятості в Україні: соціологічний вимір впливу на якість трудового життя / І.М. Новак // Вісник економічної науки України. — 2014. — № 2 (26). — С. 107–111. — Бібліогр.: 2 назв. — укр. 1729-7206 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77149 Проаналізовано основні характеристики зайнятості в Україні на основі даних національних щорічних моніторингових соціологічних обстежень. Зроблено висновки щодо найбільш важливих вітчизняних особливостей зайнятості в контексті їх впливу на якість трудового життя, визначено пріоритетні напрями політики у сфері зайнятості та ринку праці. Проанализированы основные характеристики занятости в Украине на основе данных национальных ежегодных мониторинговых социологических обследований. Сделаны выводы относительно наиболее важных отечественных особенностей занятости в контексте их влияния на качество трудовой жизни, определены приоритетные направления политики в сфере занятости и рынка труда. The labour provides a person the opportunity to realize their own abilities and achieve the proper level of satisfaction of its material, social and other needs. Employment is one of the fundamental elements of the labour market and the factors of forming quality of working life. The quality of life has a significant impact on the socialization of the individual directly in the workplace. Sociological data allows investigating these relationships in the system of quality of working life as an integral concept, which fully characterizes of well-being and social development of man. The aim of this research is to identify the most important social changes in employment as a fundamental element of national labour market and theirs impact on the quality of working life and highlighting priority issues of policy in this field. The data of annual national monitoring study of population demonstrated that the shift of employment structure in Ukraine reflect the redistribution of labour from the public to the private sector dealing with the development of market economy and the effects of deindustrialization and the crisis of social infrastructure. Workplaces are characterized by low potential for professional development of employees and the quality of employment. One of the defining features of the national labour market is the deficit of high-quality, high-performance workplaces. This significantly limits the ability of economic agents to satisfy their social needs and the abilities of society to ensure adequate quality of life. Overcoming defined negative trend in the sphere of labour and employment requires the implementation of state policy measures on: establishment of mechanisms for economic promotion for employers to create new workplaces and highly innovative employment in high-tech industries; implementation of international standards in quality management, encourage employers to introduction of social reporting and social responsibility of business; formation of the National Qualifications Framework as a tool for balance the interests of the labour market, education and training system, implementation of evaluation of education results and the mechanisms of acquisition and recognition of qualifications; rejection of the concept of cheap labour, the determination of the minimum wage on the application of the evaluation method in conjunction with the establishment of the basic state social standard subsistence wage based on rational consumer budget. uk Інститут економіки промисловості НАН України Вісник економічної науки України Наукові статті Соціальні зміни зайнятості в Україні: соціологічний вимір впливу на якість трудового життя Социальные изменения занятости в Украине: социологическое измерение влияния на качество трудовой жизни Social change of employment in Ukraine: sociological measuring effect on the quality of working life Article published earlier |
| spellingShingle | Соціальні зміни зайнятості в Україні: соціологічний вимір впливу на якість трудового життя Новак, І.М. Наукові статті |
| title | Соціальні зміни зайнятості в Україні: соціологічний вимір впливу на якість трудового життя |
| title_alt | Социальные изменения занятости в Украине: социологическое измерение влияния на качество трудовой жизни Social change of employment in Ukraine: sociological measuring effect on the quality of working life |
| title_full | Соціальні зміни зайнятості в Україні: соціологічний вимір впливу на якість трудового життя |
| title_fullStr | Соціальні зміни зайнятості в Україні: соціологічний вимір впливу на якість трудового життя |
| title_full_unstemmed | Соціальні зміни зайнятості в Україні: соціологічний вимір впливу на якість трудового життя |
| title_short | Соціальні зміни зайнятості в Україні: соціологічний вимір впливу на якість трудового життя |
| title_sort | соціальні зміни зайнятості в україні: соціологічний вимір впливу на якість трудового життя |
| topic | Наукові статті |
| topic_facet | Наукові статті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77149 |
| work_keys_str_mv | AT novakím socíalʹnízmínizainâtostívukraínísocíologíčniivimírvplivunaâkístʹtrudovogožittâ AT novakím socialʹnyeizmeneniâzanâtostivukrainesociologičeskoeizmerenievliâniânakačestvotrudovoižizni AT novakím socialchangeofemploymentinukrainesociologicalmeasuringeffectonthequalityofworkinglife |