Провідні складові механізму державного управління «Життям по-новому» (в умовах децентралізації влади)
На основі глобального, національного та регіонального виміру людського розвитку в Україні обґрунтовано рекомендації та пропозиції щодо формування провідних складових механізму державного управління «життям по-новому». Розкрито можливості впровадження системи ППБ (Прогнозування, Програмування, Бюджет...
Saved in:
| Published in: | Вісник економічної науки України |
|---|---|
| Date: | 2014 |
| Main Authors: | , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2014
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77156 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Провідні складові механізму державного управління «Життям по-новому» (в умовах децентралізації влади) / В.Ф. Столяров, О.В. Шинкарюк // Вісник економічної науки України. — 2014. — № 2 (26). — С. 131–140. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859810706110545920 |
|---|---|
| author | Столяров, В.Ф. Шинкарюк, О.В. |
| author_facet | Столяров, В.Ф. Шинкарюк, О.В. |
| citation_txt | Провідні складові механізму державного управління «Життям по-новому» (в умовах децентралізації влади) / В.Ф. Столяров, О.В. Шинкарюк // Вісник економічної науки України. — 2014. — № 2 (26). — С. 131–140. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Вісник економічної науки України |
| description | На основі глобального, національного та регіонального виміру людського розвитку в Україні обґрунтовано рекомендації та пропозиції щодо формування провідних складових механізму державного управління «життям по-новому». Розкрито можливості впровадження системи ППБ (Прогнозування, Програмування, Бюджетування) людського розвитку в регіонах та державі в цілому. В умовах потреби децентралізації влади визначено видаткові повноваження місцевих органів влади (область, район, місто, село, селище) в соціально-економічному розвитку регіонів та в структурі територіальних відтворювальних процесів.
На основе глобального, национального и регионального измерения человеческого развития в Украине обоснованны рекомендации и предложения по формированию ведущих составляющих механизма государственного управления «жизнью по-новому». Раскрыты возможности внедрения системы ППБ (Прогнозирование, Программирование, Бюджетирование) человеческого развития в регионах и государстве в целом. В условиях необходимости децентрализации власти определены расходные полномочия местных органов власти (область, район, город, село, поселок) в социально-экономическом развитии регионов и в структуре территориальных воспроизводственных процессов.
The recommendations and proposals for the formation of the leading components of the polity "life in a new way" which based on global, national and regional dimension of human development in Ukraine are substantiated in the article. Capabilities introduction of PPB (Prognostication, Programming, Budgeting) human development in the region and the country as a whole are disclosed. Expendable powers of local authorities (region, district, city, town and village) in the social and economic development of regions and territorial structure of reproductive processes in need of decentralization of power are identified.
|
| first_indexed | 2025-12-07T15:18:56Z |
| format | Article |
| fulltext |
СТОЛЯРОВ В. Ф., ШИНКАРЮК О. В.
2014/№2 131
У нашому випадку коефіцієнт кореляції розра-
ховується за такою формулою:
( ) ( )2 2
2 2
.
( )( )
x y
xy
nr
x y
x y
n n
−
=
− −
(8)
Використовуючи результати розрахунків по табл.
3, а також додаткові розрахунки, одержимо такі ре-
зультати:
27031,8 * 356,0
900559,10
12 0,99.
27031,8 * 27031,8 356,0 * 356,0
68382958,22 11859,78
12 12
r
−
= =
− −
Коефіцієнт кореляції може приймати значення
від 0 до 1. Чим ближче величина до 1, тим більш тіс-
ний зв’язок між явищами, що вивчаються, і навпаки.
У даному випадку величина коефіцієнта кореляції
абсолютна (0,99). Це дозволяє зробити висновок про
те, що товарний випуск — основний чинник, від яко-
го в даному випадку залежить рівень прибутку.
Квадрат коефіцієнта кореляції має назву коефі-
цієнта детермінації
2 0,99*0,99 0,98.d r= = =
Це означає, що прибуток підприємства ПАТ
«ЗАПОРІЖТРАНСФОРМАТОР» на 98% залежить від
товарного випуску, а на частку інших чинників при-
падає лише 2%. З економічної точки зору це є випра-
вданою ситуацією тому, що доход від реалізації про-
дукції, або товарний випуск продукції підприємства
формується як ціна виробу помножена на кількість
виробів, що реалізовані у звітному періоді. Ціна ж
виробу складається із собівартості та норми прибутку.
Взагалі ж вважаємо, що математично обґрунто-
вані методи фінансового менеджменту можуть бути
застосовані в технології розробки та удосконаленні
фінансової стратегії розвитку підприємства ПАТ
«ЗАПОРІЖТРАНСФОРМАТОР» і дозволять більш
детально підходити до вирішення таких питань, як
залучення короткострокових позикових коштів у гос-
подарську діяльність підприємства з метою отриман-
ня додаткового приросту показника рентабельності
власного капіталу.
IV. Висновки.
1. Дослідження фінансово-господарської діяль-
ності підприємства ПАТ «ЗАПОРІЖТРАНСФОРМА-
ТОР» дозволяє запропонувати певні заходи щодо
удосконалення інвестиційної стратегії розвитку підп-
риємства за допомогою інструментарію фінансового
менеджменту.
2. За результатами розрахунку маємо: зниження
коефіцієнта чистої рентабельності продажів і показ-
ника ресурсовіддачі, показник рентабельності власно-
го капіталу знизився на 0,5528 і 0,0149 пункта відпо-
відно. Зміна рівня коефіцієнта фінансової залежності
привела до збільшення коефіцієнта рентабельності
власного капіталу на 0,0371 пункта. У цих розрахун-
ках черговий раз простежується пропорційний зв’я-
зок між коефіцієнтом фінансової залежності підпри-
ємства і зміною рентабельності власного капіталу:
збільшення ступеня фінансової залежності підприєм-
ства від зовнішніх джерел фінансування приводить до
зростання рентабельності власного капіталу. Вважає-
мо, що інструментарій інтегрального фінансового
аналізу може бути використаний з метою удоскона-
лення фінансової стратегії підприємства ПАТ «ЗА-
ПОРІЖТРАНСФОРМАТОР».
3. Висока фінансова стійкість підприємства —
об’єкта інвестування — чи не найважливіший чин-
ник, що впливає на прийняття рішення потенційним
інвестором. Тому зміцнення фінансової стійкості має
важливе значення для покращення інвестиційної
привабливості. Фінансову стійкість можна покращи-
ти, збільшуючи розмір власного оборотного капіталу
та зменшуючи поточні зобов’язання.
Список використаних джерел
1. Соколенко С.І. Глобалізація і економіка Укра-
їни / С.І. Соколенко. — К.: Логос, 1999. — 568 с.
2. Фатфудинов Р.А. Стратегический менедж-
мент: учебник / Р.А. Фатфудинов. — М.: Бизнес шко-
ла «Интел-Синтез, 1998. — 416 с.
В. Ф. Столяров
академік АЕН України
м. Чернівці
О. В. Шинкарюк
м. Київ
ПРОВІДНІ СКЛАДОВІ МЕХАНІЗМУ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
«ЖИТТЯМ ПО-НОВОМУ» (в умовах децентралізації влади)
Наша країна —
Єдина родина
Актуальність проблеми. Одним з головних девізів
виборів нового Президента України в 2014 році став
вислів «Жити по-новому», практична реалізація якого
потребує відповідного науково-методичного забезпе-
чення.
Наукові надбання Науково-дослідного економіч-
ного інституту Міністерства економічного розвитку
та торгівлі України, Науково-дослідного фінансового
інституту ДННУ «Академія фінансового управління»
Міністерства фінансів України, Приватного вищого
навчального закладу «Буковинський університет»,
Інституту природної економіки ім. В.І. Вернадського
та Інституту фізичної економіки ім. С.А. Подолинсь-
кого за роки незалежності нашої держави дозволяють
визначити провідні складові та основи формування
організаційно-економічного і фінансового механізму
державного управління «Життям по-новому».
Постановка завдання. Метою статті є узагаль-
нення тенденцій людського розвитку на національ-
ному і регіональному рівнях та обґрунтування реко-
мендацій і пропозицій щодо підвищення результати-
вності та ефективності державного управління соці-
СТОЛЯРОВ В. Ф., ШИНКАРЮК О. В.
132 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
ально-економічним розвитком адміністративно-тери-
торіальних утворень в умовах децентралізації влади.
Особлива увага буде приділена дослідженню бю-
джетного федералізму з бюджетним централізмом з
визначенням їх меж та принципів взаємодії.
Виклад основного матеріалу.
Глобальний, національний та регіональний
вимір життя в Україні
Програми розвитку ООН (ПРООН) з 1990 року
щорічно публікують свої Глобальні Звіти про людсь-
кий розвиток, а розрахунки Індексу людського роз-
витку (ІЛР) для України були вперше включені у
Глобальний Звіт з людського розвитку 1993 року.
Україна першою з держав Центральної та Схід-
ної Європи, а також серед країн-членів СНД прий-
няла Концепцію людського розвитку як органічну
складову Концепції сталого розвитку в глобальному
та національному вимірі та як основу цивілізаційного
прогресу. Так, вже у 1995 році було вперше опубліко-
вано Національний звіт про людський розвиток в
Україні, підготовлений під егідою ПРООН, які від
того часу готуються раз на два роки.
Науковою базою Концепції сталого розвитку
України є Концепція ноосфери, яку розробив видат-
ний український вчений світового рівня, академік
Володимир Іванович Вернадський ще на початку ХХ
століття, і суть якої полягає в обов’язковій узгодже-
ності людського (тобто соціального), екологічного і
економічного розвитку таким чином, щоб від поко-
ління до покоління не зменшувалась якість і безпека
життя людей, не погіршувався стан довкілля і відбу-
вався соціальний прогрес.
Формування механізму державного управління
життям «по-новому» повинно базуватись на націона-
льній системі цінностей з орієнтацією на відповід-
ність сучасним уявленням про напрями сталого роз-
витку людства, виражених у девізі ЕКСПО-2005 —
«Мудрість природи». Цей девіз розкривають три ор-
ганічних складових: Матриця природи; Мистецтво
життя; Розвиток екоспільнот.
Матриця природи — це розуміння механізмів
природи як складного взаємовідношення між жит-
тям, інформацією і всесвітом.
Мистецтво життя — це розуміння механізмів
природи, яке знайдено в світових культурах, мистец-
тві, соціальних нормах і технологічній етиці у мину-
лому і сьогоденні, що відкриває можливості для май-
бутнього.
Розвиток екоспільнот — це створення нового
способу життя, у якому суспільство і уряд планують
та розвивають національне виробництво, споживан-
ня, розвиток і охорону природи для підтримки саме
того способу життя, яке забезпечує гармонію людини
з природою.
Національна система цінностей України призвана
забезпечить збереження різноманітних індивідуаль-
них особливостей населення кожного регіону, його
моральних засад: духовності й освіченості, історичної
спадщини і територіальної цілісності, звичаїв і тради-
цій, культури і світогляду, мирного менталітету та
етичних цінностей, а також взаємообумовленого емер-
джентного розвитку регіонів держави як єдиного орга-
нічного цілого («Наша країна — єдина родина!») [1].
На національному рівні Індекси людського роз-
витку обчислюються згідно з методикою ПРООН за
даними про стан здоров’я, рівень освіти і добробут
населення. Характеристику здоров’я дає показник
середньої очікуваної тривалості життя при народжен-
ні, освіти — показники писемності дорослого насе-
лення і охоплення навчанням (шкільним і післяшкі-
льним) відповідних його вікових груп, добробуту —
обсяг ВВП за паритетом купівельної спроможності в
розрахунку на душу населення.
У Глобальному Звіті з людського розвитку 1993
року Україна входила до складу країн з високим рів-
нем людського розвитку (таких країн було 55) і посі-
дала 45 місце зі 174 країн і територій [2].
У 2013 році до групи країн з високим рівнем
людського розвитку входило 54 країни (поряд із 47
країнами з надзвичайно високим рівнем людського
розвитку). Україна займала 83 місце зі 187 країн і
територій (значення ІЛР склало 0,734). У цьому році
за ІЛР Білорусь займала 53 місце (0,786), а Російська
Федерація — 57 місце (значення ІЛР — 0,778).
У 2013 році до перших десяти країн з надзви-
чайно високим рівнем людського розвитку входили
Норвегія, Австралія, Швейцарія, Нідерланди, США,
Германія, Нова Зеландія, Канада, Сінгапур, Данія, а
до першої десятки країн з високим рівнем людського
розвитку входили Уругвай, Багамські острови, Чор-
ногорія, Білорусь, Румунія, Лівія, Оман, Росія, Бол-
гарія, Барбадос [3].
Абсолютне значення зведеного ІЛР України за
розрахунками 1990 року дорівнювало 0,844. Десятирі-
чна криза зумовила різке зниження показників сере-
дньодушового ВВП й істотне скорочення тривалості
життя. А найгірші рейтингові показники припали на
1995 рік — 102 місце (Глобальний Звіт з людського
розвитку 1998 року).
Після того як Україна здобула незалежність,
держава пройшла крізь дуже важку соціально-еко-
номічну кризу, під час якої погіршилися всі економі-
чні показники та зменшився рівень життя людей. Але
з 1999 року почалося економічне зростання, яке по-
винно було привести до підвищення життєвого рівня
більшості українців.
У 2005 році Глобальний Звіт про людський роз-
виток констатував — замість прогнозованого поліп-
шення й підняття на дві-п’ять сходинок Україна
опинилася на 78 місці з індексом 0,766. У 2006 році
Україна зайняла 77 місце в світовому Індексі людсь-
кого розвитку, а в 2007 році — 76 місце.
За період з 1990 по 2010 рік значення ІЛР для
України зменшилось з 0,844 до 0,710, тобто на 13,4%
відсотка, або в середньому на 0,67 відсотка за рік.
Протягом цього періоду в Україні очікувана трива-
лість життя при народженні зменшилася приблизно
на 1 рік, середня тривалість навчання зросла більш
ніж на 2 роки, очікувана тривалість навчання — та-
кож більш, ніж на 2 роки. Валовий національний
дохід (ВНД) у розрахунку на одну особу в країні зме-
ншився на 28% [4].
На регіональному рівні в Україні з 1999 року
розраховуються також Індекси регіонального людсь-
кого розвитку (ІРЛР) за адміністративно-територіаль-
ним устроєм держави: по 24 адміністративним облас-
тям, АР Крим, м. Києву і м. Севастополю.
Методологія розрахунку ІРЛР також ґрунтується
на мінімальному наборі показників, які відображають
ключові можливості у забезпеченні всього процесу
людського розвитку на даній території: прожити дов-
ге й здорове життя (вимір — довголіття); набути, роз-
ширювати й оновлювати знання (вимір — освіче-
ність); мати доступ до засобів існування, що забезпе-
чують гідний рівень життя (вимір — матеріальний
рівень життя).
СТОЛЯРОВ В. Ф., ШИНКАРЮК О. В.
2014/№2 133
Національна методика розрахунку ІРЛР, яка бу-
ла затверджена Спільною Постановою Колегії Держ-
комстату України та Президії НАН України в 2001
році, передбачала визначення узагальнюючих індика-
торів дев’яти основних аспектів регіонального людсь-
кого розвитку: демографічний розвиток, розвиток
ринку праці, матеріальний добробут населення, умо-
ви проживання населення, рівень освіти населення,
стан та охорона здоров’я, соціальне середовище, еко-
логічна ситуація, фінансування людського розвитку.
Державна служба статистики України, починаю-
чи з 1999 року, видає щорічний статистичний бюле-
тень «Регіональний людський розвиток» з розрахун-
ками ІРЛР за всіма аспектами людського розвитку в
розрізі адміністративно-територіального устрою Ук-
раїни.
За результатами рейтингової оцінки ІРЛР в 2011
році за 9 основними аспектами Державною службою
статистики України було виділено 3 групи регіонів
[4]:
регіони-лідери, які за результатами розрахунку
Індексу людського розвитку посідають перші 5 місць;
регіони основної групи (18 регіонів), які за ре-
зультатами розрахунку Індексу людського розвитку
займають з 6 по 23 місце;
регіони-аутсайдери, які за інтегральними розра-
хунками займають 4 останніх місця.
Перше місце з великим відривом — за даними
1999-2011 років — упевнено займав м. Київ, якому
належать перші позиції за інтегральними індексами
демографічного розвитку, матеріального добробуту,
умов проживання населення, рівня освіти та фінан-
сування людського розвитку.
Наступне місце належало м. Севастополю (пер-
ше місце за розвитком ринку праці та охороною здо-
ров’я, друга позиція — за демографічним розвитком,
рівнем освіти та умовами проживання населення,
високі місця за фінансуванням людського розвитку
та матеріальним добробутом).
Третє місце посіла Харківська область: друга по-
зиція у рейтингу за розвитком ринку праці, третя —
за рівнем освіти; досить високі місця за рівнем мате-
ріального добробуту, умовами проживання та охоро-
ною здоров’я. Але за абсолютними показниками ін-
дексу їх домінування є не таким виразним, як пози-
ція м. Києва (0,674).
Київська область входила до п’ятірки лідерів за
індексами демографічного розвитку, матеріального
добробуту, умов проживання, освіти та фінансування
людського розвитку. Негативними сторонами у зага-
льному індексі регіону є соціальне середовище та
розвиток ринку праці.
Полтавська область займала 4 місце за індексом
фінансування людського розвитку та мала відносно
великі значення за оцінкою інших блоків. Слід за-
значити, що область практично не має складових, які
суттєво негативно впливають на її розвиток.
На протилежному фланзі шкали — Донецька (27
місце), Луганська (26 місце) та Житомирська (25 міс-
це) області, які помітно відставали за індексами люд-
ського розвитку від більшості регіонів України. Слід
також зазначити, що за останні роки значно погір-
шились позиції Вінницької (з 2005 року 21-26 місце)
та Житомирської (25 місце у 2010 році — найнижча
позиція за всі роки розрахунків) областей, які на
єдиній шкалі інтегрального індексу регіонального
людського розвитку в 2011 році не набагато випере-
джали аутсайдерів — Донецьку та Луганську області
У 2011-2012 роках найбільш болючими для До-
нецької області залишалися проблеми поліпшення
демографічної ситуації (23 місце), умов проживання
населення (24 місце) та стан навколишнього природ-
ного середовища (27 місце).
У 2011 році Луганська область входила до трійки
аутсайдерів за аспектами демографічного розвитку
(25 місце), умов проживання населення (26 місце),
рівня освіти (25 місце). Незадовільними для області
були індекси природного середовища (27 місце) та
соціальної сфери (20 місце).
Логічно стверджувати, що динаміка показників-
дестимуляторів регіонального людського розвитку в
Донецькій та Луганській областях обумовлює та фо-
рмує виникнення і розповсюдження основних видів
девіантної поведінки індивідів і соціальних груп, у
першу чергу, економічної злочинності, моніторинг
якої здійснюють органи правоохоронної системи
(Міністерство внутрішніх справ України, прокурату-
ра, судові органи), а також алкоголізму і наркоманії,
самогубств і проституції та інших деструктивних со-
ціальних явищ.
Так, гострі проблеми соціально-економічного
розвитку Донецької області визначаються несприят-
ливою екологічною ситуацією. Стан навколишнього
середовища регіону став одним з головних чинників,
який характеризує проблеми демографічного розвит-
ку — низьку тривалість життя і високі показники
смертності немовлят і перинатальної смертності.
В області має місце високий рівень професійних
захворювань шахтарів, металургів, працівників хіміч-
ної галузі. На незадовільну оцінку також впливає ни-
зький рівень умов проживання: висока щільність на-
селення накладається на низьку забезпеченість жит-
лом і його комфортність, недостатність лікарняних
ліжок і станцій швидкої допомоги.
У Луганській області ситуація характеризується
також незадовільними показниками умов проживан-
ня населення — облаштованістю житла, щільністю
доріг і телефонізації. На низький рівень освіти впли-
ває низький рівень охоплення дітей початковою і
базовою середньою освітою. У регіоні спостерігається
також незадовільна демографічна ситуація: негатив-
ний показник міграції і низька середня очікувана
тривалість життя, високий рівень професійних захво-
рювань і захворювань на туберкульоз.
Тобто визначальними факторами показників-
дестимуляторів регіонального людського розвитку в
Донецькій і Луганській областях слід вважати стан
навколишнього природного середовища, правоохо-
ронної системи та системи охорони здоров’я, регіо-
нальних ринків праці. Саме ці фактори ґрунтуються
на деструктивній культурі окремих верств місцевого
населення і суперечать морально-етичним і гуманіта-
рним нормам національної системи цінностей.
Економічна злочинність в регіонах України ха-
рактеризується наявністю осередків їх виникнення та
розповсюдження. За даними Міністерства внутрішніх
справ України в 2011-2012 роках такими осередками
логічно вважати Луганську, Донецьку, Одеську та
Дніпропетровську області [5].
Загалом для територіальної диференціації еко-
номічної злочинності в розрізі регіонів України хара-
ктерна ідентична тенденція, як і у випадку загальної
злочинності: кількість злочинів у розрахунку на 10
тис. населення зростало в напрямку з Північного
заходу на Південний схід. Причому більш високим
рівнем економічної злочинності порівняно з сусідні-
ми регіонами характеризувалися Львівська, Жито-
мирська та Вінницька області (у 2011 році), Львівсь-
ка, Одеська області, АР Крим (у 2012 році).
СТОЛЯРОВ В. Ф., ШИНКАРЮК О. В.
134 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
У 2012 році було затверджено нову Методику
вимірювання регіонального людського розвитку в
Україні. До розрахунку регіонального індексу людсь-
кого розвитку включено 33 показники, які були
об’єднані у 6 блоків відповідно до основних аспектів
людського розвитку: відтворення населення; соціаль-
не становище; комфортне життя; добробут; гідна
праця; освіта. Експериментальні розрахунки регіона-
льного людського розвитку за цією методикою були
здійснені починаючи з 2004 року [6].
За результатами рейтингової оцінки ІРЛР Дер-
жавною службою статистики України в 2012 році за
6 основними аспектами регіонального людського
розвитку були отримані такі результати.
Перше місце упродовж 2004-2009 років займала
Закарпатська область, яка посідала перші позиції за
інтегральним індексом комфортного проживання. У
2010-2012 роках перше місце належало Харківській
області. Високий ранг області пояснюється найкра-
щими показниками освіти та добробуту населення.
Наступне місце належить Чернівецькій області (пер-
ші позиції за розвитком соціального середовища та
добробуту).
Натомість на останніх місцях розташовані Жи-
томирська область (найгірші показники добробуту,
освіти, ринку праці та відтворення населення), Кіро-
воградська область (низькі показники відтворення
населення та соціального середовища) та Херсонська
область (низькі показники соціального середовища,
добробуту та відтворення населення).
Таким чином, результати розрахунків Індексу
регіонального людського розвитку (ІРЛР) можуть
служити основою для визначення ключових проблем
та пріоритетних напрямів соціально-економічного
розвитку для кожного регіону та держави в цілому,
виходячи з завдань збереження і подальшого розвит-
ку складових національної системи цінностей.
Кількісні значення складових ІРЛР певною мі-
рою відображають також ефективність діяльності ор-
ганів державної влади щодо розвитку людського по-
тенціалу відповідного регіону, особливо в умовах пе-
реходу України до парламентсько-президентської
моделі побудови системи державної влади, проведен-
ня адміністративно-територіальної реформи і
пов’язаним з цим зростанням ролі місцевих органів
державної влади та місцевого самоврядування в регі-
ональному людському розвитку, як провідна ланка в
соціально-економічному розвитку регіонів.
Найсильніший вплив на визначення місця регі-
ону на єдиній шкалі індексів регіонального людсько-
го розвитку мають рівень освіти, умови проживання
та матеріальний добробут населення. Найменш помі-
тним є вплив індикаторів ринку праці. Ймовірно це
пояснюється тим, що опосередковано ситуація на
ринку праці визначає місце регіону на шкалі індексів
людського розвитку через матеріальний добробут і
меншою мірою — через умови проживання [7-9].
Цільовими показниками соціально-економіч-
ного розвитку регіону, як і національного господарс-
тва в цілому, є показники рівня, стандарту і якості
життя населення. Саме вони з найбільшою змістов-
ною адекватністю відображають соціальну спрямова-
ність всіх змін, що відбуваються в регіоні.
Рівень життя — це комплексний показник, що
характеризує досягнуте задоволення матеріальних і
духовних потреб людини і суспільства в цілому, відо-
бражаючи в кінцевому результаті добробут населення.
Причому структура матеріальних і духовних потреб
людини адекватна структурі людської діяльності, по-
чатковим моментом і метою якої є їх задоволення.
Стандарт життя — це соціально прийнятий
норматив рівня життя. У ряді держав існують офіцій-
ні певні стандарти життя і, крім того, кожна соціаль-
на група і спільність та навіть кожна людина має свій
власний суб’єктивний стандарт. Стандарт життя та-
кож змінюється із часом, але ця зміна відбувається
дискретно у міру якісної зміни соціально-еконо-
мічної системи.
Якість життя — це співвідношення рівня життя
та прийнятого стандарту. Цей критерій показує сту-
пінь задоволення потреб, а оскільки потреби вини-
кають тільки за наявності потенційних можливостей,
то якість життя фактично відображає рівень рівнова-
ги соціально-економічної системи і характеризує рі-
вень соціальної напруги.
Диференціація регіонів України за рівнем люд-
ського розвитку — це найбільш комплексний індика-
тор оцінки ефективності державної регіональної по-
літики, яка здійснюється за основними складовими
людського розвитку: станом охорони здоров’я та де-
мографічною ситуацією, рівнем освіти та розвитком
системи освіти, станом ринку праці та рівнем добро-
буту.
При цьому показники соціально-економічного
розвитку регіону стають не тільки функцією виключ-
но природних ресурсів, капіталу та організаційно-
технічних факторів, а й результатом реалізації соці-
ального капіталу — освіченості, здоров’я, культури,
історичної спадщини населення, свідомості здійснен-
ня екологізації виробництва й управління в підпри-
ємницькій діяльності та інше.
Перехід до розробки Національної
та регіональних програм людського розвитку
Українська наука накопичила відповідне науко-
во-методичне та інформаційно-статистичне забезпе-
чення оцінки людського розвитку як держави в ціло-
му, так і її регіонів [7-9].
Використання національних методик розрахун-
ків ІРЛР забезпечило обґрунтованість порівнянь со-
ціально-економічного розвитку окремих регіонів
України, наукове забезпечення систематичних розра-
хунків індексів людського розвитку регіонів, визна-
чення кожного регіону на універсальній шкалі, яка
дозволяє виконувати методологічно коректні спів-
ставлення як за інтегральним індексом, так і за кож-
ним із окремих аспектів людського розвитку.
Завдяки цьому результати рейтингових оцінок
ІРЛР доцільно почати використовувати для суттєвого
підвищення результативності та ефективності дер-
жавного регулювання національної економіки, в пе-
ршу чергу, для визначення пріоритетів, обсягів та
структури фінансування складових людського розви-
тку в процесі розробки коротко-, середньо- та довго-
строкових планів і програм соціально-економічного
розвитку регіонів та держави в цілому.
Наукове та практичне розв’язання проблем дер-
жавного регулювання людського розвитку в регіонах
України на загальнодержавному та територіальних
рівнях рекомендується здійснювати у складі Програм
та Прогнозів соціально-економічного розвитку, Дер-
жавного та місцевих бюджетів з використанням ме-
ханізму державно-приватного партнерства [11-12].
Поряд з моніторингом та аналітичними оцінка-
ми фактичних рівнів ІЛР і ІРЛР доречно реалізувати
перехід до їх прогнозування, планування та фінансу-
вання у складі Національної та регіональних програм
людського розвитку на 3, 5 та 10 років, які повинні
стати центральними серед Програм соціально-еконо-
СТОЛЯРОВ В. Ф., ШИНКАРЮК О. В.
2014/№2 135
мічного розвитку та Бюджетних програм на ці ж пе-
ріоди на загальнодержавному та територіальних рів-
нях державного регулювання соціально-економічних
процесів.
Ознаками виділення підпрограм Програм люд-
ського розвитку доречно визначити аспекти людського
розвитку на національному та регіональних рівнях,
які одночасно є факторами формування обсягів і
структури регіональних фінансових ресурсів [13].
Складові узагальнюючих індикаторів підпрограм
доцільно поділити на основні показники (використо-
вуються у розрахунках) та профільні показники (ви-
значають зміст людського розвитку), які одночасно
будуть обставинами факторів формування обсягів і
структури регіональних фінансових ресурсів.
Показники-стимулятори, зростання яких буде
сприяти збільшенню Індексу регіонального людсько-
го розвитку, та показники-дестимулятори, зростання
яких бути супроводжуватися його зниженням, одно-
часно стануть параметрами факторів формування
обсягів та структури регіональних фінансових ресур-
сів [14].
У бюджетній системі України застосування про-
грамно-цільового методу в бюджетному процесі на
макро- та мікрорівні базується на програмній класи-
фікації видатків державного та місцевих бюджетів,
суть і зміст якої реалізується у визначенні переліку
бюджетних програм. Якщо послідовно застосовувати
ознаки визначення підпрограм у запропонованих На-
ціональній та регіональних програмах людського роз-
витку, то завдяки практичній реалізації програмно-
цільового підходу за допомогою теорії орієнтованого
графа («Дерево цілей») та моделей сітьового аналізу,
планування та управління можна збудувати систему
агрегованого управління економічним кругообігом
доходів національної економіки.
Система агрегованого управління процесами ре-
гіонального відтворення та процесами відтворення
національної економіки дозволяє уточнювати повно-
важення учасників бюджетного процесу, виходячи з
конкретних завдань та підпрограм Національної та
регіональних програм людського розвитку, а відпові-
дно до цього — і адресність бюджетних призначень,
як економічного важеля державного управління по-
ліпшенням складових Індексу людського розвитку.
Відповідно до Методичних вказівок щодо програмно-
цільового підходу в бюджетному процесі України
перші три частини структури коду програмної класи-
фікації виглядають таким чином:
1) І частина коду (перша, друга і третя цифри
коду) — показує головного розпорядника (відповід-
ний код діючої відомчої класифікації видатків дер-
жавного бюджету);
2) ІІ частина коду (четверта цифра коду) — пока-
зує відповідальних виконавців у системі головного
розпорядника;
3) ІІІ частина коду (п’ята і шоста цифри коду) —
показує бюджетну програму в межах одного відпові-
дального виконавця.
Забезпечуючи логічну послідовність у розвитку
програмної класифікації бюджетних процесів при
розробці Національної та регіональних програм люд-
ського розвитку, пропонується, зберігаючи структуру
коду, в його ІV частині передбачити чотири цифри
(сьома, восьма, дев’ята та десята цифри коду):
сьома цифра — буде визначати напрям діяльнос-
ті в одній бюджетній програмі, який визначено озна-
кою виділення підпрограм Програми людського роз-
витку на загальнонаціональному рівні;
восьма цифра — буде розкривати конкретні за-
ходи, які реалізуються у виділеній підпрограмі Про-
грами людського розвитку на загальнонаціональному
рівні;
дев’ята цифра — буде визначати напрям діяльно-
сті в одній бюджетній програмі, який визначено
ознакою виділення підпрограм Програми людського
розвитку на регіональному рівні;
десята цифра — буде розкривати конкретні захо-
ди, які реалізуються у виділеній підпрограмі Програ-
ми людського розвитку на регіональному рівні.
Завдяки введенню ІV частини коду програмної
класифікації в бюджетній системі стає можливим
здійснення моніторингу процесів та процедур фінан-
сування Національної та регіональних програм люд-
ського розвитку. При цьому логічна схема формуван-
ня регіональних фінансових ресурсів буде включати
два етапи:
перший — заявочний, або етап намірів, коли від-
повідний рівень місцевої влади, не очікуючи контро-
льних вказівок (рівня показників), визначає обсяги
прогнозних видатків відповідно до обсягу та структу-
ри власних фінансових ресурсів.
другий — розподільчий, або вирівнювання, на
якому визначаються узгоджені обсяги фінансових
трансфертів з державного та регіональних бюджетів
для досягнення єдиних соціальних стандартів якості
життя населення регіонів за критерієм «забезпечення
соціальної справедливості».
Перший етап логічної схеми буде реалізовувати
принцип автономності у формуванні регіональних
фінансових ресурсів, а другий — принцип сумісності
як основи міжбюджетних відносин у цілісній та ефе-
ктивній системі державного управління національ-
ною економікою [10, 15].
Застосування програмно-цільового методу фор-
мування місцевих бюджетів дозволяє здійснити прак-
тичний перехід до оцінки, аналізу та прогнозування
Індексу регіонального людського розвитку у сукупно-
сті відповідних складових.
Кожному з аспектів людського розвитку буде від-
повідати окремий блок визначених показників, що
формують систему відповідних індикаторів людського
розвитку регіонів у конкретних підпрограмах Націо-
нальної та регіональних Програм людського розвит-
ку.
Національна та регіональні програми людського
розвитку за своїм складом повинні включати:
1. Основні напрямки людського розвитку в
державі на 10 років, які будуть визначені у передви-
борчих програмах та зверненнях до українського на-
роду кандидатів у Президенти України та у Послан-
нях Президента України до Верховної Ради України.
2. Оцінки стану, виявлені тенденції та результа-
ти моніторингу щорічного виконання Національної
та регіональних програм людського розвитку, які бу-
дуть здійснюватися Кабінетом Міністрів України.
3. Завдання щодо людського розвитку на пла-
новий період (на 3 і 5 років) за відповідними підпро-
грамами, які обґрунтовуються у Програмі діяльності
Кабінету Міністрів України та затверджуються Вер-
ховною Радою України.
Впровадженню функцій прогнозування, плану-
вання та фінансування людського розвитку при фор-
муванні Національної та регіональних програм повин-
но передувати проектування та налагодження складо-
вих організаційно-економічного механізму державно-
го управління соціально-економічним розвитком в
Україні на основі таких концептуальних положень:
СТОЛЯРОВ В. Ф., ШИНКАРЮК О. В.
136 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
− організатором розробки, координатором та
відповідальним виконавцем Національної та регіона-
льних програм людського розвитку доцільно затвер-
дити Кабінет Міністрів України, а головним розпо-
рядником бюджетних коштів цих програм — Мініс-
терство фінансів України;
− Національну та регіональні програми людсь-
кого розвитку здатні розробляти Міністерство еконо-
мічного розвитку та торгівлі України, Міністерство
соціальної політики України, Міністерство регіона-
льного розвитку, будівництва та житлово-кому-
нального господарства України, органи правоохорон-
ної системи, Міністерство фінансів України і Держа-
вна служба статистики України разом із Національ-
ною академією наук України та відомчими науково-
дослідними інститутами;
− Національна та регіональні програми людсь-
кого розвитку на наступні за плановим періоди
обов’язково узгоджуються зі стратегічними цілями
соціально-економічного розвитку держави та регіо-
нів;
− до Програм соціально-економічного розвитку
України та регіонів на середньо- та довгостроковий
періоди, проектів Державного та місцевих бюджетів
України на короткостроковий період у складі проек-
тів Національної та регіональних програм людського
розвитку повинні додаватися Національний звіт «Про
людський розвиток в Україні» та аналітичні матеріа-
ли «Регіональний людський розвиток» за попередні
періоди порівняно з іншими країнами та територія-
ми;
− проекти Національної та регіональних про-
грам людського розвитку будуть базуватися на пере-
ліку ключових проблем та пріоритетів соціально-
економічного розвитку регіонів на коротко-, серед-
ньо та довгострокову перспективу, які зініційовані та
обґрунтовані центральними і місцевими органами
державної виконавчої влади та органами місцевого
самоврядування на підставі соціального партнерства
та соціальної відповідальності;
− визначення пріоритетів людського розвитку в
Національній та регіональних програмах, структури їх
взаємозв’язку повинно здійснюватися за принципом
побудови міжгалузевого балансу — логічної схеми, у
якій показники пріоритетів програм, будучи їх ме-
тою, одночасно є індикаторами соціальної ефектив-
ності за іншими бюджетними програмами;
− Підпрограми Національної та Регіональних
програм людського розвитку будуть включати ком-
плекс соціальних заходів, які повинні передбачатися у
Програмі діяльності Кабінету Міністрів України і
бути спрямовані на:
а) підвищення вартості кваліфікованої праці;
б) забезпечення права громадян на працю, соці-
альний захист, освіту, охорону здоров’я, житло;
в) розвиток соціальної інфраструктури та забез-
печення доступності до базових соціальних послуг;
г) проведення політики підтримки сімей, мате-
ринства та дитинства;
− фінансування Національної програми людсь-
кого розвитку повинно здійснюватися з Державного
бюджету України, а регіональних програм — з Дер-
жавного та місцевих бюджетів України;
− проект основних напрямів бюджетної політи-
ки щодо людського розвитку на наступний бюджет-
ний період доречно ґрунтувати на прогнозних і про-
грамних документах екологічного, економічного та
соціального розвитку регіонів і держави в цілому;
− головні розпорядники бюджетних коштів згі-
дно зі своєю місією зобов’язані уточнювати основну
мету діяльності і формувати бюджетні запити, вихо-
дячи з потреб виконання завдань підпрограм Націо-
нальної та регіональних програм людського розвитку;
− Міністерство фінансів України спроможне
здійснювати аналіз бюджетних запитів головних роз-
порядників бюджетних коштів у частині їх відповід-
ності завданням підпрограм Національної та регіона-
льних програм людського розвитку.
На підставі викладених положень організаційно-
економічного механізму державного управління люд-
ським розвитком стає можливим впровадження сис-
теми П (прогнозування), П (програмування), Б (бюд-
жетування) людського розвитку в регіонах та по дер-
жаві в цілому. Це головна запорука послідовного ні-
велювання та подальшого усунення деструктивних
соціальних явищ в Україні на основі укріплення та
розвитку національної системи цінностей у процесі
досягнення цілей ХХІ століття.
Перерозподіл повноважень між центральними
та місцевими органами влади
Перехід до розробки та реалізації Національної
та регіональних програм людського розвитку вимагає
проведення перерозподілу повноважень від центра-
льних органів державної влади до місцевих органів
самоврядування шляхом розширення їх прав з одно-
часним підвищенням відповідальності в забезпеченні
сталого соціально-економічного розвитку конкретно-
го регіону та держави в цілому.
На сьогодні в оцінках ІРЛР фінансування люд-
ського розвитку та його моніторинг розглядаються
тільки обґрунтуванням видатків місцевих бюджетів на
освіту, охорону здоров’я та соціальний захист насе-
лення, а також у розрізі трансфертів за різним при-
значенням з державного бюджету.
Визначення повноважень органів влади різних
рівнів у процесі становлення системи державного
управління «життям по-новому» повинно передбачати
розширення переліку аспектів людського розвитку,
фінансування яких доцільно здійснювати з місцевих
бюджетів адміністративних областей, районів і міст.
Кожний орган влади повинен мати можливість здій-
снювати фінансування тих складових людського роз-
витку, на функціонування і розвиток яких кожен з
них має найбільший вплив.
У бюджетній системи України, як унітарної
держави, за роки незалежності створені передумови
до оптимізації поєднання бюджетного централізму з
бюджетним федералізмом на принципах соціального
партнерства та соціальної відповідальності. Так, у
сучасних умовах унітарності держави та діючого ад-
міністративно-територіального устрою розширення
фінансової самостійності місцевих органів влади в
регіональному людському розвитку можна забезпечи-
ти на засадах визначення меж бюджетного федера-
лізму в їх органічному поєднанні з можливостями
бюджетного централізму.
Розробку регіональних програм людського роз-
витку у складі Прогнозів і Програм соціально-еконо-
мічного розвитку регіонів доцільно здійснювати у
межах власних та залучених фінансових ресурсів, об-
сягів та структури яких повинно вистачати для прос-
того регіонального відтворення, насамперед людсько-
го потенціалу. Розширене регіональне відтворення
людського потенціалу (екстенсивним або інтенсив-
ним шляхом) повинно здійснюватися завдяки соціа-
льним трансфертам з державного бюджету — дотаціям
СТОЛЯРОВ В. Ф., ШИНКАРЮК О. В.
2014/№2 137
та субсидіям для забезпечення досягнення єдиних
стандартів якості життя населення держави в її різ-
них регіонах.
Фінансова самостійність місцевих органів влади
повинна бути регламентована наявною комунальною
власністю на землю, ліси та інші природні ресурси, а
також заходами щодо зміцнення доходної бази місце-
вих бюджетів та вдосконалення міжбюджетних відно-
син держави, адміністративної області, району, міста.
Доцільно додатково узагальнити і переосмисли-
ти нормативно-правові та методичні рішення, які
визначені чинним законодавством України та про-
йшли практичну апробацію в ході реалізації україн-
сько-шведського проекту розвитку місцевого самов-
рядування в м. Ірпені Київської області.
Під час проведення державно-правового експе-
рименту розвитку місцевого самоврядування в м. Ір-
пені, селищах Буча, Ворзель, Гостомель, Коцюбинсь-
ке Київської області (з 5 квітня 2001 року по 5 квітня
2005 року) матеріальною і фінансовою основою міс-
цевого самоврядування в Ірпінському регіоні були
рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів,
позабюджетні цільові (у тому числі валютні) та інші
кошти, земля, природні ресурси, що перебували у
комунальній власності територіальних громад міста
Ірпеня та селищ Буча, Ворзель, Гостомель, Коцю-
бинське, а також об’єкти їх спільної власності, що
перебували в управлінні Ірпінської міської ради.
Крім того, в ході експерименту виділялися за ці-
льовим призначенням кошти з обласного бюджету, а
також кошти, які були одержані від асоціації органів
місцевого самоврядування, інші джерела. Була перед-
бачена можливість створення цільового позабюджет-
ного фонду, порядок формування та використання
коштів якого визначається відповідним положенням,
затвердженим міською радою.
Статтею 21 «Особливості формування місцевих
бюджетів» Законом України «Про державно-правовий
експеримент розвитку місцевого самоврядування в
місті Ірпені, селищах Буча, Ворзель, Гостомель, Ко-
цюбинське Київської області» від 5 квітня 2001 року
було передбачено, що:
по-перше, фінансовою основою місцевого само-
врядування в Ірпінському регіоні були бюджети міста
Ірпеня та селищ Буча, Ворзель, Гостомель, Коцю-
бинське (місцеві бюджети);
по-друге, доходи місцевих бюджетів формували-
ся за рахунок власних, визначених законом джерел,
що знаходились відповідно на території міста та се-
лищ, а також закріплених у встановленому законом
порядку загальнодержавних податків, зборів та інших
обов’язкових платежів;
по-третє, для фінансування загальнорегіональ-
них програм та заходів, утримання бюджетних уста-
нов і організацій, сфера діяльності яких поширюва-
лася на територію усього регіону, а також для утво-
рення резервного фонду бюджету міста, певна части-
на коштів з бюджетів селищ передавалась до бюджету
міста (відповідно до нормативів, визначених міською
радою за погодженням із селищними радами).
На період проведення експерименту до міського
та селищних бюджетів зараховувались у повному об-
сязі податки на доходи фізичних осіб, на промисел,
що справлялись на відповідній території.
Особливості справляння податку на додану вар-
тість на території проведення експерименту полягали
в тому, що в разі забезпечення органами місцевого
самоврядування Ірпінського регіону перевиконання
планових надходжень від цього податку до Державно-
го бюджету України, 50% сум їх перевиконання зара-
ховувались до місцевого бюджету. При цьому вони не
включались до розрахунків доходної бази місцевого
бюджету в процесі фінансового вирівнювання.
Одним з провідних елементів формування міс-
цевих фінансів, які передбачались у ході проведення
даного експерименту були доходи від місцевих позик
і місцевих лотерей, які могли включатись до поза-
бюджетних коштів так само, як і прибуток, одержа-
ний від проведення громадських робіт на добровіль-
них засадах, а також добровільні внески і пожертву-
вання громадян, підприємств, установ і організацій.
Але в ході проведення експерименту не були виріше-
ні проблеми формування комунальної власності та
землекористування, не були визначені територіальні
кордони експерименту та порядок формування і ви-
користання трансфертів з державного та обласного
бюджетів, не була запроваджена передбачена законом
норма щодо зарахування у місцевий бюджет 50% по-
запланових надходжень ПДВ з Ірпінського району та
ін.
У той же час саме у положеннях цього держав-
но-правового експерименту була закладена можли-
вість мобілізації фінансових ресурсів на тому рівні
місцевої влади, яка може забезпечити їх ефективне
використання при наданні громадських (або публіч-
них) послуг у соціальній сфері.
Крім того, підвищення фінансової самостійності
місцевих органів влади на сучасному етапі повинно
базуватися на врахуванні вітчизняного досвіду діяль-
ності Рад народного господарства (РНГ у 1957-
1965 рр.) при переважно територіальному принципі
керування українською економікою у межах Укррад-
наргоспу, розробки Соціальних паспортів адміністра-
тивних областей при переважно галузевому принципі
керування українською економікою в системі Держ-
плану України, а також впровадження соціальних
нормативів створення матеріальної бази об’єктів со-
ціальної сфери, які були кращими за європейські
стандарти (м. Славутич Київської області).
Визначення тих ланок бюджетної системи Укра-
їни, які найбільше впливають на ту чи іншу складову
людського розвитку, доцільно здійснювати на основі
використання так званого структурно-відтворюваль-
ного підходу до розмежування повноважень центра-
льних та місцевих органів влади в соціально-еконо-
мічних процесах адміністративно-територіальних
утворень держави.
Сутність та зміст структурно-відтворювального
підходу полягають у тому, що:
по-перше, регіональний розвиток розглядається
як динамічна характеристика регіонального простору,
що об’єднує у межах регіонів виробників і спожива-
чів товарів та послуг в єдину органічно цілісну еколо-
го-економіко-соціальну систему. У свою чергу, регіон
являє собою просторово-територіальну концентрацію
галузей суспільно-господарської діяльності;
по-друге, відтворювальні процеси за масштабами
державного управління економікою класифікуються
на загальнодержавні (у масштабах національного гос-
подарства); територіальні (у межах адміністративно-
територіального устрою); галузеві (у рамках галузей
економіки та промисловості та за видами економіч-
ної діяльності); індивідуальні (у рамках суб’єктів ри-
нку різних форм власності).
У процесі становлення системи державного
управління «життям по-новому» повноваження міс-
цевих органів влади в соціально-економічному роз-
витку відповідних регіонів згідно з адміністративно-
територіальним устроєм України доцільно уточнюва-
СТОЛЯРОВ В. Ф., ШИНКАРЮК О. В.
138 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
ти та регламентувати на базі такої класифікації тери-
торіальних відтворювальних процесів, які охоплюють:
відтворення матеріальної бази соціальної сфери
(житлово-комунальне господарство, освіта, охорона
здоров’я, соціальний захист і соціальне забезпечення,
культура і мистецтво, засоби масової інформації, фі-
зична культура і спорт);
відтворення об’єктів зв’язку, телекомунікацій та
інформації;
відтворення виробничої та дорожньо-транс-
портної інфраструктури;
охорона навколишнього природного середовища
та забезпечення комплексного і раціонального при-
родокористування.
Вартісні оцінки територіальних відтворювальних
процесів визначають так звані регіональні фінанси,
як та частина загальнодержавних фінансів, економіч-
ний кругообіг яких забезпечує органічну єдність вар-
тісної та натуральної форм регіонального валового
випуску кінцевої продукції та послуг при створенні
валової доданої вартості регіону.
Завершеність територіальних відтворювальних
процесів має місце в таких межах території, де згідно
з об’єктивним розподілом і кооперацією суспільної
праці наявні можливості створення кінцевої продук-
ції та послуг із замкнутим виробничо-технологічним
циклом. Ознаками завершеності територіальних від-
творювальних циклів є фази виробництва, розподілу,
обміну й споживання товарів і послуг на даній тери-
торії.
Повноваження органів влади на різних рівнях
державного регулювання національного господарства
доцільно регламентувати виходячи з оцінки їх найбі-
льшого впливу на ту чи іншу складову людського
розвитку в межах власних та залучених фінансових
ресурсів.
Визначення потреб у власних фінансових ресур-
сах регіону, які утворюють структуру його національ-
ного господарства й виражають економічні зв’язки та
господарські відносини на території, доцільно здійс-
нювати відповідно до структури територіальних від-
творювальних процесів [16, 17].
Формування регіональних фінансів пропонуєть-
ся здійснювати відповідно до принципу автономнос-
ті, який характеризує рівень завершеності економіч-
ного кругообігу територіальних відтворювальних про-
цесів, та згідно з принципом сумісності, який відо-
бражає глибину взаємодії загальнодержавних відтво-
рювальних процесів з територіальними.
Регіональні фінанси — це результат взаємодії за-
гальноекономічних, галузевих, територіальних та ін-
дивідуальних відтворювальних процесів при форму-
ванні валового внутрішнього продукту національної
економіки та валової доданої вартості регіону.
Формування регіональних фінансів пропонуєть-
ся здійснювати відповідно до принципу автономнос-
ті, який характеризує завершеність кругообігу тери-
торіальних відтворювальних процесів, та згідно з
принципом сумісності, який відображає глибину вза-
ємодії загальнодержавних відтворювальних процесів з
територіальними.
Використання принципу автономності, який
розкриває межі бюджетного централізму, та принци-
пу сумісності, який характеризує рівень бюджетного
централізму, у формуванні регіональних фінансів
забезпечує обґрунтування фінансової самостійності
місцевого самоврядування і територіального самоуп-
равління та глибину міжбюджетних відносин на різ-
них рівнях державного управління національною
економікою.
Впровадження в теорію та практику державного
управління економічної категорії «регіональні фінан-
си» допоможе, по-перше, встановлювати причинно-
наслідкові зв’язки відтворювальних процесів різних
масштабів національного господарства; по-друге,
оцінювати рівень їх взаємозалежності і, по-третє,
обґрунтовувати глибину їх взаємодії при простому та
розширеному регіональному відтворенні.
У кінцевому результаті це буде проводитись
шляхом здійснення обґрунтованих розрахунків показ-
ників валової доданої вартості (ВДВ) регіонів та ва-
лового внутрішнього продукту (ВВП) на національ-
ному рівні. У системі національних рахунків ВВП
дорівнює загальній сумі ВДВ регіонів з урахуванням
сальдо непрямих податків і субсидій.
Досягнення інтенсивного типу регіонального
розширеного відтворення (нарощування ВДВ регіону
завдяки підвищенню ефективності використання ді-
ючого потенціалу або завдяки нарощуванню факторів
економічного зростання з одночасним підвищенням
ефективності їх використання) буде сприяти економії
соціальних трансфертів з державного бюджету. Част-
ку цієї економії (до 50%) доцільно направляти на
виплату надбавок або преміальних працівникам ви-
конавчих органів місцевої влади. Друга частина еко-
номії соціальних трансфертів з державного або регіо-
нального бюджету (до 50%) стане джерелом форму-
вання регіональних фінансових ресурсів.
Такий методологічний підхід до формування ре-
гіональних фінансів буде сприяти уникненню пере-
хресних та прихованих субсидій, дотацій та субвенцій
і орієнтувати місцеві та центральні органи виконавчої
влади на пошук і мобілізацію внутрішніх резервів і
нових напрямів саморозвитку, на ініціювання заходів
для забезпечення сталого й збалансованого соціаль-
но-економічного розвитку регіонів.
Збалансоване управління сталим розвитком дер-
жави на основі системи національних цінностей пе-
редбачає у майбутньому визначення того, щоб видат-
ки на утримання і відтворення матеріальної бази со-
ціальної сфери та інфраструктури конкретного регіо-
ну забезпечувались власними та залученими фінансо-
вими ресурсами, що акумульовані у місцевому бю-
джеті, а трансферти з державного бюджету та зведе-
ного бюджету регіонів призначались би в основному
для забезпечення єдиних стандартів якості життя на-
селення держави в різних регіонах шляхом співфі-
нансування відтворення матеріальної бази соціальної
сфери (див. таблицю).
Тобто якщо пріоритетні завдання соціально-
економічного розвитку областей, районів, міст, сіл та
селищ будуть обґрунтовуватись згідно із Програмами
людського розвитку відповідного регіону, то тоді
джерела формування місцевих фінансів повинні ви-
значатись відповідно до повноважень місцевих орга-
нів влади в забезпеченні економічного кругообігу
територіальних відтворювальних процесів. Показни-
ками фінансування людського розвитку регіону (на
100 тис. населення) будуть суми видатків місцевих
бюджетів на кожну складову територіальних відтво-
рювальних процесів.
У сучасних умовах децентралізації влади об’єк-
тивно відсутні фінансове та матеріальне підгрунтя
забезпечення відтворення об’єктів зв’язку, телекому-
нікацій та інформації, а також відтворення виробни-
чої та дорожньо-транспортної інфраструктури на рів-
ні адміністративних областей. Тому співфінансування
цих територіальних відтворювальних процесів доці-
льно здійснювати за рахунок коштів місцевих та
Державного бюджету України.
СТОЛЯРОВ В. Ф., ШИНКАРЮК О. В.
2014/№2 139
Таблиця
Схема розподілу видаткових повноважень місцевих
органів влади у фінансуванні регіонального людського
розвитку
Видаткові повноваження
в структурі територіаль-
них відтворювальних
процесів
Адміністративно-територіальний
рівень
Область Район
Місто,
село,
селище
Освіта
Вища та піс-
лядипломна
+++
Дошкільна,
позашкіль-
на, загаль-
на середня
+++
Професійно-технічна
та для громадян, які
потребують соціальної
допомоги та реабіліта-
ції ++
Охорона здоров’я +++ ++ +
Соціальний захист і
соціальна допомога
+ ++ +++
Житлово-комунальне
господарство
+ ++ +++
Культура, мистецтво і
ЗМІ
+ ++ +++
Фізична культура і спорт + ++ +++
Зв’язок, телекомунікації
та інформація
++ ++ ++
Виробнича та дорожньо-
транспортна інфраструк-
тура
++ ++ ++
Комплексне природоко-
ристування та охорона
навколишнього природ-
ного середовища
++ ++ ++
+ — часткове фінансування (до 30%);
++ — спільне фінансування (до 50%);
+++ — провідне фінансування (більше 70%).
Висновки. В умовах капіталізації національної
економіки на перший план регіоналізації території
України виходять принципи та ознаки ринкової еко-
номіки: конкурентоспроможність, підприємницька та
інвестиційна привабливість суб’єктів господарювання
та регіонів в цілому; наявність стратегії соціально-
економічного і людського розвитку, сценаріїв інвес-
тиційного та інноваційного менеджменту; режимів
фінансової діяльності регіону, в тому числі для спеці-
альних (вільних) економічних зон та територій
пріоритетного розвитку, а також фінансування люд-
ського розвитку за рахунок коштів місцевих та
державного бюджетів.
Результати соціально-економічного і людського
розвитку територій повною мірою залежать від харак-
теру та ефективності діяльності трьох секторів регіо-
ну: громадського, приватного та державного як рів-
ноправних соціальних партнерів. Соціальне партнер-
ство трьох секторів регіону є формою прояву соці-
ального капіталу території, насамперед освіченості
населення, його здоров’я і культури, історичної спа-
дщини, які є провідними складовими системи націо-
нальних цінностей.
Регіональний розвиток в умовах соціального
партнерства буде базуватись на спільному створенні
привабливого бізнес-клімату на території на основі
плідної співпраці між громадськістю, бізнесом та ор-
ганами місцевого самоврядування. Комплексність
регіонального розвитку полягає у створенні еколого-,
соціально-, економічно ефективних масштабів госпо-
дарської діяльності на конкретній території, що за-
безпечує підвищення добробуту населення, його
освіченості та якості життя.
В Україні в основу цивілізаційного процесу по-
кладені основні положення Концепції людського ро-
звитку на національному та регіональному рівні. Ме-
тою державного управління «життям по-новому» стає
відродження та розвиток національної системи цін-
ностей.
Основною механізму державного управління
«життям по-новому» в умовах децентралізації влади
покликані стати принципи взаємодії бюджетного
централізму з бюджетним федералізмом:
принцип відповідності — видаткові повноваження
центральних та місцевих органів влади в соціально-
економічних процесах повинні бути адекватними
структурі та взаємодії загальнодержавних, галузевих,
територіальних та індивідуальних відтворювальних
процесів;
принцип розвитку — бюджетна система України
повинна бути орієнтована на створення соціальної
держави та її ефективне функціонування і розвиток;
принцип відтворення — просте регіональне від-
творення доцільно здійснювати у межах власних фі-
нансових ресурсів регіону, а розширене — за рахунок
міжбюджетних трансфертів, призваних забезпечити
досягнення єдиних стандартів якості життя населен-
ня держави на даній території.
Провідними складовими механізму державного
управління «життям по-новому» в умовах децентралі-
зації влади покликані стати:
глобальний, національний та регіональний вимір
життя в Україні;
розробка Національної та регіональних програм
людського розвитку;
перерозподіл повноважень між центральними та
місцевими органами влади.
Сталий збалансований екологічний, соціальний і
економічний розвиток регіону повинен забезпечува-
тись відповідністю обсягів та структури фінансових
ресурсів місцевих органів влади, бізнесу і організова-
ної громадськості в динаміці та структурі територі-
альних відтворювальних процесів, які забезпечують
завершеність територіальних виробничо-технологіч-
них циклів з випуску продукції та надання послуг.
Впровадження системи П (прогнозування), П
(програмування), Б (бюджетування) людського роз-
витку в регіонах та по державі в цілому передбачає
розробку соціальних нормативів і стандартів життя
населення України, а також норм фінансового забез-
печення видатків державного та місцевих бюджетів
(державне управління; освіта; охорона здоров’я; соці-
альний захист і соціальне забезпечення; культура і
мистецтво; фізична культура і спорт, гарантованих
послуг житлово-комунального господарства та засобів
масової інформації) на основі державно-приватного
партнерства.
У заключному розділі V «Контроль за дотриман-
ням бюджетного законодавства та відповідальність за
порушення бюджетного законодавства» оновленого
Бюджетного кодексу України рекомендується розро-
бити «Основні положення щодо впровадження відпо-
відальності вищих органів державної і місцевої влади
та органів місцевого самоврядування за недофінансу-
вання за нормативами фінансової (бюджетної та при-
ватного співфінансування ) забезпеченості Націона-
льної та регіональних програм людського розвитку».
Основними напрямками подальшого висвітлен-
ня наукових доробок у сфері створення цілісної та
ефективної системи управління національною еко-
номікою є розкриття таких провідних складових ме-
ханізму державного управління «життям по-новому»,
як наукове та освітянське забезпечення функцій і
процесів управління, їх кадрове та законодавче забез-
печення.
ТАРАШ Л. І., ПЕТРОВА І. П.
140 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
Список використаних джерел
1. Науково-практичний коментар до Бюджетно-
го кодексу України [Текст] / кол. авторів [наук. реда-
кція В.Ф. Столярова]. — 2-ге вид., доп. та перероб. —
К.: ДННУ АФУ; УДУФМТ, 2011. — 560 с.
2. Human Development Report 1993. — Published
for the United Nations Development Programme
(UNDP). — New York: One United Nations Plaza New
York; Oxford: Oxford University Press, 1993. —
www.undp.org.
3. Human Development Report 2013. The Rise of
the South: Human Progress in a Diverse World. —
Published for the United Nations Development
Programme (UNDP). — New York: One United Nations
Plaza New York; Oxford: Oxford University Press, 2013.
— www.undp.org.
4. Регіональний людський розвиток [Електрон-
ний ресурс] // Статитистичний бюлетень. — Київ:
Державна служба статистики України, 2012. — Режим
доступу: http//www.ukrstat.gov.ua/druk/katalog/ kat_u/
2012/ 08_2012/zb_rlr_2011.zip.
5. Зыбарева О.В. Тенденции экономической
преступности в регионах Украины как формы прояв-
ления девиантной социализации [Электронный ре-
сурс] / О.В. Зыбарева, О.В. Шинкарюк // Вопросы
современной экономики. Вып. №3. — М.: Издательс-
кий дом «Научное обозрение», 2013. — Режим досту-
пу: http://economic-journal.net/2013/10/056/.
6. Регіональний людський розвиток [Електрон-
ний ресурс] // Статитистичний бюлетень. — Київ:
Державна служба статистики України, 2013. — Режим
доступу: http//www.ukrstat.gov.ua/druk/katalog/ kat_u/
2013/ 08_2013/zb_rlr_2012.zip.
7. Людський розвиток в Україні: можливості та
напрями соціальних інвестицій (колективна науково-
аналітична монографія) [Текст] / За ред. Е.М. Ліба-
нової. — К.: Ін-т демографії та соціальних досліджень
НАН України, Держкомстат України, 2006. — 356 с.
8. Людський розвиток регіонів України: аналіз
та прогноз (колективна монографія) [Текст] / За ред.
Е.М. Лібанової. — К.: Ін-т демографії та соціальних
досліджень НАН України, Держкомстат України,
2007. — 328 с.
9. Людський розвиток в Україні: інноваційний
вимір (колективна монографія) [Текст] / За ред. Е.М.
Лібанової. — К.: Ін-т демографії та соціальних дослі-
джень НАН України, Держкомстат України, 2008. —
316 с.
10. Калашнікова Л.М. Формування регіональних
фінансів. Автореф. дис. канд. екон. наук: 08.04.01 /
Л.М. Калашнікова [Текст]. — Нац. акад. держ. по-
датк. служби України. — Ірпінь, 2004. — 19 с.
11. Столяров В.Ф. Методологія розробки про-
грам та бюджету регіону в контексті людського роз-
витку [Текст] / В.Ф. Столяров, О.В. Шинкарюк //
Збірник наукових праць. — Вип. 6. Економічні науки.
— Чернівці: Книги—ХХІ, 2010. — С. 55-65.
12. Столяров В.Ф. Методологія бюджетування
людського розвитку в Україні [Текст] / В.Ф. Столя-
ров, О.В. Шинкарюк // Збірник наукових праць. —
Вип. 8. Економічні науки. — Чернівці: Книги—ХХІ,
2012. — С. 17-35.
13. Шинкарюк О.В. Формування фінансової без-
пеки регіонального людського розвитку [Текст] /
О.В. Шинкарюк, В.Ф. Столяров // Сборник научных
трудов SWorld. Материалы международной научно-
практической конференции «Современные пробле-
мы и пути их решения в науке, транспорте, произ-
водстве и образовании 2012». — Вып. 4. Том 33. —
Одесса: КУПРИЕНКО, 2012. — ЦИТ. 412-1295. —
С. 84-87.
14. Шинкарюк О.В. Сутність та складові фінан-
сової безпеки людського розвитку в Україні: відтво-
рювальний підхід / О.В. Шинкарюк, В.Ф. Столяров
// Всеукраїнський науково-виробничий журнал «Ста-
лий розвиток економіки». — 2013. — №1 (18). —
С. 27-33.
15. Столяров В.Ф., Шинкарюк О.В. Основи оці-
нки фінансової безпеки регіонального людського ро-
звитку в контексті стратегії економічних реформ
[Текст] // Збірник наукових праць. — Вип. 9. Еконо-
мічні науки. — Чернівці: Книги—ХХІ, 2013. — С. 76-
89.
16. Дронік С.В. Методичні основи формування
балансу фінансових ресурсів регіону: Автореф. дис.
канд. екон. наук: 08.02.03 / С.В. Дронік [Текст]. —
Н.-д. екон. ін-т М-ва економіки України. — К., 1999.
— 16 c.
17. Кукарцева С.В. Механізм забезпечення ком-
плексності регіонального розвитку промисловості:
Автореферат на здобуття наукового ступеня кандида-
та економічних наук за спеціальністю 08.07.01 / С.В.
Кукарцева [Текст]. — Економіка промисловості / Ки-
ївський національний університет технологій та ди-
зайну. — Київ, 2006. — 19 с.
Л. І. Тараш
д-р екон. наук
І. П. Петрова
м. Донецьк
МЕХАНІЗМ РЕАЛІЗАЦІЇ ПАРТНЕРСЬКОЇ ВЗАЄМОДІЇ
ДЕРЖАВИ І ПРИВАТНОГО СЕКТОРУ
Партнерська взаємодія держави та суб’єктів
приватного сектору на засадах державно-приватного
партнерства передбачає створення механізму реаліза-
ції, який має на меті підвищення ефективності, про-
зорості й об’єктивності прийняття інвестиційних рі-
шень, оптимізацію витрат у мінливих умовах ринко-
вої економіки та досягнення бажаного результату для
обох учасників. Для ефективного формування механі-
зму реалізації державно-приватного партнерства
(ДПП) необхідно визначитися зі складовими, які
утворюють цілісну систему партнерської взаємодії
держави та суб’єктів приватного сектору.
Практика реалізації механізму ДПП у зарубіж-
них країнах має різні особливості у формуванні стру-
ктурних елементів і процедур щодо концептуального,
інституційного й методичного забезпечення партнер-
ської взаємодії держави і бізнесу. Тому міжнародні
організації з питань підтримки та розвитку ДПП про-
водять моніторинг міжнародного досвіду реалізації
механізмів партнерської взаємодії держави і бізнесу
та на основі цих досліджень розробляють рекоменда-
Макет_2-2014_Part131
Макет_2-2014_Part132
Макет_2-2014_Part133
Макет_2-2014_Part134
Макет_2-2014_Part135
Макет_2-2014_Part136
Макет_2-2014_Part137
Макет_2-2014_Part138
Макет_2-2014_Part139
Макет_2-2014_Part140
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-77156 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1729-7206 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:18:56Z |
| publishDate | 2014 |
| publisher | Інститут економіки промисловості НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Столяров, В.Ф. Шинкарюк, О.В. 2015-02-22T17:38:39Z 2015-02-22T17:38:39Z 2014 Провідні складові механізму державного управління «Життям по-новому» (в умовах децентралізації влади) / В.Ф. Столяров, О.В. Шинкарюк // Вісник економічної науки України. — 2014. — № 2 (26). — С. 131–140. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. 1729-7206 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77156 На основі глобального, національного та регіонального виміру людського розвитку в Україні обґрунтовано рекомендації та пропозиції щодо формування провідних складових механізму державного управління «життям по-новому». Розкрито можливості впровадження системи ППБ (Прогнозування, Програмування, Бюджетування) людського розвитку в регіонах та державі в цілому. В умовах потреби децентралізації влади визначено видаткові повноваження місцевих органів влади (область, район, місто, село, селище) в соціально-економічному розвитку регіонів та в структурі територіальних відтворювальних процесів. На основе глобального, национального и регионального измерения человеческого развития в Украине обоснованны рекомендации и предложения по формированию ведущих составляющих механизма государственного управления «жизнью по-новому». Раскрыты возможности внедрения системы ППБ (Прогнозирование, Программирование, Бюджетирование) человеческого развития в регионах и государстве в целом. В условиях необходимости децентрализации власти определены расходные полномочия местных органов власти (область, район, город, село, поселок) в социально-экономическом развитии регионов и в структуре территориальных воспроизводственных процессов. The recommendations and proposals for the formation of the leading components of the polity "life in a new way" which based on global, national and regional dimension of human development in Ukraine are substantiated in the article. Capabilities introduction of PPB (Prognostication, Programming, Budgeting) human development in the region and the country as a whole are disclosed. Expendable powers of local authorities (region, district, city, town and village) in the social and economic development of regions and territorial structure of reproductive processes in need of decentralization of power are identified. uk Інститут економіки промисловості НАН України Вісник економічної науки України Наукові статті Провідні складові механізму державного управління «Життям по-новому» (в умовах децентралізації влади) Ведущие составляющие механизма государственного управления «жизнью по-новому» (в условиях децентрализации власти) Main constituents of state administration mechanism of «new life» (in the conditions of decentralization of the power) Article published earlier |
| spellingShingle | Провідні складові механізму державного управління «Життям по-новому» (в умовах децентралізації влади) Столяров, В.Ф. Шинкарюк, О.В. Наукові статті |
| title | Провідні складові механізму державного управління «Життям по-новому» (в умовах децентралізації влади) |
| title_alt | Ведущие составляющие механизма государственного управления «жизнью по-новому» (в условиях децентрализации власти) Main constituents of state administration mechanism of «new life» (in the conditions of decentralization of the power) |
| title_full | Провідні складові механізму державного управління «Життям по-новому» (в умовах децентралізації влади) |
| title_fullStr | Провідні складові механізму державного управління «Життям по-новому» (в умовах децентралізації влади) |
| title_full_unstemmed | Провідні складові механізму державного управління «Життям по-новому» (в умовах децентралізації влади) |
| title_short | Провідні складові механізму державного управління «Життям по-новому» (в умовах децентралізації влади) |
| title_sort | провідні складові механізму державного управління «життям по-новому» (в умовах децентралізації влади) |
| topic | Наукові статті |
| topic_facet | Наукові статті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77156 |
| work_keys_str_mv | AT stolârovvf provídnískladovímehanízmuderžavnogoupravlínnâžittâmponovomuvumovahdecentralízacíívladi AT šinkarûkov provídnískladovímehanízmuderžavnogoupravlínnâžittâmponovomuvumovahdecentralízacíívladi AT stolârovvf veduŝiesostavlâûŝiemehanizmagosudarstvennogoupravleniâžiznʹûponovomuvusloviâhdecentralizaciivlasti AT šinkarûkov veduŝiesostavlâûŝiemehanizmagosudarstvennogoupravleniâžiznʹûponovomuvusloviâhdecentralizaciivlasti AT stolârovvf mainconstituentsofstateadministrationmechanismofnewlifeintheconditionsofdecentralizationofthepower AT šinkarûkov mainconstituentsofstateadministrationmechanismofnewlifeintheconditionsofdecentralizationofthepower |