Харківський політехнічний інститут в роки окупації 1941-1943
У статті розглядається така актуальна і маловідома проблема, як функціонування Харківського політехнічного інституту в роки німецької окупації, 1941-1943 рр. Основним джерелом при роботі над статтею послужили архівні документи. В статье рассматривается такая актуальная и малоизвестная проблема, как...
Saved in:
| Published in: | Питання історії науки і техніки |
|---|---|
| Date: | 2011 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
2011
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77181 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Харківський політехнічний інститут в роки окупації 1941-1943 / Р.О. Пономаренко // Питання історії науки і техніки. — 2011. — № 2. — С. 48-56. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859619229619191808 |
|---|---|
| author | Пономаренко, Р.О. |
| author_facet | Пономаренко, Р.О. |
| citation_txt | Харківський політехнічний інститут в роки окупації 1941-1943 / Р.О. Пономаренко // Питання історії науки і техніки. — 2011. — № 2. — С. 48-56. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Питання історії науки і техніки |
| description | У статті розглядається така актуальна і маловідома проблема, як функціонування Харківського політехнічного інституту в роки німецької окупації, 1941-1943 рр. Основним джерелом при роботі над статтею послужили архівні документи.
В статье рассматривается такая актуальная и малоизвестная
проблема, как функционирование Харьковского политехнического института в годы
немецкой оккупации, 1941-1943 гг. Основным источником при работе над статьей
послужили архивные документы.
The article discusses the actual and little-known problem the functioning of the
Kharkov Polytechnic Institute in the years of German occupation, 1941-1943. The main
source while working on an article served the archival documents.
|
| first_indexed | 2025-11-29T01:11:06Z |
| format | Article |
| fulltext |
48 ISSH 2077-9496
²ÑÒÎÐ²ß ÃÀËÓÇÅÉ ÒÀ ϲÄÏÐÈÅÌÑÒÂ
УДК 378 (09)
ХАРКІВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИ-
ТУТ В РОКИ ОКУПАЦІЇ 1941-1943
Пономаренко Р.О., канд. іст. наук, доц.
(Національний технічний університет «Харків-
ський політехнічний інститут»)
У статті розглядається така актуальна і маловідома проблема, як функціону-
вання Харківського політехнічного інституту в роки німецької окупації, 1941-1943
рр. Основним джерелом при роботі над статтею послужили архівні документи.
Історія окупації завжди
була однією з закритих тем
в історії колишнього СРСР.
Лише зараз наступає пере-
осмислення минулого, а іс-
торики отримують змогу
об’єктивно подивитись на
ці трагічні події. На протя-
зі багатьох років замовчува-
лось утворення та існування
Харківського політехнічно-
го інституту (ХПІ) в підокупаційно-
му Харкові. Офіційна точка зору твер-
дила, що усі інститути, які пізніше
утворили ХПІ, здебільшого, були ева-
куйовані з міста, ворогу нічого не ли-
шилось; учбові заклади функціонува-
ли в евакуації, і розпочали свою роботу
у Харкові тільки після повернення до
міста в 1944 р [4]. Лише в 1990-х рр.
були відкриті раніше засекречені архі-
ви і дослідники отримали змогу дізна-
тись правду. В сучасній українській іс-
торіографії практично немає робіт, де
б висвітлювались зазначенні питання.
Стосовно ж ХПІ лише трохи зачепив
його історію в період окупації харків-
ський дослідник А.В. Скоробогатов в
своїй монографії [3]. Проте, саме з ар-
хівних документів постає перед нами
Харківський політехнічний інститут,
що функціонував в окупо-
ваному Харкові. Це зумов-
лює велику актуальність та
важливість даної роботи.
Метою статті є висвіт-
лення історії ХПІ в період
німецької окупації, а також
пов’язання історії вузу з за-
гальними подіями Другої
світової війни.
З наближенням до міс-
та німецьких військ в Харкові розпо-
чалась евакуація органів влади, під-
приємств, наукових установ тощо;
офіційно її проголосили 20 верес-
ня. Однак, всупереч радянським твер-
дженням, далеко не увесь персонал
та обладнання інститутів, які пізніше
утворили ХПІ, було вивезено у безпеч-
ні райони. Це сталось завдяки швид-
кому просуванню німецьких військ, і,
як наслыдок, паніці та неорганізова-
ності радянського керівництва. Серед
відомих харківських вчених, які з різ-
них причин не змогли евакуюватись та
працювали в ХПІ в часи окупації, були
професор Є.Є. Фарафонов, відомий
конструктор двигунів професор М.М.
Глаголєв, В.Ф. Бржечко, В.Т. Цвєтков,
відомий хімік академік М.І. Кузнєцов
та інші.
49ÏÈÒÀÍÍß ²ÑÒÎв² ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕͲÊÈ 2011 №2
²ÑÒÎÐ²ß ÃÀËÓÇÅÉ ÒÀ ϲÄÏÐÈÅÌÑÒÂ
Німецькі війська зайняли Харків 24
жовтня 1941р. Розпочалась тривала,
21-місячна, окупація міста. Харків’яни,
які ще кілька днів назад жили в Радян-
ському Союзі, несподівано опинились
у «Новій Європі».
Вже 26 жовтня німецьке команду-
вання започаткувало Харківську міську
управу. Її головою був призначений ма-
ловідомий в місті професор технологіч-
ного інституту Олексій Іванович Кра-
маренко. Професор О.В. Терещенко в
жовтні 1943 р. давав свідчення радян-
ським «компетентним органам»: «Піс-
ля зайняття німцями Харкова 23 жов-
тня 1941 р., приблизно днів через три,
я був запрошений … у фельдкоменда-
туру разом з двома іншими професора-
ми, Пжечко (скоріше за все мається на
увазі В.Ф. Бражечко – Р.П.) і Фарафо-
новим. Мета запрошення: … намітити
кандидата в бургомістри міста Харко-
ва. Майбутній бургомістр Харкова по-
винен був, за словами фельдкомендату-
ри, задовольняти наступним вимогам:
бути пов’язаним з українськими кола-
ми, мати у них певний авторитет і бути
пов'язаним з містом Харковом та його
інтересами. Наступного дня вся наша
група … сказала, що таким кандидатом
може бути професор Крамаренко…
Він свого часу говорив, що пов'язаний
з українськими групами, що дуже до-
бре знає Винниченка… Був намічений
ще ряд інших кандидатур. Всі відмови-
лись, за винятком Крамаренка, який по-
годився» [3, c.129]. Нажаль невідомо,
чому саме викладачам майбутнього
політехнічного інституту випала «така
честь», як висунути кандидатуру в
міські бургомістри для окупаційної
влади.
Про першого бургомістра Харкова
О.І. Крамаренка, на жаль, залишилось
мало відомостей. Є інформація, що він
народився 17 березня 1887 р., у 1931-
1941 рр. працював професором ряду
вузів Харкова (технологічний інститут,
Український інститут силікатів). Посаду
бургомістра він займав до 19 квітня 1942
р., потім недовго працював головою
науково-технічної ради, в серпні був
заарештований і розстріляний. За
деякими даними, німці небезпідставно
звинуватили його в розкраданні майна,
фальшуванні грошей, корупції, за що і
покарали за законами воєнного часу [3,
С.136-139].
Отже, викладачам та співробітни-
кам харківських вузів, які лишались в
окупованому місті, довелось пристосо-
вуватись до нових умов. Слід сказати,
що в цьому дуже сприяла Харківська
міська управа, очолювана професо-
ром Крамаренком. 2 листопада 1941
р. професора О.В. Терещенка призна-
чили уповноваженим з налагодження
роботи машинобудівного, електротех-
нічного, хіміко-технологічного інсти-
тутів, а також інституту металів та
вогнетривів.
29 листопада відбулось засідання
Ради політехнічного інституту, перше
після початку окупації. Були присутні 38
чоловік професорсько-викладацького
складу, які заслухали інформацію голо-
ви Харківської міської управи професо-
ра О.І. Крамаренка про утворення Хар-
ківського політехнічного інституту на
базі інженерно-будівельного, механіко-
машинобудівного, хіміко-технологічно-
го й електротехнічного інститутів
(цікаво, що практично на цій же ін-
ститутській базі з вересня 1949 р. було
50 ISSH 2077-9496
²ÑÒÎÐ²ß ÃÀËÓÇÅÉ ÒÀ ϲÄÏÐÈÅÌÑÒÂ
«відновлено» ХПІ ім. В.І. Леніна [4,
c.118]) та частково текстильного, авто-
шляхового та інституту інженерів ко-
мунального господарства [1, Ф.Р3076,
Оп.1, С.5, А.24]. Відразу ж відбулись
вибори директора інституту: на цю по-
саду претендували професори О.В.
Терещенко та О.І. Крамаренко. З пе-
ревагою в три голоси переміг Крама-
ренко, але, враховуючи його зайнятість
у міській управі, на посаду директора
призначили професора Терещенка [1,
ДАХО, Ф.Р-3744, Оп.1,С.2, А.1]. Ві-
домо, що О.В. Терещенко народився в
1883 р., навчався спочатку у Харкові,
потім у Німеччині, згодом повернувся
до Харкова, де 34 роки пропрацював в
Харківському машинобудівному інсти-
туті, був завідуючим кафедри метало-
знавства [3, c. 129]. В листопаді 1925 р.
на прохання тресту «Укрсилікат» про-
фесор О.В. Терещенко вивчав техноло-
гію силікатного виробництва в Захід-
ній Європі [4, c. 54].
При заснуванні в ХПІ було 5 фа-
культетів: хімічний, технологічний,
електротехнічний, будівельний та ме-
ханічний [1, Ф.Р-3076, Оп.1, С.31, А.6].
Планувалось відкрити ще авіаційний
та текстильний факультети, але цього
зробити не вдалось. Всього в інституті,
за реєстраційними списками працюва-
ло 99 чоловік, які мали вчені ступені та
звання [1, Ф.Р-3744, Оп.1, С.46, АА.20-
22], однак ці списки не повні, оскіль-
ки, наприклад, в них не має професо-
рів А.Х. Хінкулова та А.С. Федорова.
Під час відступу Червоної Армії в
1941 р. радянське керівництво застосу-
вало тактику так званої «випаленої зем-
лі». Німецькі загарбники повинні були
знайти на захопленій території порож-
ні міста, без їжі, світла, води, тепла та
постачання. Про долю цивільного на-
селення, яке лишалось на окупованих
територіях, ніхто не турбувався. Так
було і у Харкові. При відході радян-
ських військ в місті були зруйновані
телеграф, водогін, АТС, бані, хлібоза-
вод, млини тощо. Система життєзабез-
печення не функціонувала. Треба було
налагодити нормальне життя. В цьо-
му взяли участь і харківські політехні-
ки. Вже 29 жовтня (тобто через три дні
після окупації міста) до міської упра-
ви був відряджений доцент ХПІ В.М.
Граціянський «для відновлення місь-
кого господарства, частково для нала-
годження зруйнованої електростанції»
[1, Ф.Р-3744, Оп.1, С.1, А.2].
Зимою 1941-1942 рр. в Харкові запа-
нував голод, об’єктивними причинами
якого слід визнати: 1) знищення радян-
ським керівництвом системи постачан-
ня та життєдіяльності великого міста
під час відступу; 2) загальна важка про-
довольча ситуація в Європі, яка особли-
во почала даватись взнаки на початку
весни 1942 року: німці просто не могли
забезпечити достатньою кількістю про-
довольства усі окуповані країни, навіть
в Німеччині починають істотно скоро-
чувати норми видачі продовольства на-
селенню; 3) прифронтовий статус міста
Харкова, навколо якого точилися бойо-
ві дії великих масштабів. Оскільки цен-
тралізованого постачання харчів в місто
налагоджено не було, багатьом мешкан-
цям прийшлось харчуватись хто як змо-
же. В цей час поширюється «ходіння на
село» за харчами. В архівах збереглось
багато заяв працівників ХПІ з прохан-
ням «відпустити на село», ці докумен-
ти неможливо читати без болю. Ось
51ÏÈÒÀÍÍß ²ÑÒÎв² ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕͲÊÈ 2011 №2
²ÑÒÎÐ²ß ÃÀËÓÇÅÉ ÒÀ ϲÄÏÐÈÅÌÑÒÂ
типовий текст такої заяви: «Прошу ва-
шего разрешения дать мне 3-х дневный
отпуск для поездки на село за продук-
тами для семьи ибо жить нечем, нет ни
хлеба, ничево. Отпуск прошу считать с
29.12.41» [1, Ф.Р-3744, Оп.1, С.1, А.36]
(стиль та орфографія збережені – Р.П.).
Загалом подібні «продуктові» відпуст-
ки надавались на строки від двох днів
до місяця, то з збереженням зарплатні,
то – без неї.
В умовах голоду керівництво ХПІ
звернулось до міської влади. У заяві
до Харківської міської управи, підпи-
саній проф. О.В. Терещенком, йшлося
про необхідність надання обідів 14-ти
професорам та доцентам. Через кілька
днів вони одержали урочисто 30 обідів
[3, c.286], однак, зрозуміло, що цього
було недостатньо. В січні 1942 р. ХПІ
звернувся до міської управи з прохан-
ням надати інституту допоміжне сіль-
ське господарство розміром 15-20 га [1,
Ф.Р-3744, Оп.1., С.46, А.1]. Враховую-
чи важке становище з продовольством
в окупованому Харкові, в середині 1942
р. для співробітників інституту було
відведено 10 га городів в районі Олек-
сіївни [1, Ф.Р-3744, Оп.1, С.47, А.79].
Ще однією формою забезпечення ви-
живання професорсько-викладацького
складу інституту та їх сімей в умовах
голоду було переселення в інші міс-
та, де з харчуванням було трохи легше.
Переселення здійснювалось в наступ-
ні міста: Сорочинці, Лубни, Мирго-
род, Гадяч, Ромни, Глинськ, Лохвиця,
Кременчук, Константиновград, в які
від ХПІ були відкомандировані доцен-
ти А.Т. Дерев’янко та Д.Р. Торубаров
для організації цього процесу. Ця ак-
ція проводилась за згодою німецького
командування [1, Ф.Р-3744, Оп.1, С.46,
АА.2-10].
В умовах необхідності забезпе-
чення виживання інституту та його
співробітників в окупованому, напів-
зруйнованому місті, керівництво ХПІ
почало працювати в цьому напрямі.
Досить швидко в інституті запрацю-
вали миловарні та сірникові виробни-
цтва, друкарня, гідро-лабораторія, екс-
периментальний механічний завод. В
хімічній лабораторії розгорнули ви-
робництво дистильованої води, синь-
ки, оцету, соди, парфумерії тощо. До
середини лютого 1942 р. було виготов-
лено понад 100 кг. мила, півтони соди,
160 літрів оцету, 100 літрів атраменту
[3, c.313]. Влітку 1942 р. при інституті
відкрили фармацевтичну лабораторію
[1, Ф.Р-3744, Оп.1, С.42, А.20]. Робо-
чий день на виробництвах, як прави-
ло, тривав 7 годин без перерви [1, Ф.Р-
3744, Оп.1, С.17, А.23,26].
Механічний завод виготовляв за-
пчастини для парових машин, прово-
див їх обслуговування. Його замовника-
ми здебільшого були земельні управи,
цукрові заводи та німецькі установи [1,
Ф.Р-3744, Оп.1, С.47, АА.1а, 12]. Вес-
ною 1943 р. було відкрито картонаж-
ний цех, в якому працював 21 робітник
[1, Ф.Р-3744, Оп.3, С.1, А.52].
В цілому, аналізуючи архівні доку-
менти, можна визначити напрямок ро-
боти усіх цих підприємств. В доку-
ментах просто писалось: «Харківський
політехнічний інститут, що обслуговує
німецьке командування» [1, Ф.Р-3744,
Оп.1, С.42, А.47]. І дійсно, найбільш
часто їх замовниками були саме різні
німецькі організації та частини, напри-
клад, експериментальний завод працю-
52 ISSH 2077-9496
²ÑÒÎÐ²ß ÃÀËÓÇÅÉ ÒÀ ϲÄÏÐÈÅÌÑÒÂ
вав на «Організацію Тодта», «Вікдо»,
транспортні частини. Крім того, саме на
ньому вироблялось обладнання для хар-
ківських млинів, які грали важливу роль
в постачанні окупованого міста хлібом
[1, Ф.Р-3744, Оп.1, С.99, АА.3, 30].
Сірникове виробництво виробляло
в місяць приблизно 150 ящиків сірни-
ків, звісно за умов вчасного постачан-
ня сировини. На 1 ящик сірників було
необхідно 100 ч/г., 1 тонна вугілля [1,
Ф.Р-3744, Оп.1, С.105, А.2]. В травні
1943 р. сірників виробляли 4 000 коро-
бок в день, прийшлось збільшити штат
виробництва на 14 осіб [1, Ф.Р-3744,
Оп.1, С.79, А.7].
Крім того, співробітники інституту,
як правило, інженери та техніки, часто
відряджувались до різних міст та сіл
для ремонту та налагодження різно-
манітного обладнання, для цього вони
брали спеціальний дозвіл в міській
управі. Частина наукових працівників
ХПІ була переведена в розпоряджен-
ня «Вікдо-15». Це була німецька еко-
номічна команда, яка намагалась ор-
ганізувати функціонування сільського
господарства та промисловості на
Слобожанщині, для цього був просто
необхідним досвід місцевих технічних
спеціалістів. Політехніки, підпорядко-
вані «Вікдо», часто працювали за меж-
ами Харківської області, документи
свідчать, що ХПІ та особисто профе-
сор Терещенко намагались підтриму-
вати зв'язок з цими спеціалістами [1,
Ф.Р-3744, Оп.1, С.44, А.7].
Одною з головних проблем окупо-
ваної нацистами Європи була нестача
пального. Нафти з Румунії, Угорщини
та ще кількох невеличких європейських
родовищ, а також продукції німецьких
заводів синтетичного пального, ледве
вистачало для справного забезпечен-
ня військової машини Третього Рейху.
Для всього іншого пального катастро-
фічно не вистачало, особливо це стосу-
валось окупованих східних територій.
В цих умовах надзвичайно актуаль-
ним став пошук альтернативних видів
палива. 26 березня 1942 р. на засідан-
ні Харківської Наукової ради при Комі-
теті науково-дослідних інститутів об-
говорювалось питання проектування
газогенераторів для використання твер-
дого палива у двигунах внутрішнього
згорання [1, Ф.Р-3076, Оп.1, С.12, А.5].
Після цього в березні 1942 р. при інсти-
туті було утворено бригаду з професо-
рів, доцентів та інженерів інституту,
які працювали над питанням переводу
нафтових двигунів на тверде паливо –
дрова та торф [1, Ф.Р-3744, Оп.1, С.47,
А.2]. В цих розробках був застосований
газогенераторний принцип (так звані
газогенераторні автомобілі з’явились в
Європі ще в 20-х рр.). Практичне впро-
вадження результатів досліджень було
швидким: в квітні 1942 р. було досяг-
нута угода з полтавською земельною
управою на перероблення шести дви-
гунів колісних тракторів ХТЗ-30/15 з
керосину на дерев’яні чурки. Ціна ро-
біт сягала 46 800 карбованців [1, Ф.Р-
3744, Оп.1, С.47, А.5-6]. Обласному
управлінню МТС інститут обіцяв за
два місяці та 50 000 карбованців пере-
робити мотор ЗИС-5 на генераторний
газ [1, Ф.Р-3744, Оп.1, С.47, А.14].
Фронт, який проходив недалеко від
Харкова, постійно нагадував про себе.
Довгий час закритою темою для по-
шуковців були бомбардування оку-
пованих радянських міст радянською
53ÏÈÒÀÍÍß ²ÑÒÎв² ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕͲÊÈ 2011 №2
²ÑÒÎÐ²ß ÃÀËÓÇÅÉ ÒÀ ϲÄÏÐÈÅÌÑÒÂ
авіацією. Не минула ця доля і Харків.
Наприклад, 15 травня 1942 р. квартира
професора Є.Є. Фарафонова (вул. Тех-
нологічна, 17) була зруйнована бом-
бою з радянського літака [1, Ф.Р-3744,
Оп.1, С.46, А.18].
Скільки ж чоловік працювало в ХПІ
в період окупації? Аналіз архівних ма-
теріалів допомагає відповісти на це за-
питання. За реєстром, складеним в
листопаді 1941 р., особовий склад пра-
цівників інститутів, які утворили ХПІ,
досягав 336 осіб [1, Ф.Р-3744, Оп.1,
С.5, АА.1-23]. Зрозуміло, що не всі
вони пішли працювати в інститут. В
300 чоловік визначено кількість спів-
робітників ХПІ в листі до міської упра-
ви в січні 1942 р [1, Ф.Р-3744, Оп.1,
С.46, А.1]. Серед них, як вже зазнача-
лось, було десь 100 осіб, які мали вче-
ні ступені та звання. В середині 1943 р.,
тобто після першого звільнення Харко-
ва Червоною Армією, нової евакуації
та повторного захоплення міста німця-
ми, в інституті працювало 349 осіб, з
яких 87 чоловік академічного персона-
лу (!) (на противагу поширеним твер-
дженням про евакуацію вчених, які ще
лишались в Харкові після першої оку-
пації), 91 спеціаліст та 166 підсобних
робітників [1, Ф.Р-3744, Оп.1, С.102,
А.27]. За даними списків особового
складу ХПІ в ньому взагалі працювало
387 осіб [1, Ф.Р-3744, Оп.1, С.83].
Наукова робота не припинялась в
ХПІ і в період окупації. 22 червня 1942
р. за ініціативи німецького командуван-
ня в Харкові було утворено Раду наук,
очолювану колишнім бургомістром
О.І. Крамаренко. Від ХПІ до складу
цієї ради увійшли професор Є.Є. Фа-
рафонов (завідувач кафедри ливарного
виробництва ХПІ) та доцент В.С. Кри-
вецький [1, Ф.Р-3076, Оп.1, С.4, А.2-
3]. Слід зауважити, що відомий вчений
Є.Є. Фарафонов був також директором
науково-дослідного інституту металів,
а з липня 1942 р. він став науковим ке-
рівником цього інституту [1, Ф.Р-3076,
Оп.1, С.6, А.33].
На наш погляд, найбільш активни-
ми вченими, що працювали в ХПІ в
піднімецькому Харкові, можна назвати
професорів Л.П. Крамаренко та Ф.О.
Белякова. З початком окупації Л.П.
Крамаренко став завідувачем кафедри
сільськогосподарських машин ХПІ,
був постійним членом Ради наук, з 26
вересня (після арешту О.І. Крамаренка)
став президентом Науково-технічної
управи при Харківській міській упра-
ві. По завданню німецького керівни-
цтва розробив конструкцію шарнірної
залізної борони та дерев’яної борони,
створював механізми зчеплення для
нових марок тракторів німецького ви-
робництва. Проте головним його до-
сягненням було складання 3-томної
фундаментальної праці «Сільськогос-
подарські машини, теорія, конструкція
та розрахунок». Восени 1942 р. ним
була написана, перекладена на німець-
ку та надіслана до Берліну перша час-
тина цієї роботи – «Машини для зби-
рання льону та коноплі» [1, Ф.Р-3076,
Оп.1, С.18, А.1]. Професор Ф.О. Бе-
ляков, завідувач кафедри підмурів і
фундаментів в ХПІ, також брав актив-
ну участь у роботі Науково-технічної
управи. Відомий вчений, він цінував-
ся німецьким командуванням, яке не-
одноразово консультував. Як зауваже-
но в звітах Наукової ради, «професор
Беляков Ф.О. – єдиний в Україні висо-
54 ISSH 2077-9496
²ÑÒÎÐ²ß ÃÀËÓÇÅÉ ÒÀ ϲÄÏÐÈÅÌÑÒÂ
кокваліфікований спеціаліст з питань
основаній та фундаментальних спо-
руд» [1, Ф.Р-3076, Оп.1, С.18, А.10].
Саме він запропонував видавати в оку-
пованому місті (!) науковий бюлетень
комітету науково-дослідних установ,
де б підсумовувались результати їх ро-
боти. В кінці 1942 р. він підготував до
випуску перший номер бюлетеню об-
сягом 12 аркушів з питань хімічної
технології, пального, санітарної оцін-
ки джерел питної води в Харкові тощо
[1, Ф.Р-3076, Оп.1, С.18, А.1]. Нажаль,
виданню цього без перебільшення уні-
кального джерела завадила війна…
Намагався інститут вести і навчаль-
ну роботу. В січні 1942 року зафіксо-
вано намагання відкрити 6-ти місячні
підготовчі курси. На цих курсах плану-
валось викладати українську мову, іс-
торію України, німецьку мову, матема-
тику, фізику та хімію. Цікаво, що курс
історії України розробляли в Харків-
ській міській управі, тоді як інші курси
– в ХПІ [1, Ф.Р-3744, Оп.1, С.42, А.1].
Реалії важкої, голодної зими 1941-1942
рр. та подальші події не дозволили ви-
рішити це питання, справу відклали в
«довгий ящик».
Ще один приклад: в березні 1942
року за вказівкою німецького команду-
вання в селищі Антоні при станції Реше-
тилівка (Полтавська область) повинна
була відкритись середня залізнична-
технічна школа. Планувалось готувати
тут залізничних техніків другого розря-
ду. ХПІ повинен був забезпечити її ви-
кладацьким складом по спеціальним
дисциплінам, а також забезпечити по-
трібним учбовим приладдям, облад-
нанням, технічною літературою і різни-
ми учбовими засобами за рахунок своїх
власних інструментів та устаткування,
без стягнення за це оплати [1, Ф.Р-3744,
Оп.1, С.42, А.4]. Тому ХПІ взяв на себе
зобов’язання організувати «середню
залізничну школу по типу, що його за-
тверджено німецьким командуванням,
Харківської залізничної технічної шко-
ли, яка зараз існує» [1, Ф.Р-3744, Оп.1,
С.42, А.4]. Однак, на заваді цьому пла-
ну стала війна. В травні місяці 1942 р.
обидві сторони готувались до рішучих
бойових дій на півдні Східного фронту.
Німці намітили свій наступ на 18 трав-
ня, радянське командування випереди-
ло їх, атакувавши 12 травня [2, c. 402].
Розпочалась Харківська битва 1942 р.
Цілком зрозуміло, що напередодні цієї
битви Харківська та Полтавські області
були прифронтовими районами, підпо-
рядковані військовому командуванню
групи армій «Південь», наповненими
військами, які готувались до активних
дій. Присутність тут незнайомих ци-
вільних (в нашому випадку – виклада-
чів ХПІ, відряджених до Решетилівки),
на наш погляд, могла сприйматись нім-
цями досить підозріло в умовах підго-
товки важливого наступу, і тому 8 трав-
ня німецьке військове командування
повідомило, що школа в Решетилівці не
може бути відкрита [1, Ф.Р-3744, Оп.1,
С.42, А.11].
І лише в розпалі Курської битви, в
липні 1943 р., при ХПІ було засновано
середньо-технічне училище. Відкри-
те за сприянням відділу освіти Харків-
ської міської управи, воно здійснювало
підготовку техніків-технологів на буді-
вельному, механічному та хімічному
відділеннях. Курс навчання розрахову-
вався на 4 роки, на перший курс при-
ймались особи, які закінчили 7 класів
55ÏÈÒÀÍÍß ²ÑÒÎв² ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕͲÊÈ 2011 №2
²ÑÒÎÐ²ß ÃÀËÓÇÅÉ ÒÀ ϲÄÏÐÈÅÌÑÒÂ
середнього учбового закладу [1, Ф.Р-
2995, Оп.1, С.1, А.9]. Звісно, відкрит-
тя такого учбового закладу було вкрай
необхідне для міста в тих умовах, коли
освіта була лише початковою та напів-
середньою, однак для кого збирались
готувати техніків-технологів харків-
ські політехніки? Як би там не було,
однак швидке просування Червоної
Армії та визволення міста стали на за-
ваді цьому плану.
Практично не відомий такий мо-
мент історії окупаційного Харкова, як
участь населення у фортифікаційних
роботах на підступах до міста в 1943
році. Не оминула ця доля і політехні-
ків. З документів відомо, що згідно з
розпорядження німецького команду-
вання, співробітники інституту їзди-
ли на фортифікаційні роботи 5 травня
(строком на 5,5 днів, було відправлено
54 особи), 7 червня (50 осіб), 5 липня
(55 осіб), 1 серпня (55 осіб). Хто саме
поїде на роботи вирішувала дирекція
інституту, харчувались робітники за
рахунок німецького командування [1,
Ф.Р-3744, Оп.1, С.89].
16 лютого 1943 р. Харків було впер-
ше визволено радянськими війська-
ми. Одним з перших кроків радянської
влади стала чергова реорганізація ХПІ
на галузеві інститути: машинобудів-
ний, інженерно-будівельний, хіміко-
технологічний, електротехнічний [1,
Ф.Р-3744, Оп.3, С.1, А.14]. Цікаво, що
не дивлячись на відверто колабораці-
оністський характер багатьох листів
керівництва ХПІ до міської управи та
до німецьких установ, директор ХПІ
О.В. Терещенко та секретар інститу-
ту В.В. Ковтуненко не зазнали репре-
сій. Професор Терещенко займався
обстеженням стану інституту, а Ков-
туненко зберіг свою посаду інститут-
ського секретаря [1, Ф.Р-3744, Оп.3,
С.1, А.14,16]. Багато хто з вчених ба-
жали приєднатись до колективів своїх
інститутів, що знаходились та працю-
вали в евакуації. Тому, 8 березня 1943
року велика група відомих харківських
вчених-політехніків за сприянням Хар-
ківського обкому партії булі евакуйова-
ні з Харкова до Красноуфімська. Серед
них – Є.Є. Фарафонов, М.Т. Цвєтков,
В.Ф. Бржечка та інші.
Через місяць, 16 березня, німці по-
тужним ударом танкового корпусу СС
обергруппенфюрера СС Пауля Хауссе-
ра відбили Харків. Вони знову реоргані-
зували усі вищеназвані інститути в ХПІ,
23 березня новим директором було при-
значено к.т.н., доцента В.С. Кривець-
кого, який також працював і у міській
управі. Колишній директор ХПІ профе-
сор Терещенко був переведений на по-
саду заступника завідувача інститут-
ської бібліотеки [1, Ф.Р-3744, Оп.3, С.1,
А.27]. За даними дослідника А. Скоро-
богатова, очевидно взятими з свідчень
самого Терещенка у НКВС, професора
Терещенка усунули від посади за неба-
жання з’являтися в гестапо та вивіси-
ти в кабінеті портрет Гітлера [3, c.129].
На наш погляд, це не відповідає дій-
сності, бо поява в прифронтовому міс-
ті місцевого керівника досить високого
рангу, який би не бажав співпрацюва-
ти з німецькими структурами, виклика-
ла б швидку реакцію з боку німецьких
каральних структур. На підтримку цієї
думки свідчить і відверто колабораціо-
ністський характер багатьох докумен-
тів, підписаних О.В. Терещенком, що
зберігаються в архіві. Можна висуну-
56 ISSH 2077-9496
²ÑÒÎÐ²ß ÃÀËÓÇÅÉ ÒÀ ϲÄÏÐÈÅÌÑÒÂ
ти гіпотезу, що зміна керівництва ХПІ,
мабуть, була пов’язана з віком професо-
ра Терещенка, якому було вже 60 років,
його станом здоров’я, чимось іншим,
але тільки не його непоступливістю ні-
мецькій владі.
7 серпня 1943 р. Кривецький, за до-
ручення Харківської міської управи
евакуювався з міста, останнім дирек-
тором ХПІ при німцях став призначе-
ний Кривецьким його заступник, до-
цент І.Ф. Богданов [1, Ф.Р-3744, Оп.1,
С.79, А.26а].
23 серпня 1943 р. Харків було оста-
точно звільнено радянськими війська-
ми. Для ХПІ, як і для всього міста, роз-
почалась зовсім нова епоха.
Отже, аналіз архівних джерел свід-
чить, що Харківський політехнічний
інститут справно функціонував про-
тягом всього періоду окупації Харко-
ва німецькими військами. Об’єктивно
характер його існування та функціону-
вання можна визначити як колабораці-
онізм, проте, слід пам’ятати, що осно-
вною метою мешканців окупованих
територій було бажання вижити, і це
стосується також і працівників та спів-
робітників ХПІ.
Звісно, в одній невеличкій статті
неможливо повністю розкрити зазна-
чену проблему, для цього її обсяг за-
малий. Ми вважаємо, що справжня,
неупереджена історія окупації в Укра-
їні ще чекає свого дослідника. На наш
погляд, серед перспективних проблем,
які потребують уважного досліджен-
ня, є факт існування в підокупаційній
Україні багатьох наукових та науково-
дослідних установ, які справно функ-
ціонували в період 1941-1943 рр.
ЛІТЕРАТУРА
Державний архів Харківської області.1.
Карель П. Восточный фронт. Книга пер-2.
вая. Гитлер идет на Восток. 1941-1943 /
Карель П. – М.: Изографус, ЭКСМО,
2003. – 560 с.
Скоробагатов А.В. Харків у часи німець-3.
кої окупації (1941-1943) / Скоробагатов
А.В. – Х.: «Прапор», 2004. – 368 с.
Харьковский политехнический инсти-4.
тут 1885-1985. История развития. – Х.,
1985. – 224 с.
Пономаренко Р.О. Харьковский политехнический институт в годы оккупа-
ции 1941-1943. В статье рассматривается такая актуальная и малоизвестная
проблема, как функционирование Харьковского политехнического института в годы
немецкой оккупации, 1941-1943 гг. Основным источником при работе над статьей
послужили архивные документы.
Ponomarenko О.A. Kharkov polytechnic institute in the years of occupation 1941-
1942. The article discusses the actual and little-known problem the functioning of the
Kharkov Polytechnic Institute in the years of German occupation, 1941-1943. The main
source while working on an article served the archival documents.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-77181 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2077-9496 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-29T01:11:06Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури |
| record_format | dspace |
| spelling | Пономаренко, Р.О. 2015-02-22T19:05:07Z 2015-02-22T19:05:07Z 2011 Харківський політехнічний інститут в роки окупації 1941-1943 / Р.О. Пономаренко // Питання історії науки і техніки. — 2011. — № 2. — С. 48-56. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. 2077-9496 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77181 378 (09) У статті розглядається така актуальна і маловідома проблема, як функціонування Харківського політехнічного інституту в роки німецької окупації, 1941-1943 рр. Основним джерелом при роботі над статтею послужили архівні документи. В статье рассматривается такая актуальная и малоизвестная проблема, как функционирование Харьковского политехнического института в годы немецкой оккупации, 1941-1943 гг. Основным источником при работе над статьей послужили архивные документы. The article discusses the actual and little-known problem the functioning of the Kharkov Polytechnic Institute in the years of German occupation, 1941-1943. The main source while working on an article served the archival documents. uk Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Питання історії науки і техніки Історія галузей та підприємств Харківський політехнічний інститут в роки окупації 1941-1943 Харьковский политехнический институт в годы оккупации 1941-1943 Kharkov Polytechnic Institute in the years of occupation 1941-1943 Article published earlier |
| spellingShingle | Харківський політехнічний інститут в роки окупації 1941-1943 Пономаренко, Р.О. Історія галузей та підприємств |
| title | Харківський політехнічний інститут в роки окупації 1941-1943 |
| title_alt | Харьковский политехнический институт в годы оккупации 1941-1943 Kharkov Polytechnic Institute in the years of occupation 1941-1943 |
| title_full | Харківський політехнічний інститут в роки окупації 1941-1943 |
| title_fullStr | Харківський політехнічний інститут в роки окупації 1941-1943 |
| title_full_unstemmed | Харківський політехнічний інститут в роки окупації 1941-1943 |
| title_short | Харківський політехнічний інститут в роки окупації 1941-1943 |
| title_sort | харківський політехнічний інститут в роки окупації 1941-1943 |
| topic | Історія галузей та підприємств |
| topic_facet | Історія галузей та підприємств |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77181 |
| work_keys_str_mv | AT ponomarenkoro harkívsʹkiipolítehníčniiínstitutvrokiokupacíí19411943 AT ponomarenkoro harʹkovskiipolitehničeskiiinstitutvgodyokkupacii19411943 AT ponomarenkoro kharkovpolytechnicinstituteintheyearsofoccupation19411943 |