Розгортання мережі сільськогосподарських дослідних установ в кінці 20-х років ХХ ст.

У статті розглядаються питання створення галузевих дослідних установ за роки діяльності Науково Консультаційною УРСР НКЗС (1928 – 1931 рр.), їх діяльність і значення для подальшого розвитку сільськогосподарської науки. В статье рассматриваются вопросы создания отраслевых опытных учреждений за годы...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:	Питання історії науки і техніки
Datum:	2011
1. Verfasser:	Соколюк, Ю.О.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури 2011
Schlagworte:	Наукові і технічні досягнення минулого
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77208
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Розгортання мережі сільськогосподарських дослідних установ в кінці 20-х років ХХ ст. / Ю.О. Соколюк // Питання історії науки і техніки. — 2011. — № 3. — С. 10-16. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-77208
record_format	dspace
spelling	Соколюк, Ю.О. 2015-02-23T13:12:41Z 2015-02-23T13:12:41Z 2011 Розгортання мережі сільськогосподарських дослідних установ в кінці 20-х років ХХ ст. / Ю.О. Соколюк // Питання історії науки і техніки. — 2011. — № 3. — С. 10-16. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 2077-9496 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77208 061.1:349.414(477):63:061 ‘‘19’’ У статті розглядаються питання створення галузевих дослідних установ за роки діяльності Науково Консультаційною УРСР НКЗС (1928 – 1931 рр.), їх діяльність і значення для подальшого розвитку сільськогосподарської науки. В статье рассматриваются вопросы создания отраслевых опытных учреждений за годы деятельности Научно Консультационной НКЗС УССР (1928 – 1931 гг.), их деятельность и значение для последующего развития сельскохозяйственной науки. In this article presented the questions of creation are examined sectorial experimental establishments in times of activity Scientifi cally-consulting Council (SCC) NKZS UKRAINE (1928 – 1931), their activity and value for subsequent development of agricultural science. uk Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Питання історії науки і техніки Наукові і технічні досягнення минулого Розгортання мережі сільськогосподарських дослідних установ в кінці 20-х років ХХ ст. Развертывание сети сельскохозяйственных опытных учреждений в конце 20-х годов ХХ ст. Development of network of agricultural experimental establishments at the end of 20th of 20 century Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Розгортання мережі сільськогосподарських дослідних установ в кінці 20-х років ХХ ст.
spellingShingle	Розгортання мережі сільськогосподарських дослідних установ в кінці 20-х років ХХ ст. Соколюк, Ю.О. Наукові і технічні досягнення минулого
title_short	Розгортання мережі сільськогосподарських дослідних установ в кінці 20-х років ХХ ст.
title_full	Розгортання мережі сільськогосподарських дослідних установ в кінці 20-х років ХХ ст.
title_fullStr	Розгортання мережі сільськогосподарських дослідних установ в кінці 20-х років ХХ ст.
title_full_unstemmed	Розгортання мережі сільськогосподарських дослідних установ в кінці 20-х років ХХ ст.
title_sort	розгортання мережі сільськогосподарських дослідних установ в кінці 20-х років хх ст.
author	Соколюк, Ю.О.
author_facet	Соколюк, Ю.О.
topic	Наукові і технічні досягнення минулого
topic_facet	Наукові і технічні досягнення минулого
publishDate	2011
language	Ukrainian
container_title	Питання історії науки і техніки
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
format	Article
title_alt	Развертывание сети сельскохозяйственных опытных учреждений в конце 20-х годов ХХ ст. Development of network of agricultural experimental establishments at the end of 20th of 20 century
description	У статті розглядаються питання створення галузевих дослідних установ за роки діяльності Науково Консультаційною УРСР НКЗС (1928 – 1931 рр.), їх діяльність і значення для подальшого розвитку сільськогосподарської науки. В статье рассматриваются вопросы создания отраслевых опытных учреждений за годы деятельности Научно Консультационной НКЗС УССР (1928 – 1931 гг.), их деятельность и значение для последующего развития сельскохозяйственной науки. In this article presented the questions of creation are examined sectorial experimental establishments in times of activity Scientifi cally-consulting Council (SCC) NKZS UKRAINE (1928 – 1931), their activity and value for subsequent development of agricultural science.
issn	2077-9496
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77208
citation_txt	Розгортання мережі сільськогосподарських дослідних установ в кінці 20-х років ХХ ст. / Ю.О. Соколюк // Питання історії науки і техніки. — 2011. — № 3. — С. 10-16. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT sokolûkûo rozgortannâmerežísílʹsʹkogospodarsʹkihdoslídnihustanovvkíncí20hrokívhhst AT sokolûkûo razvertyvaniesetiselʹskohozâistvennyhopytnyhučreždeniivkonce20hgodovhhst AT sokolûkûo developmentofnetworkofagriculturalexperimentalestablishmentsattheendof20thof20century
first_indexed	2025-11-25T21:33:35Z
last_indexed	2025-11-25T21:33:35Z
_version_	1850559547223048192
fulltext	10 ISSH 2077-9496 ÍÀÓÊÎÂ² ² ÒÅÕÍ²×Í² ÄÎÑßÃÍÅÍÍß ÌÈÍÓËÎÃÎ УДК 061.1:349.414(477):63:061 ‘‘19’’ РОЗГОРТАННЯ МЕРЕЖІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ДО- СЛІДНИХ УСТАНОВ В КІНЦІ 20-Х РОКІВ ХХ СТ. Соколюк Ю.О. (Державна наукова сільскогосподарська бібліотека НААН) У статті розглядаються питання створення галузевих дослідних установ за роки діяльності Науково Консультаційною УРСР НКЗС (1928 – 1931 рр.), їх ді- яльність і значення для подальшого розвитку сільськогосподарської науки. Новий державотворчий етап розвитку сільськогос- подарської дослідної спра- ви як організації розпочався після 1920 року. Остаточ- не встановлення радянської влади з її колективним ве- денням господарювання на землі спонукав перевести сільськогосподарську до- слідну справу на повне дер- жавне утримання і як наслідок вона почала розвиватися більш швидкими темпами як організація. Було створено широку розгалужену вертикаль мере- жі науково-дослідних установ. До 1917 року в Україні функціонувало лише 63 установи, а спеціалізованих галузе- вих науково-дослідних інститутів вза- галі не було. Встановлено, що саме у 1929 – 1932 роках розпочався значний ріст новостворених науково-дослідних інституцій. За цей час в Україні було організовано більше тридцяти різно- го рівня і підпорядкування дослідних установ. До 1928 року в країні, якщо не рахувати Центральну агрохімічну лабораторію, діяло тільки два сільсько- господарських дослідних інститути: Український науково-дослідний інсти- тут експериментальної ветеринарії та Український науково-дослідний інсти- тут селекції [1]. З 1929 року розпочали свою діяльність більшість установ, які діють і до цьо- го часу. На сьогоднішній день не представлено достатньої кількості праць, які б висвіт- лювали діяльність НКРади по розвитку галузевої до- слідної справи в Україні. Аналіз матеріалів, що знаходяться в центральних державних архівах України, наукової літератури та періодичної преси свід- чить, що, незважаючи на значні до- сягнення українських вчених в галузі сільського господарства, наукові до- слідження з цього питання мають не- систематичний, а, здебільшого, фраг- ментарний характер, що вказує на відсутність комплексного дослідження з даної проблеми. Науково-дослідна робота по ви- вченню окремих галузей сільського господарства була в той час на Україні розподілена між різними установами, організаціями та відомствами. Цими питаннями також займалися науково- дослідні кафедри при сільськогоспо- дарських вищих школах Народного Комісаріату Освіти УСРР. Але вирі- шити існуючі начальні проблеми для подальшого розвитку сільського гос- подарства та галузевої науки ці кафе- 11ÏÈÒÀÍÍß ²ÑÒÎÐ²² ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕÍ²ÊÈ 2011 №3 ÍÀÓÊÎÂ² ² ÒÅÕÍ²×Í² ÄÎÑßÃÍÅÍÍß ÌÈÍÓËÎÃÎ дри в повній мірі не могли, так як не було належного координуючого ме- тодичного керівництва після ліквіда- ції Сільськогосподарського науково- го комітету України у 1927 році. Тому на державному рівні й постало питан- ня про організацію в Україні спеціа- лізованих науково-дослідних установ по окремим галузям сільськогоспо- дарської науки на основі вже існую- чих інституцій, які вже розпочали ор- ганізовуватися наприкінці 20-х років минулого століття. Дослідження ґрун- тів, проблеми рослинництва, зоотех- нії, економіки та механізації сільського господарства − такі завдання були по- ставлені радянською владою цим но- воутвореним науковим закладам. У 1918 р. в Києві при Наркомземі Української Держави був створений Сільсько-Господарський Вчений Комі- тет України. За роки свого існування у Києві, а потім у Харкові Комітет пере- творився в провідну громадську сіль- ськогосподарську дослідну установу. З перших днів своєї діяльності він прово- див значну роботу по координації сіль- ськогосподарської наукової діяльності в Україні. Цьому також сприяло ство- рення його осередків в усіх областях. Науково-Консультаційна Рада фак- тично стала завершенням справи ре- організації цього наукового осеред- ку Наркомзему, що було розпочато ще влітку 1927 року. Ліквідація СГНКУ за прояви націоналізму не повинна була відбитися на питаннях наукового за- безпечення ведення сільського госпо- дарства республіки. Виникла державна необхідність знайти нові організаційні форми об'єднання та організації сільськогос- подарської науки на Україні на чолі з іншою центральною республікан- ською науковою установою. Робота Науково-Консультаційної Ради УСРР розвивалася згідно затвер- дженого Положення за такими осно- вними напрямками: 1) наукове обґрунтування загаль- ного плану розвитку сільського госпо- дарства України, зокрема обґрунтуван- ня першого п’ятирічного плану; 2) розробка найважливіших пи- тань діяльності Наркомату (з його іні- ціативи). У 1928 році робота НКРади пови- нна була скеровуватись на розробку питань, що пов’язані зі складання за- гального перспективного плану розви- тку сільського господарства України. Виходячи з таких міркувань Науково-консультаційна Рада висвіт- лювала наступні питання: а) сільськогосподарське районуван- ня України; б) перспективи розвитку скотарства; в) боротьба з посухою; г) поширення площі та врожаїв спе- ціальних та технічних культур; д) основа економічної реконструк- ції українського сільського господар- ства [2]. Ці та інші актуальні комплексні про- блеми для тогочасного стану сільсько- господарської науки були поставлені для теоретичного опрацювання та прак- тичного вирішення ученими, які входи- ли до складу Науково-Консультаційної Ради при НКЗС України. Проблема сільськогосподарського районування могла стати передумовою для всієї подальшої роботи. Наявність великої кількості матеріалу, що стосу- ється цього питання, дозволяло обмеж- итись детальною розробкою та зведен- 12 ISSH 2077-9496 ням уже готових даних. Це можна було зробити шляхом доручення відповід- них тематичних робіт окремим членам Ради відповідно до спеціальності. Вся тема була поділена на такі підтеми: 1. Ґрунтове та гідрологічне району- вання України. 2. Кліматичне районування. 3. Геоботанічне районування. 4. Зоогеографічне районування. 5. Економічне районування. 6. Сільськогосподарське району- вання. Виконання даної роботи полегшува- ло комплексне порайонне побудування українського сільського господарства і допомагало скласти перспективний план розвитку сільського господар- ства на підставі правильної диференці- ації завдань між с.-г. районами України з урахуванням не лише сільськогоспо- дарських, але й природньо-історичних чинників. Проблема боротьби з посухою була, головним чином, проблемою степової смуги України; сюди відносилися такі моменти: а) організація сухого рільництва; б) виведення низки посухостійких рослин; в) вивчення асортименту рослин та тварин в умовах змінного водного ре- жиму; г) зміна водного режиму штучними заходами; д) економічне обґрунтування сіль- ського господарства в посушливі сму- зі [3]. Окремою темою при вирішенні цієї проблеми було обґрунтування Дні- пробудівництва з відповідним циклом науково-дослідних робіт. Питання інтенсифікації сільсько- го господарства в широкому розумінні цього слова – це основне завдання всієї агрономічної діяльності того часу. Про- те ставити це завдання перед Радою в повному обсязі було неможливо і недо- цільно, бо цією справою в повному об- сязі займалася вся галузь спеціального с.-г. наукового дослідження, тобто до- слідна справа. Що ж до Ради, то вона повинна була обмежитися найважливі- шими моментами підвищення інтенси- фікації сільського господарства, а саме, скотарством (проблема, яка була по- ставлена на першій сесії), технічними та спеціальними культурами. Робота Науково-Консультаційної Ради здійснювалася через організацію та діяльність відповідних Комісій при НКР: 1) у справі розроблення пробле- ми індустріалізації та механізації укра- їнського сільського господарства; 2) у справі усуспільнення українського сіль- ського господарства на новій технічній базі; 3) у справі розроблення пробле- ми сільськогосподарського районуван- ня України; 4) з питань Дніпробуду; 5) з вивчення проблем підвищення вро- жайності; 6) з питань підвищення про- дуктивності скотарства; 7) з питань землевпорядкування; 8) у справі тю- тюнництва та ін. До складу Комісій входили визнані для свого часу нау- ковці (професори, майбутні академіки) України й СРСР [4]. У 1928-1930 роках за безпосеред- ньої участі Науково-Консультаційної ради розпочали діяльність Інститути: сільськогосподарського ґрунтознав- ства, угноєнь, застосовної ботаніки, селекції та генетики, сільськогоспо- дарської економіки та організації гос- подарства, механізації сільського гос- ÍÀÓÊÎÂ² ² ÒÅÕÍ²×Í² ÄÎÑßÃÍÅÍÍß ÌÈÍÓËÎÃÎ 13ÏÈÒÀÍÍß ²ÑÒÎÐ²² ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕÍ²ÊÈ 2011 №3 подарства. Тривала робота щодо організації науково-дослідного Інсти- туту зоотехнії. Було надано поштовх для створення інших спеціалізованих науково-дослідних установ. Таким чи- ном вирішувалися питання систематич- ного, планового вивчення відповідних галузей сільського господарства, мето- дологічного керівництва всією науково- дослідною роботою, у тому числі тією, яка переводилася поза межами цих ін- ститутів. Як зазначав другий заступник Голови Бюро Науково-Консультаційної Ради професор А.М. Сліпанський, ін- ститути засновувалися так, щоб вони могли охопити найголовніші галузі сільськогосподарської науки, комплекс проблем, таких як вивчення ґрунтів, рослинництва, зоотехнії, економіки та механізації сільськогосподарських ви- робничих процесів. Головним завдан- ням визначено перехід суспільного ви- робництва на нову більш економічну й технічно раціональну базу [5]. Для кожного з інститутів були сфор- мовані відповідні завдання. Науково-дослідний Інститут ґрун- тознавства проводив всебічне вивчен- ня ґрунтів України та флори, що з ними пов'язана. Темпи цих досліджень у той час не відповідали реаліям життя. Ор- ганізація меліоративних робіт потре- бувала широкого розвитку приклад- ного агрономічного меліоративного ґрунтознавства. Лише Дніпробуд вису- вав цілу низку вимог щодо наукового обслуговування процесів, пов’язаних із використанням електричної енергії для потреб сільського господарства. Інститут угноєнь на базі широко- го вивчення ґрунтів України розгор- нув діяльність щодо вивчення ефек- тивності окремих видів добрив для сільськогосподарських культур, щоб дослідити можливість використання природних багатств, угноєння і меліо- рації ґрунтів. Великий обсяг робіт у га- лузі ґрунтознавства одержав схвальну оцінку на Першому світовому конгресі ґрунтознавців в Америці (1927 р.). Це відіграло вагому роль для розгортання сільськогосподарського районування, яке було покладено в основу розвитку сільського господарства країни. Перед Інститутом ботаніки та Інс- титутом селекції і генетики, які обслу- говували галузь рослинництва, пос- тавало завдання всебічного вивчення культурних і дикорослих рослин, а та- кож розгортання робіт із селекції та генетики польових, городніх і садо- вих культур. Перед цими інститутами стояли завдання покращити культурні рослини, збільшити їх кількість, забез- печити врожайність і підвищити екс- портний стандарт хлібів. Новостворений Зоотехнічний ін- ститут повинен був зосередити свою діяльність на опрацюванні ефективно- го розвитку українського тваринниц- тва. Це відкрило широкі перспективи щодо збуту його продукції як на зов- нішньому, так і внутрішньому ринках, а також збільшення обсягів виробниц- тва [6, с. 9]. Подальший прогрес сільського гос- подарства мав спиратися на технічну базу. Ці проблеми були основними в діяльності щойно заснованого Інститу- ту механізації сільського господарства. Перед Інститутом сільськогоспо- дарської економіки та організації гос- подарства було поставлено завдання досліджувати шляхи розвитку продук- тивних сил, соціально-економічні відно- сини та визначати найбільш раціональні ÍÀÓÊÎÂ² ² ÒÅÕÍ²×Í² ÄÎÑßÃÍÅÍÍß ÌÈÍÓËÎÃÎ 14 ISSH 2077-9496 організаційно-виробничі типи сільсько- господарських підприємств [7]. В Україні виникнення численної низки науково-дослідних сільськогос- подарських інститутів було одночасно пов’язане з проголошенням курсу на суцільну примусову колективізацію, інтенсифікацію сільського господар- ства. Їх діяльність з 30-х років спрямо- вувалася головним чином на підвищен- ня урожайності сільськогосподарських культур та родючості ґрунту у строгій відповідності з прийнятим курсом пар- тії. Окремі установи в різних організа- ційних формах досить плідно діяли і раніше, але переважна більшість ство- рена саме у 30-х роках. Продовжується процес становлення системи вітчизня- ної сільськогосподарської науки. Справді широкого розвитку набу- вали агрономічна хімія та агрономіч- не ґрунтознавство, біологія впритул підійшла до вирішення проблеми жив- лення рослин. Стосовно досягнень в галузі ґрунтознавства та агрохімії були продовжені роботи, які розпочаті ще до подій 1917 р. у Катеринославській, Київській, Полтавській губерніях та Товариством Цукрозаводчиків, які очо- лив Всесоюзний інститут добрив, уза- гальнивши одержані наслідки, виробив систему районування норм і строків внесення мінеральних і органічних добрив під основні культури. Так, запо- чатковані А. Зайкевичем, О. Душечкі- ним, Я. Жуковим досліди підсумовано у спеціальних збірниках Всесоюзного інституту удобрень, в “Наукових пра- цях” Центральної агрохімічної лабора- торії НКЗС УСРР та “Трудах Українсь- кого науково-дослідного інституту агрогрунтознавства і хімізації сільсь- кого господарства” (1936–1937), пізні- ше наступником став Український НДІ соціалістичного землеробства. Як за- вершальний результат – велика робота Всесоюзного інституту цукрової про- мисловості (1936) по створенню грун- тово-агрохімічної карти і двох збірників до неї “Грунти районів бурякосіяння”, “Ефективність добрив у районах буря- кового рільництва”, до якого було за- лучено понад 150 грунтознавців, аг- рохіміків, мікробіологів, агрофізиків і спеціалістів рослинництва. Слід відмітити роботу науково-до- слідної кафедри ґрунтознавства при Харківському сільськогосподарському інституті по складанню ґрунтових карт для станцій, вивченню ґрунтів кормо- вого фонду крайнього Півдня та по розробці колоїдної технології ґрунтів, яка в цілому відіграє ще й нині важ- ливу роль у розвитку багатьох галузей сільського господарства. Колективи НДІ (зернового госпо- дарства, соціалістичного землеробства, гідротехніки і агромеліорації) Одесь- кого, Уманського, Київського і багать- ох інших сільськогосподарських інс- титутів провели широкі дослідження з метою вивчення властивостей різних типів ґрунтів для розробки ефектив- них заходів піднесення їх родючості. Дослідження Н. К. Малюшицького і В. В. Колкунова (Київський с.-г. ін-т) та Пінчука (Ін-т цукрової промисловості) виявили, що для підвищення продук- тивності фотосинтезу, врожаю і якості рослин значну роль відіграє регулю- вання реакції середовища вапнуван- ням кислих і гіпсування лужних ґрун- тів у поєднанні з обробітком міжрядь та правильною системою удобрень у виробничих умовах. Агрофізичними дослідженнями в Інституті соціаліс- ÍÀÓÊÎÂ² ² ÒÅÕÍ²×Í² ÄÎÑßÃÍÅÍÍß ÌÈÍÓËÎÃÎ 15ÏÈÒÀÍÍß ²ÑÒÎÐ²² ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕÍ²ÊÈ 2011 №3 тичного землеробства, цукрової про- мисловості та кафедри ґрунтознавства Уманського сільськогосподарського інституту обгрунтовані шляхи поглиб- лення орного шару і створення умов для прискорення стиглості ріллі при співвідношенні між вологістю, тем- пературою і повітромісткістю з вико- ристанням для цього структури і плас- тичних властивостей ґрунту. Дослідні станції, на підставі осно- вних планів та програм відповідних інститутів: а) роз робляли програми випробувань, поповнюючи їх практич- ними питаннями місцевого характеру, погоджуючи з планами робіт зацікав- лених уста нов району своєї діяльності (коли це практично можливо); б) у про- цесі своєї роботи виявляли безпосеред- ньо вимоги господарства; в) переві ряли і використовували висновки інститутів з окремих питань у реальних обстави- нах місцевого господарства; г) вивчали організацію своєї га лузі господарства; ґ) передавали наслідки своєї дослідної роботи в практичне господарство тими способами й методами, що вважали- ся за найдоцільніші; д) організовува- ли всю дослідну ро боту в радгоспах і колгоспах, для чого, у пого дженні з від- повідними установами, визначали для постійного проведення цих робіт пев- ну кіль кість колгоспів та радгоспів. В подальшому планується більш детальніше науково-історичне дослі- дження діяльності кожного з інститутів, оскільки роль Науково-Консультаційної Ради у процесі творення української галузевої науки як складової приро- дознавства ще належним чином не оцінена. Роки діяльності Науково- Консультаційної Ради збіглися з корін- ними соціально-економічними зміна- ми нашої країни – індустріалізацією, колективізацією, та суттєвими подіями у науковій сфері та організації аграрної науки, зокрема її інститутизації. ЛІТЕРАТУРА Вергунов В.А. Нариси історії аграрної 1. науки, освіти та техніки / В.А.Вергунов ; УААН, ДНСГБ. – К. : Аграрна наука, 2008. ЦДАВО України, ф. 27, оп. 9, спр. 506, 2. арк. 45–47 (зв.). [Рішення першої сесії Науково-3. консультаційної ради] / Український агроном. – 1928. – № 4. – С. 69–71. ЦДАВО України. – Ф. 27. – Оп. 9. – 4. Спр. 502. – Арк. 6-7. Український агроном. – 1928. - № 4. – 5. С. 93-95. Науково-консультаційна рада Народно-6. го комісаріату земельних справ УСРР (1927–1930 рр.) : Зб. док. і матеріалів / НААН України, ДНСГБ ; уклад. : В. А. Вергунов, О. О. Черниш, З. П. Кірпаль, А. С. Білоцерківська, Ю. О. Соколюк ; під заг. ред. М. В. Зубця, Ю. Ф. Мельни- ка ; наук. ред. В. А. Вергунов. – К. 2010. – 600 с. ; порт., фото – (Іст.-бібліогр. сер. «Аграрна наука України в особах, доку- ментах, бібліографії»; кн. 41). ЦДАВО України. – Ф. 27. – Оп. 9. – 7. Спр. 504. – Арк. 150. Соколюк Ю.О. Развертывание сети сельскохозяйственных опытных уч- реждений в конце 20-х годов ХХ ст. В статье рассматриваются вопросы со- здания отраслевых опытных учреждений за годы деятельности Научно Кон- сультационной НКЗС УССР (1928 – 1931 гг.), их деятельность и значение для последующего развития сельскохозяйственной науки. ÍÀÓÊÎÂ² ² ÒÅÕÍ²×Í² ÄÎÑßÃÍÅÍÍß ÌÈÍÓËÎÃÎ 16 ISSH 2077-9496 Sokolyuk J.O. Development of network of agricultural experimental establish- ments at the end of 20th of 20 century. In this article presented the questions of creation are examined sectorial experimental establishments in times of activity Scien- tifi cally-consulting Council (SCC) NKZS UKRAINE (1928 – 1931), their activity and value for subsequent development of agricultural science. УДК 738.3(477):615.89 ВНЕСОК ДОСЛІДНИКІВ СЛОБІДСЬКОЇ УКРАЇНИ У СПРАВУ ВИВЧЕННЯ ПИТАННЯ ВИКОРИСТАННЯ ГЛИНЯНИХ ВИРОБІВ У НАРОДНІЙ МЕДИЦИНІ УКРАЇНЦІВ (друга половина ХІХ – початок ХХ століття) Метка Л.О., канд. істор. наук (Інститут керамології – відділення Інститу- ту народознавства НАН України) У статті аналізуються праці дослідників Слобідської України, які слугують джерелами для вивчення питання використання глини і глиняних виробів у на- родній медицині українців. Історія накопичення знань про використання гли- ни та глиняних виробів у на- родній медицині налічує не одне століття. Відомості про застосування глини укра- їнцями з лікувальною ме- тою, рецепти приготуван- ня ліків у глиняному посуді можна знайти ще в давньо- руських та українських літописах XVI- XVII, козацьких літописах XVII-XVIII століть. Джерелом для пошуку відо- мостей з означеного питання є подо- рожні нотатки зарубіжних дипломатів, мандрівників і купців. Окремі згадки трапляються в численних топографіч- них описах, художній літературі. Про- те найбільше даних міститься в опу- блікованих працях народознавців, які цілеспрямовано вивчали різні аспек- ти традиційно-побутової культури, у тому числі й народної медицини та лі- кувальної магічної практики українців. Особливо цінни- ми є праці тих дослідників, які вели свою роботу в пе- ріод, коли вітчизняна етно- графія виділилася в окрему науку, коли широкого роз- повсюдження набули наро- дознавчі програми, у зв’язку з чим записи різних явищ традиційно-побутової культури при- ймали не стихійний, а цілеспрямований і системний характер. На мій погляд – це ХІХ-е, особливо його друга полови- на, а також початок ХХ-го століття. Ще в 1830-х роках у Галичині, Над- дніпрянщині, Лівобережній Україні, поряд з російськими етнографічни- ми центрами, якими були на той час Петербург і Москва, з’явилися влас- ні культурно-просвітницькі осеред- ки. Один із них – у Харкові. Тут у 1805 році, зусиллями уродженця Харківщи- ÍÀÓÊÎÂ² ² ÒÅÕÍ²×Í² ÄÎÑßÃÍÅÍÍß ÌÈÍÓËÎÃÎ

Розгортання мережі сільськогосподарських дослідних установ в кінці 20-х років ХХ ст.

Institution

Ähnliche Einträge