Становлення і розвиток системи державного соціального страхування в Україні

Коротко висвітлено передісторію становлення і розвитку системи державного соціального страхування в Україні. Висвітлено зародження соціального страхування ще за часів Російської імперії і його розвиток до нашіх часів. Коротко отражена предыстория становления и развития системы государственного социа...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :	Питання історії науки і техніки
Дата:	2011
Автор:	Сорочинська, О.Л.
Формат:	Стаття
Мова:	Українська
Опубліковано:	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури 2011
Теми:	Наукові публікації
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77214
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Становлення і розвиток системи державного соціального страхування в Україні / О.Л. Сорочинська // Питання історії науки і техніки. — 2011. — № 3. — С. 56-67. — Бібліогр.: 24 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1860217812841136128
author	Сорочинська, О.Л.
author_facet	Сорочинська, О.Л.
citation_txt	Становлення і розвиток системи державного соціального страхування в Україні / О.Л. Сорочинська // Питання історії науки і техніки. — 2011. — № 3. — С. 56-67. — Бібліогр.: 24 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Питання історії науки і техніки
description	Коротко висвітлено передісторію становлення і розвитку системи державного соціального страхування в Україні. Висвітлено зародження соціального страхування ще за часів Російської імперії і його розвиток до нашіх часів. Коротко отражена предыстория становления и развития системы государственного социального страхования в Украине. Отражено зарождение социального страхования еще во времена Русской империи и его развитие до нашего времени. Predystoriya of becoming and development of the system of state social security is shortly refl ected in Ukraine. The origin of social security is refl ected as early as times of the Russian empire and his development to our time.
first_indexed	2025-12-07T18:16:53Z
format	Article
fulltext	56 ISSH 2077-9496 Боротканич Н.П. Этапы становления и развития Музея космонавтики им. С.П. Королева. В статье рассмотрены основные этапы становления и развития Музея космонавтики им. С.П.Королева Житомирского областного совета − ведущего музея космонавтики Украины, выявлены наиболее важные факты в его истории, освещен вклад музея в развитие современного музееведения, проанализированы проблемы фун- кционирования музея. Borotkanych N.P. Stages of becoming and development of Museum of cosmonautics the name of S.P. Korolev. In the article the basic stages of becoming and development of Museum of cosmonautics are considered the name of S.P.Korolev the Zhitomir regional soviet − lead- ing museum of cosmonautics of Ukraine, the most essential facts are exposed in his history, the contribution of museum is lighted up to development of modern museology, the problems of functioning of museum are analysed. УДК 629.42 СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК СИСТЕМИ ДЕРЖАВНО- ГО СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ Сорочинська О.Л., к.і.н., д-р філос. (Державний економіко-технологічний університет транспорту) Коротко висвітлено передісторію становлення і розвитку системи держав- ного соціального страхування в Україні. Висвітлено зародження соціального страхування ще за часів Російської імперії і його розвиток до нашіх часів. Започаткування систе- ми соціального страхування було обумовлене структур- ними змінами в економіці європейських держав уна- слідок зростання і зміцнен- ня капіталістичних відно- син, розвитку промислового виробництва, які призвели до революційних змін у від- носинах праці. Якщо за ча- сів феодалізму основною продуктив- ною одиницею була людина-кріпак, то з розвитком капіталістичних відносин на зміну їй приходить вільна людина – найманий працівник, який самостійно обирає роботодавця і місце роботи [1, с. 35]. На тлі загального зростання еконо- міки роль найманого працівника у про- цесі виробництва підвищу- валася, оскільки істотною мірою саме завдяки його зу- силлям, фізичному та інте- лектуальному потенціалові забезпечувалося зростання обсягів виробництва та еко- номічний розвиток європей- ських держав узагалі. Як наслідок, активізу- вався профспілковий і по- літичний рух, дедалі більше праців- ників вступали до лав професійних об’єднань. Наймані працівники та їх об’єднання, відчувши власну роль та значущість у створенні національного продукту, почали вимагати від робото- давця підвищення рівня економічних, трудових і соціальних гарантій, захис- ÏÀÌ’ßÒÊÈ ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕÍ²ÊÈ 57ÏÈÒÀÍÍß ²ÑÒÎÐ²² ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕÍ²ÊÈ 2011 №3 ту у разі неспроможності заробляти собі на життя [2, с. 5]. Потужність цих нових організова- них рухів відчували як політичні сили, так і роботодавці. Політики, розуміючи необхідність діалогу з новим класом та усвідомлюючи невідворотність по- шуку компромісу з ним, схилялися до співпраці з найманими працівниками та їх представниками і об’єднаннями. Роботодавці ж, шукаючи шляхів поро- зуміння і прагнучи збереження і роз- витку своїх виробництв, поступали- ся певними позиціями, погоджуючись на поетапне підвищення рівня оплати праці, надання пільг окремим катего- ріям найманих працівників, підвищу- ючи рівень їхнього соціального захис- ту, а також залучаючи працівників до участі у створенні системи їхньої мате- ріальної підтримки і мотивації до про- дуктивної праці. Як зазначають дослід- ники, між професійними спілками і підприємцями йшла важка, наполегли- ва, часто і трагічна боротьба за вплив на найманих працівників [3, с. 13]. У цей період особливого значення набула здатність особи своєю працею не лише брати участь у створенні націо- нального продукту, але й забезпечувати таким чином власний статок і благопо- луччя своєї родини [2, с. 5]. Відсутність роботи або неспроможність особи сво- єю працею заробляти собі на життя зу- мовлювала зниження рівня соціально- го захисту працівника, його купівельної спроможності. В кінцевому ж результа- ті така ситуація негативно позначалася і на рівні розвитку національної еконо- міки, стримувала її зростання. Упровадженню соціального стра- хування, що було покликане виріши- ти ці проблеми, передувало функціо- нування інших механізмів соціального захисту працівників. Ці механізми не можна беззастережно віднести до тих чи інших видів соціального страхуван- ня, але не можна заперечувати і той факт, що їм були властиві певні риси, характерні для сучасного інституту со- ціального страхування. Із середини XVIII ст. однією з таких форм соціального захисту найманих працівників від хвороби як найбільш розповсюдженої причини втрати заро- бітку стали товариства (каси) взаємодо- помоги, які набули особливого розвитку в Англії (“дружні товариства”) і Німеч- чині. Такі товариства діяли і в інших країнах Європи – Франції (“компаньйо- нажі”), Бельгії, Швейцарії, Італії тощо. Іншою формою добровільного стра- хування стали “робітничі спілки”, що надавали матеріальну допомогу своїм членам лише у якості одного з видів сво- єї діяльності, який не мав пріоритетного характеру. Найбільш давніми організа- ціями такого роду були “тред-юніони”. Наприкінці XVIII ст. і протягом першої половини XIX ст. професійні робітничі спілки з’явилися в усіх капіталістичних країнах Європи [4, с. 31]. Хоча товариства взаємодопомоги частково й вирішували гостру пробле- му соціального захисту найманого пра- цівника у разі втрати ним заробітку уна- слідок хвороби, проте практика їхньої роботи мала низку вад з точки зору пра- цівника, зокрема, обмеження строку, протягом якого працівник мав право на одержання допомоги за рахунок коштів товариства [2, с. 8], добровільність учас- ті у цих товариствах, а також застосу- вання принципу, за яким кошти товари- ства формувалися зі внесків його членів – працівників, а роботодавці не брали участі у фінансуванні його витрат. ÏÀÌ’ßÒÊÈ ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕÍ²ÊÈ 58 ISSH 2077-9496 Об’єктивні обставини вимагали від політиків і власників засобів виробни- цтва шукати нових механізмів соціаль- ного захисту працівників. На перший план поставало питання упроваджен- ня принципу обов’язковості (примусо- вості) страхування найманих праців- ників, що дозволив би охопити якомога ширше коло осіб, і підвищення рівня матеріальної допомоги працівникам. Якщо проблему обов’язковості страхування можна було вирішити за- вдяки законодавчому закріпленню принципу примусовості, то підвищен- ня рівня виплат на той час можна було забезпечити лише шляхом частково- го перекладення фінансування систе- ми матеріальної підтримки на більш заможні верстви населення – насампе- ред на підприємців, а завдяки підтри- муваному державою механізмові опо- даткування – також на інші категорії населення [4, с. 34]. За таких передумов у другій поло- вині та наприкінці XIX ст. у провід- них країнах Європи зароджується ін- ститут, який згодом іменуватиметься “соціальне страхування”. Його осо- бливостями порівняно з традиційни- ми і добровільними видами страхуван- ня стали обов’язковість участі у ньому як найманих працівників, так і робото- давців, а також матеріальне і організа- ційне сприяння здійсненню цього виду страхування з боку держави. Утім на початковому етапі прин- цип обов’язковості не було втілено у повному обсязі. Першою формою обов’язкового страхування, упро- вадженою в Прусії, стали так звані факультативно-обов’язкові каси стра- хування на випадок хвороби, у яких принцип обов’язковості був умов- ним, оскільки власне застраховані особи або місцеві органи влади мали право визнавати участь у цих касах обов’язковою з покладенням на ро- ботодавців певної частини страхових внесків. Аналогічний вид страхуван- ня у Росії було упроваджено Гірничим статутом, який передбачав можливість угоди між роботодавцем і найманими працівниками про обов’язковість учас- ті у “допоміжних касах” [4, с. 37]. У повній мірі принцип обов’язковості страхування найманих працівників упер- ше було застосовано до робітників пев- них категорій, які працювали в особли- во важких умовах, і насамперед – для гірничих робітників. Відповідні закони з’явилися у 1854 р. в Австрії та Прусії, у 1868 р. – в Бельгії, у 1861 р. – в Росії, у 1881 р. – у Франції (останній стосувався не гірничих робітників, а робітників суд- нобудівних заводів) [4, с. 38]. Окремим видом страхування, що набував свого розвитку у цей період, було страхування від нещасних ви- падків, які на той час, поряд із хворо- бою, були однією з основних причин настання непрацездатності серед осіб працездатного віку, що було зумовлено стрімким розвитком промислового ви- робництва за майже повної відсутнос- ті обов’язкових вимог щодо безпеки і охорони праці [5, с. 51]. Цей вид страхування бере свій по- чаток від запровадження загальної цивільно-правової відповідальності ро- ботодавця за нещасні випадки, що ста- лися з його робітниками. Серед країн Європи таку відповідальність робото- давця першою запровадила Німеччина у 1871р. За декілька років такий самий закон з’явився у Швейцарії, а наприкін- ці 1890-х років – в Англії, Франції та Да- нії, на початку ХХст. – у Росії [4, с.40]. ÏÀÌ’ßÒÊÈ ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕÍ²ÊÈ 59ÏÈÒÀÍÍß ²ÑÒÎÐ²² ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕÍ²ÊÈ 2011 №3 Із запровадженням цього виду цивільно-правової відповідальнос- ті роботодавці відчули об’єктивну по- требу і усвідомили економічну до- цільність страхування своїх ризиків, пов’язаних із проведенням виплат по- терпілим та членам їх сімей. Робо- тодавцям виявилося вигідніше спла- чувати страхові внески до страхової організації (приватної страхової ком- панії чи товариства взаємного страху- вання роботодавців), яка у подальшо- му компенсувала б їм збитки, зазнані ними у зв’язку з проведенням виплат потерпілим від нещасних випадків. Вже на початку 1880-х років у Ні- меччині налічувалося 52 товариства до- бровільного взаємного страхування ро- ботодавців [4, с. 41]. Таким чином було створено передумови для запроваджен- ня у Німеччині загальнообов’язкового соціального страхування від нещасних випадків, що передбачало б сплату ро- ботодавцями страхових внесків до спе- ціалізованих страхових організацій, які проводили б необхідні виплати безпо- середньо застрахованим особам у разі настання нещасних випадків. Перший страховий закон – закон про обов’язкове страхування на випа- док хвороби – було прийнято у Німеч- чині 15 червня 1883 р. За рік – 6 липня 1884 р. прийнято закон про страхуван- ня від нещасних випадків, а 22 черв- ня 1889 р. – закон про страхування у зв’язку зі старістю і на випадок інва- лідності. Саме цей період прийнято вважати початковим стосовно соціаль- ного страхування, оскільки запрова- джений у Німеччині механізм страху- вання містив елементи примусовості та обов’язковості, охоплюючи порів- няно широке коло осіб і покладаючи на роботодавців обов’язок брати участь у витратах на страхування [2, с. 8]. Приклад Німеччини наслідували інші країни Європи. Так, в Австрії за- кон про страхування від нещасних ви- падків прийнято у 1887 р., у Норвегії – у 1894 р., у Фінляндії – у 1895 р., в Англії – у 1897 р., у Данії, Франції та Італії – у 1898 р., в Іспанії – у 1900 р., у Швеції, Голландії та Бельгії – у 1901 р., у Люксембурзі – у 1902 р., у Росії – у 1912 р. [6, с. 70]. У той самий період – наприкінці XIX ст. і на початку ХХ ст. – об’єктами обов’язкового страхування стають такі види соціальних ризиків, як хвороба, інвалідність, вдівство і сирітство, ма- теринство, старість, професійні захво- рювання, безробіття. Так, наприклад, в Австрії у 1888 р. прийнято закон про страхування на випадок хворо- би, а у 1891 р. в Угорщині – закон про загальнообов’язкове медичне страху- вання. Цього ж року у Бельгії упрова- джено систему страхування на випадок безробіття, що передбачала надан- ня субсидій за рахунок публічних ко- штів професійним спілкам, які прово- дили відповідні виплати своїм членам. У 1909 р. у Норвегії упроваджено сис- тему обов’язкового страхування на ви- падок хвороби. У Великобританії у 1911 р. прийня- то національний акт про страхуван- ня, що передбачав формування фон- ду на випадок безробіття за рахунок обов’язкових внесків найманих пра- цівників і роботодавців, а також уне- сення однієї третини цього фонду за рахунок коштів держави. Зазначеним актом передбачалося й утворення на- ціональної системи медичного страху- вання, що також мала формуватися за ÏÀÌ’ßÒÊÈ ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕÍ²ÊÈ 60 ISSH 2077-9496 рахунок коштів працівників, робото- давців і держави. Того самого 1911 р. в Італії упро- ваджено централізовану систему загальнообов’язкового державного страхування на випадок материнства для жінок, які працюють. Незважаючи на те, що процес роз- витку капіталістичних відносин в Росії розпочався пізніше, ніж у країнах Євро- пи, окремі види страхування найманих працівників з’явилися в Росії майже од- ночасно з їхнім виникненням в провід- них і найбільш економічно розвинутих європейських країнах. Деякі дослідни- ки висловлюють думку, що власне пи- тання запровадження обов’язкового страхування робітників в Росії порушу- валося навіть раніше, ніж в Німеччині. У 1912 р. в Російській імперії було прийнято закони “Про забезпечення робітників на випадок хвороби”, “Про страхування робітників від нещасних випадків на виробництві” [2, с. 6], які передбачали сплату внесків на соці- альне страхування як працівниками, так і роботодавцями (крім страхування від нещасних випадків, яке, як і у про- відних країнах Європи, здійснювалося за рахунок роботодавця). Зазначені закони визначали й орга- нізаційну структуру відповідних видів страхування – страховими органами на місцях були лікарняні страхові каси і страхові товариства, що існували на підприємствах із кількістю робітників не менше двохсот. На більш дрібних підприємствах створювалися коопе- ративні каси. В центрі функції органу соціального страхування здійснювала Рада у справах страхування [7, с. 22], а в губерніях спеціальні органи – страхо- ві присутствія. Таким чином, ці страхові закони не лише упровадили новітні моделі соці- ального страхування найманих праців- ників, притаманні економічним сис- темам провідних країн Європи, але й визначили вертикаль організаційно- управлінської структури страхування робітників у Росії [7, с. 22]. Дореволюційне законодавство про соціальне страхування стало базою і для ухвалених Тимчасовим урядом у 1917 р. документів у цій сфері. Про- голошена 11 жовтня 1917 р. реформа страхових присутствій і Ради у справах страхування мала на меті кількісно- якісні зміни у складі цих органів, пе- редбачивши запровадження принципу рівного представництва підприємців та робітників у їхньому складі [7, с. 22]. Одразу ж після подій жовтня 1917 р. було здійснено спробу запровади- ти альтернативну програму соціально- го страхування, розроблену В.Леніним і схвалену 6-ю (Празькою) Всеросій- ською конференцією Російської соціал- демократичної робочої партії у 1912 р. [8, с. 13]. Вже 14 листопада 1917 р. було опубліковано “Урядове повідо- млення про соціальне страхування” [9, с. 13], що фактично являло собою пер- ший програмний документ нової вла- ди із соціальних питань. У ньому було закладено такі принципи радянсько- го страхування, як його загальний ха- рактер, самоврядування робітників у страхових органах, максимально мож- ливий рівень матеріального забезпе- чення за всіма видами страхування. При цьому тягар фінансування систе- ми соціального страхування покладав- ся на роботодавців [7, с. 23]. Одним із питань, урегульованих по- становою Ради Народних Комісарів ÏÀÌ’ßÒÊÈ ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕÍ²ÊÈ 61ÏÈÒÀÍÍß ²ÑÒÎÐ²² ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕÍ²ÊÈ 2011 №3 (РНК) РРФСР від 15 листопада 1921 р. “Про соціальне страхування осіб, за- йнятих найманою працею” [10, с. 156], було упорядкування організації соці- ального страхування, визначення керів- них та контролюючих органів. Зокрема, було створено центральний відділ соці- ального забезпечення і охорони праці Народного комісаріату праці, а на міс- цях було відкрито підвідділи. Упродовж короткого періоду – про- тягом 1,5–2років – відбулася неодно- разова реорганізація керівних органів у галузі соціального страхування – На- родного комісаріату праці та Народно- го комісаріату соціального забезпечен- ня. Врешті решт 1 грудня 1920 р. було видано декрет про передання функцій управління соціальним забезпеченням до Народного комісаріату соціального забезпечення [7, с. 24]. Ситуація залишалася незмінною до вересня 1922 р., коли на V з’їзді профе- сійних спілок було прийнято рішення про передачу повноважень з управлін- ня соціальним страхуванням до На- родного комісаріату праці [10, с. 159], у структурі якого на початку 1923 р. було створено Союзну раду соціально- го страхування та її виконавчий орган – Центральне управління соціального страхування [11, с. 9]. Робочими органами центральних структур управління були страхові каси, які, будучи виборними органами, втім мали статус державних організацій, входили до загальної системи Народно- го комісаріату праці [11, с. 6] і, являючи собою єдину централізовану систему, були побудовані за територіальною та галузевою ознаками від вищого рівня (центральних галузевих страхових кас і республіканських територіальних стра- хових кас союзних республік) до облас- них і районних страхових кас. На V пленумі ВЦСПС (червень 1928 р.) було прийнято рішення про відмову від територіального принципу організації соціального страхування і розвиток його галузевої структури [12, с. 123]. На рівні підприємств функції первинних органів соціального стра- хування виконували виплатні пункти. Відповідно до постанови ЦВК, РНК і ВЦРПС від 23 червня 1933 р. “Про об’єднання НКП Союзу РСР із ВЦРПС” [13] функції управління соці- альним страхуванням, кошти соціаль- ного страхування, що перебували у ві- данні НКП, а також санаторії, будинки відпочинку й інші установи були пере- дані професійним спілкам [14, с. 9]. З 1938 р. і до 1990 р. бюджет соці- ального страхування являв собою скла- дову частину єдиного державного бю- джету Союзу РСР, що мало наслідком перетворення соціального страхування на систему соціального забезпечення. У наукових дослідженнях цього пері- оду відзначається, що економічно пра- вильно витрати на соціальне страху- вання повністю здійснювати за рахунок бюджетного фінансування і відмовити- ся від системи внесків підприємств до фонду соціального страхування, тобто перейти до єдиної форми забезпечення непрацездатних і літніх громадян – со- ціального забезпечення [15, с. 4]. Потреба у реорганізації системи со- ціального страхування стала особли- во відчутною з проголошенням у Ра- дянському Союзі всередині 1980-х років перебудови, яка призвела до іс- тотних змін в економіці держави. З 1січня 1991 р. створено Фонд соціаль- ного страхування СРСР, що залишався ÏÀÌ’ßÒÊÈ ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕÍ²ÊÈ 62 ISSH 2077-9496 у віданні ВЦРПС, і відтоді кошти соці- ального страхування не включалися до складу державного бюджету. Отримана Україною у спадок від Радянського Союзу система соціаль- ного захисту громадян, у тому чис- лі система соціального страхування, ґрунтувалася на специфічній концеп- ції соціально-економічних відносин, виходила з принципів планової еко- номіки та протягом тривалого часу – виключно державного управління системою соціального забезпечення громадян. Із різкою зміною природи економічних процесів у державі систе- ма соціального забезпечення перетво- рилася на таку, що неспроможна га- рантувати належний рівень соціальної захищеності громадян, оскільки втра- тила свою економічну базу. Слід відзначити і такий вагомий фактор соціально-економічного розви- тку 90-х років ХХ ст., як істотна змі- на структури суб’єктів права власнос- ті на засоби виробництва в Україні. Як відомо, аж до останніх років існу- вання Радянського Союзу чи не єди- ним суб’єктом права власності як на засоби виробництва, так і на виробле- ну продукцію була держава. Держав- на частка власності домінувала май- же в усіх сферах економічного життя. З початком перебудови структура від- носин власності змінилася. Дедалі більшого розвитку набували коопера- тиви, приватний сектор, а наприкінці 1980-х – початку 1990-х років почали з’являтися спільні та колективні під- приємства, недержавні банки тощо. Держава, не маючи досвіду регу- лювання недержавного сектора націо- нальної економіки, фактично втратила контроль над економічними процеса- ми у країні. Неспроможність держави контролювати тенденції економічного розвитку підсилювалася і впливом зо- внішньополітичних та зовнішньоеко- номічних факторів. Фактично механізми соціально- го захисту, що існували на той час, вичерпали себе [16, с. 44]. Існуван- ня цієї системи у нових умовах спри- чинило виникнення та подальше заго- стрення таких негативних тенденцій, як зростання заборгованості з виплат у системі соціального захисту, випад- ки нецільового використання коштів соціального страхування тощо. Форми управління коштами соціального стра- хування не відповідали принципам формування цих коштів [17, с. 3]. Водночас процеси в економічній та соціальній сферах зумовили виникнен- ня потреби у нових напрямах соціаль- ного захисту громадян. Зокрема, гостро постало питання про необхідність соці- ального забезпечення і захисту безро- бітних, тоді як з 1930-х років уважалося, що безробіття в Радянському Союзі не існує як явища [18, с. 31]. Вирішити цю проблему вбачалося за можливе шляхом запровадження загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття. Умови та показники функціону- вання економіки не забезпечували по- вноцінного наповнення державного бюджету, що, своєю чергою, унемож- ливило належне фінансування галузі охорони здоров’я населення. З огляду на це, а також у руслі світових тенден- цій та практики виявилася потреба у запровадженні загальнообов’язкового державного медичного страхування. Для України як держави з потужним промисловим потенціалом високої ак- ÏÀÌ’ßÒÊÈ ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕÍ²ÊÈ 63ÏÈÒÀÍÍß ²ÑÒÎÐ²² ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕÍ²ÊÈ 2011 №3 туальності набуло й питання упрова- дження загальнообов’язкового дер- жавного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спри- чинили втрату працездатності. Нові економічні умови вимага- ли також посиленої уваги до інсти- туту пенсійного забезпечення. Деда- лі активніше обстоювалася думка про необхідність розроблення та упрова- дження механізму індивідуального державного пенсійного страхування, що також є складовою цілісної систе- ми державного соціального страхуван- ня. Разом із тим, вбачалося за доцільне започаткувати інститут недержавного пенсійного забезпечення. Необхідність концептуального пере- гляду системи соціального страхуван- ня зумовлювалася потребою не лише у пристосуванні проголошених соці- альних гарантій до нових умов функ- ціонування економіки та управління нею [19, с. 27], але і у чіткому визна- ченні принципів функціонування сис- теми соціального страхування, поряд- ку формування його коштів та їхнього розподілу з метою забезпечення вико- нання покладених на систему соціаль- ного страхування функцій та завдань. Звісно, такий ґрунтовний перегляд усієї системи соціального страхування не міг не зумовити потребу у реформу- ванні власне засад управління соціаль- ним страхуванням. Для закріплення на належному пра- вовому рівні нових підходів до здій- снення соціального захисту громадян, визначення пріоритетів у реформу- ванні цієї системи Постановою Верхо- вної Ради України від 21 грудня 1993 р. №3758-XII було схвалено Концеп- цію соціального забезпечення населен- ня України [20]. Концепцією зафіксовано базові принципи реорганізації та розвитку соціального страхування як складової системи соціального захисту. В окре- мих розділах Концепції уміщено поло- ження щодо напрямів та цілей рефор- мування або запровадження і сфери реалізації таких видів соціального страхування, як страхування на випа- док безробіття, медичне страхування, страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворю- вань, пенсійне страхування. Закладена у Концепції ідеологія ре- формування системи соціального стра- хування передбачала не лише визначен- ня нових джерел формування і напрямів використання коштів соціального стра- хування, але і визначення принципо- во нових засад управління соціальним страхуванням. На особливу увагу за- слуговує таке положення Концепції, як автономність управління діяльніс- тю фондів соціального страхування на принципах соціального партнерства і самоврядності під контролем держави. Принципи, закріплені у Концеп- ції, дістали свого подальшого розви- тку і реалізації в Основах законодав- ства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, роз- роблення яких відбувалося з урахуван- ням положень і Конституції України, що на той час вже була ухвалена і на- брала чинності. Зазначені Основи уста- новили принципи і загальні правові, фінансові та організаційні умови здій- снення загальнообов’язкового держав- ного соціального страхування грома- дян, закріпивши принципово нові для України організаційно-правові засади управління соціальним страхуванням. ÏÀÌ’ßÒÊÈ ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕÍ²ÊÈ 64 ISSH 2077-9496 Залежно від історичного етапу розви- тку інституту соціального страхування зміст поняття соціального страхування зазнавав певних змін, які відображали характер відносин з приводу здійснен- ня соціального страхування на певній стадії еволюції цього інституту. Протягом майже усього періоду свого розвитку інститут соціально- го страхування поділявся на окремі види соціального страхування. Підста- вою і критерієм такого поділу завжди були і залишаються соціальні ризики – об’єктивні соціальні обставини, на- стання яких має наслідком утрату за- робітку або інші випадки матеріально- го обтяження застрахованої особи. Якщо уважно проаналізувати ево- люцію цих видів соціальних ризи- ків, можна побачити, що, незважаючи на певні відхилення, їхнє коло завжди було досить сталим. Суспільство ніби визначило для себе групу тих негатив- них соціальних факторів, які є най- більш розповсюдженими, пов’язані з найбільшим матеріальним обтяжен- ням і тому призводять до найбільших соціальних негараздів, і запровадило систему соціального страхування для пом’якшення цих соціальних ризиків. Можна з упевненістю стверджува- ти, що перелік тих видів соціальних ризиків, на подолання і матеріальну компенсацію яких спрямований інсти- тут соціального страхування, зберігся майже незмінним до нашого часу. Сьогодні обставини, унаслідок яких застраховані особи можуть втратити засоби до існування і потребуватимуть матеріальної підтримки або соціаль- них послуг у межах системи соціаль- ного страхування, іменуються страхо- вими ризиками. Саме ці страхові ризики і покла- дені в основу класифікації видів со- ціального страхування, які вже за- проваджені або запровадження яких передбачене національним законо- давством. Відповідно до Конституції України та Основ законодавства Укра- їни про загальнообов’язкове державне соціальне страхування такими видами соціального страхування є: пенсійне страхування; страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захво- рювання, які спричинили втрату пра- цездатності; страхування на випадок безробіття. Водночас законодавець допустив можливість ухвалення законів, які за- проваджували б інші, не перелічені вище види соціального страхування. Сьогодні в Україні відносини у сфе- рі соціального страхування регулюють- ся декількома нормативно-правовими актами вищої юридичної сили. Власне існування інституту соціального страху- вання в Україні та його основні завдання передбачені ст. 46 Конституції України. Загальні засади функціонування системи соціального страхування у ці- лому, організації управління нею, види соціального страхування та їхні пріо- ритетні завдання визначаються згаду- ваними вище Основами законодавства України про загальнообов’язкове дер- жавне соціальне страхування. Правовідносини у сфері кожного з видів соціального страхування, що за- проваджуються в Україні, та управлін- ня ними регламентуються законами ÏÀÌ’ßÒÊÈ ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕÍ²ÊÈ 65ÏÈÒÀÍÍß ²ÑÒÎÐ²² ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕÍ²ÊÈ 2011 №3 з окремих видів соціального страху- вання. На сьогодні в Україні ухвале- ні спеціальні закони з чотирьох видів загальнообов’язкового державного со- ціального страхування: – у сфері соціального страхуван- ня від нещасного випадку на ви- робництві та професійного захво- рювання, які спричинили втрату працездатності, – Закон України “Про загальнообов’язкове державне соці- альне страхування від нещасного ви- падку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23 вересня 1999 р. №1105-XIV [21]; – у сфері соціального страхування на випадок безробіття – Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” від 26 березня 2000 р. №1533-III [22]; – у сфері соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою пра- цездатності та витратами, зумовлени- ми похованням, – Закон України “Про загальнообов’язкове державне соці- альне страхування у зв’язку з тимчасо- вою втратою працездатності та витра- тами, зумовленими похованням” від 18 січня 2001 р. №2240-III [23]; – у сфері пенсійного страхування – За- кон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 р. №1058-IV [24]. Проводиться робота з формування правових та фінансово-економічних за- сад для упровадження ще одного виду соціального страхування – медичного. Зазначеними вище законами з окре- мих видів соціального страхування кон- кретизуються норми ст. 46 Конституції України та Основ законодавства Укра- їни про загальнообов’язкове державне соціальне страхування і визначаються основні завдання кожного з видів со- ціального страхування, організаційна структура і система управління кож- ним із видів соціального страхування, права, обов’язки та відповідальність суб’єктів правовідносин у сфері соці- ального страхування, види страхових виплат (матеріального забезпечення) і соціальних послуг за відповідними ви- дами соціального страхування, поря- док проведення цих страхових виплат і надання соціальних послуг, джере- ла формування і порядок використан- ня коштів кожного з видів соціального страхування тощо. Певною мірою ця обставина дає під- стави розглядати створену на цей час в Україні систему управління соціальним страхуванням як трирівневу, у якій пер- шим рівнем виступають органи, які здій- снюють безпосереднє управління ці- льовими страховими фондами, другим – наглядові ради, що здійснюють нагляд за діяльністю кожного зі страховиків, і третім – органи державного нагляду. ЛІТЕРАТУРА Забелин Л.В. Теоретические основы со-1. циального страхования / Забелин Л.В. // – М.: Вопросы труда, 1926. – 223с. Любимов Б. Социальное страхование в 2. прошлом и настоящем / Б. Любимов // – Х.: Главполитпросвет УССР, 1923. – 48с. Роик В.Д. Эволюция систем социаль-3. ного страхования в западных странах / В.Д.Роик // Труд за рубежом. – 1994. – №3. – С.13–24. Вигдорчик Н.А. Теория и практика со-4. циального страхования. Вып.І. Теоре- тические основы социального страхо- вания / Н.А. Вигдорчик // – Петроград : Книга, 1919. – 144с. Ашмарина С.В.Дискуссии о страхова-5. нии рабочих в России в конце XIX – на- ÏÀÌ’ßÒÊÈ ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕÍ²ÊÈ 66 ISSH 2077-9496 чале XX в. / Под ред. Л.И. Бородкина / С.В.Ашмарина // Экономическая история. Обозрение. Вып.6. – М., 2001. – С.50–64. Куприянова Л.В. Российские предпри-6. ниматели и проблемы социального страхования 1880–1905годы / Л.В. Ку- приянова // Отечественная история. – 1996. – №5. – С.50–76. Ашмарина С.В. О разработке электрон-7. ных ресурсов по истории страхования рабочих России в конце XIX – первой четверти ХХвв. / Под ред. Л.И. Бород- кина / С.В. Ашмарина // Экономичес- кая история. Обозрение. Вып. 9. – М., 2003. – С.21–25. Родионова Е.И. История социального 8. страхования в СССР. Вып.1. / Под ред. проф. Н.А. Виноградова / Е.И. Родио- нова // – М., 1966. – 34 с. Краснопольский А.С. Основные 9. принципы советского государствен- ного социального страхования / А.С. Краснопольский // – М.: Изд-во Акаде- мии наук СССР, 1951. – 142 с. Данский Б.Г. Социальное страхование 10. раньше и теперь / Б.Г. Данский // – [2-е изд.]. – М. : Вопросы труда, 1928. – 251 с. Караваев В.В. Организационная сис-11. тема социального страхования / В.В. Караваев, Я.Г.Тидеман // – М.-Л.: Госу- дарственное изд-во экономической лит., 1932. – 24 с. Любимов Б. Против извращения основ 12. советского соцстраха / Б. Любимов // – М. : Профиздат, 1934. – 135 с. Постановление ЦИК, СНК и ВЦСПС 13. от 23 июня 1933 г. “Об объединении НКТ Союза ССР сВЦСПС” // СЗ СССР. – 1933. – №40. – Ст.238. Горбунов А.И. Социальное страхова-14. ние в СССР / А.И. Горбунов // – [2-е изд.]. – М. : Профиздат, 1945. – 36 с. Лукьянова В.А. Социальное страхо-15. вание в СССР : автореф. дис. на соис- кание учен. степени канд. экон. наук / В.А.Лукьянов // – М., 1963. – 16 с. Хаара В.Г. Про окремі проблеми со-16. ціального партнерства в Україні / В.Г. Хара // Соціальне партнерство – шлях до злагоди: [упоряд.: С.Ю.Кропивка]. – К., 2003. – С.44–47. Загальнообов’язкове державне соціаль-17. не страхування за 2003рік (у цифрах і фактах, станом на 1січня 2004 року). – К., 2004. – 24 с. Надточій Б. Соціальне страхування у 18. контексті історії / Б. Надточій // Соці- альний захист. – 2003. – №3. – С.29–33. Невский А. Для чего нужен рамочный 19. закон об обязательном социальном страховании / А. Невский // Вестник профсоюзов. – 1998. – №4. – С.27–31. Постанова Верховної Ради України “Про 20. проект Концепції соціального забезпе- чення населення України” від 21.12.1993 р. №3758–XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – №6. – Ст.31. Закон України “Про загальнообов’язкове 21. державне соціальне страхування від не- щасного випадку на виробництві та про- фесійного захворювання, які спричини- ли втрату працездатності” від 23 вересня 1999 р. №1105–XIV // Офіційний вісник України. – 1999. – № 42. – Ст. 2080. Закон України “Про загальнообов’язкове 22. державне соціальне страхування на ви- падок безробіття” від 26 ерезня 2000 р. №1533–III // Офіційний вісник Украї- ни. – 2000. – №13. – Ст.505. Закон України “Про загальнообов’язкове 23. державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою пра- цездатності та витратами, зумовлени- ми похованням” від 18 січня 2001 р. №2240–III // Офіційний вісник Украї- ни. – 2001. – №8. – Ст.310. Закон України “Про загальнообов’язкове 24. державне пенсійне страхування від 9 липня 2003 р. №1058–IV // Офіцій- ний вісник України. – 2003. – №33. – Ст.1770. Сорочинская Е.Л. Становление и развитие системы государственного стра- хования в Украине. Коротко отражена предыстория становления и развития системы государственного социального страхования в Украине. Отражено за- ÏÀÌ’ßÒÊÈ ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕÍ²ÊÈ 67ÏÈÒÀÍÍß ²ÑÒÎÐ²² ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕÍ²ÊÈ 2011 №3 рождение социального страхования еще во времена Русской империи и его раз- витие до нашего времени. Sorochinska E.L. Becoming and development of the system of state insurance in Ukraine. Predystoriya of becoming and development of the system of state social secu- rity is shortly refl ected in Ukraine. The origin of social security is refl ected as early as times of the Russian empire and his development to our time. КИЇВСЬКА НАУКОВА ШКОЛА ФАЗОВИХ ПЕРЕТВОРЕНЬ ТА КРИТИЧНИХ ЯВИЩ Шиманська О.Т. (Національний університет «Києво-Могилянська академія») Україна посідала чільне місце і про- довжує утримувати передові позиції в області досліджень фазових перетво- рень та критичного стану речовин. Ще в 1865 році Авенаріус М.П. в Київсько- му університеті Святого Володимира започаткував першу фізичну школу в Україні. Авенаріус М.П. завідував ка- федрою фізики в період 1865-1890 рр. Його іменем названий закон, який опи- сує залежність термоелектрорушійної сили від температури сплавів. Наукові роботи Авенаріуса присвячені не лише термоелектричним явищам, а багатьом різним розділам фізики, зокрема, кри- тичним явищам в рідинах. Авенарі- ус М.П. та його учні (Надєждін О.І., Зайончевський В.І., Страус О.Є., Жук К.М. і ін.) вивчали властивості співіс- нуючих рідини і пари при зміні темпе- ратури і тиску, критичні явища в чистих рідинах і розчинах, теплове розширен- ня рідин. Вони отримали точні значен- ня критичних параметрів для багатьох речовин, які увійшли в довідниковий фонд фізичних величин і довго зали- шалися неперевершеними за точністю. В 1951р. ректором Київського дер- жавного університету імені Т.Г. Шев- ченка (КДУ) Голиком О.З. була створена кафедра молекулярної фізики. Темати- кою наукової роботи кафедри були до- слідження рідкого стану речовин. Уже в ті роки Голиком О.З. була чітко сфор- мульована ідея про взаємозв’язок влас- тивостей рідин з їх молекулярною будо- вою та критичними параметрами. Для виконання наукових досліджень Голи- ком А.З. були залучені декілька спів- робітників Академії наук УРСР та на- брана група аспірантів, серед яких був і випускник фізичного факультету Ши- манський Ю.І. Розгорнулась робота по створенню фізичних установок і вико- нанню експериментальних досліджень, які включали і дослідження критично- го стану речовин. Цим були продовжені традиції Київської школи фізиків, ство- реної Авенаріусом М.П. В ті роки серед фізиків тривала дис- кусія, яка почалась ще після робіт Ен- дрюса, відносно того, що саме слід ро- зуміти під критичним станом речовини. Ця дискусія загострилась після появи експериментальних робіт канадської школи Маасса та теорії Гепперт Ма- йер, в яких було введено поняття кри- тичної області замість єдиної класич- ÊÎÐÎÒÊ² ÏÎÂ²ÄÎÌËÅÍÍß
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-77214
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	2077-9496
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T18:16:53Z
publishDate	2011
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
record_format	dspace
spelling	Сорочинська, О.Л. 2015-02-23T13:22:06Z 2015-02-23T13:22:06Z 2011 Становлення і розвиток системи державного соціального страхування в Україні / О.Л. Сорочинська // Питання історії науки і техніки. — 2011. — № 3. — С. 56-67. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. 2077-9496 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77214 629.42 Коротко висвітлено передісторію становлення і розвитку системи державного соціального страхування в Україні. Висвітлено зародження соціального страхування ще за часів Російської імперії і його розвиток до нашіх часів. Коротко отражена предыстория становления и развития системы государственного социального страхования в Украине. Отражено зарождение социального страхования еще во времена Русской империи и его развитие до нашего времени. Predystoriya of becoming and development of the system of state social security is shortly refl ected in Ukraine. The origin of social security is refl ected as early as times of the Russian empire and his development to our time. uk Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Питання історії науки і техніки Наукові публікації Становлення і розвиток системи державного соціального страхування в Україні Становление и развитие системы государственного страхования в Украине Becoming and development of the system of state insurance in Ukraine Article published earlier
spellingShingle	Становлення і розвиток системи державного соціального страхування в Україні Сорочинська, О.Л. Наукові публікації
title	Становлення і розвиток системи державного соціального страхування в Україні
title_alt	Становление и развитие системы государственного страхования в Украине Becoming and development of the system of state insurance in Ukraine
title_full	Становлення і розвиток системи державного соціального страхування в Україні
title_fullStr	Становлення і розвиток системи державного соціального страхування в Україні
title_full_unstemmed	Становлення і розвиток системи державного соціального страхування в Україні
title_short	Становлення і розвиток системи державного соціального страхування в Україні
title_sort	становлення і розвиток системи державного соціального страхування в україні
topic	Наукові публікації
topic_facet	Наукові публікації
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77214
work_keys_str_mv	AT soročinsʹkaol stanovlennâírozvitoksistemideržavnogosocíalʹnogostrahuvannâvukraíní AT soročinsʹkaol stanovlenieirazvitiesistemygosudarstvennogostrahovaniâvukraine AT soročinsʹkaol becominganddevelopmentofthesystemofstateinsuranceinukraine

Становлення і розвиток системи державного соціального страхування в Україні

Репозитарії

Схожі ресурси