Концепція управління збалансованим розвитком промислових підприємств
Проаналізовано існуючі наукові та практичні підходи до управління збалансованим розвитком промислових підприємств, визначено їх недоліки. Систематизовано способи виявлення дисбалансів, основні заходи і цілі, пов’язані зі збалансованим розвитком. Запропоновано концептуальну схему управління збалансов...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Економіка промисловості |
|---|---|
| Datum: | 2014 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2014
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77222 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Концепція управління збалансованим розвитком промислових підприємств / С.В. Коверга // Економіка промисловості. — 2014. — № 3 (67). — С. 43-56. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-77222 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Коверга, С.В. 2015-02-23T14:19:28Z 2015-02-23T14:19:28Z 2014 Концепція управління збалансованим розвитком промислових підприємств / С.В. Коверга // Економіка промисловості. — 2014. — № 3 (67). — С. 43-56. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. 1562-109Х https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77222 330.3:338.45 Проаналізовано існуючі наукові та практичні підходи до управління збалансованим розвитком промислових підприємств, визначено їх недоліки. Систематизовано способи виявлення дисбалансів, основні заходи і цілі, пов’язані зі збалансованим розвитком. Запропоновано концептуальну схему управління збалансованим функціонуванням і розвитком підприємства. Проанализированы существующие научные и практические подходы к управлению устойчивым развитием промышленных предприятий, определены их недостатки. Систематизированы способы выявления дисбалансов, основные мероприятия и цели, связанные с устойчивым развитием. Предложена концептуальная схема управления сбалансированным функционированием и развитием предприятия. The development of the economy of Ukraine and manufacturing enterprises in particular is characterized by the change of tendencies, absence of the strict order and predomination of the crisis over the stable development. The situation can be described as “the system imbalance”. It is the proof that scientific researches that are devoted to the management of the balanced development of manufacturing enterprises are up-to-date. The research of theoretic, scientific and practical provisions as to the management of the balanced development of manufacturing enterprises as a whole and the increase of the balance of certain aspects of the operation of manufacturing enterprises in particular demands to arrange the main theoretic and methodic preconditions to create the unique system. Thus, it is necessary to set up the unique concept of the management of the balanced development of manufacturing enterprises. The objective of the article is the development of the concept of the management of the balanced operation and development of manufacturing enterprises.The available scientific and practical approaches to the management of the balanced development of manufacturing enterprises are studied, their disadvantages are determined. It is proved that the estimation of the imbalance is always subjective (even if it is set in the framework of a certain scientific paradigm, theoretic or practical approach) and the viewpoint of the observer and his aims influence the setting of such an estimation.It is mentioned that the balance of an economic system can be defined as a measure of conformity of the characteristics of one element of a system to the demands of the other elements of the system and also of the characteristics of the system to the objects of the environment that results in promoting the achievements of an objectives and criteria of the operation and development of a system.The specification of such notions as “causes”, “instances”, “consequences” of the imbalance is offered. The methods of uncovering the cases of the imbalance, main measures and objectives that are related to the balanced development are classified.Instances of the balance (the extent of the conformity of the subjective and objective demands and requirements, the extent of resources endow, the extent of the correlation accuracy, and the extent of sufficiency to meet an aim) are given. The concept model of the management of the balanced operation and development of the enterprises is suggested. uk Інститут економіки промисловості НАН України Економіка промисловості Проблеми стратегії розвитку та фінансово-економічного регулювання промисловості Концепція управління збалансованим розвитком промислових підприємств Концепция управления сбалансированным развитием промышленных предприятий Concept of balanced development management of manufacturing enterprises Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Концепція управління збалансованим розвитком промислових підприємств |
| spellingShingle |
Концепція управління збалансованим розвитком промислових підприємств Коверга, С.В. Проблеми стратегії розвитку та фінансово-економічного регулювання промисловості |
| title_short |
Концепція управління збалансованим розвитком промислових підприємств |
| title_full |
Концепція управління збалансованим розвитком промислових підприємств |
| title_fullStr |
Концепція управління збалансованим розвитком промислових підприємств |
| title_full_unstemmed |
Концепція управління збалансованим розвитком промислових підприємств |
| title_sort |
концепція управління збалансованим розвитком промислових підприємств |
| author |
Коверга, С.В. |
| author_facet |
Коверга, С.В. |
| topic |
Проблеми стратегії розвитку та фінансово-економічного регулювання промисловості |
| topic_facet |
Проблеми стратегії розвитку та фінансово-економічного регулювання промисловості |
| publishDate |
2014 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Економіка промисловості |
| publisher |
Інститут економіки промисловості НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Концепция управления сбалансированным развитием промышленных предприятий Concept of balanced development management of manufacturing enterprises |
| description |
Проаналізовано існуючі наукові та практичні підходи до управління збалансованим розвитком промислових підприємств, визначено їх недоліки. Систематизовано способи виявлення дисбалансів, основні заходи і цілі, пов’язані зі збалансованим розвитком. Запропоновано концептуальну схему управління збалансованим функціонуванням і розвитком підприємства.
Проанализированы существующие научные и практические подходы к управлению устойчивым развитием промышленных предприятий, определены их недостатки. Систематизированы способы выявления дисбалансов, основные мероприятия и цели, связанные с устойчивым развитием. Предложена концептуальная схема управления сбалансированным функционированием и развитием предприятия.
The development of the economy of Ukraine and manufacturing enterprises in particular is characterized by the change of tendencies, absence of the strict order and predomination of the crisis over the stable development. The situation can be described as “the system imbalance”. It is the proof that scientific researches that are devoted to the management of the balanced development of manufacturing enterprises are up-to-date. The research of theoretic, scientific and practical provisions as to the management of the balanced development of manufacturing enterprises as a whole and the increase of the balance of certain aspects of the operation of manufacturing enterprises in particular demands to arrange the main theoretic and methodic preconditions to create the unique system. Thus, it is necessary to set up the unique concept of the management of the balanced development of manufacturing enterprises. The objective of the article is the development of the concept of the management of the balanced operation and development of manufacturing enterprises.The available scientific and practical approaches to the management of the balanced development of manufacturing enterprises are studied, their disadvantages are determined. It is proved that the estimation of the imbalance is always subjective (even if it is set in the framework of a certain scientific paradigm, theoretic or practical approach) and the viewpoint of the observer and his aims influence the setting of such an estimation.It is mentioned that the balance of an economic system can be defined as a measure of conformity of the characteristics of one element of a system to the demands of the other elements of the system and also of the characteristics of the system to the objects of the environment that results in promoting the achievements of an objectives and criteria of the operation and development of a system.The specification of such notions as “causes”, “instances”, “consequences” of the imbalance is offered. The methods of uncovering the cases of the imbalance, main measures and objectives that are related to the balanced development are classified.Instances of the balance (the extent of the conformity of the subjective and objective demands and requirements, the extent of resources endow, the extent of the correlation accuracy, and the extent of sufficiency to meet an aim) are given. The concept model of the management of the balanced operation and development of the enterprises is suggested.
|
| issn |
1562-109Х |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77222 |
| citation_txt |
Концепція управління збалансованим розвитком промислових підприємств / С.В. Коверга // Економіка промисловості. — 2014. — № 3 (67). — С. 43-56. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT kovergasv koncepcíâupravlínnâzbalansovanimrozvitkompromislovihpídpriêmstv AT kovergasv koncepciâupravleniâsbalansirovannymrazvitiempromyšlennyhpredpriâtii AT kovergasv conceptofbalanceddevelopmentmanagementofmanufacturingenterprises |
| first_indexed |
2025-11-25T21:07:13Z |
| last_indexed |
2025-11-25T21:07:13Z |
| _version_ |
1850545081925238784 |
| fulltext |
–––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X
2014, № 3 (67)
43
УДК 330.3:338.45 Сергій В’ячеславович Коверга,
канд. екон. наук
Автомобільно-дорожній інститут
ДВНЗ «ДонНТУ», Донецьк
КОНЦЕПЦІЯ УПРАВЛІННЯ ЗБАЛАНСОВАНИМ РОЗВИТКОМ
ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ
Розвиток економіки України в цілому і
промислових підприємств зокрема останніми
роками відрізняється частою та різкою змі-
ною тенденцій, відсутністю систематичності,
переважанням кризових явищ над сталим
розвитком. Ситуація може бути охарактери-
зована як наявність «системних дисбалан-
сів», коли характеристики одних елементів
економічної системи не відповідають потре-
бам інших її елементів, причому окремі еле-
менти не можуть усунути ці дисбаланси.
Серед основних макроекономічних
дисбалансів слід відзначити невідповідність
потреб підприємств у робочій силі можли-
востям ринку праці, невідповідність можли-
востей підприємств потребам ринку у якісній
і недорогій продукції, невідповідність пропо-
зиції на ринку капіталу потребам підпри-
ємств в інвестиційних коштах для інновацій-
ного розвитку та ін. Підприємства не тільки
змушені працювати в умовах системних дис-
балансів в економіці, але і самі спричиняють
дисбаланси у своєму внутрішньому середо-
вищі: неоптимальну структуру персоналу,
невідповідність продукції ринковим потре-
бам, нерівномірний розвиток окремих під-
розділів і бізнес-процесів. Створюється свого
роду замкнене коло, коли окремі підприємст-
ва відчувають негативний вплив макроеко-
номічних дисбалансів, а кризове становище
конкретних підприємств породжує негативні
тенденції в економіці в цілому. Усе це свід-
чить про актуальність наукових досліджень,
присвячених управлінню збалансованим роз-
витком промислових підприємств.
Існує цілий клас робіт, що виводять
дисбаланси в організаціях (зокрема, на про-
мислових підприємствах) із психологічних
чинників як у колективі в цілому, так і в
окремих співробітників. У цьому контексті
організації визначаються як «системи людей,
завдань і правил» [1]. Істотні дисбаланси на
підприємствах відповідно до такого підходу
можна представити у вигляді порушень у
взаємодії людей, завдань і правил. Дисбалан-
си можуть виражатися в надмірних вимогах
до кількості покладених на співробітників
завдань, у різному розумінні критеріїв якості,
порушень неформальних вимог, через нечіт-
ку регламентацію спільної роботи або немо-
жливості реалізувати завдання і правила без-
конфліктно. Таке трактування дає широкі
можливості для виявлення та оцінки дисба-
лансів на підприємствах у контексті взаємо-
дії між людьми.
Д. Майнер [2] здійснив систематизацію
чинників у рамках оцінки дисбалансів в ор-
ганізаціях, виділивши при цьому три рівні:
1) співробітник на робочому місці; 2) група;
3) організація і контекст. Причиною «пору-
шень», або дисбалансів в організації, за Май-
нером, є зниження ефективності взаємодії
між співробітниками та брак певних форм
поведінки при вирішенні завдань і дотри-
манні правил організації, а також відхилення
рольової взаємодії співробітників. Практич-
ний збиток для організації ці дисбаланси по-
чинають заподіювати при певній частоті їх
виникнення, а обумовлені вони очікуваними
виробничими або соціальними витратами
(коротко- або довгостроковими). Ці дисба-
ланси проявляються на таких рівнях [3].
1. Рівень індивіда:
здібності, знання й уміння (недостатня
відповідність вимогам у конкретних сферах,
включаючи інтелектуальні здібності, соці-
альні навички і уміння, професійні уміння й
досвід);
індивідуальна мотивація (недостатній
рівень наслідування соціальних мотивів –
уникнення невдач, успіхи, соціальні контак-
ти, а також конфлікти між мотивами і прави-
лами, занадто низькі стандарти ефективності,
загальна низька мотивація на досягнення).
© С.В. Коверга, 2014
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––
44 ISSN 1562-109X
2014, № 3 (67)
2. Рівень колективу:
негативний вплив групової згурто-
ваності (низькі норми продуктивності в ро-
бочій групі, санкції проти осіб, які відхиля-
ються від норми);
застосування сили на робочому місці,
ворожа поведінка групи відносно окремих
осіб;
неефективне керівництво, неадекватна
поведінка керівництва (зокрема, нечітке фор-
мулювання завдань і правил, управління за
допомогою залякування).
3. Суспільний та економічний кон-
текст:
несприятливі економічні умови (важка
економічна ситуація для підприємства);
санкції проти того, хто порушив закон
підприємства;
ігнорування соціальних цінностей (на-
приклад, неетична поведінка відносно клієн-
тів або з точки зору громадської думки);
конфлікти між виробничими вимогами
і суспільними цінностями (наприклад, за-
бруднення довкілля);
негативна дія географічного розташу-
вання або регіональної культури.
Однією з визначальних складових зба-
лансованого розвитку може бути інтелектуа-
льний капітал підприємства [4]. Згідно із
транзактною моделлю Лазаруса [5] системні
дисбаланси на підприємствах і в організаціях
можна розглядати як результат взаємного
впливу і зміни співробітників та їх оточення.
Погоджуючись із висновком про важливість
впливу взаємодії співробітників і середови-
ща, слід зауважити, що в розглянутій роботі
не були запропоновані конкретні підходи до
оцінки дисбалансів або збалансованості.
Крім того, немає доказу, що всі дисбаланси
на підприємстві можна звести виключно до
міжособистісних взаємодій і психологічних
чинників. Також слід зазначити, що психоло-
гічні чинники є лише одними з чинників, що
визначають збалансованість підприємства як
економічної системи. Проте в контексті при-
йняття управлінських рішень більш доцільно
враховувати також і інші чинники (виробни-
чі, ринкові, інфраструктурні, фінансові то-
що).
Для комплексного аналізу причин,
проміжних змінних і наслідків виникнення
дисбалансів на рівні організацій у роботі [3]
рекомендується причинно-наслідковий ана-
ліз на основі проведення інтерв’ю із співро-
бітниками і використання фактичних даних
про різні характеристики діяльності підпри-
ємства. Відзначається, що стандартні методи
можуть бути непридатними для динамічних
дисбалансів на рівні підприємства, які мо-
жуть бути дуже складними і різноплановими.
Наголошується, що якісний аналіз стану під-
приємства має здійснюватися виключно на
основі кількісних даних (зокрема, динаміки
таких показників, як співвідношення товаро-
обігу з кількістю працюючих, продуктив-
ність праці, кількість скарг і рекламацій клі-
єнтів, кількість нещасних випадків на вироб-
ництві, простої устаткування тощо). У де-
яких випадках для здійснення якісної оцінки
стану і розвитку підприємства можна засто-
совувати результати анкетування й ін-
терв’ювання співробітників та інші матеріа-
ли, які можна перевести у якісну оцінку (рі-
вень бажання підвищити кваліфікацію, зага-
льні настрої персоналу тощо). Таким чином,
збільшення збалансованості має ґрунтувати-
ся на аналізі поточних економічних даних і
документів підприємства у поєднанні з агре-
гованими результатами опитувань, що не
лише дозволяє проаналізувати поточний стан
підприємства, але і розробити рекомендації
для змін.
Одним із способів подолання дисба-
лансів на підприємствах у літературі назива-
ється реалізація концепції «організації, що
навчається» – підвищення здатності до на-
вчання організації шляхом перетворення
структур і процесів так, щоб в організації
з’явилася здатність ефективно і динамічно
реагувати на внутрішні та зовнішні зміни.
Класик теорії організацій, що навчаються,
П. Сенге стверджує, що повне впровадження
принципів організації, яка навчається, може
майже повністю компенсувати всі внутрішні
дисбаланси і значною мірою сприяти збалан-
сованості організації у взаємодії із зовнішнім
середовищем [6].
Незважаючи на привабливість ідеї ор-
ганізації, що навчається, цей підхід є досить
абстрактним, а для оцінки того, наскільки
організація є здатною до навчання, викорис-
товуються методи анкетування і вербальної
–––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X
2014, № 3 (67)
45
оцінки ситуації. Запропоновані критерії сла-
бо піддаються формалізації (наприклад, на-
скільки швидко досліджувана організація
навчається порівняно з конкурентами, скіль-
ки знань вона генерує, наскільки швидко до-
свід перетворюється на знання тощо).
М. Каптейн і Й. Вемпе у книзі «Збалан-
сована компанія: теорія корпоративної ціліс-
ності» [7] трактують збалансовану органі-
зацію із деяким акцентом убік парадигми
збалансованого розвитку ООН, а також кор-
поративної відповідальності та корпоратив-
ної етики. При цьому стверджується, що роз-
виток етики і лояльності всередині компанії
дозволяє збільшити збалансованість її фінан-
сово-господарської діяльності. Незважаючи
на безумовну корисність наведеного підходу
у підвищенні якості людського капіталу і
поліпшенні процесів, він є скоріше застосу-
ванням психології до управління персона-
лом, ніж економічним дослідженням. При-
чому збалансованість у рамках цього підходу
зводиться виключно до парадигми стійкого
розвитку, корпоративної відповідальності,
корпоративної етики і корпоративної лояль-
ності персоналу.
Ролі інноваційного й інвестиційного
аспектів в управлінні збалансованим розвит-
ком підприємств присвячено роботи [8-11],
які, однак, не охоплюють усіх аспектів,
пов’язаних зі збалансованим функціонуван-
ням і розвитком підприємств, а концентру-
ються лише на важливості інноваційного й
інвестиційного аспектів. Це дозволяє авто-
рам зробити дещо перебільшений висновок
про те, що збалансований розвиток іннова-
ційного й інвестиційного аспектів більшою
мірою рівнозначний збалансованому розвит-
ку підприємств. В інших роботах, наприклад
[12], збалансований розвиток ототожнюється
зі збалансованістю корпоративного управлін-
ня.
Розробка теоретичних і науково-прак-
тичних положень щодо управління збалансо-
ваним розвитком промислових підприємств у
цілому і підвищення збалансованості окре-
мих аспектів функціонування промислових
підприємств зокрема потребує систематиза-
ції основних теоретичних і методичних пере-
думов з метою зведення їх у цілісну систему.
Отже, на першому етапі необхідно сформу-
лювати єдину концепцію управління збалан-
сованим розвитком промислових підпри-
ємств.
Метою статті є розробка концепції
управління збалансованим функціонуванням
та розвитком промислових підприємств.
З урахуванням досить суб’єктивного
характеру поняття збалансованості ( залежно
від трактування цього поняття, виходячи з
цільових установок дослідника) слід зазна-
чити, що в даній роботі питання управління
збалансованим розвитком промислових під-
приємств розглядаються, насамперед, з пози-
ції економічної збалансованості при цілепо-
ляганні, орієнтованому передусім на поліп-
шення фінансово-господарських показників.
У даному випадку не розглядаються питання
збалансованості соціальної сфери, особис-
тісного розвитку співробітників, збалансова-
ності рівня винагород та оплати праці, расо-
вої, релігійної, культурної, статевої чи віко-
вої збалансованості персоналу (ці питання
останнім часом усе активніше розглядаються
в західній літературі); також не розглядають-
ся питання збалансованості на рівні регіону,
держави чи міждержавного об’єднання.
Як свідчать результати аналізу літера-
тури, існуючі наукові та практичні підходи
до управління збалансованим розвитком
промислових підприємств не відповідають
потребам вітчизняних підприємств, що
пов’язано з наявністю у них ряду недоліків,
які ускладнюють їх застосування на практиці
як дієвого інструменту обґрунтування управ-
лінських рішень. Слід відзначити такі основ-
ні недоліки:
домінування реактивного, а не проак-
тивного підходу: не враховується необхід-
ність систематичного підвищення збалансо-
ваності бізнес-процесів підприємства, а за-
мість цього всі пов’язані зі збалансованістю і
дисбалансами управлінські дії орієнтовані на
застосування вже після виникнення проблем-
ної ситуації, викликаної низьким рівнем зба-
лансованості, хоча основний потенціал ефек-
тивності заходів щодо управління збалансо-
ваним розвитком промислових підприємств
полягає в систематичному підвищенні рівня
збалансованості, завдяки чому, в ідеалі, може
взагалі відпасти необхідність в екстрених
заходах реагування на дисбаланси;
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––
46 ISSN 1562-109X
2014, № 3 (67)
відсутність системності, що виража-
ється в розгляді конкретних напрямів від-
стежування збалансованості та дисбалансів
(наприклад, у фінансовій сфері, сфері персо-
налу, виробництва тощо) замість комплекс-
ного розгляду усієї діяльності підприємства;
розгляд збалансованості як самоцілі,
поза контекстом основних фінансово-госпо-
дарських показників і без урахування стра-
тегій, що реалізуються на підприємстві, а
також цілей керівництва і власників;
значна частина підходів тяжіє до одно-
го з крайніх випадків:
а) мають виражений декларативний ха-
рактер, сформульовані абстрактно та не вра-
ховують особливостей функціонування під-
приємств і не доведені до рівня інст-
рументарію обґрунтування управлінських
рішень, який зробив би можливим їх викори-
стання для отримання конкретних рекомен-
дацій і оцінки переваги тих або інших рі-
шень;
б) представлені у формі практичних
рекомендацій з недостатнім рівнем наукової
формалізації та універсальності, тобто роз-
глядаються конкретні історії успіху або нев-
дач, надаються конкретні рекомендації для
різних ситуацій, які були актуальними для
конкретних підприємств, але навряд чи пі-
дійдуть для обґрунтування рішень для інших
підприємств або в інших ситуаціях.
Крім того, одним з основних недоліків
розуміння збалансованості функціонування
економічних систем є те, що багато авторів
розглядають збалансованість як самоціль.
Такий підхід не відображає основних цілей
існування, функціонування та розвитку під-
приємств (до яких належить отримання еко-
номічного ефекту власниками: у формі або
прибутку, або збільшення його ринкової вар-
тості з метою подальшого продажу) і не
пов’язаний зі стратегіями досягнення вказа-
них цілей (зокрема, стратегій збільшення ча-
стки ринку, зниження витрат, технологічного
лідерства тощо). Сама по собі збалансова-
ність не є синонімом успішності підприємст-
ва, а ступінь збалансованості тих або інших
сфер діяльності підприємства при розгляді
поза контекстом основних фінансово-госпо-
дарських показників і без урахування страте-
гій, що реалізуються на підприємстві, а та-
кож цілей керівництва і власників не може
служити достатнім показником для оцінки
стану підприємства.
Збалансованість не є характеристикою,
компліментарною досягненню основних ці-
лей і реалізації основних завдань підприєм-
ства – підвищення збалансованості не завжди
має своїм наслідком наближення до досяг-
нення основних цілей підприємства. Застосу-
вання підходів, що використовують показни-
ки збалансованості як єдині орієнтири для
прийняття управлінських рішень, може ви-
кривити цілеполягання на підприємстві та
призвести до неправильного встановлення
основних критеріїв оцінки діяльності підпри-
ємства. У результаті цього може постражда-
ти економічна ефективність діяльності під-
приємства. Таким чином, критерії збалансо-
ваності мають використовуватися разом із
фінансово-господарськими критеріями, а та-
кож критеріями, що відображають цілі стра-
тегії підприємства.
По суті, виявлення дисбалансів в еко-
номічній системі є результатом оціночного
судження дослідника про стан економічної
системи. Збалансованість або, на противагу
їй, дисбаланс не є іманентними властивостя-
ми економічної системи, а відображають
суб’єктивну думку дослідника або результат
виконання деякої процедури класифікації (з
використанням даних про стан системи, ма-
тематичного інструментарію тощо). Суджен-
ня про дисбаланс завжди є суб’єктивним (не-
хай навіть воно було винесене в рамках де-
якої наукової парадигми, теоретичного під-
ходу або практичного методу), і на його ви-
несення впливає точка зору спостерігача (з
яких позицій він досліджує систему) та ці-
льові установки. Той стан, який може бути
класифікований як дисбаланс з однієї точки
зору, може не бути дисбалансом з іншої точ-
ки зору (при іншій цільовій установці). Тобто
дисбаланс не можна розглядати у відриві від
цілей, для досягнення яких, на думку дослід-
ника, існує система (або які мають досягати-
ся при функціонуванні системи). Наприклад,
з точки зору профспілок дисбалансом буде
відсутність зростання заробітної плати при
підвищенні прибутковості підприємства, а з
точки зору власника – відсутність зростання
прибутку при збільшенні обсягу реалізації
продукції. Збалансованість економічної сис-
–––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X
2014, № 3 (67)
47
теми можна трактувати як ступінь відповід-
ності між характеристиками одних елементів
системи і потребами інших, а також між ха-
рактеристиками системи та об’єктами зовні-
шнього середовища, що сприяє досягненню
заданих цілей і критеріїв функціонування та
розвитку системи.
Як і у будь-якого іншого явища, у дис-
балансу мають бути явища, що йому пере-
дують і є його причиною, а також явища,
причиною яких є дисбаланс. У рамках даного
дослідження використовуватимуться такі
визначення основних понять (що позначають
відповідні явища), пов’язаних із дисбалан-
сами:
Причини дисбалансу – це фактичні
обставини у внутрішньому або зовнішньому
середовищі економічної системи, що безпо-
середньо викликають явища або процеси, які
можна охарактеризувати як дисбаланси з
урахуванням трактування дисбалансів у рам-
ках цього дослідження. Сутність причини –
породження причиною наслідку (яким у да-
ному випадку є дисбаланс). Причина викли-
кає перехід економічної системи з поперед-
нього стану (у якому цього дисбалансу не
спостерігалося) у її наступний стан (у якому
цей дисбаланс вже спостерігається).
Прояви дисбалансу – це особливості
перебігу процесів, викликані наявністю дис-
балансів (тобто за відсутності деякого дисба-
лансу процес відбувається інакше, ніж при
цьому дисбалансі). Це свого роду проекція
дисбалансу на функціонування економічної
системи, його відображення на перебігу її
процесів.
Наслідки дисбалансу – це важливі з
точки зору функціонування економічної сис-
теми події або явища, які можуть бути ви-
кликані дисбалансами (тобто причиною яких
може бути дисбаланс). Наслідки можуть бути
або фактичними (які вже мають місце), або
потенційними (які з певною вірогідністю
можуть мати місце в майбутньому при збе-
реженні дисбалансу).
Різниця між проявами і наслідками
дисбалансів полягає в такому: прояви до-
ступні для пізнання через аналіз процесів, а
наслідки визначаються за результатами ана-
лізу показників, на основі яких оцінюється
ефективність функціонування системи (у то-
му числі з урахуванням досягнення нею за-
даних цілей). Тобто прояви – це вплив дис-
балансів на процеси, а наслідки – їх вплив на
результати.
Виявити дисбаланс можна за його про-
явами: встановити деякі прояви, після чого
визначити їх причинно-наслідковий взає-
мозв’язок із деяким дисбалансом. Якщо про-
яви дисбалансу вже викликали деякі наслід-
ки, то ці наслідки можуть стати відправною
точкою ідентифікації дисбалансу за ланцюж-
ком «наслідки → прояви → дисбаланс».
Після виявлення дисбалансу можна встано-
вити його причини.
Загальною метою виявлення дисбалан-
су є запобігання його наслідкам (якщо вони є
однозначно негативними) або коригування
наслідків так, щоб отримати найбільш при-
йнятний для підприємства результат. Отже,
виявлення дисбалансів у функціонуванні
економічної системи необхідне не просто для
їх дослідження як самоцілі, а для подальшого
використання результатів аналізу дисбалан-
сів у процесі управління економічною систе-
мою, тобто для підтримки прийняття управ-
лінських рішень.
Якщо йдеться про однозначно негатив-
ні дисбаланси, то в ідеальній ситуації управ-
ляюча система має ще на ранній стадії ефек-
тивно виявляти причини дисбалансів і адап-
тувати систему так, щоб виявлені причини
або не могли сформувати дисбаланси в цій
конкретній системі, або щоб мінімізувати
негативні наслідки.
Позитивні дисбаланси можна відрізни-
ти від негативних за такими ознаками:
ситуація, що характеризується пози-
тивним дисбалансом, краща, ніж якби дисба-
ланс був зворотним існуючому на даний мо-
мент;
ліквідація позитивного дисбалансу
може дати економічний ефект;
позитивний дисбаланс можна вербаль-
но описати скоріше як можливість або перс-
пективу, ніж як проблему або загрозу.
Наприклад, якщо є дисбаланс між ква-
ліфікацією персоналу і технологічним рівнем
обладнання, то дисбаланс буде позитивним у
кожному з двох випадків:
якщо кваліфікація персоналу нижче
технологічного рівня обладнання, то підви-
щення кваліфікації персоналу (яке призведе
до ліквідації дисбалансу) має коштувати де-
шевше, ніж придбання нового обладнання, і
принести економічний ефект;
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––
48 ISSN 1562-109X
2014, № 3 (67)
якщо кваліфікація персоналу вище тех-
нологічного рівня обладнання, то придбання
нового обладнання (яке призведе до ліквіда-
ції дисбалансу) має коштувати дешевше, ніж
підвищення кваліфікації персоналу, і принес-
ти економічний ефект.
Позитивними і негативними можуть
бути тільки дисбаланси відносно зовнішньо-
го середовища, тоді як дисбаланси всередині
підприємства в довгостроковій перспективі
завжди мають негативний характер. Безумов-
но, можна навести контраргумент про те, що
можливі ситуації, коли дисбаланс виклика-
ний більш активним розвитком якогось
об’єкта або процесу на підприємстві, яке по-
тім активізує і «підтягує» за собою розвиток
інших об’єктів/процесів. Проте в разі внут-
рішніх дисбалансів, на відміну від дисбалан-
сів відносно зовнішнього середовища, пози-
тивно характеризується не сама наявність
дисбалансу, а поліпшення характеристик
об’єкта/процесу. При цьому сам факт наяв-
ності дисбалансу залишається негативним і
продовжує свідчити про нераціональне вико-
ристання ресурсів, недостатній рівень ефек-
тивності тощо.
Отже, будь-які внутрішні дисбаланси
на підприємстві (з урахуванням прийнятого
за основу в рамках даного дослідження по-
няття дисбалансу) є негативним явищем, яке
потрібно в той або інший спосіб компенсува-
ти, а безумовно бажаним у перспективі ста-
ном є стан збалансованості. У той же час
дисбаланси відносно зовнішнього середови-
ща можуть бути як позитивними, так і нега-
тивними. Як приклад позитивного дисбалан-
су можна навести більш високі показники
результатів фінансово-господарської діяль-
ності підприємства порівняно з конкурента-
ми, а негативного – більш високу собівар-
тість продукції, використання застарілих тех-
нологій виробництва тощо.
Коли йдеться про дисбаланси, що вже
мають місце, то завдання управляючої сис-
теми зводиться до своєчасного виявлення
можливих негативних проявів дисбалансів і
їх компенсації, щоб уникнути настання від-
повідних наслідків. Якщо наслідки вже ма-
ють місце, то доцільно впливати безпосеред-
ньо на наслідки, щоб мінімізувати їх нега-
тивний вплив на внутрішнє середовище еко-
номічної системи. Залежно від характеру
дисбалансів (об’єктивні чи суб’єктивні), під-
сумком діяльності керуючої системи (з ура-
хуванням можливостей економічної системи,
а також співвідношення витрат і результатів
того або іншого типу реагування) може бути
або усунення причин дисбалансів, або міні-
мізація його проявів, або коригування на-
слідків. Тобто йдеться або про адаптацію до
дисбалансів (якщо їх неможливо або недо-
цільно усувати), або про вплив на причини,
прояви або наслідки. Прикладом адаптації до
дисбалансу є введення відрядної оплати пра-
ці для найбільш продуктивних робітників
Ясинуватського машинобудівного заводу, що
пов’язано з браком кваліфікованої робочої
сили та небажанням найбільш продуктивних
робітників працювати на фіксовану зарплату.
Якщо у підприємства були би відповідні
можливості, воно могло б переселити робіт-
ників до Ясинуватої з інших міст чи підготу-
вати молодих вищої кваліфікації, що служи-
ло б прикладом ліквідації дисбалансу.
Об’єктивні дисбаланси викликані яви-
щами, на які керівництво підприємства не
може вплинути взагалі або може вплинути
лише в досить віддаленій перспективі.
Суб’єктивні дисбаланси безпосередньо ви-
кликані управлінськими рішеннями, що
приймаються керівництвом підприємств.
Приклади об’єктивних дисбалансів:
невідповідність між необхідною кількістю
персоналу деякої кваліфікації та потребами
підприємства в ньому (надмірне завантажен-
ня персоналу), відсутність сировини і матері-
алів у результаті їх несвоєчасного замовлен-
ня, високий відсоток рекламацій унаслідок
недостатнього контролю якості готової про-
дукції.
Приклади суб’єктивних дисбалансів:
невідповідність між попитом на продукцію
підприємства на ринку і виробничими по-
тужностями (занадто низький або занадто
високий попит), невідповідність між техно-
логічним рівнем виробництва на підприємст-
ві та сучасним технологічним рівнем вироб-
ництва аналогічної продукції світовими ліде-
рами у цій сфері, невідповідність між необ-
хідністю і фактичним залученням кредитних
ресурсів у результаті фінансової кризи.
–––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X
2014, № 3 (67)
49
На погляд автора, існують такі способи
виявлення дисбалансів (як існуючих, так і
потенційних):
1. Виявлення й оцінка дисбалансу на
основі аналізу зовнішнього і внутрішнього
середовища. Оцінюються чинники зовніш-
нього і внутрішнього середовища, які сприя-
ють виникненню дисбалансів, формуючи їх
причини. На основі таких даних краще ви-
значати потенційні дисбаланси або ризики
виникнення дисбалансів, оскільки якщо дис-
баланс вже має місце, то його доцільніше
аналізувати на основі даних про його прояви
або наслідки. Проте через те, що саме проце-
си та явища в зовнішньому і внутрішньому
середовищі формують причини для виник-
нення дисбалансів, аналіз зовнішнього і вну-
трішнього середовища може бути корисним
як для розуміння природи дисбалансів, що
вже мають місце, так і для прогнозування й
оцінки ризику виникнення нових дисбалан-
сів.
2. Виявлення й оцінка дисбалансу на
основі аналізу його причин. У даному випад-
ку аналізуються конкретні обставини, які
можуть бути (або вже є) безпосередньою
причиною дисбалансів.
3. Виявлення й оцінка дисбалансу на
основі його проявів. Аналізуються особливо-
сті перебігу процесів, причинами яких мо-
жуть бути дисбаланси, і встановлюється
причинно-наслідковий зв’язок між дисбалан-
сами й особливостями перебігу процесів.
У даному випадку дисбаланси виявляються
постфактум на основі їх причинності віднос-
но до деяких особливостей процесів підпри-
ємства.
4. Виявлення й оцінка дисбалансу на
основі його наслідків. У даному випадку
здійснюється аналіз тих подій і явищ, що
мають місце в економічній системі (як пози-
тивних, так і негативних), і пошук можливих
дисбалансів, які могли би бути причинами
цих процесів і явищ. Тоді метою буде вияв-
лення не всіх дисбалансів, а саме тих, які
пов’язані з подіями або явищами, що цікав-
лять дослідника.
Очевидно, що найбільш ґрунтовний і
повний аналіз дисбалансу може бути викона-
ний на основі комплексного дослідження
всіх елементів ланцюжка: від аналізу зов-
нішнього і внутрішнього середовища до ана-
лізу його проявів і наслідків.
Зводячи концепцію збалансованості до
практичних аспектів діяльності підприємст-
ва, можна представити такі прояви збалансо-
ваності:
ступінь відповідності суб’єктивних
або об’єктивних потреб і вимог, що відо-
бражає ступінь задоволення одним еле-
ментом системи об’єктивних (наприклад,
вимог до якості напівфабрикатів і сировини,
чисельності персоналу тощо) чи суб’єктив-
них (наприклад, побажання споживачів до
характеристик продукції, вимоги до оформ-
лення документації тощо) потреб іншого
елемента системи;
ступінь забезпеченості деяким ресур-
сом, що відображає відповідність рівня наяв-
ності або доступності деякого ресурсу в еко-
номічній системі (сировина і матеріали, фонд
часу, фінансові ресурси) потребам у цьому
ресурсі окремих елементів системи;
ступінь правильності співвідношен-
ня – ситуація, коли для деякої характеристи-
ки одного елемента економічної системи іс-
нує оптимальне значення характеристики
іншого елемента, що може бути виражено у
вигляді деякого цільового значення співвід-
ношення між цими двома характеристиками,
причому відхилення від оптимального зна-
чення співвідношення небажане (як убік його
збільшення, так і убік зменшення);
ступінь достатності для досягнення
певної мети – виявляється в тому, що існу-
ють процеси, для бажаного функціонування
яких необхідний певний рівень деякої харак-
теристики, причому важливе не конкретне
значення даної характеристики, а його пере-
бування у межах не нижче (або не вище) де-
якого порогового значення. При цьому від-
хилення у більший (або менший, залежно від
конкретної ситуації) бік не є небажаним.
На особливу увагу заслуговує співвід-
ношення між збалансованістю та фінансово-
господарськими результатами діяльності
підприємства. Можна стверджувати, що до-
тримання критеріїв збалансованого функціо-
нування та розвитку підприємства створюва-
тиме умови для досягнення інших цілей
і стратегій підприємства, у тому числі
пов’язаних із одержанням заданих фінан-
сово-господарських результатів (рис. 1).
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––
50 ISSN 1562-109X
2014, № 3 (67)
Рис.1. Взаємозв’язок збалансованості підприємства як економічної системи
та досягнення цілей і стратегій власників підприємства
Це пояснюється таким:
у критерії оцінки збалансованості
окремих елементів економічної системи (зо-
крема, підприємства) закладається раціо-
нальний компонент – збалансованість тим
вище, чим більше вона сприяє досягненню
основних цілей і стратегій підприємства;
збалансованість є додатковим показни-
ком оцінки оптимальності окремих парамет-
рів функціонування підприємства;
збалансованість є свого роду випере-
джаючим індикатором динаміки функціону-
вання підприємства – її зниження передує
зниженню економічної ефективності через
зниження ефективності перебігу процесів.
На основі вищевикладеного можна
зробити висновок про те, що підвищення
збалансованості функціонування підприєм-
ства як економічної системи сприяє досяг-
ненню високих фінансово-господарських
результатів у довгостроковій перспективі.
Можна виділити дві сфери збалансова-
ності – збалансованість поточного функціо-
нування і збалансованість розвитку підпри-
ємства. У даному випадку функціонування
відрізняється від розвитку перш за все часо-
вим діапазоном (функціонування трактується
як діяльність підприємства у поточній і ко-
роткостроковій перспективі) та якісної скла-
дової (функціонування не пов’язане із вне-
сенням будь-яких істотних змін у процеси, а
розвиток передбачає якісну зміну системи
або окремих її елементів – більш радикаль-
них змін, ніж ті, які передбачаються при оп-
тимізації поточного функціонування).
Таким чином, збалансованість функці-
онування та розвитку – це два рівні одного і
того самого явища. Збалансованість розвитку
в даній роботі, по суті, трактується як зба-
лансованість функціонування у майбутньо-
му. Збалансоване функціонування створює
умови і накопичує ресурси для збалансова-
ного розвитку, а також є його інформаційною
базою, необхідною для планування масштаб-
них заходів. Водночас цілі збалансованого
розвитку служать для формування пріорите-
тів поточного функціонування.
З точки зору процесного підходу до
управління в даному випадку можна провес-
ти паралель між підвищенням збалансовано-
сті функціонування і поступовим поліпшен-
ням процесів, а заходів щодо збалансованого
розвитку – з реінжинірингом бізнес-процесів.
Завдання підвищення збалансованості може
стояти на всіх етапах реінжинірингу, оскіль-
ки інструментарій реінжинірингу спеціально
розроблений для використання в обставинах
масштабних змін [13], які не можуть бути
–––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X
2014, № 3 (67)
51
забезпечені стандартними схемами поліп-
шення бізнес-процесів. Інструментарій оцін-
ки та підвищення збалансованості функціо-
нування і розвитку підприємства має викори-
стовуватися як при підготовці до реінжині-
рингу, так і після реінжинірингу деякого
процесу, коли потрібне застосування методів
безперервного поліпшення процесів.
Так, якщо існує метод оцінки впливу
тих або інших управлінських рішень на зба-
лансованість збутової системи, то він може
використовуватися як при оцінці впливу не-
значних коригуючих змін (рівень функціону-
вання), так і при обґрунтуванні більш мас-
штабних проектів у збутовій сфері (рівень
розвитку).
При оцінці збалансованості розвитку
підприємств можна виділити дві принципово
різні сфери, для яких оцінюється збалансова-
ність розвитку або ставиться завдання її за-
безпечення: збалансованість розвитку внут-
рішнього середовища підприємства (агенти,
що діють усередині підприємства, і їх відно-
сини, які виникли у процесі фінансово-госпо-
дарської діяльності); збалансованість розвит-
ку підприємства відносно розвитку зовніш-
нього середовища (зовнішніх відносно під-
приємства сил і контрагентів: споживачів,
постачальників, торгових посередників, ін-
весторів, конкурентів, а також чинників мак-
росередовища – соціально-демографічних,
географічних, економічних тощо).
Принципова відмінність оцінки і за-
безпечення збалансованості розвитку у ви-
падку внутрішнього і зовнішнього середо-
вища полягає в тому, що відносно внутріш-
нього середовища підприємство може стави-
ти завдання активного забезпечення збалан-
сованого розвитку окремих елементів внут-
рішнього середовища шляхом регулювання
параметрів усіх наявних елементів, а віднос-
но зовнішнього середовища підприємство
може ставити завдання забезпечення збалан-
сованості своїх параметрів відносно зовніш-
нього середовища, параметри якого є екзо-
генно заданими.
Дисбаланси відносно зовнішнього се-
редовища пов’язані з відмінністю ключових
показників процесів/об’єктів даного підпри-
ємства від аналогічних показників проце-
сів/об’єктів зовнішнього середовища. У той
же час внутрішні дисбаланси викликані не-
відповідністю показників або характеристик
внутрішніх процесів/об’єктів підприємства
потребам інших внутрішніх процесів/об’єк-
тів підприємства, а також глобальним цілям
функціонування або розвитку підприємства.
Слід зазначити, що збалансованість
показників розвитку або функціонування під-
приємства сама по собі не може бути само-
ціллю. Таким чином, можна виділити основ-
ні цілі, що визначають необхідність збалан-
сованого розвитку підприємства.
Цілі для внутрішньої збалансованості
полягають у такому:
1. Найбільш повне задоволення потреб
об’єктів/процесів підприємства.
2. Максимальна ефективність процесів
підприємства.
3. Найбільш повне використання мож-
ливостей і потенціалу об’єктів підприємства.
4. Оптимізація взаємодії об’єктів і пе-
ребігу процесів.
Серед цілей збалансованого розвитку
промислового підприємства відносно зов-
нішнього середовища можна виділити такі:
1. Недопущення відставання від конку-
рентів. У даному випадку під збалансованіс-
тю розуміється динаміка основних показни-
ків (насамперед, обсягів реалізації як у нату-
ральному, так і в грошовому вираженні; при-
бутку, чистих активів і т.д., з урахуванням
масштабу підприємства) на рівні або краще,
ніж в основних конкурентів. Відповідно дис-
баланс характеризуватиметься відхиленнями
динаміки основних показників досліджува-
ного підприємства від аналогічних показни-
ків основних конкурентів і може бути як по-
зитивним (показники кращі, ніж у конкурен-
тів), так і негативним (показники гірші, ніж
у конкурентів). Отже, мета збалансованого
розвитку полягатиме в тому, щоб забезпечи-
ти таку динаміку основних показників, яка
буде не гірше, ніж співставні показники кон-
курентів.
2. Відповідність світовому рівню роз-
витку виробництва. У даному випадку метою
є запобігання або максимальне скорочення
відставання в рівні (насамперед, в ефектив-
ності та результуючій якості) використову-
ваних технологій від провідних світових ви-
робників. Тоді дисбаланс характеризува-
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––
52 ISSN 1562-109X
2014, № 3 (67)
тиметься або технологічним відставанням
(нижчим рівнем використовуваних техноло-
гій), або технологічною перевагою. Другий
випадок менш вірогідний для українських
підприємств, тому скоріше йтиметься про
моніторинг розвитку технологій у світі та
максимально можливе скорочення техноло-
гічного відставання.
3. Використання наявних можливостей.
На практиці часто зустрічається ситуація,
коли недостатність рівня розвитку проце-
сів/об’єктів підприємства перешкоджає ефе-
ктивному використанню можливостей, що
надаються ринком. Наприклад, брак вироб-
ничих ресурсів не дозволяє задовольнити
наявний на ринку попит, недостатня якість
продукції – зайняти вільну ринкову нішу,
відсутність адекватної інвестиційної політи-
ки – притягати доступні інвестиції тощо. У
такому разі збалансований розвиток підпри-
ємства має бути націлений на максимально
повне використання наявних можливостей, а
критерієм збалансованості виступатиме пов-
нота використання можливостей.
4. Зниження ризиків. Як правило, ви-
никнення дисбалансів відносно зовнішнього
середовища є свідченням менш успішного
функціонування і розвитку підприємства
порівняно із зовнішнім середовищем і
пов’язане зі збільшенням ризиків негативних
процесів та явищ (втрати конкурентних по-
зицій, погіршення показників фінансово-
господарської діяльності тощо). Тоді розви-
ток, що характеризується збалансованістю
показників відносно аналогічних показників
зовнішнього середовища, сприятиме мінімі-
зації ризиків різкого погіршення стану під-
приємства: якщо підприємство розвивається
не гірше зовнішнього середовища, то можна
прогнозувати, що динаміка його показників
буде, як мінімум, у короткостроковій пер-
спективі не гірше, ніж динаміка зовнішнього
середовища.
5. Забезпечення динаміки основних по-
казників не гірше, ніж динаміка зовнішнього
середовища. Оскільки будь-яке промислове
підприємство функціонує в умовах взаємодії
із зовнішнім середовищем і досягає своїх ці-
лей через взаємодію із ним (залучаючи ре-
сурси, реалізовуючи продукцію тощо), то
доцільно ставити такі завдання, згідно з яки-
ми воно розвивалося б не гірше, ніж зовніш-
нє середовище. Якщо динаміка основних по-
казників підприємства буде гірша за динамі-
ку зовнішнього середовища, то це свідчити-
ме про те, що контрагенти підприємства (по-
стачальники, конкуренти, споживачі) пра-
цюють ефективніше. При цьому можливі два
трактування такої ситуації: по-перше, під-
приємство може бути просто неефективним,
виробляти незатребувану ринком продукцію
тощо; по-друге, підприємство може недоста-
тньо ефективно взаємодіяти з контрагентами,
що призводитиме до перетікання його дода-
ної вартості до постачальників, споживачів,
конкурентів тощо. У даному випадку крите-
рієм збалансованості буде досягнення і до-
тримання в динаміці певного співвідношення
(вигідного для підприємства) показників під-
приємства та ключових елементів зовніш-
нього середовища.
Однак деякі ситуації, що характеризу-
ються наявністю дисбалансів, можна вважати
позитивними, оскільки показники досліджу-
ваного підприємства перевершують показни-
ки конкурентів, зовнішнього середовища то-
що. Таким чином, дисбаланс може бути
не тільки негативним, але і позитивним яви-
щем.
Крім того, на підставі вищевикладено-
го можна зробити такий висновок:
Позитивними і негативними можуть
бути тільки дисбаланси відносно зовнішньо-
го середовища, тоді як дисбаланси всередині
підприємства в довгостроковій перспективі
завжди мають негативний характер. Безумов-
но, можна навести контраргумент про те, що
можливі ситуації, коли дисбаланс виклика-
ний більш активним розвитком якогось
об’єкта або процесу на підприємстві, яке по-
тім активізує і «підтягує» за собою розвиток
інших об’єктів/процесів. Проте в разі внут-
рішніх дисбалансів, на відміну від дисбалан-
сів відносно зовнішнього середовища, пози-
тивно характеризується не сама наявність
дисбалансу, а поліпшення характеристик
об’єкта/процесу. При цьому сам факт наяв-
ності дисбалансу залишається негативним і
продовжує свідчити про нераціональне вико-
ристання ресурсів, недостатній рівень ефек-
тивності тощо. Отже, будь-які внутрішні
дисбаланси на підприємстві (з урахуванням
прийнятого за основу в рамках даного до-
–––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X
2014, № 3 (67)
53
слідження поняття дисбалансу) є негативним
явищем, яке потрібно в той або інший спосіб
компенсувати, а безумовно бажаним у перс-
пективі станом є стан збалансованості. У той
же час дисбаланси відносно зовнішнього се-
редовища можуть бути як позитивними, так і
негативними. Як приклад позитивного дис-
балансу можна навести більш високі показ-
ники результатів фінансово-господарської
діяльності підприємства порівняно з конку-
рентами, а негативного – більш високу собі-
вартість продукції, використання застарілих
технологій виробництва тощо.
Прикладом такого негативного дисба-
лансу є те, що у середньому українські мета-
лургійні підприємства витрачають майже в
2 рази більше енергії на виробництво 1 т го-
тової продукції (у перерахунку на 1 т умов-
ного палива), ніж виробники США, Японії та
західної Європи [14].
Небажаність дисбалансів (тих, які ха-
рактеризуються як небажані) пояснюється
таким:
по-перше, дисбаланси є свідченнями
негативних явищ, сигналізуючи про небажа-
ність або неефективність деяких показників
процесів або об’єктів на підприємстві;
по-друге, дисбаланси створюють за-
грозу для функціонування і розвитку підпри-
ємства у майбутньому, спричиняючи консер-
вацію небажаних ситуацій, неефективне ви-
користання ресурсів, закріплення неправиль-
них пріоритетів управління (коли керівницт-
во підприємства сприймає негативну ситуа-
цію як позитивну або неминучу).
На основі аналізу системи збалансова-
ного розвитку можна виділити такі основні
заходи і цілі, пов’язані зі збалансованим роз-
витком:
1. Підвищення рівня збалансованості,
що дозволить краще реагувати на виникнен-
ня дисбалансів, збільшить стійкість підпри-
ємства перед коливаннями зовнішнього і
внутрішнього середовища, підвищить ефек-
тивність його діяльності.
2. Ефективна організація заходів щодо
підвищення збалансованості. Ефективність
заходів має проявлятися в досягненні макси-
мального приросту показників збалансовано-
сті в розрахунку на одиницю витрат ресурсів
на реалізацію заходів щодо підвищення зба-
лансованості.
3. Ефективне і своєчасне реагування на
дисбаланси. Завчасне виявлення дисбалансів
дозволяє реагувати ще до того, як дисбалан-
си негативно вплинуть на фінансово-
господарську діяльність підприємства. Крім
того, чим раніше виявлений небажаний стан,
тим легше його виправити.
4. Інтенсифікація використання мож-
ливостей. Наявність дисбалансу часто свід-
чить про існування на підприємстві певних
можливостей, які ще не використовуються.
Наприклад, якщо виявлений дисбаланс між
кваліфікацією персоналу і наявним техноло-
гічним рівнем виробництва, то його скоро-
чення (шляхом підвищення технологічного
рівня або кваліфікації персоналу), по суті, є
використанням існуючих резервів.
У теорії управління організаціями
управління розглядається як взаємопов’яза-
ний процес, що включає декілька функцій
(елементів), необхідних для формулювання і
досягнення цілей організації. У літературі
найчастіше виділяються такі функції: плану-
вання, організація, мотивація і контроль [15,
с. 5]. Управління збалансованим розвитком
не є винятком і його можна розглядати як
сукупність зазначених функцій управління,
зокрема:
1. Функція планування включає плану-
вання заходів щодо підвищення збалансова-
ності, планування системи моніторингу зба-
лансованості.
2. Функція організації включає органі-
зацію моніторингу показників збалансовано-
сті, організацію реагування на дисбаланси,
організацію систематичної роботи з підви-
щення збалансованості.
3. Функція мотивації включає мотива-
цію співробітників при реалізації інших фун-
кцій, пов’язаних з управлінням збалансова-
ним функціонуванням і розвитком підприєм-
ства.
4. Функція контролю включає система-
тичний моніторинг показників збалансовано-
сті, оцінку ефективності заходів щодо під-
вищення збалансованості. На основі вищеви-
кладеного можна запропонувати концепту-
альну схему управління збалансованим фун-
кціонуванням і розвитком підприємства
(рис. 2).
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––
54 ISSN 1562-109X
2014, № 3 (67)
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловост
і
Econom
y of Industry ––––––––––––––––––––––––––
54
ISSN
1562-109X
2014, №
3 (67)
Рис. 2. Концептуальна схема управління збалансованим функціонуванням і розвитком підприємства
–––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X
2014, № 3 (67)
55
Управління збалансованим функціону-
ванням і розвитком підприємства на прак-
тичному рівні представлене етапами оцінки
збалансованості, прийняття та реалізації рі-
шень; відзначені основні результати, а також
методичний рівень, рівень цілеполягання і
рівень забезпечення процесів управління
збалансованим розвитком.
Висновки. Таким чином, розроблена
концепція управління збалансованим функ-
ціонуванням і розвитком промислових під-
приємств заснована на впровадженні практи-
ки систематичної оцінки збалансованості
комплексу його елементів у коротко- і довго-
строковій перспективі, виявленні дисбалан-
сів і реагуванні на них, а також урахуванні
збалансованості при прийнятті рішень на
всіх рівнях управління, що націлено на більш
повне використання можливостей, запобі-
гання кризовим ситуаціям і оптимізацію ви-
трат ресурсів.
Основними відмінностями запропоно-
ваної концепції від існуючих підходів є такі:
1. Цілісність і комплексність – проана-
лізовані вище підходи, у своїй основній масі,
націлені на певні аспекти діяльності підпри-
ємств, які можна охарактеризувати як дисба-
ланси, проте в запропонованій концепції
зроблено акцент на організацію систематич-
ної роботи з виявлення та компенсації або
ліквідації дисбалансів.
2. Акцент на проактивне виявлення пе-
редумов та попередження дисбалансів, а не
лише реагування на дисбаланси, які вже ви-
никли та призвели до негативних наслідків.
3. Інтеграція системи виявлення та реа-
гування на дисбаланси у систему управління
підприємством, коли не лише здійснюється
моніторинг збалансованості, але й кожне
важливе рішення під час його планування
перевіряється на предмет впливу на збалан-
сованість підприємства.
4. Використання широкого кола засобів
забезпечення – інформаційного, організацій-
ного та фінансового.
Реалізація концепції управління зба-
лансованим функціонуванням і розвитком
підприємства спрямована на ефективну ор-
ганізацію заходів щодо підвищення збалан-
сованості, забезпечення відповідності ре-
зультатів фінансово-господарської діяльності
підприємств встановленим керівництвом
критеріям, ефективне і своєчасне реагування
на дисбаланси, підвищення стійкості підпри-
ємства перед коливаннями зовнішнього і
внутрішнього середовища й інтенсифікацію
використання можливостей підприємства.
Перспективи подальших досліджень.
Далі концепцію необхідно конкретизувати до
рівня організаційно-економічного механізму,
який потім має бути реалізований у вигляді
науково-методичних підходів, що за необ-
хідності, у свою чергу, доводяться до рівня
економіко-математичних моделей або прак-
тичних методів
Для конкретизації положень запропо-
нованої концепції управління збалансованим
розвитком промислових підприємств і дове-
дення її до рівня, достатнього для практично-
го впровадження і використання, необхідна
розробка відповідного механізму, який буде
запропоновано у подальших дослідженнях.
Реалізація механізму дасть змогу враховува-
ти пріоритети збалансованого розвитку в
управлінні промисловими підприємствами
шляхом інтеграції засобів підтримки прий-
няття рішень з організаційним та інформа-
ційним забезпеченням.
Література
1. Greif S. Die Arbeits und Organisations
psychologie. – Gegenstand und Aufgaben
felder – Lehreund Forschung – Fort und
Weiterbildung / S. Greif, E. Bamberg. –
Göttingen: Hogrefe, 1994. – 175 s.
2. Miner J. Industrial Organizational
Psychology / J. Miner. – NewYork: Mcgraw-
Hill College, 1991. – 704 p.
3. Бауманн У. Клиническая психоло-
гия / У. Бауманн, М. Перре. – Спб.: Питер,
2002. – 1312 с.
4. Андрушків Б.М. Щодо ефективного
використання інтелектуального потенціалу,
який лежить в основі розвитку виробничих
сил і виробничих відносин України та який
може підняти її економіку/ Б.М. Андрушків //
Вісник економічної науки України. – 2012. –
№ 2. – С. 3-7.
5. Lazarus R. Psychological Stressand
the Coping Process / R. Lazarus. – New York:
Mcgraw-Hill College, 1996. – 466 p.
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––
56 ISSN 1562-109X
2014, № 3 (67)
6. Senge P. The Fifth Discipline: The
Art&Practice of The Learning Organization /
P. Senge. – NewYork: Doubleday, 2006. –
445 p.
7. Kaptein M. The Balanced Company:
A Corporate Integrity Theory / M. Kaptein,
J. Wempe. – New York: Oxford University
Press USA, 2002. – 360 p.
8. Анисимов Ю.П. Инновационное
развитие экономических систем: моногр. /
Ю.П. Анисимов, Е.Л. Смольянова, С.В. Ша-
пошникова. – Воронеж: Воронеж. гос. техн.
ун-т, 2009. – 407 с.
9. Гринько Т.В. Управління адаптив-
ним інноваційним розвитком промислових
підприємств: економічне обґрунтування та
концептуальні засади: моногр. / Т.В. Гринь-
ко; НАН України, Ін-т економіки пром-сті. –
Донецьк, 2011. – 352 с.
10. Товажнянський В.Л. Інноваційні
технології в антикризовому розвитку маши-
нобудівних підприємств / В.Л. Товажнянсь-
кий, П.Г. Перерва // Маркетинг і менеджмент
інновацій. – 2011. – №1. – С. 113-119.
11. Толкаченко О.Ю. Управление сба-
лансированным развитием инновационного
и инвестиционного цикла предприятия /
О.Ю. Толкаченко // Транспортное дело Рос-
сии. – 2009. – № 11. – С. 41-50.
12. Дли И.М. Корпоративное управле-
ние и сбалансированное развитие промыш-
ленного предприятия / И.М. Дли, О.С. Масю-
тин // Российское предпринимательство. –
2007. – № 4. – Вып. 2 (89). – С. 125-129.
13. Робсон М. Практическое руковод-
ство по реинжинирингу бизнес-процессов /
М. Робсон, Ф. Уллах. – М.: Юнити, 1997. –
224 с.
14. Kawabata N. A Comparative Analysis
of Integrated Iron and Steel Companies in East
Asia / N. Kawabata // The Keizai Gaku, Annual
Report of the Economic Society, Tohoku
University. – 2013. – Vol. 73, No. 1, 2. – P. 23-
42.
15. Тьетар Р.А. Менеджмент: пер. с
фр. / Р.А. Тьетар. – СПб.: Издательский Дом
«Нева», 2003. – 96 с.
Надійшла до редакції 15.07.2014 р.
|