До історії створення науково-виробничого об’єднання «Хартрон»
Висвітлено етапи становлення наукових досліджень і формування колективу одного з перших у СРСР підприємства з виробництва апаратури бортових систем управління. Показано внесок головного конструктора В. Г. Сергеєва в розвиток ракето-космічної техніки України. Освещены этапы становления научных исслед...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Питання історії науки і техніки |
|---|---|
| Дата: | 2011 |
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
2011
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77258 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | До історії створення науково-виробничого об’єднання «Хартрон» / О.Є. Тверитникова, О.В. Белоус // Питання історії науки і техніки. — 2011. — № 4. — С. 54-62. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859931401670885376 |
|---|---|
| author | Тверитникова, О.Є. Белоус, О.В. |
| author_facet | Тверитникова, О.Є. Белоус, О.В. |
| citation_txt | До історії створення науково-виробничого об’єднання «Хартрон» / О.Є. Тверитникова, О.В. Белоус // Питання історії науки і техніки. — 2011. — № 4. — С. 54-62. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Питання історії науки і техніки |
| description | Висвітлено етапи становлення наукових досліджень і формування колективу одного з перших у СРСР підприємства з виробництва апаратури бортових систем управління. Показано внесок головного конструктора В. Г. Сергеєва в розвиток ракето-космічної техніки України.
Освещены этапы становления научных исследования и формирования коллектива одного из первых в СССР производства по изготовления аппаратуры бортовых систем управления. Показано вклад главного конструктора В. Г. Сергеева в развитие ракето-космической техники Украины.
Lit stages in the formation of research and one of the fi rst team in the USSR, production of manufacturing equipment on-board control. The contribution of Chief Designer V. Sergeyev in the development of rocket and space technology in Ukraine.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:08:44Z |
| format | Article |
| fulltext |
54 ISSH 2077-9496
²ÑÒÎÐ²ß ÃÀËÓÇÅÉ ÒÀ ϲÄÏÐÈÅÌÑÒÂ
УДК 621.3 (09)+621.3 (477)
ДО ІСТОРІЇ СТВОРЕННЯ
НАУКОВО-ВИРОБНИЧОГО ОБ’ЄДНАННЯ «ХАРТРОН»
Тверитникова О.Є., канд. іст. наук, доц., Белоус О.В.
(НТУ «Харківський політехнічний інститут», НВП «Хартрон-Аркос»)
Висвітлено етапи становлення наукових досліджень і формування колективу
одного з перших у СРСР підприємства з виробництва апаратури бортових сис-
тем управління. Показано внесок головного конструктора В. Г. Сергеєва в розви-
ток ракето-космічної техніки України.
Підприємство «Хартрон»
було засновано 1959 р. у Хар-
кові як науково-виробниче
об'єднання з розробки, ви-
робництва та експлуатації
автоматичних систем управ-
ління ракетно-космічними
комплексами. Одна з про-
відних фірм, що першими в
СРСР засвоїли серійне ви-
робництво апаратури бор-
тових систем управління і
наземного випробувально-
го електрообладнання для
ракетних комплексів. Ва-
гоме значення у формуван-
ні колективу підприємства,
створенні унікальних розро-
бок мала діяльність провід-
ного спеціаліста, головного
конструктора В. Г. Сергеє-
ва. Метою цієї статті є більш
детальне висвітлення наукових дослі-
джень В. Г. Сергеєва, визначення його
внеску у розвиток ракетно-космічної
галузі України, зокрема створення сис-
тем управління космічних об'єктів,
складність динамічної схеми яких не
має аналогів у світі.
У світовій історії 50-ті рр. ХХ ст.
були роками початку «холодної війни»
та гонки озброєнь. Відбулася низка по-
дій, які мали вплив на по-
дальший розвиток ракетно-
космічної галузі, зокрема
1946 р. прем'єр-міністр Ан-
глії Уінстон Черчілль у місті
Фултон (США) проголосив
нові заходи проти Союзу Ра-
дянських Соціалістичних
Республік (СРСР) – «холод-
ну війну». Президент США
Гарі Трумен обнародував
доктрину, названу його ім'ям,
що проголошувала сферою
«національних інтересів
США» практично всю зем-
ну кулю. Найважливішим
і пріоритетним завданням
оголошувалася боротьба з
«радянським комунізмом».
У 1949 р. була заснована
організація НАТО. Створе-
ний в 1956 р. Бундесвер був
оснащений ядерними ракетами «Онест
Джон», «Найк» з дальністю стрільби до
2000 км. У 1960 р. в США було розгор-
нено 40 позицій міжконтинентальних
балістичних ракет «Атлас» з дальністю
стрільби до 14500 км. Радянський Союз
вимушений був створювати зброю про-
тидії, найважливішою складовою були
МБР, здатні доставити ядерний боєза-
ряд в будь-яку точку Землі [5, 13].
55ÏÈÒÀÍÍß ²ÑÒÎв² ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕͲÊÈ 2011 №4
²ÑÒÎÐ²ß ÃÀËÓÇÅÉ ÒÀ ϲÄÏÐÈÅÌÑÒÂ
Історичною для розвитку ракетної
техніки стала Постанова Ради Міні-
стрів СРСР (РМ СРСР) №1017-419 від
13 травня 1946 р., підписана І. В. Ста-
ліним. Цією Постановою передбачало-
ся створення Спеціального комітету з
реактивної техніки. Заходи, що перед-
бачалися Постановою, за масштабами,
організаційними взаємозв'язками і за-
гальним розмахом робіт не мали анало-
гів в історії Радянського Союзу [7, 10].
На 1960 р. СРСР в галузі ракетно-
ядерних озброєнь мав такі позиції: ра-
кети Р-1, Р-2, Р-5 з дальністю стрільби
до 270 км, 600 км, 1200 км відповід-
но; ракета Р-11 МФ, що запускається
з підводного човна на дальність 270 км
з надводного положення; ракета Р–7 з
дальністю стрільби до 8000 км, але ма-
лопридатну до практичної експлуата-
ції у військових частинах по причині
складності використання в якості окис-
лювача рідкого кисню, громіздкого на-
земного устаткування радіоуправління
і неможливості її пуску з шахтної стар-
тової позиції; ракета Р-12 з дальністю
стрільби до 2500 км [5].
Радянському Союзу була необхідна
міжконтинентальна ракета, придатна
до довгого перебування в режимі бо-
йового чергування, з дальністю стріль-
би до 12000–14000 км, з повністю ав-
тономною системою управління та
надійно захована в пускову шахту [9].
Створення такої ракети було дору-
чено групі підприємств на чолі з Осо-
бливим конструкторським бюро № 586
(ОКБ–586) в м. Дніпропетровськ (нині
ДП «КБ «Південне»), яким керував ві-
домий конструктор ракетно-космічних
комплексів академік М. К. Янгель [2, 12]
М. К. Янгель мав чітку програму зі
створення системи бойових ракетних
комплексів, що повністю відповіда-
ли вимогам і перекривали за дальністю
стрільби можливі діапазони, включаю-
чи міжконтинентальні. Це стосувалося
перш за все одноступеневих ракет Р-12
(8К63) і Р-14 (8К65) з дальністю польо-
ту 2500 і 4500 км та двоступеневої раке-
ти Р-16 (8К64) з дальністю – 12000 км.
Системи управління ракет мали бути
повністю автономними, компоненти па-
лива – висококиплячими, здатними три-
валий час знаходитися в баках ракети
і не вимагати «підживлення». Компо-
новка ракети повинна була дозволяти
здійснення старту з шахтної пускової
установки, готовність до старту – бути
мінімальною. Крім того, ряд специфіч-
них вимог забезпечували можливість їх
тривалої експлуатації в польових умо-
вах. За підтримки заступника Голови
Ради Міністрів СРСР Д. Ф. Устінова, що
керував військово-промисловим комп-
лексом, М. К. Янгель добився рішення
про створення нової міжконтиненталь-
ної ракети Р-16 з початком льотно-
конструкторських випробувань (ЛКВ) в
липні 1961 р. Постанова Ради Міністрів
СРСР вийшла 17 грудня 1956 р. [10].
Саме М. К. Янгель став ініціато-
ром створення в Харкові нової ор-
ганізації – Особливого конструктор-
ського бюро № 692 (ОКБ–692), яке
поєднало функції головного комплек-
сного науково-дослідного і дослідно-
конструкторського підприємства. Го-
ловним завданням ОКБ № 692 було
координація робіт і розробка систем
управління для ракет, які створювались
в ОКБ-586. 21 квітня 1959 р. був підпи-
саний наказ ДКРЕ РМ СРСР про ство-
рення в Харкові на базі існуючих ОКБ
№ 897 (нині ДНВП «Об’єднання «Ко-
мунар») і ОКБ-285 (нині Харківський
56 ISSH 2077-9496
²ÑÒÎÐ²ß ÃÀËÓÇÅÉ ÒÀ ϲÄÏÐÈÅÌÑÒÂ
завод ім. Шевченка) нової організації –
ОКБ-692 (для відкритого листування –
поштова скринька № 67). Створеному
ОКБ-692 було доручено розробку ав-
томата стабілізації і комплексу назем-
ного та перевірочного електроустатку-
вання ракети Р-16 (8К64) [12].
Начальником ОКБ-692 був призна-
чений Б. М. Конопльов – фахівець в
галузі систем управління міжконти-
нентальних балістичних ракет, тала-
новитий інженер і вчений, що зробив
вагомий внесок у розвиток ракетно-
космічній галузі України. ОКБ склада-
лося з двох комплексів: перший – комп-
лекс автономних систем управління
під керівництвом головного конструк-
тора А. М. Гінзбурга і другий – комп-
лекс радіоуправління під керівництвом
Г. О. Барановського. Крім того, був утво-
рений монтажно-експериментальний
цех, який очолив Е. А. Морщаков. Го-
ловним інженером підприємства був
призначений О. Ф. Антуф'єв [3].
24 жовтня 1960 р. при проведен-
ні льотних випробувань ракети Р-16
на космодромі Байконур відбулася ка-
тастрофа, найважча в історії ракетної
техніки Радянського Союзу. При підго-
товці до першого пуску ракети відбув-
ся несанкціонований запуск двигунів
другого ступеня, що спричинив вибух
і пожежу на стартовій позиції. У ката-
строфі загинуло 92 особи, зокрема го-
ловнокомандуючий ракетними війська-
ми стратегічного призначення головний
маршал артилерії М. І. Недєлін. Інфор-
мацію про трагедію було засекрече-
но. Тільки 27 жовтня в газеті «Правда»
було надруковано офіційне повідомлен-
ня про загибель М. І. Недєліна, в якому
було змінено справжню причину смер-
ті: «…при исполнении служебных обя-
занностей в результате авиационной
катастрофы погиб Главный маршал
артиллерии Неделин Митрофан Ива-
нович...». Серед загиблих був началь-
ник ОКБ-692 Б. М. Конопльов [1].
16 листопада 1960 р. на посаду на-
чальника, головного конструктора
ОКБ-692, був призначений В. Г. Сер-
геєв. Про цікаві обставини призначен-
ня нового керівниках ОКБ-692 пише
у своїх спогадах начальник друго-
го комплексу Г. А. Барановський: «…
После похорон в Харьков съехались
члены правительственной комис-
сии по испытаниям Р-16, председа-
тели (министры) Госкомитетов по
оборонной технике, судостроению,
радиоэлектронике, некоторые из их
заместителей, представители пар-
тийного руководства, как для приня-
тия решений о дальнейших работах,
так и с предлагаемыми кандидата-
ми на место погибшего Коноплёва. Но
оба кандидата, ознакомившись с пред-
приятием, дружно отказались. И ког-
да гости, приняв решения по работам,
разъехались, оставшийся замести-
тель нашего министра Шокин Алек-
сандр Иванович представил Гинзбургу
и мне привезённого из Москвы третье-
го кандидата, не убоявшегося принять
предложенный пост. Третьим канди-
датом оказался сотрудник Пилюгина
В. Г. Сергеев ...» [2].
Досвід роботи В. Г. Сергеєв набув
працюючи в науково-дослідному ін-
ституті № 885 (НДІ-885) Міністерства
промисловості засобів зв'язку, м. Мо-
сква, що був провідним інститутом з
систем управління балістичних ракет
дальньої дії і зенітних керованих ракет.
У НДІ-885, який на той час очолюва-
лись М. С. Рязанським, і М. О. Пілюгін
57ÏÈÒÀÍÍß ²ÑÒÎв² ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕͲÊÈ 2011 №4
²ÑÒÎÐ²ß ÃÀËÓÇÅÉ ÒÀ ϲÄÏÐÈÅÌÑÒÂ
він займав посаду керівника лаборато-
рії стабілізації центру мас, яка займа-
лася розробкою систем нормальної та
бокової стабілізації, і виявив себе як та-
лановитий вчений і конструктор. Пра-
цюючи в інституті В. Г. Сергеєв захис-
тив кандидатську дисертаційну роботу
і вирішив проблему вимірювання мало-
го бокового зносу ракети і компенсації
його бортовими приладами автономної
системи управління. За цей час В. Г.
Сергеєв набув великого досвіду керів-
ництва науково-дослідними роботами,
в ході яких виконувались експеримен-
тальні та теоретичні дослідженні щодо
систем управління. У 1957 р. конструк-
тор був удостоєний Ленінської премії
як автор приладу бокової корекції авто-
номної системи управління міжконти-
нентальної балістичної ракети (МБР)
Р-7, яка вивела на орбіту перший штуч-
ний супутник Землі [14; 16].
Постать нового головного конструк-
тора найкраще відповідала складній
ситуації, в яку потрапило підприєм-
ство після аварії. Колективу був потрі-
бен досвідчений керівник, здатний за-
безпечити планомірну роботу в умовах
контролю з боку партійно-державного
апарату всіх рівнів. Можна стверджу-
вати, що катастрофа виявилася ключо-
вим чинником у забезпеченні технічної
і організаційної безпеки на етапах роз-
робки, випробувань і експлуатації всі-
єї ракетної техніки. Наслідки катастро-
фи підкреслили необхідність створення
системи проектування, відпрацювання,
виготовлення і експлуатації ракетних і
ракетно-космічних комплексів і вплину-
ли на пожвавлення науково-дослідних
робот відповідно нормативної бази для
ракетної техніки. Найактивнішу участь
у цих роботах взяло ОКБ-692 під керів-
ництвом Головного конструктора сис-
тем управління В. Г. Сергеєва [15].
В. Г. Сергеєв насамперед завершив
організаційно-структурне формування
підприємства та чітко визначив функ-
ціональні обов'язки нових підрозділів.
Було додатково створено: третій комп-
лекс – науково-теоретичний, керівник
– Д. Ф. Клим (потім його очолювали
Я. Є. Айзенберг, В. Г. Сімагін, Ю. М.
Златкін); четвертий комплекс – готових
приладів автономних систем управлін-
ня (бортової апаратури) − очолив А. М.
Шестопал (у подальші роки А. І. Кри-
воносов); п'ятий комплекс – комплек-
сних випробувань, керівник У. М. Фе-
дотенков (далі А. І. Передерій, Є. М.
Харченко, Ю. В. Салло, Л. М. Бон-
даренко, Ю. Є. Заблоцький); шостий
комплекс – розробки конструкторської
документації, керівник П. М. Сорокин
(потім його очолювали Ф. Ф. Борзу-
нов, І. М. Бринцев, В. І. Ковальов, О.
М. Цепляєв, А. В. Сербін) [12].
Наказом голови ДКРЕ № 97 від 16
травня 1961 р. було організовано екс-
периментальний завод «Електропри-
лад» (поштова скринька № 92). Дирек-
тором заводу і заступником начальника
підприємства був призначений О. П.
Коваленко (далі цю посаду займали О.
Ф. Антуф'єв, Г. А. Борзенко). Прове-
дено колосальну роботу зі здійснення
додаткових випробувань, забезпечен-
ня повноти відпрацювання апаратури,
підвищення надійності системи управ-
ління і якості документації [11].
Головний конструктор систем управ-
ління ракет-носіїв та космічних апара-
тів, заступник головного конструктора
підприємства, начальник комплексно-
го відділення А. С. Гончар розповідає:
«Большой заслугой Владимира Григо-
58 ISSH 2077-9496
²ÑÒÎÐ²ß ÃÀËÓÇÅÉ ÒÀ ϲÄÏÐÈÅÌÑÒÂ
рьевича, несомненно, является то, что
ему удалось, благодаря своему урав-
новешенному характеру, стабилизи-
ровать моральную обстановку в ОКБ
после трагедии 24 октября. …Роль
Сергеева в создании на предприятии
системы, исключающей подобные слу-
чаи, трудно переоценить…» [5].
У лютому 1961 р. було виготовлено
новий комплект апаратури за ретель-
но переробленою документацією. Вже
через півроку ракету Р-16 з істотно до-
опрацьованою апаратурою системи
управління було вивезено на старто-
ву позицію. Були проведені її успішні
льотні випробування і в 1962 р. ракету
було прийнято на озброєння. У квітні
1962 р. конструктори ракети Р-16 були
удостоєні Ленінської премії, в їх чис-
лі О. Ф. Антуф'єв, А. І. Гудименко, Д.
Ф. Клим. Пізніше, в 1967 р., Держав-
ну премію СРСР за цю ж ракету було
присуджено В. Г. Сергеєву, Я. Є. Ай-
зенбергу і В. К. Копилу [12].
Надалі багато років колектив
ОКБ-692 (з 1 серпня 1966 р. – КБ «Елек-
троприладобудування», з 29 серпня
1977 р. – НВО «Електроприлад»), очо-
люваний В. Г. Сергеєвим, був зайнятий
створенням все більш досконалих сис-
тем управління міжконтинентальних
балістичних ракет генеральних кон-
структорів М. К. Янгеля, В. Ф. Уткіна і
В. М. Челомея [3, 4, 5, 12].
Створені системи управління ра-
кет Р-36 Р-36М, УР-100Н, УР-100НУ,
Р-36М2 забезпечили необхідні харак-
теристики: за точністю стрільби (раке-
ти останніх модифікацій забезпечували
попадання в ціль розміром з сучасний
стадіон на граничній дальності); бо-
єготовність комплексу в заданий час;
автономну та дистанційну перевірку
стану систем ракети і її пуск; високу
експлуатаційну надійність, простоту в
обслуговуванні, захист від випадкових
і несанкціонованих пусків; дистанцій-
не й автоматичне введення польотно-
го завдання та перенацілювання; інди-
відуальне наведення бойових блоків
головних частин, що розділяються, на
окремі цілі і прикриття (захист) бойо-
вих блоків удаваними цілями; збере-
ження працездатності та точного на-
ведення на ціль при сейсмічній дії на
стартову позицію при ядерних вибухах
в районі старту [17].
Ракета Р-36 (генеральний кон-
структор М. К. Янгель) мала дальність
стрільби в межах одного витка орбіти
штучного супутника Землі й можли-
вість підходу до цілі з двох діаметраль-
но протилежних напрямів [12, 17].
На підприємстві розширювалася те-
матика, яка стала охоплювати всі осно-
вні напрями ракетно-космічної техніки.
Тому виникла необхідність спеціаліза-
ції підрозділів за основними напрямами
роботи. Були створені комплексні під-
розділи і призначені головні конструк-
тори з основних розробок. Першими
такими підрозділами були комплекси
В. О. Уралова і А. І. Передерія. Керів-
ники цих комплексів отримали ранг го-
ловних конструкторів у межах Мініс-
терства загального машинобудування
і, відповідно, керували розробками сис-
тем управління для ракетних систем
Челомея і Янгеля. Існуючі тематичні
підрозділи вели розробку принципів по-
будови систем управління, програмно-
алгоритмічного забезпечення, бортової
і наземної апаратури, а експеримен-
тальний завод виготовляв апаратуру.
Така організація робіт виправдовува-
ла себе. На початку сімдесятих років
59ÏÈÒÀÍÍß ²ÑÒÎв² ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕͲÊÈ 2011 №4
²ÑÒÎÐ²ß ÃÀËÓÇÅÉ ÒÀ ϲÄÏÐÈÅÌÑÒÂ
було створено комплексний підрозділ
з космічної тематики, яким керував А.
С. Гончар. Пізніше було створено комп-
лексний підрозділ з розробки крилатих
ракетних систем. Цей напрям був на-
стільки специфічно важким і незвичай-
ним для підприємства, що його органі-
зацією на початковому етапі займалося
керівництво підприємства, особисто го-
ловний інженер Г. І. Лящев. Зрештою,
цей підрозділ очолив Л. М. Бондаренко,
і під його керівництвом були створені
системи управління для самонавідних
крилатих ракет трьох типів базування:
суходільного, морського і авіаційного.
Ці ракетні системи заповнили прогали-
ну в стратегічних озброєннях СРСР по
відношенню до США [5, 12].
На початку сімдесятих років прак-
тично закінчилося організаційне і на-
укове становлення підприємства, його
виробничої кооперації і кооперації су-
міжних НДІ і ОКБ, які розробляли окре-
мі системи й прилади. Заслуга в цьо-
му, в першу чергу, належить головному
конструктору підприємства В. Г. Сер-
геєву і його найближчим соратникам,
особливо першому заступнику голов-
ного конструктора, директору заводу Г.
А. Борзенко і першому заступнику го-
ловного конструктора головному інже-
неру А. Ф. Собольову [3].
Якщо в 1959 р. підприємство ство-
рювалося для забезпечення розробок
генерального конструктора М. К Ян-
геля, то в цей час воно працювало вже
над системами управління за технічни-
ми завданнями генеральних конструк-
торів В. Ф. Уткіна (який змінив на по-
сту М. К. Янгеля), В. Н. Челомея, потім
Г. А. Єфремова (ЦКБМ), Д. А. Полу-
хіна (КБ «Салют»), В. М. Ковтуненка
(НВО ім. С. А. Лавочкіна) [12].
Особливий склад мислення В.Г.
Сергеєва дозволив спрямувати науково-
дослідну роботу колективу на можли-
вість використання для потреб народ-
ного господарства бойових ракет, що
відслужили свій термін чергування.
Для цих цілей були розроблені системи
управління ракет-носіїв штучних су-
путників Землі. Так, на базі ракети ма-
лої дальності Р-12 був створений но-
сій, за допомогою якого було запущено
в космос близько 800 штучних супут-
ників Землі найрізноманітнішого нау-
кового й народно-господарчого призна-
чення, серії «Космос» і «Інтеркосмос».
На базі ракети середньої дальності Р-14
було створено носій з унікальною мож-
ливістю повторного запуску у польоті
двигуна другого ступеня, що забезпечу-
вало імітацію входу в густі шари атмос-
фери з другою космічною швидкістю,
можливість дослідження радіолокацій-
них характеристик удаваних цілей, ае-
родинаміки апаратів, що повертаються,
а згодом – аеродинаміки макета корабля
«Буран». Кількість штучних супутників
Землі й інших об'єктів, запущених цим
носієм, перевищила 1000 [17].
На базі глобальної ракети Р-36 при
мінімальному доопрацюванні було
створено носій з повністю автоматизо-
ваною стартовою позицією. Цей носій
знайшов широке застосування для за-
пуску штучних супутників Землі на ко-
ристь військово-морського флоту. З його
допомогою запускалися керовані супут-
ники і супутники-винищувачі [12].
На початку 1970-х рр. проводили-
ся масштабні роботи зі створення сис-
теми управління транспортного кора-
бля постачання (ТКП) і апарата, що
повертається, багатоцільової косміч-
ної системи «Алмаз». Вперше в СРСР
60 ISSH 2077-9496
²ÑÒÎÐ²ß ÃÀËÓÇÅÉ ÒÀ ϲÄÏÐÈÅÌÑÒÂ
у системі управління було застосовано
бортову цифрову обчислювальну ма-
шину (БЦОМ), яка дозволила кораблю
виконувати в автоматичному режимі
зближення і стиковку з іншим об'єктом.
Автоматичні стиковки транспортно-
го корабля постачання з космічними
станціями «Салют–6» і «Салют–7», ви-
конані після багатоденних польотів за
попередньо введеною програмою (по-
льотним завданням) з виконанням ряду
запланованих операцій і міжорбіталь-
них переходів без втручання операто-
рів центру управління, були справжнім
тріумфом ідей, що виникли і втілились
на «фірмі» В.Г. Сергеєва [17].
У БЦОМ розробки НВО «Електро-
прилад» експлуатаційна надійність
була настільки висока, що на льот-
них випробуваннях усіх ракет, пус-
ках серійних МБР, пусках ракет-носіїв
з космічними апаратами і у польотах
численних космічних апаратів з систе-
мами управління, створеними на базі
цих БЦОМ, не було жодної аварії раке-
ти або космічного апарата з вини від-
мови бортової машини [4].
У подальші роки досвід транспорт-
них кораблів постачання був широко
використаний при створенні цілої се-
рії космічних кораблів різноманітного
призначення – транспортного корабля-
модуля, модулів «Кристал», «Спектр»,
«Квант», що увійшли до складу стан-
ції «Мир», а останніми роками і мо-
дуля «Зоря» Міжнародної космічної
станції [3, 17].
З повною підставою можна ствер-
джувати, що в ті роки центр науково-
технічної думки знаходився на
підприємствах-розробниках, а не в
академічних інститутах, що не мали
тих фінансових можливостей, які на-
давалися урядом безпосереднім твор-
цям тих або інших видів оборонної
техніки. До кінця сімдесятих років
становлення НВО «Електроприлад»,
як науково-виробничого центру Укра-
їни з розробки та виготовлення апара-
тури систем управління для ракетно-
космічних об'єктів завершилося [5].
Слід зазначити, що на підприємстві
існували підрозділи, які розробляли апа-
ратуру і прилади систем управління та
займали лідируюче положення в галу-
зі по цілому ряду напрямів: створенню
дискретної і цифрової апаратури, засто-
суванню серійних і спеціальних обчис-
лювальних машин для перевірочно-
пускової апаратури, побудові систем
телеметричних вимірювань і їх аналі-
зу, конструюванню, випробуванням і
стендовому відпрацюванню систем та
ін. Дослідне виробництво мало в чому
поступалося найпотужнішим заводам
галузі. Воно забезпечувало оперативне
створення нових зразків апаратури, роз-
робку відповідної технології і здійсню-
вало провідну роль при її впровадженні
на серійному виробництві. Навколо під-
приємства склалася стійка кооперація
суміжних підприємств-співрозробників
спеціальних видів апаратури, напівфа-
брикатів і матеріалів [3].
Удосконалення систем управління
десятків об'єктів, для яких підприєм-
ство вело розробку цих систем, прово-
дилося з використанням найпередові-
ших науково-технічних ідей, методів і
устаткування. Значне місце в науково-
технічній творчості колективу НВО
«Електроприлад» займало створення
системи управління ракети-носія бага-
торазової космічної транспортної сис-
теми «Енергія-Буран». Роботи за цією
темою розпочалися під керівництвом
61ÏÈÒÀÍÍß ²ÑÒÎв² ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕͲÊÈ 2011 №4
²ÑÒÎÐ²ß ÃÀËÓÇÅÉ ÒÀ ϲÄÏÐÈÅÌÑÒÂ
В. Г. Сергеєва (на завершальному ета-
пі вони проводилися під фактичним
керівництвом Я. Є. Айзенберга) [12].
Престижність і значущість робіт, які
виконувалися колективом підприємства
під керівництвом В. Г. Сергеєва, під-
креслювалися постійною увагою з боку
партійно-урядових структур, постійним
контактом з керівництвом військово-
промислового комплексу, ЦК партії, ко-
мандуванням збройних сил. Підприєм-
ство відвідували секретарі ЦК – Л. І.
Брежнев, В. В. Щербицкий, Л. М. За-
йков, гостями були президенти АН
СРСР і УРСР А. П. Александров., Б.
Є. Патон, міністри В. Д. Калмиков, О.
І. Шокін, С. О. Афанасьєв, О. Д. Бакла-
нов, багато видних військових керівни-
ків – М. Г. Грігор’єв, Н. Н. Смірніцький,
А. І. Соколов, В. П. Кутаков, С. П. Горш-
ков, генеральні конструктори ракетно-
космічної техніки М. К. Янгель, В. М.
Челомей, В. П. Глушко, Д. О. Полухін,
В. М. Ковтуненко, академіки Б. М. Пе-
тров, О. Ю. Ішлінський, В. І.Кузнєцов,
М. О. Пілюгін і багато інших [2, 5].
Усунення Володимира Григорови-
ча від керівництва підприємством в
1986 р. було рішенням керівництва Мі-
ністерства загального машинобуду-
вання. Приводом став зрив термінів
щодо розробки багаторазової косміч-
ної транспортної системи «Енергія-
Буран». Швидше за все, це було зро-
блено з метою продемонструвати, що
вжито рішучих заходів [14, 12].
У травні 1987 р. відбувся перший
успішний запуск ракети-носія «Енер-
гія», а в листопаді 1988 р. – запуск в
штатному варіанті – з багаторазовим ко-
раблем «Буран». Очевидець цих подій А.
С. Гончар розповідає: «…Мощным по-
током 14 кубометров в секунду хлынула
защитная завеса воды, вспыхнуло пла-
мя из сопел, затем мощный удар, клубы
пара и дыма окутывают ракету обла-
ком, из которого торжественно, наби-
рая скорость, сопровождаемая ярким
факелом, устремляется ввысь сере-
бристая красавица–ракета с кораблем
«Буран»! Неповторимый миг, ради ко-
торого затрачен громадный труд со-
тен тысяч людей, торжественный,
ни с чем несравнимый миг! Это был
«звездный час» создателей ракеты,
«звездный час» нашей фирмы...» [5].
В. Г. Сергеєв отримав посаду про-
відного наукового співробітника НВО
«Електроприлад» (нині ВАТ «Хар-
трон»), останні роки працював науковим
консультантом ВАТ «Хартрон» [14].
Довгий життєвий шлях В. Г. Сер-
геєва відзначений багатьма званнями
й нагородами. В. Г. Сергеєв був двічі
удостоєний звання Героя Соціалістич-
ної Праці. Йому були присуджені Ле-
нінська премія (1957 р.), Державна пре-
мія СРСР (1967 р.) і Державна премія
УРСР (1979 р.). В. Г. Сергеєв був ака-
деміком Національної академії наук
України, доктором технічних наук. Він
був нагороджений п'ятьма орденами
Леніна, орденами Жовтневої Револю-
ції, Богдана Хмельницького III ступе-
ня, «За заслуги» III ступеня, Вітчизня-
ної війни I ступеня, трьома орденами
Вітчизняної війни II ступеня, орденами
Червоної Зірки, Трудового Червоного
Прапора, тринадцятьма медалями [14].
Отже, не підлягає сумніву, що голо-
вна роль у становленні колективу НВО
«Електроприлад», у створенні принци-
пів та підходів до розв'язання складних
науково-технічних завдань належить
В. Г. Сергеєву – керівникові і головно-
му конструктору підприємства, який за-
62 ISSH 2077-9496
²ÑÒÎÐ²ß ÃÀËÓÇÅÉ ÒÀ ϲÄÏÐÈÅÌÑÒÂ
ймав цю посаду впродовж 26 років. З по-
вною підставою можна сказати, що під
його керівництвом було створено одну
з передових науково-конструкторських
шкіл, яка продовжує і зараз успішну
розробку унікальних систем управлін-
ня ракет і космічних апаратів і яка ви-
знання далеко за межами України.
ЛІТЕРАТУРА
Аверков С. Особая папка президента, 1.
или черный день в истории войск стра-
тегического назначения / С. Аверков //
Время. – № 10. – 1996 г.
Барановский Г. А. Первые шаги в По-2.
мерках. Материалы для подготовки
издания сборника «Воспоминания ве-
теранов НПП ХАРТРОН–АРКОС» / Г.
А. Барановский. Поточне діловодство
музею АТ «Хартрон».
Борзенко Г. А. Встречи с Министром 3.
общего машиностроения – Афанасье-
вым С.А. и начальником предприятия
В.Г. Сергеевым. Материалы для под-
готовки издания сборника «Воспоми-
нания ветеранов НПП ХАРТРОН–АР-
КОС». Поточне діловодство музею АТ
«Хартрон».
Василенко Б. Е. Хождение в ракетную 4.
технику : записки главного инженера
/ Б. Е. Василенко. – К. : ООО «Новый
друк», 2004. – 384 с.
Гончар А. С. Звездные часы ракетной 5.
техники. Воспоминания / А. С. Гончар.
– Х. : Факт, 2008. – 400 с.
Ракеты, летящие на «крыльях» бессон-6.
ной ночи // Время. – № 28. – 1998 г.
Реактивное вооружение СССР // Неза-7.
висимая газета. – № 34. – 1995 г.
Черток Б. Е. Ракеты и люди / Б. Е. Чер-8.
ток. – М. : Машиностроение, 1999. –
448 с.
Черток Б. Е. Ракеты и люди. Горячие 9.
дни холодной войны / Б. Е. Черток. – М.
: Машиностроение, 1999. – 448 с.
Михайлов В. М. О катастрофе ракеты 10.
8К64 24 октября 1960 г. – Материалы
для подготовки издания сборни-
ка «Воспоминания ветеранов НПП
ХАРТРОН–АРКОС» / В. М. Михай-
лов. Фонди музею АТ «Хартрон».
Научно-производственное предпри-11.
ятие Хартрон-Аркос. Хроника дат и
событий.1959–2005 гг. II-e изд. (допо-
лненное). – Харьков : 2006. – 212 с.
Українська радянська Енциклопедія, т. 12.
12. – К. – 1985.
Поточне діловодство музею АТ «Хар-13.
трон». Справка отдела кадров. Сергеев
В. Г.
Шепельский Г. Я. На испытаниях из-14.
делия 8К64 (ракеты Р16). – Материалы
для подготовки издания сборни-
ка «Воспоминания ветеранов НПП
ХАРТРОН–АРКОС». Поточне діло-
водство АТ «Хартрон».
Штурманы ракет : под общ. ред. Е. Л. 15.
Межирицкого. – М. : ООО «БЛОК-
Информ-Экспрес», 2008 г. – 384 с.
Эхо давнего взрыва // Труд. – №146. – 16.
1993 г.
http://geroiros.narod.ru/wwsoldat/200/17.
ARTICLES/BIO/sergeev_vg.htm Серге-
ев Владимир Григорьевич. Електро-
нні ресурси.
Тверитникова Е.Е., Белоус Е.В. К истории создания научно-производственного
предприятия «Хартрон». Освещены этапы становления научных исследования и фор-
мирования коллектива одного из первых в СССР производства по изготовления аппара-
туры бортовых систем управления. Показано вклад главного конструктора В. Г. Серге-
ева в развитие ракето-космической техники Украины.
Tveritnikova E.Ye., Belous E.V. To history of creation of scientifi c and production en-
terprise of «Khartron». Lit stages in the formation of research and one of the fi rst team in
the USSR, production of manufacturing equipment on-board control. The contribution of
Chief Designer V. Sergeyev in the development of rocket and space technology in Ukraine.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-77258 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2077-9496 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:08:44Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури |
| record_format | dspace |
| spelling | Тверитникова, О.Є. Белоус, О.В. 2015-02-24T16:26:41Z 2015-02-24T16:26:41Z 2011 До історії створення науково-виробничого об’єднання «Хартрон» / О.Є. Тверитникова, О.В. Белоус // Питання історії науки і техніки. — 2011. — № 4. — С. 54-62. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. 2077-9496 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77258 621.3 (09)+621.3 (477) Висвітлено етапи становлення наукових досліджень і формування колективу одного з перших у СРСР підприємства з виробництва апаратури бортових систем управління. Показано внесок головного конструктора В. Г. Сергеєва в розвиток ракето-космічної техніки України. Освещены этапы становления научных исследования и формирования коллектива одного из первых в СССР производства по изготовления аппаратуры бортовых систем управления. Показано вклад главного конструктора В. Г. Сергеева в развитие ракето-космической техники Украины. Lit stages in the formation of research and one of the fi rst team in the USSR, production of manufacturing equipment on-board control. The contribution of Chief Designer V. Sergeyev in the development of rocket and space technology in Ukraine. uk Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Питання історії науки і техніки Історія галузей та підприємств До історії створення науково-виробничого об’єднання «Хартрон» К истории создания научно-производственного предприятия «Хартрон» To history of creation of scientific and production enterprise of «Khartron» Article published earlier |
| spellingShingle | До історії створення науково-виробничого об’єднання «Хартрон» Тверитникова, О.Є. Белоус, О.В. Історія галузей та підприємств |
| title | До історії створення науково-виробничого об’єднання «Хартрон» |
| title_alt | К истории создания научно-производственного предприятия «Хартрон» To history of creation of scientific and production enterprise of «Khartron» |
| title_full | До історії створення науково-виробничого об’єднання «Хартрон» |
| title_fullStr | До історії створення науково-виробничого об’єднання «Хартрон» |
| title_full_unstemmed | До історії створення науково-виробничого об’єднання «Хартрон» |
| title_short | До історії створення науково-виробничого об’єднання «Хартрон» |
| title_sort | до історії створення науково-виробничого об’єднання «хартрон» |
| topic | Історія галузей та підприємств |
| topic_facet | Історія галузей та підприємств |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77258 |
| work_keys_str_mv | AT tveritnikovaoê doístoríístvorennânaukovovirobničogoobêdnannâhartron AT belousov doístoríístvorennânaukovovirobničogoobêdnannâhartron AT tveritnikovaoê kistoriisozdaniânaučnoproizvodstvennogopredpriâtiâhartron AT belousov kistoriisozdaniânaučnoproizvodstvennogopredpriâtiâhartron AT tveritnikovaoê tohistoryofcreationofscientificandproductionenterpriseofkhartron AT belousov tohistoryofcreationofscientificandproductionenterpriseofkhartron |