Розвиток науки у вищих спеціальних навчальних закладах України (ІІ-а половина ХІХ – початок ХХ ст.)

У статті йдеться про розвиток науки, створення та діяльність науково-допоміжних установ та наукових товариств у вищих спеціальних навчальних закладах України у ІІ-й половині ХІХ на початку ХХ століть. В статье идет речь о развитии науки, образовании и деятельности научно-вспомогательных заведений и...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Питання історії науки і техніки
Date:	2012
Main Author:	Левицька, Н.М.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури 2012
Subjects:	Наукові товариства, школи, зв’язки
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77348
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Розвиток науки у вищих спеціальних навчальних закладах України (ІІ-а половина ХІХ – початок ХХ ст.) / Н.М. Левицька // Питання історії науки і техніки. — 2012. — № 2. — С. 2-12. — Бібліогр.: 21 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859946038031286272
author	Левицька, Н.М.
author_facet	Левицька, Н.М.
citation_txt	Розвиток науки у вищих спеціальних навчальних закладах України (ІІ-а половина ХІХ – початок ХХ ст.) / Н.М. Левицька // Питання історії науки і техніки. — 2012. — № 2. — С. 2-12. — Бібліогр.: 21 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Питання історії науки і техніки
description	У статті йдеться про розвиток науки, створення та діяльність науково-допоміжних установ та наукових товариств у вищих спеціальних навчальних закладах України у ІІ-й половині ХІХ на початку ХХ століть. В статье идет речь о развитии науки, образовании и деятельности научно-вспомогательных заведений и научных обществ у высших специальных учебных заведениях Украины во ІІ-й половине ХІХ в начале ХХ веков. The article deals with the development of science, establishment and operation of scientific and supporting institutions and scientific societies in higher special educational institutions of Ukraine in the second part of XIX – beginning of XX century.
first_indexed	2025-12-07T16:13:36Z
format	Article
fulltext	2 ISSN 2077-9496 ÍÀÓÊÎÂ² ÒÎÂÀÐÈÑÒÂÀ, ØÊÎËÈ, ÇÂ’ßÇÊÈ УДК 94 (477) РОЗВИТОК НАУКИ У ВИЩИХ СПЕЦІАЛЬНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ УКРАЇНИ (ІІ-А ПОЛОВИНА ХІХ – ПОЧАТОК ХХ СТ.) Левицька Н.М., доц. (Національний університет харчових технологій) У статті йдеться про розвиток науки, створення та діяльність науково- допоміжних установ та наукових товариств у вищих спеціальних навчальних закладах України у ІІ-й половині ХІХ на початку ХХ століть. Складовою системи вищої освіти України у ІІ-й половині ХІХ на по- чатку ХХ ст. були вищі спеціальні навчальні за- клади. Виникнення вищої спеціальної школи в Укра- їні відноситься до серед- ини ХІХ ст. і пов’язано з процесами розвитку капі- талізму в промисловості і сільсько- му господарстві. Першим вищим спеціальним на- вчальним закладом в Україні був Харківський ветеринарний інсти- тут (1873 р.). Згодом було відкрито Харківський технологічний інститут (1885 р.), а у 1896 р. – Київський по- літехнічний інститут, потім ще ряд вищих спеціальних навчальних за- кладів. До 1917 р. в Україні уже скла- лась ціла система вищих спеціальних навчальних закладів, в яких сформу- вались викладацькі кадри, серед що включали багато відомих вчених, була створена науково-допоміжна база – бібліотеки, лабораторії, май- стерні, кабінети, музеї [20, с. 16]. Проягом ХVІІІ-ХІХ ст. матема- тика, механіка, фізика, хімія та ін. сформувалися як самостійні науки. Особливого розвитку вони набули на- прикінці ХVІІІ ст. та про- тягом ХІХ ст. у зв’язку з індустріальною революці- єю [1, с. 214]. Наука у XIX ст. сприй- мається як класична сис- тема знань, як єдина сис- тема наук, основні ідеї і принципи якої вважаються остаточно встановленими і непорушними. Відбувається дифе- ренціація окремих галузей наукових знань на більш вузькі спеціальні галу- зі: наприклад, у самостійні науки виді- ляються експериментальна психоло- гія, соціологія, культурологія, і в той же час − інтеграція наук: саме в цей час виникає астрофізика, біохімія, фі- зична хімія, геохімія, виділяється нова галузь знань − технічні науки. Про- тягом століття було зроблено надзви- чайну кількість відкриттів, а на осно- ві накопиченого експериментального, аналітичного матеріалу розроблено узагальнюючі теорії. У рамках кла- сичної фізики з’явилися нові галу- зі − термодинаміка і вчення про елек- трику, покликані до життя розвитком техніки [3, с. 144]. У ХІХ ст. науково-дослідна ро- бота зосереджувалась у вищих на- вчальних закладах − в університе- 3ÏÈÒÀÍÍß ²ÑÒÎÐ²² ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕÍ²ÊÈ 2012 ¹ 2 ÍÀÓÊÎÂ² ÒÎÂÀÐÈÑÒÂÀ, ØÊÎËÈ, ÇÂ’ßÇÊÈ тах та інститутах. Професори вищих навчальних закладів поряд з викла- данням займалися дослідженнями в лабораторіях, кабінетах, обсервато- ріях. У науці все більше наростала боротьба між матеріалістичним та ідеалістичним світоглядами. Професор Харківського універси- тету, послідовник Лапласа в астро- номії, Т.Осиповський у праці “Змі- на Сонця” висловив ряд думок про природу світла. Його тритомна пра- ця “Курс математики”, видана у Пе- тербурзі, протягом кількох десяти- літь служила основним вітчизняним підручником у цій галузі науки. У Київському університеті працю- вав професор В.Федоров, діяльність якого сприяла відкриттю в універ- ситеті обсерваторії. Помітне науко- ве значення мали праці з астроно- мії професора Рішельєвского ліцею В.Петровського, який вивчав косміч- ні тіла та будову всесвіту. Професор Харківського університету гідрогео- лог Н.Борисяк досліджував геологіч- ну будову басейну річок Сіверського Дінця, Дніпра і Дону, геологію Дон- басу [6, с. 16]. Помітних успіхів у другій поло- вині ХІХ ст. досягла математика. З 1885 р. у Харківському універси- теті працював видатний математик О.Ляпунов, якому належить провід- не місце у розробці проблем стійкос- ті й рівноваги руху механічних сис- тем. Його праця “Загальна задача про сталість руху” залишається на- уково актуальною і нині. Математи- ки Київського університету заклали фундамент нової алгебраїчної тео- ретичної школи. Праця М.Ващенка- Захарченка “Символічне числення і застосування його до інтегруван- ня лінійних диференційних рівнянь” стала відомою у всій Європі. Засно- вником математичної школи в Одесі став професор Є.Сабінін. Його учень С.Ярошенко у 1873 р. видав першу в математичній літературі працю, присвячену проекційній геометрії, − “Початки нової геометрії” [2, с. 11]. У ХІХ ст. в усьому світі бурхливо розвивалася не лише матиматика, а й фізика. Нові відкриття − закон збере- ження і перетворення енергії, явище електролізу, електромагнітні явища − вимагали нових філософських уза- гальнень. Професор Новоросійського університету М.Умов у своїх працях про хвильові процеси і земний магне- тизм зробив помітний внесок у розви- ток світової науки. У Київському уні- верситеті проблемами молекулярної фізики займався М.Авенаріус. У Киє- ві 1884 р. виникла перша в Україні ка- федра теоретичної фізики, яку очолю- вав М.Шіллер. У Харкові з 1880 р. фізик М.Пильчиков розвивав теорію магнітних аномалій і магнітних вимірів, працював у галузі електротехніки та електролізу, став од- ним з піонерів рентгенографії та рент- генології в Росії. М. Пильчиков був дій- сним челеном багатьох вітчизняних та закордонних наукових товариств. Він був людиною дивовижного обдаруван- ня, ученим з надзвичайним талантом новатора, в доробку якого десятки від- криттів і винаходів світового значення. Народився він у 1857 р. у м. Полтаві, в родині подвижника національного руху Дмитра Пильчикова. Його талант проя- вився дуже рано. Уже в гімназії він за- хоплено займався експериментами в га- лузі фізики, хімії, техніки. На другому 4 ISSN 2077-9496 ÍÀÓÊÎÂ² ÒÎÂÀÐÈÑÒÂÀ, ØÊÎËÈ, ÇÂ’ßÇÊÈ курсі фізико-хімічного відділення Хар- ківського університету винайшов елек- тричний фонограф, випередивши на кілька десятиріч зарубіжних учених. Зокрема Т. Едісона, фонограф якого був механічним. За своє коротке життя він написав 18 наукових праць, розробив 9 фізичних і фізико-хімічних приладів, з яких рефлектометр для рідин був ви- знаний у всьому світі, розробив ефек- тивний оптично-гальванічний метод вивчення процесів електролізу. Будучи ординарним професором Харківсько- го університету, Пильчиков створив ме- трологічну станцію, де проводив прак- тичні заняття та власні дослідження. Там він започаткував ряд нових мето- дів дослідження і створив ряд і цінних приладів світового значення (інкліна- тор, однонитковий сейсмограф та пер- ший у світі використав Х-промені для просвічування й діагностики захворю- вань, відкрив явище фотогальваногра- фії винайшов спосіб керування різни- ми механізмами і пристроями по радіо. У 1899-1900 рр. М.Пильчиков уперше здійснив експериментальні досліджен- ня з радіоактивності, чим започатку- вав нову галузь науки — ядерну фізи- ку. Пильчиков сконструював так званий радіопротектор для захисту радіопере- дач від перехоплення. Під його керів- ництвом почалися дослідження в га- лузі радіофізики та кріогенної фізики. М.Пильчиков завжди був непримирен- ним до національного гніту, брав участь у визвольному русі в Полтаві, був чле- ном таємного товариства «Унія». Все своє життя він боровся за піднесення рідної мови, рідної науки, за що зазнав переслідувань і цькувань. Доведений до відчаю, 19.06.1908 р. пострілом у серце обірвав своє життя [5, с. 3-5]. У 1864 р. М.Бекетов організував фізико-хімічний відділ і лабораторію фізичної хімії при Харківському уні- верситеті, на якому з 1865 вперше як самостійну наукову дисципліну сис- тематично читав курс фізичної хімії. Він проводив широкі термохімічні дослідження, метою яких було роз- крити природу сил хімічної спорідне- ності. Праці Миколи Бекетова і його учнів поклали початок харківській фізико-хімічній школі. Серед термо- хімічних досліджень Бекетова осно- вними є визначення теплот утворен- ня окисів лужних металів і вивчення динаміки хімічних явищ [6, с. 23]. У галузі загальної хімії працював Я.Михайленко, який у 1899 р. увів парціальні величини у термодинамі- ку розчинів, випередивши цим від- криття Люїса. Активна розробка корисних копа- лин зумовила піднесення геологічної науки. К.Феофілактов заснував у Киє- ві школу геологів, що поклала початок вивченню Українського кристалічно- го щита та геології Придніпров’я. Значного розвитку досягла біоло- гія. У 1867 р. І.Мечников був обраний доцентом Новоросійського універси- тету. Він створив вчення про фагоци- тоз та імунітет, яке знайшло визнання у світовій науці. У 1886 р. спільно з мікробіологом М.Гамалією він орга- нізував в Одесі першу в країні бакте- ріологічну станцію. Початок ХХ ст. ознаменував- ся помітною демократизацією нау- ки, що знаходило свій вияв насампе- ред у популяризації наукових знань, чому була присвячена діяльність О.Ляпунова, В.Стеклова, Д.Синцова, С.Реформатського та ін. 5ÏÈÒÀÍÍß ²ÑÒÎÐ²² ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕÍ²ÊÈ 2012 ¹ 2 ÍÀÓÊÎÂ² ÒÎÂÀÐÈÑÒÂÀ, ØÊÎËÈ, ÇÂ’ßÇÊÈ Значно зросли міжнародні зв’язки вчених України. Активну участь у ро- боті майже всіх міжнародних матема- тичних конгресів початку ХХ ст. брав професор Харківського університету, почесний член Амстердамського ма- тематичного товариства Д.Синцов. Професора Київського університе- ту, геолога М.Андрусова обрали чле- ном Ради Міжнародного геологічно- го конгресу. Помітних успіхів на початку ХХ ст. досягли математики Укра- їни. Зокрема, викладачі київських ВНЗ В.Єрмаков, Б.Букрєєв, їх учні Г.Пфейффер, П.Воронець з успі- хом досліджували різні питання тео- рії диференційних рівнянь, варіацій- ного числення, а також звернулись до нових проблем математики − тео- рії поверхонь, алгебраїчних функцій двох змінних і теорії груп. Викладач комерційного інституту Є.Слуцький проводив дослідження в галузі мате- матичної статистики, розробив осно- ви теорії випадкових функцій. Професор Київського універ- ситету Д.Граве створив алгебраїч- ну школу, з якої вийшли відомі вче- ні М.Чеботарьов, О.Шмідт, Б.Делоне, М.Кравчук. Основним напрямом їх- ніх досліджень був один з найголо- вніших відділів алгебри − теорія груп. Математики Харківського універси- тету працювали в галузях матема- тичної фізики (В.Стеклов), геометрії і геометрічної теорії диференційних рівнянь (Д.Синцов), математичного аналізу теорії функцій і теорії ймовір- ностей (С.Бернштейн). Значних успіхів добилися вчені в галузі фізики. Представник київ- ської фізичної школи М.Авенаріуса Й.Косоногов провів ряд досліджень, присвячених вивченню електролізу за допомогою ультрамікроскопу, питан- ням оптичного резонансу, електрич- них коливань. Проблемами оптики займались професор Київського уні- верситету і політехнічного інституту Г.Де-Метц та професор Харківського університету Т.Кравець. Досліджен- ня останнього з питань поглинання світла в розчинах забарвлених речо- вин становили на той час одне з най- видатніших досягнень у галузі опти- ки, а в сучасній науці вони мають велике значення у зв’язку з висновка- ми квантової теорії. Засновником харківської школи радіофізиків був Д.Рожанський, який своїми дослідженнями коливного розряду в 1908 р. набагато випередив у цій галузі зарубіжних вчених. Особливого значення в Україні на початку ХХ ст. у зв’язку з подальшим розвитком промисловості набули тех- нічні науки. Цей час пов’язаний з якіс- но новим етапом у розвитку науки: віднині наукові дослідження стали ви- переджати і визначати розвиток техні- ки, а не навпаки, як було до цього часу. Практичне застосування наукових ідей привело до кардинальних змін у техні- ці та технологічних процесах. Важливі наукові проблеми аналі- тичної механіки, динаміки твердого тіла розробляли професори Київсько- го університету Г.Суслов, П.Воронець, праці яких поклали початок новому розділу механіки і математики − ди- наміки неголономних систем. Видатним вченим-механіком був ректор Київського політехнічного ін- ституту В.Кирпичов. Його досліджен- ня з різних питань фізики, механіки, 6 ISSN 2077-9496 ÍÀÓÊÎÂ² ÒÎÂÀÐÈÑÒÂÀ, ØÊÎËÈ, ÇÂ’ßÇÊÈ опору матеріалів, варіаційного чис- лення не втратили свого значення і в наш час. Викладач цього ж інституту з 1904 р. Є.Патон став відомим фахів- цем у галузі мостобудування. Йому належать ряд посібників і монографій з питань розрахунку і проектування мостів, численні проекти мостів ори- гінальних конструкцій [7, с. 247]. Професор Катеринославського ви- щого гірничого училища О.Динник − засновник наукової школи з теорії пружності − працював у галузі про- блем стійкості та дав визначення ко- ефіцієнтів стійкості, вивчав питання гірського тиску і міцності підйомних шахтних канатів. Оригінальністю і но- визною відзначалися роботи професо- ра того ж училища Я.Грдини в галузі динаміки живих організмів з широким застосуванням методів аналітичної механіки, в яких уже в той час просту- пали риси сучасної біокібернетики. Розробкою аналітичних методів проектування рудників і шахт займали- ся Л.Шевяков та Б.Бокій. Цінний вне- сок у розвиток гірничої науки зроби- ли праці професора М.Протодяконова з проблем гірського тиску і кріплення гірничих виробок. Визначеним ним коефіцієнтом міцності і класифікаці- єю гірських порід за міцністю корис- туються і зараз при відповідальних розрахунках. Комплексним процесом розробки й експлуатації вугільних ро- довищ Донбасу були присвячені нау- кові праці професора О.Терпигорєва [20, с. 52]. Серед технічних наук широкого розвитку набула металургійна справа, тісно пов’язана з розвитком металур- гійної промисловості в Україні. Ве- лике значення для розв’язання ряду проблем у галузі металознавства і термічної обробки металів мали праці відомого вченого-металурга, профе- сора Київського політехнічного інсти- туту В.Іжевського − автора проекту електроплавильної печі оригінальної конструкції. Чималий внесок у розвиток мета- лургійної справи зробили вчені Ка- теринославського вищого гірничого училища, які досліджували проце- си доменного виробництва, виробни- цтва коксу, підготовки металургійної сировини − П.Рубін, вивчали природу і властивості булату, смугасту струк- туру сталі, розробляли теорію про- катки металів − А.Виноградов, тео- рію доменного процесу − М.Павлов. На початку ХХ ст. на металургійних заводах України − Маріупольському, Краматорському працював визначний український металург-практик, кон- структор доменних печей, один з за- сновників школи вітчизняних домен- щиків М.Курако. Галузь електротехніки збагатили своїми дослідженнями професор Хар- ківського технологічного інституту, ав- тор перших вітчизняних підручників з електротехніки П.Копняєв, наукові праці якого присвячені теорії машин і електричної тяги та М.Артем’єв, який вивчав дії струму високої напруги і розробив проекти електростанції та електромережі Харкова, електричного трамваю в Полтаві та ін. [8, с. 10]. Цінні дослідження проводили вчені в різних галузях хімічної нау- ки. Над проблемами органічної хімії працювали С.Реформатський, робо- ти якого стосувалися синтезів за до- помогою металоорганічних сполук. Наукові пошуки І.Осипова − пред- 7ÏÈÒÀÍÍß ²ÑÒÎÐ²² ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕÍ²ÊÈ 2012 ¹ 2 ÍÀÓÊÎÂ² ÒÎÂÀÐÈÑÒÂÀ, ØÊÎËÈ, ÇÂ’ßÇÊÈ ставника харківської хімічної школи М.Бекетова − та професора Новоро- сійського університету П.Павлова з питань термохімічних процесів спри- яли розвитку фізичної хімії. Осново- положником колоїдної хімії в Укра- їні вважається А.Думанський, який з 1912 р. викладав у Київському уні- верситеті курс колоїдної хімії і того ж року видав монографію “Про колоїд- ні речовини”. Згідно статуту ветеринарних ін- ститутів, вони підпорядковувались Міністерству народної просвіти і по- печителям навчальних округів. Ста- тути всіх інститутів передбачали ви- ділення певних коштів на утримання науково-допоміжних приміщень. Од- нак, складне матеріальне становище ВНЗ відбивалось на їх оснащеності, кількості, забезпеченні обслуговую- чим персоналом, приміщеннями. Не- стача лабораторій, кабінетів та інших допоміжних приміщень знижувала якість підготовки спеціалістів. Найкраще було забезпечено у ВНЗ викладання хімії та фізики. Майже у кожному ВНЗ були лабораторії, в яких проходили практичні заняття. Після закінчення курсу лекцій всі студен- ти відпрацьовували певну кількість годин у лабораторіях та майстернях. Для кращого засвоєння теоретичного курсу студенти другого-п’ятого кур- сів повинні були працювати в лабора- торіях. Їх ділили на групи по 25 осіб і студенти працювали по дві години на тиждень у лабораторіях. Періодично студенти здавали в лабораторіях ко- роткі звіти по пройденому матеріалу теоретичного курсу [20, с. 42]. Лабораторні заняття у ВНЗ час- то визначались актуальними вироб- ничими питаннями. Вивчення техно- логії мінеральних речовин у хімічній лабораторії, було пов’язано з розроб- ками Бахмутського родовища кухон- ної солі [4]. Харківському технологічному ін- ституту потрібна була електротехніч- на лабораторія, але вона була створена лише через п’ять років після створен- ня інституту. Однак необхідними тех- нічними приладами вона була забез- печена лише у 1893 році [20, с. 43]. З введенням курсу лекцій з сіль- ськогосподарського машинобудуван- ня в ХТІ у 1895 р. виникла потреба створення відповідних майстерень. При інститутській садибі була об- лаштована дослідна станція з неве- ликим полем, де крім випробування землеробських знарядь, проводилось пробне орання землі. Після введення в навчальний план ХТІ занять з прикладної електромеха- ніки у 1898 р. навчальний комітет ор- ганізував і відповідну лабораторію, в якій студенти проводили випробуван- ня акумулятора, вивчали щільність струму. Загалом при ХТІ зусиллями на- вчального комітету були створені такі основні лабораторії: фізики, хі- мії, механіки, електротехніки, елек- трохімії, інженерно-механічна, хіміко- технологічна, мінеральних речовин, металургії, деталей машин, з сахар- ного виробництва, лабораторія фар- бувальних і органічних речовин, гі- дравлічна, технології волокнистих речовин, станція сільськогосподар- ських машин, ливарна майстерня та інші [8, с. 15]. У Київському політехнічному ін- ституті відразу ж після його відкрит- 8 ISSN 2077-9496 ÍÀÓÊÎÂ² ÒÎÂÀÐÈÑÒÂÀ, ØÊÎËÈ, ÇÂ’ßÇÊÈ тя були засновані лабораторії хімії, фі- зики та механіки. У 1899 р. при КПІ було вирішено організувати лаборато- рію парових котлів і котельну установ- ку теплової станції. Завідувачем лабо- раторії був професор А.Я. Ступін. Механічною лабораторією в КПІ завідував В.Л. Кирпічов. У 1901 р. тут проводилися випробування металів, дерева та цементу. Для цього були за- куплені відповідні прилади та маши- ни. А в 1908 р. лабораторія поповни- лась новими сучасними приладами. У ній почали проводити випробуван- ня матеріалів на удар і втому. Механіч- на лабораторія встановила контакти з промисловістю та науково-дослідними організаціями. Особливо тісною була співпраця з мостовипробувальною станцією, якою керував професор Є.О. Патон [11, с. 148]. На засіданнях навчального коміте- ту інституту розглядались також пи- тання про відкриття металургійної та електротехнічної лабораторій. Ці ла- бораторії були відкриті у 1903 році. Загалом у КПІ були відкриті та діяли такі лабораторії і кабінети: фізики, хі- мії, механіки, парових котлів, металур- гії, електротехніки, зоології, геодезії, ботаніки, мінералогії, змащувальних речовин, гідравлічна, металографіч- на, кабінет сільськогосподарської ме- трології, станція з випробування зем- леробських знарядь та інші. Комерційні інститути – Київський і Харківський − вигідно відрізнялися за оснащеністю лабораторій від інших ВНЗ. Київський інститут був приват- ним і тому не потребував коштів мі- ністерства фінансів. За рахунок ви- сокої плати за навчання, лабораторії інституту були найкраще забезпечені приладами, апаратами та іншим необ- хідним устаткуванням. З 1908 р. в інституті відкрита лабо- раторія аналітичної хімії, а з 1909 р. – лабораторія технічної хімії. У лабораторії по товарознавству волокнистих речовин за допомогою відповідних приладів студенти випро- бовували на міцність та зношування тканини. У 1912/13 навчальному році в ін- ституті була створена лабораторія по сільськогосподарському товарознав- ству, де за допомогою мікроскопів та інших приладів студенти проводили досліди товарного і насіневого зерна різних культур: визначали вагу, сорт та ін.[12, с. 18]. За ініціативою і безпосередньою участю професора В.І. Ковалевського для кращого ознайомлення студентів з товарами фабричного і сільськогос- подарського виробництва та умовами товарного обміну у 1909 р. був ство- рений музей товарознавства [13, с. 12-13]. У цьому ж році розпочав роботу кабінет статистики, яким керував про- фесор О. Русов. З 1912 р. розпочина- ють свою роботу кабінет економічної географії під керівництвом професора В.Г. Бажаєва, фінансово-економічний під керівництвом професора Л.М. Яс- нопольського, а з 1913 р. працює ка- бінет земсько-страхової справи. У цих кабінетах проходили практичні занят- тя студентів [14, с.26]. Свої особливості мали науково- допоміжні заклади при Харківському ветеринарному інституті. Тут діяла ве- теринарна клініка, анатомічний театр, музей з анатомічними і патологічними препаратами. 9ÏÈÒÀÍÍß ²ÑÒÎÐ²² ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕÍ²ÊÈ 2012 ¹ 2 ÍÀÓÊÎÂ² ÒÎÂÀÐÈÑÒÂÀ, ØÊÎËÈ, ÇÂ’ßÇÊÈ Після реорганізації інституту (1873) у 1878 р. при інституті були створені фармакогностичний і мінералогічний кабінети, гербарій і ботанічний сад, музей анатомічного театру з фізико- анатомічним і патолого-анатомічним відділеннями. Прогресивною подією у діяльнос- ті ХВІ було відкриття бактеріологіч- ної станції. У 1900 р. крім названих лаборато- рій і кабінетів, діяли нові анатомічна і бактеріологічна лабораторії з двома клініками та кабінет оперативної хі- рургії [16, с. 24-25]. Згодом при бактеріологічній стан- ції був відкритий гістологічний кабі- нет. Підготовка фахівців у галузі ве- теринарії передбачала обов’язкові практичні заняття у ветеринарній клі- ніці і анатомічному театрі. Так, у процесі створення вищих спеціальних навчальних закладів в Україні була створена мінімальна ме- режа науково-допоміжних закладів. На початку ХХ ст. у п’яти ВНЗ ді- яло більше 40 лабораторій, близько 20 кабінетів і 10 музеїв. Однак не всі ла- бораторії працювали з повним наван- таженням − через недостатнє оснащен- ня. Не вистачало приладів і механіків, які їх обслуговують. Студенти витрача- ли багато часу на чекання в чергах для занять у лабораторіях. Інколи заняття у лабораторіях були платними, студенти оплачували хімічні реактиви. Особливо важливу роль у розвитку природничих, фізико-математичних та технічних знань відігравали науко- ві товариства, які зміцнювали контак- ти між ученими та займалися пропа- гандою знань. Особливо виділялися Харківське (1863 р.), Київське (1899 р.), Одеське (1870 р.) товариства до- слідників природи. Перше матема- тичне товариство в Україні виникло при Харківському університеті у 1879 році. Київське фізико-математичне то- вариство (1890 р.) друкувало наукові праці у своїх “Звітах” і “Протоколах”. Наприкінці 1860-х рр. розпочало ро- боту Київське відділення Російсько- го технічного товариства. Згодом воно брало активну участь у заснуванні Ки- ївського політехнічного інституту. Наукові товариства робили поміт- ний внесок у розвиток і демократиза- цію науки та справу популяризації на- укових знань. Багато з них діяли при університетах. Так, при Київському університеті налічувалося десять на- укових товариств, при Харківському працювало вісім, у Новоросійському − чотири. Велике значення для розвитку тех- нічних знань в Україні мала діяльність філіалів Російського технічного това- риства у Києві, Одесі, Харкові та ін- ших містах. Найактивнішим серед них було Київське відділення Російського технічного товариства, яке очолював професор університету і політехнічно- го інституту Г.Де-Метц. До його складу в 1915 р. входило сім відділів: архітек- турний, механіко-будівельний, цукро- вий, фотографічний, електротехнічний, теплотехнічний, борошномельний. 19 вересня 1902 р. директору Хар- ківського технологічного інституту було подано звернення групи студен- тів організувати технологічне студент- ське товариство під керівництвом про- фесорів Д.С. Зверєва і Г.А. Латишева [20, с. 50]. 29 жовтня 1902 р. на засіданні на- вчального комітету інституту і в мі- 10 ISSN 2077-9496 ÍÀÓÊÎÂ² ÒÎÂÀÐÈÑÒÂÀ, ØÊÎËÈ, ÇÂ’ßÇÊÈ ністерстві народної просвіти було затверджено статут товариства. Про- тягом 1902 р. товариство об’єднувало 189 студентів, а в 1903 р. – 232 студен- ти [18, с. 9]. Члени товариства органі- зовували екскурсії на підприємства Катеринославу, Полтави, Павлограду, Баку та інших міст. З 1903 р. товари- ство видавало свій науковий збірник. Статутом товариства передбачалась можливість відкриття певних секцій і гуртків. 30 жовтня 1910 р. навчальний комітет затвердив статут хімічної сек- ції товариства. У 1915 р. до неї вхо- дило 557 членів. При товаристві були створені музей і фото кабінет. 1 лютого 1914 р. навчальним ко- мітетом Харківського технологічно- го інституту булла затверджена секція холодильної справи. Керував секці- єю викладач інституту Г.Г. Скворцов. Метою секції було вивчення науково- технічної галузі, підготовка, виступи та друк рефератів і наукових робіт, ор- ганізація та проведення екскурсій на підприємства з холодильними установ- ками. Та лише у 1915/16 навчальному році міністерство народної просвіти ввело до навчальних планів курс лек- цій по холодильній справі [19, с.9-10]. Зацікавилися холодильною спра- вою і студенти КПІ. Члени інженер- ного гуртка разом з профессором В.Ф. Івановим оглянули будівництво Беса- рабського базару в Києві, де проводи- лись підготовчі роботи по обладнанню холодильників [17, с. 15-16]. З 1903 р. відкриваються різні гурт- ки у Київському політехнічному ін- ституті. За ініціативи профессора М.І. Коновалова розпочав свою роботу хі- мічний гурток. У 1905/06 навчальному році діяв механічний гурток, при яко- му за ініціативою профессора М.А. Артем’єва була організована секція по- вітроплавання. Головою її був обраний профессор М.В. Делоне, старостою – студент механічного відділення В.Ф. Бобров (майбутній ректор КПІ, дирек- тор Київського авіаційного інституту) [10, с. 77]. Помітну роль у розвитку авіаційної справи, теоретичну основу якої закла- ли М.Жуковський і К.Ціолковський, відіграли добровільні повітроплаваль- ні товариства, гуртки і аероклуби. 1908 р. в Одесі було засновано аероклуб, у якому вже через два роки налічувало- ся близько 140 членів. Його вихован- цями були піонери повітроплавання С.Уточкін та М.Єфимов, який 8 берез- ня 1910 р. здійснив над Одесою пер- ший у Росії політ на літаку. У 1908 р. повітроплавальний гур- ток організувався при Київському по- літехнічному інституті, а через рік виникло Київське товариство повітро- плавання. Невдовзі вони об’єдналися в єдине товариство. Поштовхом до відкриття товариства, за словами М. Делоне, стала лекція професора Мос- ковського університету М. Жуковсько- го, яку він прочитав у Києві в груд- ні 1908 року. Керівником товариства став професор політехнічного інсти- туту М.Делоне. У товаристві успіш- но працювали такі видатні конструк- тори і льотчики, як Д.Григорович, І.Сікорський, П.Нестеров, Ф.Андерс, Ф.Ф. Терещенко, брати Касьянен- ко, професор політехнічного інститу- ту О.Кудашев. І.Сікорський, студент КПІ, вніс значний вклад у розвиток ві- тчизняної авіації, він уславився як кон- структор перших у світі надпотужних багатомоторних літаків “Російський 11ÏÈÒÀÍÍß ²ÑÒÎÐ²² ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕÍ²ÊÈ 2012 ¹ 2 ÍÀÓÊÎÂ² ÒÎÂÀÐÈÑÒÂÀ, ØÊÎËÈ, ÇÂ’ßÇÊÈ витязь” та “Ілля Муромець”. Заслуга створення перших гідролітаків типу “летючий човен” належить колиш- ньому студенту КПІ Д.Григоровичу. Сконструйовані ним моделі гідроліта- ків широко використовувались у бойо- вих діях під час Першої світової війни. Лише в Києві протягом 1909-1912 рр. було створено близько 40 дослідних літаків різних типів. 27 серпня 1913 р. над Сирецьким аеродромом у Киє- ві П.Нестеров вперше в історії авіації здійснив одну з найскладніших фігур вищого пилотажу − “мертву петлю”, яка пізніше дістала назву “петлі Не- стерова” [21, с. 45]. З 1909 р. наукові товариства мали щорічно звітуватись про роведену ро- боту як перед своїми членами, так і пе- ред керівництвом інституту. За вказів- кою міністерства просвіти товариства реєстрували і затверджували в охо- ронних відділеннях міністерства вну- трішніх справ. До керівного складу гуртків мали входити провідні профе- сори інституту. Так, головою інженер- ного гуртка у 1909 р. було обрано про- фессора Є.О. Патона [15, с.3]. * * * Новий етап у розвитку української науки розпочався з розпадом Росій- ської імперії. Установчі збори Україн- ської Академії наук (УАН) відбулися у листопаді 1918 р. Першим прези- дентом академії став відомий вчений, мінералог, кристалограф, геохімик В.Вернадський. УАН складалася з трьох відділів і нараховувала 12 членів. 12 лютого 1919 р. в Києві відбулись за- гальні збори учених-засновників ака- демії. У постанові від 4 липня 1919 р. Раднарком УСРР зазначав, що утво- рення Академії наук має першочер- гове значення для розвитку науки в Україні. Уряд взяв на себе фінансуван- ня УАН. Наприкінці 1920 р. у складі її трьох відділів працювали вже три ін- ститути, 26 кафедр, 15 наукових комі- сій та комітетів. ЛІТЕРАТУРА 1. Борьба за науку в царской России. Неизданные письма И.М. Сеченова, И.И. Мечникова, В.О. Ковалевского, С.Н. Ви- ноградского, М.М. Ковалевского и других. – М.:Л., 1931. – С.214. 2. Брайчевський М.Ю. Вступ до історії науки. — К., 1995. — С. 5. 3. Вернадский В.И. О науке. — С. 144. 4. Доклад комиссии по организации земско-городского подотдела и земско-го- родского музея учебному комитету Киев- ского коммерческого института. – 1913. -№1. 5. Жуванов Д. Професор М.Д. Піль- чиков - харківський Тесла. – Х., 2008. 6. Харьковский государственный университет. 1805-1880: Исторический очерк. – С. 23-24. 7. Из истории Киевского политехни- ческого института. – Киев, 1915. – С.247. 8. Инструкция для инспекции Харь- ковского практического технологического института. – Харьков,1885. – 16с. 9. Історія Київського університету. – К., 1959. – С.163. 10. Карацуба С.І. Київське товарис- тво повітроплавання // Нариси з історії природознавства і техніки. – 1972. – Вип. ХVІ. – С.77. 11. Киевский индустриальный инс- титут. Юбилейный сборник к 40-летию института. – С.148. 12. Киевский коммерческий инсти- тут. – Киев,1915. – С.18. 13. Там же. – С.12-13. 14. Там же. – С.26. 15. КПИ. Инженерный кружок.// От- чет о деятельности инженерного кружка за 1909 – 1910 гг. – Киев,1910. – С.3. 16. Краткий исторический очерк 12 ISSN 2077-9496 ÍÀÓÊÎÂ² ÒÎÂÀÐÈÑÒÂÀ, ØÊÎËÈ, ÇÂ’ßÇÊÈ 50-летия Харьковского ветеринарного ин- ститута. – Х., 1910. - С.24-25. 17. Отчет о деятельности правления Инженерного кружка за 1911 - 1912 акаде- мический год. – Киев, 1912. – С.15-16. 18. Сборник технического общества при Харьковском технологическом инсти- туте. – Харьков, 1903. - №1. – С.9 19. Сборник технического общества при Харьковском технологическом инсти- туте. – Харьков, 1903. - №1. – С.9-10. 20. Степанович Е.П. Высшая спе- циальная школа на Украине (конец ХІХ – начало ХХ в.) / АН УССР. Ин-т истории Украины. – К.: Наук. думка, 1991. – 100 с. 21. Труды института истории, естест- вознания и техники АН СССР. – М.,1962. –С.45. Левицкая Н.Н. Развитие науки в высших специальных учебных заведе- ниях Украины. В статье идет речь о развитии науки, образовании и деятель- ности научно-вспомогательных заведений и научных обществ у высших специ- альных учебных заведениях Украины во ІІ-й половине ХІХ в начале ХХ веков. Levicka N.M. Development of science in the higher special educational estab- lishments of Ukraine. The article deals with the development of science, establishment and operation of scientifi c and supporting institutions and scientifi c societies in higher special educational institutions of Ukraine in the second part of XIX – beginning of XX century УДК 621 (091) СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ЗАСАДИ ВИНИКНЕННЯ ТА ЗАКОНОДАВЧІ ОСНОВИ ДІЯЛЬНОСТІ ПІВДЕННО-РОСІЙСЬКОГО ТОВАРИСТВА ТЕХНОЛОГІВ Кушлакова Н.М. (ПВНЗ Західнодонбаський інститут економіки і управління) Розглянуто соціально-економічні умови виникнення Південно-Російського товариства технологів (ПРТТ). На підставі вивчення історії підготовки та затвердження Статуту товариства з’ясовано нормативно-правову базу його відкриття. У науковий обіг вперше введені архівні документи, що розкривають процес заснування Південно-Російського товариства технологів. Розвиток промисловості Росій- ської імперії в ХІХ ст. носив нерівно- мірний характер як за галузевим, так і за територіальним розподілом. Якщо на початку століття активно розвива- ються різноманітні галузі сільськогос- подарського виробництва, а в галузях важкої та гірничовидобувної промис- ловості не спостерігається майже ні- яких змін, то ситуація докорінно змі- нюється в другій половині століття. Після скасування кріпацтва бурхли- вий розвиток усіх галузей народно- го господарства супроводжується впровадженням досягнень науково- технічного прогресу у виробництві. Саме в цей період на теренах Росій- ської імперії починають масово ви-
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-77348
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	2077-9496
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T16:13:36Z
publishDate	2012
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
record_format	dspace
spelling	Левицька, Н.М. 2015-02-27T14:53:53Z 2015-02-27T14:53:53Z 2012 Розвиток науки у вищих спеціальних навчальних закладах України (ІІ-а половина ХІХ – початок ХХ ст.) / Н.М. Левицька // Питання історії науки і техніки. — 2012. — № 2. — С. 2-12. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. 2077-9496 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77348 94 (477) У статті йдеться про розвиток науки, створення та діяльність науково-допоміжних установ та наукових товариств у вищих спеціальних навчальних закладах України у ІІ-й половині ХІХ на початку ХХ століть. В статье идет речь о развитии науки, образовании и деятельности научно-вспомогательных заведений и научных обществ у высших специальных учебных заведениях Украины во ІІ-й половине ХІХ в начале ХХ веков. The article deals with the development of science, establishment and operation of scientific and supporting institutions and scientific societies in higher special educational institutions of Ukraine in the second part of XIX – beginning of XX century. uk Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Питання історії науки і техніки Наукові товариства, школи, зв’язки Розвиток науки у вищих спеціальних навчальних закладах України (ІІ-а половина ХІХ – початок ХХ ст.) Развитие науки в высших специальных учебных заведениях Украины Development of science in the higher special educational establishments of Ukraine Article published earlier
spellingShingle	Розвиток науки у вищих спеціальних навчальних закладах України (ІІ-а половина ХІХ – початок ХХ ст.) Левицька, Н.М. Наукові товариства, школи, зв’язки
title	Розвиток науки у вищих спеціальних навчальних закладах України (ІІ-а половина ХІХ – початок ХХ ст.)
title_alt	Развитие науки в высших специальных учебных заведениях Украины Development of science in the higher special educational establishments of Ukraine
title_full	Розвиток науки у вищих спеціальних навчальних закладах України (ІІ-а половина ХІХ – початок ХХ ст.)
title_fullStr	Розвиток науки у вищих спеціальних навчальних закладах України (ІІ-а половина ХІХ – початок ХХ ст.)
title_full_unstemmed	Розвиток науки у вищих спеціальних навчальних закладах України (ІІ-а половина ХІХ – початок ХХ ст.)
title_short	Розвиток науки у вищих спеціальних навчальних закладах України (ІІ-а половина ХІХ – початок ХХ ст.)
title_sort	розвиток науки у вищих спеціальних навчальних закладах україни (іі-а половина хіх – початок хх ст.)
topic	Наукові товариства, школи, зв’язки
topic_facet	Наукові товариства, школи, зв’язки
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77348
work_keys_str_mv	AT levicʹkanm rozvitoknaukiuviŝihspecíalʹnihnavčalʹnihzakladahukraíniííapolovinahíhpočatokhhst AT levicʹkanm razvitienaukivvysšihspecialʹnyhučebnyhzavedeniâhukrainy AT levicʹkanm developmentofscienceinthehigherspecialeducationalestablishmentsofukraine

Розвиток науки у вищих спеціальних навчальних закладах України (ІІ-а половина ХІХ – початок ХХ ст.)

Institution

Similar Items