Малярський геній Шевченка у творчій системі координат В.Овсійчука
Saved in:
| Published in: | Народознавчі зошити |
|---|---|
| Date: | 2009 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут народознавства НАН України
2009
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77376 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Малярський геній Шевченка у творчій системі координат В.Овсійчука / С. Павлюк // Народознавчі зошити. — 2009. — № 3-4 (87-88). — С. 298-301. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860096557337018368 |
|---|---|
| author | Павлюк, С. |
| author_facet | Павлюк, С. |
| citation_txt | Малярський геній Шевченка у творчій системі координат В.Овсійчука / С. Павлюк // Народознавчі зошити. — 2009. — № 3-4 (87-88). — С. 298-301. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Народознавчі зошити |
| first_indexed | 2025-12-07T17:26:36Z |
| format | Article |
| fulltext |
298 3-4’2009 Народознавчi Зошити
Статтi
Степан ПАВЛЮК
МАЛЯРСЬКИЙ ГЕНIЙ ШЕВЧЕНКА
У ТВОРЧIЙ СИСТЕМI
КООРДИНАТ В.ОВСIЙЧУКА
Stepan PAVLUK. Shevchenko’s Pictoral Genius in
Ovsiychuk’s Creative System of Co-Ordinates.
Iсторiї українського мистецтва уже бiльше нiж
тисяча рокiв, тодi як нацiональне мистецтвознавс-
тво перейшло лишень столiтнiй рубiж. Адже вiдо-
мо, що мистецькi стилi, тенденцiї, напрями фор-
муються, коли присутнiй аналiтичний погляд на
художнiй процес. Одночасно, власне естетичною
оцiнкою створених архiтектурних споруд, маляр-
ських полотен чи скульптурних зображень їх вво-
диться у системну площину цивiлiзацiйних на-
буткiв. Професiйне критичне осмислення худож-
нього процесу свiтових цивiлiзацiй i тогочасного
європейського мистецького життя сформувалося у
ХIХ ст. i склалося у наукову цiлiсть, яку прийня-
то називати мистецтвознавчою наукою. Поява пе-
рiодичних видань, їх масовiсть, у яких постiй-
но велась мова про культурне життя, дiахронно
охоплюючи давнi пласти творчих набуткiв мит-
цiв, стали основою аналiтичного пiдходу до того-
часного творчого процесу, що може характеризу-
ватися як система знань про даний предмет, що
власне i є наукою.
Багаточисельною була перiодика в Українi у
другiй пол. ХIХ – поч. ХХ ст., зокрема у її
захiднiй частинi, у якiй насвiтлювалися не тiльки
окремi подiї з мистецького життя, але й подава-
лась широка порiвняльна оцiнка художнiх засобiв,
стилiв, пластики тощо. Склалися два мистецтво-
знавчi центри в Українi – київський i львiвський.
Перший з них тяжiв до методологiї i стилю пода-
чi, характерних московським мистецтвознавцям,
тодi як у Львовi дотримувалися засад захiдно-
європейських вимог до аналiзу художнього тво-
ру, хоч уникнути режимно-iдеологiчних настанов
радянсько-комунiстичної системи не всiм ученим
вдавалось. Зокрема пильно вiдстежувалась сфе-
ра дослiдження сакрального мистецтва. I все ж у
серед. ХХ ст. появляються прекраснi дослiдже-
ння Павла Жолтовського про український живо-
пис i безпосередньо про iконопис; Григорiй Лог-
вин описує у “Подорожах по Українi” архiтектур-
нi пам’ятки, любуючись церковним зодчеством та
iншим.
Завершення ХХ ст. i поч. ХХI ст. знаменує
собою низкою унiкальних праць доктора мистец-
твознавства, лауреата Нацiональної премiї Укра-
їни iм. Тараса Шевченка, члена-кореспондента
Академiї мистецтв Володимира Овсiйчука, твор-
чий доробок якого можна розглядати як но-
вий, синтетичний етап у мистецтвознавчiй науцi
України.
Присутнiсть Овсiйчука у мистецтвознавчiй,
пам’яткоохороннiй сферах уже бiльше анiж пiв-
столiття стало певною епохою українського мис-
тецтвознавства – яскраво вирiзнило науку, по-
силило її теоретичнi засади, методично i стилiс-
тично поглибилось розумiння художнього явища,
надалось iсторико-суспiльного контексту тощо.
А все почалось з працi в Картиннiй галереї.
З Kартинною галереєю в Овсiйчука буде пов’я-
СТЕПАН ПАВЛЮК. Малярський генiй Шевченка... 299
зано багато цiкавих, iнколи драматичних, пiзна-
вальних 27 творчих рокiв. Непоганi теоретичнi
знання, хороша фактологiчна база у царинi мис-
тецтва, набутi самотужки, у сприятливих умовах
музею вилились у системне i глибоке пiзнання
сутi мистецтва – iсторiї мистецтва, музеєзнавст-
ва, теорiї кольору тощо. А ще до того додалися
непоганi навички у малюваннi.
Фондовi збiрки галереї потребували реставра-
торiв, яких бракувало не лише у Львовi, але й
в Українi загалом. Жереб випав на В.Овсiйчука
набути майстерностi реставратора в реставрацiй-
них майстернях Ермiтажу. Молодий заповзятли-
вий мистецтвознавець у Ермiтажi здобуває дип-
лом реставратора високої квалiфiкацiї, ще й при
цьому потоваришує з багатьма вiдомими вчени-
ми. Людська дружба залишиться назавжди. Вiн
при найменшiй нагодi вiдвiдуватиме Ермiтаж, i
там залюбки його чекатимуть. Володiючи даром
оповiдача, Володимир Овсiйчук захоплено гово-
ритиме про малярськi тенденцiї в Українi, про су-
спiльнi проблеми, говоритиме вiдверто, i за це ще
бiльше шануватиме його творча елiта Ермiтажу.
Здiбному молодому чоловiковi в Ермiтажi запро-
понують вступити в аспiрантуру, чим вiн залюб-
ки скористається. Виник цiкавий штрих при виб-
раннi теми дисертацiї, що пiдкреслив свiтоглядну
i полiтичну свободу пiтерської елiти. На Овсiй-
чукову пропозицiю обрати предметом дослiджен-
ня щось iз малярства Францiї А.Iзергiна, вiдома
вчена i дружина директора Ермiтажу академiка
Й.Орбелi, делiкатно не погодиться та висловить
мiркування, що французи про себе напишуть кра-
ще, а йому варто було б зайнятися давнiм україн-
ським мистецтвом. I кандидатська дисертацiя бу-
ла присвячена дослiдженню мистецької культури
Галичини. Захист дисертацiї вiдбувся у 1966 р.
Усе бiльше тривожився, що бракує часу на ре-
алiзацiю значних наукових задумiв. Науковi i по-
пулярнi статтi його давно уже не влаштовували.
Вiн прагнув науково виразитись. I така нагода
трапилась. У 1979 р. директор Державного Му-
зею етнографiї та художнiх промислiв Академiї
наук, тодi ще УРСР, проф. Ю.Гошко запропонує
йому перейти на постiйну наукову працю у вiддiл
мистецтвознавства, яким керував славний вчений
П.Жолтовський. I хiба не повiриш у щастя! Во-
лодимир Овсiйчук погодився.
Не промине i кiлька рокiв, як наче з наукового
конвеєра почнуть виходити у свiт одна за одною
монографiї. У видавництвi “Мистецтво” 1983 р.
появиться книга “Образотворче мистецтво Югос-
лавiї”, i вже у видавництвi “Наукова Думка” вер-
сталася iдеологiчно винятково смiлива монографiя
“Українське мистецтво другої половини XVI –
першої половини XVII ст.: Гуманiстичнi та ви-
звольнi iдеї”. I це на поч. 1980-их рр., перiоду
брежнєвського шовiнiстичного мракобiсся!
Недостатньо оцiнити iдеологiчнi акценти у цiй
книзi як смiливi, ще радше революцiйнi. До
В.Овсiйчука з такою повнотою ще нiхто не на-
смiлився сказати так системно, доказово i повно-
голосне про Ренесанс в Українi.
Одночасно з цiєю ґрунтовною монографiєю на
свiт появиться у видавництвi “Мистецтво” ще
одна книга – “Українське мистецтво другої по-
ловини XIV – першої половини XVII столiття”,
у якiй автор пiдсилить доказовiсть ренесансного
руху в Українi i тiльки делiкатно на сей раз зро-
бить натяк на поширення української iкони поза
етнiчною територiєю, яку сусiднi народи залучи-
ли у масив свого культурного надбання, начебто
створеного у їхньому середовищi.
Незабутньою для уже визнаного в Українi ма-
естро стане подiя, коли його науковий доробок,
у якому ґрунтовно утверджується творча сила
українцiв, їх європейський рiвень та художня сти-
лiстика, гуманiстична iдеологiя, буде вшановано
Нацiональною премiєю України iм. Т.Шевченка.
Несподiване, але заслужене визнання. Пам’ятний
1994 рiк.
Європейськi народи XVII-XVIII ст. жили у
стихiї просвiтницької iдеологiї, в пiдґрунтi якої
були закладенi iдеї свободи, рiвностi природних
прав людини, тодi як Україна, пригнiчена невiг-
лаством московського абсолютизму, могла i не
знайти у собi iнтелектуальних, подвижницьких
потуг на започаткування прогресивного просвiт-
ницького руху. Однак знайшла. Когорта україн-
ських просвiтителiв – С.Десницький, Я.Козель-
ський, П.Лодiй, В.Каразiн та iншi розбудили су-
спiльство до боротьби за власну гiднiсть, як осно-
ву у спротивi московськiй самодержавнiй рутинi.
Українська iнтелiгенцiя XVIII-XIX ст. сконцен-
трувала увагу суспiльства на визначальних прик-
метах етнiчної спiльностi, якими виступали на-
роднi традицiї способу життя, побуту, фольклор,
мова, лiтература, мистецтво тощо.
300 3-4’2009 Народознавчi Зошити
I вчений шукав вiдображення цього процесу й
у мистецтвi. Вiн розкрив у мистецьких творах
еволюцiю вiд стану розгубленостi, роздуму i не-
рiшучостi, до усвiдомленого нацiонального само-
виразу, який проявиться у новiй суспiльнiй течiї
– романтизмi. Царат нав’язуватиме класицизм,
щоб внести в Україну чужу iдеологiю росiйської
iмперiї, а мистецькi твори на противагу яскра-
вiтимуть нацiональним колоритом й образнiстю.
У монографiї “Класицизм i романтизм в україн-
ському мистецтвi” (2001) В.Овсiйчук засобами
мистецтва блискуче пояснює українськi суспiльнi
колiзiї. Вiн робить висновок, що енергiйна поява
романтизму, не тiльки як мистецького стилю, а
радше течiї, стала свiтоглядним i суспiльним ви-
разом нацiонального почуття i настрою. Настрою
одержимого у боротьбi за нацiональнi iдеали, на-
строю вiдваги i героїзму.
Дослiдник невпинно шукає ще те невивчене,
яке є квiнтесентним для культурної iсторiї наро-
ду. Першоосновними стали працi про українсь-
кий Ренесанс, генезу мистецтва iкономалювання
i його українську своєрiднiсть, стихiю українсь-
кого романтизму в мистецтвi тощо. Працюючи
над згаданими темами, В.Овсiйчук весь час при-
глядався до сокровенної наукової проблеми, якою
є малярська велич Т.Шевченка. Його вабив єв-
ропейський контекст Т.Шевченка, його справжня
малярська культура, а не поверхова iнтерпретацiя
його художньої творчостi, хоча й у хорошому пат-
рiотичному розумiннi як нацiонального Месiї.
Висока Шевченкова творчiсть, чистота почут-
тiв, непохитнiсть у обранiй нелегкiй долi пригор-
нула до нього народ, який з “Кобзарем” змiцнив
свою одержимiсть на святому шляху нацiональ-
ної незалежностi. Одночасно багато пiдкорених
народiв причастились Шевченковою свободолюб-
нiстю, розгорнули прапори визвольної боротьби,
а iншi захоплювались небуденним талантом i смi-
ливою вдачею. Особливо у росiйському середови-
щi iнтелектуальної елiти сприймали Шевченка як
одного з найталановитiших поетiв епохи, а заодно
i найбiльш народним. “Тараса Шевченка я став-
лю поруч з iншими поетами-нацiоналiстами, але
жоден з них, навiть великий з великих – Мiцке-
вич, не виявляв своєї любовi до вiтчизни в такiй
зворушливiй формi, з такою майже шаленою си-
лою” – так вишукано пiдкреслив своє розумiння
мiсiї поета вiдомий росiйський вчений Анатолiй
Луначарський. Овсiйчук розумiє, що Шевченко
у наш час бiльше пiзнаний як поет, письменник,
який своїм невгасимим словом розбурхав душу
народу до волi, наповнив її вiрою в свою щасливу
будучнiсть як суверенної нацiї. Однак, невипра-
вдано мало дослiдники творчостi поета впродовж
пiвтора столiття звертали увагу на його яскравий
талант художника. Огляд малярської спадщини
Шевченка мав здебiльшого фрагментарний хара-
ктер – протрактовувались лише окремi живописнi
полотна, якi стали хрестоматiйними, та ще якоюсь
частиною рiзножанрових художнiх творiв iлюс-
трувалось подвижницьке життя Кобзаря. Iнтер-
претацiя цього дивовижного спадку здебiльшого
велась у руслi iдеологiчних вимог окупацiйних ре-
жимiв i особливо дошкульних, ненависницьких з
боку росiйської царської i неймовiрно нестерпної
влади комунiстичного перiоду. Адже свiт не має
прикладу, щоб одна особа була настiльки яскрава,
талановита, винятково обдарована у двох iпоста-
сях – поета i художника. Та ще й крiпак з по-
неволеної України! Генiальний самородок!? Так,
неабиякi природнi задатки, якi могли i згаснути,
якби не окремi сприятливi i несподiванi епiзоди
в життi Шевченка, неначе з велiння вищих ду-
ховних сил, а в основному – це його настирлива
вдача, завзятiсть i одержимiсть.
Складно уявити, що без повноцiнної освiти
Шевченковi вдалось би осягнути вершини май-
стерностi слова, а особливо малярства, лише од-
ним природним даром. Перебування допитливого
юнака у Вiльно, а передусiм у Петербурзi, маючи
можливiсть читати наукову, iсторичну, мистец-
твознавчу лiтературу, художнi твори, зустрiчi з
освiченими особами стали для Шевченка справж-
нiм унiверситетом. Змiстом своєї поезiї, повiстей,
сюжетом малярських творiв вiн переконає скеп-
тикiв щодо вiдсутностi системної освiти у тому,
що йому зрозумiла i знана свiтова iсторiя i свi-
товi цивiлiзацiйнi процеси, а понад усе iсторiя i
культура свойого краю. Петербурзька Академiя
мистецтв, а зокрема Карл Брюллов та iншi пе-
дагоги й друзi створять умови для формування
чiткої системи хаотично набутих знань. Проника-
ючи у суть явищ, Шевченко опанує закономiрно-
стi суспiльних, iсторичних, культурних процесiв,
пiзнає шлях людства i його постiйну боротьбу за
справедливi засади свого iснування на принци-
пах рiвностi i братерства. Гуманiстичнi iдеї епохи
СТЕПАН ПАВЛЮК. Малярський генiй Шевченка... 301
Вiдродження, якi переллються в загальноєвропей-
ський просвiтницький рух за справедливий дер-
жавний устрiй, який шанував би вiльну природу
людини, стали свiтоглядним єством його життє-
вої фiлософiї. I Шевченко засвоєну та набуту па-
лку любов до особи велично пiдкреслить у своїй
малярськiй творчостi. Вiн не повторюватиме ма-
нери живописного письма давньогрецьких, рим-
ських художникiв чи художникiв середньовiчної
Європи, а передасть з особливою вишуканiстю
пригнiчений настрiй своїх уярмлених краян, пода-
ючи з глибокою тривогою їх психологiчний стан,
залучаючи рiзноманiтнi малярськi засоби, засто-
совуючи жанрове багатство. Синiвська любов до
своєї землi, високий малярський хист, знання iс-
торичної долi народу, академiчна художня освiта
– цi чинники закладенi в основi появи багатьох
дивовижних полотен, таких як “Селянська роди-
на”, “Притча про блудного сина”, “Катерина” то-
що, а особливо у його графiчних та акварельних
роботах.
Десяток рокiв роздумiв, мiркувань, побивань,
здогадок, переживань В.Овсiйчука над мистець-
кою палiтрою Шевченка, величезним бажанням
упiймати суть його малярського єства у контекстi
iсторичної долi України, щоб бути з його спад-
ком художника не сформалiзовано, а органiчно
небуденного талану, врештi повноголоса i вичер-
пно сказати, що Шевченко “...залишається про-
вiдним митцем в iсторiї українського мистецтва
XIX столiття. Шевченко-художник вражає висо-
кою культурою малюнка, вiн належить до невели-
кого гурту найвидатнiших акварелiстiв свiту, а як
художник-портретист – вроджений майстер цього
жанру та наче призначений долею зберегти об-
рази великої кiлькостi людей України, Росiї, Ка-
захстану. А “Притча про блудного сина” – його
генiальне творiння, входить у шеренгу видатних
творiв європейського мистецтва XIX столiття”.
Монографiя “Мистецька спадщина Тараса
Шевченка у контекстi європейської художньої
культури”, пiдготовлена вiдомим мистецтвознав-
цем, лауреатом Нацiональної премiї України
iм. Т.Шевченка, членом-кореспондентом Ака-
демiї Мистецтв України, професором, завiдува-
чем вiддiлу мистецтвознавства Iнституту наро-
дознавства НАН України Володимиром Овсiй-
чуком, ґрунтовно розкриває малярську майстер-
нiсть Шевченка. Виключно цiкава стильова особ-
ливiсть цього дослiдження полягає в тому, що
автор синтетична розглядає постать Шевченка у
всiх його проявах – громадянськiй, поетичнiй, ма-
лярськiй, чим досягається повнота образу, який
виявився для українського народу незборимою
силою у вiкових прагненнях нацiональної Сво-
боди, морально-естетичною опорою на цьому ве-
личному Шляху, а врештi – Лицарем нацiї i її
Провiдником.
В.Овсiйчуковi вдалося пiднятись у розумiннi
Шевченкового творчого генiя так високо, куди не
сягає наш буденний зiр, завдяки кiльком чинни-
кам – аналiтичному вивченню свiтової малярсь-
кої культури, глибокому пiзнанню iсторiї Украї-
ни, незмiрної любовi до свойого народу i постатi
Шевченка.
Монографiя стане помiтним явищем у систе-
мi координат Генiя Т.Шевченка. До сьогоднi так
повно i вичерпно нiхто не представив малярську
велич Кобзаря, його нацiональну iдеологiю, втi-
лену в художньому осмисленнi iсторичної пам’ятi
народу, його внутрiшньої зорiєнтованостi до на-
цiональної свободи.
Автор своєю працею, написаною з одержимiс-
тю мандрiвника у пустелi, який за будь-яких умов
прагне досягти своєї мети, пiдкреслив Франкове
розумiння величi Шевченка: “Найкращий i най-
цiннiший скарб доля дала йому лише по смертi –
невмирущу славу i всерозквiтаючу радiсть, яку в
мiльйонiв сердець все наново збуджуватимуть йо-
го твори. Таким був i є для нас, українцiв, Тарас
Шевченко”.
Професор В.Овсiйчук доклав своєї душi, сер-
ця i розуму, щоб ще одна грань Шевченкового
дару, малярська, стала частинкою свiтової худож-
ньої культури.
Цьогорiч вшановуємо 85-i роковини вiд дня
народження цiєї унiкальної для української куль-
тури Особи, сповненої творчих задумiв, неопису-
вано щасливої за долю українського народу, який
здобув вимрiяну Соборнiсть i Державу! Вiтаємо
нашого ювiляра з особливою державною нагоро-
дою за подвижницьке творче i громадянське жит-
тя – Орденом “Ярослава Мудрого” V ступеня.
Натхнення, радощiв Вам, Маестро, на
многолiття!
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-77376 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1028-5091 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:26:36Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Інститут народознавства НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Павлюк, С. 2015-02-28T06:34:41Z 2015-02-28T06:34:41Z 2009 Малярський геній Шевченка у творчій системі координат В.Овсійчука / С. Павлюк // Народознавчі зошити. — 2009. — № 3-4 (87-88). — С. 298-301. — укp. 1028-5091 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77376 uk Інститут народознавства НАН України Народознавчі зошити Статті Малярський геній Шевченка у творчій системі координат В.Овсійчука Shevchenko’s Pictoral Genius in Ovsiychuk’s Creative System of Co-Ordinates Article published earlier |
| spellingShingle | Малярський геній Шевченка у творчій системі координат В.Овсійчука Павлюк, С. Статті |
| title | Малярський геній Шевченка у творчій системі координат В.Овсійчука |
| title_alt | Shevchenko’s Pictoral Genius in Ovsiychuk’s Creative System of Co-Ordinates |
| title_full | Малярський геній Шевченка у творчій системі координат В.Овсійчука |
| title_fullStr | Малярський геній Шевченка у творчій системі координат В.Овсійчука |
| title_full_unstemmed | Малярський геній Шевченка у творчій системі координат В.Овсійчука |
| title_short | Малярський геній Шевченка у творчій системі координат В.Овсійчука |
| title_sort | малярський геній шевченка у творчій системі координат в.овсійчука |
| topic | Статті |
| topic_facet | Статті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77376 |
| work_keys_str_mv | AT pavlûks malârsʹkiigeníiševčenkautvorčíisistemíkoordinatvovsíičuka AT pavlûks shevchenkospictoralgeniusinovsiychukscreativesystemofcoordinates |