Орнамент на тлi й полях українських iкон XVI ст.: до проблеми становлення декоративної системи ренесансних iконостасiв
Saved in:
| Published in: | Народознавчі зошити |
|---|---|
| Date: | 2009 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут народознавства НАН України
2009
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77380 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Орнамент на тлi й полях українських iкон XVI ст.: до проблеми становлення декоративної системи ренесансних iконостасiв / О. Герій // Народознавчі зошити. — 2009. — № 3-4 (87-88). — Бібліогр.: 29 назв. — С. 330-336. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-77380 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Герій, О. 2015-02-28T09:26:37Z 2015-02-28T09:26:37Z 2009 Орнамент на тлi й полях українських iкон XVI ст.: до проблеми становлення декоративної системи ренесансних iконостасiв / О. Герій // Народознавчі зошити. — 2009. — № 3-4 (87-88). — Бібліогр.: 29 назв. — С. 330-336. — укp. 1028-5091 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77380 uk Інститут народознавства НАН України Народознавчі зошити Статті Орнамент на тлi й полях українських iкон XVI ст.: до проблеми становлення декоративної системи ренесансних iконостасiв The Ornament on Background and Margins in Ukrainian Icon of XVI c.: To a Problem of Decorative System and Its Formation in Renaissace Iconostaces Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Орнамент на тлi й полях українських iкон XVI ст.: до проблеми становлення декоративної системи ренесансних iконостасiв |
| spellingShingle |
Орнамент на тлi й полях українських iкон XVI ст.: до проблеми становлення декоративної системи ренесансних iконостасiв Герій, О. Статті |
| title_short |
Орнамент на тлi й полях українських iкон XVI ст.: до проблеми становлення декоративної системи ренесансних iконостасiв |
| title_full |
Орнамент на тлi й полях українських iкон XVI ст.: до проблеми становлення декоративної системи ренесансних iконостасiв |
| title_fullStr |
Орнамент на тлi й полях українських iкон XVI ст.: до проблеми становлення декоративної системи ренесансних iконостасiв |
| title_full_unstemmed |
Орнамент на тлi й полях українських iкон XVI ст.: до проблеми становлення декоративної системи ренесансних iконостасiв |
| title_sort |
орнамент на тлi й полях українських iкон xvi ст.: до проблеми становлення декоративної системи ренесансних iконостасiв |
| author |
Герій, О. |
| author_facet |
Герій, О. |
| topic |
Статті |
| topic_facet |
Статті |
| publishDate |
2009 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Народознавчі зошити |
| publisher |
Інститут народознавства НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
The Ornament on Background and Margins in Ukrainian Icon of XVI c.: To a Problem of Decorative System and Its Formation in Renaissace Iconostaces |
| issn |
1028-5091 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77380 |
| citation_txt |
Орнамент на тлi й полях українських iкон XVI ст.: до проблеми становлення декоративної системи ренесансних iконостасiв / О. Герій // Народознавчі зошити. — 2009. — № 3-4 (87-88). — Бібліогр.: 29 назв. — С. 330-336. — укp. |
| work_keys_str_mv |
AT geríio ornamentnatliipolâhukraínsʹkihikonxvistdoproblemistanovlennâdekorativnoísistemirenesansnihikonostasiv AT geríio theornamentonbackgroundandmarginsinukrainianiconofxvictoaproblemofdecorativesystemanditsformationinrenaissaceiconostaces |
| first_indexed |
2025-11-26T14:04:13Z |
| last_indexed |
2025-11-26T14:04:13Z |
| _version_ |
1850625756283011072 |
| fulltext |
330 3-4’2009 Народознавчi Зошити
Статтi
Оксана ГЕРIЙ
ОРНАМЕНТ НА ТЛI Й ПОЛЯХ
УКРАЇНСЬКИХ IКОН XVI СТ.:
ДО ПРОБЛЕМИ СТАНОВЛЕННЯ
ДЕКОРАТИВНОЇ СИСТЕМИ
РЕНЕСАНСНИХ IКОНОСТАСIВ
Oksana GERII. The Ornament on Background and
Margins in Ukrainian Icon of XVI c.: To a Problem
of Decorative System and Its Formation in Renaissace
Iconostaces.
Дослiдження змiн в орнаментуваннi тла й по-
лiв (берегiв)1 українських iкон впродовж XVI ст.
розкриває перед нами цiкавi аспекти духовного
життя народу, доповнює наше уявлення про тi
внутрiшнi й зовнiшнi процеси, якi вiдбувались в
образно-художнiй системi українського сакраль-
ного мистецтва i були наслiдком, як слушно вiд-
значав В.А.Овсiйчук, впливiв ренесансного гума-
нiстичного свiтогляду2.
У XV i майже до серед. XVI ст. орнамент
на нiмбах, тлi та полях українських iкон був до-
сить скромний, а часто й зовсiм вiдсутнiй. У пе-
реважнiй бiльшостi великоформатних та однофi-
гурних iкон тло вище позему зафарбовувалось в
один локальний колiр – червоний, зелений, блiдо-
жовтий (аурiпiгмент) тощо – без жодного орна-
менту, лише з пiдведеною iншим кольором смуж-
кою опушки, на якiй iнодi були намальованi зо-
1Iконний щит має заглиблення – ковчег, в якому ма-
лювали зображення, i незаглиблену рамку, яку називають
полями (див.: Пещанський В., Свєнцiцкий I. Iконописна
технiка та її джерела.– Львiв: НМЛ, 1923.– С. 18.) або
берегами (див.: Свєнцiцька В.I., Сидор О.Ф. Спадщина
вiкiв: Українське малярство XIV–XVIII ст. у музейних ко-
лекцiях Львова.– Львiв: Каменяр, 1990.– С. 54.
2Овсiйчук В.А. Українське мистецтво другої половини
ХVI – першої половини XVII ст.: Гуманiстичнi та визво-
льнi iдеї.– К.: Наук. Думка, 1985.– С. 7, 117.
лотом або бiлилами непримiтнi зiрочки чи квi-
точки. В окремих, дорогоцiнних iконах, тло яких
було золочене, тонесенькими гравiрованими лiнi-
ями i крапками наносили легкий, малопомiтний
орнамент, здебiльшого ромбiчної сiткової компо-
зицiї. Таким самим способом – гравiруванням у
левкасi, пiдсиленим iнодi поєднанням лискованих
i матових поверхонь, виконувався скромний де-
кор на золотих нiмбах святих. Серед його моти-
вiв – ромбiчна сiтка, утворена тонкими лiнiями
i крапками або чотирипелюстковими, зробленими
циркулем, квiтками, чи два-три ряди променiв,
чи рослинна гiлка3. Вiзерунки на золоченому тлi
або нiмбах були дуже ретельно, акуратно, гео-
метрично правильно прокресленi, але такi дрiбнi
i тонкi, що, здається, майстри старались зроби-
ти їх не стiльки для того, щоб милувати погляд
присутнього у церквi, скiльки для самої iкони,
для пiднесення її символiчного статусу, виявлен-
ня духовного сяйва4. Оскiльки орнамент на тлi i
нiмбах сприймався одним iз образно-символiчних
виражальних засобiв iкони, його репертуар моти-
вiв був обмежений, весь час повторюваний, тобто
канонiзований. Дозволених духовною традицiєю
мотивiв (хрестово-ромбових i променястих) цiл-
ком вистарчало для пiдсилення внутрiшньої сим-
волiчної наповненостi iкони, естетично-чуттєвий
потяг людини до рiзноманiтностi не мав у цьому
випадку жодної ваги. Значення власне прикраси
зберiгали лише орнаментальнi фризи на берегах
iкон, якi нагадували i успiшно замiняли оздобле-
ну раму. Однак таких орнаментованих берегiв до
середини XVI ст. було вiдносно мало, а якщо й
були, то переважно на iконах, що розташовува-
лись в iнтер’єрi церкви окремо вiд iнших5.
3Варiанти орнаментацiї нiмбiв на iконах 15 ст. поданi в
М.Драгана. Українська декоративна рiзьба XVI-XVIII ст.–
К.: Наук. Думка, 1970.– С. 12.– Табл. 1.
4Великий вплив на таке сприйняття iкон мав iсихазм,
що вiдзначає ряд дослiдникiв, зокрема Успенский А. Бо-
гословие иконы в православной церкви.– Москва, 1989.–
С. 223-238; Walter Ch. The Origins of Iconostasis // Eastern
Churches Review.– 1971.– Vol. 3.– P. 251-267.
5Для прикладу див. iкону “Страшний суд” з Мшанця,
кiн. XV – поч. XVI ст. (НМЛ), опублiковану: Свєнцiць-
ка В.I., Сидор О.Ф. Спадщина вiкiв.– № 18.
ОКСАНА ГЕРIЙ. Орнамент на тлi й полях... 331
Загалом, бiльшiсть легко орнаментованих об-
разiв XV – поч. XVI ст. належала до нижнього
ярусу оздоби церкви, тобто до тих “поклiнних”
iкон, до яких близько пiдходили вiрнi, зверта-
ючись зi своїми молитвами та проханнями6. Їх ор-
намент навiть технiчно був виконаний так, що йо-
го можна було розгледiти тiльки зблизька, при iн-
дивiдуальному, безпосередньому спiлкуваннi вiр-
ного з iконою. Для повнiшої характеристики оз-
доблення цього перiоду необхiдно згадати про iс-
нування практики накладання в окремих випад-
ках на особливо шанованi iкони (чудотворнi, хра-
мовi, намiснi тощо) металевих шат (окладiв, риз).
Як правило, шати для iкони справляли церковнi
громади або багатi донатори з вотивною метою
– на “вiдпущення грiхiв” i осягнення “ласки Бо-
жої”7. На жаль, охарактеризувати орнамент ран-
нiх шат важко, оскiльки вiдсутнi збереженi зраз-
ки, лише слiди їх крiплень на iконних щитах та
писемнi згадки свiдчать про їх iснування8.
За умови звуженого канонiзованого репертуару
мотивiв орнаменту тла i нiмбiв iкон XV – пер-
шої пол. XVI ст. часто однакове декоративне рi-
шення було притаманне творам, якi призначались
для рiзних церков у рiзних регiонах, i навпаки, в
однiй церквi, навiть в одному ярусi передвiвтар-
ної перегородки могли опинитись iкони iз рiзним
орнаментом на нiмбах, тлi, чи металевому окладi.
Взагалi, з аналiзу збереженого на сьогоднi джере-
льного матерiалу, складається враження, що в час
6У фаховiй лiтературi не раз наголошувалось на дво-
частиннiй символiчнiй структурi оздоби церкви: нижньо-
му “поклонному” ярусi i верхнiх “доктринальних” яру-
сах, в зображеннях яких втiлено найважливiшi символiко-
догматичнi iдеї. Зокрема, дослiдження цього питання див.:
Лидов А. Иконостас: итоги и перспективы исследования //
Иконостас.– Москва: Прогресс-традиция, 2003.– С. 18.
7Див.: Стерлигова И.А. Драгоценное убранство алтарей
древнерусских храмов ХI-ХIII вв. (по данным письменных
источников) // Иконостас.– Москва: Прогресс-традиция,
2000.– С. 360-378.
8У Києво-Печерському патерику першою третиною
XIII ст. датована згадка про чорноризця Еразма, який
“имђа богатство много, и все, еже имђа, на церковную
потребу истроши, и иконы многы окова”. Див.: Абрамо-
вич Д.I. Києво-Печерський патерик.– К., 1931 / репринтне
вид-ня.– К.: Час, 1991.– С. 119.
готики не дбали про взаємне узгодження вмiще-
них на однiй передвiвтарнiй перегородцi iкон не
тiльки за спiльним декоративним чи кольоровим
вирiшенням тла, але навiть за розмiрами. Так,
три iкони: “Богородиця-Одигiтрiя” (117 х 97 см),
“Св. Микола” (140 х 97,3 см) i “Св. Параскева”
(137 х 87 см) з церкви Св. Дмитра в Жогати-
нi (XV ст.)9 рiзняться i розмiрами, i кольором
тла. З одного боку, можемо вбачати у цьому фа-
ктi вияв властивої готицi прихильностi до асимет-
рiї i контрастних кольорових зiставлень, що були
присутнi i в архiтектурi будинкiв, i в живописi,
i, навiть, у тканинах та одязi. Однак стильовi
1. Намiсна iкона Богородицi з церкви св. Дмитрiя в
Жогатинi. XV ст. Музей народної архiтектури в Сяноку.
уподобання – неповне пояснення, адже тодi вмi-
ли створювати й величнi ансамблi з продуманими
до дрiбниць i взаємно зiставленими складовими
частинами10. Очевидно, рiзновеликi й ансамблево
9Зберiгаються в Музеї народної архiтектури в Сяноку.
10Наприклад, система розписiв Троїцької каплицi Лю-
блiнського замку (1418). Див.: Różycka Bryzek A.
Freski bizantyńsko-ruskie fundacji JagieÃlÃly w kaplicy zamku
Lubelskiego.– Lublin, 2000.
332 3-4’2009 Народознавчi Зошити
неузгодженi iкони вмiщували у тяблову конструк-
цiю11 тому, що сприймали кожну iкону як само-
цiнну семантичну одиницю, i не бачили потреби
її пристосування до зовнiшнього вигляду сусiднiх
iкон. В той час уми богословiв бiльше турбувала
проблема правильного семантичного пiдбору iкон,
в сукупностi яких було б символiчно представле-
но таїнство жертви i спасiння, яке звершувалось у
вiвтарi, закритому iконостасною стiною для при-
сутнiх у навi.
Сприйняття кожної iкони як самодостатньої, як
окремої розповiдi iз священної iсторiї, пiдтвер-
джує i те, що багато великоформатних iкон сере-
дньовiччя, в тому числi i тi, що вмiщувались в
нижньому ярусi iконостасу, мали довкола серед-
ника клейма зi сценами, якi повнiше розкривали
сакральний образ. Так само й орнамент на тлi
i нiмбах iкон XV – на поч. XVI ст. був узго-
джений тiльки з самою внутрiшньою образно-
художньою структурою iкони, i нiяк не спiввiд-
носився iз сусiднiми живописними творами.
Однак, ближче до серед. XVI ст. орнамент
на українських iконах починає змiнюватись. Ле-
две помiтнi гравiрованi орнаменти на золочено-
му тлi набувають виразнiшої форми, їх прокре-
сленi лiнiї стають грубiшi, складовi елементи –
бiльшi, за допомогою густого штрихування окре-
мих площин суттєво збiльшується контрастнiсть
орнаменту. Осмiлiвши в такiй манерi гравiрува-
ння вiзерункiв на позолоченому або посрiблено-
му i тонованому жовтим лаком тлi, наступний
крок українськi майстри зробили до витискання
рельєфного орнаменту в левкасному шарi. Вiзе-
рунки набули пiдсиленої свiтло-тiньовими ефекта-
ми об’ємностi, їх контури i мотиви набули чiткої
видимостi здаля. Звужений репертуар орнамента-
льних мотивiв середньовiчних iкон тепер значно
збагатився – ретельний дослiдник М.Драган ви-
окремив аж 16 рiзних способiв декорування тла i
40 варiантiв вiзерункiв полiв iкон другої половини
11До середини XVI ст. українськi iконостаси були пе-
реважно тяблової конструкцiї, тобто iкони, намальованi на
дерев’яних щитах, встановлювали на поличку або прикрiп-
лювали до поперечних балок – тябел. Див.: Свєнцiцкий I.
Iконопись Галицької України XV-XVI вв.– Львiв, 1928.–
С. 87.
XVI ст.12. Iконописнi майстернi, якi ранiше ро-
били однотипнi, бо канонiзованi, вiзерунки, тепер
демонструють оригiнальнiсть у композицiї й тра-
ктуваннi мотивiв, виявляють свої особистi уподо-
бання, впiзнаванiсть притаманних окремим майс-
терням чи навiть iндивiдуальним майстрам манер
декорування13. Орнамент стає панiвним способом
заповнення тла iкон, яке вiдтепер рiдко коли за-
фарбоване одним кольором, а частiше золочене
або срiблене i тоноване жовтим лаком, щоб чiткi-
ше виявлялись тисненi вiзерунки.
I.Свєнцiцький, а за ним М.Драган пишуть, що
спосiб оздоблення тла й полiв iкон тисненими в
левкасi орнаментами наслiдує практику вбиран-
ня iкон у металевi чеканнi шати, що мала мiсце
в православних країнах Пiвдня i Сходу. Оскiль-
ки не завжди громадам вистарчало коштiв для
дорогих риз, вдавались до способу їх дешевшої
iмiтацiї14. Думка слушна, та все ж не дає вiдпо-
вiдi на запитання, чому саме з середини – другої
пол. XVI ст. зросло бажання iмiтувати коштовнi
металевi шати не тiльки на великих iконах намiс-
ного ряду, але й на вiдносно малих iконах свят-
кового циклу15, чи деiсiсного чину16, якi до цього
12Драган М. Українська декоративна рiзьба.– С. 13.–
Табл. 2; С. 14.– Табл. 3.
13Наприклад, намiснi iкони майстра Дмитрiя для цер-
ков м. Долини мають характерний однаковий орнамент на
полях, при цьому для орнаменту на вертикальних смугах
використано iншi мотиви, нiж для орнаменту на горизон-
тальних смугах. Див. Сидор О. Iкони майстрiв Олексiя i
Дмитрiя в колекцiї Нацiонального музею у Львовi // Лi-
топис Нацiонального музею у Львовi.– 2000.– № 1 (6).–
С. 132-137.
14Свєнцiцкий I. Iконопись Галицької України...– С. 53;
Драган М. Українська декоративна рiзьба...– С. 24.
15Наприклад, у Нацiональному музеї у Львовi (далi
НМЛ) зберiгаються численнi iкони празничкових рядiв iко-
ностасiв кiнця XVI ст., в яких пластичним орнаментом
заповнено тла i поля. Деякi з них опублiкованi: “Рiздво
Христове” з ц. Параскеви с. Малнiв (ост. чв. XVI ст.),
“Рiздво Христове” з ц. Миколая с. Лопушанка Хомина
(1580-тi рр.) – див: Свєнцiцька В., Откович В. Українсь-
ке народне малярство ХIII-ХХ ст.– К.: Мистецтво, 1991.–
кат. № 14, 33; та iкони празничкового ряду iконостасiв
iз Зубрицi (кiн. XVI ст.), Сколе (поч. XVII ст.) – див.:
Скоп Л. Маляр iкони Богородиця Одигiтрiя з Мражницi.–
Львiв: Логос, 2004.– С. 143-165.
16Наприклад, в НМЛ є iкона деiсiсного чину з с. Вов-
ОКСАНА ГЕРIЙ. Орнамент на тлi й полях... 333
часу орнаментiв на тлi не мали. Звичайно, що
в практицi, шукаючи вiдповiдну зовнiшню фор-
му для оздоблення тла iкон другої пол. XVI ст.,
майстри могли звернутись до способу iмiтацiї ме-
талевих шат, але первинною повинна була бути
якась глибша iдея, яка би дозволяла в принципi
вводити змiни в художньо-образну наповненiсть
iкон. Адже подiбнiсть до орнаментики металевих
окладiв – не єдина новаторська вiдмiннiсть ново-
го оздоблення iкон.
Привертає увагу, що iкони, однаковi за
сюжетно-образним вирiшенням, стало можливим
розрiзняти за орнаментом, який суттєво збiльшив
свою комбiнаторну варiантнiсть, урiзноманiтнив-
ши набiр мотивiв i способи їх поєднань. Цiкаво,
що були випадки, коли в однiй майстернi стара-
лись iконам, призначеним для одного iконостасу,
зробити хоча б у деталях орнамент, вiдмiнний вiд
аналогiчних iкон, призначених для iншого iконо-
стасу. Наприклад, намiсна iкона “Богородиця з
похвалою” з церкви Святого Духа в Потеличi
(тепер в НМЛ) має iншу орнаментацiю, нiж iко-
на Богородицi з Бусовиськ, хоч вони належать до
однiєї майстернi i приблизно однакового часу17.
Навiть iкони одного майстра, призначенi для рiз-
них iконостасiв, могли мати зовсiм вiдмiнний ор-
намент18. I навпаки, рiзнi за образно-сюжетним
вирiшенням iкони намагались прикрасити одна-
ковим орнаментом або вiзерунками iз спiльними
мотивами чи рапортами, якщо цi iкони робили
для одного iконостасу. Наприклад, аналогiчний
орнамент полiв у намiсних iконах Богородицi i
Спаса з церкви Святого Духа в Потеличi (тепер
в НМЛ)19 А вже в iконах, що походять з iн-
че (остання чверть XVI ст.) з орнаментованим рельєфним
тисненням тлом – див.: Свєнцiцька В., Откович В. Укра-
їнське народне малярство.– Кат № 26; у Музеї народної
архiтектури в Сяноку – iкона з ц. Дмитра с. Соколова Воля
iз зображенням апостолiв (XVI ст.), тло якої орнаментова-
не тисненням – див.: Ikony. Najpiȩkniejsze ikony w zbiorach
polskich.– Olszanica: Bosz Art, 2001.– S. 38.
17Гелитович М. Богородиця з дитям i похвалою.– Львiв:
Свiчадо, 2005.– Кат. № 37, порiвн. з № 36.
18Гелитович М. Українськi iкони “Спас у славi”.– Львiв:
Друкарськi куншти, 2005.– Кат. № 22, порiвн. з № 23.
19Гелитович М. Богородиця з дитям i похвалою.–
Кат. № 37, порiвн. з № 36; Гелитович М. Українськi
шої потелицької церкви – Святотроїцької (1593)
– намiснi iкони Богородицi i Спаса мають вiдмiн-
ний вiд попереднього рисунок орнаменту на полi,
зате однаковий з iншими iконами цього ж iконос-
тасу – “Спас Нерукотворний”, храмова “Староза-
вiтня трiйця”20, iконами празничкового циклу21.
3. “Богородиця Одигiтрiя з похвалою” та “Вхiд у Єру-
салим” з iконостасу церкви св. Трiйцi у Потеличi. Друга
половина XVI ст. Нацiональний музей у Львовi.
iкони “Спас у славi”.– Кат. № 15, порiвн. з № 12, 13.
20Обидвi зберiгаються в НМЛ, дiюча експозицiя.
21Зберiгаються в НМЛ, з цього циклу опублiкована iко-
на “В’їзд в Єрусалим”: Свєнцiцька В., Откович В. Україн-
ське народне малярство ХIII-ХХ ст.– Кат. № 21.
334 3-4’2009 Народознавчi Зошити
Отже, орнамент урiзноманiтнюється свiдомо,
спецiально для розрiзнення належностi iкон до
рiзних iконостасiв, i навпаки, подiбнi вiзерунки
на нiмбах, тлi чи полях намiсних, празничкових
чи апостольських iкон одного iконостаса їх об’-
єднують, формують з них єдину цiлiсть. Цiкаво,
що узгодження iкон одного iконостасу за орна-
ментом могло бути первиннiше навiть вiд надан-
ня iконам одного ярусу однакових розмiрiв22. Так,
вже згаданi намiснi iкони iконостасiв у Потеличi,
об’єднанi спiльним орнаментальним вирiшенням,
ще рiзняться розмiрами23.
4. “Св. Миколай з житiєм” з церкви св. Миколая у
Долинi. 1560-тi рр. Нацiональний музей у Львовi.
22Надання однакових розмiрiв складовим частинам анса-
мблю – це ренесансна вимога рацiональностi у композицiї,
те, що в українськi iконостаси воно прийшло пiзнiше, нiж
узгодження з допомогою орнаменту, означає, що прояви
ренесансного свiтосприйняття в українському мистецтвi бу-
ли не зовнiшньо нав’язаними, але викликаними внутрiшнiм
духовним розвитком.
23З церкви Св. Духа в Потеличi iкона Богородицi має
розмiри 113 х 103,5 см, а iкона Спаса – 124,5 х 100 см;
з церкви Св. Трiйцi в Потеличi iкона Богородицi має роз-
мiри 138 х 113 см, iкона Спаса – 135 х 117 см, а iкона
св. Миколая – 142 х 93,5 см.
Ритмiзований та багаторазово повторений на
полях iконних щитiв iконостасу орнамент зупиняв
погляд присутнiх у навi на вертикальнiй площинi
передвiвтарної перегородки, спонукаючи його ко-
взати i розглядати одну iкону за iншою, слiдку-
вати за правилами їх розташування й впорядку-
вання, а, отже, розкривати змiст усiєї сукупностi
iкон, сприймати iконостас цiлiсно. Враження єди-
ного ансамблю пiдсилювалось також орнаментом
на самих тяблових конструкцiях, який, за слуш-
ним припущенням М.Драгана не тiльки мiг, а,
виходячи з iдейно-образних завдань, i повинен
був бути зроблений “аналогiчно до тла i плоских
обрамлень ковчегiв iкон того часу”24.
Вiдколи в очах людей iконостас став найшано-
ванiшою “великою iконою”, з’явилась можливiсть
йому цiлому пiднести вотивний подарунок – по-
жертвувати орнаментальнi шати, хоч i не метале-
вi, а лише тисненi у левкасi. Символiчно-iдейна
зближенiсть виявилась у видимiй подiбностi ор-
наментальних мотивiв на полях iкон з репертуа-
ром мотивiв iконних металевих риз25. I саме по-
силення сприйняття вiрними орнаменту на iконо-
стасних iконах як вотивного дарунку спонукали
укрупнювати мотиви, робити вiзерунки добре ви-
димими для людей, оригiнальними в порiвняннi з
сусiднiми церквами.
Намагання за допомогою орнаменту, а пiзнiше
й узгоджених розмiрiв26 об’єднати iкони одного
iконостасу свiдчить про те, що у свiдомостi ук-
раїнцiв передвiвтарна перегородка з конструкцiї
24Драган М. Українська декоративна рiзьба.– С. 11.
25Див. спостереження I.Свєнцiцького та М.Драгана у
виносцi вище.
26Наприклад, намiснi iкони другої половини XVI ст.
“Богородиця з похвалою” (111 х 83 см) та “Спас у славi”
(111 х 89 см) з церкви Собору Богородицi в Бусовиськах
(тепер в НМЛ) мають однакову висоту: див. Гелитович М.
Богородиця з дитям i похвалою.– Кат. № 36; Гелитович М.
Українськi iкони “Спас у славi”.– Кат. №. 12. Рiвнi та-
кож щити намiсних iкон Богородицi (109 х 86 см), Спаса
(109 х 86 см), св. Миколая (109 х 92 см) з церкви Рiздва
Богородицi у Вовчому останньої третини 16 ст. Див.: Ге-
литович М. Богородиця з дитям i похвалою.– Кат. № 39;
Гелитович М. Українськi iкони “Спас у славi”.– Кат. № 17;
Свєнцiцька В., Откович В. Українське народне малярство
ХIII-ХХ ст.– Кат. № 32.
ОКСАНА ГЕРIЙ. Орнамент на тлi й полях... 335
2. Намiснi iкони Христа i Богородицi з церкви Святого Духа в Потеличi. Друга половина XVI ст.
Нацiональний музей у Львовi.
5. Намiснi iкони Христа i Богородицi з церкви св. Михаїла у Волi Висоцькiй. 1655 р. In situ.
336 3-4’2009 Народознавчi Зошити
поличок для встановлення самодостатнiх iкон пе-
ретворюється у цiлiсну семантичну одиницю сак-
рального iнтер’єру, а окремi її iкони стають скла-
довими частинами єдиного ансамблю27.
Таким чином, орнамент на тлi i полях iкон ви-
димо зафiксував корiнний перелом у сприйнят-
тi iконостасу – центрального об’єкту символiко-
художнього опорядження внутрiшнього простору
церкви. А усвiдомлення iконостасу як цiлiсної се-
мантичної одиницi пiдсилили, вивели на перший
план, пробудили iншi нюанси свiтовiдчуття при-
хожан. Адже пiд час лiтургiї, стоячи перед мас-
штабною “iконою, складеною з багатьох iкон”,
єдиною для всiх разом, кожен волею-неволею вiд-
чував свою духовну спорiдненiсть з стоячим по-
ряд сусiдом, спiльнiсть з ним за мiсцем в сак-
ральному просторi, за скерованiстю молитовних
благань, навiть просто за спрямованiстю погляду,
який, як i в сусiда, плавно ковзав по площинi
iконостасу, переходячи вiд одної iкони до iншої,
спочиваючи на ритмiчних повторах однотипного
орнаменту28.
Згiдно з законами еволюцiї, попереднє – са-
модостатнiсть кожної iкони iконостасу – не зник-
ло, лише перейшло на iнший цiннiсно-iєрархiчний
щабель. Для видимого вираження цього важливо-
го завдання збереження символiчної наповненос-
тi iконостасу прийнятним став ренесансний ком-
позицiйний принцип adicio – рацiональна вимога
гармонiйного поєднання рiвноцiнних частин29. В
27Аналiзуючи зображення iконостасiв в українських гра-
фiчних та живописних творах Ю.Островський дiйшов схо-
жого висновку, вiн стверджує, що “як синтетичну ансамб-
леву цiлiснiсть iконостас в Українi почали сприймати лише
в кiнцi 16 ст.”. Див.: Островський Ю. До вивчення проце-
су розвитку українського iконостасу // Українське сакра-
льне мистецтво: традицiї, сучаснiсть, перспективи.– Львiв,
1995.– С. 72-76.
28Пор.: на той самий перiод, коли вiдбулось усвiдомлення
ансамблевостi iконостасу, припадає i початок активної дiя-
льностi церковних братств. Див.: Iсаєвич Я.Д. Виникнення
перших братств // Iсторiя української культури.– Т. 2.– К.:
Наук. Думка, 2001.– С. 549-552.
29Mossakowski H. Pitagorejska teoria piȩkna i jej rola
w teoriach artystycznych i naukowych doby Humanizmu //
Mossakowski H. Sztuka jako świadectwo czasu. Studia z
pogranicza historii sztuki i historii idei.– Warszawa, 1980.–
S. 44-46.
отiй рiвноцiнностi частин i продовжила своє жи-
ття змiстово-образна самостiйнiсть кожної iкони
передвiвтарної перегороди. Стадiальна послiдов-
нiсть, яка виявилась на першому етапi в об’єд-
наннi iкон iконостасу в цiлiсний ансамбль за до-
помогою спiльного орнаменту на тлi i полях, свiд-
чить про внутрiшнiй поступовий розвиток в укра-
їнцiв того, що наука називає ренесансним свiто-
глядом, i повнiстю заперечує нав’язування ззовнi
ренесансної iдеологiї. А вже наступним кроком
буде створення не суми однакових частин, а по-
внiстю самостiйного обрамлення для iкон – цi-
лiсної конструкцiї, символiчного фасаду Святая
Святих, якими є, наприклад, iконостаси П’ят-
ницької чи Успенської церков у Львовi (перша
пол. XVII ст.).
Таким чином, орнаменту на полях i тлi iкон
другої пол. XVI ст. судилося першому реалiзува-
ти нову концепцiю сприйняття iконостасу як цi-
лiсного ансамблю. I поки вiн виконував цю функ-
цiю, доти репертуар його мотивiв був рiзноманiт-
ний, вiдмiнний для кожної майстернi, кожного ре-
гiону. Але з часом, з розвитком iконостасу, коли
об’єднувально-атрибутивнi функцiї перехопив ор-
намент рiзьбленої iконостасної конструкцiї для вi-
зерунка тла iкон XVII ст. залишилась лише при-
крашальна функцiя i вiн знову став, як у готику,
однотипним, хоч й iншим – рослиннi арабески в
сiтцi мигдалевидних овалiв. Зате орнамент рiзьб-
леної конструктивної основи iконостасу почав ак-
тивно розвиватись, насичуючи свiй репертуар но-
вими мотивами, запозиченими у народному, захi-
дному та схiдному мистецтвi, розробляючи безлiч
варiантiв трактування кожного мотиву. Зiгравши
дуже важливу роль на певному етапi розвитку
художньо-символiчного опорядження української
церкви, ренесансний орнамент на полях, нiмбах i
тлi iкон вiдiйшов в iсторiю.
|