Становлення цирконієвої промисловості Донбасу
У статті висвітлено питання становлення металургії цирконію на Донбасі і в Україні, зародження і розвитку мінерально-сировинної бази цирконієвої промисловості. В статье освещены вопросы становления металлургии циркония на Донбассе и в Украине, зарождения и развития минерально-сырьевой базы циркониев...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Питання історії науки і техніки |
|---|---|
| Datum: | 2012 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
2012
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77397 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Становлення цирконієвої промисловості Донбасу / К.Л. Шпильовий // Питання історії науки і техніки. — 2012. — № 3. — С. 22-31. — Бібліогр.: 36 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859977909269168128 |
|---|---|
| author | Шпильовий, К.Л. |
| author_facet | Шпильовий, К.Л. |
| citation_txt | Становлення цирконієвої промисловості Донбасу / К.Л. Шпильовий // Питання історії науки і техніки. — 2012. — № 3. — С. 22-31. — Бібліогр.: 36 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Питання історії науки і техніки |
| description | У статті висвітлено питання становлення металургії цирконію на Донбасі і в Україні, зародження і розвитку мінерально-сировинної бази цирконієвої промисловості.
В статье освещены вопросы становления металлургии циркония на Донбассе и в Украине, зарождения и развития минерально-сырьевой базы циркониевой промышленности.
In this article throw light upon questions of zirconium metallurgy appearance at Donbass and Ukraine, and development of raw materials base of zirconium industry.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:24:48Z |
| format | Article |
| fulltext |
22 ISSH 2077-9496
²ÑÒÎÐ²ß ÃÀËÓÇÅÉ ÒÀ ϲÄÏÐÈÅÌÑÒÂ
Рыжева Н.А. Строительство новых типов кораблей для Черноморского флота во вто-
рой половине ХІХ ст. В статье прослеживается динамика создания парового металлического
флота. Выяснены специфика работы верфей и новые типы кораблей Черноморского флота.
Ryzheva N.A. The building of new types of ships for the Black sea fl eet in the ІІ half of the ХІХ
century. The dynamics of creation of steam metallic fl eet is traced in the article. The specifi c of work of
shipyards and new types of ships of the Black sea fl eet are found out.
УДК 546.4/45:553.003
СТАНОВЛЕННЯ ЦИРКОНІЄВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ ДОНБАСУ
Шпильовий К.Л.
(ВАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча»)
Шпильовий Л.В., канд. техн. наук
(ТОВ «ПБП «Азовінтекс»)
У статті висвітлено питання становлення металургії цирконію на Донбасі і в Україні, за-
родження і розвитку мінерально-сировинної бази цирконієвої промисловості.
Лише з початку 20-го ст. відомі окре-
мі випадки використання деяких рідкіс-
них металів в промисловості. Сьогодні
ж важко знайти галузь промисловості чи
взагалі народного господарства, де рід-
кісні метали, в тому числі й цирконій, не
знайшли б широкого застосування.
Початок промислового видобування
цирконових концентратів відноситься до
перших років 20-го ст. (Бразилія). В цей
період видобування носило спорадичний
характер; обсяги його не перевищували
декілька десятків тонн на рік [1]. З 1923
року розпочалася експлуатація комплек-
сних розсипів Траванкорського узбереж-
жя (Індія), а з 1935 року центр видобу-
вання перемістився в Австралію.
У 1930 році промислове використан-
ня циркону за кордоном досягло майже
5000 т [2]. З’явилося багато патентів на
його застосування у різних галузях про-
мисловості. Цирконові руди там переро-
блялися на цирконієві феросплави, ме-
талічний цирконій, двоокис цирконію
та інші хімічні сполуки цирконію. Зна-
чне застосування циркон одержав у ви-
робництві вогнетривів та емалі. Але осо-
бливого значення цей мінерал набув для
військової промисловості: ще під час пер-
шої світової війни сталь німецьких гар-
мат була легована цирконієм. Унікальні
властивості цирконій надавав броньовим
сталям. Широко використовувався він у
запалювальних сумішах, так як при зго-
ранні розвивав високу температуру [3].
В Радянському Союзі цирконій зали-
шався в ті часи практично неосвоєним
металом рідкіснометалевої промисловос-
ті [4]. Швидкий розвиток промисловос-
ті Радянського Союзу у 30-ї роки минуло-
го сторіччя, прагнення керівництва країни
нарощувати військову міць держави ви-
магало широкого запровадження в техні-
ку різних рідкісних елементів, в тому чис-
лі цирконію.
Треба зауважити, що промислового
виробництва цирконію, як і інших рід-
кісних металів, в дореволюційній Росії не
було. Незначна потреба в рідкісних ме-
талах задовольнялася за рахунок імпор-
ту головним чином з Німеччини, Англії та
Франції. Ця залежність особливо далася
взнаки в роки Першої світової війни, коли
для виробництва гармат, снарядів та різ-
них матеріалів військового призначення
були особливо необхідні тугоплавкі мета-
ли та феросплави.
Радянське керівництво в перші роки
існування радянської держави постави-
ло завдання організації вітчизняного ви-
23ÏÈÒÀÍÍß ²ÑÒÎв² ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕͲÊÈ 2012 № 3
²ÑÒÎÐ²ß ÃÀËÓÇÅÉ ÒÀ ϲÄÏÐÈÅÌÑÒÂ
робництва рідкісних елементів. Реалізація
цього завдання покладалася на Комісію
по вивченню природних виробничих сил
Росії, при якій в 1918 році був створений
Відділ рідкісних металів і радіоактивних
речовин на чолі з академіком В. І. Вернад-
ським [5]. Але проблема створення влас-
ної промисловості рідкісних елементів
була дуже складною і вимагала для сво-
го вирішення широко розгорнутих пошу-
ків і розвідок сировинних джерел, розроб-
ки технологічних методів виробництва
рідкісних елементів, будівництва значної
кількості промислових підприємств для
видобування, збагачення та переробки
концентратів.
В 1922 р. з метою вияснення практич-
ної можливості організації власної про-
мисловості рідкісних елементів було ство-
рене Бюро рідкісних елементів (БЮРЕЛ),
яке ввійшло до складу НТО ВСНХ. В
1923 р. Роботи БЮРЕЛ були продовжені
лабораторією рідкісних елементів Інсти-
туту прикладної мінералогії та металургії.
В 1925 р. відбулася 1 Всесоюзна нара-
да по рідкісним елементам, яка мала ве-
лике значення для галузі промисловості,
що тільки народжувалась. В цьому ж році
було організовано трест «Рідкісні елемен-
ти», а в 1926 р. – завод з цією ж назвою,
що стало по суті початком організації рід-
кіснометалічної промисловості СРСР [5].
Але до початку 30-х років ця промис-
ловість розвивалася вкрай повільно. В
перший період розвитку промисловості
рідкісних елементів з 1921 по 1929 р. на-
уково-дослідна робота по рідкісним еле-
ментам недооцінювалась господарчими
органами, незважаючи на її роль і значен-
ня для оборони держави. В резолюції 17
партконференції (1932 р.) була дана чітка
директива: вже в другій п’ятирічці досяг-
ти «виплавки рідкісних елементів в обся-
гах, необхідних для повного забезпечення
потреб країни» [6]. Гостро стало питання
про створення промисловості рідкісних
елементів і організацію спеціального нау-
кового центру, який об’єднав би вчених і
спеціалістів цієї галузі.
Таким науковим центром став Дер-
жавний інститут рідкісних металів («ГИ-
РЕМЕТ»), створений за постановою пре-
зидії ВСНХ СРСР № 628 від 06.09.31 р.,
на базі Одеського хіміко-радіологічно-
го інституту та лабораторії рідкісних еле-
ментів державного інституту рідкісних
металів –ГИРЕМЕТ [6].
Першою значною проблемою, виріше-
ною колективом ГИРЕМЕТу, було вилу-
чення ванадію із керченських залізних руд
(1931 р.). Інтенсивні наукові та дослідно-
промислові роботи, проведені ГИРЕМЕ-
Том на початковому етапі його існування,
організація філіалів в Одесі і Новосибір-
ську, створення в 1932 році Державного
інституту по проектуванню підприємств
рідкіснометалічної галузі «ГИПРОРЕД-
МЕТ» сприяли тому, що до кінця першої
п’ятирічки (1933 р.) була підготовлена база
для створення галузі рідкісних металів.
Особливої актуальності в цей час на-
була проблема сировинного забезпечен-
ня майбутніх виробництв.
Ще у 1832 році геолог О. Б. Іва-
ницький знайшов у Приазов’ї на бере-
зі степової річки Кальчик, поблизу ху-
тора Мазуренко, вихід щільної породи
крем’янистих сланців з жовтувато-бурим
мінералом цирконом [7]. Але до кінця
дев’ятнадцятого століття вивчення райо-
ну знахідки носило епізодичний характер
та обмежувалося описанням мінералів.
Місцевість ця неодноразово відвідувалася
геологами Леваковським, Клеммом, Гуро-
вим, Конткевичем, Соколовим та ін. [8]. З
1897 року почався другий етап вивчен-
ня цирконового родовища в районі балки
Мазурова. В цей час Єремеєвим П.В., Мо-
розевичем Ю.А., Гінзбергом О.С., Айн-
берг Л.Ф., Лучицьким В.І., Куплетським
В.М., Лебедевим П.І. була складена регіо-
нальна геологічна карта, проведено петро-
графічне вивчення гірських порід, вивче-
на мінералогія району [9].
24 ISSH 2077-9496
²ÑÒÎÐ²ß ÃÀËÓÇÅÉ ÒÀ ϲÄÏÐÈÅÌÑÒÂ
У 1933 році гірничий інженер А.П.
Дорофеєв надіслав у Головне геологічне
управління Народного комісаріату важ-
кої промисловості докладну записку, в
якій інформував про результати виконано-
го ним за власною ініціативою обстеження
вивержених порід Маріупольського райо-
ну. Дорофеєв вважав, що запаси цирконію
в еолітових сієнітах Приазов’я є промис-
ловими [10]. Очевидно, ця докладна запис-
ка стала приводом для організації Інститу-
том геології Всеукраїнської Академії Наук
(ВУАН) у 1934 році пошукових геолого-
розвідувальних робіт на цирконій на При-
азовському кристалічному щиті.
Родовище розвідувалося геологом Ін-
ституту геології ВУАН Володимиром
Павловичем Амбургером. Завдання цир-
конової партії інституту полягало у по-
передній розвідці та вивченні родовища
циркону серед масиву лужних порід. У ве-
ресні-грудні 1934 року на родовищі була
виконана геологічна і топографічна зйом-
ка ділянки площею близько трьох ква-
дратних кілометрів, пройдено більше 40
пог.м розвідувальних шурфів, більше 530
куб. м канав. Гірничі виробки були зосе-
реджені в північно-східній частині родо-
вища по балці Мазурова, на дільниці, що
прилягала до кар’єру Маріупольського
силікатного треста, який здійснював там
з 1929 року видобування нефеліну для
скляної промисловості.
Аналіз відібраних в шурфах проб по-
казав промисловий вміст двоокису цир-
конію (0,4 %). Запаси цирконію визначе-
ні В.П. Амбургером в 21,6 тис. тонн [11].
1 серпня 1937 року за розпорядженням
Всесоюзної контори «Союзрідметрозвід-
ка» була організована централізована Ма-
ріупольська геологорозвідувальна партія
(начальник партії − Бистров П. В.). Ці-
льова установка робіт 1937 року поляга-
ла у встановленні масштабу родовища по
балці Мазурова, визначинні промислової
цінності руд, та підрахунку запасів цир-
конію в них [12].
Партія в стислі строки виконала роз-
відувальні роботи. Запаси цирконової
руди на ділянці по балці Мазурова затвер-
джені ЦКЗ за матеріалами Бистрова в об-
сязі 1,85 млн. т по категорії В, та 2,66 млн.
т – по категорії С1 [13].
Бистровим була відібрана також тех-
нологічна проба руди масою 1250 кг, на
якій співробітниками ГИРЕМЕТу під ке-
рівництвом І. М. Нєстерова розроблена
якісна схема збагачення цирконвміщую-
чих руд [14]. Цю схему покладено пізніше
в основу проекту дослідної збагачуваль-
ної фабрики. Для напрацювання цирко-
нового концентрату Бистров П.В. вико-
ристовував відвал нефелінового кар’єру.
Промивку пісків проводили на бутарах.
Вода на бутари приймалася з підведеної
канави жолобами, на які подавалася по-
рода. Було одержано 2050 кг цирконово-
го концентрату.
У 1938 році геологорозвідувальні робо-
ти на циркон в Приазов’ї були продовже-
ні Волноваською партією (геологи Ельте-
ков В.І. та Калафаті Л.В.) [8]. На початку
червня родовище відвідав нарком важкої
промисловості Л.М. Каганович, який від-
дав особисте розпорядження про скоріше
освоєння родовища. Всі організації, що
проводили пошуково-зйомочні та геоло-
горозвідувальні роботи по кольоровим ме-
талам в районі Донбасу, об’єднувалися за
його розпорядженням у єдину комплексну
стаціонарну геологорозвідувальну експе-
дицію, начальником якої призначався О.П.
Дорофеєв [15]. Волноваську партію пере-
дали з відомства Всесоюзної контори «Со-
юзрідметрозвідка» у розпорядження Го-
ловного Геологічного Управління НКВП
(Главгеології).
Маріупольска партія в цьому році пе-
ревиконала план по основному виду ро-
біт – прохідці глибоких шурфів. Партія
освоїла більше 294 тис. крб.
Були підраховані запаси за категорією
В – 3 136,3 тис. т руди, 16,3 тис. т цирко-
ну; за категорією С1 – 6 971,7 тис. т руди,
25ÏÈÒÀÍÍß ²ÑÒÎв² ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕͲÊÈ 2012 № 3
²ÑÒÎÐ²ß ÃÀËÓÇÅÉ ÒÀ ϲÄÏÐÈÅÌÑÒÂ
29,6 тис. т циркону. Ці запаси перевищу-
вали запаси двоокису цирконію, визна-
чені у 1938 році Союзрідметрозвідкою,
більш, ніж у 2,5 рази. Запаси затверджені
ВКЗ СРСР 21 листопада 1939 року [16].
Пробна експлуатація цирконового ро-
довища розпочата Волноваською геоло-
горозвідувальною партією у 1938 році.
На протязі польового сезону геологороз-
відувальна партія попутно з розвідкою за-
ймалася видобуванням цирконового кон-
центрату. Видобування здійснювалося
головним чином з кар’єру, який був за-
кладений у південно-східній частині ро-
довища по балці Мазурова. Добувні ро-
боти у кар’єрі велися двома уступами з
проходженням забою у південно-східно-
му напрямку. Більшу частину року роботи
проводилися без застосування вибухових
робіт. Руда з кар’єру транспортувалася на
вантажівках до балки Мазурова по тимча-
сово прокладеній ґрунтовій дорозі. В гирлі
балки була створена невелика земляна гре-
бля, звідки вода самопливом поступала на
бутари. Процес збагачення руд здійсню-
вався примітивно: доставлена на промив-
ний пункт руда зсипалася до кучі побли-
зу бутар, звідки на тачках або носилках
доставлялася на бутари, де проводилося її
промивання. Після промивання руди одер-
жаний концентрат поступав на важгерд.
Наступне доведення концентрату до кон-
дицій здійснювалось на лотках. Промитий
концентрат в суху погоду просушувався
на брезенті, а в зливу - у спеціальній печі.
Просушений концентрат зсипався у міш-
ки, зважувався та зберігався у палатці [8].
У результаті видобувних робіт вже у
вересні 1938 року два вагони цирконо-
вого концентрату було відправлено пер-
шим споживачам - московському заводу
«Електросталь» та Харківському інститу-
ту вогнетривів. Усього одержано близько
40 т концентрату з вмістом двоокису цир-
конію більше 50 % [8].
В той час головним постачальником
цирконієвої сировини у світі були більш
багаті розсипні родовища циркону або ко-
рінні родовища бадделеїту. Таким чином,
Маріупольське родовище корінних цирко-
нієвих руд освоювалося вперше не тільки у
Радянському Союзі, але й у світовій прак-
тиці. В результаті двох років напруженої
роботи геологів країна одержала необхід-
ну кількість запасів циркону для будуван-
ня гірничо-збагачувального підприємства.
Вже у 1939 році почалося проектуван-
ня та будівництво в 40 км від Азовського
моря гірничо-збагачувального цирконо-
вого комбінату потужністю 1 000 т руди
на добу у складі кар’єру, збагачувальної
фабрики, цеху знезалізнювання цирконо-
вого концентрату, допоміжних об’єктів і
споруд. Передбачалося здійснити також
і будівництво селища для робітників [17].
Для будівництва комбінату за наказом
наркома кольорової металургії в систе-
мі Головрідмет була створена спеціальна
організація – «Маріупольбуд», − викону-
ючим обов’язки директора якої призначи-
ли Дорофеєва. Пізніше директором і голо-
вним інженером «Маріупольбуду» став С.
Г. Миронов.
До осені збудували дослідну збага-
чувальну фабрику продуктивністю 10 т
руди на добу, та організували збагачення
руди на бутарах, звели допоміжні будів-
лі і споруди. Недалеко від будівельного
майданчика заклали два розвідувально-
експлуатаційних кар’єри, перший з яких
експлуатувався до 1940-го року, а другий
- у 1940-41 рр., в період окупації та після
неї у 1944 році.
В той час в СРСР зовсім була відсут-
ня практика збагачення циркону. За кор-
доном досвіду збагачення корінних руд
також не було. Треба було у стислі стро-
ки знайти ефективний метод збагачення
приазовських цирконових руд − маріупо-
литів. Експериментальні роботи на до-
слідній фабриці проводилися спеціаль-
ною бригадою інституту «ГИРЕМЕТ» (м.
Москва). За проектом був прийнятий гра-
вітаційний метод збагачення у відсаджу-
26 ISSH 2077-9496
²ÑÒÎÐ²ß ÃÀËÓÇÅÉ ÒÀ ϲÄÏÐÈÅÌÑÒÂ
вальних машинах та на концентраційних
столах з застосуванням магнітної сепара-
ції. До середини вересня 1939 року робо-
ти були вдало завершені і фабрика введена
в експлуатацію [18]. 15 вересня 1939 року
можна вважати днём народження підпри-
ємства на Маріупольському цирконовому
родовищі – первістка цирконієвої промис-
ловості Радянського Союзу.
У 1939 році одночасно з розвідкою про-
водилося старательське добування. Видо-
буто 14 679 т руди та отримано 21 т кон-
центрату з вмістом цирконію більше 50
% [19]. Розробка родовища здійснювала-
ся ручним способом. Транспортували руду
до фабрики автомобільним та гужовим
транспортом. Збагачували на бутарах з на-
ступною доводкою на важгерді та лотках. З
другої половини вересня 1939 року довод-
ка здійснювалася на збагачувальній фабри-
ці, де отримували 95 %-ий концентрат [20].
У 1940 році планом передбачалося
збільшення видобутку циркону в чотири
рази в порівнянні з 1939 роком, але фак-
тично було видобуто лише 20 440 т руди
[21]. В тому останньому довоєнному році
були проведені підготовчі роботи для ши-
рокого розгортання будівництва комбіна-
ту. Проводилися також роботи по підго-
товці промислових запасів.
Комплексний технічний проект ком-
бінату виконував московський проектний
інститут «ГИПРОРЕМЕТ». Техніко-еко-
номічні розрахунки були проведені на
видобуток та переробку 1000 т руди на
добу. Вже до 1 січня 1941 року проект був
готовий. Капітальні витрати затвердили в
сумі 13 млн. крб. [22]. До комплексу ком-
бінату входили рудник, збагачувальна
фабрика, гребля для створення водойми-
ща з площею дзеркала води до 100 гекта-
рів, високовольтна лінія електромережі
довжиною в 30 км, селище з усіма куль-
турно-побутовими та комунальними за-
кладами, та автодороги.
В 1941 році проводиться експлуатація
родовища і будівництво комбінату. Видо-
бування та збагачення руди продовжува-
лося практично до самої окупації Донбасу.
За вісім місяців 1941 року було видобуто
22 323 т руди, отримано 1 291 т 9 %-го і
94,83 т 80 %-го концентрату [23].
Роботи по впровадженню цирконію в
промисловість розпочаті в СРСР Інститу-
том рідкісних металів Головрідмету ще у
1931-32 рр. [6]. В роки другої п’ятирічки
(33-37 рр.) ГИРЕМЕТ значно розши-
рив фронт досліджень. В цей час вивчав-
ся мінералогічний склад руд і концентра-
тів різних родовищ, розроблялись методи
збагачення руд, в т.ч. цирконієвих. Була
розроблена технологія отримання знеза-
лізненого цирконію і його сполук.
Третя п’ятирічка (1938-42 рр.) ознаме-
нувалася виключно широким розмахом бу-
дівництва і введення в експлуатацію під-
приємств кольорової металургії, в тому
числі і цехів з виробництва рідкісних мета-
лів. Проектувалися гірничо-збагачувальні
підприємства і хіміко-металургійні заводи.
Досягнення в галузі виробництва кольо-
рових металів створили передумови для
комплексного використання сировини [6].
Після відкриття Маріупольського цир-
конового родовища та освоєння випуску
на збагачувальній фабриці концентрату з
вмістом 55…60 % окислу цирконію поча-
лися широкі дослідження по застосуван-
ню циркону та цирконію у промисловості.
Так, на дослідній базі «ГИРЕМЕТ» була зі-
брана установка для переробки концентра-
ту і одержання циркону, очищеного від за-
ліза, як замінювача олова в емалях. Багато
емалювальних заводів засвоїли його засто-
сування у масовому виробництві замість
олова. Українська Академія Наук прове-
ла досліди одержання цирконових вогне-
тривів з двоокису та фосфату цирконію і
встановила, що ці вогнетриви мають ви-
соку якість. Дослідна база «ГИРЕМЕТ»
в той же час виробляла кілька видів со-
лей цирконію, як реактивів для «Лаборре-
активзбуту», а також отримала 2,5 кг ме-
талічного цирконію для дослідних робіт.
27ÏÈÒÀÍÍß ²ÑÒÎв² ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕͲÊÈ 2012 № 3
²ÑÒÎÐ²ß ÃÀËÓÇÅÉ ÒÀ ϲÄÏÐÈÅÌÑÒÂ
«ГИРЕМЕТ» вивчав також застосування
цирконію в сплавах з кольоровими метала-
ми (мідь-цирконій, мідь-берилій-цирконій
та ін.). Московський Інститут Сталі у 1939-
1941 р.р. проводив досліди присадки цир-
конію, як легуючого елементу, до інстру-
ментальної і броньової сталі [6].
Таким чином, Маріупольське цирконо-
ве родовище стало першою сировинною
базою цирконієвої промисловості СРСР.
Освоєння родовища прискорило розвиток
цирконієвої промисловості країни, допо-
могло виявити і розширити сфери застосу-
вання цирконію та його сполук у народно-
му господарстві.
В період тимчасової окупації Украї-
ни видобуток цирконової руди старатель-
ським способом та її збагачення на бута-
рах з листопада 1941 року по вересень
1943 року здійснювало німецьке акціо-
нерне товариство «Ауербах і Ко». Відбу-
довувати дослідну збагачувальну фабри-
ку, підірвану, за свідченнями очевидців,
радянськими військами перед відступом,
німці не стали.
23 жовтня 1943 року, після звільнен-
ня Донбасу, був підписаний наказ наркома
кольорової металургії за № 501 про відбу-
дову Маріупольського цирконового рудо-
управління [24]. Вже в листопаді почалися
відновлюванні роботи, якими керував Ро-
говський А. М.
В 1944 році було також відбито 5 915
т руди, яка залишалася в забої, готова до
транспортування.
Основні об’єкти майбутнього підприєм-
ства планувалося ввести в експлуатацію вже
в 1945 році. Але проектне завдання на від-
будову і будівництво Маріупольського цир-
конового рудника було затверджено лише
15 серпня 1945 року. Потужність фабрики
прийняли 75 т руди на добу, або 200 тонн
цирконового концентрату на рік, із яких 105
тонн планувалося переробляти в знезаліз-
нений концентрат для виробництва емалей.
Проектним завданням було прийнято гра-
вітаційний метод збагачення руди у відса-
джувальних машинах і на концентраційних
столах, з застосуванням електромагнітної
сепарації. Руду на фабрику планувалося по-
давати кінною тягою вагонетками [25].
Будівельні роботи на збагачувальній
фабриці виконані в цьому році на 85 %.
Але монтажні роботи не виконувалися че-
рез відсутність обладнання. Не приступи-
ли й до будівництва цеха знезалізнення
концентрату через відсутність матеріалів.
Побудували ряд допоміжних об’єктів ви-
робничого, побутового і соціального при-
значення. В цілому за рік освоєно у будів-
ництві 1 973 тис. крб. [26].
З другого півріччя 1945 року було орга-
нізовано гірничо-збагачувальний цех. Ру-
доуправління приступило до видобуван-
ня руди ручним способом та отриманню
цирконового концентрату на бутарах. За
9 місяців 1945 р. на ручних бутарах пере-
роблено 3 000 т руди (план 2 667т) і отри-
мано 28 290 кг цирконового концентрату
(план – 20 000). Вміст циркону в концен-
траті складав 75,1% (план – 80 %) [27].
З 22 жовтня 1945 року видобуван-
ня циркону відбувалося також старатель-
ським методом. З початку вилучення було
низьким і не перевищувало 48-50 %. Та
потім був освоєний процес збагачення,
вилучення зросло до 60 % і вище.
В 1945 році було перероблено 4 365 т
руди (107 % до плану) і отримано 41 800
кг цирконового концентрату (139,4 % до
плану). Правда, вміст циркону в ньому
не перевищував 76,9 % (при плані 85 %).
Старательським способом добуто 9 983 кг
концентрату (в перерахунку на 85 %-ий
вміст циркону) [27].
23-24 листопада 1945 року в м. Сталі-
но (Донецьк) відбулася науково-технічна
конференція по застосуванню цирконія
і циркона в промисловості, організована
Сталінським обласним комітетом КП(б)
У та Наркомкольормет [28]. За резуль-
татами роботи конференції Головрідме-
том були розроблені організаційно-тех-
нічні заходи, виконання яких дозволяло в
28 ISSH 2077-9496
²ÑÒÎÐ²ß ÃÀËÓÇÅÉ ÒÀ ϲÄÏÐÈÅÌÑÒÂ
стислі строки забезпечити промисловість,
і особливо дослідні організації країни, ви-
сокоякісною цирконієвою продукцією.
У травні 1946 року було прийнято в
експлуатацію тимчасовий цех знезалізню-
вання цирконового концентрату. А в груд-
ні цього ж року ввели в дію цех двоокису
цирконію та збагачувальну фабрику. Було
збудовано і кілька допоміжних цехів: ме-
ханічний, деревообробний, гараж, котель-
ня, насосна, електропідстанція. В цьому
році було отримано майже 122 т цирконо-
вого концентрату, біля 33 т знезалізненого
цирконового концентрату. План по двоо-
кису цирконію не виконали через відсут-
ність відповідного обладнання [29].
На збагачувальній фабриці в 1946
році працювало в одну зміну лише відді-
лення магнітної сепарації. Перероблено
142,2 т бутарного концентрату з вмістом
50,0-52,5 % двоокису цирконію. Отрима-
но концентрат з вмістом двоокису 61,5 %
і вище. В грудні розпочався експеримен-
тальний пуск всієї фабрики [29].
Цех двоокису цирконію почав працю-
вати з 15 жовтня 1946 року на операціях
розкладення і вилуговування. В середи-
ні грудня дослідне розчинення цирконата
натрія у соляній кислоті провели в деревя-
ній апаратурі, виготовленій на місці. Пер-
ша переробка пройшла невдало, двоокис
не отримали. В результаті переробки дру-
гої партії отримали перші 6 кг гідроокису
з вмістом двоокису цирконію 68,5 % та 3
кг – с вмістом 88 %.
Річний план гірничо-розкривних робіт
виконали на 77,3 %. На 1 січня 1947 року
було розкрито та підготовлено до виїмки
12 тис. т цирконової руди. Гірничі роботи
проводилися вручну через повну відсут-
ність механізації.
В 1946 році рудоуправління «Маріу-
польбуд» було по суті невеликим гірни-
чо-хімічним комбінатом з видобувним та
перероблюючими цехами: гірничим, зба-
гачувальною фабрикою, цехом знезаліз-
нювання (тимчасовим), цехом двоокису
цирконію. Рудоуправлінням проводилися
і старательські роботи.
В 1947 році перед керівництвом Ма-
ріупольського цирконового рудоуправ-
ління було поставлено завдання – форсу-
вати будівництво основних промислових
об’єктів. Все було кинуто на основні цехи,
і на початок другого півріччя всі вони
були введені в дію. В 1947 році ввели в
експлуатацію новий (постійний) цех зне-
залізнення, цех двоокису цирконію, зба-
гачувальну фабрику, хімлабораторію,
електропідстанцію, водогін і паропровід,
насосну, хвостосховище, контактну лінію
електровозної відкатки, автодороги на
майданчику, плотину, а також об’екти со-
ціально-культурного призначення.
В цьому році здали також гірничий цех
з об’ємами виконаних гірничо-капіталь-
них робіт більше 13 тис. м3 , в т.ч. в 1947
році – 7 237 м3 . Видобуток руди здійсню-
вався в кар’єрі № 2.
Річний план капітальних робіт вико-
нали на 108 % - було освоєно капітальних
вкладень на суму 1942 тис. крб. [30].
16 жовтня 1947 року Маріупольське
цирконове рудоуправління вступило до
лав діючих. Воно ставало експеримен-
тальною базою рідкіснометалічної про-
мисловості, де розроблялися нові матері-
али, відпрацьовувалися технології, вівся
пошук нових галузей використання цир-
конієвої продукції. Освоєння родовища
прискорило розвиток цирконієвої про-
мисловості країни, допомогло виявити і
розширити сфери застосування цирконію
та його сполук у народному господарстві.
Перші повоєнні роки характеризувалися
швидким розвитком нових галузей промис-
ловості: атомної енергетики, радіоелектро-
ніки, спеціальної оптики і інших. Ці галу-
зі стали важливими споживачами рідкісних
елементів і композиційних сплавів. Значно
розширилися роботи по отриманню туго-
плавких металів, в тому числі цирконію.
В 1947 році виробництво цирконового
концентрату на Маріупольському цирко-
29ÏÈÒÀÍÍß ²ÑÒÎв² ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕͲÊÈ 2012 № 3
²ÑÒÎÐ²ß ÃÀËÓÇÅÉ ÒÀ ϲÄÏÐÈÅÌÑÒÂ
новому рудоуправлінні подвоїлося і дося-
гло 258 т [29].
Домішки, які вміщує природний цир-
кон, особливо залізо, погіршують його
вогнетривкі властивості та придають йому
небажане забарвлення – від світло-жовто-
го до темно-коричневого. Це заважає ви-
користанню циркона в якості глушника
білих емалей. Тому виробництво знеза-
лізненого цирконового концентрату було
збільшено майже в п’ять разів.
Виробництво цирконового концентра-
ту, в тому числі знезалізненого, як і чисто-
го двоокису цирконію, продовжувалося
на Маріупольському цирконовому рудоу-
правлінні до 1964 року включно.
В цьому, 1947 році, вперше в промисло-
вих умовах було отримано 6358 кг техніч-
ного двоокису цирконію та 3000 кг – чисто-
го [29]. З 1965 року, в зв’язку з консервацією
родовища цирконію виробництво технічно-
го двоокису цирконію здійснювалося з цир-
конового концентрату, виробництво якого
на той час було освоєно на Верхньодніпров-
ському ГМК (Дніпропетровська обл.).
Ще в 39-40 рр. наукові співробітники
ГИРЕДМЕТу Вакс А.Ш. та Пепеляєва Е.А.
розробили спосіб отримання порошку цир-
конію натрійтермічним відновлюванням із
фторциконату калію. Найважливішою га-
луззю застосування цирконієвого порошку
була піротехніка. В 1945 р. під керівництвом
Пепеляєвої Е.А. було організовано виробни-
цтво порошку цирконію, який використову-
вався в якості гетера в електронних лампах.
В 46 р. розроблено і освоєно в дослідно-про-
мисловому масштабі спосіб виробництва
пластичного цирконію високої чистоти.
Промислове виробництво порошку на-
трійтермічним відновленням фторцирко-
ната калію на Маріупольському цирконо-
вому рудоуправлінні освоїли в 1954 році.
Тоді отримали 106 кг порошку [31].
В 1948 році на МЦРУ отримали також
перші 337 кг цирконієвого порошку каль-
ційтермічним відновлюванням двоокису
цирконію [32]. Виробництво його продо-
вжувалося до 1963 р. включно.
В 1949 році було освоєно виробни-
цтво фторцирконату калію (5943 кг) [33].
Пізніше, в 1959 році, тут освоєно вироб-
ництво фторцирконату калію, очищеного
від гафнію.
В 1950-ті роки в ГИРЕДМЕТі (А. Ш.
Вакс та Е. А. Пепеляєва) була розроблена
технологія виробництва йодидного цирко-
нію, що дозволило отримати метал висо-
кого ступеню чистоти для застосування в
атомній енергетиці. В 1959 році на МЦРУ
отримали перші 18 кг, а в 1962 р. – вже
1500 кг металічного цирконію методом
йодидного рафінування [34]. Цей перший
спосіб виробництва цирконію і гафнію в
пластичному стані зберіг своє значення і
до сьогодні, де він застосовується на Че-
пецькому механічному заводі (Росія).
Під керівництвом Софронова Е.К., Пе-
пеляєвої Е.А. та Когана Г.М. вперше орга-
нізовано виробництво йодідного гафнію
– супутника цирконію в мінералі циркон.
Це стало можливим завдяки науковим до-
слідженням, виконаним в Укргірідметі
під керівництвом Вінарова і. В. (пізніше
ІОНХ АН УРСР і ФТІ АН УРСР) [35].
Для потреб атомної енергетики в 1953
році на МЦРУ було освоєно випуск двоо-
кису цирконію, очищеного від гафнію. В
1957 році розпочалося виробництво осо-
бливо чистого двоокису цирконію.
Розвиток виробництва технічної кера-
міки та вогнетривів потребував освоєння
випуску двоокису цирконію, стабілізова-
ного такими елементами як кальцій, ітрій,
скандій. Дослідні партії було випущено в
1967 році, а серійне виробництво розпоча-
то в 1973 році [36].
З середини 50-х років рудоуправлін-
ня активно працювало разом з наукови-
ми установами України та СРСР над ство-
ренням виробництва хімічних сполук
цирконію для різних галузей народного
господарства. Так, у 1954 році освоєно ви-
робництво хлорокису цирконію (658 кг), в
1955 році – виробництво сірчанокислого
цирконію (72 кг).
30 ISSH 2077-9496
²ÑÒÎÐ²ß ÃÀËÓÇÅÉ ÒÀ ϲÄÏÐÈÅÌÑÒÂ
В 1958 році на Донецькому хіміко-ме-
талургійному заводі (так стало зватися з
1956 року МЦРУ) освоєна технологія ви-
робництва чотирихлористого цирконію
(перші 200 кг). Пізніше ця технологія за-
кладена в проект металургійного виробни-
цтва Вільногірського ГМК.
В 1959 році організовано виробництво
гідроокису цирконію; в 1964 р. – сульфа-
ту цирконію; в 1966 р. – сульфатоциркона-
ту натрію і амонію.
Мінерал циркон завжди вміщує певну
кількість гафнію. То ж значні роботи про-
водилися в рудоуправлінні по виділенню
гафнію з цирконового концентрату та впро-
вадженню технологій гафнієвого виробни-
цтва. В 1955 році на ДХМЗ отримали пер-
ші 3 кг 5-ти %-го гафієвого концентрату, а
в 1963 – 275 кг 60-ти %-го концентрату. В
1960 р. тут вперше отримали 3 кг двооки-
су гафнію; в 1961 р. - 3 кг гафнію металіч-
ного в порошку; в 1964 р. – 100 кг йодидно-
го гафнію в прутиках. З 1980 року з пуском
виробництва полікристалічного кремнію
розпочалося перепрофілювання господар-
ської діяльності ДХМЗ і, на жаль, згортан-
ня цирконового виробництва на Донеччині.
Частина з освоєних вперше на ДХМЗ
виробництв пізніше передавалися на інші
підприємства міністерства кольорової ме-
талургії СРСР; деякі з них функціонували
до кінця 80-х років минулого століття.
ЛІТЕРАТУРА
1. Коган Б. И. Редкие металлы. Состояние и
перспективы. М.: Наука, 1979. – 355 с.
2. Фельдман Г.М. Сырьевые ресурсы редких
металлов за границей и их использование.
М.– Л., 1940. – 193 с.
3. Сажин Н. П. Развитие в СССР металлур-
гии редких металлов и полупроводнико-
вых материалов. М., 1967. – 136 с.
4. Костылева Е.Е., Владимирова М.Е. Цир-
кон / Минералогия Союза // Под общей
ред. акад. Ферсмана А.Е. – Сер. А, вып. 2.
– Л.: Изд-во АН СССР, 1934. – 83 с.
5. Глебова В. И. Пути и этапы развития про-
мышленности редких элементов в СССР //
Редкие металлы. – 1932. – № 1–2. – С.3–5.
6. Бочкарев Э.Н. Организация промышленно-
сти редких металлов в СССР и этапы раз-
вития института «ГИРЕДМЕТ». Сб. статей:
«Гиредмет на службе научно-технического
прогресса» М.: Гиредмет.1981 г. – с. 8–23.
7. Иваницкий И. Геогностическое описание
Мариупольского округа // Горный журнал.
– 1833. – Кн. X. – С. 49–90.
8. Эльтеков В.И., Калафати Л.В. Отчет по ге-
олого-поисковым и разведочным работам
на Мариупольском цирконовом месторо-
ждении за 1938. – Л.1939 г. // Геоинформ
(Державний геологічний фонд України ).
– № 3250. – 252 с.
9. Морозевич И.А. Об одном крайнем члене
семейства сиенитов – мариуполите – и свя-
занных с ним породах Мариупольского уе-
зда. – Записки Импер. С–Петерб. минерал.
об-ва., протокол № 6 от 16.10 1901 г. – СПб.,
1902. – Вторая сер., т. XXXIX. – С. 44–51.
10. Дорофеев А.П. Промышленные месторо-
ждения циркона в УССР // Геоинформ. –
№3247. – 1 с.
11. Амбургер В.П. Краткий предварительный
отчет о работе цирконовой партии Инсти-
тута Геологии ВУАН за 1934г. // Геоин-
форм. – № 3251. – 2 с.
12. Быстров П.В. Отчет по геологоразведоч-
ным работам на Мариупольском место-
рождении циркона 1937–39 г.г. // Геоин-
форм. – № 3245. – 106 с.
13. Протокол № 1289 заседания ЦКЗ по вторич-
ному рассмотрению материалов и утвер-
ждению запасов цирконовых руд на участке
балки Мазуровой Мариупольского место-
рождения Сталинской обл. от 14.04.1939г. //
РГФ (Росгеолфонд). – № 81067. – 3 с.
14. Нестеров И. М. Отчет по теме № 11. Разра-
ботка качественных схем обогащения цир-
коносодержащих руд и песков. – М., 1938
г. // Геоинформ. – № 3246. – 36 с.
15. РГАЭ (Російський державний архів економі-
ки). – Ф.7297, оп. 1. – Ед. хр. 281. – С. 62–65.
16. Протокол № 1520 заседания ВКЗ по ут-
верждению запасов циркона Мариуполь-
ского месторождения Сталинской обл. от
21.11.1939г. // РГФ. – № 81101. – 3 с.
17. РГАЭ. – Ф. 7794, оп. 5. – Ед. хр. 107. – С. 145.
18. Миронов С. Строительство цирконового
комьината // «Социалистический Дон-
басс», № 138/2371, 17 июня 1940 г., С. 2.
19. Калафати Л.В. Отчет по геологической
съемке и поисково-разведочным работам
31ÏÈÒÀÍÍß ²ÑÒÎв² ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕͲÊÈ 2012 № 3
ÐÎÇÂÈÒÎÊ ÍÀÓÊÎÂÈÕ ² ÒÅÕͲ×ÍÈÕ ²ÄÅÉ
на мариупольских цирконовых месторо-
ждениях за 1939г. – Л., 1940 г. // Геоин-
форм. – № 6398. – 311 с.
20. Калафати Л. В., Эльтеков В. И. Полевой
отчет по геологической съемке и поиско-
во-разведочным работам на Мариуполь-
ском цирконовом месторождении. Л.,
1939г. // Геоинформ. – № 3991. – 19 с.
21. Сведения о состоянии запасов циркона на
01.01.1941г. Формы 1–6 по Мариуполь-
скому цирконовому месторождению на
01.01.1941г. / Игнатов Н. А. // Геоинформ.
– № 3248. – 9 с.
22. РГАЭ. – Ф. 7794, оп. 5. – Ед. хр. 107. – С. 76.
23. РГАЭ. – Ф. 7794, оп. 5. – Ед. хр. 229. – С. 1–5.
24. РГАЭ. – Ф. 7786, оп.1. – Ед. хр. 579. – С. 164.
25. ДАДО (Державний архів Донецької об-
ласті). – Ф. Р 6229, оп.1. – Од. зб. 5. – С. 23.
26. РГАЭ. – Ф. 7786, оп. 1. – Ед. хр. 579. – С. 119.
27. РГАЭ. – Ф.7794, оп. 5. – Ед. хр. 527. – С. 1.
28. ДАДО. – Ф. Р 6229, оп.1. – Од. зб. 5. – С. 43.
29. РГАЭ. – Ф. 7794, оп. 1. – д. 387. – С. 2–19,
24, 25.
30. ДАДО. – Ф. Р–2794, оп. 1, справа 28. – Од.
зб. 5. – С.12–14.
31. Архив ДХМЗ. Объяснительная записка к
годовому отчету по основной деятельнос-
ти Мариупольского цирконового рудоу-
правления за 1954 г.
32. Архив ДХМЗ. Объяснительная записка к
годовому отчету по основной деятельнос-
ти Мариупольского цирконового рудоу-
правления за 1948 г.
33. Архив ДХМЗ. Объяснительная записка к
годовому отчету по основной деятельнос-
ти Мариупольского цирконового рудоу-
правления за 1949 г.
34. Архив ДХМЗ. Объяснительная записка к
годовому отчету по основной деятельнос-
ти Донецкого химико-металлургического
завода за 1962 г.
35. Нехамкин Л. Г. Развитие промышленных
методов производства циркония и гафния.
Сб. статей: «Гиредмет на службе научно-
технического прогресса» М.: Гиредмет.1981
г. - с. 165–174.
36. Архив ДХМЗ. Объяснительная записка к
годовому отчету по основной деятельности
Донецкого химико-металлургического за-
вода за 1973 г.
Шпилевой К.Л., Шпилевой Л.В. Становление циркониевой промышленности Донбас-
са. В статье освещены вопросы становления металлургии циркония на Донбассе и в Украине,
зарождения и развития минерально-сырьевой базы циркониевой промышленности
Shpilevoy K.L., Shpilevoy L.V. Becoming of zirconium industry of Donbas. In this article throw
light upon questions of zirconium metallurgy appearance at Donbass and Ukraine, and development of
raw materials base of zirconium industry.
УДК 622
ПРАВИЛА БЕЗПЕКИ ВУГЛЕВИДОБУТКУ УКРАЇНИ −
ОСНОВНІ НАПРЯМИ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ
Ткачук К.Н.,
д-р техн. наук, проф., Гріффен О.Л.,
канд. техн. наук, Селезньов В.О.
(Національний науково-дослідний інститут промислової безпеки і охорони праці)
Представлено особливості розвитку правил безпеки вуглевидобутку в Україні як продо-
вження історичних тенденцій в нових соціально-економічних та науково-технічних умовах.
Основою процесу нормотворення ві-
тчизняних документів з безпеки шахтар-
ської праці було прийняття 13 травня 1880
року примітки 1 до статті 1474 Гірничого
уставу Російської імперії – «Правила про
порядок провадження гірничопромис-
ловцями підземних робіт», згідно з якою
власники копалень повинні були завчас-
но попереджати про очікувану небезпеку
або про нещасний випадок, що вже стався.
З того часу бурхливий розвиток науки та
техніки спонукав різке збільшення обся-
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-77397 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2077-9496 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:24:48Z |
| publishDate | 2012 |
| publisher | Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури |
| record_format | dspace |
| spelling | Шпильовий, К.Л. 2015-02-28T15:02:09Z 2015-02-28T15:02:09Z 2012 Становлення цирконієвої промисловості Донбасу / К.Л. Шпильовий // Питання історії науки і техніки. — 2012. — № 3. — С. 22-31. — Бібліогр.: 36 назв. — укр. 2077-9496 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77397 546.4/45:553.003 У статті висвітлено питання становлення металургії цирконію на Донбасі і в Україні, зародження і розвитку мінерально-сировинної бази цирконієвої промисловості. В статье освещены вопросы становления металлургии циркония на Донбассе и в Украине, зарождения и развития минерально-сырьевой базы циркониевой промышленности. In this article throw light upon questions of zirconium metallurgy appearance at Donbass and Ukraine, and development of raw materials base of zirconium industry. uk Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Питання історії науки і техніки Історія галузей та підприємств Становлення цирконієвої промисловості Донбасу Становление циркониевой промышленности Донбасса Becoming of zirconium industry of Donbas Article published earlier |
| spellingShingle | Становлення цирконієвої промисловості Донбасу Шпильовий, К.Л. Історія галузей та підприємств |
| title | Становлення цирконієвої промисловості Донбасу |
| title_alt | Становление циркониевой промышленности Донбасса Becoming of zirconium industry of Donbas |
| title_full | Становлення цирконієвої промисловості Донбасу |
| title_fullStr | Становлення цирконієвої промисловості Донбасу |
| title_full_unstemmed | Становлення цирконієвої промисловості Донбасу |
| title_short | Становлення цирконієвої промисловості Донбасу |
| title_sort | становлення цирконієвої промисловості донбасу |
| topic | Історія галузей та підприємств |
| topic_facet | Історія галузей та підприємств |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77397 |
| work_keys_str_mv | AT špilʹoviikl stanovlennâcirkoníêvoípromislovostídonbasu AT špilʹoviikl stanovleniecirkonievoipromyšlennostidonbassa AT špilʹoviikl becomingofzirconiumindustryofdonbas |