Вiденський бiдермайєр у Львовi (1815-40-вi рр.). Варiант регiональної рецепцiї
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Народознавчі зошити |
|---|---|
| Дата: | 2009 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут народознавства НАН України
2009
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77407 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Вiденський бiдермайєр у Львовi (1815-40-вi рр.). Варiант регiональної рецепцiї / М. Левицька // Народознавчі зошити. — 2009. — № 3-4 (87-88). — С. 426-439. — Бібліогр.: 38 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859633632373637120 |
|---|---|
| author | Левицька, М. |
| author_facet | Левицька, М. |
| citation_txt | Вiденський бiдермайєр у Львовi (1815-40-вi рр.). Варiант регiональної рецепцiї / М. Левицька // Народознавчі зошити. — 2009. — № 3-4 (87-88). — С. 426-439. — Бібліогр.: 38 назв. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Народознавчі зошити |
| first_indexed | 2025-12-07T13:13:30Z |
| format | Article |
| fulltext |
426 3-4’2009 Народознавчi Зошити
Статтi
Мар’яна ЛЕВИЦЬКА
ВIДЕНСЬКИЙ БIДЕРМАЙЄР У ЛЬВОВI
(1815-40-вi рр.)
ВАРIАНТ РЕГIОНАЛЬНОЇ РЕЦЕПЦIЇ
Maryana LEVYTSKA. On Viennese Biedermeyer
at Lviv (1815-40): a Variant of Regional Reception.
Iсторiя мистецтва ХIХ ст., пiсля епох т. зв.
“великих стилiв”, мимоволi видається позбавле-
ною чiтких стилiстичних критерiїв. Це законо-
мiрно, адже єднiсть стилю iснує тодi, коли па-
нує єдина iдеологiя. Вiдсутнiсть визначення єди-
ного стилю для мистецтва ХIХ ст. опосередко-
вано вiдображає художнiй плюралiзм, рiзнорiд-
нiсть та бiльшу свободу поглядiв i життєвих по-
зицiй, що зароджувалися в цю епоху. У роз-
маїттi мистецьких напрямкiв, що спiвiснували у
I пол. ХIХ ст., бiдермайєр викликає особливе за-
цiкавлення як iндикатор мистецьких уподобань i
прiоритетiв широких суспiльних верств i як ми-
стецьке явище т. зв. “другого порядку”1. Цей
напрям, хоч i не дав визначних мистецьких ше-
деврiв, але наблизив досить розрiзненi до того
сфери високого/елiтного й популярного масового
мистецтва. Також на зразках бiдермайєра (як у
сферi декоративно-ужиткового, так i образотвор-
чого мистецтва) можна прослiдкувати не лише
суто художнi тенденцiї, а складний комплекс по-
бутової культури й повсякденного життя людини
I пол. ХIХ ст.2.
Виявлення регiональної специфiки бiдермайє-
ра на матерiалi Львова може бути досить цi-
кавим i плiдним саме з огляду на входження
1Див. Biedermeier Style www.britannica.com/EBchecked/
topic/64810/Biedermeier-style#; The Biedermeier culture
http://classicalmusic.about.com/lr/biedermeier/59300/1/.
2The Biedermeier Style www.rupertcavendish.co.uk/
Biedermeier/Biedermeier.htm; Karl Kemp. The History of the
Biedermeier Style of Antique Furniture www.karlkemp.com/
his-biedemeier-full.htm#top.
Галичини кiн. ХVII-ХIХ ст. до монархiї Габс-
бургiв. Зазначена доба стала для Галичини до-
бою полiтичних i соцiокультурних трансформа-
цiй. Згаданi змiни не оминули i мистецьке се-
редовище. Саме бiдермайєр став напрямком, що
транслювався фактично напряму, без посередни-
кiв (на вiдмiну вiд iнших стилiв). Адже бiль-
шiсть художникiв з Галичини навчалася у Вi-
денськiй академiї мистецтв, а також в нiмець-
ких академiях (Мюнхен, Дрезден)3. Серед уч-
нiв Вiденської академiї були практично усi львiв-
ськi художники згаданого перiоду: К.Швейкарт
(1795 р.), А.Рейхан (1825-1830 рр., на-
вчався у Данцiга i Петтера), Ф.Гогенауер
(1825 р.), Я.Морачинський (1834-1838 рр.,
у Л.Купельвiзера та Ф.Амерлiнга), А.Медвей
(1834-1836 рр.), К.Аренд (1836-1840 рр.) –
усi троє навчались у Л.Купельвiзера, Я.К.Грузiк
(1835-1840 рр.), К.Шлегель (1836 р.), С.Бартус
(1841 р.), Ф.Моравський (1839-1841 рр.) на-
вчались у Л.Купельвiзера, К.Дзбанський (1842-
1844 рр.), О.Рачинський (1840-1844 рр. (?),
М.Машковський (1855 р.) Ф.Тепа (1847-
1848 рр.) навчався у Ф.Вальдмюллера).
Стилiстична близькiсть iз вiденськими зразка-
ми також вводилася подорожуючими австрiйсь-
кими художниками i модою аристократiї портре-
туватися в iноземцiв (Ф.Амерлiнга, Ф.Г.Вальд-
мюллера, Ф.Крiгубера, Й.Ендера та iн.). Вод-
ночас, незважаючи на величезну кiлькiсть пуб-
лiкацiй, присвячених iсторiї й культурi Львова
“австрiйської доби”, навiть культивуванню своє-
рiдної галицької iдентичностi, закорiненої в нос-
тальгiї за “добрими давнiми цiсарськими” часа-
ми4 – автор зазначає, що австрiйська спадщи-
на Галичини для сучасних її мешканцiв є своє-
рiдним символом європейського вибору, входжен-
ня до кола народiв Центрально-Схiдної Європи5.
При аналiзi мистецтва Львова явище бiдермайє-
3Купчинська Л. Вiденська академiя образотворчих ми-
стецтв i навчання у нiй української та польської молодi
Галичини (кiн. ХVIII-ХIХ ст.) // Записки НТШ. Мис-
тецтвознавча секцiя.– Львiв, 2001.– С. 155-173.
4Див. Zayarnyuk A. On the Frontiers of Central Europe:
Ukrainian Galicia at the Turn of the Millenium URL:
www.yorku.ca/soi/Vol-1/PDF/ Zayarnyuk.pdf.
5Див також: Larry Wolff.Inventing Galicia: Messianic
Josephinism and the Recasting of Partitioned Poland // Slavic
rewiew.– Vol 63.– № 4.
МАР’ЯНА ЛЕВИЦЬКА. Вiденський бiдермайєр у Львовi... 427
ра розглядається лише фрагментарно, нерiдко iз
негативними конотацiями6. У бiльшостi iсторико-
краєзнавчих видань, якщо йдеться про мистецтво
й архiтектуру Львова ХIХ ст., про бiдермайєр
згадується мимохiдь. Справдi, iснуюча українсь-
ка iсторiографiя бiдермайєра була обмежена са-
мою методологiєю, коли це явище розглядалося
або через призму тогочасних уявлень про прек-
расне, або з точки зору закладеного наприкiнцi
ХIХ ст. iронiчно-упередженого ставлення до “мi-
щанського”, “приземлено-побутового” мистецтва.
А втiм, ще Д.Чижевський виокремлював явище
бiдермайєра як одного iз “переходових” напрям-
кiв (поряд iз маньєризмом та сентименталiзмом),
яким нiби бракує мiсця у загалом стрункiй теорiї
мистецьких стилiв7.
Бiльшiсть iноземних авторiв схильнi визнача-
ти бiдермайєр не лише як напрям декоративно-
ужиткового мистецтва, а як певну свiтоглядну си-
стему, притаманну культурi Австрiйської монархiї
та iнших країн Центрально-Схiдної Європи у за-
значений перiод8. Тобто пiд цим термiном найча-
стiше розумiють стиль життя (modus vitae) i його
вiдображення в матерiальнiй i духовнiй культурi.
В iсторичному контекстi I пол. ХIХ ст. знаме-
6Овсiйчук В. А. Класицизм i романтизм в українському
мистецтвi.– К., 2001.– С. 277.
7Чижевський Д. Культурно-iсторичнi епохи // Україн-
ське слово. Хрестоматiя української лiтератури та лiтерату-
рної критики XX ст.: У 3-х кн.– К.: Рось, 1994.– Кн. 3.–
С. 619.
8Geismeier W. Biedermeier.– Leipzig, 1979; Frodl
Gerbert. Biedermeier / Geschichte der Bilden Kunst in
’́Osterrreich.– Bd. 5:19.– Jahrhundert; M’́unchen; Berlin;
London; New-York, 2002.– P. 272-295; Vienna in the Bi-
edermeier Era 1815-1848 (R.Waissenberger ed.).– London,
1986; Сарабьянов Д. Русская живопись ХIХ в. среди ев-
ропейских школ. Опыт сравнительного исследования.– Мо-
сква: Сов. Художник, 1980; Тарасов Ю. Бидермайер в
немецко-австрийской живописи романтического и послеро-
мантического времени // Проблемы изобразительного ис-
кусства ХIХ ст.– Ленинград: Изд. ЛГУ, 1990.– С. 69-
70; Dejiny ceskeho vytvarnego umeni. III/1: 1780-1890 (Ed.
T.Petrasova-H.Lorencova).– Praha, 2001; SedláŘ J. Reali-
stické maliarstvo 19 st.– Bratislava: Pallas, 197; Die Kunst
des 19 Jahrhunderst. Von R.Zeitler.– Berlin, 1966; Biedermе-
ier in ’́Osterrreich 1815-1848: Katalog zu einer Ausstelung
des Bundesministeriums f́’ur auswartige Angelenheiten.– Wi-
en, 1988; Nóde C. Das unromantische biedermеier. Ei-
ne Chronik in Zeitdokumenten 1795-1857.– Wien.: Verlag
Bruder Hóllinek, 1987.
нувала початок модерної доби в iсторiї європей-
ської цивiлiзацiї, доби, позначеної становленням
капiталiзму, розвитком промисловостi i поступом
науково-технiчної думки, секуляризацiєю суспiль-
ства, початком урбанiзацiї. Але пiсля бурхливих
вiйськових подiй мала настати епоха спокою i вiд-
носної стабiльностi, i людина постнаполеонiвсько-
го часу, при всьому бажаннi вирватися iз вузько-
го свiту, стала “людиною приватною”. Саме тут
слiд шукатити корiння опоетизовування буденно-
стi, через яке неодмiнно мало пройти мистецтво
початку ХIХ ст.
З одного боку, бiдермайєр – художнiй напрям,
чiтко локалiзований у часi (1815-1848 рр.), у
просторi (Австрiя i коло країн Центрально-Cхiд-
ної Європи в орбiтi вiденських впливiв), у се-
редовищi (багата й середня буржуазiя, мiщанст-
во, люди вiльних професiй)9. З iншого, пробле-
ма точнiшої iдентифiкацiї бiдермайєра полягає у
тому, що цей напрям не мав виразно проголоше-
ної/задекларованої програми.
Часто наголошується на тому, що бiдермайєр
був iнспiрований полiтичною атмосферою абсо-
лютизму i меттернiховської реакцiї мiж 1815-
1848 рр.10. Безумовно, iснує зв’язок мiж полi-
тичними подiями поч. ХIХ ст. (наполеонiвськi
вiйни, Вiденський конгрес, передiл карти Євро-
пи тощо) i розвитком мистецтва. Але не можна
сказати, що бiдермайєр нав’язувався абсолютись-
ким режимом, чи навпаки, – що бiдермайєр виник
як прояв пасивного спротиву режиму. Бiдермайєр
у його центрi – Вiднi не мiг бути культурним
антагонiстом до аристократократично-iмперського
стилю, адже першi iмпульси напрямку зароджу-
валися у вищих верствах i готувалися вони на
зламi ХVIII-ХIХ ст. Так, одним iз перших дек-
ларованих знакiв рiвностi мiж монархом i пiдда-
ними можна вважати одноповерховий будиночок
iмператора Йосифа II в парку Ауґартен. Праг-
нення монарха мати невеликий “камерний” про-
9Бидермайер // Большой энциклопедический словарь
изобразительного искусства (Авт.-сост. Власов В.).– СПб.:
Лита, 2000.– Т. 1.– С. 667.
10Ера Меттернiха була добою не лише полiтичних, а й
естетичних обмежень, адже Вiденська академiя мистецтв
була пiд протекторатом самого канцлера. Див. The Bi-
edermeier culture – URL: http://classicalmusic.about.com/
lr/biedermeier/59300/1//.
428 3-4’2009 Народознавчi Зошити
стiр, що був противагою помпезному вiдкритому
публiчному середовищу двору з його церемонiями
i розкiшшю, свiдчить про визнання важливостi
приватної сфери11.
У соцiальному розрiзi I пол. ХIХ ст. ознаме-
нувалась становленням нової буржуазiї й мiщан-
ства, тому цей перiод визначають саме як час
становлення “середнього класу”12. Вiдповiдно, у
свiтоглядному планi запанували моральнi варто-
стi та естетичнi уподобання цiєї частини суспi-
льства. Носiями iдеологiї i замовниками нового
напрямку, стали верстви, що були активними в
громадському життi своїх мiст, розвивали рiзнi
галузi художнього промислу i пiдтримували окре-
мi мистецькi проекти. Опорою заможних верств
мiщанства, що ними ранiше були крамарi й ремiс-
ники, тепер ставала освiчена бюрократiя – перева-
жно правнича й технiчна iнтелiгенцiя та духове-
нство мiського походження i без станових упере-
джень. Технiчний прогрес, що розпочався в Єв-
ропi, сприяв становленню комунiкацiї i станової
солiдарностi технiчної iнтелiгенцiї. Високим було
реноме представникiв освiтнiх професiй: вчителi
гiмназiй, унiверситськi викладачi також здобува-
ли вплив у середовищi мiських iнтелектуалiв13.
Ця нова мiщанська громадськiсть складалася з
широкого кола поцiновувачiв мистецтва, якi керу-
валися власними уподобаннями, вiльним i змiн-
ним вибором естетичних прiоритетiв.
Оскiльки дослiдники мистецтва I пол. ХIХ ст.
стверджують, що мистецтво бiдермайєра вiдби-
вало “картину свiту” мiщанина, варто зупинити-
ся на особливостях, навiть архетипах поведiнки,
поширених у цiй суспiльнiй верствi. Тут можна
говорити як про традицiйнi стереотипи життя й
культури заможного мiщанства, так i новi, фор-
мованi змiненими iсторичними реалiями. Пiсля
бурхливих подiй минулого i перед непевним май-
бутнiм бiдермайєр (його мистецтво i стиль жит-
11Petrasová T. Aristokratický biedermeier // Biedermeier v
c̆eských zemách.– S. 150-151.
12Див.: The Social Class of the Biedermeier Peri-
od – URL: http://classicalmusic.about.com/lr/biedermeier/
59300/1/.
13Charle C. Intelektuálové v Evropĕ 19 stoleti: histori-
ckosrovnávaci esej s novým pŭodnim dolosvem autora [z
francouzského pr̆elouzila Pavla Dolez̆alová].– 1 vyd.– Brno,
2004.– S. 58.
тя) став вiдповiддю патрiархального “свiту малих
структур” на пошук соцiальної впевненостi i но-
вих чеснот.
Тенденцiю видiлення приватної сфери у мис-
тецтвi I пол. ХIХ ст. насамперед можна пояснити
складною полiтичною ситуацiєю пiсля 1815 р. Iз
введенням цензури i згортанням будь-якої публiч-
ної полiтичної дiяльностi, активне життя перемiс-
тилося iз кав’ярень i громадських мiсць до прива-
тних помешкань i салонiв, або, як зазначав Гер-
берт Фродль, “...у полiтично-небезпечному зов-
нiшньому свiтi, власний дiм i перевiрене вузьке
коло справжнiх друзiв стали новим мiсцем для
iнтелектуального життя”14.
Безперешкодне поширення нового напрямку
можна пояснити i свiтоглядно-цiннiсними прiо-
ритетами тогочасної людини, для якої уявлення
про щастя розташувалося виключно у сферi при-
ватного. На прикладi широкого суспiльного зрiзу
мiського населення можна стверджувати, що ма-
терiальне благополуччя, можливiсть гармонiйної
самореалiзацiї, мир у родинi, кохання i довiра мiж
подружжям, здоров’я дiтей були в iєрархiї цiнно-
стей важливiшими вiд громадянських iдеалiв, так
часто девальвованих у тогочаснiй полiтицi15.
Подiбна скерованiсть “усередину” (iнтроверт-
нiсть), як спосiб конструювання свого свiту в ме-
жах власної оселi стала однiєю iз основних типо-
логiчних рис бiдермайєра.
Синхронно iснуючим художнiм концептом, що
уособлював спрямування до свободи в полiтич-
ному, нацiональному, культурному та особисто-
му життi, став романтизм, який часто вважаєть-
ся антиподом бiдермайєра. Але художня культура
ХIХ ст. вiдзначалася плюралiзмом, i дозволяла
на спiвiснування i взаємопроникнення рiзних тен-
денцiй. З цього приводу автор “Соцiальної iсторiї
мистецтва й лiтератури” А.Ґаузер зазначав, що
“...романтизм був насамперед мiщанським рухом,
що остаточно поривав iз засадами класицизму, iз
придворно-аристократичною штучнiстю i рито-
рикою. Саме тому суть бiдермайєра, його особ-
14Див.: The Cause of the Biedermeier Period – URL:
http://classicalmusic.about.com/lr/biedermeier/59300/1/.
15Человек в мире чуств: Очерки по истории частной жи-
зни в Европе и некоторых странах Азии до начала нового
времени / Под ред. Ю.Л.Бессмертного.– Москва, 2000.–
С. 118-123.
МАР’ЯНА ЛЕВИЦЬКА. Вiденський бiдермайєр у Львовi... 429
ливе замилування “магiєю щоденного життя” не
випливала з неґацiї романтизму, а навпаки – за-
вдяки романтизму, надала мистецтву епохи ще
одне обличчя”16. Bодночас, якщо мистецтво ро-
мантизму концентрувалося на досвiдi i вiдчуттях
окремого iндивiда, то бiдермайєр перенiс наголос
на зв’язки та вiдносини мiж людьми.
В iншому сенсi бiдермайєр змiг стати “золо-
тою серединою” мiж двома художнiми тенден-
цiями: просвiтницькою i романтичною, забезпе-
чуючи рiвновагу мiж просвiтницьким рацiоналiз-
мом та романтичною емоцiйнiстю, мiж вiдсторо-
неним об’єктивiзмом та упередженою суб’єктив-
нiстю оцiнок. Подiбне уникання екстрем не було
пасивним компромiсом, а здоровим глуздом i ло-
гiчною вiдповiддю на часи суспiльних потрясiнь.
Прикметно, що у фiлософськiй думцi I пол.
ХIХ ст. поширилася т. зв. “дiететика душi” –
тобто наука про вмiння вести здоровий, мора-
льний спосiб життя i знаходити рiвновагу мiж
тiлесним i духовним. Автор цiєї концепцiї (i
книги “Zur Diatetik der Seele”) Е.Фехтерслебен
(Feuchtersleben) писав: “...наша доба є квапли-
ва, бурхлива, легковажна i поверхова”, тому тре-
ба сприймати життя як безцiнний дар, насо-
лоджуватися ним, приносити радiсть i користь
довколишнiм17.
Вiдтак важливо найперше пiзнати таємнi за-
кутки своєї душi, зосередитись на самопiзнан-
нi i саморефлексiї. Тобто “дiететика душi” вчи-
ла сприймати красу i велич природи, допомагала
осягнути внутрiшню гармонiю i дивитись на себе
з гумором i самоiронiєю. В такий спосiб куль-
тивувалась здорова рацiоналiстична антитеза до
перебiльшеної романтичної екзальтацiї. Людина-
адепт бiдермайєрiвського стилю життя понад усе
цiнувала етичнi норми i дбала про свою доброчес-
нiсть. Поведiнковi установки справжнього Bie-
dermann’а включали прагнення бути добрим фа-
хiвцем у своїй професiйнiй сферi, поцiновувачем
мистецтв чи наук (як хоббi), корисним громадя-
нином i добрим сiм’янином.
Соцiальнi перетворення, що вiдбулися у жит-
тi й у свiдомостi пересiчного європейця, йшли
16Hauser A. SpoÃleczna historia sztuki i literatury.–
Warszawa, 1982.– T. 2..– S. 139.
17Lorenzova H. Dietetika duse k prakticke filisofii...– S. 45.
паралельно iз демократизацiєю сфери мистецтв,
якi формували просторово-предметне середовище
життя людини. Оскiльки у I пол. ХIХ ст. роз-
почався процес стирання станових вiдмiнностей,
iнспiрований новою лiберальною системою цiн-
ностей, це призвело до демократизацiї широкої
сфери громадського життя уже напр. ХIХ ст.
В цьому контекстi показовою є еволюцiя кос-
тюму ХIХ ст., коли розпочався процес унiфi-
кацiї європейського мiського костюму, що втра-
тив нацiональнi та становi ознаки. Якщо близько
1800 р. костюм ще вказував на мiсце прожива-
ння i станову приналежнiсть власника, то вже
у серед. ХIХ ст. аристократи й мiщани стали
одягатися майже однаково (очевидно, вiдповiдно
до фiнансових ресурсiв). I особливо це помiтно
у працюючiй верствi мiського населення чоловi-
чої статi (фраки, службовi й параднi мундири).
Жiночий костюм залишався бiльш консерватив-
ним i бiльш суттєво вирiзняв майнове становище
своєї власницi. Вiрними традицiйному костюму
до II пол. ХIХ ст. залишалися переважно селя-
ни. А нацiональне вбрання (або його елементи в
костюмi) обиралося вищими верствами задля ма-
нiфестацiї полiтичних чи нацiотворчих устремлiнь
(як тут не згадати польськi й українськi бали у
Львовi серед. ХIХ ст.)18.
Свiтогляд людини завжди своєрiдно екстрапо-
люється на предметне середовище її iснування,
на спосiб улаштування побуту. Адже предмет-
не наповнення житла можна вважати змiстовно-
чуттєвим вiдображенням естетичних прiоритетiв
(подекуди й неусвiдомлених). Новий напрям ви-
разно позначився на оздобленнi житла, iз першо-
рядною увагою до зручностi та комфорту19. Саме
в бiдермайєрi було започатковано принцип “iн-
тер’єру речей”: фасади будинкiв змiнювались вiд-
повiдно до моди на неостилi, а iнтер’єри впродовж
майже усього ХIХ ст. залишалися такими ж20.
У сферi художнiх промислiв налагодився прямий
18Середа О. Творення альтернативного публiчного про-
стору: “Руськi бали у Львовi (1840-70-тi рр.) // Iнститут
мiської iсторiї. Круглий стiл на тему “Масовi акцiї у гро-
мадських мiсцях модерних мiст”.– 5-6 лют. 2007 р.
19Див.: The Biedermeier Style – URL: www.rupert
cavendish.co.uk/Biedermeier/Biedermeier.htm.
20Бидермайер // Большой энциклопедический словарь
изобразительноо искусства...– С. 667.
430 3-4’2009 Народознавчi Зошити
зв’язок мiж майстром та замовником: тогочасний
замовник прагнув речей зручних, недорогих, дов-
говiчних i приємних. Тому майстри зосередили
свою творчу увагу не на декорi, а на конструкцiї
та пропорцiях предметiв. В опорядженнi житла
прослiдковується й нова культурна iєрархiя прос-
тору: салон-вiтальня як мiсце, де спiвiснували му-
зика, лiтература, станкове малярство, декоративнi
мистецтва. В iнтер’єрах бiдермаєра вiдобразилася
особлива культура спiлкування епохи: зацiкавле-
нiсть лiтературою (книги, перiодика), епiстоляр-
ний жанр, явище аматорства у рiзних видах ми-
стецтва, зростаюча творча активнiсть жiнки, яка
часто i була основним натхненником та реалiзато-
ром дизайнерських iдей. У глобальному культур-
ному контекстi ХIХ ст. в добу бiдермайєра вiд-
булося сумiщення соцiальної характеристики лю-
дини iз її естетичними уподобаннями.
Тобто в тогочасне поняття “iнтер’єру” входив
не лише комплекс творiв декоративно-ужиткового
мистецтва, а вся сума iнтелектуальної та мистець-
кої дiяльностi, що вiдбувалася в органiзованому у
такий спосiб просторi. Цiкаво, що саме так явище
бiдермайєра було узагальнено на виставцi 1928 р.
у Львiвському художньо-промисловому музеї, се-
ред ескпонатiв якої були – малярство, графiка (лi-
тографї, акварелi), меблi, художнє скло, порцеля-
на, тканини, зразки вишивки, ювелiрнi прикраси,
побутовi дрiбнички21.
Особливого значення в оздобленнi iнтер’єрiв
набували мистецькi твори. Аматорськi заняття
малюванням були одним iз улюблених способiв
дозвiлля (поруч iз читанням, музикуванням, руч-
ними роботами, розведенням кiмнатних рослин).
Стiни типового мiщанського помешкання прикра-
шали натюрморти з квiткових композицiй, пей-
зажi малого формату (в т. ч. лiтографiї чи мiде-
рити), а особливо – родиннi портрети22. Картини
найчастiше були кабiнетного округлого, овально-
го чи прямокутного формату; акварелi, рисунки i
графiку розвiшували досить низько на стiнах си-
метрично у простих рамах чи паспарту. Галереї
портретiв мали пiдтверджувати традицiї роду або
21Biedermeier: Przewodnik po wystawie przemysÃlu artys-
tycznego i grafiki / M. Muzeum przemyslu artystycznego.–
Lwów: NakÃl. WÃlasny, 1928.– S. 4.
22Woch J. Biedermeier. Przewodnik dla kolekcjonerów.–
Warszawa: Arkady, [B. r.].– S. 212-214.
вказувати на змiну суспiльного статусу родини,
чи на особливi заслуги когось iз членiв родини у
громадському життi. З дитячими портретами асо-
цiювалося родинне щастя i поняття “домашньо-
го вогнища”, вони символiзували бажаний спокiй
поствоєнної епохи.
Однiєю з характерних ознак бiдермайєра як
естетично-свiтоглядного явища було поширення в
малярствi жанру сiмейних портретiв (т. зв. famili-
enbildnis). Подiбнi зображення мали уособлювати
усi чесноти обивателя i його життєвi досягнення:
наполегливiсть, практичнiсть i кмiтливiсть, доб-
рочеснiсть у сiмейних стосунках, а також – мате-
рiальне благополуччя, задоволенiсть комфортним
iснуванням, як результат власної працi i зусиль.
Вiддiленi рамами герої портретiв мали сприйма-
тися як рiвноважливi частини подружжя у своєму
приватному просторi.
Окремо варто видiлити таку якiсть бiдермайє-
ра, як максимальну точнiсть, навiть прискiпли-
вiсть у вiдтвореннi навколишнього, досить яск-
раво вираженого в живопису. Адже у кращих
зразках тогочасного портрета кожна деталь бу-
ла для художника важливою не просто як ха-
рактеристика зовнiшностi, а як можливiсть зас-
вiдчити тiлесну присутнiсть людини. I справа
тут не у дрiб’язковостi, а у здатностi в мало-
му побачити велике (подiбна увага до дрiбно-
го є характерною якiстю свiтовiдчуття людини
I пол. ХIХ ст.). Мабуть, не випадково Л.ван Бет-
ховен цикл своїх фортепiанних мiнiатюр назвав
“Дрiбнички” (“Kleinigkeiten”, 1809 р.). У кра-
щих зразках бiдермайєрiвського малярства (твори
Ф.Г.Вальдмюллера, Ф.Амерлiнга, Ф.Фон Рай-
скi) присутня внутрiшня теплота по вiдношен-
ню до речей, якi “одушевлено” iснують поряд з
людьми. Така надмiрна реалiстичнiсть поклика-
на передавати насолоду красою оточуючого свiту,
красу, втiлену в малозначних, на перший погляд,
дрiбних деталях. Цей пiдхiд по-iншому розкриває
внутрiшню суть, “поверхового” i “дрiб’язкового”
мистецтва бiдермайєра i стає ланкою, що глибше
пов’язує бiдермайєр iз мистецтвом романтизму.
Узагальнивши iдейнi засади й художньо-
стилiстичнi особливостi бiдермайєра у його вiден-
ському варiантi, перейдемо до аналiзу львiвського
варiанту рецепцiї названого напрямку. Зазначе-
МАР’ЯНА ЛЕВИЦЬКА. Вiденський бiдермайєр у Львовi... 431
на доба стала для Галичини добою полiтичних i
соцiо-культурних трансформацiй. Пiсля 1772 р.
закiнчилася iсторiя Галичини у складi Речi По-
сполитої, держави одного стану – шляхти, яка
належала до рiзних конфесiй, мов, культур. Пiд-
данi давної Речi Посполитої дещо “вiдiрвалися”
вiд своєї iсторiї, а динамiчна мiграцiя населення
створила нову соцiальну структуру краю, столич-
ним мiстом якого став Львiв23. Так, пiсля Сiлезiї,
Галичина була найбiльш густонаселеною новона-
бутою територiєю Габсбурзького двору (196 до
102 мешканцiв на 1 км2 вiдповiдно)24.
В цей час вiдбулися змiни у становiй структу-
рi: шляхта досить рiзко розшарувалась на аристо-
кратiю, середнiх землевласникiв, а дрiбна шляхта
здеградувала до рiвня нижчої верстви; мiщанство
подiлилося на буржуа i дрiбних ремiсникiв, куп-
цiв i т. д. У мiстi розширилися 2 новi верстви:
працююча iнтелiгенцiя та робiтники. Наприклад,
станом на 1857 р. у промисловостi Львова було
зайнято бл. 5,4 тис. осiб iз 17,5 тис. активно-
го населення мiста; у 1840-их рр. значно зрос-
ла кiлькiсть банкiвських та кредитних установ i
на поч. 1840-их у торгiвлi у Львовi було зайня-
то 2 тис. осiб25. Орiєнтовна стратифiкацiя Льво-
ва була такою: заможна земельна шляхта, куп-
цi/промисловцi, урядники, вiйськовi, ремiсники,
мiщани та селяни (що заробляли у мiстi як на-
йманi робiтники). Конфесiйний склад мiста ста-
ном на 1840 р. виглядав так: 48,8% становили
римо-католики (поляки, нiмцi, чехи, словаки та
iн.), 40,5% – евpеї, 7,1% – греко-католики, 3,6%
– iншi конфесiї (вiрмени, православнi). Тодi як
загалом по Галичинi українцi (греко-католики)
становили понад 40% населення. Але прибутки
i майновий рiвень населення були досить непро-
порцiйними: українцi Галичини платили 18% по-
даткiв, римо-католики (переважно поляки) були
значно заможнiшi26. За умовами життя й побуту
мiського населення Львiв можна порiвняти iз та-
23Всього бл. 250-350 тис. пруських та австрiйських пе-
реселенцiв переїхало усiма територiями колишньої Речi По-
сполитої. Особливу роль вiдiграла й зворотня мiграцiя до
Вiдня з метою здобути освiту й краще становище.
24Chwalba A. Historia Polski 1795-1918.– Kraków,
2001.– S. 24-25.
25Iсторiя Львова: 1772-1918.– Львiв: Iнститут україноз-
навства НАНУ iм. I.Крип’якевича.– Т. 2.– С. 32, 35.
26Chwalba A. Historia Polski 1795-1918.– Kraków,
кими мiстами як Трiєст, Брно i Кракiв, а цiни у
Львовi I пол. ХIХ ст. мало вiдрiзнялися вiд цiн
у Вiднi чи Празi27.
Аристократiя (стара шляхетська магнатерiя) у
Галичинi впродовж ХIХ ст. зберiгала провiднi
позицiї, мала численнi освiтнi, вiйськовi та iншi
привiлеї. Проте почала поступатися у фiнасовiй
конкуренцiї новим промисловим елiтам, а у сферi
культурного й iнтелектуального життя зустрiлися
iз конкуренцiєю молодих наукових i мистецьких
елiт. Вказанi соцiальнi змiни вплинули i на змiни
в мистецькому життi мiста. Заможнiшi суспiльнi
верстви органiзовували громадське життя – това-
риськi iмпрези (редути, бали, доброчиннi акцiї),
засновували мисливськi, лицарськi i т. п. клуби,
жiнки опiкувалися товариствами допомоги бiдним
i сиротам.
Збереглося чимало творiв, що вiдтворюють
“обличчя” мiста i передають атмосферу бiдер-
майєрiвського Львова. Прикметно, що бiльшiсть
iз них виконанi художниками-iноземцями, якi
приїхали до мiста як заробiтчани, але захопленi
його колоритом, прагнули зафiксувати свої вра-
ження в галереї графiчних образiв.
Насамперед, варто згадати лiтографiї
1830-их рр. чеха Карла Ауера, який зобра-
жаючи головнi львiвськi вулицi i площi (Нижнi
вали, площу Фердинанда, Ратушу та iн.), не
оминав нагоди показати строкате товариство:
променад кавалерiв i дам, вiйськових верхи на
конях, ремiсникiв i прислугу, забави дiтлахiв, не
цурався зображення волоцюг i навiть вуличних
собак...
З особливим замилуванням до природи, затиш-
ної i поетичної краси львiвських паркiв, змальо-
вував Львiв 1820-их рр. австрiєць Антон Лянге.
I завжди, серед мальовничої природи (Цетнерiв-
ка, Пелчинський став), бачимо постатi людей: чи-
то на вiдпочинку чи зайнятих буденними клопо-
тами. Надзвичайною педантичнiстю урбанiстич-
них краєвидiв Львова вiдзначаються графiчнi за-
мальовки (в технiцi гуaшi та акварелi) австрiйця
Йозефа Галлера. Напр., на гуашi “Театр Скарбе-
ка i площа перед ним” (1841 р.) детально вiдт-
ворено новозбудований театр i влучно передано
2001.– S. 27.
27Tam samo.– S. 48.
432 3-4’2009 Народознавчi Зошити
Карл Шпiцвег. Недiльна прогулянка, 1841 р., (За-
льцбург, Музей Карла Августа. Репрод. за: CD
“Романтизм”.– С. 1482).
А.Гаттон. Нижнi вали у Львовi, 1850 р. (Львiвський
iсторичний музей).
Ян Машковський. “Дiти, якi будують картковий буди-
ночок”, 1834 р. (Нацiональний музей у Вроцлавi).
характернi мiськi типажi; на акварелi “Губерна-
торськi вали” (1824 р.) точно i дуже прискiпливо
зображений зразковий порядок площi перед на-
мiсництвом, педантично розбитi клумби i дерева,
що посадженi з надзвичайною симетрiєю i чiткi-
стю, – усе згiдно з духом австрiйської монархiї.
Немало про львiвську аристократiю i багатiїв мо-
жуть розповiсти також рисунки Антона Вайделя
1840-их рр., що не лише докладно змалював най-
новiшi фасони вбрання тих рокiв, але й передав
саму атмосферу балiв i карнавалiв.
Уявлення про розвиток мистецтва у Львовi
I пол. ХIХ ст. дають не лише збереженi у фондах
музеїв твори, а й каталоги виставок, матерiали то-
гочасної перiодики28. Однiєю з важливих спроб
виокремити явище львiвського побутового порт-
рета, виявити його типологiчнi особливостi була
виставка, влаштована Львiвською картинною га-
лереєю у 1987 р. Упорядник каталогу виставки
С.Стець чи не вперше зробила наголос саме на
проявах бiдермайєра у львiвському середовищi29.
Тенденцiї нового напрямку в живопису Львова
можна аналiзувати за рiзними принципами: со-
цiальним (чиновники й бюрократiя, представни-
ки комерцiйної сфери та вiльних професiй, iнте-
лектуальна елiта, мiщани), гендерним (жiночий-
чоловiчий портрет), вiковим (люди зрiлого вiку
- молодь - дiти) тощо. Але пропонуючи новий
пiдхiд до аналiзу художнiх явищ ХIХ ст. i опи-
раючись на наявну iсторiографiю, вважаємо, що
саме для Львова найпродуктивнiшим буде подiл
по лiнiї офiцiйний-камерний портрет, i навiть у
випадку суто камерного портрета, йтиметься про
морально-етичнi й меморiальнi конотацiї творiв.
28Bachowski W., Treter M. Wystawa miniatur i sylwetek we
Lwowie 1912 r.– Lwów, 1912; BoÃloz-Antoniewycz J. KataÃlog
wystawy sztuki polskiej od r. 1764-1886.– Lwów, 1894;
Guttler J. Sto lat malarstwa lwowskiego: 1790-1890.– Lwów,
1937; Mycielski J. Sto lat dziejów malarstwa w Polsce 1760-
1860.– Kraków; Szczȩsny-Morawski F. Uwagi nad wystawa̧
obrazów malarzy krajowych we Lwowie r. 1847.– Lwów, 1848;
Dagerotypija i malarstwo we Lwowie // Gazeta Lwowska.–
Lwów, 1842.– № 111.– S. 724; Obrazy malarzy Rejchana,
Moraczyńskiego, Jab?ońskiego, Jachimowicza, Maszkowskiego i
in. // Gazeta Lwowska, 1844.– № 14; Wzmianka o wystawie
obrazów we Lwowie i o malarzach // Rozmaitości.– Lwów,
1837.– № 25.
29Побутовий портрет у Львовi в I пол. ХIХ ст.: Ката-
лог виставки / Упор. С.Стець.– Львiв: Облполiграфвидав,
1988.– 35 с.
МАР’ЯНА ЛЕВИЦЬКА. Вiденський бiдермайєр у Львовi... 433
Поширення i популярнiсть бiдермайєра у Льво-
вi I пол. ХIХ ст. була пов’язана з тим, що цей на-
прям стояв осторонь “високих” академiчних жан-
рiв, для яких у нових умовах не виявилось широ-
кого кола замовникiв. При занепадi ролi церкви
як мецената великих мистецьких проектiв, обме-
женнi новою адмiнiстрацiєю краю будь-яких на-
цiональних культурних проявiв (однаково як для
полякiв, так i для українцiв), небажаннi мiсцевої
магнатерiї спонсорувати “високi” жанри (релiгiй-
ний, iсторичний тощо), мистецький ринок швидко
переорiєнтовувався на iндивiдуальнi замовлення,
серед яких найбажанiшими були портрети, знач-
но менше – краєвиди й натюрморти. Звичайно,
реалiстична (навiть натуралiстична) традицiя зо-
браження людини була притаманна львiвському
портрету попередньої епохи30.
Але справжнiй сплеск портретного малярства у
Львовi припадає на I пол. ХIХ ст., розгортаючи
перед нами галерею меншканцiв мiста рiзних су-
спiльних верств, вiкових груп, представникiв рiз-
них нацiй.
Першими репрезентантами нового напрямку
у Львовi стали приїжджi художники: австрiйцi
Кароль Швейкарт, Фердинад Гогенауер, Антон
Вайдель, чехи Якуб Процiнський та Франц Пе-
роутка. Згодом до них приєдналися мiсцевi живо-
писцi Мартин Яблонський, Алоїз Рейхан, Олек-
сандр Рачинський. Iмовiрно, й першими замов-
никами, якi прихильно сприйняли новi тенденцiї,
стали iноземцi, прибулi до Львова у пошуку ви-
гiдних посад, тобто чиновники й нова львiвська
бюрократiя.
Серед чоловiчих образiв епохи бiдермайєра у
Львовi фiгурують дiяльнi особистостi: героями
портретiв є промисловцi, адвокати, лiкарi, науко-
вцi i мiщани. Раннi зразки таких портретiв пiд-
порядковуються чiткому композицiйному шабло-
ну: моделi зображенi на нейтральному тлi, iно-
дi художники використовують мiнiмальний ста-
фаж або вводять коментуючi аксесуари: сто-
лик з розкритою книгою, чи книжкова шафа,
лист чи дiловий документ у руках моделi то-
30Белецкий П. Украинская портретная живопись ХVII-
ХVIII вв.– Л.: Искусство, 1981; Львiвський портрет ХVI-
ХVIII ст.: Кат. виставки / Упор. В.А.Овсiйчук.– К., 1967;
Gȩbarowicz M. Portret XVI-XVII w. we Lwowie.– WrocÃlaw,
1969.
що. З-помiж численних, нерiдко досить шаблон-
них творiв, можна видiлити портрет Шаффеля
(К.Швейкарт, 1835 р., ЛГМ), портрет адвока-
та Людвiка Шмiдта (А.Вайдель, 1847 р., ЛIМ),
чоловiчий портрет (Ю.Сiммлер, не датований,
ЛГМ). Герої портретiв тримаються впевнено i
розкуто, як люди свiдомi свого становища, що мо-
жуть пишатися своїми досягненнями. Поступово
(протягом 1820-1840-их рр.) спостерiгається ви-
тiснення репрезентативно-узагальнюючого пiдхо-
ду i збiльшення уваги до об’єктивiзацiї iндивi-
дуальних характеристик, викликаної поширенням
натурних студiй, i вiдповiдно – бiльш тiсним i
тривалим контактом мiж замовником i художни-
ком31. Паралельно ще з епохи Просвiтництва по-
пуляризуються науковi i псевдонауковi трактати
про зв’язок мiж зовнiшнiстю людини (фiзiоно-
мiчним типом) та рисами її характеру, що ма-
ли значний вплив на розвиток портретного жан-
ру32. Зазначимо, що бiльшiсть львiвських худо-
жникiв I пол. ХIХ ст. мали тiснi контакти iз
варшавським та кракiвським мистецьким сере-
довищем. Напр., М.Яблонський протягом 1818-
20-их рр. вiдвiдав Кракiв, Варшаву та Вiдень;
студентом художнього вiддiлу Варшавського унi-
верситету у 1822-1827-их рр. був уродженець
Ряшева Р.Гадзевич, що деякий час також пра-
цював у Львовi.
Прикметно, що у львiвському малярствi епохи
бiдермайєра зустрiчається небагато портретiв, ви-
конаних у стилiстицi офiцiйних зображень. Бiль-
ше того, навiть серед портретiв чиновникiв, пiд-
приємцiв i банкiрiв переважають камернi зобра-
ження, розрахованi на сприйняття через призму
iндивiдуальних “обивательських” чеснот. Важли-
вою спiльною рисою цих творiв є їх формат (най-
популярнiшим є невеликий вертикальний т. зв.
“кабiнетний” формат, що варiюється в межах вiд
25 x 20 см до 70 x 50 см). Моделi на таких
портретах представленi у погрудному чи поясно-
31Мiж iншим, студiї натурних рисункiв i бiльш вiльна
манера навчання була запроваджена у Варшавськiй шко-
лi образотворчих мистецтв за А.Кокуляра (1840-вi рр.),
у Краковi – з 1830-их рр. за сприяння Я.Н.Гловацького.
Обидва художники були адептами бiдермайєра в рiзних жа-
нрах (портрет, побутова картина, краєвид).– Див.: Woch J.
Biedermeier....– S. 237.
32Żygulski. Fizjonomika i portretowanie...– S. 17-18.
434 3-4’2009 Народознавчi Зошити
му зрiзi постатi, розвернутi в анфас до глядача,
композицiя замкнена i статична, єдиним опосе-
редкованим елементом динамiки є погляд, скеро-
ваний на глядача.
Наприклад, такими є портрети невiдомого
львiвського службовця та його дружини, вико-
нанi Ф.Гогенауером (1836 р., ЛГМ), позначенi
стриманiстю загального виразу, статичнiстю ко-
мпозицiї iз пiрамiдальним стiйким окресленням
пiвпостатей. В окресленнi зовнiшностi вгадуєть-
ся деяка мiра iдеалiзацiї як необхiдний елемент
саморепрезентацiї навiть у вузькому родинному
колi.
Активнiше заявляють про себе львiвськi пред-
ставники комерцiйної сфери (фiнансисти, банкi-
ри, торговцi). Для цiєї групи портретованих дуже
важливо засвiдчити власний соцiально-майновий
статус, зафiксувати для нащадкiв успiшнiсть i за-
можнiсть родини. Подiбне вирiшення численних
портретiв нової галицької буржуазiї зустрiчається
у творах К.Швейкарта: портрети подружжя Мен-
гартiв (1817 р., ЛГМ), купця Свйонтковсько-
го та його дружини (1818 р., ЛГМ), подруж-
жя Гауснерiв (1824 р., МНК) та iн. Дiловито-
прозаїчними, з зосередженням на об’єктивних
портретних характеристиках виконанi Швейкар-
том портрети подружжя Гауснерiв. Ян Гауснер
– один з iз найбiльших львiвських фiнансис-
тiв I пол. ХIХ ст., засновник банку “Hausner
et Violand”, показаний, як i личить банкiру,
педантично-зосередженим, а його дружина Тере-
за – тримається стримано i дещо напружено, як
незвикла до позування добропорядна господиня.
Водночас скромна елегантнiсть їхнього вбрання
нiби ненав’язливо “iнформує” про рiвень достат-
ку родини i приналежнiсть до вищих суспiльних
верств.
За лаконiзмом бiдермайєрiвських портретiв
приховується особливий пiдтекст одягу i прикрас
моделей: порiвняти хоча б створенi К.Швейкар-
том портрети дружини банкiра Гауснера та дру-
жини купця Свйонтковського. Лiричний i мелан-
холiйний образ молодої дружини купця викли-
кає захоплення її молодiстю i вродою, погiдним
i мрiйливим станом, що так контастує iз “чiп-
ким”, звиклим до обрахункiв, оцiнюючим погля-
дом досвiдченої банкiршi. Але явно показне пер-
лове намисто на шиї панi Свйонтковської про-
мовисто вiддаляє її вiд витонченої елегантностi
комерсантiв “вищої” сфери, вказуючи на нижчий
рiвень майнової драбини. I скiльки подiбних на-
тякiв приховують твори бiдермайєрiвської епохи...
Стосовно жiночих портретiв, то вони пiдпо-
рядкованi естетичному iдеалу епохи, виробленому
у вiдповiдностi iз популярним концептом “вiд-
окремлених сфер”: чоловiку належить зовнiшнiй
свiт, а жiнка – хранителька домашнього вог-
нища33. У портретах львiв’янок I пол. ХIХ ст.
практично всi художники зберiгають певну мiру
iдеалiзацiї, зображаючи героїнь у розквiтi моло-
достi й краси, у погiдному, ледь меланхолiйно-
му душевному станi. Прикладами можуть бути
портрет дами в ампiрному одязi (К.Швейкарт,
не датований, ЛГМ), портрет Юзефи Па-
зорної (К.Швейкарт, 1833 р., ЛIМ), порт-
рет Захаревичевої (М.Яблонський, не датова-
ний, НМЛ), портрет невiдомої (М.Яблонський,
I пол. ХIХ ст., ЛГМ), портрет жiнки в блакитнiй
сукнi (А.Рейхан, 1830 р., ЛГМ), портрет моло-
дої жiнки (Я.Процiнський, не датований, ЛГМ).
На цих портретах жiнки представленi у статич-
них поясних композицiях, тло портретiв нейтра-
льне (оливково-охристi тони), м’яке розсiяне свi-
тло “вимальовує” кожну деталь i водночас об’єд-
нує їх в одне цiле. У вказаних творах художники
специфiчно поєднують життєву конкретику i вiд-
стороненiсть героїнь вiд прози буденностi: образи
цiлком реальнi й, водночас, вiддiленi вiд проблем
i конфлiктiв епохи.
Проте жiнки I пол. ХIХ ст., незважаючи на
значенняь жiночих образiв виключно через ком-
плекс соцiальних ролей – дружини, матерi, го-
сподинi дому, все активнiше опановують i гро-
мадську сферу34. Саме в епоху бiдермайєра жiн-
ки стають господинями салонiв i вiталень, вiд-
критих для творчих зустрiчей; активно розгор-
тають благочинну дiяльнiсть, влаштовуючи для
збору коштiв рiзнi публiчнi акцiї (благочиннi ба-
33Abramsová L. Zrozen modern z̆eny.– S. 52; Lesser W.
His other half. Man looking at Women through the Art.–
Harvard University Press, Cambridge MA, 1991.– P. 85.
34Левицька М. Образ жiнки в малярствi кiн. ХVIII –
пер. пол. ХIХ ст.: мiж iдилiчною та реалiстичною транс-
позицiєю // Жiнка в мистецтвi.– Українознавча наукова
бiблiотека НТШ.– Ч. 24.– Львiв, 2008.– С. 105-106.
МАР’ЯНА ЛЕВИЦЬКА. Вiденський бiдермайєр у Львовi... 435
ли, виставки-аукцiони, лотереї тощо), почина-
ють самi займатися малярством. Серед львiв’я-
нок I пол. ХIХ ст. зустрiчаються кiлька iмен
художниць-аматорок, що були учасниками пер-
ших мистецьких виставок35. Можна назвати Iза-
беллу Гурську, Iзабеллу Цетнер, Юлiю Райську,
якi вправлялися у малюваннi натюрмортiв, квi-
тiв, анiмалiстичних чи пейзажних полотен i у ди-
тячих портретах (I.Гурська “Натюрморт з пташ-
кою”, 1829 р., ЛГМ; Ю.Райська “Портрет трьох
дiтей”, 1858 р., ЛГМ; I.Цетнер “Кури” (без да-
ти, ЛГМ). Прикметно, що тематика їхнiх робiт
напряму вiдбиває художнi смаки й стилiстику бi-
дермайєра, iз особливим сентиментально-жiночим
сприйняттям.
Оригiнальним зразком нового трактування су-
спiльної ролi жiнки у львiвському малярствi є
портрет мiщанки з газетою (1835 р.), виконаний
Й.Гааром. На поpтретi зображена жiнка стар-
шого вiку, у скромному мiщанському вбраннi,
що сидить, опираючись на бильця стiльця, а в
руцi тримає розгорнуту газету (м.iн. примiрник
“Gazety Lwowskiej” за 1835 р.). Незважаючи на
сухувато-протокольний пiдхiд у зображеннi зов-
нiшнiх рис, художник влучно передав i її “психо-
логiчний портрет”, про що говорить гострий про-
никливий погляд, штивна, але сповнена власної
гiдностi постава, натрудженi руки. В цьому обра-
зi нiби уособлено кращi чесноти бiдермайєра: пра-
целюбнiсть, ощаднiсть, скромнiсть, побожнiсть.
Як уже зазначалося, тенденцiї бiдермайєра у
Львовi найповнiше реалiзувалися у рiзновидi пар-
ного родинного портрета, вiдповiдно до паную-
чої актуалiзацiї приватної сфери. Поетика парно-
го портрета передбачала однакову змiстовну важ-
ливiсть його частин (зображення чоловiка i дру-
жини) та передачу особливого емоцiйного зв’яз-
ку мiж портретованими, формально вираженого в
поворотi постатей, жестах i напрямах поглядiв.
До кращих зразкiв сiмейних зображень можна
вiднести портрети Теодора Торосевича та його
35Przewodnik wystawy starożytnej lwowskiej, urza̧dz. przez
ZakÃld Narodowy im. Ossolińskich w r. 1861.– Lwów.: Bi-
blioteka ZakÃladu Narodowego im. Ossolińskich, 1861; Spis
obrazów zebranych na wystawie publicznej przez PrzyjacióÃl
Ludzkości na korzyść Instytutu ubogich.– Lwów, 1847.–
№ 672; Jeszcze sÃlów kilka o wystawie obrazów we Lwowie
// Rozmaitości.– Lwów, 1837.– № 29.
Мартин Яблонський. Портрети подружжя Ольшевсь-
ких, 1840 р. (Окружний музей у Жешовi / Muzeum
Okrógowe w Rzeszowie).
436 3-4’2009 Народознавчi Зошити
дружини (А.Рейхан, 1838 р. ЛГМ), портрети
подружжя Еллiнгерiв (Ф.Пероутка, не датованi,
ЛГМ); портрети невiдомого подружжя (К.Аренд,
1850-тi рр., ЛГМ).
Серед львiвських художникiв, що прославили-
ся власне родинними портретами, особливо вiд-
значився М.Яблонський, який нiбито за 30-
рiчний промiжок дiяльностi намалював понад
1600 портретiв львiвського мiщанства36. Типо-
вими зразками його творчого пiдходу в цьо-
му рiзновiдi є портрети подружжя Яськевичiв
(1820-тi рр., ЛГМ), Оссолiнських (1827 р.,
МНВр), Захаревичiв (1830-тi рр., ЛIМ), Бон-
чiв-Павульських (1834 р. портрет Яна-Хризос-
тома Бонча-Павульського – ЛIМ, портрет його
дружини – ЛГМ). В подiбних творах Яблонсько-
го засади бiдермайєра проявились у дуже точнiй,
навiть “протокольнiй” формi представлення осо-
би. Героїв зображувано статично, з дещо силуе-
тною передачею локальних плям вбрання, пере-
важно на нейтральному тлi, видiляючи з тiнi ли-
ше обличчя, iнодi ще й руки моделi. Характерна
риса згаданих портретiв – стабiльна пiрамiдальна
композицiя, де пiвпостать займає практично весь
формат. Нерiдко художник дотримується певної
мiри стилiзацiї й iдеалiзацiї, пом’якшуючи вiко-
вi характеристики, щоб герої сподобалися собi й
колу родини та знайомих, для огляду яких вла-
сне створювались подiбнi портрети. Цi портрети,
в основi – комерцiйнi масовi твори, що досить
добре передають атмосферу й образи епохи “мi-
щанських вартостей”.
Родинним портретам також властива доклад-
на передача найдрiбнiших деталей костюму, iнодi
наївне пiдкреслення особливо модних фасонiв, ак-
сесуарiв та прикрас (жiночi шалi, чоловiчi шовко-
вi камiзельки та шийнi хустки, ювелiрнi оздоби.
Навiть зачiски – нiби щойно вiд перукаря). Такi
деталi наголошують достойну заможнiсть моде-
лей як результат сумлiнної працi i добропорядно-
го життя.
Зазначимо, що у львiвському варiантi бiдер-
майєра, на вiдмiну вiд вiденського, не набули по-
пулярностi родиннi портрети в жанровiй iнтер-
претацiї: зображення родини у вiтальнi, за му-
зикуванням, чаюванням чи просто в невимуше-
36Woch J. Biedermeier...– S. 248.
нiй домашнiй обстановцi, – щось на зразок поло-
тен Ф.Амерлiнга (“Портрет родини Артхабер”,
1837 р.), Й.Томiнца (“Портрет родини Москон”,
1829 р.) чи А.Бланка (“Портрет у колi родини”,
I пол. ХIХ ст.).
Також львiвський варiант бiдермайєра в порт-
ретi вкрай “аскетичний”, якщо йдеться про зоб-
раження середовища дiї, простору, в якому жи-
вуть i позують моделi. На вiдмiну вiд вiденського
або й празького, де художники iз замилуванням
вимальовують куточки iнтер’єру, предмети умеб-
лювання, iз коментуючою метою вводять побуто-
вий стафаж, львiвськi митцi зосередженi виключ-
но на передачi портретної схожостi та прискiпли-
вого вiдтворення костюму i прикрас. Незначни-
ми винятками є кiлька портретiв на фонi приро-
ди: портрет жiнки з книгою пензля К.Швейкарта
(1818 р., ЛГМ), портрет Гелени Матцель пензля
А.Рейхана (1848 р., ЛГМ), портрети львiвського
бургомiстра Г.де Ферстенберга (1842-1848 рр.)
та його дружини (1839 р., МНВр.) авторства
М.Яблонського.
Виконаний К.Швейкартом жiночий портрет на
лонi природи є однiєю iз перших спроб розкриття
образу в новому середовищi i новими засобами.
Фрагменти краєвиду зустрiчалися в портретах i
ранiше (напр. ХVIII ст. у творах Й.Пiчмана),
але К.Швейкарт змальовує бiльш реальний куто-
чок парку, можливо, улюблене мiсце усамiтнення
героїнi. На вiдмiну вiд iнших творiв, тут модель
не виглядає скутою позуванням, а сприймається
спонтанно, нiби випадково постає перед глядачем,
що надає портрету особливої невимушеностi.
Натомiсть у виконаних М.Яблонським пар-
них портретах подружжя Ферстенбергiв на тлi
краєвиду цей краєвид не надiлений емоцiйно-
смисловим навантаженням, а служить радше
ефектною окрасою, обрамленням композицiї. Хо-
ча самi образи подружжя з дiтьми переданi до-
сить поетично, iз очевидним замилуванням ху-
дожника сiмейною iдилiєю.
Побутовий жанр, що дає широкий простiр
для розкриття стилю життя i духу епохи бi-
дермайєра у доробку львiвських художникiв
I пол. ХIХ ст. практично вiдсутнiй. До виняткiв
можемо вiднести кiлька жанрових сценок з жи-
ття мiщанства львiвських передмiсть, виконаних
МАР’ЯНА ЛЕВИЦЬКА. Вiденський бiдермайєр у Львовi... 437
Я.Машковським: “У корчмi” (1847 р.), “Маїв-
ка на Софiївцi” (1849 р.). Герої цих жанрових
замальовок показанi у прозаїчних життєвих об-
ставинах, художник змальовує їх невимушено i
з легкою iронiєю. Персонажi “живуть” i дiють
у цiлком реальному середовищi: чи то мiзансце-
на в iнтер’єрi корчми, чи весела гулянка в саду
на Софiївцi. Цi жанровi полотна Я.Машковського
виказують захоплення живописом “малих голлан-
дцiв” ХVII ст., загалом притаманне бiдермайєру.
В контекстi впливiв бiдермайєра на творчiсть
М.Яблонського згадаємо твори особистого харак-
теру, що балансують на межi “портрет-жанр”: по-
ртрет сестри Аполонiї (”Дiвчина зi снiданком на
тацi”, 1837 р., ЛГМ) та портрети сина Леона
(1840 р., ЛГМ). Дiвчина зi снiданком на тацi –
досить новаторський для львiвського середовища
тип портрета як за композицiйними особливостя-
ми, так i за емоцiйним “звучанням” картини. На-
самперед модель зображена в реальному життє-
вому середовищi, ще й з елементами динамiчного
вирiшення композицiї (вiдкритi дверi за плечима
дiвчини). Сама модель “схоплена” в русi, нiби ви-
падково, що надає картинi життєвої конкретики.
Водночас дуже реалiстично змальований натюр-
морт (власне снiданок на тацi, що її тримає дiвчи-
на), якнайкраще втiлює типово бiдермайєрiвське
замилування дрiбними радощами життя. Матерi-
альнi якостi предметiв переданi точно i дбайливо
(сяючi срiбнi поверхнi, делiкатний блиск порцеля-
ни, м’яка тепла фактура хлiбної скоринки), вика-
зуючи захоплення М.Яблонського зразками гола-
ндського побутового малярства ХVII ст. Справдi,
портрет сестри художника (можливо, виконаний
пiд враженням захiдноєвропейської побутової ка-
ртини)37 є одним iз кращих зразкiв львiвського
бiдермайєра, оскiльки пiдiймається до рiвня збiр-
ного образу представницi мiщанства i уособлення
тих чеснот, якi так культивував бiдермайєр.
Специфiчною характеристикою бiдермайєра в
портретному живописi є розширення вiкового дi-
апазону зображуваних, iз особливою популярнiс-
тю до портретування дiтей. Актуалiзацiя родин-
них цiнностей, поетизацiя побуту i сiмейних сто-
37Напр., В.Овсiйчук досить обґрунтовано вважає цей
твiр парафразом “Шоколадницi” Ф.Лiотара; Його ж. Кла-
сицизм i романтизм в українському мистецтвi...– С. 293.
сункiв заохотили звертання художникiв до цiєї
теми. Маляр епохи бiдермайєра в образi дитини
отримує можливiсть показати свiт щирих почут-
тiв, оптимiстичного свiтосприйняття38.
У львiвському малярствi I пол. ХIХ ст. також
спостерiгаємо значне збiльшення кiлькостi i видо-
вого розмаїття дитячих портретiв. Раннi твори за
композицiйним пiдходом наслiдують портрети до-
рослих, як-от окремi дитячi зображення в доробку
К.Швейкарта (портрети брата i сестри Полетил-
лiв, 1821 р., МНВр). Водночас К.Швейкарт чи
не першим з львiвських малярiв пропонує бiльш
емоцiйне розкриття свiту дитини, зокрема, за до-
помогою коментуючих деталей. Наприклад, вико-
наний Швейкартом “Портрет дитини з м’ячем”
проникнутий щирим почуттям художника до ма-
лої людини, яка входить у свiт. Буденний дитячий
одяг, iграшка-м’ячик, зосередження дитини на грi
говорять саме про бiдермайєрiвську естетику за-
любування митями життя.
За новою стилiстикою дитячi портрети нерiд-
ко доповнювалися зображеннями численних до-
машнiх улюбленцiв: канарок, щигликiв, котикiв
чи песикiв тощо. В кожному випадку анiмалiс-
тичний “додаток” мав певне алегоричне наванта-
ження: голуби символiзували дитячу невиннiсть
i покiрнiсть, собаки – вiрнiсть i послух, котики
– лагiднiсть i привiтнiсть тощо39. Подiбне вирi-
шення має портрет дiвчинки з канаркою пензля
К.Швейкарта (1820 р., МНВр).
Iнший варiант моралiзаторсько-алегоричної ре-
презентацiї демонструє твiр Я.Машковського
“Дiти, якi будують картковий будиночок”
(1834 р., МНВр). Зображення будиночка з карт
як символа непостiйностi життєвого добробуту
було добре зрозумiле людям, котрi пережили епо-
ху наполеонiвських воєн. З такої точки зору ди-
тячий портрет, поглиблений символiкою vanitas,
виражає алегорiю юностi, що плекає iдеали, якi
потiм коректує сувора реальнiсть життя.
Поступово художники все бiльше звертаються
38Pocheć-Perkowska T. Dziecko w malarstwie od XVI -
do końca XIX w. / Dziecko w malarstwie od XVI do końca
XIX w. ze zbiorów polskich.– Warszawa, 2004.– S. 48-57.
39Micke-Broniuszek Ewa. Kiedy dziecko staÃlo siȩ
czÃlowiekiem... O ikonografii dzieciȩcej w malarstwie polskim
XIX w. / Dziecko w malarstwie od XVI do końca XIX wi-
eku ze zbiorów polskich.– Warszawa, 2004.– S. 32-34.
438 3-4’2009 Народознавчi Зошити
Фердинанд фон Райскi. Портрет дiвчини, бл. 1850 р.,
(Альтенбург, Державний музей Лiнденау. Репрод. За:
CD “Романтизм”.– С. 1263)
Мартин Яблонський. Портрет сина Леона, 1840-вi рр.
(Львiвська галерея мистецтв).
до життєвих ситуацiй, прагнуть вiдтворити без-
посереднiсть дитячого сприйняття. Одним з та-
ких зразкiв є виконаний М.Яблонським портрет
сина Леона (1840 р., ЛГМ). На полотнi зобра-
жений хлопчик 6-7 рокiв, який сидить у зами-
сленiй позi, пiдпираючи голову рукою. На столi
перед ним – незакiнчений малюнок i пензель у
склянцi з водою. Вiн нiби перепочиває i фанта-
зує, весь у полонi своїх мрiй. Художнику вдало-
ся передати не лише реалiстичну схожiсть моде-
лi й неповторну красу дитинства (легку рожеву
карнацiю щiчок, делiкатно змодельоване облич-
чя i руки, золотистий вiдблиск волосся), але й
довiрливо-iнтимну атмосферу родинного затишку.
До емоцiйно-поглибленого розкриття дитячих
образiв тяжiє у своїй творчостi й А.Рейхан. Iз
його доробку в царинi дитячих портретiв вар-
то виокремити портрет дiвчинки на тлi краєвиду
(1830-тi рр., ЛГМ). Маленька модель постає на
досить оригiнальному, як для львiвського порт-
рета, фонi. Композицiя полотна має кулiсний ха-
рактер: з лiвого боку полотно замикає каскад зви-
саючого плюща, з правого – стилiзованi античнi
руїни. На передньому планi, на тлi м’яких па-
горбiв парку зображена дiвчинка 6-7 рокiв. Вона
нiби здивована iнтересом до своєї персони, її до-
питливий погляд викликає доброзичливу усмiшку
у глядача. Попри певну постановочнiсть компо-
зицiї художнику вдалося вiдтворити дитячу соро-
м’язливiсть i незахищенiсть. Промовистим зiста-
вленням, типовим для стилiстики бiдермайєра, є
зiставлення дитячої постатi i тендiтної квiтки на
передньому планi.
Жанрово-оповiдальний характер має полотно
Фелiкса Моравського “Дiти над книжкою”, ство-
рене у 1860-их рр. Художник звернувся до сю-
жетного розкриття образiв – дiвчинка гортає тов-
сту книжку з малюнками, пояснюючи щось бра-
ту. Деталi iнтер’єру та дитячий одяг свiдчать, що
перед нами сценка з життя дiтей пересiчної мi-
щанської родини ХIХ ст.
Бiдермайєрiвська естетика, опираючись на
культ приватної сфери, оспiвування родинних
цiнностей, зумовила популярнiсть полотен на те-
му материнської любовi, зображень матерi iз дiть-
ми (характерний приклад вiденської стилiстики
– полотно “Материнська любов” Й.Данхаузера).
МАР’ЯНА ЛЕВИЦЬКА. Вiденський бiдермайєр у Львовi... 439
Одним iз кращих зразкiв цього рiзновиду порт-
рета у львiвському варiантi можна назвати по-
лотно А.Рейхана “Портрет матерi iз сином”
(1840 рр.– Познань, прив. власн.). Перед гля-
дачем постає зворушлива родинна сцена: жiнка
лагiдно пригортає сина, а дитина тулиться до ма-
теринських грудей, нiби шукаючи прихистку вiд
майбутнiх життєвих негод. Цей твiр є своєрiдним
вiзуальним вiдображенням iдейних засад бiдер-
майєра, i водночас втiленням загальнолюдських,
близьких i зрозумiлих кожному цiнностей.
Завершуючи аналiз регiональних особливостей
рецепцiї бiдермайєра у Львовi, можна зробити
певнi узагальнення. Львiвське художнє середо-
вище, перебуваючи в орбiтi вiденських впливiв,
сприймало новi вiяння, освоюючи близькi за ду-
хом тенденцiї. Iмпульси, якi iнспiрували новий
напрям у малярствi виходили не з академiй, а
вiд клiєнтури художникiв, а цiєю клiєнтурою бу-
ло львiвське мiщанство. Зацiкавлення реальнiс-
тю, актуальними проявами життя вимагало вiд
художника бути уважним спостерiгачем, зосере-
дженим на зображеннi добре вiдомого близького
свiту, свiту, що викликає довiру i приязнь, за-
мкнутого у межах дому, мiсця працi, церкви.
Львiвське середовище заохотило передусiм
iнтимно-камерне розкриття образiв у портретi.
Бiдермайєрiвський варiант львiвського портрета
вiдрiзняється чiткими формальними характерис-
тиками: це переважно вертикальний формат, роз-
мiри полотна варiюються вiд майже мiнiатюр-
них (30 x 20 см) до досить великих (понад
150 x 100 см). За технiкою виконання бiльшiсть
творiв не виказують вiдбиткiв iндивiдуальної ма-
нери художникiв: майстри зорiєнтованi на акаде-
мiчний вишкiл i гладку манеру письма.
Зображення моделi обмежується погрудним
або поясним зрiзом постатi. Найчастiше худож-
ники розмiщують модель на нейтральному (охри-
стому, чи зеленуватому) тлi, дуже лаконiчно ок-
реслюючи середовище (фрагменти умеблювання,
завiси тощо). Постать на таких фонах сприймає-
ться об’ємно-пластично, окреслення постатей тя-
жiє до стiйкого пiрамiдального силуету. Свiтло в
портретах – фронтальне, але переважно м’яке, ак-
центовано спрямоване на обличчя. Колорит тво-
рiв визначається суто реалiстичними обставина-
ми (костюм, прикраси, аксесуари тощо), хоч iно-
дi художник влучно пiдсилює декоративнi ефекти
(одягу, прикрас), за рахунок чого збагачує суто
колористичне “звучання” образiв.
Львiвським портретам притаманна стриманiсть
загального емоцiйного виразу, при цьому ху-
дожники вживають необхiдну мiру стилiзацiї чи
iдеалiзацiї образу. Негативнi вiковi та гостро-
iндивiдуальнi характеристики митцi здебiльшого
пом’якшують, пiдсилюючи виграшнi сторони мо-
делi. Проте переважна бiльшiсть зображених ви-
глядають ледь напруженими i дещо скутими вiд
позування: вони самi нiби намагаються постати
на портретi якнайпрезентабельнiше. Психологiзм
бiдермайєрiвських портретiв намiчений умовно, iз
акцентуванням на камерному характерi розкрит-
тя образiв: герої портретiв переданi у погiдному,
врiвноваженому душевному станi. Фактором емо-
цiйного збагачення полотен є погляд портретова-
них, скерований просто перед собою, на глядача.
Емоцiйний компонент портретiв iнодi поглибле-
ний за рахунок жестiв моделей. Львiвськi худож-
ники представляють свого героя так, щоб це за-
довольняло його власне уявлення про себе, у бi-
льшостi як людину врiвноважену, спокiйну, при-
ємну, в мiру заможну, успiшну в своїй сферi. Во-
дночас бiдермайєрiвський портрет часто вiдобра-
жає вузький фiлiстерський свiтогляд доби, в ок-
ремих варiантах (переважно жiночих зображень)
його можна назвати “портретом костюму”. Але
хоч i позбавлене високих творчих знахiдок, мис-
тецтво бiдермайєра у Львовi цiкаве своїм об’єк-
тивiзмом, увагою до повсякденного життя пере-
сiчної людини. Можна сказати, що бiдермайєр
розкриває iсторичну суть епохи на рiвнi “мiкроiс-
торiї”, збагачуючи нашi уявлення про життя мiста
у перiод мiж 1815-48 рр. i формуючи новий вi-
зуальний рiвень репрезентацiї мiської спiльноти
вимальовуює не абстрактний, а цiлком конкрет-
ний образ Львова.
Перелiк скорочень
ЛГМ – Львiвська галерея мистецтв
ЛIМ – Львiвський iсторичний музей
НМВ – Нацiональний музей у Варшавi
(Muzeum Narodowy w Warszawie)
НМВр – Нацiональний музей у Вроцлавi
(Muzeum Narodowy we WrocÃlawiu)
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-77407 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1028-5091 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T13:13:30Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Інститут народознавства НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Левицька, М. 2015-02-28T15:18:04Z 2015-02-28T15:18:04Z 2009 Вiденський бiдермайєр у Львовi (1815-40-вi рр.). Варiант регiональної рецепцiї / М. Левицька // Народознавчі зошити. — 2009. — № 3-4 (87-88). — С. 426-439. — Бібліогр.: 38 назв. — укp. 1028-5091 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77407 uk Інститут народознавства НАН України Народознавчі зошити Статті Вiденський бiдермайєр у Львовi (1815-40-вi рр.). Варiант регiональної рецепцiї On Viennese Biedermeyer at Lviv (1815-40): a Variant of Regional Reception Article published earlier |
| spellingShingle | Вiденський бiдермайєр у Львовi (1815-40-вi рр.). Варiант регiональної рецепцiї Левицька, М. Статті |
| title | Вiденський бiдермайєр у Львовi (1815-40-вi рр.). Варiант регiональної рецепцiї |
| title_alt | On Viennese Biedermeyer at Lviv (1815-40): a Variant of Regional Reception |
| title_full | Вiденський бiдермайєр у Львовi (1815-40-вi рр.). Варiант регiональної рецепцiї |
| title_fullStr | Вiденський бiдермайєр у Львовi (1815-40-вi рр.). Варiант регiональної рецепцiї |
| title_full_unstemmed | Вiденський бiдермайєр у Львовi (1815-40-вi рр.). Варiант регiональної рецепцiї |
| title_short | Вiденський бiдермайєр у Львовi (1815-40-вi рр.). Варiант регiональної рецепцiї |
| title_sort | вiденський бiдермайєр у львовi (1815-40-вi рр.). варiант регiональної рецепцiї |
| topic | Статті |
| topic_facet | Статті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77407 |
| work_keys_str_mv | AT levicʹkam vidensʹkiibidermaiêrulʹvovi181540virrvariantregionalʹnoírecepcií AT levicʹkam onviennesebiedermeyeratlviv181540avariantofregionalreception |