Образна структура у графiцi поч. 80-их рр. ХIХ ст.: сатира часопису “Зеркало”

Образна структура у графiцi поч. 80-их рр. ХIХ ст.: сатира часопису “Зеркало”

Saved in:
Bibliographic Details
Published in:Народознавчі зошити
Date:2009
Main Author: Іжевський, А.
Format: Article
Language:Ukrainian
Published: Інститут народознавства НАН України 2009
Subjects:
Статті
Online Access:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77410
Tags: Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:Образна структура у графiцi поч. 80-их рр. ХIХ ст.: сатира часопису “Зеркало” / А. Іжевський // Народознавчі зошити. — 2009. — № 3-4 (87-88). — С. 447-457. — Бібліогр.: 26 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-77410
record_format dspace
spelling Іжевський, А.
2015-02-28T15:25:02Z
2015-02-28T15:25:02Z
2009
Образна структура у графiцi поч. 80-их рр. ХIХ ст.: сатира часопису “Зеркало” / А. Іжевський // Народознавчі зошити. — 2009. — № 3-4 (87-88). — С. 447-457. — Бібліогр.: 26 назв. — укp.
1028-5091
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77410
uk
Інститут народознавства НАН України
Народознавчі зошити
Статті
Образна структура у графiцi поч. 80-их рр. ХIХ ст.: сатира часопису “Зеркало”
On Imaginal Structure in Graphical Art of Early 1880s: Satyre of “Dzerkalo (Mirror)” Magazine
Article
published earlier
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
title Образна структура у графiцi поч. 80-их рр. ХIХ ст.: сатира часопису “Зеркало”
spellingShingle Образна структура у графiцi поч. 80-их рр. ХIХ ст.: сатира часопису “Зеркало”
Іжевський, А.
Статті
title_short Образна структура у графiцi поч. 80-их рр. ХIХ ст.: сатира часопису “Зеркало”
title_full Образна структура у графiцi поч. 80-их рр. ХIХ ст.: сатира часопису “Зеркало”
title_fullStr Образна структура у графiцi поч. 80-их рр. ХIХ ст.: сатира часопису “Зеркало”
title_full_unstemmed Образна структура у графiцi поч. 80-их рр. ХIХ ст.: сатира часопису “Зеркало”
title_sort образна структура у графiцi поч. 80-их рр. хiх ст.: сатира часопису “зеркало”
author Іжевський, А.
author_facet Іжевський, А.
topic Статті
topic_facet Статті
publishDate 2009
language Ukrainian
container_title Народознавчі зошити
publisher Інститут народознавства НАН України
format Article
title_alt On Imaginal Structure in Graphical Art of Early 1880s: Satyre of “Dzerkalo (Mirror)” Magazine
issn 1028-5091
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77410
citation_txt Образна структура у графiцi поч. 80-их рр. ХIХ ст.: сатира часопису “Зеркало” / А. Іжевський // Народознавчі зошити. — 2009. — № 3-4 (87-88). — С. 447-457. — Бібліогр.: 26 назв. — укp.
work_keys_str_mv AT íževsʹkiia obraznastrukturaugraficipoč80ihrrhihstsatiračasopisuzerkalo
AT íževsʹkiia onimaginalstructureingraphicalartofearly1880ssatyreofdzerkalomirrormagazine
first_indexed 2025-11-25T20:39:23Z
last_indexed 2025-11-25T20:39:23Z
_version_ 1850528580354703360
fulltext АРТУР IЖЕВСЬКИЙ. Образна структура у графiцi... 447 Статтi Артур IЖЕВСЬКИЙ ОБРАЗНА СТРУКТУРА У ГРАФIЦI ПОЧ. 80-ИХ РР. ХIХ СТ.: САТИРА ЧАСОПИСУ “ЗЕРКАЛО” Artur IZHEVSKY. On Imaginal Structure in Graphical Art of Early 1880s: Satyre of “Dzerkalo (Mirror)” Magazine. Потреба нового успiшного сатиричного видан- ня виявилася актуальною для цiлої плеяди твор- чих особистостей Галичини, пов’язаних з iдеєю українського нацiонального вiдродження. Серед них чiльне мiсце займав художник i письменник Корнило Устиянович. Iдея назви нового часопису мала iстотно вiд- рiзнятись вiд назви попереднiх видань i сутi їхньої iдеї смiху: старечого скептичного смiху львiвського Страхопуда, його колеги кракiвського Djabelа, дитячого наївного смiху львiвських Хох- лика, Шмiгуса i Щутека. Тому назва нового ча- сопису “Зеркало” мала стати символом “смiхово- го” вiдображення громадсько-полiтичного життя. В малюнку обкладинки К.Устиянович зобразив ряд персонажiв. Центральне мiсце займає дзер- кало, ззаду його пiдтримує жiнка-ангел з терно- вим вiнком у руцi та з чорною вуаллю на облич- чi, що, очевидно, символiзує анонiмнiсть сатири (Рис. 1). На дзеркало вказує диявол-сатир, об- раз скептичного старечого смiху. Тлом компози- цiї служить панорама Львова з величним собором св. Юра лiворуч; праворуч вдалинi храми цент- ральної частини мiста. Така композицiйна роз- в’язка мала надати титулу видання мiсцевих рис. У силуетi Львова К.Устиянович зобразив лише греко-католицькi храми, тим самим акцентуючи на українськостi рiдного мiста. З перших чисел новий журнал виявив- ся надзвичайно популярним. Про це свiдчить майстерний гумористичний начерк, на якому К.Устинович – редактор за столом, заваленим листами читачiв1. Зображений у профiль, вiн на- магався стримати вир листiв розпростертими ру- ками. Очевидно, це автопортрет художника, бо за характером лiнiй i штрихiв малюнок близький до натрунного портрету В.Барвiнського, пiдписано- го К.Устияновичем. Коли йдеться про авторство графiчних робiт у часописi “Зеркало” (1882-83), то пiдписаних робiт надзвичайно мало, серед них бiльшiсть належить К.Устияновичу (монограми i псевдо: К.У.Вичоса, W.T.)2. Для атрибуцiї тво- рiв видатного художника вартує посилатися не лише на автографи, художньо-стилiстичнi особ- ливостi робiт, але i звертати увагу на його тексти до малюнкiв, – саме в них є розгадка авторства. Галерея образiв постiйних рубрик була зразком творчої художньої та iнтелектуальної дiяльнос- тi редактора. К.Устиянович знайшов неповторну манеру, в якiй поєднував рiзнi технiки рисунку (академiчного рисунку, народного розпису, гра- вюри) для пiдкреслення образної характеристики того чи iншого героя. Це надавало бiльшої худож- ньої виразностi iлюстративнiй графiцi всього ви- дання. Графiчнi образи постiйних рубрик можна подiлити на темнi, насиченi, з глибокими тональ- ними переходами, близькi до академiчної манери, та свiтлi, виконанi лаконiчними лiнiями i штри- хами, iнколи витончено, як у японськiй гравю- рi, iнколи грубо i примiтивно, наслiдуючи народ- ний лубок, дитяче малювання. Першi переважали у виданнi, формували його обличчя i символiзу- вали традицiйний галицький консерватизм, другi служили акцентом, видiляли осiб з неординарною поведiнкою i характером. До темних вiдноситься й автопортретний образ Устияновича – “Вычоса” (Рис. 2). Але на вiдмiну вiд попереднього малюнку схожостi з самим худо- жником тут немає. Вичоса – образ узагальнений i позитивний. Щоб пiдкреслити його значущiсть, автор розмiщує пiвфiгуру Вичоси у центрi гори- зонтального формату малюнку. Це широко усмiх- нений чоловiк з великими залисинами, з розку- йовдженим волоссям. Вiн щiткою має вичiсувати всяку нечисть, одночасно заспокоюючи: “не бой- ся щiтка не заръже”. До нього часто за порадою зверталися люди, якi потерпали вiд бюрократич- 1Редакцiи “Зеркала” [К.Устиянович. Автошарж.] // Зеркало.– Львовъ, 1882.– № 1.– C. 3. 2Фiголь М. Полiтична сатира в українському мистецтвi кiнця ХIХ – поч. ХХ ст.– К.: Мистецтво, 1974.– 56 c. 448 3-4’2009 Народознавчi Зошити Рис. 1. Устиянович К. Титульна iлюстрацiя часопи- су “Зеркало”.– Лiтографiя // Зеркало.– Львовъ, 1882.– № 1. Рис. 2. Устиянович К. Вычоса.– Iлюстрацiя постiй- ної рубрики.– Лiтографiя // Зеркало.– Львовъ, 1882.– № 1.– С. 4. Рис. К.Устиянович. Автошарж – завалений ли- стами шанувальникiв.– Iлюстрацiя до звернення до передплатникiв.– Лiтографiя // Зеркало.– Львовъ, 1882.– № 1.– C. 3. них та псевдодемократичних негараздiв. Прикла- дом такого тексту, який розмiщувався пiд незмiн- ним портретом Вичоси в однойменнiй рубрицi, є анекдот, де той питає: “– А кого ви добри лю- ди, глядаєте? – Виборцi: Пропав нам без вести посол. И писалисьмо до него и пыталисьмо за ним та годъ допытатися. Вычоса: Вертай з Богом домов, добри люде! Якъ только прийдуть нови выбори, ваш посол самъ зголоситься до васъ”3. Технiка репродукування вищезгаданої iлюстра- цiї нагадує торцевий дереворит. Про це свiд- чить характер штрихiв з засколами-рiвчаками, якi йдуть в рiзних напрямках. Однак у наступних iлюстрацiях постiйних рубрик часто використову- валася лiтографiя. Образом людини-гiпохондрика, яка всього бої- ться, був герой однойменної рубрики Шкаралуп- никь. У карикатурi його зображено в яйцi. Ху- дожник з допомогою лiнiй i сiтки товстих штри- хiв виявив об’єм великого яйця, паростi трави, Рис. 3. Устиянович К. Шкаралупникь.– Iлюстрацiя постiйної рубрики.– Лiтографiя // Зеркало.– Львовъ, 1882.– № 1.– С. 5. густi зморшки обличчя Шкаралупника (Рис. 3). Типовому представнику епохи позитивiзму, йому завжди можна було знайти вiдповiдник у мистец- 3Монограмiст ”W.T.” Вычоса // Зеркало.–Львовъ, 1882.– № 1.– С. 2. АРТУР IЖЕВСЬКИЙ. Образна структура у графiцi... 449 твi i лiтературi; наприклад, у А.Чехова є Людина у футлярi. Програма Шкаралупника виражалася монологом: “Сиди дома и не рыпайся. Моя Фи- люнця розумно каже: Маешъ жiнку, дiти –от i вся полiтика! З ляхами не зачiпайся, повiсять i амiнь тобi. Перед правительством корись. Ка- рьєра головна рiч”4. Навiть, щоб йти до церкви, Шкаралупник питається у своєї жiнки Фiлюнцi. Особливостi цього художнього образу в тому, що Устиянович чергував у репродукуваннi два де- що подiбних, але не однакових варiанти Шкара- лупника. У першому переляканий чоловiк висо- вує голову з-пiд розбитої шкарлупи верху яйця, у другому вiн ховає обличчя у тiй же шкаралупi – на малюнку видно лише частину голови. При то- му виявлялася певна залежнiсть сприймання гра- фiчного образу вiд змiнного текстового супроводу – якщо у текстi Шкаралупник проявляв мiщансь- ку цiкавiсть – на малюнку створювалася iлюзiя, що вiн висовує голову, якщо проявляв страх – ви- никала iлюзiя, що ховає обличчя. Таке поєднання двох варiантiв графiчного образу Шкаралупника в оформленнi чергових номерiв журналу утворю- вало ритм, який яскраво проявлявся, коли читач збирав пiдшивку “Зеркала” за рiк. Подiбне було i з iншими образами. Сатирою на псевдопатрiотизм була iлюстрацiя К.Устияновича до постiйної рубрики “Патрiот- ник”. Власне, у даному випадку змiни ритму вiд- чувались i в текстi: для бiльшого ефекту вира- ження полоно- чи нiмецькофiльства iм’я друку- вали латинкою –Patriotnyk, до того ж моноло- ги героя часто друкувалися у вiршованiй формi5. Зображений на повний зрiст, чоловiк з шаблею за поясом гупав у барабан. На головi – шапка з хутровими полями, як у козацьких гетьманiв. В пропорцiях Патрiотник є гладким, з коротки- ми, широко розставленими ногами, великою го- ловою, чорною бородою та насупленими бровами. Художник створив кумедне темне страховисько. Обличчя героя вiдзначалося портретною схожiстю з самим автором i редактором часопису. Отже, це був своєрiдний автошарж К.Устияновича. В комплексi з вербально-текстовою частиною Пат- рiотник був надзвичайно глибокий образ, пов’я- 4Шкаралупникъ // Зеркало.–Львовъ, 1882.– № 1.– С. 5. 5Устиянович К. Patriotnik // Зеркало.– Львовъ, 1882.– № 13.– С. 2. заний з висмiюванням цiлої групи галицького су- спiльства, яке займалося полiтичною демагогiєю. Обличчя Патрiотника перекошене, рот вiдкритий, художник вдало передає момент, коли той почи- нає ревiти. Рис. 4. Устиянович К. Patriotnik.– Iлюстрацiя постiй- ної рубрики.– Лiтографiя // Зеркало.– Львовъ, 1882.– № 13. У другому варiантi Патрiотника зобразили iз ще бiльшим ротом i величезними зубами. Порiв- нюючи з попереднiм зображенням, тут переда- но ефект крику на всю горлянку (Рис. 4). Крiм крику-демагогiї вiн переймається плiтками – на малюнку художник зображає його ще й з вели- кими вухами. Звичайно, окрiм полiтичної риторики в iлюст- руваннi постiйних рубрик iснувала й побутова канва. В цi рамки вписувалася особа Пафнутiя Болячки в однойменнiй рубрицi. На малюнку ху- дожник зобразив чоловiка у халатi, в iнтер’єрi, де є великий добрий пес, клiтка з папугою, гiтара, яка висить на стiнi (Рис. 5). Рисунок свiтлий лi- нiйний, його характер наслiдує японську гравюру. Це старий холостяк, який хоче чи не хоче же- нитися, знайти вiдповiдну наречену для нього проблема, тому в листi до редактора К.Устияно- 450 3-4’2009 Народознавчi Зошити Рис. 5. Устиянович К. Пафнутiй Болячка.– Iлюстра- цiя постiйної рубрики.– Лiтографiя // Зеркало.– Львовъ, 1882.– № 2.– С. 20. Рис. 6. Устиянович К. “До Господина Пафнутiя Бо- лячки вiд Пульхерiи “дай Боже Болячки”.– Iлюстрацiя постiйної рубрики.– Лiтографiя // Зеркало.– Львовъ, 1882.– № 2. вича Болячка просить допомоги6. А до кого йо- му звертатися, як не до того, хто створив його? Звертання героїв постiйних рубрик за порадою до головного редактора було чимось новим i стало можливим у зв’язку з сумiсництвом Устиянови- ча на посадах редактора, репортера-журналiста та художника-iлюстратора. Звiдси й образ вдовицi Пульхерiї у листах-монологах з постiйної рубри- ки7. “До Господина Пафнутiя Болячки”, наси- чений проханнями до редактора засватати її для Болячки; вона просить Устияновича йти за дру- жбу. На малюнку – це розповнiла, зi зморшками на обличчi панi в чепчику i складеними руками в чорних рукавичках (Рис. 6). Це вже абсолютно iнший образ, нiж Кiзя роботи В.Леопольського. Пульхерiя не говорить французькою чи нiмець- кою, зате їй вистачає самовпевненостi, щоб заво- йовувати серце старого холостяка i замiсть свого прiзвища пiдписуватися “дай Боже Болячка”. У Пафнутiя Болячки з часом з’явилася ще од- на, вже молода прихильниця. Вона виступала в тiй же рубрицi, що i стара Пульхерiя. Щоб кра- ще це виразити, художник зображав її у виглядi молодої гуски. В поясному шаржi-портретi Пуль- херiї переважають чорнi (темнi) тони, хоча на її устах крива усмiшка. Рисунок молодої гуски, нав- паки, свiтлий завдяки суто лiнiйному трактуван- ню. Мало того, щоб пiдкреслити простакуватiсть i наївнiсть суперницi, Устиянович малює гуску грубими суцiльними лiнiями, якi нагадують ди- тяче рисування. Таким чином, автор протистав- ляє два графiчних образи в межах однiєї рубрики. Це пiдтверджують i текстовi супроводи, у яких суперницi-жiнки боряться за серце Пафнутiя Бо- лячки, i одночасно ганять одна одну. Такi образи типовi у побутовому життi гали- цької провiнцiї. I ще одна рубрика – “Сельськи политики” – яскраво це iлюструє. На малюнку заставки рубрики, два персонажi Войтович i Ре- єнтний сидять поруч за одним столом i розмiщенi в горизонтальному форматi (Рис. 7). Лiворуч – Реєнтний, зображений у профiль, нагадує напiв- мавпу з низьким лобом – це мирний лояльний громадянин. Йому щось гаряче розповiдає повер- нутий в пiвоберта лiворуч Войтович. Зображений 6Устиянович К. Пафнутiй Болячка // Зеркало.–Львовъ, 1882.– № 2.– С. 29. 7Устиянович К. До Господина Пафнутiя Болячки // Зеркало.–Львовъ, 1882.– № 2.– С. 2. АРТУР IЖЕВСЬКИЙ. Образна структура у графiцi... 451 в австрiйськiй вiйськовiй формi, з вусами i тоне- нькою довгою цигаркою Войтович iнколи потра- пляв у рiзнi авантюри. Тому у другому варiантi рубрики “Сельськи политики” його обличчя зоб- ражається з-за грат маленького вiконця в’язницi. З розповiдей бувалого солдата читач дiзнавався, що австрiйська влада вiдправляє його громити за- колоти в Боснiї, а Реєнтний перепитував, чи ско- ро будуть бити мiсцевих галицьких “ребiлянтiв” – бунтiвних полонофiлiв8. За насиченiстю графiч- не вирiшення цiєї iлюстрацiї полягає в перевазi темних тонiв, тим бiльше, що зображенi образи виражають консерватизм. Рис. 7. Монограмiст “W.T.” (Устиянович К.?). Сель- ськи политики.– Iлюстрацiя постiйної рубрики.– Лiтогра- фiя // Зеркало.– Львовъ, 1882.– № 2. Дослiджуючи графiчну спадщину часопису “Зеркало”, яку творив К.Устиянович, слiд за- уважити, що й iншi герої постiйних рубрик ма- ли вiдповiднi аналогiї як у минулому, так i у майбутньому. Так, рубрика “Золотый хлопець” (1882 р.) вiдповiдала образу Лева Кар’єровича (1880 р.) з часопису “Страхопуд”. В чому ж феноменальнiсть образу Золотого хлопця? Як i його попередник, це типовий галицький пiжон, який з вiком мав би перетворюватися у вище- згаданого старого холостяка Пафнутiя Болячку. Золотий хлопець на малюнку – це молодий чо- ловiк у модному костюмi в клiтинку (Рис. 8). Рисунок лiнiйно-штриховий, причому переважа- ють темнi тони. Кучерi, вуса, бакенбарди, окуля- ри, пихато задертий нiс, руки – одна з палицею, друга – зi знятим капелюхом, – все це надає об- разу псевдоiнтелiгентностi. У вiршованих текстах 8Монограмiст ”W.T.” Мы // Зеркало.– Львовъ, 1882.– № 12.–С. 2. Рис. 8. Б. а. (Устиянович К.?). Золотый хлопець.– Iлюстрацiя постiйної рубрики.– Лiтографiя // Зеркало.– Львовъ, 1882.– № 2.– С. 21. Рис. 9. Монограмiст “W.T.” Швинделесъ Пархенблитъ.– Iлюстрацiя постiйної рубрики.– Лi- тографiя // Зеркало.– Львовъ, 1882.– № 2. 452 3-4’2009 Народознавчi Зошити герой заявляв: “В хлопоманiю не бавлюсь, бо там дьогтьом чути”9. Жодний сатиричний журнал у Галичинi не мiг обiйтися без висмiювання окремих представникiв євреїв – лихварiв i корчмарiв. У “Зеркалi” це ви- ражала рубрика “Швинделесъ Пархенблитъ”. Її герой заявляв у текстi: “Вы кажете, що мы народ розпиваем. Хиба мы силуем кого? Не пiй, то и не пропьешь! Не марнуй, то й будешь мати, а на жида не наръкай; бо мы лъпши од вас, бо мы народ избранный!”10. Швинделесъ Пархенблитъ в iлюстрацiї заставки рубрики являв гротесковий портрет (Рис. 9) – спадаючi з-пiд круглої ша- почки пейси, витягнуте, праворуч подане крупним планом обличчя з довгим м’ясистим носом i боро- дою, яку той чухає рукою. Пронизливий погляд спрямований на глядача, темний силует постатi на свiтлому тлi примiтивно намальованих лiнiєю пляшок i келiшкiв. Устияновичу вдалося створи- ти надзвичайно складний колоритний образ, який вдало передавав засилля “швинделесiв” у Галичи- нi, якi першими знали всi новини: “Що чувати? Нiчого не чувати... Приiхав наш рабин зi Львова i скликав нас до божницi, було нас так багато, що не було як почухатись, и сказав рабин “Ша” и зробилося “Ша” и он кинувъ велике Chajrem на науку и просвиту, на читальнi и законы проти пьянства и лихвы и на немецких жидов”11. З висмiюванням пиятики й обжерливостi був пов’язаний вiдомий сатиричний образ Микити Хруня з однойменної рубрики. Iснували два гра- фiчних варiанти цього героя: у темних тонах i свiтлих. Перший варiант зображав похмуру iс- тоту з кабанячим рилом. Одягнутий в теплий кожух, Микита Хрунь в однiй руцi пiд пахвою мав пляшку горiлки, у другiй тримав кружальце ковбаси. З-пiд довгого кожуха виглядали широ- ко розставленi ратицi. Оксамитова поверхня то- нальної плями постатi героя досягалася з допомо- гою лiтографiї. Це стосувалося i другого варiанту, який по загальному тону був значно свiтлiший, а на фонi додавався свiтлого тону силует церкви i краєвиду (Рис. 10). Морда Хруня вимальовува- лась легкими штрихами, пiдкреслювалась кумед- 9Золотый хлопець // Зеркало.– Львовъ, 1882.– № 2.– С. 2. 10Монограмiст ”W.T.” Швинделесъ Пархенблитъ // Зеркало.–Львовъ, 1882.– № 2.– С. 2. 11Там само. на клаповухiсть. Вуха майже затуляли очi, з-за вуха виглядав папiрець з написом “Виборця”. А напис “Оковiта” на пляшцi пiд пахвою нагадував про споювання виборцiв. Уподобляючись поету, Микита Хрунь говорив у своїй рубрицi вiршо- ваною мовою: “Бувъ я у Львовъ та у Владики, А у Владики чотири лики: Одни панове, други попове, Трети й четверти Лазуитове”12. Таким чином, герої постiйних рубрик знайомили читача з героями нових рубрик. Рис. 10. Устиянович К. Микита Хрунь.– Iлюстра- цiя постiйної рубрики.– Лiтографiя // Зеркало.– Львовъ, 1882.– № 3. Власне, нова рубрика зображала представни- кiв ордену єзуїтiв, якi стали активiзовуватися у суспiльному життi Європи. Оригiнально переф- разувавши назву “Єзуїти-Лазуити”, Устиянович розмiщує у рубрицi заставку iз зображенням двох темних фiгур єзуїтiв на тлi пустельного краєвиду з шибеницею. Генерал, схрестивши руки, крокує вперед, його в чомусь переконує зiгнутий Па- тер, обличчя обох героїв нагадують маски, як у карикатурах на єзуїтiв роботи О.Дом’є. Очевид- но, Устиянович був знайомий з сатирою вiдомого французького графiка. Єзуїтськi Генерал i Патер ведуть дiалог вишуканою вiршованою мовою на 12Устиянович К. Микита Хрунь // Зеркало.– Львовъ, 1882.–№ 3.– С. 2. АРТУР IЖЕВСЬКИЙ. Образна структура у графiцi... 453 тему навернення мiсцевих українцiв до єзуїтсько- го тлумачення християнської вiри. “Патер: Я чув шо Русь нас не приймає И на обряд свiй уповає. Генерал: Пусте Русь спить, Лях рад, а поп хиба нам в кутику залає, ба навiть сам митрополитъ одваги проти нас не має”13. Окрiм чужих релiгiйних агiтаторiв активно ви- ступали i свої мiсцевi. Зокрема, в постiйнiй руб- рицi є Ксьондз Поржондкевичъ. В iлюстрацiї- заставцi його обличчя подане крупним пла- ном. Художник зобразив його в темнiй сута- нi (Рис. 11). Всiм тiлом повернувшись лiворуч, Поржондкевич скоса вглядується в глядача, схре- стивши в покорi руки на грудях. Щоб пiдкресли- ти покiрливiсть, художник нахиляє голову Ксьон- дза. Хитра усмiшка на устах i виведена бородавка над губою, загальна темна тональнiсть надають роботi незвичної комiчної таємничостi. Ксьондз Поржондкевичъ в текстах пiд своїм портретом хвалився: “Ляхи мене знають i шану- ють, з панами їм, п’ю, в карти граю, на польо- ваннi буваю... То чому б не мав бути єписко- пом в Станiславовi”14. Однак, як свiдчать пода- льшi його монологи в наступних числах часопи- су, Поржондкевичу так i не вдається вибитися в церковне начальство. Лизуновичъ – персонаж з чергової рубрики, основна його риса – пiдлабуз- ництво, звiдси – i художнi прийоми у графiчному вiдображеннi цього образу дещо подiбнi до iлюст- рацiї рубрики “Ксьондз Поржондкевичъ”, а саме – у покiрному схиляннi фiгур обох героїв. Однак Лизунович поданий у повний зрiст з маленьки- ми нiжками (Рис. 12.). Вiд нього ми дiзнаємося, що його патрон “Ксьондз Поржондкевичъ згриз- ся дуже, що не призначили” на високу посаду, – заболxвъ и умеръ...”15. Консерватизм вищезгаданих героїв губиться порiвняно з монолiтом образу “Мы” одноймен- ної рубрики. Одна з творчих знахiдок К.Устия- новича, цей образ був зiбранням всього затхлого i реакцiйного. Це виражалося в графiчному вiдоб- раженнi, в якому переважали темнi тони, а також у текстах-монологах, переданих в прозовiй формi. Персонаж рубрики “Мы” декларує свої погляди: 13Монограмiст ”W.T.” Лазуиты // Зеркало.– Львовъ, 1882.– № 10.– С. 2. 14Монограмiст ”W.T.” Ксьондз Поржондкевичъ // Зер- кало.– Львовъ, 1882.– № 8.– С. 2. 15Лизуновичъ // Зеркало.– Львовъ, 1883.– № 11.– C. 2. Рис. 11. Монограмiст “W.T.” Ксьондз Поржондкевичъ.– Iлюстрацiя постiйної рубрики.– Лiтографiя // Зеркало.– Львовъ, 1882.– № 8. Рис. 12. Б. а. (Нагiрний В.?) Лизуновичъ.– Iлюстра- цiя постiйної рубрики.– Лiтографiя // Зеркало.– Львовъ, 1883.– № 11. 454 3-4’2009 Народознавчi Зошити “Чого вони менi докоряють за руску словесность и за часописи. Хиба их у мене нема. Ну пра- вда “семейна библиотека” пишла на пляцки... Шевченко? Хлопський сын недоука...”, а щодо розвитку українських лiтератури i шкiльництва “Мы” заявляє, що “Кто буде Русь заступати як нас не стане. Застановись пресо руська. Нам гро- шi на шо iнше треба, а не на словеснiсть. Вибори близько”16. Рис. 13. Монограмiст “W.T.” Мы.– Iлюстрацiя по- стiйної рубрики.– Лiтографiя // Зеркало.– Львовъ, 1882.– № 10. На заставцi до рубрики “Мы” є постать глад- кого чоловiка у крiслi (Рис. 13). Художник май- стерно передав розкуйовджене волосся, задертий нiс, роздвоєне масивне пiдборiддя, бородавку на щоцi. Гнiтючий настрiй персонажу пiдкреслюють скривленi губи. Вказiвним пальцем правицею вiн пихато вказує на себе, а в текстi твердить: “Мы – єдино консервативный елемент в краю, ми цер- ковь и сила... а глубокой политики не читаєм”17. Образи персонажiв постiйних рубрик розгля- далися редактором К.Устияновичем як комiчно- негативнi герої, бо висмiювалися їхнi морально- етичнi вади. Натомiсть справжнiм борцем за справедливiсть i чи не єдиним позитивним героєм (перший –Вичоса) був автор звернення до чита- чiв “Дороги Краяне!”, який у малюнку-заставцi 16Монограмiст ”W.T.” Мы // Зеркало.– Львовъ, 1882.– № 12.–С. 2. 17Там само. являв зображення буська в кожусi. У цьому ри- сунку переважали свiтлi тони. Композицiйно бiльшу частину iлюстрацiї за- ймала постать буська, який, стоячи на високiй лапi, другою лапою, загорнутою в кожух, тримав перо (Рис. 14). На очах у нього –окуляри. Щоб ще бiльше пiдкреслити кумеднiсть головного пер- сонажу, дзьоб зображено пропорцiйно до тулуба Рис. 14. Устиянович К. Дороги Краяне!– Iлюст- рацiя та звернення до передплатникiв.– Лiтографiя // Зеркало.– Львовъ, 1882.– № 22. i лап надзвичайно великим, разом з обскубаним пером це i була основна зброя лелеки-сатирика. Художньо-естетична суть цього рисунку поляга- ла у протиставляннi “доброго” буська-лелеки всi- лякiй нечистi –шипучим змiям, гадам, переверну- тим жабам, якi зображалися дрiбними i нiкчемни- ми у його ногах. Вiдповiдно, це пiдтверджувало- ся у текстi-зверненнi: “Вы чудуєтесь, побачивши буська ту в “Зеркалi”... я хотiв було одлетiти у вирiй, та на руськой земли так розплодилась вся- ка падаль и бридь, що вже зимою не дає людям спокою. Для того постановив при вас лишитися краяне”18. Далi бусько говорив, що “запримiтив “Зеркало” як найпотребнiшу часопись на Руси”, а тому забажав працювати при редакцiї. Редактор дав йому кожуха, бо холодно i надворi зима. Бу- 18Устиянович К. Дороги Краяне! // Зеркало.– Львовъ, 1882.–№ 22.– С. 8. АРТУР IЖЕВСЬКИЙ. Образна структура у графiцi... 455 сько мусив вiдпрацювати за кожух, а тому про- сив читачiв передплачувати сатиричний часопис на наступний рiк. Таким чином, К.Устиянович признається в текстi вiд iменi буська у своєму авторствi. Це вже був образ, здатний ефективно рекламувати видання. Використання сатиричної графiки як елементу реклами на той час було справжньою новацiєю, а зображення тварини, одягнутої в людський одяг, яка до того ж у текстi промовляє людською мовою, надавало художньому свiту сатири духу казковостi. Рис. 15. Устиянович К. Лазуиты.– Iлюстрацiя постiй- ної рубрики.– Лiтографiя // Зеркало.– Львовъ, 1882.– № 3. Iлюстрацiї i тексти постiйних рубрик займали бiльшу площу друкованих матерiалiв у часопи- сi “Зеркало” завдяки вдало продуманiй концеп- цiї редактора i художника К.Устияновича. Крiм того, важливою конструктивною особливiстю у формуваннi iлюстрованих образiв сатиричного ви- дання був порядок розташування постiйних руб- рик з портретами їхнiх героїв. Позитивних геро- їв –Вичоси i буська в кожусi К.Устиянович роз- мiщував окремо, переважно на перших i остан- нiх сторiнках. Портрети негативних комiчних пер- сонажiв – Шкаралупника, Патрiотника, Пафну- тiя Болячки, Войтовича i Реєнтного, Пульхерiї, жiнки-гуски, Золотого хлопця, Швинделеса Пар- хенблита, Микити Хруня, Лазуитiв, Ксьондза Поржондкевича, Лизуновича, “Ми” розташова- нi були у верхнiх частинах внутрiшнiх розворотiв видання – окремо, а iнодi разом (по 4) гори- зонтально на однiй лiнiї (Рис. 15). I тодi вибу- довувалась своєрiдна галерея сатиричних портре- тiв. Це, в свою чергу, створювало художнiй ритм в iлюструваннi всього часопису i давало мож- ливiсть цiлiсної подачi вербальної та графiчної сатири. Для пiдтримки основної лiнiї висмiювання уза- гальнених персонажiв, головний редактор часопи- су використовував так званi карикатури “на злобу дня”, де критикувались дiї полiтичних, громадсь- ких дiячiв, висмiювались конкретнi життєвi си- туацiї. За художнiми якостями такi iлюстрацiї у бiльшостi були швидкими рисунковими начерками пером i тушшю. Проте автори (з рiзної художньої манери виконання зрозумiло, що, окрiм головного iлюстратора К.Устияновича в iлюструваннi брали участь й iншi митцi) часто створювали оригiналь- нi композицiї, насиченi героями-сучасниками, iс- торичними постатями минулого у комiчнiй спiвдiї з образами постiйних рубрик. В одному з таких малюнкiв Патрiотник жалiв- ся бабцi-Австрiї (вся в чорному), яка вдивляла- Рис. 16. Б. а. [Патрiотник, дiвчина Руслана (Україна) i панi Австрiя.]–Лiтографiя // Зеркало.– Львовъ, 1882.– № 3. ся крiзь пенсне на переслiдувану ним Руслану- українку (на малюнку –це дiвчина в українсь- кому народному одязi) (Рис. 16.). Причина ж у тому, що вона не хотiла за Патрiотника виходи- ти замiж19. У цьому малюнку виникала проблема 19[Карикатура i текст-дiалог мiж Патрiотником, панi Ав- стрiєю i дiвчиною-Україною] // Зеркало.– Львовъ, 1882.– № 3.– С. 8. 456 3-4’2009 Народознавчi Зошити певної дисгармонiї мiж позитивним персонажем Україною (намальовано реалiстично з передачею свiтлотiньової побудови i об’єму) i негативними героями (мальованими площинно Патрiотника i чорного силуету Австрiї). Рис. 17. Б. а. Не въ раю.– Лiтографiя // Зеркало.– Львовъ, 1883.– № 10.– С. 76 (8). Прикладом швидких лаконiчних начеркiв у са- тиричнiй графiцi була карикатура “Не въ раю”, виконана пером, пензлем i тушшю. В центрi зо- бражено дерево, на голих гiлках якого висять ковбаси, пляшки з оковитою та грошовi купю- ри (Рис. 17). Навколо стовбура в’ється змiй- спокусник. Його голова зображена у виглядi на- пiвлюдської: єврейськi пейси, шапочка, чортячi роги. Обличчя змiя звернене лiворуч вниз, де йдуть геть два “руськi виборцi” – галицькi селя- ни у народному одязi. Один – у високiй смушко- вiй шапцi символiзує мешканця рiвнини, другий у широкому поясi-чересi з капелюхом на головi – горянин. У текстi виборцi заявляють Чорто- вi: “Не будем ми з того дерева їсти, не хай їсть та удавиться Микита Хрунь”20. Цього героя од- нойменної рубрики зображено у правiй частинi композицiї на другому планi. З горбочка Мики- та, опираючись на паличку, поволi пiдходить до дерева. На дальньому планi краєвид промальова- но легким торканням пера тонкими лiнiями. Тут також помiтне протиставляння добра i зла: лiво- 20Не въ раю // Зеркало.– Львовъ, 1882.– № 3.– С. 8. руч вiд дерева зображено все позитивне – руськi виборцi, церква вдалинi, праворуч – негативний Хрунь. Карикатури на сучасникiв у часописi “Зерка- ло” вiдзначалися доволi точними портретними ха- рактеристиками i фiзiономiчною схожiстю. Зок- рема, це виражалося у шаржах на митрополита Сембратовича, в текстах до них прiзвища глави греко-католикiв не було21. Проте табу на висмiю- вання митрополита порушувалося тим, що читачi впiзнавали його в iлюстрацiях часопису. Це є i у сценi, де галицького полонофiла К.Грохольського зображено у виглядi акробата “у цирку на дротi”22. Фiгура героя разом з дротом, по якому вiн йде, займає лише верхню незначну частину композицiї. Такий художнiй прийом до- зволяє художнику тримати в напруженнi глядача. Здається, К.Грохольський ось-ось впаде. Рис. 18. Б. а. П.А.Кулiш – крашанка Русинам и По- лякам на Великдень, 1882.– Лiтографiя // Зеркало.– Львовъ, 1882.– № 7.– С. 8. Прикладом сатиричних портретiв конкретних сучасникiв є два шаржi на П.Кулiша, у яких вис- мiюється полонофiльство та москвофiльство його поглядiв. На першому його зображено величез- ним (Рис. 18), що пiдкреслюється малими фi- гурами Русина i Поляка, сцена бiйки яких зоб- 21З подорожних записок Архiєрея // Золота книга укра- їнського гумору.– Львiв, 1931. 22Высока политика Станчика // Зеркало.– Львовъ, 1882.– № 20.– C. 8. АРТУР IЖЕВСЬКИЙ. Образна структура у графiцi... 457 ражена вдалинi. Кулiш тримає над ними вели- чезну крашанку, розмальовану пiд мапу Схiдної Європи з агресивними i зневажливими написами польською23. “Polska od morza do morza”, подi- лену на “культуру” i “варварство”. Останнiй на- пис охоплює бiльшу, схiдну частину –Україну. На iншому малюнку П.Кулiш – комiчно маленький стоїть мiж гротесково огрядними фiгурами бале- рин – Польщi i Москви-Катерини24. У першому величезнiсть фiгури П.Кулiша комiзується змен- шеними пропорцiями рук i нiг, сутулiстю героя. У другiй карикатурi такi ж неправильнi пропорцiї тiла iснують при комiчнiй мiнiатюрностi фiгури (Рис. 19). Отже, в комплексi обидвi карикату- ри об’єднує, окрiм спiльної теми, ще й художнiй ритм i контрастнiсть. Рис. 19. Б. а. Бxдолашний автор “Крашанки”.– Лiто- графiя // Зеркало.– Львовъ, 1882.– № 8.– С. 8. Подiбнi риси виражаються у сатиричних сце- нах, де латинський ксьондз лякає лялькою- єзуїтом Русь в королiвськiй мантiї i коронi. Русь падає на сплячого галицького Лева. У про- довженнi Русь лякає католика i ляльку-єзуїта 23П.А.Кулiш – крашанка Русинам i Полякам на Велик- день, 1882 // Зеркало.– Львовъ, 1882.– № 7.– C. 8. 24Бxдолашний автор “Крашанки” // Зеркало.– Львовъ, 1882.– № 8.– C. 8. лялькою-євреєм25. Основна психологiчна гра роз- гортається навколо (малих) ляльок-марiонеток, якi представленi на тацях i являють собою су- цiльнi силуетнi плями. Решта ж (великих) пер- сонажiв виконана у тонально-штриховiй манерi. Пафоснiсть їх жестiв, моделювання складок одя- гу iмiтувала бароко. Судовi процеси теж приваблювали художни- кiв преси, фотографувати такi процеси не дозво- лялось – i це спонукало створювати художньо- документальнi натурнi малюнки. Для пiдсилення ефекту образам персонажiв надавали iронiї, а то i вiдверто шаржували. У часописi “Зеркало” цiлий центральний розворот займає iлюстрацiя судового засiдання у Львовi 1882 р. в “справi москвофiлiв” I.Наумовича та В.Добрянського, яких за вiдсут- нiстю доказiв виправдали26. Художник для вира- зностi сцени використав такий прийом: обвину- вачених, оборонцiв, коментаторiв-журналiстiв зо- бразив у профiль, натомiсть суддiв, прокурорiв, присяжних зобразив з обличчями, повернутими до глядача i обвинувачених, тобто переважно ан- фас чи у три чвертi. Загалом малюнок насиче- ний густим штрихуванням, яке передає всi ню- анси свiтло-тiньової гри в залi суду, i створює гримаси на обличчях. Сатира часопису “Зеркало” викликала неодно- значну реакцiю. З редакцiєю Устияновича су- дилася держава, висловлювали свої заперечен- ня представники духовенства. Тому закономiрною була часткова змiна назви видання – до “Зе- ркала” додали слово “Нове”. Це було не лише технiчним моментом, який випливав з проблем юридично-полiтичного характеру, але i символi- зувало вимогу часу щодо змiни постулатiв у мис- тецтвi, пошуку нових форм художньої виразностi. Зауважимо, слово “нове” є спiвзвучним у виз- наченнях сучасного, нового, молодого мистецтва, що вiдповiдало сформуванню у 90-их рр. ХIХ ст. стилю сецесiї. Тому К.Устиянович з “Новим Зер- калом” у 1883 р. ставав провiсником модернiз- му, одночасно залишаючись в iнтелектуально- естетичнiй площинi позитивiзму. 25Russia rubra Leoni // Зеркало.– Львовъ, 1882.– № 8.– C. 8. 26Обжаловани о державну здраду передъ судомъ // Зер- кало.–Львовъ, 1882.– № 13.– C. 4-5.

Similar Items