До вивчення предметiв з фаянсу та фарфору церковного призначення в Українi
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Народознавчі зошити |
|---|---|
| Дата: | 2009 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут народознавства НАН України
2009
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77411 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | До вивчення предметiв з фаянсу та фарфору церковного призначення в Українi / А. Колупаєва // Народознавчі зошити. — 2009. — № 3-4 (87-88). — С. 401-417. — Бібліогр.: 49 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859800158039965696 |
|---|---|
| author | Колупаєва, А. |
| author_facet | Колупаєва, А. |
| citation_txt | До вивчення предметiв з фаянсу та фарфору церковного призначення в Українi / А. Колупаєва // Народознавчі зошити. — 2009. — № 3-4 (87-88). — С. 401-417. — Бібліогр.: 49 назв. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Народознавчі зошити |
| first_indexed | 2025-12-07T15:12:16Z |
| format | Article |
| fulltext |
АГНIЯ КОЛУПАЄВА. До вивчення предметiв з фаянсу та фарфору... 401
Статтi
Агнiя КОЛУПАЄВА
ДО ВИВЧЕННЯ ПРЕДМЕТIВ
З ФАЯНСУ ТА ФАРФОРУ
ЦЕРКОВНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ
В УКРАЇНI
Ahnia KOLUPAYEVA. On Studies in Faience and
Porcelain Objects of Church Destination in Ukraine.
Дослiдження керамiки церковного призначення
є невiд’ємною складовою проблематики українсь-
кого декоративного мистецтва в контекстi нацiо-
нального сакрального мистецтва. Вивчення цiєї
групи артефактiв є актуальним i сприятиме шир-
шому баченню духовних пiдвалин українського
декоративного мистецтва. Фаянсовi та фарфоровi
предмети у сферi церковного мистецтва в Українi
ще недостатньо висвiтленi. Вiдомо, що в осно-
вi технологiї цих пiдвидiв керамiки лежить ви-
користання бiлої глини (каолiн). На вiдмiну вiд
продукцiї з кольорових (гончарних) глин (майолi-
ка, теракота), поширеної як в народнiй керамiцi,
гончарствi, так i в художньо-промисловiй – фа-
янс, фарфор пов’язанi виключно з професiйним
мистецтвом, промисловим виробництвом. У мис-
тецтвознавствi здебiльшого розрiзняються два ве-
ликi пласти керамiки, зокрема, вироби з гончар-
них глин (якi й означуються термiном “керамi-
ка” у вузькому значеннi) та фарфорово-фаянсовi
вироби.
У дослiдженнi фаянсу i фарфору, як i ке-
рамiки церковного призначення взагалi, на на-
шу думку, важливим є питання конкретизацiї
типологiї творiв у контекстi Лiтургiї, художнiх
систем iнтер’єру (екстер’єру) церкви, християн-
ського мистецтва. На основi опрацьованого ма-
терiалу вiдзначається спiльнiсть типологiї вза-
галi керамiки церковного призначення, принци-
пiв формотворення, залежно вiд її функцiону-
вання в архiтектурно-декоративному i лiтургiйно-
му просторi храму. За теоретичними розробка-
ми М.Станкевича, С.Боньковської, Я.Тараса1, в
керамiцi церковного призначення, на нашу дум-
ку, можна видiлити такi основнi групи: сакраль-
нi предмети, церковно-обрядовi та архiтектурно-
декоративнi вироби. У цих групах вирiзняються:
керамiчнi хрести, iкони, лiтургiйний посуд, свi-
тильники (панiкадила, свiчники, лампади), кади-
льницi, кропильницi, купелi, мiсткостi для освя-
чення води, а також керамiка в оздобленнi стiн,
пiдлоги церкви та предметiв церковної обстави
(iконостас, престол, тетрапод).
Предмети церковного призначення з фаянсу
та порцеляни вiдомi в Українi вже у серединi
ХIХ ст., коли активiзувалося поширення керамi-
ки в обставi українських храмiв. Воно вiдповiда-
ло, зокрема, й стратегiї розширення асортименту
провiдних українських фаянсових i порцелянових
пiдприємств, адже ХIХ ст. – час їх iнтенсивно-
го розвитку, перiод пiднесення цiєї галузi (що в
Українi зародилася в кiнцi ХVIII ст.)2. Першiсть
у виробництвi продукцiї церковного змiсту нале-
жить Києво-Межигiрськiй фаянсовiй фабрицi та
фарфоровому заводу А.Мiклашевського у Воло-
китиному (тепер Сумської обл.). Вiдтодi вироби
для церкви, зокрема, з волокитинського фарфору
згадуються в лiтературi3.
Вивчений матерiал дає пiдстави умовно
видiлити такi основнi, на наш погляд, вiхи в iс-
торiї фаянсу i фарфору церковного призначення
1Станкевич M.Є. Морфологiя – наука про систему видiв
// Антонович Є.А., Захарчук-Чугай Р.В., Станкевич М.Є.
Декоративно-прикладне мистецтво.– Львiв, 1992.– С. 84;
Боньковська С. Церковна металопластика в системi хрис-
тиянського декоративного мистецтва // Українське мисте-
цтвознавство. Матерiали, дослiдження, рецензiї.– Вип. 5.–
К.: Iнститут мистецтвознавства, етнографiї i фольклористи-
ки iм. М.Рильського, 2004.– С. 129-147; Тарас Я. Внут-
рiшнiсть церкви // Словник українського сакрального мис-
тецтва / Авт.: М.Станкевич, С.Боньковська, Р.Василик та
iншi.– Львiв, 2006.– С. 56.
2Станкевич М.Є. Художня керамiка, скло i метал //
Антонович Є.А., Захарчук-Чугай Р.В., Станкевич М.Є.
Декоративно-прикладне мистецтво...– С. 202-203.
3Гутман А. Мануфактурная промышленность Чернигов-
ской губернии // Журнал мануфактуры и торговли.– СПб,
1858.– Т. II.– Ч. III.– С. 57-59.
402 3-4’2009 Народознавчi Зошити
Хрест напрестольний “цiлувальний” (лицьова i
зворотна сторони). Фаянс, формування, розпис.
Києво-Межигiрська фаянсова фабрика. 1840-50-тi рр.
НКПIКЗ, СК-155.
в Українi: 1) кiнець ХIХ – поч. ХХ ст. – роз-
гортання серiйного виготовлення церковних виро-
бiв, в тому числi з фаянсу i порцеляни, яке по-
в’язане з появою потужних пiдприємств керамi-
ки. У цей перiод i формується основна типологiя
релiгiйно-культових речей з фаянсу й порцеляни.
Все це супроводжувалося впливом стилю модерн,
активiзацiєю церковного будiвництва, збiльшен-
ням художньо-технiчних можливостей керамiчно-
го виробництва; 2) час панування тоталiтарного
режиму – вилучення церковних виробiв з асорти-
менту українських фарфорово-фаянсових пiдпри-
ємств, нищення разом з церквами пам’яток ХIХ
– поч. ХХ ст. Зразки тогочасного фаянсу, фар-
фору церковного призначення належать до рiдкiс-
них; 3) поч. 1990-их рр. – першi роки ХХI ст.
– в умовах державної незалежностi України спо-
стерiгається вiдродження виробництва предметiв
церковного, релiгiйно-обрядового змiсту.
Хрести, лампади, окремi лiтургiйнi предмети, а
також “хатнi” iкони, великоднi яйця з фаянсу вже
протягом 1840-50 рр. виготовлялись на Києво-
Межигiрськiй фаянсовiй фабрицi (1798-1874)4.
За М.Бiляшiвським, продукцiя культових виро-
бiв в асортиментi цiєї фабрики була досить знач-
ною5. На думку Ф.Петрякової, ця особливiсть
була пов’язана з розвитком самого виробництва,
створеного на територiї Спасо-Преображенського
монастиря в Межигiр’ї6.
За художнiм рiвнем києво-межигiрськi фаян-
си релiгiйного змiсту досить рiзнорiднi, здебiль-
4Петрякова Ф. Хрести, лампади, хатнi iкони Києво-
Межигiр’я (1840-1850) // Iсторiя релiгiй в Українi. Працi
ХI-ї Miжнародної наукової конференцiї (Львiв, 16-19 тра-
вня 2001 р.).– Кн. II.– Львiв: Логос, 2001.– С. 337-343;
Ферчук А. Порцеляна i фаянс у збiрцi Нацiонального му-
зею iсторiї України // Київська Старовина.– 1999.– № 4.–
С. 89-99; Iванова О. Межигiрський фаянс ХIХ ст. в ко-
лекцiї Нацiонального музею iсторiї України // 100 ро-
кiв колекцiї Державного музею українського народного де-
коративного мистецтва: Науковий збiрник за матерiалами
конференцiї.– К., 2002.– С. 93.
5Бiляшiвський М. Виставка фаянсових та порцеляно-
вих виробiв. Києво-Межигiрська фабрика // Всеукраїнсь-
кий iсторичний музей iм. Тараса Шевченка.– К., 1925.–
С. 2.
6Петрякова Ф. Хрести, лампади, хатнi iкони Києво-
Межигiр’я...– С. 337-343.
АГНIЯ КОЛУПАЄВА. До вивчення предметiв з фаянсу та фарфору... 403
шого зорiєнтованi на масового споживача. Бiльш
вишуканi речi виготовлялися на окремi замовлен-
ня. Так, з документiв вiдомо, що майстер Фе-
лiкс Турчиновський пiвроку працював над роз-
писом однiєї великої лампади (1826)7. Для про-
дукцiї згаданого пiдприємства характерний рель-
єфний декор, застосування однотонної поливи, а
також полiхромiї, iнодi у поєднаннi з ручним роз-
писом, надполивним друком. Наприклад, серед
хрестiв, лампад, вiдомi монохромнi та полiхром-
нi варiанти, iдентичнi за формою, iконографiєю
мотивiв. Найбiльш представницькою є колекцiя
києво-межигiрських виробiв релiгiйного призна-
чення у збiрцi МУНДМ. Групи пам’яток, в т. ч.
з колишньої колекцiї старожитностей Церковно-
археологiчного музею Київської духовної акаде-
мiї, є в НКПIКЗ, НМIУ, окремi твори зберiга-
ються в Сумському обласному художньому му-
зеї iм. Н.Онацького (далi СХМ), МЕХП та iн-
ших музеях, а також приватних збiрках України i
Росiї.
У цих збiрках увагу привертають напрестоль-
нi, настiннi, ручнi хрести. Характерним є вкритий
зеленою поливою хрест зi збiрки НКПIКЗ, який,
можливо, належить до рiзновиду “цiлувальних”
(напрестольних) хрестiв. Вiн несе на собi рельє-
фнi зображення розп’яття Iсуса Христа (лицьо-
ва сторона), Святого Духа-голуба i Всевидячого
Ока (зворотна)8. Цей мотив, що є iконографiч-
ним Господнiм символом, складається з зобра-
ження Божого ока в оточеннi трикутного нiмба
(символ Трiйцi) та променiв свiтла, якi йдуть
усебiч вiд нього9. Вiдомий i полiхромний ана-
лог такого хреста, дещо менших розмiрiв10. Не-
великi настiльнi, очевидно, “хатнi” хрести виго-
товлялися з фаянсової маси “кольору вершкiв”,
а також полiхромнi. Ймовiрно, про подiбнi писав
Є.Кузьмiн: “Неможливо залишити поза увагою...
полiхромнi хрести з намальованими фiгурами
розп’ятого Христа... ”. Настiннi Розп’яття були
у виглядi пласта з горельєфним зображенням,
7Там само.– С. 337-343.
8НКПIКЗ, СК-150; 23 х 12,3 х 2 см.
9Станкевич М. Усевидяче око // Словник українського
сакрального мистецтва...– С. 247.
10НКПIКЗ, СК-155; 18,5 х 10,5 х 1,5 см.
Хрест напрестольний. Фаянс, формування, зелена
полива. Києво-Межигiрська фаянсова фабрика. 1840-
1850-тi рр. НКПIКЗ, СК-150.
який крiпився до дерев’яної основи у формi
хреста11.
Вагоме мiсце в асортиментi Києво-Межигiр’я
посiдали лампади – церковнi свiтильники на олiю
(єлей), якi засвiчують перед iконами пiд час Бо-
гослужiння12. Художня структура лампад завжди
мiстила елементи християнської символiки. На-
приклад, з ранньохристиянської доби вiдомi лам-
падки у формi човна, що символiзує Церкву, на
них зустрiчаються хрестографеми, монограми Iсу-
са Христа, мотиви агнця, голубiв, пальми то-
що. Києво-межигiрськi лампади рiзнi за розмiром
(висотою вiд 7,7 до 20-25 см), в цiлому однотип-
нi за формою – у виглядi кулястої вазоноподiбної
посудини з виразно профiльованими стiнками, ре-
льєфним декором. Такi лампади є як полiхромнi,
так i вкритi поливою одного кольору. Зустрiча-
11Петрякова Ф. Хрести, лампади, хатнi iкони Києво-
Межигiр’я...– С. 337.
12Барсов Н.И. Лампада // Христианство: Энциклопеди-
ческий словарь в 3-х т.– Москва, 1993.– Т. 2.– С. 11-12.
404 3-4’2009 Народознавчi Зошити
Лампади. Фаянс, формування, свiтло блакитна полива.
Києво-Межигiрська фаянсова фабрика. 1840-1850-тi рр.
МУНДМ.
ються й вироби бiльш геометризованого силуету,
позначенi рисами класицизму. Вiдомо, що на поч.
ХХ ст. у приватнiй колекцiї києво-межигiрського
фаянсу О.Г.Гансена (Київ) налiчувалося близько
десяти хрестiв i тридцяти лампад13.
Лампади iнварiантнi за формою вiнець, вушок
для пiдвiшування, завершення нижньої частини
(у виглядi краплi, кульки тощо). У полiхромних
виробах основнi архiтектонiчнi частини посуди-
ни (вiнця, шийка, пук, денце) та рельєфного де-
кору видiляються локальними плямами контраст-
них кольорiв (жовтий, рожево-фiолетовий, зеле-
ний, бiлий, чорний). В декорi полiхромiя може
поєднуватися з традицiйним рослинним розпи-
сом та друком, яким iнодi наносяться зображення
iконографiчних сюжетiв14. На думку А.Ферчук,
у полiхромних виробах вiдчутний вплив народної
керамiки15.
До монохромних належать легко тонованi лам-
пади – кремовi, зеленi чи вкритi бузково-фiо-
летовою поливою. Пластичними прикрасами та-
ких лампад найчастiше є зображення херуви-
мiв, розмiщенi по корпусу з трьох бокiв, допов-
ненi пишними рослинно-квiтковими гiрляндами
(МУНДМ, експозицiя).
В експозицiї МУНДМ є фаянсовий литiй-
ник (всенiчник, всеношник, всеношниця), вкри-
тий поливою блiдо-блакитно-бузкового кольору16.
Це лiтургiйний предмет у виглядi великої тарiлi
(миси) зi встановленими на нiй посудинами для
Божих Дарiв. Литiйник ставиться на тетраподi
(який в церквi мiститься перед вiвтарем) i приз-
начається для освячених у притворi хлiбiв, пше-
ницi, вина i єлею пiд час литiйної вiдправи на
Всенiчнiй Службi Божiй17. Об’ємно-просторова
13Петрякова Ф. Хрести, лампади, хатнi iкони Києво-
Межигiр’я...– С. 337-339.
14Там само.– С. 339.
15Ферчук А. Порцеляна i фаянс у збiрцi...– С. 89-99.
16МУНДМ, Фс-214/1, 2, 3, 4, 5; h – 50; D – 32,2; d
– 18,8 см. 1840-50-тi рр.
17Цей обряд нагадує вiрним про чудесне нагодування
Iсусом Христом п’ять тисяч народу п’ятьма хлiбами, а та-
кож монастирський круг цiлодобового богослужiння з пере-
рвами для трапез (цит. за: Боньковська С. Литiйник (все-
нiчник, всеношник, всеношниця) // Словник українського
сакрального мистецтва...– С. 142.).
АГНIЯ КОЛУПАЄВА. До вивчення предметiв з фаянсу та фарфору... 405
Лампада. Фаянс, формування, полiхромiя, розпис.
НКПIКЗ, СК-80
структура литiйника, обумовлена канонiчно,
функцiонально, символiчно, склалася у сферi цер-
ковного металу. Тому основою характеристики
форми фаянсового виробу є визначення, сформу-
льованi дослiдницею українського церковного ме-
талу С.Боньковською18.
Межигiрський фаянсовий литiйник або все-
ношниця складається з широкої плоскої тацi
(блюда) на високому стоянi. У центрi на тацi є
плоский тарiль на нiжцi – чаша для хлiбiв. Спе-
реду неї – невелика кругла чаша для пшеницi (на
стопi-пiдставцi). Злiва i справа симетрично роз-
мiщенi двi однаковi келихоподiбнi чашi для вина
i єлею (єлейниця). Вони мають по два S-подiбно
вигнутi вушка (обов’язковi для цих посудин
накривки, увiнчанi хрестиком, вiдсутнi). В мета-
левих литiйниках симетрично розставлений посуд
18Боньковська С. Литiйник (всенiчник, всеношник,
всеношниця)...– С. 142.
Києво-Межигiрська фаянсова фабрика. 1840-1850-тi рр.
(8 х 10 см).
об’єднує високий двосвiчник (дикирiй) з хрестом
посерединi, що значно вивищується над Дарами
Божими. На фаянсовому виробi цей компонент
втiлює група з трьох предметiв, розташованих на
однiй лiнiї бiля бортика тацi. Це два одинар-
них свiчники, якi симетрично розмiщуються оба-
бiч високого хреста на стрункiй трапецiєвиднiй
пiдставцi (усi цi елементи, як посуд, закрiпленi
на тацi нерухомо). Києво-Межигiрський литiй-
ник не має iконографiчних зображень (на мета-
левих лише на хрестi зустрiчається пластичне або
живописне зображення Розп’яття)19.
Наслiдуючи металевi зразки, фаянсовий литiй-
ник водночас має риси, характернi й для києво-
межигiрського столового фаянсу. Зокрема, виро-
бiв з рельєфним декором (акант, листя виногра-
ду, квiти тощо), вкритих однотонною кольоровою
поливою. Про це свiдчить низ тацi з ажурним
19Там само.
406 3-4’2009 Народознавчi Зошити
бортиком, рельєфно декорований рослинними мо-
тивами. Характерними є стояни тацi й свiчникiв,
профiльованi, з рельєфними канелюрами, укладе-
ними на зразок шнура, масивнi стопи стоянiв з
пишним, бароково вигнутим листям аканту то-
що. Наявнiсть лампад кiлькох варiантiв форми,
також оздоблених рельєфом i поливою блакитно-
бузкового кольору свiдчить про те, що в Києво-
Межигiр’ї виготовлялися цiлi ансамблi, набори
церковного начиння, в яких рiзнi за функцiями
предмети становили цiлiсть за пластично-декора-
тивним вирiшенням.
Києво-Межигiрськi фаянсовi iкони за приз-
наченням “хатнi” (прямокутнi, вертикальнi, вiд
25 х 20 до 33 х 29 см). Значна група цих ви-
робiв, а також гiпсова форма для виготовлення
iкони зберiгається в колекцiї МУНДM20. Рельє-
фи центрального поля i рамка iкон формували-
ся штампом, одночасно, у процесi їх виготовле-
ння. Серед рельєфiв – канонiчнi сюжети Воск-
ресiння Iсуса Христа, Христос Спаситель, Рiзд-
во Христове, Богородиця Одигiтрiя, Св. Варва-
ра, Св. Дмитро та деякi iншi21. Образ Спаси-
теля згадується в документах серед перших екс-
периментальних порцелянових статуеток з бiск-
вiту, що короткочасно продукувалися на фабрицi
(1851)22. Бiльшiсть з фаянсових iкон не належа-
ла до кращих зразкiв межигiрського виробництва.
Пластичнi зображення (iнодi розташованi в ме-
дальйонi) здебiльшого доповнювались розписом
з використанням локальних плям вiдкритих ко-
льорiв, пiдведенням основних рис обличчя святих
(брови, очi, уста), iмiтацiєю пiд мармур полива-
ми пастельних тонiв (на тлi), елементами тра-
дицiйного рослинного орнаменту, в тому числi з
декору тарiлок (на рамцi) тощо. Такi твори знав-
цями академiчного мистецтва квалiфiкувались як
“розмальовки”23.
Очевидно, механiчне перенесення традицiйно-
го iконопису на керамiчний вирiб без переосмис-
лення специфiки фабричного фаянсу спричини-
20МУНДМ, Фс-826; 33 х 43 см.
21МУНДМ, Фс-796-799; Фс-800-814, Фс-824.
22Ферчук А. Порцеляна i фаянс у збiрцi...-– С. 95.
23Петрякова Ф. Хрести, лампади, хатнi iкони Києво-
Межигiр’я...– C. 340.
ло вiдсутнiсть кольорової гармонiї, цiлостi творiв,
що певним чином профанувало духовну суть iко-
ни. Водночас цi iлюмiнованi фаянси позначенi й
народним розумiнням святих образiв, прагненням
декоративностi, адже їх писали не професiйнi iко-
нописцi, а мiсцевi майстри-фаянсисти. Попит на
фаянсовi “хатнi” iкони, очевидно, був зумовлений
не лише їх утилiтарними якостями (стiйкiсть ке-
рамiчних матерiалiв, можливiсть доглядати за ни-
ми як за посудом тощо), але й художнiми. Свiт-
лiсть, прозорiсть фарб, полиск фаянсових повер-
хонь, мабуть, були суголоснi традицiйному розу-
мiнню сутностi святих образiв у тогочасному i не
тiльки межигiрському середовищi.
Церковний фаянс, вiрогiдно, виготовляли й на
заводi в Глинську (тепер Львiвської обл.) – вiдо-
мому центрi фаянсового виробництва на захiд-
ноукраїнських землях з ХVIII ст. До виробiв
цього заводу вiдносять, зокрема, вкритий темно-
зеленою поливою хрест поч. ХХ ст., знайдений
на однiй з могил кладовища в Глинську. 1929 р.
вiдомий український iсторик I.Крип’якевич йо-
го подарував до Музею НТШ24. За Г.Iвашкiв,
iконографiя цього хреста уподiбнена до двох ти-
пiв: ручного чи напрестольного. За розмiрами
(22 х 9 х 1,5 см) цей хрест можна вiднести до
групи ручних. Водночас за iконографiєю та сти-
лiстикою рельєфного Розп’яття вiн спорiднений з
напрестольними дерев’яними хрестами з Покуття
та Подiлля25. Пiдтримуємо думку Г.Iвашкiв про
його належнiсть до рiзновиду “цiлувальних” хрес-
тiв (невелике потовщення внизу та рельєфнi ви-
ступи на ньому, можливо, служили для зручностi
фiксацiї в руцi при цiлування цього сакрального
предмета). За iншою гiпотезою, це мiг бути “хат-
нiй” хрест, один з елементiв iнтер’єру. Рельєфна
фiгура розп’ятого Христа (захiдного, латинсько-
го типу, про що свiдчать обвисле тiло, наявнiсть
тернового вiнка, коротка опаска, руки i ноги при-
битi трьома цвяхами, без пiднiжжя) вiдзна-
24Iвашкiв Г. Глинянi хрести: функцiя, типологiя, декор
// Iсторiя релiгiй в Українi. Науковий щорiчник. 2009 рiк.
Кн. II.– Львiв, 2009.– С. 451-456.
25Станкевич М. Українське художнє дерево ХVI-
ХХ ст...– С. 231-322.
АГНIЯ КОЛУПАЄВА. До вивчення предметiв з фаянсу та фарфору... 407
Литiйник (всенiчник, всеношник, всеношниця). Фаянс, формування, блакитна полива. Києво-Межигiрська фаянсова
фабрика. 1840-50-тi рр. МУНДМ.
408 3-4’2009 Народознавчi Зошити
чається правильнiстю пропорцiй та пластичною
виразнiстю26.
Порцеляною церковного призначення знаме-
нитий завод А.Мiклашевського у Волокитиному
(тепер Сумської обл., 1839-1861). Як вiдомо, ос-
новну продукцiю цього заводу становив посуд,
предмети для облаштування свiтського iнтер’єру
соцiальної верхiвки (статуетки, плитки для камi-
нiв, корпуси для годинникiв та iнше). Техноло-
гiчно завод не поступався тогочасним європейсь-
ким виробництвам. Значна увага тут придiлялася
якостi фарфорової маси (в основi якої був глухiв-
ський, або полошкiвський каолiн), бiлизнi, про-
зоростi, художнiм якостям оздоблення дзвiнкого
черепка тощо27.
Виробництво фарфорових iконостасiв, зокре-
ма його архiтектурно-декоративних деталей, стало
новим явищем в українському церковному мис-
тецтвi. На Волокитинському заводi для мiсцевої
Покровської церкви було вперше запроектовано й
виготовлено фарфоровий iконостас (1852-1857).
Вiн став головним з трьох iконостасiв цього хра-
му й розмiщувався у центральному нефi. Окре-
мi фрагменти iконостаса вперше дiстали схваль-
ну оцiнку на виставцi в Москвi (1853). Вже в
статтi про освячення мiсцевої церкви, зведеної
коштом Мiклашевського у псевдоготичному сти-
лi, згадувався встановлений у нiй “знаменитий
у художньому вiдношеннi” фарфоровий iконос-
тас28. Л.Долинський, вiдзначаючи яскраве есте-
тичне враження вiд фрагментiв виробу, вбачав у
його позитивнiй оцiнцi i значну долю емоцiйно-
го чинника, пов’язаного з оригiнальнiстю самого
задуму та незвичнiстю його втiлення29.
Збереженi фрагменти, описи очевидцiв дають
певну уяву про цей унiкальний монументаль-
ний вирiб (його загальний вигляд в iнтер’єрi
церкви вiдомий з чорно-бiлої фотографiї кiнця
26Iвашкiв Г. Глинянi хрести...– Iл. 2.
27Петрякова Ф.С. Украинский художественный фарфор
(Конец ХVIII – начало ХХ ст.).– К., 1985.– С. 117.
28Гутман А. Мануфактурная промышленность Черниго-
вской губернии...– С. 57-59.
29Долинський Л.В. Український художнiй фарфор.– К.,
1963.– С. 29-30.
1850-их рр.)30. Вiдомо, що деталi з порцеляни
обрамляли дерев’яний каркас iконостаса. Чотири
синi з золотом колони намiсного ярусу (обвитi
позолоченою виноградною лозою) пiдтримували
верхнiй карниз, вкритий “рiзнобарвними арабес-
ками”. Порцеляновими були й шiсть iкон на Цар-
ських вратах, а також великi рами намiсних iкон,
за висловом П.Дорошенка, “...тонкої, вишуканої
обробки... ” та ажурнi прорiзнi вставки-рами для
iкон другого, празничкового ярусу31.
Показовою є монументальна рама намiсної iко-
ни (2130 х 950 см), яка донедавна була в експо-
зицiї ЧIМ. Рама має арочне завершення, склада-
ється з дванадцяти щiльно припасованих i з’єд-
наних мiж собою фрагментiв. У центрi її верхньо-
го i нижнього бокiв – пластичнi картушi, оточенi
пишною лiпниною у виглядi завиткiв. В карту-
шах мiститься полiхромний розпис (букет квiтiв).
Плавно профiльованi повздовжнi сторони рами
ритмiчно почленованi на три дiлянки, вкритi ре-
льєфною скiсною решiткою (бiлою на синьому
тлi), мiж якими також є невеликi картушi з квi-
тами. Вгорi рами з обох бокiв – рельєфнi зобра-
ження херувимiв.
Збереглося й полiхромне фарфорове “Розп’ят-
тя”, яке складається з кiлькох частин i має досить
великi розмiри (79 х 68,5 см). Його художнiй лад
зумовлений реалiстичним, натуралiстичним пiд-
ходом, характерним для фарфорової пластики Во-
локитиного 1840-50-их рр. Фiгура Христа cтво-
рена засобами круглої скульптури, характеризує-
ться тонкою пластикою та глибоким психологiз-
мом у передачi страждань Розп’ятого, i позначе-
на переплетенням схiдної i захiдної iконографiї.
Важливими ознаками є схилена на правий бiк го-
лова з довгим волоссям i короткою бородою, тiло
пряме, прибите чотирма цвяхами, коротка опаска,
терновий вiнок. Полiхромiя рiзними вiдтiнками
тiлесного, червоного, брунатного, зеленого кольо-
рiв означує частини фiгури (нанесенi прожилки,
рани пiдкреслюють напругу, бiль пораненого тi-
30Опубл.: Картины из церковной жизни Черниговской
епархии из IХ-вековой ее истории.– К., 1911.– С. 148-149;
Дорошенко П. Волокитино // Столица и усадьба. Журнал
красивой жизни. Петроград, 1915.– № 44.– С. 7.
31Дорошенко П. Волокитино...– С. 7.
АГНIЯ КОЛУПАЄВА. До вивчення предметiв з фаянсу та фарфору... 409
Iконостас. с. Волокитине Сумської обл. 1850-тi рр. Опубл.: Дорошенко П. Волокитино...– С. 7.
410 3-4’2009 Народознавчi Зошити
Рама намiсної iкони. Порцеляна, формування, розпис.
Завод А.Мiклашевського. с. Волокитине Сумської обл.
1850-тi рр. ЧIМ.
ла) та iншi компоненти Розп’яття. Хрест скла-
дається з прямокутних плиток, декор яких iмiтує
текстуру дерева32.
Окрiм деталей iконостасу, для облаштування
волокитинської церкви на заводi Мiклашевсько-
го було виготовлено чотири великi панiкадила,
дарохранительницю (“тонкої i складної роботи”)
та масивнi свiчники-ставники. Вiдомо, що перед
iконами намiсного ряду iконостаса було дев’ять
ставникiв. Лампади у виглядi ажурних посудин з
широкими вiнцями (18 х35 см) в прорiзному кор-
пусi мають по два картушi, в якi вписанi букети
квiтiв. Їх також прикрашає легкий полiхромний
розпис у виглядi гiрлянди33.
Художнє вирiшення iконостаса та iнших пред-
метiв для облаштування волокитинської церкви
поєднувало пластичний декор (символiчнi росли-
нi мотиви, картушi-медальони тощо) з розписом,
живописнi й графiчнi елементи (решiтки, квiтко-
вi елементи та iнше). Вироби творилися в сти-
лiстицi пiзнього класицизму з рисами т. зв. по-
вторного рококо ХIХ ст. На них простежується
певний вплив французьких, саксонських виробiв,
вiдчутний i на тогочаснiй росiйськiй (петербурзь-
кiй) продукцiї Iмператорського фарфорового заво-
ду та заводу Корнилових34. Колорит, зокрема iко-
ностаса, визначався зiставленням бiлого, синього
(кобальт), позолоти з полiхромним розписом, що
справляло значний декоративний ефект35. (При-
мiтно, що фрагменти, якi знаходяться в експози-
цiї СХМ, значно вiдрiзняються вiд згаданих за
стилiстикою, кольоровим рiшенням. Вони дають
пiдстави припускати можливiсть виготовлення на
заводi не одного, а кiлькох iконостасiв).
32НМIУ, К 1241/1 (опубл.: Iвашкiв Г. Декор укра-
їнської народної керамiки ХVI – першої половини
ХХ столiть.– Львiв, 2007.– С. 385).
33Долинський Л.В. Український художнiй фарфор...–
С. 30; Петрякова Ф.С. Украинский художественный
фарфор...– С. 124-126.
34Онацький Н. Українська порцеляна.– Суми, 1931.–
С. 4; Петрякова Ф. Художнiй фарфор заводу А.Мiкла-
шевського. Французько-українськi контакти першої пол.
ХIХ ст. // Народознавчi Зошити.– 1997.– № 5.–
С. 312-314.
35Долинський Л.В. Український художнiй фарфор...–
С. 30.
АГНIЯ КОЛУПАЄВА. До вивчення предметiв з фаянсу та фарфору... 411
Iконостас (фрагменти). Порцеляна, формування, розпис. Завод А.Мiклашевського. с. Волокитине Сумської обл.
1850-тi рр. МУНДМ.
Лампада. Порцеляна, формування, розпис. Завод А.Мiклашевського. с. Волокитине Сумської обл. 1850-тi рр.
МУНДМ.
412 3-4’2009 Народознавчi Зошити
Архiтектурнi деталi iконостасу (?). Порцеляна, формування, розпис, позолота. Завод А.Мiклашевського.
с. Волокитине Сумської обл. Середина ХIХ ст. СХМ.
АГНIЯ КОЛУПАЄВА. До вивчення предметiв з фаянсу та фарфору... 413
Лампада. Порцеляна, формування, позолота. Поч. ХХ ст. НКПIКЗ, СК-106 (15,5 x 11 х 7,5 см).
Лампада. Порцеляна, формування, розпис, поливи. Кiн. ХIХ – поч. ХХ ст. НКПIКЗ, СК-107 (10,5 х 8,5 см).
414 3-4’2009 Народознавчi Зошити
Iконостас (фрагменти). Майолiка. Миргородська ху-
дожньо-промислова школа iм. М.Гоголя. 1900. ММКТ.
Фото Р.Шмагала.
Яскрава бiлизна порцеляни, легкiсть пластич-
них оздоб, символiчнi у християнствi й деко-
ративно виразнi кольоровi зiставлення безпереч-
но вносили своєрiдний естетичний нюанс в ху-
дожнiй ансамбль храмового iнтер’єру. А унiка-
льнi монументальнi роботи засвiдчили значний
функцiонально-декоративний потенцiал порцеля-
ни в контекстi сакрального мистецтва, конкретно,
в обставi церкви36.
Успiх волокитинської порцеляни, зокрема роз-
голос про названий iконостас, на думку Ф.Петря-
кової, став поштовхом для виготовлення церков-
них виробiв на росiйських фарфорово-фаянсових
пiдприємствах, а саме “Товариства кузнєцовсь-
ких заводiв” (кiнець ХIХ – поч. ХХ ст.). Вироби
цих пiдприємств мали значне поширення. У Хар-
ковi, Полтавi, Одесi, Києвi, Криму дiяли їх тор-
говi представництва. Хоча фiлiї, що вiдкрилися в
Українi – фаянсовi фабрики М.Кузнєцова в Бу-
дах поблизу Харкова (засновано 1887–88 рр., цех
порцеляни вiдкрито 1894) та Слов’янську (то-
дi Iзюмський повiт Харкiвської губернiї) (1892),
спецiалiзувалися, передусiм, на виробництвi сто-
лового фаянсу37.
На кузнєцовських заводах у 1890-их – на поч.
ХХ ст. здiйснювалося серiйне виробництво фар-
форових, фаянсових, як i майолiкових iконоста-
сiв (архiтектурно-декоративних деталей до них).
36Г.Iвашкiв вiдстежила трагiчну долю цiєї пам’ятки: у
1955-56 рр. за розпорядженням мiсцевої влади будiвлю во-
локитинської церкви почали розбирати без погодження з
органами охорони пам’яток архiтектури. Фарфоровий iко-
ностас, розписаний академiчними майстрами, “порубали со-
кирою”, а “його куски продали в Києвi гуртом за 2 тис.
карбованцiв”. Про таке варварське ставлення до спадщи-
ни минулого 29 червня 1956 р. писав народний художник
України Василь Касiян в листi до заступника Голови Ради
Мiнiстрiв УРСР М.С.Гречухи. Та вже у 1930-их рр. ча-
стина iконостаса була передана Глухiвському музею, 1952
– Академiї Архiтектури УРСР, 1955 – фарфорове “Роз-
п’яття” потрапило до Київського iсторичного музею (тепер
НМIУ), а чимало фарфорових деталей iконостаса, панiка-
дила та iнше знаходилося у Волокитинськiй сiльськiй Радi,
колгоспi iм. Жданова та в окремих мешканцiв села (Див.:
Iвашкiв Г. Декор української народної керамiки ...– С. 385).
37Долинський Л.В., Мусiєнко П.Н. Фарфор, фаянс //
Iсторiя українського мистецтва: В 6-ти т.– Т. 4.– Кн. 2.–
К., 1970.– С. 353.
АГНIЯ КОЛУПАЄВА. До вивчення предметiв з фаянсу та фарфору... 415
Набiр церковного начиння. Великоднi яйця. Порцеляна, формування, розпис, емалi, позолота. ТЗОВ
“Коростеньський фарфор”. 2000.
416 3-4’2009 Народознавчi Зошити
Зокрема, вiдомий, оздоблений високоякiсними
поливами, кобальтом i позолотою iконостас, який
став окрасою павiльйону “Товариства” на Всес-
вiтнiй виставцi в Парижi (1900). (Цей iконостас
придбав i встановив у православному храмi че-
ського курорту Марiанська Лазна, у пам’ять про
одужання дружини, росiйський генерал Iвайлов-
ський)38. Для церковних потреб випускалися й
iншi вироби, про що свiдчить виданий “Товари-
ством” каталог-прейскурант з iлюстрацiями бага-
тьох пропонованих взiрцiв та їх варiантiв (1899,
1903)39. Зазначимо, що в цей час у Галичинi у
виробництвi керамiки для церкви першiсть трима-
ли фабрики керамiки I.Левинського (широко за-
лучаючи традицiї українського мистецтва)40.
Iконостаси (як i архiтектурно-декоративну, пiч-
ну керамiку) для пiдприємств М.Кузнєцова про-
ектували професiйнi росiйськi художники й архi-
тектори41. Цi вироби призначалися як для храмiв
Росiї так й України. За розвiдкою О.Школьної,
в Українi на поч. ХХ ст. налiчувалося що-
найменше п’ять iконостасiв кузнєцовського ви-
робництва42. Вiдомий перелiк встановлених iко-
ностасiв, виконаних “Московським Товарист-
вом М.Кузнецова”43. На нашу думку, матерiа-
ли про цi вироби, становлять певний, формаль-
ний iнтерес в контекстi українського сакрального
мистецтва.
В художньому вирiшеннi iконостасiв, очевид-
но, домiнувала неоросiйська, неовiзантiйська сти-
лiстика. Зразки таких виробiв були, наприклад, у
38Александрович Н.А., Вараксина Е.В. Керамичес-
кие алтари в храмах Подмосковья (з Iнтернет-джерел:
http:|//bogorodsk-noginsk.ru/narodnoe).
39Каталог строительных майоликовых, эмалевых и тер-
ракотовых украшений каминов, печей, печных изразцов,
плиток для облицовки стен, иконостасов и киотов Това-
рищества производства фарфоровых и фаянсовых изделий
М.С.Кузнецова.– Москва, 1903.
40Нога О. Iван Левинський. Художник. Архiтектор.
Промисловець. Педагог. Громадський дiяч.– Львiв, 1993.–
С. 68-76.
41Бондаренко И.Е. Записки художника-архитектора //
Москва в начале ХХ века.– Москва, 1997.– С. 312.
42Школьна О. Керамiчнi iконостаси України ХIХ – поч.
ХХ ст. (Рукопис).– С. 4.
43Петрякова Ф.С. Украинский художественный
фарфор...– С. 126.
музеї Ставропiгiйського Iнституту у Львовi. Так,
в описi експонатiв цього закладу згадується зоб-
раження Архангела Михаїла на порцелянi “но-
вейшего русского письма”44.
Зберiгся фаянсовий iконостас, виконаний для
Спасо-Преображенської церкви в с. Саввiно Бо-
городського повiту Московської губернiї (тепер
м. Желєзнодорожний). Iконостас, виготовлений
на заводi в Дулево (1906), має вигляд неви-
сокої тричастинної перегородки, з центральною
двохярусною частиною (мiстить iкони намiсно-
го i празничкового чину) та бiчними – одно-
ярусними. Iконостас увiнчують обелiски й хрес-
ти на кулястiй основi. Декоративно-символiчний
лад цього твору визначає вкритий позолотою рос-
линний орнамент, що в’ється на емалевих пло-
щинах, вирiшених у холодних бузково-блакитних
тонах, а також лiпнi деталi (пальмети, виноград-
не листя, плодовi грона). Динамiчна фiгурка го-
луба над Царськими Вратами символiзує зiшес-
тя з небес Святого Духа. Значний художньо-
емоцiйний ефект обумовлений i блискучою фак-
турою виробу – свiтло вiд полум’я лампад, свi-
чок, що горять перед iконами, коливається, ма-
льовничо мерехтить, спалахує численними блiка-
ми на полив’янiй поверхнi iконостасу45. У цьому
зв’язку увагу привертає вкрита позолотою пор-
целянова лампада поч. ХХ ст. у виглядi голу-
ба, яка зберiгається у фондах НКПIКЗ. Її оче-
видно, слiд вiднести до виробiв кузнєцовських
пiдприємств, а можливо й одної з українських
фiлiй46.
Фрагменти, що на нашу думку, можна пов’я-
зати з iконостасами виробництва кузнєцовських
заводiв, знайденi, зокрема, на Схiдному Подiл-
лi (церква О.Невського, с. Жаданiв Вiнницької
обл.). Цi фрагменти Г.Iвашкiв розглядає як опо-
середковане свiдчення виробництва фарфорових
iконостасiв на Схiдному Подiллi. На них – мо-
44Опись музея Ставропигийского института во Львове /
сост. И.С.Свенцицкий.– Львов: Типография Ставропигий-
ского Института, 1908.– С. 190.
45Памятники архитектуры Московской области.– Моск-
ва, 1999.– Вып. 1.– С. 21. Александрович Н.А., Варакси-
на Е.В. Керамические алтари в храмах Подмосковья.
46НКПIКЗ, КПЛ-СК-106; 15,5 х 11 х 7,5 см.
АГНIЯ КОЛУПАЄВА. До вивчення предметiв з фаянсу та фарфору... 417
тив стилiзованої лiлеї, iншi рослиннi, геометричнi
елементи, гармонiйне й символiчне зiставленням
лазурi, пурпура та золота47.
Полiхромнiсть, що базується на контрастi
теплих-холодних, свiтлих-темних тонiв та позо-
лоти, поєднання вiзантiйських та древньоруських
геометричних мотивiв, а також елементiв дерев’я-
ної пiвнiчноросiйської архiтектури простежується,
зокрема, й на фрагментах майолiкового iконос-
таса, виготовленого в Миргородськiй художньо-
промисловiй школi (1900). Гадаємо, що створен-
ня миргородських iконостасiв (1898-1902) по-
в’язане саме з впливом кузнєцовської продукцiї.
Адже їх виготовлення припадає на перiод ста-
новлення школи – коли адмiнiстративне, технiч-
не завiдування здiйснювали фахiвцi, запрошенi
з фарфорово-фаянсових заводiв Кузнєцова; над
освiтньою функцiєю домiнувала виробнича, спря-
мована на виконання комерцiйних замовлень; в
продукцiї простежується iгнорування нацiональ-
них традицiй українського мистецтва48.
Як вiдзначалося на початку статтi, в незалеж-
нiй Українi духовнi потреби суспiльства, вимоги
ринку обумовили й потребу вiдродження виробiв
церковного, релiгiйно-обрядового змiсту в асор-
тиментi провiдних фарфорово-фаянсових пiдпри-
ємств. Наприклад, у Баранiвцi, Коростенi. В цьо-
му неабияке значення мають знання християнсь-
кої iконографiї, церковного уставу як важливих
передумов художнього формотворення.
Показовою i найбiльш рiзноманiтною є про-
дукцiя заводу порцеляни в Коростенi Житомир-
ської обл. (ТЗОВ “Коростеньський фарфор”, гол.
худ. Н.Аксьоненко, художники О.Барзак та iн-
шi). Завод iмпортує свої вироби, бере участь
у мiжнародних виставках-ярмарках, зокрема, у
Лейпцигу (Нiмеччина). Увагу привертає, зокре-
ма, набiр церковного начиння (посуд, лампади),
вирiшенi в бузково-бiлих тонах з позолотою49.
47Опубл.: Iвашкiв Г. Декор української народної
керамiки...– С. 386.
48Овчаренко Л. Миргородська художньо-промислова
школа iменi Миколи Гоголя: першi роки дiяльностi (1896–
1902) // Український керамологiчний журнал.– 2005.–
№ 1-4.– С. 134-142.
49Коростенский фарфор. Каталог.– Житомир, 2000.
Ознайомлення з сучасною продукцiєю порцеляни
церковного, як i релiгiйно-обрядового змiсту дає
пiдстави зробити декiлька попереднiх зауваг. За
художнiм вирiшенням названi предмети не зав-
жди вiдповiдають канонiчним вимогам. Якщо в
їх орнаментацiї загалом простежуються традицiї
нацiонального мистецтва, то в стилiстицi iконог-
рафiчних зображень вiдчутний вплив росiйсько-
го iконопису ХIХ ст. Отже, вiдзначається за-
лежнiсть їх художнього вирiшення вiд росiйських
зразкiв кiнця ХIХ - поч. ХХ ст. Головним же не-
долiком в сучасному виробництвi предметiв цер-
ковного вжитку з фаянсу i фарфору, без сумнiву,
є неувага їх творцiв до нацiональних художнiх
традицiй, недостатня орiєнтацiя на усталенi, ха-
рактернi для цiєї духовної сфери самобутнi на-
цiональнi зразки, якими так славилося українське
сакральне декоративне мистецтвo.
Умовнi скорочення:
МЕХП – Музей етнографiї та художньо-
го промислу Iнституту народознавства НАН
України
ММКТ – Музей Миргородського керамiчного
технiкуму iм. М.Гоголя
МУНДМ – Музей українського народного де-
коративного мистецтва
НКПIКЗ – Нацiональний Києво-Печерський
iсторико-культурний Заповiдник
НМIУ – Нацiональний музей iсторiї України
НТШ – Наукове товариство iм. Шевченка
СХМ – Сумський обласний художнiй музей
iм. Н.Онацького
ЧIМ – Чернiгiвський iсторичний музей
iм. В.В.Тарновського
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-77411 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1028-5091 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:12:16Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Інститут народознавства НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Колупаєва, А. 2015-02-28T15:25:49Z 2015-02-28T15:25:49Z 2009 До вивчення предметiв з фаянсу та фарфору церковного призначення в Українi / А. Колупаєва // Народознавчі зошити. — 2009. — № 3-4 (87-88). — С. 401-417. — Бібліогр.: 49 назв. — укp. 1028-5091 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77411 uk Інститут народознавства НАН України Народознавчі зошити Статті До вивчення предметiв з фаянсу та фарфору церковного призначення в Українi On Studies in Faience and Porcelain Objects of Church Destination in Ukraine Article published earlier |
| spellingShingle | До вивчення предметiв з фаянсу та фарфору церковного призначення в Українi Колупаєва, А. Статті |
| title | До вивчення предметiв з фаянсу та фарфору церковного призначення в Українi |
| title_alt | On Studies in Faience and Porcelain Objects of Church Destination in Ukraine |
| title_full | До вивчення предметiв з фаянсу та фарфору церковного призначення в Українi |
| title_fullStr | До вивчення предметiв з фаянсу та фарфору церковного призначення в Українi |
| title_full_unstemmed | До вивчення предметiв з фаянсу та фарфору церковного призначення в Українi |
| title_short | До вивчення предметiв з фаянсу та фарфору церковного призначення в Українi |
| title_sort | до вивчення предметiв з фаянсу та фарфору церковного призначення в українi |
| topic | Статті |
| topic_facet | Статті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77411 |
| work_keys_str_mv | AT kolupaêvaa dovivčennâpredmetivzfaânsutafarforucerkovnogopriznačennâvukraíni AT kolupaêvaa onstudiesinfaienceandporcelainobjectsofchurchdestinationinukraine |