Активна форма традицiйного мисливства в Українських Карпатах у другiй пол. ХIХ – серед. ХХ ст.
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Народознавчі зошити |
|---|---|
| Datum: | 2009 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут народознавства НАН України
2009
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77464 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Активна форма традицiйного мисливства в Українських Карпатах у другiй пол. ХIХ – серед. ХХ ст. / В. Романюк // Народознавчі зошити. — 2009. — № 5-6 (89-90). — С. 685-693. — Бібліогр.: 69 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859652983000662016 |
|---|---|
| author | Романюк, В. |
| author_facet | Романюк, В. |
| citation_txt | Активна форма традицiйного мисливства в Українських Карпатах у другiй пол. ХIХ – серед. ХХ ст. / В. Романюк // Народознавчі зошити. — 2009. — № 5-6 (89-90). — С. 685-693. — Бібліогр.: 69 назв. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Народознавчі зошити |
| first_indexed | 2025-12-07T13:35:35Z |
| format | Article |
| fulltext |
ВОЛОДИМИР РОМАНЮК. Активна форма традицiйного мисливства... 685
Статтi
Володимир РОМАНЮК
АКТИВНА ФОРМА
ТРАДИЦIЙНОГО МИСЛИВСТВА
В УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТАХ
У ДРУГIЙ ПОЛ. ХIХ – СЕРЕД. ХХ СТ.
Volodymyr ROMANIUK. On Active Form of
Traditional Hunting in Ukrainian Carpathian Mountai-
ns at the Second Half XIX to the Middle XX cc.
У кожнiй етнiчнiй спiльнотi свiту, представни-
ки якої займалися полюванням, мисливство по-
бутувало у двох формах: активнiй та пасивнiй.
Перша полягала у тому, що мисливцi вбивали
або схоплювали звiрiв безпосередньо. Друга – у
наставляннi на тварин рiзноманiтних пасток.
Активна форма полювання вимагала вiд мис-
ливцiв бiльших витрат сил та часу, нiж пасивна.
Проте зазвичай вона приносила кращi результати.
Головною метою мисливця пiд час застосування
активної форми було наблизитися до звiра на вiд-
стань, яка дозволяла йому вбити чи схопити тва-
рину, або дочекатися наближення до себе звiра
на зазначену вiдстань чи спровокувати це набли-
ження. Для того, щоб досягти окресленої мети,
мисливцi використовували ряд способiв1.
Головними архаїчними способами активної
форми мисливства, що використовувалися у рiзнi
перiоди практично по усiй земнiй кулi були: за-
сада, пiдходження, або пiдкрадання, загiн та го-
ни, або переслiдування2. Людство послуговувало-
ся цими мисливськими способами задовго до по-
яви хлiборобства i скотарства, якi вiдсунули мис-
ливство у господарськiй сферi на другий план.
Про це свiдчить факт їхнього побутування в рiз-
них етносiв, у господарствi яких до ХIХ – пер-
шої пол. ХХ ст. мисливство вiдiгравало провiдну
1Moszyński K. Kultura ludowa sÃlowian.– Cz. I: Kultura
materjalna.– Kraków, 1929.– S. 27.
2Зализняк Л. Население Полесья в мезолите.– К.,
1991.– С. 74; Moszyński K. Kultura ludowa...– Cz. I.– S. 27.
роль. Допомiжними до згаданих способiв є такi
– ваблення, приманювання, маскування та вислi-
джування3. Вони є не менш давнiми, нiж головнi.
У данiй статтi ми розглянемо головнi та допо-
мiжнi способи активної форми полювання, про-
аналiзуємо, наскiльки широко вони були пред-
ставленi у традицiйному мисливствi Українських
Карпат другої пол. ХIХ – серед. ХХ ст., ви-
значимо значення кожного з них, виокремимо
причини їхнього розповсюдження або обмеженого
застосування.
Вагома роль в традицiйному мисливствi горян
у дослiджуваний перiод належала засадi. Заса-
да – це мисливський спосiб, який полягав у то-
му, що мисливець або мисливцi, притаївшись у
певному мiсцi, очiкували на наближення до себе
звiрiв. Мiсце засади iнколи визначалося заздале-
гiдь за допомогою вислiджування4 – визначення
мисливцем по слiдах, якi залишив звiр, мiсця,
у якому вiн перебував або через яке проходив.
До такого мiсця будь-яка тварина майже завжди
поверталася.
Крiм вислiджування, допомiжними для заса-
ди способами були ваблення, приманювання та
маскування5. Ваблення – це iмiтацiя мисливцем
звукiв властивих тваринам з метою провокуван-
ня їх наближення до себе. Приманювання – це
накладання неподалiк вiд мiсця засади або бi-
ля розкладеної пастки (у випадку застосування
пасивної форми мисливства) приманки, якою за-
звичай служила їжа: м’ясо для хижакiв, картопля
для диких кабанiв, зерно для птахiв тощо. Мас-
кування – це одягання мисливцем певних предме-
тiв з метою досягнення можливостi не видiлятися
з навколишнього середовища, щоб не сполохати
тварин.
Полювання за допомогою засади з викорис-
танням ваблення було характерним для багатьох
етнографiчних теренiв земної кулi. Воно застосо-
вувалося для здобуття найрiзноманiтнiших звiрiв
i птахiв. Так, iндiанцi калiфорнiйського племенi
Яна з групи Яхi вмiли iмiтувати мукання оле-
няти з метою приманити самок оленiв, жалiбний
крик кроля для приманювання кролiв або хижих
звiрiв, крик перепела, писк бiлки, крик диких гу-
3Ibid.– S. 27, 30.
4Ibid.– S. 27.
5Ibid.– S. 27, 29.
686 5-6’2009 Народознавчi Зошити
сей6. Широко даний спосiб мисливцi використо-
вували у перiод спаровування копитних тварин.
При цьому вони часто застосовували спецiальнi
звукоiмiтуючi iнструменти – манки (iнша назва
– вабики). Евенки – тунгусомовнний народ Си-
бiрської тайги – за допомогою цих iнструментiв
вiдтворювали рик оленiв-кабаргу та iзюбрiв7; ко-
рiннi жителi Канади – лосiв8. Мисливцi широко
користувалися манками i для полювання на iнших
звiрiв, а також птахiв.
В Українських Карпатах у другiй пол. ХIХ –
серед. ХХ ст. за допомогою засади з використан-
ням ваблення горяни полювали на оленiв, козуль,
ведмедiв, лисiв та птахiв.
Ваблення тварин та птахiв за допомогою влас-
ного голосу або спецiальних iнструментiв поза
всяким сумнiвом можна розглядати як специфiч-
ний вид мистецтва. Наводимо опис полювання
на оленiв у перiод “риковища”9 з використан-
ням цього способу, який ми зафiксували у ста-
рожила з с. Соколiвка Косiвського р-ну Iвано-
Франкiської обл. Самокiщука Дмитра Лук’яно-
вича, 1933 р. н.:
[...] Я раз мав таке [...]. Я маю єго зараз на
цим мiсци гулити (вабити – В.Р.) до себе. [...].
Став. Слухаю [...]. Близько вже чути – ричи, до
мене доходить. Я сам [...] в кулаки ричу. Вiн iде.
Помаленьку йде. Коли вже пора тихо сидiти. То-
гди можна лише брати та й сучок якийсь або па-
тичок уломити, аби вiн чув: “Це шос там ходить”,
– вiн думає, i на цей звук [...] вже приходит ту-
да. [...] Йшов вiн уже так, шо я вже вижу [його]
нидалеко у молодняку. [...]. Я тихонько, та й вiн
вже кричит вiдти, а я слухаю. Та й побажав собi
ше раз без кулака за ним покричати на голий рот.
Вiн як учув, пiзнав, шо це не то, i як пiшов –
ого-о! Так. А мав прийти д’минi, якби я був вже
6Кребер Т. Иши в двух мирах.– Москва, 1970.–
С. 157-158.
7Василевич Г. Эвенки: Историко-этнографические оче-
рки. ХVIII – нач. ХХ в.– Ленинград, 1969.– С. 57-58.
8Семенов С. Развитие техники в каменном веке.– Ле-
нинград, 1968.– С. 312.
9“Риковище”, “риковисько” – спаровування оленiв, що
за народними спостереженнями розпочиналося у вереснi
(вiд свята Головосiк 11.IХ або вiд свята Воздвиження Че-
сного Хреста 27.IХ) i тривало за рiзними пiдрахунками вiд
2-х тижнiв до пiвтора мiсяця.– Архiв Iнституту народоз-
навства НАН України (далi – Архiв IН НАН України).–
Ф. 1.– Оп. 2.– Од. зб. 641.– Арк. 30, 58, 123.
сидiв тихо та лиш дес по сучковi трас, трас, то
вiн би був думав, шо це олень ходит10.
Окрiм iмiтацiї рику оленiв власним голосом,
мисливцi Українських Карпат використовували з
цiєю метою манки. Виготовляли їх з дерева у
формi рогу11. Аналогiчно у традицiйному полю-
ваннi Полiсся мисливцi застосовували дерев’янi
вабики для полювання на лосiв12. Приблизно у
тридцятi роки ХХ ст. функцiю манкiв для ваб-
лення оленiв в Українських Карпатах подекуди
виконували звичайнi склянi цилiндри вiд газових
ламп13. Подiбне явище побутувало i на Полiссi. У
цьому регiонi в зазначений час мисливцi почали
приманювати до себе лосiв за допомогою лампо-
вого скла або пляшки з обрiзаним дном14.
Полювання за допомогою засади з викорис-
танням ваблення було найчастiше iндивiдуаль-
ним мисливським способом. Проте в Українсь-
ких Карпатах пiд час полювання на оленiв цим
способом мисливцiв могло бути й двоє. У такому
випадку перший мисливець вабив оленя (“гулив”,
“кликав”), а другий страхував його, знаходячись
у засадi у мiсцi, в яке за розрахунками мислив-
цiв повинен був побiгти олень, якби розпiзнав пiд
час вабення людину15.
Ваблення використовували для полювання на
козуль16. Виходячи з того, що олень та козуля є
фiзiологiчно досить близькими мiж собою вида-
ми, припускаємо, що полювання на них за допо-
могою цього способу практично не вiдрiзнялося
одне вiд одного. Засаду в поєднаннi з вабленням
полюючи на козуль застосовували i на Полiссi17.
Мисливцi Українських Карпат вабили (“кри-
чили”) голосом ведмедiв18. На жаль, наразi у нас
немає iнформацiї про те, як саме проходило дане
полювання. Можемо лише припустити, що воно
було подiбним до полювання на ведмедiв за до-
помогою засади з використанням приманювання,
опис якого наведено нижче.
10Там само.– Арк. 52-53.
11Там само.– Арк. 30, 58, 123.
12Кожан И., Терехин С. Охота // Полесье: Материаль-
ная культура.– К., 1988.– С. 162.
13Архiв IН НАН України...– Арк. 123-124.
14Кожан И., Терехин С. Охота...– С. 162.
15Архiв IН НАН України...– Арк. 52-53.
16Там само.– Арк. 44.
17Кожан И., Терехин С. Охота...– С. 163.
18Архiв IН НАН України...– Арк. 52.
ВОЛОДИМИР РОМАНЮК. Активна форма традицiйного мисливства... 687
Також ваблення застосовували для полювання
на лисiв. Використовуючи дерев’яний манок, кон-
струкцiя якого нам невiдома, мисливцi пiд час
спаровування лисiв iмiтували звуки самок, чим
приманювали до себе самцiв19.
У традицiйному полюваннi Українських Карпат
мисливцi за допомогою засади з використання ва-
блення полювали i на птахiв, а саме – на рябчи-
кiв. Полювання вiдбувалося у перiод їхнього спа-
ровування. Мисливцi вабили до себе самцiв ряб-
чикiв. З цiєю метою гуцули у другiй пол. ХIХ ст.
використовували манки двох видiв. Один з них
нагадував вербову сопiлку. Вiн був виготовлений
з тростини. Загальна довжина цього iнструменту
коливалася вiд 5 до 7,5 см. Вверху трубки, на
вiддалi приблизно 1 см вiд її закiнчення, знахо-
дився невеликий вирiз. Вабик закривався зверху
корком, у якому було зроблено вирiз, що налягав
Сопiлкоподiбний манок для вабення рябчикiв (Iлюстра-
цiю подано за: Korespondencya C.K. z Dory.– S. 185.). 1
– корок; 2 – отвiр для свисту; 3 – отвiр для регулювання
гучностi свисту..
на вирiз у трубцi. У цей отвiр мисливець дмухав
внаслiдок чого виникав звук, який iмiтував свист
птахiв. З протилежного боку, у нижнiй частинi
19Там само.– Арк. 44.
манка, був зроблений ще один вирiз довжиною
близько 2,5 см. Посуваючи по ньому пальцем
мисливець збiльшував або зменшував гучнiсть
свисту20.
Манок для ваблення рябчикiв другого виду ви-
готовляли з обрiзаної з двох бокiв металевої плас-
тини, довжиною близько 5 см. Дану пластину
перегинали наполовину таким чином, щоб її кiнцi
знаходилися у результатi на однiй лiнiї. Посере-
динi зiгнутої пластини робили дуже маленький
отвiр. Такий вабик мисливець вкладав до вуст.
Це робило його зручнiшим вiд першого манка,
адже руки мисливця пiд час iмiтацiї ним свисту
птахiв залишалися вiльними21.
Металевий манок для ваблення рябчикiв (Iлюстрацiю
подано за: Korespondencya C.K. z Dory.– S. 185).
Такий же або подiбний металевий вабик на
рябчикiв був, очевидно, вiдомий i лемкам22.
Другий допомiжний для засади спосiб – при-
манювання – мисливцi Українських Карпат засто-
совували у дослiджуваний перiод для полювання
на лисiв i куниць. “Надою” [приманкою. – В.Р.]
для цих звiрiв служили м’яснi вiдходи та лус-
ка з риби. Мисливцi “метали наду” [накладали
приманку. – В.Р.] бiля господарських будiвель,
у яких знаходилася худоба, старих закинутих хат
на околицях сiл, стай на полонинах, а також бiля
спецiально збудованих у лiсi своєрiдних дерев’я-
них наметiв. Останнi були невеликих розмiрiв. У
них могла навпочiпки або горизонтально вмiсти-
20Korespondencya C.K. z Dory // Lowiec. Organ Gali-
cyjskiego towarzystwa Ãlowieckiego (далi – ÃLowiec).– Lwø’w,
1878.– R. 1.– S. 185.
21Ibid
22Ubysz A. Wspomnienia z gór // Lowiec.– Lwów, 1880.–
R. III.– S. 153.
688 5-6’2009 Народознавчi Зошити
тися лише одна людина. Чи полювали на лисiв та
куниць пiд вiдкритим небом, не вiдомо. Описа-
ний спосiб полювання носив iндивiдуальний ха-
рактер. Ним послуговувалися вночi. У звiрiв, що
наблизилися до приманки, стрiляли з рушницi,
яку клали у спецiально зроблений отвiр в будiвлi
або виставляли на вiкно23. Цим способом мисли-
вцi добували переважно лисiв. Очевидно, куницi
до мiсця такої засади пiдходили рiдше.
Мисливцi Українських Карпат використовува-
ли засаду також без допомiжних для неї способiв.
Так полювали на ведмедiв, диких кабанiв, козуль,
борсукiв, видр та птахiв.
Полювання на ведмедiв за допомогою засади
було як iндивiдуальним, так i колективним. Воно
вiдбувалося у тих випадках, коли цей звiр вбивав
велику рогату худобу. Ведмiдь вiдтягував свою
здобич на певну вiдстань та залишав тушу, час
вiд часу повертаючись до неї. Саме бiля цiєї ту-
шi мисливцi влаштовували засаду. Нерiдко вони
вилазили на навколишнi дерева, роблячи на них
сiдала. Останнi могли бути невеликими за розмi-
рами, розрахованими на одну людину, або були
бiльшими – на кiлькох мисливцiв24. Нам вдалося
зафiксувати назву таких конструкцiй – “подру-
ньоз”25. На жаль, невiдомо для означення якого
саме сiдала вживали її.
Полювання за допомогою засади на диких ка-
банiв та борсукiв вiдбувалося бiля полiв. Першi
приходили туди з метою поїсти картоплю, другi –
кукурудзу. Це полювання було найчастiше iнди-
вiдуальним26. Однак, полювати так могла лише
особа, яка мала дозвiл, зважаючи на те, що да-
не полювання часто вiдбувалося бiля поселення.
Зареєстрованих же мисливцiв дуже рiдко було бi-
льше трьох на одне село27.
Козуль пiдстерiгали у засадах бiля їхнiх пасо-
вищ. Це полювання також мало iндивiдуальний
характер28.
Взимку за допомогою засади мисливцi Україн-
ських Карпат полювали на видр. На цього звiра
очiкували бiля замерзлої рiчки, визначивши по-
23Архiв IН НАН України...– Арк. 3, 27, 124; Шекерик-
Доникiв П. Дiдо Иванчiк.– Верховина, 2007.– С. 204.
24Архiв IН НАН України...– Арк. 28-29, 39, 89.
25Там само.– Арк. 89.
26Там само.– Арк. 27, 43, 45.
27Там само.– Арк. 35.
28Там само.– Арк. 45.
передньо його присутнiсть в тому чи iншому мiс-
цi по слiдах на снiгу. У п’ятдесятi роки ХХ ст.
для того, щоб не видiлятися з навколишнього се-
редовища, мисливцi одягали пiд час даного по-
лювання бiлi халати. Полювання на видр було
iндивiдуальним29.
За допомогою засади весною полювали на “го-
турiв” або “диких когутiв”30 у перiод їхнього спа-
ровування. Мiсця, де вони збиралися на “токови-
ща”31, визначали по слiдах на снiгу, що лежав у
горах32. Дане полювання, очевидно, також носило
iндивiдуальний характер.
Отже, мисливцi Українських Карпат у другiй
пол. ХIХ – серед. ХХ ст. застосовували засаду
для полювання практично на усiх звiрiв та пта-
хiв, що складали мисливську фауну дослiджува-
них теренiв. Засаду поєднували з допомiжними
для неї способами – вабленням та приманюван-
ням, а також послуговувалися лише нею.
На нашу думку, такому значному поширенню
використання засади сприяли двi наступнi при-
чини. Перша полягала у тому, що застосування
цього, переважно iндивiдуального способу ство-
рювало дуже мало шуму. Засада – це найбiльш
тихий мисливський спосiб. Саме тому в умовах
жорсткого державного контролю над полюванням,
що мав мiсце у дослiджуваний нами перiод (до-
звiл на мисливство селяни отримували порiвня-
но рiдко; жандарми Другої Речi Посполитої мали
право стрiляти у лiсi в браконьєрiв у випадку
спроби втечi33) вона набула значного поширення.
Друга причина полягала у тому, що застосу-
ванню засади вiддавала перевагу мiсцева тради-
цiя. Горяни Українських Карпат були бiльш схи-
льними до того, щоб очiкувати на здобич в од-
ному, певному мiсцi, витрачаючи при цьому мi-
нiмум зусиль та енергiї, нiж до того, щоб ви-
користовувати iншi, рухомi мисливськi способи.
Дане твердження носить гiпотетичний характер.
Для його пiдтвердження наведемо таку аналогiю.
Автор опису життя Iшi – представника iндiан-
ського племенi Яна – Теодора Кребер вказува-
29Там само.– Арк. 25-26, 61, 130.
30“Готур”, “дикий когут” – тетерук або глухар.– Там
само. – Арк. 59, 63-64, 131.
31“Токовище” – токування (характерна поведiнка самцiв
птахiв у перiод спаровування.).– Там само.– Арк. 59.
32Там само.– Арк. 64.
33Там само.– Арк. 97, 109.
ВОЛОДИМИР РОМАНЮК. Активна форма традицiйного мисливства... 689
ла, що вiн (а вiдповiдно бiльшiсть iндiанцiв йо-
го племенi також) перевагу засадi над рухоми-
ми способами надавав суб’єктивно34. При цьому
в iндiанцiв, очевидно, не було жодних об’єктив-
них причин для цього. Опираючись на дане свiд-
чення, припустимо, що українцi Карпат також
з усiх мисливських способiв застосовували най-
частiше засаду частково внаслiдок суб’єктивного
вподобання.
Наступним архаїчним способом мисливства є
пiдходження, або пiдкрадання. Цей спосiб поля-
гав у тому, що мисливець чи мисливцi намага-
лися пiдiйти (пiдкрастися) до звiра на вiдстань,
достатню для того, щоб вбити або схопити йо-
го. Важливу допомiжну роль пiд час пiдходження
могло вiдiгравати маскування35. Головне завдан-
ня мисливця у випадку застосування ним пiдкра-
дання полягало у тому, щоб не сполохати звiра.
Нерiдко пiд час застосування пiдходження у по-
єднаннi з маскуванням звiр зацiкавлювався по-
статтю мисливця та сам пiдходив до нього36.
Пiдходження було вiдоме багатьом народам
свiту. Iндiанцi племенi Яна, полюючи на оленiв
за допомогою пiдходження у поєднаннi з маску-
ванням, надягали на голову чучело оленячої го-
лови з прив’язаними до нього рогами та робили
вигляд, наче щипають листя, очiкуючи на набли-
ження звiра37. Застосовуючи пiдкрадання, евенки
полювали на оленiв та лосiв38.
Українськi горяни пiдходження використовува-
ли для полювання на копитних звiрiв та птахiв.
Навеснi за допомогою пiдкрадання мисливцi
полювали на козуль. Коли з’являлася перша тра-
ва, зголоднiлi пiсля зими та внаслiдок цього менш
чуйнi звiрi виходили на свiтанку або перед захо-
дом сонця на пасовище. У цей час мисливцевi
було порiвняно легко непомiтно пiдiйти до них на
вiдстань пострiлу39.
Цiлком ймовiрно, що пiдкрадання використо-
вували для полювання на оленiв у перiод спа-
ровування цих звiрiв. У цей час вони втрачали
звичайну чуйнiсть40.
34Кребер Т. Иши в двух мирах...– С. 157.
35Moszyński K. Kultura ludowa...– Cz. I.– S. 27.
36Кребер Т. Иши в двух мирах...– С. 158.
37Там само.
38Василевич Г. Эвенки...– С. 55.
39Архiв IН НАН України...– Арк. 58.
40Там само.
Спорадично пiдходження використовували для
полювання на диких кабанiв. Останнi часто рили
вночi поля, неподалiк вiд садиб. Якщо хтось їх
там бачив, то мiг покликати знайомого мислив-
ця41. Тут, як i в згадуваному способi полювання
на диких кабанiв за допомогою засади, полювати
могли лише мисливцi, якi мали дозвiл.
Українськi горяни також застосовували пiдкра-
дання для полювання на “готурiв”. Порiвняно
легко використовуючи цей спосiб було полювати
на згаданих птахiв весною пiд час “токовища”.
Полювали на них за допомогою пiдкрадання i в
iншi перiоди42.
Полювання шляхом пiдкрадання у всiх описа-
них випадках, очевидно, носило iндивiдуальний
або зрiдка дрiбноколективний характер.
Отже, пiдходження у традицiйному мисливс-
твi Українських Карпат другої пол. ХIХ – се-
ред. ХХ ст. не мало широкого розповсюдження.
Переважно горяни полювали за допомогою да-
ного способу лише у перiоди певних життєвих
циклiв звiрiв та птахiв, пiд час яких тi втрачали
звичайну чуйнiсть. Використовуючи пiдходжен-
ня мисливцi Українських Карпат не застосовува-
ли маскування. Очевидно, цей допомiжний спосiб
пiд час полювання на оленiв та козуль не прак-
тикувався горянами i у бiльш давнi вiд дослi-
джуваного перiоди. Про це свiдчить вiдсутнiсть
у традицiйному одязi головних уборiв пошитих iз
шкiри оленiв. Наявнiсть же таких уборiв у бага-
тьох народiв служить доказом застосування ними
у минулому маскування. Адже цi убори походять
вiд масок, якi виготовляли з голови оленiв43. Вод-
ночас припускаємо, що горяни використовували
у попереднiй вiд дослiджуваного час маскування
пiд час полювання за допомогою пiдходження (а
можливо й засади) на тетерукiв та глухарiв Саме
з використанням цього допомiжного способу мо-
же бути пов’язана традицiя прикрашати капелюхи
пiр’ям цих птахiв.
Обмежене застосування пiдходження у тради-
цiйному мисливствi Українських Карпат другої
пол. ХIХ – серед. ХХ ст. не можна поясни-
41Там само.– Арк. 24.
42Там само.– Арк. 12, 59.
43Алексеенко В. Кеты: Историко-этнографические
очерки.– Томск, 1977.– С. 143-155; Василевич Г.
Эвенки...– С. 130-138; Зализняк Л. Население Полесья...–
С. 77.
690 5-6’2009 Народознавчi Зошити
ти особливостями ландшафту дослiджуваних те-
ренiв. Цiлком ймовiрно, що до появи вогнепаль-
ної зброї воно застосовувалося горянами ширше.
Проте з розповсюдженням рушниць пiдкрадання
почало поступово занепадати, оскiльки мислив-
цям уже не потрiбно було наближатися на дуже
близьку вiдстань до тварин. Невелике за масшта-
бами використання пiдходження можна пояснити
i суб’єктивним фактором. Кожен окремо взятий
мисливець Українських Карпат вiддавав перева-
гу засадi над пiдкраданням. У результатi даний
спосiб у цiлому не був широко розповсюдженим
у традицiйному мисливствi горян.
Окремо слiд видiлити наступний рiзновид пiд-
ходження – пiд’їздне полювання. Як i пiд час
застосування звичайного пiдкрадання мисливець
намагався якомога ближче наблизитися до звiра,
не сполохнувши його. Проте пiд час пiд’їздного
полювання вiн це робив на транспортному засобi.
Мисливець пiд’їжджав до тварини, описуючи все
вужчi кола або наближався до неї зигзагом. У ре-
зультатi таких дiй звiр призвичаювався до нього
i пiдпускав на близьку вiдстань44.
У зв’язку з особливостями ландшафту цей рiз-
новид пiдходження не мiг мати широкого розпо-
всюдження в Українських Карпатах. Вiн був вi-
домим лише лемкам, якi, використовуючи даний
спосiб, полювали на зайцiв. Пiд час такого по-
лювання, яке вiдбувалося зимою, мисливець їхав
у санях. Цей транспортний засiб тягнув кiнь, на
якому висiли дзвiночки. Дзеленчання привертало
увагу зайцiв, не лякаючи їх. Завдяки цьому мис-
ливець наближався на близьку вiдстань до звiрiв.
Рухався вiн, очевидно, по прямiй лiнiї. Дане по-
лювання мало iндивiдуальний характер. Вiдбува-
лося воно вночi45.
Наразi у нас немає даних про те, щоб подiб-
ним чином полювали на Бойкiвщинi чи Гуцуль-
щинi. Нам також невiдомо, наскiльки широко цей
спосiб був розповсюдженим на Лемкiвщинi. На-
явнiсть лише однiєї згадки про нього в iсторiог-
рафiї, без чiткої вказiвки на факт його поширення
серед селян, викликає сумнiв, чи справдi цей спо-
сiб належав до традицiйного народного полюван-
ня. Якщо належав, то наразi без вiдповiдi зали-
44Moszyński K. Kultura ludowa...– Cz. I.– S. 27.
45Тарнович Ю. Лови на Лемкiвському бескидi.– Львiв,
1938.– С. 13-14.
шається питання, чи пiд’їзне полювання з дзвiно-
чками було винаходом лемкiв, а чи запозиченням
iз сусiднiх земель.
Ще одним архаїчним мисливським способом є
загiн. Це колективний спосiб полювання. Вiн по-
лягав у тому, що певна кiлькiсть людей (iнколи
їх значну частину складали жiнки та дiти) кри-
ком, стукотом тощо гнали звiрiв до визначеного
мiсця, в якому тi гинули. Дослiдники подiляють
загiн на декiлька рiзновидiв. Так, iснував загiн у
воду, на обрив, на пастки, на тонкий лiд, вогнем,
на ланцюг мисливцiв тощо46.
У дослiджуваний перiод в Українських Кар-
патах мисливцi застосовували загiн на ланцюг
мисливцiв. Певна кiлькiсть мисливцiв розташо-
вувалася в лiнiю, тримаючи напоготовi рушницi.
Друга група мисливцiв гнала свистом, криком то-
що на них тварин. Таким способом полювали на
зайцiв, козуль, оленiв, лисiв та диких кабанiв47.
Загiн – це мисливський спосiб, який створює
значний шум. Вiдповiдно приховати велике ко-
лективне полювання способом загону вiд пред-
ставникiв державної влади було неможливо. Са-
ме тому таке полювання вiдбувалося виключно
з їхнього дозволу та переважно за їхньої участi.
При цьому українськi горяни завжди гнали звi-
рiв, а представники державної влади ставали в
ланцюг48.
Виникає питання: чи дiйсно загiн на ланцюг
мисливцiв належав до традицiйного мисливства
українських горян чи його принесли на дослiджу-
ванi терени привiлейованi верстви австрiйського,
польського, румунського, угорського народiв? На
нашу думку, вони вiдновили застосування в го-
рах цього способу. Українцi Карпат використову-
вали його у попереднi вiд дослiджуваних столiт-
тя, однак вiдмовилися вiд нього через заборони
на полювання. Про те, що загiн на ланцюг мис-
ливцiв побутував на даних теренах у бiльш давнi
часи пiдтверджує свiдчення, яке ми зафiксували
у с. Рiчка Косiвського р-ну Iвано-Франкiвської
обл. про випадок полювання за допомогою цього
способу у дрiбноколективному варiантi на диких
кабанiв, що здiйснювалося безпосередньо самими
46Зализняк Л. Население Полесья...– С. 74-75.
47Архiв IН НАН України...– Арк. 6-7, 21-22, 58.
48Там само.– Арк. 6, 37; Тарнович Ю. Лови...– С. 23-
25.
ВОЛОДИМИР РОМАНЮК. Активна форма традицiйного мисливства... 691
горянами. Це полювання реалiзовували втрьох:
батько (1888 р. н.) та двоє його синiв49. Для
нас важливим є те, що полювання за допомо-
гою загону на ланцюг мисливцiв у цьому випад-
ку очевидно не було запозиченим зовнi, а отже,
у бiльш давнi вiд дослiджуваного перiоди воно
побутувало в традицiйному мисливствi.
Своєрiдним рiзновидом загону було вигнання
на мисливцiв дрiбних звiрiв з їхнiх гнiзд або нiр.
Цей спосiб в Українських Карпатах у дослiджу-
ваний перiод широко використовували для полю-
вання на куниць, яке вiдбувалося таким чином.
Спершу куницю вислiджували по її слiдах на снi-
гу. Полювали на неї виключно взимку, тому що
влiтку її шкiра не цiнилася. Найчастiше на це
полювання йшли удвох (зазвичай батько та син).
Проте iнколи воно було за своїм характером iн-
дивiдуальним. Знайшовши мiсце, в якому куниця
“деревила” [вилазила на дерево. – В.Р.] мисливцi
шукали її гнiздо. Гнiзда цих тварин знаходилися
у колишнiх воронячих гнiздах або у дуплах дерев.
Помiтивши їх на деревi, один з мисливцiв пiдхо-
див до нього i “ко́втав” [стукав. – В.Р.] по ньо-
му палицею або сокирою. Iнший мисливець стояв
неподалiк, тримаючи напоготовi рушницю. Коли
налякана “ко́втанням” куниця вибiгала з гнiзда,
вiн стрiляв у неї. Якщо мисливець полював один,
то однiєю рукою стукав по дереву, а в iншiй три-
мав зброю50. За цим же принципом у традицiй-
ному мисливствi Українських Карпат вiдбувалося
полювання на борсукiв. Цих звiрiв викурювали з
нiр. Близьким до даного способу є також полюва-
ння на борсукiв шляхом розкопування їхньої но-
ри. Останнє втiм не завжди було можливо здiйс-
нити, оскiльки нори цих тварин часто були надто
неприступнi. Полювання на борсукiв за допомо-
гою згаданих способiв носило iндивiдуальний або
дрiбноколективний характер51.
Таким чином, великий колективний загiн на
ланцюг мисливцiв у другiй пол. ХIХ – се-
ред. ХХ ст. українськi горяни застосовували ли-
ше з представниками привiлейованих верств по-
лiтично домiнуючих народiв. Проте, зважаючи на
те, що даний спосiб є архаїчним та на факт йо-
го застосування українцями в дрiбноколективно-
49Архiв IН НАН України...– Арк. 32.
50Там само.– Арк. 11, 39, 122.
51Там само.– Арк. 44, 66, 132.
му варiантi вважаємо, що вiн був вiдомий го-
рянам у попереднi вiд дослiджуваних столiття.
Серед причин зникнення загону на ланцюг ми-
сливцiв варто видiлити заборони на полювання
з боку державної влади. Повторна поява цього
способу пов’язана з дiяльнiстю панiвних верств
згадуваних народiв, якi залучали до полювання
цим способом мисливцiв Українських Карпат. Рi-
зновид загону – вигнання на мисливцiв дрiбних
звiрiв з їхнiх гнiзд або нiр – мисливцi викорис-
товували для полювання на куниць та борсукiв.
Одним з найбiльш архаїчних способiв актив-
ної форми мисливства є гони, або переслiдува-
ння. Гони – це переслiдування звiра мисливцем
чи мисливцями до повного його знесилення або
наближення до нього на вiдстань пострiлу52. Цей
спосiб був поширений переважно серед народiв,
основу господарства яких складало полювання53.
Так, за допомогою переслiдування на лосiв i оле-
нiв полювали евенки54. Аналогiчним чином на ло-
сiв полювали iндiанцi Пiвнiчної Америки55.
Пiд час гонiв часто використовували лижi. Цей
засiб пересування суттєво спрощував переслiду-
вання звiрiв. Вiн надавав мисливцям змогу швид-
ко наблизитися до тварин. При цьому вони прик-
ладали значно менше зусиль, нiж пiд час пiшого
переслiдування. Тому полювання за допомогою
гонiв найкращi результати приносило взимку56.
Влiтку цей спосiб був менш ефективним.
В Українських Карпатах лижi не були вiдомi.
Лише на поч. ХХ ст. завдяки розвитку туриз-
му вони почали проникати на дану територiю57,
а тому не належать до традицiйної матерiальної
культури горян. Це свiдчить про те, що переслi-
дування в Українських Карпатах нiколи не бу-
ло широко розповсюдженим. Дане припущення
52Зализняк Л. Население Полесья...– С. 74;
Moszyński K. Kultura ludowa...– Cz. I.– S. 27-28.
53Зализняк Л. Население Полесья...– С. 74.
54Василевич Г. Эвенки...– С. 54-55; Карлов В. Эвенки
в ХVII – начале ХХ в.– Москва, 1982.– С. 11.
55Моуэт Ф. Путешествие на Коппермайн // Его же.
Следы на снегу.– Москва, 1985.– С. 132.
56Зализняк Л. Население Полесья...– С. 74.
57Глушко М. Шляхи сполучення i транспортнi засоби
в Українських Карпатах другої половини ХIХ – початку
ХХ столiть.– К., 1993.– С. 55; Потушняк Ф. До iсторiї
матерiальної культури на Закарпаттi (“Лапки”) // Науковi
записки / Ужгородський державний унiверситет.– Ужгород,
1957.– Т. XXIV.– С. 157.
692 5-6’2009 Народознавчi Зошити
ґрунтується на наступному фактi. Етноси Пiв-
нiчної Америки, яким не були вiдомi лижi, не
знали способу переслiдування58. Зазначимо, що в
матерiальнiй культурi українських горян присутнi
спецiальнi засоби для пересування по снiгу, якi
використовували мисливцi – “лапки” або “снiго-
лапки”. Це дерев’яний обруч переплетений мо-
туззям. Ступивши у них мисливцi могли досить
легко йти по снiгу59. Проте за допомогою цьо-
го засобу, очевидно, було дуже важко розвинути
достатню для переслiдування звiрiв швидкiсть.
Iсторiографiчнi та польовi данi свiдчать, що у
другiй пол. ХIХ – серед. ХХ ст. мисливцi Укра-
їнських Карпат широко не використовували гонiв.
Вони застосовували цей спосiб як допомiжний у
наступних трьох випадках:
1) для полювання на ведмедiв та диких ка-
банiв, поранених пiд час засади або загону на
ланцюг мисливцiв;
2) для полювання на ведмедiв у поєднаннi з
пасивною формою мисливства;
3) для полювання на куниць у поєднаннi з рiз-
новидом загону – вигнанням звiрiв з їхнiх гнiзд
або нiр на мисливцiв.
Полювання за допомогою засади на ведмедiв
та за допомогою засади або загону на ланцюг
мисливцiв на диких кабанiв iнколи закiнчувалося
тим, що поранений звiр втiкав вiд мисливцiв. Ви-
никала необхiднiсть переслiдувати його. Таке пе-
реслiдування нерiдко вiдбувалося наступного дня
пiсля завдання рани тваринi. Виснаженого звiра
було легко вислiдити по кривавому слiду та наз-
догнати. Диких кабанiв переслiдували колективно
або iндивiдуально. Ведмедiв, зважаючи на небез-
пеку даного полювання, – лише колективно60.
Переслiдування служило допомiжним способом
для полювання на ведмедiв при використаннi па-
сивної форми мисливства. На цих звiрiв наклада-
ли великi пружиннi пастки – дерев’яну “ступицю”
або залiзну “сiтку”61. Потрапивши в одну з них,
58Зализняк Л. Население Полесья... – С. 74.
59Глушко М. Шляхи сполучення...– С. 53; Потушняк Ф.
До iсторiї...– С. 158.
60Архiв IН НАН України... – Арк. 44, 83-84, 90-91.
61“Ступиця” – пастка подiбна на капкан; “сiтка” – кап-
кан. Детальний опис цих пасток див.: Романюк В. Тради-
цiйнi мисливськi пастки в Українських Карпатах у другiй
половинi ХIХ – першiй половинi ХХ столiть // Народоз-
навчi Зошити.– Львiв, 2008.– № 1-2.– С. 81-83.
ведмiдь тягнув їх за собою, залишаючи помiтний
слiд. Мисливцi гуртом вислiджували, переслiду-
вали та вбивали звiра62.
Гони iнколи складали частину полювання на
куниць. У цьому випадку вони поєднувалися з
вигнанням звiрiв з їхнiх гнiзд або нiр на мислив-
цiв. Опис полювання на куниць iз застосуванням
цього способу ми уже навели. Якщо мисливець
влучав у куницю, коли вона вибiгала з гнiзда, то
полювання закiнчувалось. Проте iнколи йому це
не вдавалося. У такому випадку цього звiра пе-
реслiдували: бiгли за куницею по снiгу, аж поки
вона знову не вилазила на дерево, намагаючись
заховатися. Пiсля цього мисливцi вдруге засто-
совували згаданий рiзновид загону. Iнколи да-
не полювання розтягувалося на значний вiдрiзок
часу63.
Отже, полювання на куниць здiйснювалося
шляхом поєднання двох способiв, що взаємодо-
повнювали один одного: вигнання звiрiв з їхнiх
гнiзд та переслiдування. При цьому бiльш важ-
ливе значення мав згаданий рiзновид загону, а
гони були допомiжними до нього.
Таким чином, на основi наведеного матерiалу
ми стверджуємо, що гони в Українських Кар-
патах у другiй пол. ХIХ – серед. ХХ ст. бу-
ли допомiжним способом полювання. Виходячи
з того, що горянам не були вiдомi лижi, вико-
ристання яких у багатьох народiв пов’язане iз
застосуванням способу переслiдування, ми при-
пускаємо, що даний спосiб не використовувався
широко на дослiджуваних теренах i в попереднi
столiття. Етнолог Михайло Глушко назвав особ-
ливостi ландшафту однiєю з причин вiдсутностi
лиж у матерiальнiй культурi українцiв Карпат64.
Цю ж причину слiд видiлити при аналiзi того,
чому переслiдування в традицiйному мисливст-
вi Українських Карпат вiдiгравало таку незначну
роль. Серед iнших причин варто зазначити те, що
гони, як уже згадувалося, були способом, що за-
стосовувався найчастiше народами, головним гос-
подарським заняттям яких було полювання. Вони
вимагали дуже великих затрат сил та енергiї65.
62Ubysz A. Wspomnienia z gór...– S. 156; Архiв IН НАН
України...– Арк. 29, 95.
63Там само.– Арк. 12.
64Глушко М. Шляхи сполучення...– С. 53.
65Зализняк Л. Население Полесья...– С. 74-75.
ВОЛОДИМИР РОМАНЮК. Активна форма традицiйного мисливства... 693
Вiдповiдно, цей спосiб природно не мiг набрати
поширення в українцiв Карпат, основу господарс-
тва яких складали вiдтворювальнi форми. Влiтку
на його застосування у горян не вистачало ча-
су. Взимку ж вони надавали перевагу способам,
що не вимагали таких великих затрат енергiї та
часу. Окрiм того, гони були незручнi ще й тим,
що переважно вимагали колективностi. Колекти-
вна ж форма полювання в Українських Карпатах
за своїм поширенням поступалася iндивiдуальнiй.
Вiдбувалося це внаслiдок впровадження тих чи
iнших заборон на полювання з боку державної
влади. Iндивiдуальне полювання було значно лег-
ше приховати, нiж колективне.
Серед допомiжних архаїчних мисливських
способiв в Українських Карпатах у другiй
пол. ХIХ – серед. ХХ ст., крiм згаданих ваблен-
ня та приманювання, мисливцi широко застосо-
вували вислiджування. Здiйснюючи аналiз голов-
них мисливських методiв, ми уже декiлька разiв
згадували про використання в Українських Кар-
патах цього способу та дали йому визначення.
Вислiджування застосовувалося перед гонами та
пiд час них, до здiйснення полювання способа-
ми пiдходження, засади та загону. Найпростiше
звiрiв було вислiдити зимою, коли на снiгу виднi-
лися слiди лап66. Проте українськi горяни вмiли
це зробити i в iншi пори року. Наведемо кiлька
прикладiв зi слiв старожилiв:
Лiтом [...] роса на травi. [...] Дивлюся – а вiн
[борсук] [...] згори, з лiса, приходив i назад [...].
Сильно по росi [помiтно]67.
Я на [...] полєночку вийшов, див’юси – мох
направлєєтси. [...] Видко [очевидно. – В.Р.] ни-
давно йшов [ведмiдь]68.
Осiнню бiльше видно, коли вже риковиско. На
оленiв йдеш [полювати], то видно: дуже сильно
багато ухажено. Туда-сюда слiдiв так багато. А
там нимає, там нимає, там нимає69.
Отже, горяни Українських Карпат у другiй
пол. ХIХ – серед. ХХ ст. широко використо-
вували активну форму мисливства. З усiх описа-
них способiв полювання найбiльш розповсюдже-
ною була засада. Причини цього полягають у за-
66Архiв IН НАН України...– Арк. 8, 57.
67Там само.– Арк. 43.
68Там само.– Арк. 90.
69Там само.– Арк. 30.
боронах на ведення полювання з боку державної
влади, поширеннi вогнепальної зброї та суб’єк-
тивному вподобаннi горян.
На вiдмiну вiд засади, пiдходження у дослi-
джуваний перiод було значно менш розповсюдже-
ним. Очевидно, воно втратило своє значення вна-
слiдок поширення вогнепальної зброї. З її появою
вiдстань, необхiдна для того, щоб мисливець мав
змогу вбити звiра, значно зменшилася.
У другiй пол. ХIХ – серед. ХХ ст. в Укра-
їнських Карпатах горяни використовували загiн
на ланцюг мисливцiв. Очевидно, цей спосiб був
вiдомим на даному теренi у бiльш давнi вiд до-
слiджуваного перiоди. З часом його перестали
широко використовувати. Другий розквiт дано-
го способу в Українських Карпатах пов’язаний
з мисливською дiяльнiстю привiлейованих верств
полiтично домiнуючих народiв. У зазначений час
в Українських Карпатах мисливцi використовува-
ли також дрiбноколективний загiн на мисливцiв
та такий рiзновид загону, як вигнання дрiбних
звiрiв з їхнiх гнiзд або нiр на мисливцiв, вiдомий
у кiлькох варiантах.
Гони українцi Карпат широко не застосовува-
ли, як у дослiджуваний перiод, так i в поперед-
нi столiття. Причина цього полягала насамперед
в особливостях ландшафту. Окрiм того, провiд-
на роль у господарствах горян землеробства та
скотарства не сприяла розвитку даного способу,
що вимагав значних затрат енергiї та часу. Вна-
слiдок цього гони в Українських Карпатах вiдi-
гравали виключно допомiжну по вiдношенню до
iнших способiв роль.
Серед допомiжних архаїчних способiв актив-
ної форми мисливства на дослiджуваних теренах
у другiй пол. ХIХ – серед. ХХ ст. найбiльше
значення мали ваблення, приманювання i вислi-
джування. Перший та останнiй з цих способiв
горяни використовували з великою винахiдливiс-
тю та майстернiстю.
У дослiджуваний перiод традицiйне мисливст-
во пiд час застосування активної форми носило
iндивiдуальний або дрiбноколективний характер.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-77464 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1028-5091 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T13:35:35Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Інститут народознавства НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Романюк, В. 2015-03-01T09:03:55Z 2015-03-01T09:03:55Z 2009 Активна форма традицiйного мисливства в Українських Карпатах у другiй пол. ХIХ – серед. ХХ ст. / В. Романюк // Народознавчі зошити. — 2009. — № 5-6 (89-90). — С. 685-693. — Бібліогр.: 69 назв. — укp. 1028-5091 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77464 uk Інститут народознавства НАН України Народознавчі зошити Статті Активна форма традицiйного мисливства в Українських Карпатах у другiй пол. ХIХ – серед. ХХ ст. On Active Form of Traditional Hunting in Ukrainian Carpathian Mountains at the Second Half XIX to the Middle XX cc. Article published earlier |
| spellingShingle | Активна форма традицiйного мисливства в Українських Карпатах у другiй пол. ХIХ – серед. ХХ ст. Романюк, В. Статті |
| title | Активна форма традицiйного мисливства в Українських Карпатах у другiй пол. ХIХ – серед. ХХ ст. |
| title_alt | On Active Form of Traditional Hunting in Ukrainian Carpathian Mountains at the Second Half XIX to the Middle XX cc. |
| title_full | Активна форма традицiйного мисливства в Українських Карпатах у другiй пол. ХIХ – серед. ХХ ст. |
| title_fullStr | Активна форма традицiйного мисливства в Українських Карпатах у другiй пол. ХIХ – серед. ХХ ст. |
| title_full_unstemmed | Активна форма традицiйного мисливства в Українських Карпатах у другiй пол. ХIХ – серед. ХХ ст. |
| title_short | Активна форма традицiйного мисливства в Українських Карпатах у другiй пол. ХIХ – серед. ХХ ст. |
| title_sort | активна форма традицiйного мисливства в українських карпатах у другiй пол. хiх – серед. хх ст. |
| topic | Статті |
| topic_facet | Статті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77464 |
| work_keys_str_mv | AT romanûkv aktivnaformatradiciinogomislivstvavukraínsʹkihkarpatahudrugiipolhihseredhhst AT romanûkv onactiveformoftraditionalhuntinginukrainiancarpathianmountainsatthesecondhalfxixtothemiddlexxcc |