Українцi Карпат i тюркськi народи Криму: порiвняльний аналiз родильної обрядовостi
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Народознавчі зошити |
|---|---|
| Дата: | 2009 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут народознавства НАН України
2009
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77466 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Українцi Карпат i тюркськi народи Криму: порiвняльний аналiз родильної обрядовостi / С. Гвоздевич // Народознавчі зошити. — 2009. — № 5-6 (89-90). — С. 699-702. — Бібліогр.: 28 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859665513887563776 |
|---|---|
| author | Гвоздевич, С. |
| author_facet | Гвоздевич, С. |
| citation_txt | Українцi Карпат i тюркськi народи Криму: порiвняльний аналiз родильної обрядовостi / С. Гвоздевич // Народознавчі зошити. — 2009. — № 5-6 (89-90). — С. 699-702. — Бібліогр.: 28 назв. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Народознавчі зошити |
| first_indexed | 2025-11-30T10:57:59Z |
| format | Article |
| fulltext |
СТЕФАНIЯ ГВОЗДЕВИЧ. Українцi Каpпат i тюркськi народи Криму... 699
Статтi
Стефанiя ГВОЗДЕВИЧ
УКРАЇНЦI КАРПАТ I
ТЮРКСЬКI НАРОДИ КРИМУ:
ПОРIВНЯЛЬНИЙ АНАЛIЗ
РОДИЛЬНОЇ ОБРЯДОВОСТI
Stefania HVOZDEVYCH. The Ukrainians of
Carpathian Land and Turk Peoples of Crimea: A
Comparative Analysis of Confinement Ceremonials.
Обрядовiсть є тим компонентом традицiйно-
побутової культури народу, який визначає своє-
рiднiсть та його етнiчну самобутнiсть, а у полiет-
нiчному середовищi, як на Закарпаттi чи у Кри-
му, обрядовiсть – один iз найактивнiших i найдi-
євiших факторiв вираження етнiчної iдентичностi
як такої взагалi, а також засiб збереження та ви-
ховання нацiональної свiдомостi.
Вивчення звичаїв та обрядiв, приурочених до
народження дитини дає можливiсть простежити
суспiльнi змiни у часовому розрiзi, етнiчнi про-
цеси, генезу певних явищ тощо.
У останнi десятилiття пожвавились дослiджен-
ня рiзних аспектiв народної культури українцiв
та iнших народiв, якi живуть в Українi. Зокрема,
бiльше уваги придiляється свiтогляду, релiгiйним
переконанням тощо1.
Дана розвiдка базується на опублiкованих пра-
цях дослiдникiв тюркських народiв Криму (зок-
1Ачкинази И.В. Крымчаки. Традиционные обряды
жизненного цикла // Тюркские народы Крыма: Ка-
раимы. Кримские татары. Кримчаки / Отв. редакторы:
С.Я.Козлов, Л.В.Чижова.– Москва: Наука, 2003.– С. 408-
418; Ачкинази И.В. Народные знания и пережитки язычес-
ких верований // Тюркские народы Крыма...– С. 418-419;
Гвоздевич С. Локальнi особливостi родильної обрядовос-
тi українцiв Закарпаття // Науковий вiсник Ужгородсько-
го унiверситету. Серiя Iсторiя.– Вип. 10.– Ужгород: Вiс-
ник Карпат, 2004.– С. 173-194; Полканов Н.А. Обряды
и обычаи крымских караимов-тюрков: женитьбa, рождение
ребенка, похороны.– Бахчисарай, 1994.– 52 с.; Ростовце-
ва Л.И. Крымские татары. Семейные обряды // Тюркские
народы Крыма...– С. 291-302; Чижикова Л.В. Караимы.
Рождение ребенка // Тюркские народы Крымa... – С. 74-
80.
рема колективна монографiя “Тюркские народы
Крыма. Караимы. Крымские татары. Крымчаки”.
(Москва, 2003, 460 с.), а також спецiальне до-
слiдження Ю.А.Полканова “Обряды и обычаи
крымских караимов-тюрков: женитьба, рождение
ребенка, похороны” (Бахчисарай, 1994, 52 с.). У
цих працях дуже коротко висвiтлено основнi мо-
менти родильних обрядiв, ритуали надання iменi
у жителiв Криму та свiтогляднi i релiгiйнi засади
їх життя. При дослiдженнi родильних звичаїв та
обрядiв особливо пiдкреслюється їх давнє корiння
i тi основи свiторозумiння, коли людина мислила
себе не вiд’ємною вiд природи, а усвiдомлювала
себе її частиною; про це чiтко свiдчать як за-
борони щодо поведiнки вагiтної та породiллi, а
так i ставлення до новонародженого у всiх наро-
дiв свiту2. Попри рiзницю релiгiйного свiтогляду
українцiв Карпат i тюркських народiв Криму, у
ставленнi до вагiтної та новонародженого є багато
спiльного, що i хочемо з’ясувати у пропонованiй
статтi.
Необхiдно пiдкреслити, що у кiн. ХIХ – на
поч. ХХ ст. родильна обрядовiсть українцiв збе-
регла триетапну структуру: 1. допологовi заборо-
ни та застереження, 2. пологи i 3. пiсляпологовi
обрядовi дiї та ритуали3. Така ж послiдовнiсть
спостерiгається i у родильнiй обрядовостi караї-
мiв, кримських татар та кримчакiв4.
Необхiдно пiдкреслити майже iдентичне став-
лення до вагiтної жiнки в українцiв та тюркських
народiв, з тiєю лише рiзницею, що українок не
iзолювали вiд громади. У караїмiв, натомiсть, ва-
гiтнiй “заборонялось вiдвiдання храму”5, але ро-
дина i усi в громадi ставились iз великою пова-
гою та доброзичливiстю, виконуючи усi прохання
та забаганки вагiтної. Мабуть, у тюркських на-
родiв Криму, як i в українцiв Карпат, теж по-
бутувало вiрування, що психологiчний настрiй i
поведiнка вагiтної суттєво впливають на здоров’я
дитини, що пояснюється системою заборон (не
бити тварин, не дивитись на вогонь, не iти до
2Гвоздевич С. Локальнi особливостi...– С. 74-178.
3Гвоздевич С. Родильнi звичаї та обряди // Лемкiв-
щина. У 2-х томах.– Т. 2. Духовна культура.– Львiв: IН
НАНУ, 2002.– С. 65.
4Ачкинази И.В. Крымчаки. Традиционные обряды
жизненного цикла...– С. 408-418.
5Полканов Н.А. Обряды и обычаи крымских караимов-
тюрков: женитьбa, рождение ребенка, похороны.– Бахчиса-
рай, 1994.– С. 23-24.
700 5-6’2009 Народознавчi Зошити
мерця, не сваритись, не красти тощо) та реко-
мендацiй поведiнки вагiтної i оточуючих. Стро-
го дотримувались рекомендацiй задовольняти усi
прохання вагiтної (щось позичити), особливо в
їжi, бо вiдмова була дуже шкiдлива для дитини,
а також для того, хто вiдмовив. Загальнослов’ян-
ське вiрування у те, що мишi з’їдять найцiннi-
шу рiч6. На нашу думку, у тюркських народiв
Криму теж вiрили у важливiсть рiзних обрядо-
вих дiй ще до народження дитини, якi могли б
вплинути на її здоров’я. Приклад цьому – вiдо-
мий звичай у кримчакiв, пов’язаний iз випадка-
ми, коли у родинi попереднi дiти вмирали. Ще у
1936 р. вiдомий дослiдник Кая опублiкував його
опис: “...Якщо у родинi дiти не виживають, то
застосовують оригiнального заходу для того, щоб
наступна дитина залишилась живою. Цю дити-
ну ще до народження “продають” чужим людям,
звичайно таким, у яких багато своїх дiтей, “обму-
ндирування дитини iде цiлком за рахунок нових
батькiв, вони витрачаються на урочистостi з на-
годи народження дитини, пелюшки, сорочки i все
необхiдне для такої дитини приготовляють вдо-
ма ручним способом, не шиють, тчуть – металева
голка або спиця не має доторкатись бiлизни такої
дитини”7. У цьому звичаї об’єднанi рiзнi аспекти
народного свiтогляду: вiра у шкiдливу злу силу,
що впливає на вагiтну та ще ненароджене дитя
i у можливiсть її обманути, та загальнопоширена
вимога не шити одяг, а ткати. По-перше, в укра-
їнцiв також вiдомий звичай “продавати” дитину,
якщо попереднi дiти вмирали, але не пiд час вагi-
тностi матерi, а коли несли до хресту (збереглось
до кiн. ХХ ст. по усiй етнiчнiй територiї України,
про що свiдчать польовi матерiали). У степовому
Криму у татар знаходимо певний аналог: “Якщо в
сiм’ї дiти часто вмирали, то батьки вважаючи, що
сiм’ю переслiдує злий дух, через якийсь час пiсля
обряду iм’янаречення iнсценували викрадення но-
вонародженого. У цьому сiм’ї допомагали сусiди,
якi нiби усиновлювали дитину. У таких випадках
сусiди або родичi несли дитину до себе додому i
там їй давали нове iм’я, пiсля того батьки “купу-
вали” свою дитину за грошi. Вважали, що таким
чином вони “обманювали” злу силу”8.
6Гвоздевич С. Родильнi звичаї та обряди...– С. 66.
7Ачкинази И.В. Народные знания и пережитки язичес-
ких верований...– С. 418.
8Ростовцева Л.И. Крымские татары. Семейные обря-
ды...– С. 300.
Подiбно в українцiв, коли хрестили кволу ди-
тину, то виходячи до хресту або повертаючись,
деколи подавали дитину через вiкно, а не через
дверi, щоб таким чином також збити з пантелику
недоброзичливi стихiї9.
По-друге, загальноприйнято було “наперед не
готувати нiчого для дитини, а як вродиться, то
дерли зi старих, зiпраних сорочок пелюшки”10.
В українцiв для захисту дитини вiд смертi (як-
що попереднi дiти вмирали) часто застосовували
обрядову дiю “зустрiчнi куми” (запрошували ви-
падкових перехожих) або надання двох iмен (од-
ним хрестили, а другим називали вдома i в гро-
мадi). Такi ж звичаї надання iменi вiдомi у ка-
раїмiв, якi вважали, що дитина “не може довго
бути без iменi i на момент офiцiйного надання
iменi у сiм’ї немовля уже називали “домашнiм”
iменем або ласкавим прiзвиськом, яке, найчастi-
ше, було тюрксько-iранського походження. Iнодi
у документах записували обидва iмена11. Щодо
ставлення до вагiтної у рiзних мiсцевостях виро-
билось вiдповiдне правило повiдомляти чи при-
ховувати факт вагiтностi: зокрема у лемкiв За-
карпаття повiдомляли батькам (бо замовчування
могло спровокувати народження нiмої дитини)12.
Гуцули вiрили, що “приховування чи замовчу-
вання факту вагiтностi впливає на те, чи дитина
скоро почне говорити”13, у бойкiв спостерiгаємо
дещо вiдмiнний пiдхiд – “спецiально нiкому не
говорили, самi побачили, що вагiтна”14.
Народження дiтей вважали важливою подiєю
насамперед у сiм’ї, а також у родинi i взагалi
у громадi, попри те, що майже усi обрядовi дiї
мали закритий характер, зосереджувались у домi,
де вiдбувались пологи (крiм обрядiв надання iме-
нi – хрещення). Пологи вiдбувались у хатi при
допомозi баби-повитухи майже до серед. ХХ ст.
Чоловiки майже завжди були поза домом, а по-
витуха проводила вiдповiднi ритуали. Наприклад,
у кримчакiв “у кiмнатi, яку вiдводили для поло-
9Гвоздевич С. Родильнi звичаї та обряди...– С. 72.
10Архiв Iнституту народознавства НАН України, далi
IН НАНУ.– Ф. 1.– Оп. 2.– Од. зб. 344; Там само.–
Од. зб. 350; Там само.– Од. зб. 350а; Там само.–
Од. зб. 427.
11Чижикова Л.В. Караимы. Рождение ребенка...– С. 75.
12Гвоздевич С. Локальнi особливостi...– С. 173-194.
13Сявавко Є.I. Сiмейна обрядовiсть // Гуцульщина:
Iсторико-етнографiчне дослiдження.– К., 1987.– С. 302-
319.
14Архiв IН НАНУ...– Од. зб. 344.
СТЕФАНIЯ ГВОЗДЕВИЧ. Українцi Каpпат i тюркськi народи Криму... 701
гiв, до стелi пiдвiшували шкiряний ремiнь i при
переймах (схватках) породiлля тягнула за ньо-
го. ...Пiд час пологiв у домi вiдчиняли усi две-
рi i розв’язували усi вузли, а бiля входу роди-
чi, якi зiбралися, старалися якнайголоснiше шу-
мiти, щоб вiдiгнати злу силу”15. У караїмiв при-
ймала дiтей не обов’язково спецiальна акушер-
ка, а будь-яка старша досвiдчена жiнка, оскiльки
сiм’ї були великi16 i вони мали вiдповiднi знання.
У гiрсько-прибережних кримських татар “пiд час
пологiв жiнка сидiла на спецiальному стiльцi i,
за спостереженнями дослiдникiв ХIХ ст., пови-
туха постiйно її припiднiмала i струшувала, щоб
вона швидше звiльнилась вiд (бременi) тягаря”17.
Майже iдентично вiдбувались пологи в українцiв
Карпат, з тiєю лише рiзницею, що старались на-
вiть повитуху покликати, щоб сусiди не бачили,
оскiльки побутувало вiрування, що чим бiльше
людей знає про пологи, то вони тяжче вiдбудуть-
ся. Подiбно як у кримських татар18, у Карпатах
також вiдмикали замки, вiдчиняли дверi, розв’я-
зували усi вузли, всi присутнi в хатi жiнки, по-
родiллi розплiтали коси, а в особливо складних
ситуацiях вiдчиняли “царськi врата” у церквi, а
баба-повитуха виконувала певнi ритуали iз мо-
литвою та замовляннями19.
Треба пiдкреслити, що у ХIХ – першiй пол.
ХХ ст. дуже поширенi рiзнi заборони щодо по-
ведiнки вагiтної та дотримання певних вимог пiд
час пологiв, як в українцiв, так i у тюркських
народiв Криму. Це, очевидно, давнi свiтогляднi
засади, якi комфортно уживались iз релiгiйними
догмами. Важливим моментом у родильнiй обря-
довостi було очiкування первiстка, бо у всiх, без
винятку, народiв Криму та в українцiв бажанi-
шим був син, це виявилося зокрема у спецiальних
прийомах20 чи великих хрестинах у бойкiв21.
Дуже давнi пласти народного свiторозумiння
та свiтогляду вiдбитi у ставленнi до породiллi та
немовляти у першi днi життя. В українцiв Карпат
15Ростовцева Л.И. Крымские татары. Семейные обря-
ды...– С. 300.
16Чижикова Л.В. Караимы. Рождение ребенка...– С. 74.
17Ростовцева Л.И. Крымские татары. Семейные
обряды...– С. 300-301.
18Там само.– С. 301.
19Архiв IН НАНУ.– Од. зб. 344; Там само.–
Од. зб. 350; Там само.– Од. зб. 350 а; Гвоздевич С. Ро-
дильнi звичаї та обряди...– С. 64-74.
20Чижикова Л.В. Караимы. Рождение ребенка...– С. 75.
21Гвоздевич С. Локальнi особливостi...– С. 180.
до 70-их рр. ХХ ст. ще строго дотримувались
iзоляцiйних заборон щодо породiллi, зокрема до
40 днiв не ходити за межами свого подвiр’я, до
громадського колодязя (щоб не осквернити во-
ди), до городини, не пекти хлiб, не засолювати
продуктiв та iнше22. Такi заборони стосувались
також вiдвiдання храму, померлого та iнше. У
народiв Криму також дотримувались iзоляцiйних
приписiв iнодi рiзний термiн (30, 40, 60 днiв),
залежно вiд того, хто народився – дiвчинка чи
хлопчик. На нашу думку, такi уточнення – це пi-
знiшi нашарування, оскiльки вони несуттєвi щодо
самого змiсту загальної iзоляцiї жiнки, який про-
диктований, у першу чергу, вiрою у вразливiсть,
а також її “шкiдливим” впливом на усе i всiх
аж до 40 днiв, тобто до очищення через риту-
ал “виводу” у церквi (для українцiв). У караїмiв:
“За давнiм звичаєм, немовляти дарували яйце,
розглядаючи його як символ вiдродження у без-
конечному ланцюгу “живе – неживе – живе...”.
Яєчним жовтком мили голову ноонародженого, а
купали його у солонiй водi”23.
Можливо через вiрування у ймовiрний вплив
на породiллю та немовля, провiдувати ходило об-
межене коло осiб i у певний час та “не з пустими
руками”, як в українцiв, так i в iнших народiв.
Особливо шкiдливим вважалось, якщо ввiйшла
“нечиста” (“що мала на собi”, “з мiсячними”)
жiнка, то дитину обкидали прищi, струпи, якi
лiкували тiльки викупавши немовля у тiй водi,
у якiй є сорочка цiєї жiнки24. У жителiв Кри-
му таких вiдомостей не виявила, але вiдвiдували
породiллю найближчi родички, замiжнi, без чо-
ловiкiв, яких батько дитини збирав на спецiальнi
ритуали у вiдведенi днi.
Цiкавi спостереження етнографiв ХIХ – поч.
ХХ ст. щодо вiдрiзання пупа, дiєю з ним, коли
вiдпаде. Зокрема, в українцiв у давнину пупчики
вiдсiкали до топорища, свердла (хлопцевi); гребе-
ня чи гребiнки (дiвчинцi), а у 30-их рр. ХХ ст.
частiше до книги, кодуючи таким чином майбу-
тнє заняття новонародженого25. Як в українцiв,
22Там само.– С. 176.
23Полканов Ю.А., Полканов А.Ю. Реликтовые особен-
ности этнокультуры крымских караимов // Крымские ка-
римы: Историческая территория. Этнокультура.– Симферо-
поль: Доля, 2005.– С. 104.
24Сявавко Є.I. Сiмейна обрядовiсть...– С. 76.
25Архiв IН НАНУ.– Од. зб. 344; Там само.–
Од. зб. 350; Там само.– Од. зб. 350 а; Там само.–
702 5-6’2009 Народознавчi Зошити
коли вiдпав пупчик, його ховали, а згодом давали
дитинi розв’язати, переважно у сiм рокiв: “щоб
розум розв’язався”, “щоб руки розв’язалися” та
iнше. У караїмiв: “Мама зберiгала у минулому
висушену пуповину i пасмо волосся новонародже-
ного як оберег, зашивала їх у невеликий шкiря-
ний або полотняний мiшечок i носила при собi
або зберiгала вдома, вважаючи, що це оберiгає
дитину вiд неприємностей”26.
В українцiв жiнки, якi приходили провiдати по-
родiллю, приносили продукти (пироги, сир, мо-
лочну кашу, зерно, яйця), а у серед. ХХ ст. пе-
люшки, хлiб, цукор. У кримських татар “на дру-
гий день пiсля пологiв до молодої матерi при-
ходили родичi й сусiди i обдаровували немовля
грошима на щастя. Кожна гостя декiлька хвилин
крутила над його головою монетою, а потiм ки-
дала її у склянку, яка стояла поруч, (...) цi грошi
забирала собi баба-повитуха”27. У гуцулiв, якщо
пiд час купелi немовляти хтось чужий випадково
заходив до хати, то обов’язково кидав копiйки на
щастя28, у кiн. ХIХ – у першiй пол. ХХ ст. на
провiдування нiхто не приносив грошi, як спосте-
рiгаємо тепер, бо звичай провiдування породiллi
жiнками-родичками та подругами був покликаний
виявляти повагу, допомогу, а також визнання i
входження породiллi до гурту жiнок-матерiв.
Варто пiдкреслити, що спiльною для українцiв
i тюркських народiв Криму була вiра у вразли-
вiсть породiллi та немовляти щодо впливу злих
сил, зокрема, вiрування у “вроки” (порчу), якi
лiкують iдентично: виливають на воску або вичи-
туванням рiзних замовлянь, виконанням магiчних
дiй (у кримчакiв iз застосуванням семи ключiв
та води iз семи колодязiв). Українцi Карпат при
таких магiчних практиках обов’язково застосову-
ють свячену воду, “непочату воду”, свячене зiлля.
А металевi предмети, якi перейшли через вогонь,
тобто мають високий семiотичний статус, теж ду-
же широко використовують, зокрема, кладуть у
колиску немовляти, коло породiллi (нiж, ножицi,
замок). Крiм особистих оберегiв з металу, часто
застосовують свячене зiлля, часник, який клали
коло дитини у колиску; пришивали у вiнок моло-
Од. зб. 427.
26Полканов Ю.А., Полканов А.Ю. Реликтовые особен-
ности...– С. 104.
27Ростовцева Л.И. Крымские татары. Семейные обря-
ды...– С. 301.
28Гвоздевич С. Локальнi особливостi...– С. 178.
дої. Коли кума несла дитя до хресту, то клала у
пазуху часник i окраєць хлiба, якi пiсля ритуа-
лу клала коло немовляти. Так само бачимо, серед
тих продуктiв, якi приносили жiнки, коли провi-
дували породiллю: сир, молоко, яйця або яєшня.
На хрестинах обов’зково подавали кашу (молочну
або з маслом), як символ багатства та родючостi.
Але чому приносили яйця чи яєшню “на родини”
не тлумачили. Але цiкаво, що у кримських на-
родiв новонародженому дарували яйце, жовтком
якого мили йому голову пiд час першої купелi. А
у день народження також є звичай дарувати уро-
динниковi варене яйце, половину вiн з’їсть сам, а
половину дiлять мiж iншими дiтьми i тягнуть за
вуха, щоб рiс великий.
Отож, можемо констатувати, що на даному
етапi розробки порiвняльного вивчення родильної
обрядовостi карпатських українцiв та тюркiв Кри-
му, нам вдалося зафiксувати аналогiчнi струк-
турнi елементи свiтоглядних установок комплек-
су вiрувань, звичаїв, ритуалiв що супроводжують
увесь цикл народження дитини, як: спецiальний
статус вагiтної жiнки, регламентованiсть та об-
меженiсть її дiй до i певний час пiсля пологiв,
релiгiйно-моральний (часто навiть фiлософсько-
етичний) контекст усього масиву обрядовостi, ак-
тивна участь сiм’ї, родини, громади, окремих осiб
в усiх актах, що супроводжують появу на свiт но-
вонародженого. Тобто маємо пiдстави стверджу-
вати, що семантико-семiотичне прочитання зафiк-
сованого у ХIХ-ХХ ст. корпусу родильної обря-
довостi засвiдчує його давнiсть i, часто, архаїч-
нiсть – тобто дохристиянське i доiсламське (“по-
ганське”) походження та, вiдповiдно, говорить
про спiльну свiтоглядну базу (насамперед у взає-
минах людини iз навколишнiм свiтом та людьми)
полiтеїстичних iсторичних етносiв. З iншого бо-
ку маємо фактичнi розбiжностi, що притаманнi
народам рiзних як господарсько-економiчних, так
i, насамперед, мовно-культурних кiл, котрi ма-
ють нас цiкавити з огляду на порiвняльнi студiї
iншого характеру: крiзь призму не структурно-
порiвняльного, а семантико-генетичного пiдходу
у вивченнi родильної обрядовостi тюркських на-
родiв України та самих українцiв – який лише
у поєднаннi iз першим дасть можливiсть пев-
ної реконструкцiї традицiйної культури, для ре-
алiзацiї чого у майбутньому варто розширити
лiтературно-джерельну базу i об’єктну специфiку
дослiдження.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-77466 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1028-5091 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-30T10:57:59Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Інститут народознавства НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Гвоздевич, С. 2015-03-01T09:08:39Z 2015-03-01T09:08:39Z 2009 Українцi Карпат i тюркськi народи Криму: порiвняльний аналiз родильної обрядовостi / С. Гвоздевич // Народознавчі зошити. — 2009. — № 5-6 (89-90). — С. 699-702. — Бібліогр.: 28 назв. — укp. 1028-5091 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77466 uk Інститут народознавства НАН України Народознавчі зошити Статті Українцi Карпат i тюркськi народи Криму: порiвняльний аналiз родильної обрядовостi The Ukrainians of Carpathian Land and Turk Peoples of Crimea: A Comparative Analysis of Confinement Ceremonials Article published earlier |
| spellingShingle | Українцi Карпат i тюркськi народи Криму: порiвняльний аналiз родильної обрядовостi Гвоздевич, С. Статті |
| title | Українцi Карпат i тюркськi народи Криму: порiвняльний аналiз родильної обрядовостi |
| title_alt | The Ukrainians of Carpathian Land and Turk Peoples of Crimea: A Comparative Analysis of Confinement Ceremonials |
| title_full | Українцi Карпат i тюркськi народи Криму: порiвняльний аналiз родильної обрядовостi |
| title_fullStr | Українцi Карпат i тюркськi народи Криму: порiвняльний аналiз родильної обрядовостi |
| title_full_unstemmed | Українцi Карпат i тюркськi народи Криму: порiвняльний аналiз родильної обрядовостi |
| title_short | Українцi Карпат i тюркськi народи Криму: порiвняльний аналiз родильної обрядовостi |
| title_sort | українцi карпат i тюркськi народи криму: порiвняльний аналiз родильної обрядовостi |
| topic | Статті |
| topic_facet | Статті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77466 |
| work_keys_str_mv | AT gvozdevičs ukraíncikarpatitûrksʹkinarodikrimuporivnâlʹniianalizrodilʹnoíobrâdovosti AT gvozdevičs theukrainiansofcarpathianlandandturkpeoplesofcrimeaacomparativeanalysisofconfinementceremonials |