Несхитнiсть в життi i науцi
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Народознавчі зошити |
|---|---|
| Datum: | 2010 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут народознавства НАН України
2010
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77537 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Несхитнiсть в життi i науцi / С. Павлюк // Народознавчі зошити. — 2010. — № 1-2 (91-92). — С. 2-8. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-77537 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Павлюк, С. 2015-03-01T17:02:38Z 2015-03-01T17:02:38Z 2010 Несхитнiсть в життi i науцi / С. Павлюк // Народознавчі зошити. — 2010. — № 1-2 (91-92). — С. 2-8. — укp. 1028-5091 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77537 uk Інститут народознавства НАН України Народознавчі зошити Ювілеї Несхитнiсть в життi i науцi On Steadfastness in Life ande Science Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Несхитнiсть в життi i науцi |
| spellingShingle |
Несхитнiсть в життi i науцi Павлюк, С. Ювілеї |
| title_short |
Несхитнiсть в життi i науцi |
| title_full |
Несхитнiсть в життi i науцi |
| title_fullStr |
Несхитнiсть в життi i науцi |
| title_full_unstemmed |
Несхитнiсть в життi i науцi |
| title_sort |
несхитнiсть в життi i науцi |
| author |
Павлюк, С. |
| author_facet |
Павлюк, С. |
| topic |
Ювілеї |
| topic_facet |
Ювілеї |
| publishDate |
2010 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Народознавчі зошити |
| publisher |
Інститут народознавства НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
On Steadfastness in Life ande Science |
| issn |
1028-5091 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77537 |
| citation_txt |
Несхитнiсть в життi i науцi / С. Павлюк // Народознавчі зошити. — 2010. — № 1-2 (91-92). — С. 2-8. — укp. |
| work_keys_str_mv |
AT pavlûks neshitnistʹvžittiinauci AT pavlûks onsteadfastnessinlifeandescience |
| first_indexed |
2025-11-26T01:42:30Z |
| last_indexed |
2025-11-26T01:42:30Z |
| _version_ |
1850601917762240512 |
| fulltext |
2 1-2’2010 Народознавчi Зошити
Ювiлеї
Степан ПАВЛЮК
НЕСХИТНIСТЬ В ЖИТТI I НАУЦI
Steran PAVLUK. On Steadfastness in Life ande
Science.
В українському середовищi одвiку шанувались
мудрiсть i принциповiсть. Старiйшинами ставали
не жорстокi, бездушнi i бездумнi особи, а одно-
сельцi з виваженим поглядом, сутнiсною оцiнкою
тої чи iншої подiї, рiшучою поведiнкою, грома-
дянською вiдвагою. Виписаний Iваном Франком
образ Захара Беркута став знаковим з реального
життя бойка-верховинця. Непоступливiсть в обе-
рiганнi найцiннiшого – батькiвської землi i влас-
ної свободи, – властиве було завжди горянино-
вi. А ще побутував культ працi – всього можна
досягти невтомною, наполегливою дiяльнiстю на
будь-якому поприщi: господарському, суспiльно-
му, громадському чи культурному. Пiснi карпат-
ськi ґрунти колосилися збiжжям, на гiрських лу-
ках доглядали худiбку, випасали спритних коней,
рунистих овець; умiлi руки зводили неповторнi у
своїй красi храми, а сiльськi громади вiдстоюва-
ли вiками набутi традицiї, змушували вiдступати
напасникiв, надовго затамовуючи непокору оку-
пантовi, щоб врештi спробувати визволитись.
Розмiрковуючи про творчий спадок тiєї чи iн-
шої особи, не кожна з них викликає асоцiацiю на-
цiональної масштабностi. Коли вона глибоко за-
нурюється лише у специфiку свого талану i до-
сягається його реалiзацiї, а на суспiльнi проце-
си, якi зорiєнтованi на нацiональне визволення i
збереження iсторичної пам’ятi твого народу лише
спiвчутливо споглядає за згасанням i знищенням
чужинцями спадку твоїх батькiв, то її життя упо-
дiбнюється працi недбайливого хлiбороба, в якого
спалахнуло завзяття засiяти зелом лан, а щоб йо-
го виростити i мати згаданий успiх, забракло i
натхнення, i розумiння своєї сутi. Багатьом бра-
кувало усвiдомлення необхiдностi своєї активної
участi, ба бiльше – розумiння правильностi по-
лiтичної дiї задля суспiльного поступу. Родина
Романа Кирчiва, як i сам вчений, нiколи не стоя-
ла на узбiччi нацiональних справ – завжди в гущi
громадських подiй. Активна громадянська пози-
цiя вивела її у незаперечнi регiональнi лiдери, без
участi якої не вiдбувались вагомi суспiльнi про-
грами задля мобiлiзацiї нацiонального духу для
грядущих Великих Перемог. Вiдважнiсть, вдум-
ливiсть, виваженiсть, неабияка працьовитiсть ста-
ли в основi життєвого кредо сьогоднiшнього ювi-
ляра Романа Кирчiва, вiдомого українського вче-
ного, подвижника сучасних iсторичних подiй на
осягнення нацiональної незалежностi й утверд-
ження української державностi.
Немає сумнiву, що давня бойкiвська родина
Кирчiвих, корiння якої, можливо, сягає боярських
родин Галицько-Волинської держави, оселившись
у дивовижному гiрському куточку серед розло-
гої долини р. Стрий, була носiєм традицiйного
життєвого набутку мiсцевої людностi, з неподат-
ливим характером, особистою гiднiстю i гордiстю
за свiй край. Франкiв образ Захара Беркута жив
у кожному горяниновi.
Панорама селища Корчин.
14 квiтня 1930 р. у молодої бойкiвської па-
ри Федора i Стефанiї Кирчiвих народився пер-
вiсток, якого назвали Романом. Як старшому iз
п’ятьох дiтей, Романовi перепало засвоїти усi до-
машнi справи i бути потрiбним батьковi при рiз-
них господарських роботах, з яких жила сiм’я.
Пожиток у хатi забезпечувався важкою повсяк-
СТЕПАН ПАВЛЮК. Несхитнiсть в життi i науцi. 3
денною працею селянських рук. Заодно та пра-
ця, оритуалiзована, наповнена своєрiднiстю об-
рядодiйств, виконувала мiсiю збереження народ-
ної традицiйностi i засвоєння її наступними по-
колiннями, як жива канва з минулого у майбутнє.
Безпосереднє опанування мiсцевими фольклорно-
етнографiчними багатствами знадобиться Кирчi-
ву не тiльки в аспектi носiя етнографiчної тради-
цiйностi своїм дiтям, але й як поважному вчено-
му для її аналiзу у контекстi загальнонародного
культурного розвитку.
Своєрiдним феноменом нацiонального самозбе-
реження можна вважати наявнiсть у кожному
українському селi своєї “мiкроелiти”, яка стано-
вила стабiльне нацiональне свiдоме середовище.
Родина Кирчiвих вiдносилась до великих енту-
зiастiв, активiстiв громадсько-культурного жит-
тя села Корчина й околичних сiл. Священик
Богдар i вчитель Павло Кирчiви – письмен-
ники i громадсько-культурнi дiячi, заснували у
1882 р. першу на Сколiвщинi читальню “Просвi-
ти”, приятелювали з Iваном Франком. Гостюван-
ня Франка у хатi прадiда Романа Кирчiва ста-
не родинною легендою. Батько Романа продов-
жуватиме постiйно пiдтримувати високий настрiй
односельцiв.
Нелегко далася шкiльна освiта юнака. Йому
довелося зазнати нестерпного щодо українцiв, i
зокрема до себе, ставлення рiзних окупацiйних
режимiв, яких на його долю випало аж три: поль-
ський, нiмецький та росiйський. Почалося на-
вчання у початковiй школi с. Корчина у 1936 р.
i було продовжене у семилiтнiй школi с. Верхнє
Синьовидне, а далi, у 1943 р., – студiї у 3 кла-
сi Стрийської гiмназiї. Навчання було перерване
з огляду фронтових операцiй напровеснi 1944 р.
Тiльки у 1947 р. вдалося закiнчити 10 клас Верх-
ньосиньовидненської школи.
Особливо дошкульними були роки iнститутсь-
ких студiй, становлення в час радянського режи-
му. Переслiдування i провокацiї стали буденними
у студентському життi нацiонально зорiєнтовано-
го юнака. У 1949 р. його вiдрахували з навчан-
ня у Дрогобицькому учительському iнститутi з
мовно-лiтературного факультету, куди вступив у
1948 р. Приводом для звiльнення стало вiдвiдан-
ня Тарасової могили на Чернечiй горi. У 1952 р.
з третього курсу Львiвського педiнституту зно-
ву буде вiдлучено вiд навчання наполегливого
Романа. I тiльки смерть “проклятого торквема-
ди” (з вiрша Д.Павличка про Сталiна) дозволила
поновитись i закiнчити навчання у Львiвському
педiнститутi.
Очевидно, що таке суспiльне поневiряння та
iдеологiчне переслiдування утверджувало у мо-
лодого Романа Кирчiва протидiю, протест про-
ти колонiального стану українського народу.
Повстансько-визвольний рух не привiв до пе-
ремоги у змаганнях за Соборну Державу. Не-
достатнiми були iдеологiчна, психологiчна база,
органiзацiйнi заходи для успiшних наслiдкiв мi-
лiтарних зусиль. Свiдомiй галицькiй iнтелiген-
цiї випало нелегке завдання – iнтелектуальни-
ми аспiрацiями затримати процес денацiоналiза-
цiї, фактично русифiкацiї.
Талановитий юнак покидає освiтянську ни-
ву (був завучем Батятицької середньої школи
Кам’янсько-Буського р-ну) i в 1954 р. вступає
в аспiрантуру при кафедрi української лiтератури
Львiвського педiнституту та захищає кандидатсь-
ку дисертацiю “Комедiї Iвана Франка” у 1960 р.
Ще до захисту, у 1958 р., переходить на посаду
молодшого наукового спiвробiтника вiддiлу лiте-
ратури Iнституту суспiльних наук Академiї наук
України.
Середовище, в яке вiн потрапив, було високоiн-
телектуальним, патрiотичним i шляхетним. Керiв-
ник вiддiлу лiтератури Степан Щурат був втiлен-
ням найвищих людських чеснот. До творчої працi
у вiддiлi були залученi Григорiй Нудьга, Марiя
Деркач, Марiя Вальо, Степан Трофимук та iншi
науковцi. Молодий вчений наполегливо розглядає
проблему українсько-польських взаємин в добу
романтизму, коли частина польської iнтелiгенцiї,
захопившись романтичними iдеями на хвилi гу-
манiстичного настрою, спричинилася до пiзнан-
ня народних традицiй, старовинного селянського
побуту. На цю тему з’являються одна за одною
монографiчнi дослiдження, зокрема “Українiка в
польських альманахах доби романтизму” (1965),
“Український фольклор у польськiй лiтературi”
(1971), “У творчiй спiвдружностi” (1971), ан-
4 1-2’2010 Народознавчi Зошити
тологiя “Українською музою натхненнi (польськi
поети, якi писали українською мовою)” (1971) та
iншi.
Налагоджене творче життя в Iнститутi, органi-
зоване винятково ерудованою особою, блискучим
iсториком, директором академiком Iваном Кри-
п’якевичем, гальмується доносами й iнтрижками
науково бездарних осiб. Iнститут зазнав погрому
– велике число науковцiв звiльнено, у тому числi
i Кирчiва, а незабаром лiквiдують i вiддiл лiтера-
тури як структурний пiдроздiл.
Особлива творча сторiнка у життi Кирчiва
припала на тривалий перiод його працi в Му-
зеї етнографiї (нинi – Iнститут народознавства
НАН України), де ювiляр працює i сьогоднi.
Можна тiльки дивуватися стрiмкiй теоретично-
методичнiй трансформацiї вченого – вiд засад
аналiзу, лiтературно-фольклорного процесу до ме-
тодик оцiнки етнографiчних явищ. Такий перехiд
могла здiйснити особа високо ерудована, науково
органiзована, етично вiдповiдальна за свою твор-
чiсть. Роман Кирчiв таким є i нинi у свої 80
– безкомпромiсний у наукових завданнях на-
цiональної iсторiї, оптимiст (не без тривоги) у
завтрашнiй розбудовi України.
Якось в одному з бiографiчних матерiалiв уче-
ний пiдкреслить: “Я повинен був переквалiфiку-
ватися на етнографа, на що пiшов i час, i не-
малi зусилля. Не жалую, бо нова сфера студiй
дала менi багато для глибшого осмислення всього
комплексу традицiйної народної культури, в тому
числi i фольклору, а також лiтератури.”
Дебютував Р.Кирчiв у iпостасi вченого-
етнографа талановитою книгою “Етнографiчне
дослiдження Бойкiвщини” (1978). А далi цiла
низка науково вартiсних праць; як роздiли ко-
лективних монографiй (“Бойкiвщина”, “Гуцуль-
щина”, “Полiсся”) та iншi, так i науковi проб-
лемнi статтi.
Глибоко обiзнаний з суспiльно-полiтичним,
освiтньо-культурним життям Галичини XIX ст.,
Роман Кирчiв задумав написати фундаментальну
працю про феноменальне явище в Галичинi цього
перiоду, яким була дiяльнiсть “Руської трiйцi”. I
в 1990 р. побачила свiт наступна монографiя вче-
ного “Етнографiчно-фольклористична дiяльнiсть
“Руської трiйцi”. А через два роки опублiкова-
на пiдготовлена i науково опрацьована Кирчiвим
визначна пам’ятка української етнографiї i фольк-
лористики – “Руське весiлля” Й.Лозинського, за-
писаного ще в 1835 роцi.
Уже будучи визначним вченим-етнографом,
Кирчiв продовжує працю над питаннями
українсько-польських лiтературних взаємин, на-
слiдком чого стає докторська дисертацiя “Україн-
ський фольклор у польськiй лiтературi епохи ро-
мантизму”, яку захистив у 1980 р.
Роман Кирчiв серед спiвробiтникiв Iнституту.
Чимало творчих зусиль вкладено у налагод-
ження активного наукового життя вiддiлу етно-
графiї, завiдувачем якого його було призначено у
1981 р. Керiвництво колективом авторiв i науко-
ве редагування чисельних колективних моногра-
фiй займало багато часу. Не шкодував себе про-
фесор Кирчiв (професорство отримав у 1994 р.) у
пiдготовцi молодої генерацiї вчених. З його легкої
руки як наукового керiвника захистило дисертацiї
16 молодих людей.
Як у вiддiлi етнографiї, так i у вiддiлi фолькло-
ристики була розпрацьована програма дослiджен-
ня української фольклорної традицiї, зокрема ще
мало пiзнаного фольклору XX ст., який “ви-
ражає тяглiсть народної творчої традицiї, пред-
ставляє, – на думку вченого, – її нову верству
iз властивими їй структурними й змiстово-есте-
тичними модифiкацiями та характерними рисами
новотворення”.
Пiд керiвництвом i за участю Р.Кирчiва про-
ведено бiльше пiвтора десятка комплексних нау-
кових експедицiй, якi принесли великий i надзви-
СТЕПАН ПАВЛЮК. Несхитнiсть в життi i науцi. 5
Учасники Мiжнародного симпозiуму, присвяченого 160-рiччю вiд дня народження Ю.Словацького в Тернополi
8 жовтня 1962 р., Р.Кирчiв – третiй справа, третьому рядi.
Всесоюзна наукова конференцiя, Р.Кирчiв стоїть 4-й злiва, у центрi сидить вiдомий росiйський фольклорист Вiра
Соколова. Йошкар-Ола 22.X.1986, фольклористична секцiя.
6 1-2’2010 Народознавчi Зошити
чайно цiнний етнографiчний та фольклористич-
ний матерiал з рiзних мiсцевостей України, особ-
ливо Карпат, Прикарпаття i Полiсся. Данi цьо-
го матерiалу збагачують наукову основу сучасних
народознавчих праць, а також зберiгають непе-
рехiдну першоджерельну вартiсть для майбутнiх
дослiджень.
Наполегливою i послiдовною була i залишаєть-
ся праця професора на нивi вiдродження наукової
слави НТШ – як члена Президiї i голови секцiї
етнографiї та фольклористики, за участю якого
секцiя пiдготувала два томи праць. А ще пра-
ця на виконання програми у рамках Мiжнародної
Комiсiї з вивчення культури i побуту населення
Карпат i Балкан (МКККБ) – як член Секре-
тарiату та спiвавтор синтези про “збiйницький”
фольклор. Ученим-учасникам МКККБ десяти
країн Європи iз Кирчiвим працювати легко, – бо
вимогливо i вiдповiдально. Значнi творчi заслу-
ги привернули увагу Президiї Академiї наук Ви-
щої школи, яка обрала професора Кирчiва своїм
академiком.
У своїй невтомнiй, системнiй науковiй працi
вчений почувався щасливим, адже кожна роз-
вiдка стосувалася iсторiї, культури, традицiйно-
го буття, усної пам’ятi українцiв. Заслуговує на
увагу цiлiсний дослiдницький пласт, який стосу-
ється творчих бiографiй багатьох постатей укра-
їнської iсторiї, культури, науки, серед яких Iван
Франко, Володимир Гнатюк, Iван Огiєнко, Iван
Вагилевич, Якiв Головацький, Василь Щурат та
багато iнших.
Участь Романа Кирчiва у багатьох мiжнарод-
них симпозiумах, численних наукових конферен-
цiях очiкувалась з великим iнтересом, оскiльки
вчений завжди висловлював цiкаву i суттєву не-
вiдому чи маловiдому наукову сентенцiю, яка сто-
сувалася рiзних iсторично-полiтичних епох. Вiн
дорожив i дорожить iсторичною правдою.
Значимий творчий доробок вченого засвiдчує
мiсце Романа Кирчiва, доктора фiлологiчних на-
ук, академiка академiї “Вищої Школи”, дiйсного
члена Наукового товариства iм. Шевченка, заслу-
женого дiяча науки i технiки України серед про-
вiдних вчених сучасної України. Яскравою iлюс-
трацiєю творчих сил вченого постає вихiд у свiт
за останнi декiлька рокiв двох монографiй, одна з
яких стосується досi невивченого явища – народ-
ного анекдоту “Етюди до студiй над українським
народним анекдотом”.
У цiлiснiй системi етнiчного самозбережен-
ня засобами глибокого етнокультурного духов-
ного закорiнення традицiйної культури у спосiб
життя, анекдот вiдiграв збадьорюючу мобiлiза-
цiйну мiсiю всенародного полiтичного спротиву
на колонiальне поневолення сусiднiми держава-
ми, а особливо Росiєю, яка агресивно намагалася
реалiзувати найбiльш цинiчну полiтичну програ-
му на денацiоналiзацiю українцiв. Сюжетна ос-
нова, яка складалася з наративу сiмейного i гро-
мадського буття i носила колорит добродушно-
го гумору та iронiї, змiнювала свiй вектор на
соцiально-полiтичний змiст глуму, осуду i нас-
мiшки на росiйсько-комунiстичний лад.
Цей унiкальний фольклорний жанр малої фор-
ми народних оповiдань з коротким, але гострим
i драматичним сюжетом недостатньо вивчався в
українськiй фольклористицi, а особливо анекдот
московсько-комунiстичної доби. Вiдомий вчений
фольклорист, етнограф, лiтературознавець Роман
Кирчiв успiшно заповнив цю прогалину в укра-
їнськiй фольклористицi, пiдготувавши серйозну
наукову працю, запропонувавши сучасний теоре-
тичний пiдхiд та методологiю у з’ясуваннi соцi-
альної, суспiльної, iдеологiчної природи українсь-
кого народного анекдоту.
Монографiя професора Кирчiва дає зрозумi-
ти всю сюжетну повноту народного оповiдання у
системi традицiйно-побутової культури українцiв
з його тематичним спектром, смiховою палiтрою,
стереотипом побутування тощо; звертає увагу на
широку смислову палiтру, яка охоплює усю сфе-
ру суспiльного буття i особливо гостро, почасти i
безкомпромiсно звучить у полiтичнiй тематицi.
Жорстока кадебiстська система навела страх
помiж людьми у поширеннi правди про суспi-
льнi репресiї московського режиму, та у спробi
зупинити розповсюдження полiтичного анекдоту
виявилась безсилою. Таке враження, що чим вiд-
вертiша критика комунiстичної системи була за-
кладена у сюжетi народного оповiдання, перека-
завши його, тим яскравiше поставала впевненiсть
СТЕПАН ПАВЛЮК. Несхитнiсть в життi i науцi. 7
Р.Кирчiв, С.Павлюк, В.Откович на могилi С.Петлюри в Парижi, лютий 1993 р.
Урочисте святкування 80-рiччя Р.Кирчiва. Iнститут народознавства НАН України, квiтень 2010 р.
8 1-2’2010 Народознавчi Зошити
i надiя на її неодмiнну кончину. Типовий приклад
цiєї вiри хоч би у цьому анекдотi. Сталiн розпи-
тує ворожку про час своєї смертi, на що вона
вiдповiдає:
– Помрете перед великим святом...
– Чому перед святом, дивується Сталiн?
– Бо ваша смерть, як i всiх iнших комунiстич-
них правителiв, буде великим святом для народу.
Учений, розмiрковуючи про складнощi станов-
лення нацiональної держави i реакцiю народу, ви-
словлену в анекдотах, запитує: “...Чому самос-
тiйна Україна не тiльки не розвивається, а зане-
падає, руйнується; чому допущено до керiвниц-
тва ворожi їй сили, своєкорисливi, грабiжниць-
кi клани: чому тi, що декларують себе нацiонал-
патрiотами i на кого найбiльшою мiрою покла-
далися загальнi надiї, сваряться i чубляться мiж
собою та виявляють дивовижну бездарнiсть i не-
спроможнiсть на рiзних дiлянках утвердження,
керiвництва i розбудови держави?”.
Новий успiх, нове творче досягнення – черго-
ва книга Романа Кирчiва “Двадцяте столiття в
українському фольклорi”.
Дуже iстотним є те, що своєю працею вче-
ний певною мiрою продовжив дослiдницький дис-
курс своїх попередникiв стосовно рецепцiї iс-
торичної дiйсностi в українському фольклорi,
зокрема вiдомi студiї на цю тему М.Костома-
рова, В.Антоновича, М.Драгоманова, I.Франка,
М.Грушевського, i на матерiалi новiтньої доби
показав традицiйну тяглiсть i новi якостi проце-
су трансформацiї в художнiй свiдомостi народу
подiй i явищ свого часу. Важливо, що при цьо-
му розкривається перспективний ресурс теми для
наступних студiй, вказуються питання, аспекти,
iдеї, якi потребують окремого дослiдження, до-
даткового пошуку, аналiтичного розпрацювання
й поглибленого осмислення.
Унiкальний дослiдницький досвiд ученого в
сферi багатьох наук окрiм фольклористики, зок-
рема студiї в царинi лiтературознавства, етнологiї,
проявився у суттєвому поглибленнi теоретичного
проникнення у незбагненний процес усної народ-
ної творчостi, її iсторичної дiахронної трансмiсiї
i соцiально-культурної трансформацiї i просторо-
вого поширення. Почуттєвий iмператив, як до-
мiнуючий у фольклоризацiї життєво вагомих по-
дiй i вчинкiв, на думку дослiдника, розкриває
ступiнь етнiчного самоусвiдомлення, ототожнен-
ня себе як невiддiльної частки iсторичної пам’ятi
українського народу. Народне оспiвування iсто-
ричного поступу, героїзацiя визвольного шляху
– найщирiша форма спiвпереживання своєї до-
лi, а заодно духовної нескоренностi, що проник-
ливе розглядається у ще однiй достойнiй працi
Романа Кирчiва, зокрема, коли йдеться про ге-
роїку повстанських змагань за Волю України, її
Соборнiсть.
Роман Кирчiв у пропонованiй працi подав цi-
лiсну програму наукового осягнення феномену
народної словесної творчостi українцiв, розкрив
можливi iсторично детермiнованi змiни сучасно-
го процесу фольклорного но-вотворення, показав
динамiку перенесення фольклорних традицiй iз
сiльського середовища у мiський масив тощо.
Степан Павлюк i Роман Кирчiв.
Синхронно з несхитнiстю, як засадничим жит-
тєвим принципом, у професора Кирчiва домiну-
вала шляхетнiсть, як громадянська i професiйна
вiдповiдальнiсть за свої дiї i вчинки, вiн праг-
нув i вiрив у соборнiсть української нацiї, а сьо-
годнi дбає про її державницьке утвердження на
основi iсторичної пам’ятi i величної культурно-
традицiйної спадщини.
|