Учений з почуттям сумлiнностi й порядностi
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Народознавчі зошити |
|---|---|
| Дата: | 2010 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут народознавства НАН України
2010
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77541 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Учений з почуттям сумлiнностi й порядностi / М. Чорнопиский // Народознавчі зошити. — 2010. — № 1-2 (91-92). — С. 38-40. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859481133165576192 |
|---|---|
| author | Чорнопиский, М. |
| author_facet | Чорнопиский, М. |
| citation_txt | Учений з почуттям сумлiнностi й порядностi / М. Чорнопиский // Народознавчі зошити. — 2010. — № 1-2 (91-92). — С. 38-40. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Народознавчі зошити |
| first_indexed | 2025-11-24T14:13:47Z |
| format | Article |
| fulltext |
38 1-2’2010 Народознавчi Зошити
Ювiлеї
Михайло ЧОРНОПИСКИЙ
УЧЕНИЙ З ПОЧУТТЯМ
СУМЛIННОСТI Й ПОРЯДНОСТI
Mykhailo CHORNOPYSKY. A Scientist with a
Trait of Diligence and Uprightness.
Здавалось би, на таких моральних катего-
рiях мала би ґрунтуватися життєва плятфор-
ма кожної людини, яка росла i формувалася у
вiльних умовах вiльного вiд гнiту суспiльства,
в якому як найвища цiннiсть шанується гiд-
нiсть людини. Романовi Кирчiву судилося при-
йти у цей свiт за обставин поневолення нашого
краю брутальним окупацiйним режимом польсь-
ких шовiнiстiв-великодержавникiв-українофобiв,
якi нiвечили почуття людської гiдности у дити-
ни з перших днiв за шкiльною партою. 1939 р.
дев’ятирiчний школяр побачив нового окупанта у
масцi “визволителя” – визволителя вiд усього ос-
вяченого не тiльки рiдною традицiйною духов-
нiстю – святково-обрядовою, родинно-звичаєвою,
нацiонально-патрiотичною, – а й матерiяльно-
майновою – позбавлення селянина-трудiвника вiд
святої земельки, коней, воза i плуга, клунi, ви-
возу “до бiлих ведмедiв” цiлих родин та поваль-
них арештiв найсвiдомiших українцiв... Жахiття
голодомору, Соловкiв та Сибiру: “поїдеш до бi-
лих ведмедiв”, – грозили кожному непокiрному
цi московськi “совiти”, а нагло втiкаючи вiд на-
ступу нових “визволителiв”, покинули в катiвнях
по всьому краю гори замордованих...
На очах одинадцятирiчного школяра стала-
ся змiна криваво-червоних на криваво-брунатних
окупантiв, якi ретельно виловлювали не тiльки
жидiв i циганiв для масового знищення, а й укра-
їнських патрiотiв для публiчної страти розстрiла-
ми та шибеницями у Дрогобичi, Станiславi (ни-
нi Iвано-Франкiвськ), Коломиї, Луцьку, Чортко-
вi та iнших мiстах. Окупанти у кривавому дво-
бої за свiтове панування спустошували Україну,
зусiбiч прагнули винищити нацiональних патрiо-
тiв. Юнак-гiмназист у Дрогобичi з бойкiвсько-
го села Корчин став свiдком формування могут-
нього українського народного опору всiм зайдам-
поневолювачам – опору, що тривав цiле воєнне i
пiслявоєнне десятилiття.
Московсько-бiльшовицька тиранiя, пiдбадьоре-
на перемогою над своїм суперником – нiмецьким
нацизмом, ще брутальнiше не лише фiзично, а
й морально-психологiчно вичавлювала з україн-
ця дух непокори, волелюбности i почуття нацiо-
нальної та людської гiдности: молодшим школя-
рам примусово зав’язували пiонерськi галстуки,
старших насильно тиснули в комсомол, а для до-
рослих мали окупанти цiлий букет засобiв для
насаджування свого хомута. Простiше було опи-
ратися простому робiтниковi – “вiд мене лопа-
ти чи молотка не вiдберуть”, – казав вiн, гiрше
було селяниновi-колгоспниковi, бо йому щовесни
за невиробленi трудоднi грозили обрiзати город
попiд самий порiг... Ще скрутнiше було освiче-
ному фахiвцевi, професiйна праця якого цiлком
залежала вiд волi шайки партiйних погоничiв: вiд
нього вимагали не тiльки смиренної покiрности,
МИХАЙЛО ЧОРНОПИСКИЙ. Учений з почуттям сумлiнностi й порядностi. 39
лояльности до режиму, а й засвiдчення прислу-
жувати йому – записатися в партiю, безумов-
но виконувати всi приписи ненависної влади, а
то й бути iнформатором (донощиком, сексотом)
тощо. Особливо дiставалося вiд партiйної шай-
ки iнтелiґентам-гуманiтарiям – науковцям, педа-
гогам, культосвiтнiм працiвникам – “бiйцям iде-
ологiчного фронту”, за визначенням московсь-
ких ординцiв. Роман Кирчiв пiсля здобуття фа-
ху учителя-українiста в Дрогобицькому педiн-
ститутi та отримання з протекцiї I.Крип’якевича
посади наукового працiвника в тодiшньому Iн-
ститутi суспiльних наук АН УРСР (тепер Iн-
ститут українознавства iм. Крип’якевича) потра-
пив саме до цiєї найбiльш пiдозрiлої в окупантiв
i найбiльш принижуваної категорiї українських
iнтелектуалiв.
Такий екскурс у минуле роблю тiльки задля ро-
зумiння нинiшнiм поколiнням молодої української
iнтелiґенцiї пережитого Ювiляром, а також зад-
ля осмислення власного сприймання його особи
вiд першого заочного знайомства з ним. А вiдбу-
лося це знайомство десь пiсля 1962 р. в Києвi,
коли я став аспiрантом професора Iвана Пiльгу-
ка на кафедрi української лiтератури у Київсько-
му педiнститутi iм. Горького (тепер Нацiональ-
ний педунiверситет iм. Драгоманова). Посеред-
никами почутого про Романа Кирчiва зi Львова
стали мої старшi вiком друзi ще з Чернiвецько-
го унiверситету, родом, як i Ювiляр, з Бойкiв-
щини та ще й його однолiтки – Михайло Па-
зяк (Царство Йому небесне) з Iлемнi та Михай-
ло Гуць (нинi професор Київського мiжнародно-
го унiверситету) з Iванiвки Рожнятiвського р-ну
Iвано-Франкiвської обл. Пазяк тодi закiнчив ас-
пiрантуру у Пiльгука, а Гуць уже був молодшим
науковим спiвробiтником в академiчному Iнсти-
тутi мистецтвознавства, фольклору та етнографiї
iм. М.Рильського.
Окупанти так нашпиговували у тi часи тай-
ними вивiдувачами кожен колектив, – та ще й
серед студентства Захiдної України! – що тiль-
ки, як кажуть, шостим чуттям можна було пiз-
нати надiйного товариша, i то в тривалому ча-
сi студентського гуртожитку. Менi й досi дивно,
як ми ввiйшли в довiру один до одного, так що
старшим товаришам з Бойкiвщини я таємно да-
вав читати забороненi книжки мого найстаршого
брата Iвана, довоєнного гiмназиста в Городенцi,
а тодi в’язня в таборi Уралу. Це зокрема бу-
ли iсторiї українського письменства С.Єфремова,
О.Барвiнського. За читання такої лiтератури тодi
щонайменше виганяли з унiверситету з наступ-
ними наслiдками полiтичного стеження. Мабуть,
важливим для такого зближення було й те, що
Михайла Гуця, як i мого краянина Богдана Гулу,
ще в школi не вписали у комсомол, бо, скажiмо,
мене, як i деяких моїх однокласникiв, класний ке-
рiвник у школi самовiльно вписував у цей “резерв
партiї”, аби вiдзвiтувати про свою “виховну” ро-
боту. Тi, кому пощастило випасти з такого впису-
вання, ставали об’єктом цькування. Отож уже в
Києвi у своєму гуртi ми обмiрковували рiзнi пи-
тання полiтичного та культурного життя, – а була
то хвиля т. зв. хрущовської вiдлиги! – з’ясовува-
ли хто є хто серед українiстiв не тiльки Києва, а
й Львова, українiстiв старших i молодих. Ось з
тих розмов увiйшло у мою пам’ять й iм’я Рома-
на Кирчiва, Михайла Косiва, Степана Злупка та
iнших молодих науковцiв-львiв’ян.
Ближче знайомим iм’я Романа Кирчiва ста-
ло менi в 1964 р., коли на прохання науково-
го керiвника професора Iвана Пiльгука я вiдклав
свою дисертацiйну працю про творчiсть Володи-
мира Самiйленка, щоб прилучитися до спiвпра-
цi над антологiєю “Письменники Захiдної Укра-
їни 30–50-их рр. ХIХ ст.”. Кремлiвськi сталiнi-
сти саме тодi зупинили “вiдлигу”, їхнi iдеологi-
чнi цербери накинулися i на видавництво “Днi-
про”, де готувалася ця антологiя. Вони, як казав
заввiддiлом художньої лiтератури Микола Сидо-
ренко, противилися видавати твори “якихось там
попiв”, – треба було якомога швидше видання пу-
сти у свiт. Праця над антологiєю спонукала мене
глибше вивчити добу “будителiв галицького лю-
ду”, їхнi контакти зi слов’янським свiтом, сере-
довищем польської культури, а це вже була сфе-
ра наукових зацiкавлень Романа Федоровича. Не
випадково вiн став одним iз рецензентiв згаданої
антологiї.
Не знаючи ще особисто Ювiляра, з його праць
я вiдчув, що вiн, як i мої старшi приятелi-
бойкiвчани, людина порядна i щиро вiддана слу-
жити правдивiй українськiй науцi. Його духовне
єство формувала та ж реальнiсть, що й iнших
синiв Бойкiвщини. Про неї М.Пазяк згадував:
40 1-2’2010 Народознавчi Зошити
“...Гори мої гори, пишнi мої Горгани! Магуро,
Нягро, Стовбо, Аршице! Немов зараз стоїте ви у
мене перед очима. Скiльки-то далося вам набачи-
тися людського лиха, i горя, i кровi! Переходили
по вас монголи, i були тут страшнi та кривавi сiчi;
польськi, угорськi вiйська; билися по вас опришки
з шандарями, а все ж не бачили ви такого роз-
ливу кровi, як прийшлося вам побачити за мого
дитинства i юности. . . Коли б уся та кров пiд-
нялася на поверхню, то стали би ви червоними.
А за кожним вашим корчиком мусiла би бути
могила з березовим хрестом...”.
Безпосередньо звела нас до спiльної працi з
Ювiляром як Головою секцiї етнографiї i фольк-
лористики НТШ участь у травнi 1991 р. в орг-
комiтетi наукової конференцiї у Тернопiльсько-
му педiнститутi (тепер педагогiчному унiверсите-
тi iм. В.Гнатюка), присвяченiй 120-рiччю вiд дня
народження Володимира Гнатюка. На моїх плечах
лежало багато органiзацiйних обов’язкiв того за-
ходу, i я був щасливий вiд спiлкування з чолови-
ми керiвниками НТШ Олегом Романiвим, Оле-
гом Купчинським та Романом Кирчiвим. Саме
тодi струхлявiле ярмо комуно-бiльшовицьких ор-
динцiв розсипалося, активне, нацiонально свiдо-
ме студентство Тернополя згуртувалося в культу-
рологiчному товариствi “Вертеп”, розгортало свої
патрiотично-просвiтницькi акцiї по всiй Українi,
просило моєї iдейно-методичної опiки. Молодь
активно бралася за вивчення iсторiї нацiонально-
визвольної боротьби з окупантами, за пошук зни-
щених могил полеглих героїв, за запис фольк-
лорних творiв про них. I коли один з верте-
пiвцiв, мiй студент, Ростислав Крамар, зiбрав-
ши вiдповiдний матерiял на Захiдному Подiллi,
забажав виконати наукове дослiдження фолькло-
ру нацiонально-визвольної боротьби українсько-
го народу 1940–50 рр., я його без вагань ске-
рував пiд наукове керiвництво Романа Кирчi-
ва. У жовтнi 1996 р. у Київському унiверситетi
iм. Т.Шевченка Р.Крамар пiд науковим керiв-
ництвом Романа Федоровича успiшно захистив
першу в Українi дисертацiйну працю про безс-
мертний подвиг Української Повстанської Армiї.
Зайве нагадувати, що це була не тiльки неабияка
нова сторiнка у нашiй фольклористицi, а й грома-
дянська смiливiсть i мужнiсть ученого-керiвника
та його дисертанта, бо й сьогоднi антиукраїнськi
сили в Українi та поза її межами шалено лютують
вiд повернення до iсторичної правди про визволь-
нi змагання українцiв у ХХ ст.
З переїздом до Львова у 1995 р. i працею на
кафедрi української фольклористики iм. Ф.Ко-
лесси у Львiвському нацiональному унiверсите-
тi iм. I.Франка продовжилася моя якнайтiснiша
спiвпраця з Ювiляром на полi української фольк-
лористики: вiн в унiверситетi постiйно член спе-
цiялiзованої ученої ради для захисту кандидат-
ських i докторських дисертацiй, учасник науко-
вих семiнарiв на кафедрi, часто головує в дер-
жавнiй атестацiйнiй комiсiї вихованцiв кафедри.
Як спiвавтор вiн 69 статтями доклав найвагомiшу
частку до виданого в 2008 р. словника-довiдника
“Українська фольклористика”. У своїх статтях до-
вiдника Р.Кирчiв найповнiше висвiтлив етногра-
фiчний реґiоналiзм України, дав нове освiтлен-
ня важливих проблем фольклористичної жанроло-
гiї i методологiї, окремих фольклористичних на-
укових осередкiв та визначних пам’яток україн-
ської фольклористики. Ретельнiсть, сумлiннiсть,
пунктуальнiсть, принциповiсть – це головнi риси
Кирчiва-науковця, скромнiсть, поряднiсть, добро-
зичливiсть – це його людськi якости.
Уже 15 рокiв маю втiху безпосередньо спiвпра-
цювати з Романом Кирчiвим у Секцiї фолькло-
ристики та етнографiї НТШ, яку вiн очолює. Де-
кiлька рокiв тому вiн передав на мене головуван-
ня у фольклористичнiй Комiсiї цiєї Секцiї. Не-
легку фазу у своїй iсторiї переживає нинi НТШ
через матерiяльну скруту, повну байдужiсть вла-
ди до долi Товариства, яке принесло неоцiненну
користь для української науки. Сковує активнiсть
членiв Товариства перевантаженiсть на мiсцi
своєї фахової працi... Тому всi ми, члени То-
вариства, вiдчуваємо докiр сумлiння за неповно
i невчасно виконанi працi. Та в мобiлiзацiйно-
му напрямку особливу вагу мають такт i людсь-
кi якости керiвника Секцiї – нашого нинiшнього
Ювiляра, бо як не скрипить той вiз науки, а таки
не стоїть на мiсцi, i вже в редакцiйному проце-
сi готується черговий об’ємистий том “Записок”,
проводять свої засiдання Комiсiї. I все це знач-
ною мiрою завдяки Роману Федоровичу – ви-
значному Ученому i Людинi, якому щиро бажає-
мо ще багато лiт плiдної працi i доброго здоров’я.
З роси Вам i з води, дорогий наш Друже!
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-77541 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1028-5091 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-24T14:13:47Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Інститут народознавства НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Чорнопиский, М. 2015-03-01T17:09:35Z 2015-03-01T17:09:35Z 2010 Учений з почуттям сумлiнностi й порядностi / М. Чорнопиский // Народознавчі зошити. — 2010. — № 1-2 (91-92). — С. 38-40. — укp. 1028-5091 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77541 uk Інститут народознавства НАН України Народознавчі зошити Ювілеї Учений з почуттям сумлiнностi й порядностi A Scientist with a Trait of Diligence and Uprightness Article published earlier |
| spellingShingle | Учений з почуттям сумлiнностi й порядностi Чорнопиский, М. Ювілеї |
| title | Учений з почуттям сумлiнностi й порядностi |
| title_alt | A Scientist with a Trait of Diligence and Uprightness |
| title_full | Учений з почуттям сумлiнностi й порядностi |
| title_fullStr | Учений з почуттям сумлiнностi й порядностi |
| title_full_unstemmed | Учений з почуттям сумлiнностi й порядностi |
| title_short | Учений з почуттям сумлiнностi й порядностi |
| title_sort | учений з почуттям сумлiнностi й порядностi |
| topic | Ювілеї |
| topic_facet | Ювілеї |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77541 |
| work_keys_str_mv | AT čornopiskiim učeniizpočuttâmsumlinnostiiporâdnosti AT čornopiskiim ascientistwithatraitofdiligenceanduprightness |