Компетентний, принциповий, iнтелiгентний (слово про вченого)
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Народознавчі зошити |
|---|---|
| Datum: | 2010 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут народознавства НАН України
2010
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77545 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Компетентний, принциповий, iнтелiгентний (слово про вченого) / Є. Сявавко // Народознавчі зошити. — 2010. — № 1-2 (91-92). — С. 55-58. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859745665305804800 |
|---|---|
| author | Сявавко, Є. |
| author_facet | Сявавко, Є. |
| citation_txt | Компетентний, принциповий, iнтелiгентний (слово про вченого) / Є. Сявавко // Народознавчі зошити. — 2010. — № 1-2 (91-92). — С. 55-58. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Народознавчі зошити |
| first_indexed | 2025-12-01T21:26:00Z |
| format | Article |
| fulltext |
ЄВГЕНIЯ СЯВАВКО. Компетентний, принциповий, iнтелiгентний... 55
Ювiлеї
Євгенiя СЯВАВКО
КОМПЕТЕНТНИЙ, ПРИНЦИПОВИЙ,
IНТЕЛIГЕНТНИЙ
(СЛОВО ПРО ВЧЕНОГО)
Euhenia SYAVAVKO. Competent, Principled,
Intellectual (Word on a Scientist).
В наукових колах України та за її межами Ро-
ман Федорович Кирчiв вiдомий як авторитетний
фахiвець у галузi фольклористики, солiдний вче-
ний, принциповий i вимогливий як до iнших, так
i до себе. Це справжнiй захiдноукраїнський iн-
телiгент, що вийшов з народного середовища i
здобув науковi висоти завдяки своїй великiй пра-
цездатностi, наполегливостi й цiлеспрямованостi,
залишаючись скромною й делiкатною людиною.
В його публiчних, завжди доцiльних виступах чи
висловлюваннях, мiркуваннях анi нотки зверхно-
стi чи апломбу, навiть тодi, коли вiн звертається
до аудиторiї не надто поiнформованої в питан-
нях, яких вiн торкається. Вiн завжди i всiм дає
шанс пiднятись, наблизитись до вищого взiрця,
повiрити в можливiсть поступу в пiзнаннi нау-
кових iстин. Його толерантнiсть, однак, далека
вiд поблажливостi. На його поблажливiсть не мо-
же розраховувати нiхто з тих, хто став на стезю
науково-дослiдницької працi. Вiн твердо стоїть на
позицiї, що поблажливостi в науцi не мiсце. Од-
ним iз головних методiв Р.Ф.Кирчiва у скеруван-
нi початкуючого дослiдника на шлях становлення
як справжнього науковця, а не науковця ступенiв
i звань, є конструктивна критика.
Через таке “шлiфування” принциповою крити-
кою на початках своєї науково-дослiдницької ка-
р’єри довелось пройти i менi. На роботу в Музей
етнографiї та художнього промислу АН України я
прийшла пiсля закiнчення аспiрантури при кафед-
рi педагогiки Львiвського державного унiверсите-
ту iм. Iвана Франка. Дисертацiя на тему “Україн-
ська народна педагогiка в її iсторичному розвит-
ку” кафедрою офiцiйно була визнана як така, що
завершена. Хоча мiй науковий керiвник, доцент
Федiр Iванович Науменко, якому Марбургський
унiверситет (Нiмеччина) присвоїв звання почес-
ного професора, з властивою йому прямотою й
довiрливiстю сказав менi: “Ви ж самi розумiєте,
над дисертацiєю ще треба попрацювать”. Дiйсно,
з точки зору тогочасних наукових приписiв моя
робота формально вiдповiдала вимогам до дисер-
тацiй з педагогiки. Можливо, я незабаром i за-
хистила б її у такому виглядi. Але мого науково-
го керiвника, який наперекiр офiцiйним настано-
вам сам “копався в українському минулому” (за
що постiйно пiддавався гострiй критицi з боку
унiверситетської адмiнiстрацiї) i нацiлював на це
своїх дисертантiв, мабуть, не влаштовувала вiд-
носно мала частина глибинного українознавчого
матерiалу, який я не могла осягнути за три роки
навчання в аспiрантурi, перший з яких пiшов на
входження в тему та пiдготовку i здачу канди-
датських iспитiв. До того ж, тему дисертацiї вiд-
мовлялись сприймати в унiверситетi, пропонували
iншу, не затверджувала тему й координацiйна ра-
да в Києвi. I лише моє звернення до Мiнiстерст-
ва освiти з посиланням на Ф.I.Науменка, в якого
було алiбi – в молодi роки працював з Н.Круп-
ською i започаткував видання єдиного в СРСР
збiрника “А.С.Макаренко” (кафедрою було вида-
но 10 книг) вирiшило мою проблему: на другому
роцi навчання стацiонарної аспiрантури тема була
затверджена. Хоча часу для написання дисертацiї
лишалось обмаль (а ще ж двоє маленьких дiтей
на руках та чоловiк “гризе” науку, пробиваючи
головою мур, бо в його батька “погана” бiогра-
фiя), вона на час закiнчення аспiрантури була в
задовiльному станi як з точки зору педагогiчної
теорiї, так i практики. Фактичний матерiал теж
був достовiрним, адже все доступне з наших бiб-
лiотек, включаючи й бiблiотеку iм. В.Ленiна в
Москвi, де я працювала два тижнi з даної пробле-
ми, було введено в контекст дисертацiї. Були ви-
користанi й фольклорнi матерiали, поданi у збiр-
ках, що видавалися у той час. Але, звичайно,
розмаїття народнопедагогiчних знань українцiв,
тим бiльше з їх регiональними особливостями, в
56 1-2’2010 Народознавчi Зошити
дисертацiї не було представлене. Можливо, це й
мав на увазi мiй науковий керiвник, коли гово-
рив про потребу в доопрацюваннi моєї дисертацiї.
Сам вiн скерувати мене до потрiбних джерел не
мiг, до того ж невдовзi ослiп. I моя дисертацiя,
i я сама пiсля закiнчення аспiрантури лишились
у пiдвiшеному станi. Партбюро унiверситету (а
я була безпартiйною) не рекомендувало мене на
посаду асистента кафедри педагогiки нiбито тому,
що не було вакантних мiсць. Менi “нашкребли”
на кафедрi пiвставки, пообiцявши дати повну, як-
що буде звiльнена вакансiя. Проте минув семестр,
почався другий, а вакансiя не звiльнялася. По-
стало питання про моє працевлаштування поза
межами унiвеpситету.
Автор статтi з Р.Ф.Кирчiвим.
Розпочавши працювати над темою “Українсь-
ка народна педагогiка”, я передплатила журнал
“Народна Творчiсть та Етнографiя”. В кiнцi на-
вчання в аспiрантурi я насмiлилась надiслати до
нього статтю “Загадка як засiб розумового вихо-
вання дiтей”, яка була прийнята до друку, а зго-
дом опублiкована. На час закiнчення аспiрантури
у мене було 7 публiкацiй, восьма, вище названа,
подана до друку. З таким доробком я ступила на
порiг Музею етнографiї та художнього промислу
у березнi 1971 р. з намiром поглибити дисертацiю
переконливим фактичним матерiалом. На щастя,
я тут зустрiла Таїсу Олександрiвну Гонтар – мою
давню подругу по студентському гуртожитку, з
якою ми не бачилися кiлька лiт. Вона сказала, що
тут працює i що, здається, невдовзi має звiльня-
тися з роботи в Музеї науковець пенсiйного вiку
Л.Ф.Суха. Т.О.Гонтар порадила менi пiдiйти до
директора, щоб конкретнiше про все довiдатися.
Директор Юрiй Григорович Гошко прийняв ме-
не. Вислухав, сказав принести список публiкацiй,
iншi документи, хоча нiчого не пообiцяв. Коли
прийшла до нього вдруге, вiн, перечитуючи назви
публiкацiй, зупинив погляд на статтi про загад-
ку, надiслану в журнал “Народна Творчiсть та
Етнографiя”. Як сама наукова проблема “народна
педагогiка”, так i представленi назви публiкацiй,
мабуть, переконали Ю.Г.Гошка, що я в керованiй
ним установi опинилася невипадоково. У квiтнi
1971 р. я була зарахована на посаду молодшого
наукового спiвробiтника Музею.
Мiсяцi входження в атмосферу музейного жит-
тя, водiння екскурсiй (не менш нiж 3-4 за день),
участь в експедицiях, опрацювання зiбраних ма-
терiалiв. Так збiгло два роки. Написаний ще один
варiант дисертацiї з урахуванням наукової iнфор-
мацiї, отриманої за час роботи в Музеї. Кафедра
педагогiки Львiвського унiверситету рекоменду-
вала мою дисертацiю до захисту. Рекомендува-
ла її до захисту й кафедра педагогiки Київського
унiверситету iм. Т.Г.Шевченка, де я мала захи-
щатися. Та зволiкала з моїм захистом спецiалiзо-
вана Вчена рада, що на той час об’єднувала в собi
два науковi напрямки – iсторiю та педагогiку.
Зближався ювiлейний для Музею етнографiї та
художнього промислу 1974 рiк. Бажано було пiд-
готувати до видання викiнченi на той час роботи.
Серед них була i моя. У розмовi зi мною вчений
секретар Василь Петрович Васькiв запропонував
менi змiнити назву моєї роботи, яка звучала б:
“Українська етнопедагогiка в її iсторичному роз-
витку”. Пiд такою назвою вона цiлком вписува-
лася б у проблематику Музею етнографiї i можна
було сподiватися на її опублiкування. Я погодила-
ся з цiєю пропозицiєю, хоча менi довелося ще раз
доопрацювати її, дещо посиливши народознавчу
спрямованiсть роботи. У такому варiантi моя ро-
бота мала йти до друку. Потрiбно було приз-
начити офiцiйного рецензента з науковцiв Му-
зею, який мав би пiдтвердити потребу у виданнi
книжки.
Моїм рецензентом був призначений Р.Ф.Кир-
чiв. На той час вiн не так давно прийшов на
роботу до Музею етнографiї з Iнституту суспiль-
ЄВГЕНIЯ СЯВАВКО. Компетентний, принциповий, iнтелiгентний... 57
них наук. Був заглиблений в себе, тримався якось
осторонь вiд чоловiчого гурту, з яким я вже була
знайома. Говорили, що дуже серйозний, захопле-
ний наукою. Передавши йому примiрник рукопи-
су монографiї, з полегшенням зiтхнула. Була пев-
на, що все буде добре пiсля такої тривалої роботи
над нею. До того ж – дисертацiя рекомендована
до захисту. I раптом... Нiколи не забуду тiєї тяж-
кої, безсонної ночi, що наступила пiсля дня, коли
менi вручили висновки рецензента Романа Фе-
доровича Кирчiв про мою майбутню монографiю.
Пiсля короткого звичного схвалення роботи в цi-
лому i ствердження потреби в її опублiкуваннi –
два листки iз критикою i побажаннями.
Це тепер я розумiю, яке значення має кон-
структивна критика для становлення науков-
ця. Тодi ж це було для мене драмою. Ча-
су до подання монографiї у видавництво ли-
шалося обмаль, а лiтератури, вказаної в рецен-
зiї для опрацювання з метою вдосконалення по-
даної до друку працi, – цiлий список. Зде-
бiльшого це були статтi, надрукованi в науко-
вих журналах та збiрниках – “Киевская Ста-
рина”, “Матерiали до української етнологiї” –
“Записки наукового товариства iменi Шевчен-
ка”, “Библиотека для русской молодежи под ре-
дакцией Юлиана Насалевского”, “Етнографiчний
збiрник”, “Українсько-руський архiв, iсторично-
фiлософська секцiя”, “Труды этнографическо-
статистической экспедиции в Западнорусский
край, собранные П.П.Чубинским”, “Лiтературно-
Науковий Вiсник”, “Сборник Харьковского
историко-филологического общества” i деякi iншi.
Часу до подання монографiї у видавництво ли-
шалось обмаль, а роботи – непочатий край. Зосе-
редившись на головних моментах рецензiї, я зро-
зумiла, що Р.Ф.Кирчiв спрямовує мене на чи-
тання саме тiєї лiтератури, що максимально за-
безпечить наповнення книги тим змiстом, якого
вимагає нова назва – “Українська етнопедагогi-
ка в її iсторичному розвитку”. Знову читання,
конспектування, аналiз, вiдшукування в масi ма-
терiалу найпотрiбнiшого, введення в контекст ро-
боти нових уточнень, аргументiв, прикладiв. Цiлi
днi проходили в бiблiотецi АН. П’ятигодинний
сон, знову бiблiотека, знову опрацювання мате-
рiалiв, оновлення параграфiв, роздiлiв монографiї.
Внаслiдок цiєї роботи етнопедагогiчна автентика
українцiв ожила через записи народних вчителiв
i етнографiв А.Онищука, З.Кузелi, А.Малинки,
З.Лободи, I-фа та Данила Лепких i iнших.
Сьогоднi я можу сказати з певнiстю, що са-
ме завдяки критичним зауваженням Р.Ф.Кирчiва
книга “Українська етнопедагогiка в її iсторично-
му розвитку” (К.: Наукова Думка, 1974) набула
тiєї наукової переконливостi, яка убезпечила ме-
не вiд закидiв та нападок, таких iмовiрних у тi
часи. Бiльше того, знайшлись смiливi, зовсiм не
знайомi менi люди, зокрема й в Києвi, якi опуб-
лiкували схвальнi рецензiї на цю книжку. Анонс
про вихiд книги i короткий виклад її змiсту на
основi ознайомлення з рукописом був опублiко-
ваний у журналi “Радянська Жiнка” Свiтланою
Ференець.
Все це у значнiй мiрi посприяло тому, що я че-
рез пiвроку захистила кандидатську дисертацiю.
I хоча вона була захищена по педагогiцi пiд попе-
редньою назвою – “Українська народна педагогi-
ка в її iсторичному розвитку”, мiцна народознав-
ча база, якою я збагатила дану працю, дозволи-
ла менi у майбутньому здiйснювати дослiдницьку
роботу як в галузi педагогiки, так i народознавст-
ва. Вона стала вiдправною точкою для подальших
дослiджень даної проблеми, в тому числi й моїми
аспiрантами.
Тепер я вже знаю, чому фольклорист Р.Ф.Кир-
чiв, на той час ще кандидат фiлологiчних наук,
взявся за рецензування рукопису книги про ет-
нопедагогiку. Вiн був компетентний у питаннях
виховання i, очевидно, опрацьовуючи фольклор-
ний та етнографiчний матерiал, не оминав своєю
увагою даної проблеми. Про перипетiї своєї
педагогiчної пiдготовки i тiєї атмосфери, в
якiй вона здiйснювалася, Р.Ф.Кирчiв розповiв
у статтi “Дрогобицький учительський” (журнал
“Дзвiн”, 2009.– № 2.– С. 101-110). Можливо,
що взiрцем для нього був добре вiдомий в За-
хiднiй Українi народний педагог Павло Кирчiв –
брат його батька. Та й сам Роман Федорович
Кирчiв, якому з юнацьких лiт була притаманна
сильна й вiдкрита громадянська позицi, не показ-
на, але внутрiшньо безкомпромiсна, формувався в
58 1-2’2010 Народознавчi Зошити
педагогiчних закладах як освiтнiй дiяч. I, звичай-
но, не без впливу iмен i праць, з якими вiн зна-
йомився у процесi наполегливої самоосвiти. Подiї,
пов’язанi з його педагогiчним вишколом (споча-
тку – у Дрогобицькому учительському iнститутi,
пiсля виключення з нього – у Львiвському педа-
гогiчному iнститутi на фiлологiчному факультетi,
звiдки також виключався, де знову поновлювався
i який усе ж закiнчив) не пригасили, а пiдси-
лили в юнака з бойiвського села прагнення здо-
буття iстинних знань i засвоєння iстинних цiн-
ностей. Так формувалась витривалiсть, стiйкiсть,
твердiсть у досягненнi поставленої мети, чого вiн
вимагав у майбутньому вiд iнших, коли бачив,
що вони хочуть стати на ноги i чогось досягти у
життi.
Мабуть, несумiснiсть його юнацьких освiтнiх
iдеалiв з реалiями життя пiдштовхнули його до
заглиблення в книжну мудрiсть, до копiткої ро-
зумової працi в тишi бiблiотек, до збирання й
осмислення перлин народної поетичної творчостi.
Це й спрямувало Р.Ф.Кирчiва до аспiрантури i
сформувало його як вченого-фольклориста.
Однак, випробування, пов’язанi з його педа-
гогiчною освiтою, i сама педагогiчна освiта не
минули для вченого марно. У сферi виховання,
сутнiсть якого пiзнав Р.Ф.Кирчiв у педагогiчних
закладах, особливо чiтко i ясно проявляє себе по-
зитивне й негативне, велике й нице, благородне й
приземлене. Вiн сам пише про це: “Дрогобицькi
перипетiї ще не раз спливатимуть у моєму життi
й опiсля, i не тiльки болючим спогадом... Попри
це, навiть ось уже iз шiстдесятилiтньої вiдстанi
вiдчуваю i визнаю в цьому спогадi перевагу свiт-
лого. Мабуть тому, що Дрогобич i його Учитель-
ський iнститут кiн. 1940-их рр. були початком
моїх “унiверситетiв” i що зустрiв я тут i в той
складний, нелегкий час бiльше добрих, нiжних
людей, i що вже тодi в моїй юнацькiй свiдомо-
стi утвердилася вiра в перевагу Добра” (“Дзвiн”,
2009.– № 2.– С. 110).
Рецензуючи мою працю про традицiйно-
народне виховання, Р.Ф.Кирчiв принципово, але
з позицiй Добра зобов’язав мене поглибити її
народознавчу основу, зробивши мене посередни-
ком мiж учителем i народною творчiстю. Вiн
розумiв потребу в цьому, адже сам вчився на
педагога.
Як часто початкуючi науковцi, i не тiльки по-
чаткуючi, нарiкають на прискiпливiсть рецензен-
тiв, ображаються за надто сувору критику. Ка-
жуть, що якби не ця критика, вже давно мож-
на було б отримати омрiяний титул. Я ж вдячна
за критику Роману Федоровичу Кирчiву. Вона
навчила мене не опускати з поля зору тих пере-
конливих аргументiв, якi допомагають науковцю
вiдстоювати iстину за рiзних умов i ситуацiй. I
я горджуся тим, що i в монографiї 1974 р., i в
науково-методичному посiбнику “Українська ет-
нопедагогiка” видання 2002 р. моїм рецензентом
значився Р.Ф.Кирчiв.
Звичайно, критика в науцi має бути конструк-
тивною, а щоб вона була такою, той, хто її здiйс-
нює, повинен бути глибоко компетентним у проб-
лемах, про якi судить. Саме таким є пiдхiд до
науки Р.Ф.Кирчiва.
Р.Ф.Кирчiв як дослiдник народної творчостi
надзвичайно серйозно ставиться до збирання по-
льового матерiалу. Менi доводилося бути з Рома-
ном Федоровичем у кiлькох наукових експедицi-
ях – в Карпатах, на Полiссi. За матерiалом вiн
завжди йшов ранiше вiд усiх i повертався пiз-
но. Вiн не надавав нiякого значення нi умовам
проживання, нi харчуванню. Його повнiстю за-
хоплювала робота, якiй вiн вiддавався сповна. I
все ж при цьому Р.Ф.Кирчiв завжди вiдрiзнявся
особистою педантичнiстю, пiдтягнутiстю. Про це
свiдчить така, наприклад, деталь. У вiдрядженнi
вiн завжди мав у своїй речовiй валiзi щiтку для
одягу i для взуття. Чи багато з нас, збираючить
у вiдрядження, думають про цi речi? А для ньо-
го це звичнi атрибути, без яких пiд час тривалої
подорожi не обiйтись. Цей момент i iншi подiбнi
свiдчать про високу внутрiшню культуру, справ-
жню шляхетнiсть цiєї людини. Небагатослiвний,
завжди уважний до спiврозмовника, до його по-
зицiї i завжди послiдовний у вiдстоюваннi нау-
кової iстини – таким бачимо i знаємо Романа
Федоровича Кирчiва – справжнього українського
Вченого.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-77545 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1028-5091 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-01T21:26:00Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Інститут народознавства НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Сявавко, Є. 2015-03-01T19:06:07Z 2015-03-01T19:06:07Z 2010 Компетентний, принциповий, iнтелiгентний (слово про вченого) / Є. Сявавко // Народознавчі зошити. — 2010. — № 1-2 (91-92). — С. 55-58. — укp. 1028-5091 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77545 uk Інститут народознавства НАН України Народознавчі зошити Ювілеї Компетентний, принциповий, iнтелiгентний (слово про вченого) Competent, Principled, Intellectual (Word on a Scientist) Article published earlier |
| spellingShingle | Компетентний, принциповий, iнтелiгентний (слово про вченого) Сявавко, Є. Ювілеї |
| title | Компетентний, принциповий, iнтелiгентний (слово про вченого) |
| title_alt | Competent, Principled, Intellectual (Word on a Scientist) |
| title_full | Компетентний, принциповий, iнтелiгентний (слово про вченого) |
| title_fullStr | Компетентний, принциповий, iнтелiгентний (слово про вченого) |
| title_full_unstemmed | Компетентний, принциповий, iнтелiгентний (слово про вченого) |
| title_short | Компетентний, принциповий, iнтелiгентний (слово про вченого) |
| title_sort | компетентний, принциповий, iнтелiгентний (слово про вченого) |
| topic | Ювілеї |
| topic_facet | Ювілеї |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77545 |
| work_keys_str_mv | AT sâvavkoê kompetentniiprincipoviiinteligentniislovoprovčenogo AT sâvavkoê competentprincipledintellectualwordonascientist |