Окрилений родинною легендою (до портрета вченого)
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Народознавчі зошити |
|---|---|
| Дата: | 2010 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут народознавства НАН України
2010
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77546 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Окрилений родинною легендою (до портрета вченого) / В. Білоус // Народознавчі зошити. — 2010. — № 1-2 (91-92). — С. 59-64. — Бібліогр.: 20 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859973932822560768 |
|---|---|
| author | Білоус, В. |
| author_facet | Білоус, В. |
| citation_txt | Окрилений родинною легендою (до портрета вченого) / В. Білоус // Народознавчі зошити. — 2010. — № 1-2 (91-92). — С. 59-64. — Бібліогр.: 20 назв. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Народознавчі зошити |
| first_indexed | 2025-12-07T16:22:42Z |
| format | Article |
| fulltext |
ВIРА БIЛОУС. Окрилений родинною легендою... 59
Ювiлеї
Вiра БIЛОУС
ОКРИЛЕНИЙ РОДИННОЮ ЛЕГЕНДОЮ
(До портрета вченого)
Vira BILOUS. Winged by Family Legend (To a
Portret of Scientist).
У родинi Кирчiвих iз карпатського села Кор-
чина, що на Сколiвщинi, уже кiлька поколiнь пе-
редається одна легенда. У нiй мовиться про свя-
щеника Богдара й учителя Павла Кирчiвих. Во-
ни були письменниками та громадськими дiячами
i приятелювали з I.Франком. Розповiдають про
приїзд i виступ Каменяра в Корчинi i, з особли-
вою гордiстю, про його гостювання в оселi братiв,
на мiсцi якої тепер стоїть батькiвська хата Романа
Кирчiва.
Переказ про цих дiдових братiв й I.Франка
майбутнiй учений уперше почув вiд їхньої сес-
три Марiї Онуфрiв. “Хата її була поблизу школи,
тож, коли я – початкуючий школяр, закiнчував
уроки, вона часто забирала мене до себе, роз-
питувала про школу, дитячi справи i сама цiкаво
розповiдала”1, – згадує Роман Кирчiв. Її спомини
про ту небуденну подiю були особливо захоплю-
ючими, з багатьма цiкавими подробицями. Вони
глибоко вразили дитячу уяву.
Це легенда чи дiйснiсть? Якщо насправдi так
було, то де, коли, за яких обставин батьковi
стрийки спiзналися з I.Франком? Що їх єднало?
Про що гомонiли ось тут, у цiй прадiдiвськiй са-
дибi, визначний письменник, учений зi свiтовим
iм’ям i сiльський священик Богдар?
На ймовiрнiсть родинних розповiдей указували
численнi перекази односельцiв про приїзд у село
I.Франка, про його дарунок корчинцям – пiдбiрку
книжок для їхньої “Просвiти” тощо.
1Кирчiв Р. Один з подвижникiв (о. Богдар Кирчiв).–
Дрогобич, 1996.– С. 13.
У такому середовищi, оповитому загадкови-
ми усними оповiдями, i проходили дитячi лiта
Р.Кирчiва. Вiд них залишилося багато й iнших
яскравих вражень. Деякi суттєво вплинули на свi-
тогляд, переконання, науковi зацiкавлення май-
бутнього вченого. Так, у його пам’ятi чiтко зри-
нають частi походи з батьком на сiльськi аматор-
ськi концерти й вистави, а також виступи при-
їжджих театральних труп. Особливо виразними є
спогади про приїзд у село в 1936 чи 1937 pр.
знаменитого хору iнтернованих (у Польщi) воя-
кiв УНР, диригентом якого був Дмитро Котко
(1892–1982 рр.).
“Я, рiч ясна, мало розумiвся на хоровому спiвi.
Але пам’ятаю, що мене вразила дуже якась не-
чувано чудесна музика, гармонiя, що творилася
на сценi людськими голосами. А ще: грацiознiсть
i елегантнiсть диригента, що володiв цим живим
диво-iнструментом”2. Вiдтодi й бере початок, як
зазначав Р.Кирчiв, його наукове зацiкавлення те-
2Кирчiв Р. На кoнцертi хору Дмитра Котка // Народна
Tворчiсть та Eтнографiя.– К., 1992.– Ч. 5–6.– С. 8.
60 1-2’2010 Народознавчi Зошити
атром3, яке зреалiзувалося в низцi рецензiй, а та-
кож у монографiї про артиста Iвана Рубчака.
По закiнченнi Корчинської початкової школи
Роман Федорович продовжував освiту у Стрий-
ськiй гiмназiї (1943–44 рр.). Хоч i коротке було
перебування в цьому закладi (гiтлерiвцi влашту-
вали в ньому вiйськову лiчницю), усе ж стало
також знаковим. Адже там йому пощастило на-
вчатись української мови та лiтератури у вiдомо-
го педагога, громадського дiяча Iвана Боднарука.
Вiн, окрiм iншого, активно займався краєзнав-
ством: цiкавився життєвими i творчими долями
землякiв, що проявили себе в лiтературi, музицi,
науцi, шкiльництвi. Очевидно, що не без впливу
цього наставника майбутнiй учений згодом обере
фах українського фiлолога4.
“Суворий i дуже вимогливий учитель” запа-
м’ятався Романовi Федоровичу i з iнших причин.
Якось вiн покликав свого учня та почав розпи-
тувати про його родичiв – письменникiв Богдара
(1856–1900 рр.) та Павла (1862–1916) Кирчi-
вих. Очевидно, що на ту пору I.Боднарук пра-
цював над нарисом про лiтераторiв зi Стрийши-
ни, який згодом вийшов пiд назвою “Стрийсь-
кий парнас”. Та небагато чим мiг допомогти йому
гiмназист.
“Учитель гостро скартав мене за те, що ма-
ло цiкавлюся своїми “гарними”, за його словами,
предками. I цi слова, цей докiр запали менi тодi
в душу”5, – зiзнається професор.
Пiсля Стрийської гiмназiї було навчання
в середнiй школi Верхнього Синьовиднього
(1944–47 рр.), учителювання в рiдному селi
(1847–48 рр.) та сповнене приємних i драматич-
них перипетiй студентське життя у Дрогобичi та
Львовi (1948–53 рр.). У 1954–57 рp. Р.Кирчiв –
аспiрант кафедри української лiтератури Львiвсь-
кого державного педагогiчного iнституту. Об’єк-
том дисертацiї обрав комедiї Iвана Франка.
Не полишав франкознавства дослiдник i пiсля
3Дем’ян Г. Духовне середовище становлення i розгорта-
ння наукової дiяльностi Романа Кирчiва // Народознавчi
Зошити.– Львiв, 2003.– Ч. 3.– С. 398.
4Там само.– С. 399.
5Кирчiв Р. Один з подвижникiв...– С. 7.
захисту кандидатської – написано понад 30 ста-
тей про науковий, лiтературний та громадський
доробок Каменяра, упорядковано i прокоментова-
но 26-ий том його “Зiбрання творiв: У 50-ти т.”
(К., 1980) тощо. Отож постать цього визначного
українця стала однiєю з постiйних дiлянок нау-
кових студiй ученого. Чи випадково?
“Головно вiд цiєї [родинної. – В.Б.] легенди
походить моє зацiкавлення франкiвською тема-
тикою”, – зауважив учений в однiй iз статей6.
Можливо, дослiджуючи цю царину, вiн сподiва-
вся ближче пiдiйти до розгадки усної сiмейної
оповiдi, а також низки питань, на якi старшi в
родинi вже не могли дати вичерпної вiдповiдi.
I ось, попрацювавши два роки над дисертацiєю,
аспiрант знайшов чимало цiкавого й зi “своєї” те-
ми. Так, серед доробку I.Франка натрапив на йо-
го вiршований опис та статтю про просвiтницьку
мандрiвку зi студентами по Гуцульщинi, Покуттi
й Бойкiвщинi (лiто 1884 р.). Там же доклад-
но вiдтворено їхнi вiдвiдини й Корчина. Указа-
но заходи як прибулих ентузiастiв, так i сiльсь-
кої громади, яка за кiлька днiв вiдремонтувала
примiщення однокласної школи, де мав виступати
визначний краянин, т. iн.7. Отже, один iз фраг-
ментiв родинного переказу базується на реальних
iсторичних подiях. Цими вiдомостями Р.Кирчiв
дiлиться з читачами районної газети8.
Тодi ж, на початках наукової дiяльностi, при-
хильна доля зводить його з найкомпетентнiшим
знавцем архiвної спадщини українських письмен-
никiв (у тому числi й I.Франка) Марiєю Деркач
(1896–1972 рр.). Знайомство вiдбулося пiд час
першої поїздки Р.Кирчiва за необхiдним дисерта-
цiйним матерiалом до вiддiлу рукописiв Iнституту
лiтератури iм. Т.Шевченка (1955 чи 1956 рр.).
На ту пору М.Деркач уже чверть столiття як
6Кирчiв Р. Добра i мудра наставниця // Вальо М. Ма-
рiя Деркач 1896–1972: Бiблiографiчний покажчик: спогади,
розвiдки, листи.– Львiв, 1999.– С. 164.
7Кирчiв Р. Слiдами однiєї Франкової мандрiвки //
Шляхами Iвана Франка на Українi: Путiвник.– Львiв,
1982.– С. 62–64.
8Кирчiв Р. На Галицькому Пiдгiр’ї (Участь Iв.Франка
у студентськiй мандрiвцi 1884 р.) // Радянське Cлово.–
Дрогобич.– 1956.– 19 серпня.
ВIРА БIЛОУС. Окрилений родинною легендою... 61
упорядковувала та науково опрацьовувала вказанi
рукописнi фонди – спочатку у Львовi, працюю-
чи в рiзних вiддiленнях та секцiях НТШ, а з
1950 р. – у Києвi. У воєннi роки вона самовiдда-
но дбала про врятування архiву I.Франка вiд зни-
щення пiд час бомбардувань Львова. Опублiку-
вала висококвалiфiкований опис рукописних фон-
дiв архiву, брала участь у пiдготовцi 20-томного
видання його творiв9. З 1957 р. М.Деркач була
старшим науковим спiвробiтником Iнституту су-
спiльних наук (Львiв). У 1962 р., зазнавши го-
нiнь i професiйних принижень, змушена пiти “на
заслужений вiдпочинок”.
А наприкiнцi 50-их рр. у київських архiвах
дослiдниця прихильно вiдгукнулася на прохання
аспiранта Р.Кирчiва допомогти в пошуку руко-
писних джерел для дисертацiї. Познайомившись
ближче, М.Деркач, як i колись стрийський учи-
тель Iван Боднарук, почала розпитувати про його
родичiв Богдара i Павла Кирчiвих.
Розчулений Роман Федорович розповiв усе, що
чув про них, а також довiрив доброзичливицi й
родинний переказ. Наприкiнцi не без гордостi до-
дав, що його батькiвська хата стоїть на тiй са-
мiй садибi, з якої походять стрийки i де гостював
I.Франко.
“Марiя Дем’янiвна, помiтивши мiй пафос, –
згадує професор, – посмiхнулася i зауважила: “То
не легенда, тут в архiвi I.Франка знайдете багато
матерiалу, який переконує, що так було насправ-
дi”. Щобiльше, вона показала вiдповiднi рукопи-
снi джерела. I це було не що iнше, а листи братiв
Кирчiвих до I.Франка! Отож пiдтверджується ще
один фрагмент родинних розповiдей – дiдовi бра-
ти таки приятелювали з I.Франком.
Слушнi поради вченої Р.Кирчiв отримував i
пiд час їхньої спiльної працi в Iнститутi суспiль-
них наук. Тодi ж вона розповiла, що замолоду
добре знала синiв Богдара Кирчiва. Марiя Дем’я-
нiвна була одним iз небагатьох науковцiв, якi цi-
кавились успiхами Р.Кирчiва у дослiдженнi жит-
тєписiв своїх родичiв. Про небуденну особистiсть
вiн написав теплi спогади, у яких звучить щиро-
9Вальо М. Вiд упорядника // Вальо М. Марiя Деркач
1896–1972: Бiблiографiчний покажчик...– С. 5–11.
сердна подяка. А також... гiркий жаль за тим,
що в драматичний для неї час “не знайшлося
сил i можливостей якось захистити цю гарну,
свiтлу, мудру i надзвичайно незахищену добру
Людину”10.
Зустрiч iз дослiдницею архiву I.Франка утвер-
дила намiри Р.Кирчiва дослiдити життєвий i гро-
мадський шлях своїх непересiчних представникiв
родини, i вiн розпочав збiр вiдомостей. Займає-
ться цим принагiдно, працюючи над плановими
монографiчними дослiдженнями та докторською
дисертацiєю, керуючи вiддiлами етнографiї та фо-
льклористики Iнституту народознавства й секцiєю
НТШ. Робота триває понад п’ятдесят лiт.
За цей час учений докладно простудiював ба-
гатогранну спадщину I.Франка – опублiковану й
нi, видання й рукописнi матерiали НТШ. Вивчав
архiви навчальних закладiв, де здобували освiту
брати Кирчiви, – фонди львiвської гiмназiї, ду-
ховної i вчительської семiнарiй.
Сiмейнi перекази й уже першi вiднайденi урив-
чатi факти вказували на активну участь братiв
Кирчiвих у рiзних сферах суспiльного життя в
Гадичинi i Буковинi. Значить, згадки про них,
мiркував дослiдник, можуть бути в тогочаснiй
перiодицi. Тому, шукаючи рiднi iмена, гортав ти-
сячолистi пiдшивки журналiв “Зоря”, “Правда”,
газет “Дiло”, “Буковина”, польських – “Kurjer
Stryjski”, польськомовних петербурзьких – “Kraj”
тощо.
Зацiкавившись iсторiєю шкiльного будинку, де
виступав I.Франко, вiн опрацьовував архiви крає-
вих шкiльних управ. Цiннi вiдомостi знаходив у
сховищах неопублiкованих документiв просвiтни-
цьких товариств («Академiчного братства”, “Сi-
чi”, “Просвiти”) та визначних дiячiв (письмен-
ника О.Кониського, редактора часопису “Дiло”
I.Белея та iн.). Розпитував односельчан i меш-
канцiв iнших сiл, де жили i працювали Богдар i
Павло Кирчiви.
Прислужилися дослiдниковi вiтчизняна та дiас-
порна краєзнавча лiтература. Стежив за статтями
про цих дiячiв у районних газетах, якi пiдготу-
вав на основi опублiкованих i архiвних матерiалiв
10Кирчiв Р. Добра i мудра наставниця...– С. 163–168.
62 1-2’2010 Народознавчi Зошити
етнограф, iсторик Григорiй Дем’ян. Його нариси
про громадську й лiтературну дiяльнiсть братiв
Кирчiвих у книзi “Таланти Бойкiвщини” (Львiв,
1991) свого часу Роман Федорович оцiнив як
найдокладнiшi11.
Потроху нагромаджувалися факт до факту,
папка до папки. Поступово, однак виразно вима-
льовувалися яскравi портрети двох забутих поста-
тей українського суспiльства ХIХ ст., постатей зi
своїм багатим внутрiшнiм свiтом, рiзногранними
зацiкавленнями, творчими задатками та одержи-
мiстю безкорисливо працювати в iм’я культурно-
го, нацiонального поступу краян.
Обидва брати Кирчiви писали вiршi, опо-
вiдання, нариси, займалися перекладами. Твори
Богдара Кирчiва клали на музику композитори
В.Матюк та О.Нижанкiвський, ставили на сце-
нi галицькi театри. Павло Кирчiв був редакто-
ром чернiвецької газети “Буковина” (1888 р.) та
львiвського журналу “Правда” (1890–1891 рр.).
Обидва засновували в мiстечках i селах чита-
льнi “Просвiти”, активно виступали проти ре-
акцiйного москвофiльства. Зналися з вiдомими
українцями I.Нечуєм-Левицьким, О.Кониським,
С.Смаль-Стоцьким, О.Терлецьким та iн.
Про все це йдеться в низцi статей Р.Кирчiва,
опублiкованих у наукових журналах, збiрниках
та газетах. Iмена славних уродженцiв Корчина
вчений увiв в українськi енциклопедичнi вида-
ння. Богдаровi Кирчiву присвятив книгу “Один
з подвижникiв (о. Богдар Кирчiв)” (Дрогобич,
1996). Опублiкував i листування Кирчiвих iз
I.Франком, яке ряснiє докладними примiтками. У
них роз’яснено кожен факт, про який говориться
в текстi, конкретизовано пов’язанi з ним подiї в
суспiльному чи особистому життi авторiв, розк-
рито всi згаданi iмена тощо. Тобто зроблено все,
щоб це iнформативно насичене першоджерело бу-
ло придатним для наукового вжитку.
Важливо, що з указаних публiкацiй Р.Кирчiва
можна дiзнатися не лише про життєписи його ро-
дичiв. Дослiджуючи їх, учений привiдкрив для
11Кирчiв Р. Iван Франко i брати Кирчiви: листування //
Записки Наукового товариства iм. Шевченка: Працi фiло-
логiчної секцiї.– Львiв, 1996.– Т. 229.– С. 389.
читачiв чимало сторiнок з рiзних дiлянок нашого
українознавства.
Передусiм це стосується франкознавства.
Р.Кирчiв з’ясував, що контакти Павла й Богдара
Кирчiвих iз I.Франком були тривалими i стосува-
лися багатьох сфер його життєдiяльностi. Тобто
йдеться про малознанi особи iз близького оточен-
ня I.Франка, з якими той спiвпрацював, дiлився
своїми поглядами, мiркуваннями, нагальними су-
спiльними й особистими проблемами тощо. Вiдт-
ворення їхнiх наукових, лiтературних, полiтичних
котактiв є доконечним для створення справжньої
наукової бiографiї вiдомого письменника.
До прикладу, Романовi Федоровичу вдалося
вiднайти факти участi вчителя i священика Кир-
чiвих у зборi, який проводив I.Франко, першо-
джерельного народознавчого матерiалу для пода-
льших дослiджень. Вони надсилали йому свої за-
писи приповiдок, календарних пiсень, звичаїв, а
також пам’ятки стародруку, збiрки богослужеб-
них пiсень тощо. Павло Кирчiв навiть вдавався
(жартуючи, звичайно) до своєрiдного “торгу” зi
знаменитим лiтератором: черговi записи “кiлька-
найцяти людових пiсень” обiцяв надiслати в да-
рунок за критичну оцiнку I.Франка його лiтера-
турних спроб12. Цi та iншi факти збагачують вi-
домостi про iсторiю створення деяких Франкових
праць, наприклад, фундаментального шестикниж-
жя “Галицько-руськi народнi приповiдки”, видан-
ня творiв Ю.Федьковича та iн.
Прояснює дослiдник i малознаний перiод у бiо-
графiї Каменяра, який пов’язаний з його усунен-
ням (за гостру критику угодовства народовцiв)
вiд культурно-просвiтницького життя в Галичинi.
Роман Федорович звертає увагу на розлогi вiдо-
мостi в листуваннi Б.Кирчiва про вiдповiднi ак-
цiї в захист I.Франка поступової молодi. Зосiбна,
про лист-ультиматум до старшого поколiння га-
лицьких дячiв, який написали вiд iменi “Акаде-
мiчного братства” Б.Кирчiв та В.Шухевич13. Пiд
тиском студентства I.Франко був вiдновлений у
редколегiї часопису “Зоря”.
12Кирчiв Р. Iван Франко i брати Кирчiви: листування...–
С. 410.
13Там само.– С. 395–396, 404–405.
ВIРА БIЛОУС. Окрилений родинною легендою... 63
Узагалi, з питань громадсько-культурного
життя того часу Р.Кирчiв подає особливо ба-
гато оригiнальних зауваг та нових фактiв. Це,
до прикладу, його характеристики мiжгрупових
та мiжпартiйних взаємин, роз’яснення гарячко-
вих спроб тогочасної української громадськостi
вирiшити нагальнi нацiональнi питання. Докла-
дно вiдтворено настрої, сподiвання студенської
молодi, наголошено на її особливiй активностi в
культурно-полiтичному життi. Торкається автор
iсторiї товариств “Просвiта”, перiодичних видань,
народознавчого руху кiн. ХIХ ст. та iн.
У пам’ятi краян учений вiдновлює деякi сто-
рiнки з минулого села Корчина. Одним iз його
переконань є твердження про потребу знати не
лише подвижникiв загальнотеренового чи регiо-
нального масштабу, а й тих сiльських iнтелiген-
тiв, якi зi самозреченням працювали над просвi-
тою, культурним i моральним поступом своїх од-
носельцiв. Тому низку статей вiн присвятив iсто-
рiї шкiльництва, в яких розкрив жертовну працю
вчителiв Корчина кiн. ХIХ – I-ї пол. ХХ ст.
– Романа Левицького, Iвана та Каролiну Гав-
ранiв, священика Iвана Довжанського (приятеля
М.Шашкевича та М.Устияновича)14.
Вiдтворив й iсторiю спорудження шкiльного
будинку, де виступав I.Франко. На поч. 80-их рр.
будiвлю взято пiд охорону держави, передбача-
лося вiдкрити в нiй краєзнавчий музей. Та у
2003 р. в перiодицi натрапляємо на вiдчайдуш-
ний крик-обурення вченого фактом цiлковитого
знищення цiєї споруди. Його неодноразовi висту-
пи в пресi з доказами iсторичної значущостi цiєї
пам’ятки шкiльництва ХIХ ст., листи, розмови
з керiвництвом села й району так i не пробили
стiни байдужостi та бездуховностi15.
У контекстi дослiджень долей братiв Кирчiвих
Роман Федорович подає деякi причинки з такої
дiлянки, як федьковичiана. Вiн висвiтлює iсто-
рiю популяризацiї творiв поета на Буковинi (зок-
14Кирчiв Р. Будинок, в якому виступав Iван Франко
// Радянська Верховина.– 1984.– 26, 28, 31 липня; Його
ж. Релiквiя карпатського села // Вiльна Україна.– 1986.–
7 вересня.
15Кирчiв Р. Вони б не дозволили руйнувати храми //
Просвiта, 2003.– Ч. 11.
рема редакцiєю газети “Буковина”), установлює
першiсть чи почерговiсть у виданнi деяких йо-
го творiв i бiографiчних даних. Особливо важли-
вою є дослiдницька знахiдка непомiчененого досi
життєпису Ю.Федьковича, яку пiдготував Пав-
ло Кирчiв i опублiкував у збiрнику “Рiздвянка”
(1890). Вiдштовхуючись вiд рукописних матерi-
алiв, учений з’ясував неабияку цiннiсть цiєї бiо-
графiї: вона мiстить розповiдi про українського
поета, якi записав Павло Кирчiв у Путиловi вiд
його слуги16.
Розкриває Роман Федорович окремi моменти
й з цiлком неочiкуваних наукових галузей, примi-
ром, iз музикознавства. З епiстолярiю Б.Кирчiва
та В.Шухевича з О.Кониським та I.Франком вiн
дiзнався про цiкавi факти з iсторiї створення зна-
менитої молитви-гiмну “Боже, Великий, єдиний”
О.Кониського та М.Лисенка.
Дослiдник здогадується, що поява цього твору,
можливо, якось пов’язана з пiдготовкою львiв-
ською молоддю видання збiрника патрiотичних
пiсень українських поетiв та композиторiв. Вiд
iменi студентства Богдар Кирчiв звернувся до
О.Кониського з проханням надiслати свої тво-
ри й залучити до цiєї справи М.Лисенка. Че-
рез декiлька мiсяцiв, як указує Роман Кирчiв,
О.Кониський в одному з листiв уже говорив про
новостворену “Молитву”: просив Богдара Кирчi-
ва посприяти її виданню у Львовi. Опираючись
на цi та iншi письмовi данi, учений установив
точнiшу дату першої публiкацiї “Молитви” – чер-
вень 1885 р.
Цiкаво, що спочатку музичний твiр був на-
писаний для дiтей. Цей факт Роман Федорович
осмислює так: “Розшматована помiж iноземни-
ми загарбниками Україна тодi переживала один iз
найпохмурiших перiодiв своєї трагiчної долi: на-
род її вкрай пригноблений, пiд забороною рiдна
мова. Тому зойком вирвалося це молитовне звер-
нення у двох великих Українцiв. I вкласти його
16Кирчiв Р. Федьковичiана Павла Кирчiва // Науковий
вiсник Чернiвецького унiверситету: Слов’янська фiлологiя.–
Чернiвцi, 2008.– Вип. 394–398: Зб. наук. праць на поша-
ну проф. Богдана Мельничука з нагоди його 70-рiччя.–
С. 25–31.
64 1-2’2010 Народознавчi Зошити
хотiли вони передусiм в “неложнiї уста” дiтей, вiд
яких Всевишнiй найскорше мiг почути благання”.
Згодом автори гiмну-молитви, пiсля зауважень
про складнiсть музики для маленьких спiвакiв,
переробили його на жiночi голоси17.
Окрiм дослiдження творчого й життєвого шля-
ху Богдара i Павла Кирчiвих, Роман Федорович
уважав прямим своїм обов’язком вiднайти їхнi
поховання. У 1996 р. вiн поїхав на Яворiвщи-
ну, на мiсце колишнього села Курники, де жив i
був похований Павло Кирчiв. На поч. 40-их рр.
ХХ ст. у цьому густонаселеному пунктi “визво-
лителi” “возвели” вiйськовий полiгон i вiд села та
цвинтаря залишилася моторошна пустка.
Та в Романа Федоровича все ж жеврiла на-
дiя, що вдасться натрапити хоч на якiсь слiди
могили. За допомогою вчителя сусiднього села
Iвана Мухи знайшов мiсце сiльського цвинтаря,
але без будь-яких його ознак – нi пам’ятникiв,
нi надгрiбкiв. “Тiльки, коли ходити по цьому мi-
сцi, в густих заростях барвiнку можна вiдчути
ледве виступаючi горбики”, – з болем свiдчить
Р.Кирчiв. Тодi ж, вперше пiсля пiвсотлiтньої пе-
рерви, на сплюндрованому кладовищi священик
Петро Зеленюха вiдправив панихиду за всiма тут
похованими. Пiд впливом жахливих вражень вiд
поїздки Р.Кирчiв подає в районнi й обласнi га-
зети низку пропозицiй, вимог, спрямованих на
збереження пам’ятi про тих, хто жив i навiчно
лишився в цiй землi. Вiн говорить про потребу
позначити знищенi села, хутори, церкви та цви-
нтарi, щорiчно з процесiями вшановувати поме-
рлих, збирати документальний матерiал про цей
черговий комуно-радянський вандалiзм18.
Шукав Роман Федорович i могилу Богдара
Кирчiва в с. Довгому бiля Моршина. У цьому
допомогла йому старенька жiнка, яка пригадала,
що колись мати показала їй грiб того отця, що
вiнчав її. Та бiля старої чершнi, де б мало бути
його поховання, серед розрослих кущiв вони за-
17Кирчiв Р. Один з подвижникiв...– С. 35–39; Його ж.
Молитва за Україну // Лiтопис Червоної Калини.– 1995.–
Ч. 1–3.– С. 10–11, 25.
18Кирчiв Р. Курники – українське Лiдiце // За Biль-
ну Україну, 1996.– 24 грудня; те ж у: Яворiвський голос,
1997.– 25 сiчня.
ледве побачили ребро вгрузлого в землю надгроб-
ного каменя. “Жiнка принесла з дому лопату, ми
вiдкопали цей камiнь i переконалися, що це був
надгробник Б.Кирчiва”19.
Згодом за допомогою “Просвiти” с. Довгого
i Моршина та працiвникiв Стрийського краєз-
навчого музею було впорядковано могилу, а на
стiнi сiльської церкви, де сто рокiв тому правив
Б.Кирчiв, установлено меморiальну таблицю20.
Отож, для збереження пам’ятi сiльських
подвижникiв просвiти й культури, громадян-
патрiотiв, своїх родичiв зроблено чимало. До речi,
пiднявши й опрацювавши великий пласт архiв-
них та рукописних матерiалiв, дослiдник з’ясував
i ще одне питання, яке так зворушувало його в
дитинствi.
В одному з листiв до I.Франка вiн помiтив ре-
чення, яке Богдар Кирчiв, написав принагiдно,
уже пiсля пiдпису, пригадавши собi щось: “Ага
– Олекса, Кость, Батько i Мама хорi кланяю-
ться Вам, згадуючи того пана, що в хатi був як
своя дитина” [видiлення. – В.Б.]. Отже, письмово
пiдтвердився родинний спомин i про гостювання
I.Франка в оселi Кирчiвих.
Науковi дослiдження, популярнi статтi Романа
Федоровича про багатовиявну дiяльнiсть Богда-
ра i Павла Кирчiвих переснованi проникливими
спогадами та виваженими роздумами людини, за
плечима якої багато пережитого. Читаючи їх, ми-
моволi замислюєшся й сам.
Час до часу ми гортаємо старi сiмейнi альбоми.
За кожною пожовклою свiтлиною – людина i її
життя, сповнене надiй та переживань за свої й
суспiльнi проблеми. Вони, нашi предки, свiдомо
або й нi, творили маленький вiдтинок лiтопису
свого села чи мiстечка.
На рiдних, та незнаних нам обличчях зупи-
няємо погляд. На мить. I закриваємо альбом, i
ставимо його на звичне мiсце...
Роман Кирчiв не поставив, а вiдкрив його для
небайдужих до iсторiї рiдного краю i її творцiв.
19Кирчiв Р., Кирчiв Ф. Один з подвижникiв...– С. 57.
20Кирчiв Р. Автор популярної пiснi // Український
альманах.– Варшава, 2000.– С. 160; Грицай А. Вiдродже-
ння традицiї // Мета.– Львiв, 1995.– Ч. 10.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-77546 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1028-5091 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:22:42Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Інститут народознавства НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Білоус, В. 2015-03-01T19:07:05Z 2015-03-01T19:07:05Z 2010 Окрилений родинною легендою (до портрета вченого) / В. Білоус // Народознавчі зошити. — 2010. — № 1-2 (91-92). — С. 59-64. — Бібліогр.: 20 назв. — укp. 1028-5091 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77546 uk Інститут народознавства НАН України Народознавчі зошити Ювілеї Окрилений родинною легендою (до портрета вченого) Winged by Family Legend (To a Portret of Scientist) Article published earlier |
| spellingShingle | Окрилений родинною легендою (до портрета вченого) Білоус, В. Ювілеї |
| title | Окрилений родинною легендою (до портрета вченого) |
| title_alt | Winged by Family Legend (To a Portret of Scientist) |
| title_full | Окрилений родинною легендою (до портрета вченого) |
| title_fullStr | Окрилений родинною легендою (до портрета вченого) |
| title_full_unstemmed | Окрилений родинною легендою (до портрета вченого) |
| title_short | Окрилений родинною легендою (до портрета вченого) |
| title_sort | окрилений родинною легендою (до портрета вченого) |
| topic | Ювілеї |
| topic_facet | Ювілеї |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77546 |
| work_keys_str_mv | AT bílousv okrileniirodinnoûlegendoûdoportretavčenogo AT bílousv wingedbyfamilylegendtoaportretofscientist |