Природа комiзму повстанської сатиричної пiснi “Пiслав Сталiн свої дiти”

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2010
Автор:	Луньо, Є.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут народознавства НАН України 2010
Назва видання:	Народознавчі зошити
Теми:	Статті
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77553
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Природа комiзму повстанської сатиричної пiснi “Пiслав Сталiн свої дiти” / Є. Луньо // Народознавчі зошити. — 2010. — № 1-2 (91-92). — С. 133-145. — Бібліогр.: 53 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-77553
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-775532025-02-09T14:07:15Z Природа комiзму повстанської сатиричної пiснi “Пiслав Сталiн свої дiти” On Nature of Communism After Insurgent Satirical Song “Stalin Sent His Children” Луньо, Є. Статті 2010 Article Природа комiзму повстанської сатиричної пiснi “Пiслав Сталiн свої дiти” / Є. Луньо // Народознавчі зошити. — 2010. — № 1-2 (91-92). — С. 133-145. — Бібліогр.: 53 назв. — укp. 1028-5091 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77553 uk Народознавчі зошити application/pdf Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Луньо, Є. Природа комiзму повстанської сатиричної пiснi “Пiслав Сталiн свої дiти” Народознавчі зошити
format	Article
author	Луньо, Є.
author_facet	Луньо, Є.
author_sort	Луньо, Є.
title	Природа комiзму повстанської сатиричної пiснi “Пiслав Сталiн свої дiти”
title_short	Природа комiзму повстанської сатиричної пiснi “Пiслав Сталiн свої дiти”
title_full	Природа комiзму повстанської сатиричної пiснi “Пiслав Сталiн свої дiти”
title_fullStr	Природа комiзму повстанської сатиричної пiснi “Пiслав Сталiн свої дiти”
title_full_unstemmed	Природа комiзму повстанської сатиричної пiснi “Пiслав Сталiн свої дiти”
title_sort	природа комiзму повстанської сатиричної пiснi “пiслав сталiн свої дiти”
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Статті
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77553
citation_txt	Природа комiзму повстанської сатиричної пiснi “Пiслав Сталiн свої дiти” / Є. Луньо // Народознавчі зошити. — 2010. — № 1-2 (91-92). — С. 133-145. — Бібліогр.: 53 назв. — укp.
series	Народознавчі зошити
work_keys_str_mv	AT lunʹoê prirodakomizmupovstansʹkoísatiričnoípisnipislavstalinsvoíditi AT lunʹoê onnatureofcommunismafterinsurgentsatiricalsongstalinsenthischildren
first_indexed	2025-11-26T16:14:57Z
last_indexed	2025-11-26T16:14:57Z
_version_	1849870208978649088
fulltext	ЄВГЕН ЛУНЬО. Природа комiзму повстанської сатиричної пiснi... 133 Статтi Євген ЛУНЬО ПРИРОДА КОМIЗМУ ПОВСТАНСЬКОЇ САТИРИЧНОЇ ПIСНI “ПIСЛАВ СТАЛIН СВОЇ ДIТИ” Yevhen LUNYO. On Nature of Communism After Insurgent Satirical Song “Stalin Sent His Children”. Нацiонально-визвольна боротьба українцiв пiд проводом ОУН та УПА була настiльки тоталь- ною й екстремальною, що народ мобiлiзував усi свої фiзичнi й духовнi ресурси. На рiвнi зi зброєю воювало й уснопоетичне слово. Серед численної повстанської пiсенностi одним з найбiльш вiдомих творiв, що ще й до нинi по- бутує в народному середовищi, є сатирична пiс- ня “Пiслав Сталiн свої дiти”. Лише на Яворiв- щинi ми наприкiнцi ХХ ст. зафiксували шiсть бiльше чи менше вiдмiнних мiж собою її варi- антiв1. А всього на сьогоднi нам вiдомо понад пiвтора десятка її зразкiв (разом з уривками) з рiзних теренiв України. Вперше пiсня була опуб- лiкована у повстанському машинописному збiр- нику ще в 1946 р.2. З вiдновленням державно- стi в 1991 р. її знаходимо у пiсенних виданнях Зиновiя Бервецького3, Петра Шимкiва4, Василя Подуфалого5, В.Олеськiва та М.Iльчишина6, Зе- 1Пiснi нацiонально-визвольної боротьби ХХ ст. Запи- сав на Яворiвщинi Є.Луньо – Домашнiй архiв Є.Луня. 2Архiв Управлiння Служби Безпеки України у Львiвсь- кiй областi (далi – Архiв УСБУ ЛО).– Спр. П–26102.– Арк.-пакет 56.– С. 5. 3А ми тую червону калину. Пiснi української нацiонально-визвольної боротьби / Зiбрав i упоряд. З.Бервецький.– Дрогобич, 1990.– С. 28. 4Лицарям волi. Пiснi й авторськi твори визвольної бо- ротьби 40–50-их рр. ХХ ст. з Тернопiльщини / Упоряд. текстiв П.Шимкiв.– Тернопiль, 1993.– С. 99–101. 5Повстанськi пiснi. Випуск другий / Упоряд. i музичний редактор В.Подуфалий.– Тернопiль, 1993.– С. 92–94. 6Веде нас в бiй борцiв упавших слава (Українськi по- встанськi пiснi 1940–1960-их рр. Випуск 1-ий / Упоряд. В.Олеськiв, М.Iльчишин.– Львiв, 1995.– С. 39. новiя Лавришина7, Євгена Гiщинського8, а також у мемуаристицi9, дослiдженнях10. Знаємо, що ок- ремi її варiанти також знаходяться у домашнiх архiвах й iнших збирачiв i поки що, на жаль, не є загальнодоступними. Що ж до наукових студiй, то до цього часу зазначену пiсню розглядав лише Григорiй Дем’ян у широкому контекстi свого дослiдження україн- ських повстанських пiсень11 й висловив стосовно неї низку цiнних думок i спостережень. Закономiрно постає питання: у чому ж поля- гає таємниця такого тривалого й масового побу- тування, настiльки успiшного й славного творчо- го життя названої пiснi – цього яскравого ше- девру української фольклорної полiтичної сатири ХХ ст. На нашу думку, таємниця такого все- народного захоплення цим твором передовсiм по- лягає у представленiй у майстерному поетичному вираженнi смiховiй специфiцi його сатири. У час, коли велася запекла боротьба, лилася кров i гинули люди, коли загарбники для дося- гнення своїх цiлей широко застосовували фiзич- ний i психiчний терор, суспiльство пригнiчували тривога, сум, жаль, страх, безнадiя, розпач, жах. На повноцiннi розваги, жарти, гумор тодi, з од- ного боку, не було належних умов, а з iншого – вони вважалися недоречними, бо порушували жалобний етикет вшанування жертв. Проте люд- ська природа постiйно вимагає смiху. Адже смiх – це закономiрна фiзiологiчна реакцiя, спрямована на врiвноваження психоемоцiйного стану людини, розбалансованого тривалою виснажливою й руй- нiвною дiєю на нього рiзноманiтних негативних емоцiй. У тодiшнiй ситуацiї потужним джерелом пси- хоемоцiйного позитиву послужив саме сатирич- 7Пiснi УПА / Зiбр. i зредаг. Зеновiй Лавришин // Лiтопис Української Повстанської Армiї.– Торонто, 1996; Львiв, 1997.– Т. 25.– С. 350–351. 8За волю України. Антологiя пiсень нацiонально- визвольних змагань / Записи, розшифрування, гармонiза- цiя, обробки, перепис нот, упорядкування. примiтки, статтi Є.Гiщинського.– Луцьк, 2002.– С. 177–178. 9Дмитрик I. Записки українського повстанця (В лiсах Лемкiвщини).– Львiв, 1992.– С. 43; Борець Ю. Шляхами лицарiв iдеї i чину.– Львiв, 1996.– С. 155. 10Дем’ян Г. Українськi повстанськi пiснi 1940–2000- их рр. (iсторико-фольклористичне дослiдження).– Львiв: Галицька видавнича спiлка, 2003.– С. 276, 491–492. 11Там само.– С. 36, 44, 48, 268, 276, 491, 519. 134 1-2’2010 Народознавчi Зошити ний смiх. Вiн не мав жодних морально-етичних перепон, а навпаки – виправдовувався й заохочу- вався. Бо ж, крiм фiзiологiчних, вiн виконував ще й дуже важливi суспiльно-полiтичнi функцiї. Пе- редовсiм знiмав страх у широких народних мас, повертав їм, приниженим й обезволеним окупан- тами, людську гiднiсть i нацiональне достоїнство, закликав до атаки на ненависного ворога – iно- земного поневолювача й вселяв вiру в перемогу. Водночас сатиричний смiх, кепкуючи, глузуючи з ворога, зневажав i принижував його, робив без- силим i беззбройним, жалюгiдним i нiкчемним, а отже таким, якому можна чинити опiр i якого обов’язково вдасться подолати. Для глибшого розумiння смiшного як естетич- ної категорiї у пропонованiй статтi й ставимо за мету на основi розгорнутого аналiзу пiснi, залу- чаючи й текстовi варiанти, простежити генезу й специфiку комiзму при змалюваннi та iнтерпре- тацiї московських окупантiв. Аби мати цiлiсну уяву про аналiзовану пiсню, спочатку наведемо її найранiше записаний текст, з великою iмовiрнiстю – один з її першоварiантiв: Пiслав Сталiн свої дiти на Захiднi Землi, Просвiщати українцiв, щоб не були темнi. Раз, два, три, чотири, лiзуть до комори, Старi скринi розбивають, шукають “бандьори”. Як прийдуть до господинi: “Дай, хазяйка, кушать!” Курку з квасним молоком жеруть, аж ся дусять. Раз, два... А як прийдуть до села, то на стрихи лiзуть, А як знайдуть старi шкраби, холяви обрiжуть. Раз, два... Про сталiнських посiпакiв всi звiрята знають, Навiть кури i качки криївок шукають. Раз, два... Як всi села обрабують, їдуть до району, Кожний везе торбу хлiба, лiтру самогону. Раз, два...12 Звертаючись у ходi аналiзу й до iнших її варi- антiв, матимемо також можливiсть побачити текс- тову динамiку твору, звернути увагу на iнтенсив- 12Архiв УСБУ ЛО.– Спр. П–26102.– Арк.-пакет 56.– С. 5. нiсть побутування та особливостi мiжпоколiнної трансмiсiї. Уже в першому рядку перед нами постає над- звичайно потужний в iдейно-естетичному планi художнiй образ “сталiнськi дiти”. Вiн вражає ре- ципiєнта своєю багатограннiстю й глибокою змiс- товнiстю кожної з цих граней. Сила цього образу випливає iз притаманного йому широкого й ак- тивного асоцiативного поля. Найперше цi “дiти” сприймаються у перенос- ному значеннi й таким чином влучно й корот- ко охоплюють найширше, фактично унiверсально- узагальнене представництво московсько-комунiс- тичних загарбникiв. Крiм кiлькiсної, цей образ дає ще виразнiшу якiсну характеристику воро- гiв. Передовсiм усi вони репрезентанти москов- сько-комунiстичної iдеологiї i практики в най- бiльш одiознiй та людиноненависницькiй сталiн- ськiй формi. Поряд з тим номiнатив “дiти” у проекцiї на осiб дорослих асоцiюється iз оз- наченням “здитинiлi”. Себто усi вони, цi мос- ковсько-комунiстичнi поневолювачi, у планi iн- телектуальному й духовно-емоцiйному сталiнсь- кою пропагандивно-репресивною системою здег- радованi до рiвня дiтей. Вони бездумнi, готовi слiпо виконувати злочинну волю свого боговождя Сталiна. У них, як це може бути i в деяких дi- тей, вiдсутнiй власний морально-етичний закон, самостiйне розумiння добра i зла. Але якщо у дiтей через їх короткий вiк цей закон поки що не сформований i вони через наслiдування по- слуговуються моральним законом своїх батькiв, то у сталiнських “дiтей” цей закон витравлений i пiдмiнений комунiстичним псевдовченням у йо- го сталiнськiй iнтерпретацiї, а воно нацiлює на свавiльне й безкарне коєння зла. Передовсiм слiд зазначити, що вираз “сталiнсь- кi дiти” не є цiлком довiльним, випадковим i ало- гiчним, як це може видатися на перший погляд. Навпаки, вiн доволi твердо опирається на досить обширну й iнтенсивну традицiю, а саме на стiйке словосполучення “батько Сталiн”. Саме цей “ти- тул” поряд з деякими iншими, як от: “генiй всього людства”, “улюбленець мiльйонiв трудящих” то- що, офiцiйна пропагандивна машина широко му- сувала у засобах масової iнформацiї, очевидно, прагнучи в такий спосiб показати любов i шану народу до керiвника-тирана. Звiсно, що здоровий ЄВГЕН ЛУНЬО. Природа комiзму повстанської сатиричної пiснi... 135 народний глузд цей недолугий прийом почав бра- ти на глум, а сам цей “титул” iронiчно обiгрувати у своєму висмiюваннi ненависного комунiстично- го вождя. У народному середовищi, незважаючи на небезпеку бути репресованим, активно побуту- вали твори полiтичної фольклорної сатири з цим пропагандивним клiше. Наприклад, в однiй час- тiвцi спiвалося: Батько Сталiн, дайте мила, Бо вже вошi мають крила, А ще трохи пiдростуть – Вашi танки переб’ють13. В iншiй короткiй спiванцi розповiдалося: Батько Сталiн сiчку рiзав, Ворошилов накладав, Батько Сталiн пальцi врiзав – Ворошилов ся смiяв14. Ширше генезу фольклорного образу-клiше “ба- тько Сталiн”, його iдейно-художнiй змiст ми роз- глянули у своїй статтi “Полiтична сатира малих фольклорних жанрiв (питання iнтегральностi)”15. В аналiзованому творi внаслiдок розгортання прямого асоцiативного зв’язку цей образ логiч- но й цiлком мотивовано трансформувався у но- вий образ “Сталiновi дiти”. Поетична сила та- кого образу пiдсилюється тим, що народний ми- тець робить реципiєнта своїм спiвтворцем, дає йому можливiсть самому осмислити, розгадати оцю, хоча й очевидну, але все-таки оригiнальну образну загадку – хто такi “дiти Сталiна” i чому вони так називаються. З подальшим розгортанням подiй у пiснi уза- гальнений образ “дiти Сталiна” конкретизується, щоб при цьому мати можливостi для представле- ння усiєї своєї колоритностi. Згодом ми спробу- ємо розглянути його в усiй повнотi, а поки що проаналiзуємо й iншi художньо-смисловi площи- ни початкового поетичного клiше. 13Зап. Є.Луньо 8.03.1995 р. у с. Калинiвка Яворiвсь- кого р-ну Львiвської обл. вiд Гози Михайла, 1934 р. н., 7 кл.; Гози Катерини, 1934 р. н., 7 кл.; Байдиги Катерини, 1927 р. н., 7 кл.– Домашнiй архiв Є.Луня. 14Зап. Г.Дем’ян 28.07.2006 р. у м. Львiв вiд Пелипчука Василя Iвановича, 1935 р. н., проживає у с. Борятин Сока- льського р-ну Львiвської обл. Домашнiй архiв Г.Дем’яна. 15Луньо Є. Полiтична сатира малих фольклорних жа- нрiв (питання iнтегральностi) // Народознавчi Зошити.– № 1–2.– 2007.– С. 36–44. Отже, наступна грань образу “Сталiновi дiти” реалiзується в доволi тонкому, але все-таки вира- зно полiтичному iронiзуваннi над однiєю з роз- дмуханих мiфологем московсько-комунiстичної пропаганди про нiбито особливу любов Сталiна до дiтей. Народ вже ранiше висмiював цю лице- мiрну облуду у своїх монострофах, наприклад у рядках: Ходить Сталiн тай питає, Чого дiтям не хватає. – Нема хлiба, нема солi, А до того iще й голi16. В аналiзованiй пiснi ця тематика знайшла своє, хоча й епiзодичне, але оригiнальне, поетично ви- тончене продовження. Тут виразно й дотепно по- казано, яких таких “дiтей” насправдi любить Ста- лiн, хто ж дiйсно користає iз широко розголошу- ваного радянського принципу “все найкраще дi- тям”. Iз твору реципiєнт, хоча й на пiдсвiдомому, психоемоцiйному рiвнi, робить однозначний ви- сновок про те, що користають з усiх державних привiлеїв i заслуговують на “батькiвську” турботу i любов Сталiна тi, хто вiрно й бездумно виконує його злочинну волю, хто ордою суне поневолюва- ти й грабувати, винищувати сусiднi народи. На- зиваючи таким невинним i лагiдним словом “дi- ти” сталiнських одiозних i ненависних посiпак, за допомогою поетичного прийому контрасного про- тиставлення форми i змiсту генерується потуж- ний комiчний ефект. Це лише перший, так би мовити, напрямний смiховий iмпульс, який далi буде поглиблюватися. Ще одна художня iнтерпретацiя образу “дiти Сталiна” розгортається в напрямку їх асоцiатив- ного ототожнення з дiтьми, а точнiше – з фi- зичною, iнтелектуальною й психiчною їх слабкiс- тю. Справа в тому, що вороги-поневолювачi через фiзичне й духовне насильство представляли себе лютими, безжалiсними й страшними, а отже, й непереможними. Таким чином вони нав’язували народовi думку, що будь-який опiр є надаремний, вiн не матиме успiху, а навпаки – призведе до ще бiльших репресiй. 16Народне слово. Збiрник сучасного українського фоль- клору / Упоряд., передмова, вступ i прим. Ю.Семенка. Ви- дання Союзу земель соборної України селянської партiї.– Нью-Йорк; Мюнхен, 1964.– С. 63. 136 1-2’2010 Народознавчi Зошити I ось тепер ця сила i грiзнiсть ворогiв крiзь призму дитячостi втрачає свiй сенс i стає комiч- ним фарсом. А самi поневолювачi в очах наро- ду постають кумедними й жалюгiдними iстотами, що вже не становлять серйозної загрози. У кiлькох варiантах аналiзованої пiснi, якi ав- тор зафiксував на Яворiвщинi, образ-клiше “Ста- лiновi дiти” трансформувався в образ “Сталiновi дiди”. Зрозумiло, що ця змiна вiдбувалася вна- слiдок активного побутування, що є свiдченням широкої популярностi цього твору. Навiть можна припускати, що сталося це випадково, механiч- но, через мiнiмальну фонетичну вiдмiннiсть мiж обома словами, але тим не менше вона прижила- ся у текстi, оскiльки теж наповнює твiр вагомим iдейно-смисловим навантаженням. У даному кон- текстi слово “дiди” вжите у значеннi жебраки, до того ж з негативно-зневажливим забарвленням – такi, що, будучи очевидними злидарями, видають себе за багачiв. Цей лексичний дiалектизм, оче- видно, потрапив у Галичину з польської мови, але вже встиг вкорiнитися навiть у фольклорi17. В аналiзованiй пiснi це слово знову ж таки коротко, влучно й дотепно характеризує весь ма- сив московсько-комунiстичних окупантiв. Водно- час одним-єдиним поетичним “пострiлом” ущент розбиває цю настирливо–нав’язливу пропаганди- вну мiфологему про нiбито економiчну могутнiсть Радянського Союзу i спроможнiсть надiлити усiм цим “багатством” Захiдну Україну. Образ “дiди”, так само, як i образ “дiти”, у його асоцiативнiй проекцiї на ворогiв генерує потужний комiчний ефект. Усi цi репрезентанти московських поневолювачiв, представленi як же- браки, внаслiдок класичного механiзму осягнення смiху – невiдповiдностi форми та змiсту – ви- глядають i осмiяними, i зневаженими i аж нiяк нестрашними та всесильними. Адже в народнiй уявi жебраки традицiйно постають як старi, кво- лi, знищенi нуждою та, можливо, калiцтвом, у поношеному одязi особи. I ось саме вони репре- зентують Сталiна, його комунiстичну iдею, його московсько-бiльшовицьку iмперiю, а вiдтак крiзь призму смiху дають їм зневажливу оцiнку. 17Галицько-руськi народнi приповiдки: У 3-х т. / Зiб- рав, упоряд. i пояснив Др. Iван Франко: 2-е вид.– Львiв: Видавничий центр ЛНУ iм. Iвана Франка, 2006.– Т. 1.– С. 803–807. Отже, ми з’ясували сатиричну iдейно-смислову наповненiсть образу-клiше “Сталiновi дiти” (“дi- ди”) на його статичному, номiнативному рiвнi. Як бачимо, вже перший рядок пiснi, вже сама ли- ше констатацiя згаданого образу-клiше сповнила пiсню доволi значущим сатиричним змiстом. Та- кий “зачин” виконав ще одну, надзвичайно ваго- му естетично креативну функцiю – запрограмував твiр на подальше сатирично-смiхове звучання, на вiдтворення в комiчном ракурсi й наступних си- туацiй. А це заiнтригувало реципiєнта, мобiлi- зувало його не лише до уважного й активного подальшого сприйняття, а й до спiвтворчостi як виконавця й iнтерпретатора. Водночас цей образ є динамiчним: вiн розгортається i дiє. А тому тепер розглянемо його предикативний рiвень, а власне розкриємо сатиричне наповнення iнформацiї – з якою саме метою, з яким завданням Сталiн ви- слав своїх “дiтей” (“дiдiв-жебракiв”) у Захiдну Україну. Вже знаємо з тексту – для того, щоб “просвiщати українцiв, щоб не були темнi”. Це твердження завдає влучного смiхового уда- ру по пропагандивнiй мiфологемi московсько- комунiстичних поневолювачiв, яка для загарбання Захiдної України маскуює пiд маркою визволення й поширення освiти та культури. Функцiональний аналiз показує, що ця заява вiдразу сприймається з яскравою iронiєю, що генерує смiховий ефект. Справа в тому, що захiдноукраїнське населен- ня вже мало нагоду упродовж першої московсь- кої окупацiї 1939–41 рр. не лише виразно поба- чити, але й вiдчути на собi “плоди” бiльшови- цької освiти й культури. Культуртрегерство ра- дянських поневолювачiв дiяло з точнiстю до нав- паки: культурно-просвiтнi товариства розпускали, пам’ятки духовної i матерiальної культури нищи- ли або розграбовували, освiту спримiтизовували згiдно з комунiстичними засадами18. Усе це га- личани вже встигли осмислити у низцi рiзножан- рових зразкiв сатиричного фольклору19. I ось тепер окупацiйна пропаганда цю ж саму вже доволi викриту й осмiяну мiфологему куль- туртрегерства знову пропонує народовi. 18Див.: Захiдня Україна пiд большевиками IХ. 1939 – VI. 1941. Збiрник за ред. Мiлени Рудницької. Наукове Товариство iм. Шевченка в Америцi.– Нью-Йорк, 1958. 19Див.: Харчишин О. Совєтська дiйснiсть у фольклорi львiв’ян. Нарис.– Львiв, 2006. ЄВГЕН ЛУНЬО. Природа комiзму повстанської сатиричної пiснi... 137 Звiсно, здоровий глузд галичан цiлком законо- мiрно сприймає цей факт як звичайний кумед- ний фарс. I водночас народний митець продовжує дошкульно висмiювати московську культуру вже тепер за iнших умов i обставин – коли її наса- джують за допомогою збройного насильства. Оця нова сутнiсть радянського “просвiтницт- ва” у майстерному комiчному оформленнi пода- ється у приспiвi i проходить лейтмотивом крiзь увесь текст. Якщо цю сутнiсть висловити узага- льнено у кiлькох словах, то йдеться про неприк- ритий безсоромний грабунок i розбiй. Проте ху- дожня сила цих двох рядкiв приспiву якраз i по- лягає у тому, що вони, на перший погляд, у зви- чайнiй конкретнiй картинi епiчного характеру по- дають доволi значну кiлькiсть експресивно вира- женої iнформацiї. Вони в образно-емоцiйнiй фор- мi “змушують” реципiєнта пiдсвiдомо засвоїти московсько-комунiстичну реальнiсть у її iдейно- фiлософськiй сутностi i дати їй адекватну оцiнку, яку найкраще представити в сатиричний спосiб. Хоча iм’я Сталiна у пiснi вербально присутнє лише раз – на початку (у деяких варiантах на- трапляємо на нього також другий раз, вже в кiн- цi), проте образ диктатора у текстi асоцiативно присутнiй постiйно, i власне Сталiн тут є основ- ним антигероєм, основним об’єктом дошкульного висмiювання. Ця постiйна присутнiсь Сталiна, а точнiше – його духу в текстi досягається, з одно- го боку, художнiм прийомом iнiцiацiї, тобто помi- щення його у початковому рядку, який, згiдно з фольклорною традицiєю, виступає заголовком пi- снi. Також знаємо, що назва, заголовок пiснi вод- ночас виконує функцiю вираження основної iдеї, точнiше сказати – служить логiчним наголосом, що пiдкреслює iдейний змiст. Друга причина, чи правильнiше буде сказати – основа перманентної присутностi образу Сталiна у пiснi – це адекват- на реакцiя народу на постiйне надокучливе аж до роздратування возвеличення особи Сталiна офi- цiйною пропагандою. Народнiй свiдомостi просто неможливо було не те що про Сталiна не пам’я- тати, а не було, де вiд нього сховатися, i йому закономiрно нiчого не лишалося, як давати цьому диктаторовi контроверсiйну вiд офiцiйної, власну правдиву iнтерпретацiю й оцiнку. Отож, на самому початку Сталiн номiнований основною причиною поневолення України, бо ж саме вiд нього вийшов такий наказ. Увесь пода- льший текст – це фактично образна iлюстрацiя крiзь призму конкретних, яскраво змальованих явищ i фактiв Сталiна як московсько-iмперського вождя-тирана, так i сталiнiзму як антигуманної всесторонньо прогнилої i смiшної у своїй жалю- гiдностi й нiкчемностi iдейно-полiтичної системи. Як бачимо вже з перших двох рядкiв, сталiнсь- кi “просвiтителi-культуртрегери” – це репресивнi органи. Це ж знову дiткливi кпини над сталiн- ською пропагандою, бо ж наскiльки треба бути зухвалим i недалеким, щоб так пiдмiнювати по- няття, i наскiльки наївним, аби сподiватися, що народ у це повiрить. У цивiлiзованому суспiльс- твi нiколи не ставлять на одну шкалу цiнностей просвiтителiв, культурникiв i репресивнi органи. По тiм, як суспiльство й держава опiкується ци- ми iнституцiями, видно рiвень її цивiлiзованостi. Отже, вже сам той факт, що Сталiн i його держава понад усе вивищує репресивнi органи, в очах українцiв викликає до неї зневагу. Але далi, коли з розвитком мотиву виразно виявляється, що оцi сталiнськi “правоохоронцi” – нiхто iнший, як дрiбнi, безсоромнi, жалюгiднi злодюжки, тобто асоцiальний елемент, – то вже навiть не вартi гнiву й ненавистi – вони викликають лише смiх. Ця сама асоцiативна площина дошкульно ви- смiює й самого Сталiна. Адже вiн, за офiцiйни- ми пропагандивними твердженнями, “батько всiх народiв”, “вихователь i наставник мiльйонiв бу- дiвникiв комунiзму” i т. д., насправдi “сплодив” i виховав асоцiальний елемент, найгiршого ґатунку моральних покидькiв й духовних деґрадантiв. Як бачимо, приспiв дещо звужує первинний, всеохопний образ “сталiнських дiтей”, але знову ж таки при цьому не називає їх конкретно. Та- ким чином, реципiєнтовi дається можливiсть че- рез спiвтворчiсть, осмислюючи i контекст, i влас- нi знання й бачення, самому визначити, про кого йдеться. Контекст i розвиток мотиву говорять, що це репресивнi органи, тi, що присланi у Захiдну Україну поборювати нацiонально-визвольний рух. Вiдомо, найбiльше до цього задiювалися тодiшнi НКВД i МГБ – це було їхнє основне i безпосе- реднє завдання. Проте, як бачимо, слова “енкаведисти”, “емге- бисти” у текстi вiдсутнi. I це художнє рiшення не- випадкове, а цiлком правильно мотивоване. Спра- 138 1-2’2010 Народознавчi Зошити ва в тiм, що українське нацiоналiстичне збройне пiдпiлля було настiльки сильним, користувалося масовою пiдтримкою населення, що на боротьбу з ним, окрiм цих спецiальних пiдроздiлiв, радян- ська влада змушена була широко долучати i iншi вiйськовi та цивiльнi структури: прикордоннi вiй- ська, кадровi вiйська, мiсцевий асоцiальний еле- мент – так званих ястребкiв, партiйних i держав- них службовцiв i навiть учнiв профтехучилищ. Звiсно, що на першому мiсцi були енкаведисти, емгебисти, прикордонники – в народi їх ще нази- вали облавниками. Саме ця категорiя осiб за логi- кою виступає головними персонажами пiснi. Саме вони є антигероями українського повстанського фольклору, якi стоять у контраснiй непримирен- нiй опозицiї до головних українських позитивних героїв – повстанцiв. Це виразно простежується у багатьох пiсенних i прозових творах. Та водночас цей збiрний образ облавникiв включає в себе й усi iншi структури, що брали участь у репресiях мирного населення, займалися безчинствами, свавiллям, грабежами. Ось як в одному документi з тодiшнiх часiв описано поведiнку кадрової вiйськової частини, що її з передової перевели для вiдпочинку в укра- їнське село: “Пiсля того, як тiльки згаданi вiддiли заповнили терен, вони слотою (за словами наро- ду) день-у-день ходять за хлiбом, маслом, салом, яйцями, самогонкою i т. п., немов би у них не iснувало жадне постачання. Пiд час облав, як i протягом усього часу, зокрема москалi, добре записалися в пам’ятi населення. Вони шукають “бандерiвцiв” в скринях i коробках, в шухлядах i за образами, в бочках i горшках, скрiзь-скрiзь [...]. Дай сала, бо хату зажiгу – i вже свiтить сiрники, це на денному порядку. У кожному селi нiч-у-нiч крадежi, день-у-день грабунки. Тут по- грабили всякi одяги. Там вкрали безрогу, а там коня з возом. Наступної ночi мiд з уликом. Там вкрали гуси, а тут серед бiлого дня стрiляють i грабують курей”20. Просто вражає, наскiльки цей документальний опис суголосний картинам, зма- льованим у пiснi. Отже, народний митець, уникнувши конкрет- ного номену, тим самим охопив усi категорiї й 20Воєнна округа УПА “Буг”. Документи i матерiали 1943–1952. Кн. 2 // Лiтопис УПА.– Т. 13.– К.; Торо- нто, 2009.– С. 544. усiх представникiв московсько-комунiстичних ре- пресивних органiв. Примiтно, що у пiснi з усi- ма її текстовими варiантами на їх позначення фi- гурує ще й понад десяток iнших номiнатiв: “го- лодранцi”, “шмiраки”, “сталiнськi посiпаки”, “го- лота”, “сталiнськi яничари”, “большевики”, “ко- мунiсти”, сталiнськi козолупи”, “московськi ко- золупи”, “сталiнськi людолови”, “сталiнськi заво- локи”. Як бачимо, всi вони також не вказують, про кого саме конкретно йдеться, а передовсiм мають завдання на лексико-семантичному й сти- лiстичному рiвнi досягти комiчного ефекту, спря- мованого на їх висмiювання. На перший погляд, емоцiйно нейтральнi слова “большевики”, “кому- нiсти” у фольклорнiй поетицi теж сповненi нега- тивної експресiї, про що свiдчать, наприклад, па- ремiї “Злий, неначе большевик!”21, “Комуняку на гiляку”, “Комунiсти – є кому їсти, iно нема кому робити”22. Таку ж саму смiхотворчо-викривальну функцiю виконують застосованi щодо облавникiв порiвняння: “як чорти скаженi”, “як чорти ла- батi”, “мов чорнi круки”, а також вiдiменниковi означення “сталiнськi” й “московськi”. Основна увага в пiснi зосереджується на об- разнiй характеристицi облавникiв. Через їхнi вчинки розкривається здеградований iдейний i моральний свiт зайд, i що найважливiше – майс- терно висмiюється. Вважаємо за потрiбне зупинитися на цьому ширше й детальнiше, бо саме таким чином мож- на найбiльш оптимально простежити усю повно- ту художньої специфiки пiснi. Вертаємо знову до приспiву. Числiвники “раз, два, три чотири” заз- вичай використовуються у вiйську, аби зритмiзу- вати й синхронiзувати його крок на маршi чи у бойовому порядку. Адже ритм, у свою чергу, як зазначено у М.Грушевського23, має магiчну орга- нiзуючу й об’єднюючу силу. З потенцiалу ритму вiйсько користає з намiром здолати такого ж си- льного, а можливо – ще сильнiшого противника. 21Народне слово. Збiрник сучасного українського фоль- клору / Упоряд., передмова, вступ i прим. Ю.Семенка. Ви- дання Союзу земель соборної України селянської партiї.– Нью-Йорк; Мюнхен, 1964.– С. 63. 22Луньо Є. Полiтична сатира малих фольклорних жанрiв...– С. 42. 23Грушевський М. Iсторiя української лiтератури: В 6 т., 9 кн.– Т 1.– К.: Либiдь, 1993.– С. 69–70. ЄВГЕН ЛУНЬО. Природа комiзму повстанської сатиричної пiснi... 139 У нашому ж випадку облавники напускають на себе браваду, бо iдуть “воювати” з людськими коморами. Факт, що московськi займанцi вида- ють звичайне обкрадання i грабунок мирного на- селення за бойову операцiю, а ще для цiєї “ратної справи” змушенi напускати на себе хоробрiсть – робить їх в очах реципiєнта надзвичайно жалю- гiдними i смiшними. Треба зазначити, що в українськiй нацiоналiс- тичнiй i повстанськiй народнiй пiсенностi виник i набув ширшого використання прийом сатирично- го викриття вiйська поневолювачiв через конста- тацiю, що воно використовує зброю iз невласти- вою, ганебною метою – каральних акцiй мирного населення, грабежiв, розбоїв, гвалтування, плюн- дрування майна. На такий прийом ми натрапляє- мо в пiснях про пацифiкацiю в Галичинi 1930 р. при глузуваннi з польських драгунiв, якi би- ли людей нагаями, розвалювали печi, випускали пiр’я з подушок, обливали нафтою харчi24. Та- кож висмiюються i нацистськi вояки, що з Украї- ни “тягнуть” у фатерлянд усе, що попадає їм пiд руки25. I тепер це також є пiдставою кпити собi й з радянських загарбникiв. Примiтно, що широке використання цього при- йому не робить його “заяложеним”, не поменшує його поетичного потенцiалу. Навпаки – воно його помножує. Таке часте його застосування йде не з поетичної видумки народного митця, а передовсiм випливає з реалiстичного вiдображення тогочас- ної окупацiйної дiйсностi. Адже кожен з iнозем- них поневолоювачiв вдавався до таких крокiв. А поетичний хист творця полягає в оригiнальному змалюваннi образних картин цих ганебних i ку- медних вчинкiв ворожих армiй. Водночас засто- сування цього прийому до рiзних поневолювачiв покликане переконати, що усi вони, незалежно вiд рiзного кольору своїх iдей та щiльного пропаган- дивного маскування своїх справжнiх намiрiв, є загарбниками України. Далi у приспiвi вагоме смислове навантаження несе слово “лiзуть”. Сприймається воно тут як у 24Грицай Я.А. Pани не гоїлися. Спомини “Чорноти”.– Торонто; Львiв: Видавництво Лiтопис УПА, 2001.– С. 17. 25Луньо Є. Нацистськi окупацiйнi порядки в українсь- кому селi крiзь призму народнопiсенної сатири // Україн- ський визвольний рух. Науковий збiрник.– № 12.– 2007.– С. 213–214. прямому, так i в переносному значеннi. Сатири- чна налаштованiсть твору змушує обидва цi зна- чення працювати у напрямку творення комiчно- зневажливої iнтерпретацiї облавникiв. Стосовно людей конотацiя слова “лiзуть” вказує, що вони чи то вiд безсилля, чи вiд якоїсь iншої причини не можуть iти, а пересуваються на четвереньках. Коли ж у такий спосiб рухається вiйсько чи ре- презентанти держави, чия мiсiя та покладенi на них обов’язки й завдання вимагають належного фiзичного стану, то це виставляє їх у кумедно- жалюгiдному станi, викликає зневагу й насмiшку. У наступнiй смисловiй площинi слово “лiз- ти” в народному середовищi широко використо- вується, як вказано у Словнику української мови Б.Грiнченка, у значеннi “нав’язуватися”, “надо- їдати”, “приставати”26. Звiдси за допомогою цiєї негативно забарвле- ної експресiї облавники характеризуються як без- культурнi й нахабнi, що теж не може викликати в реципiєнтiв нiчого iншого, крiм зневаги й осмiю- вання. Водночас у цiй нашiй смисловiй площинi слово “лiзти” в народному середовищi широко ви- користовується у стосунку до тварин як iстот, не обтяжених розумом i мораллю. Вiдтак облавни- кiв асоцiативно уподiбнено до тварин, вiдмовлено їм у людськiй подобi i сутностi й у такий спо- сiб ще бiльше пiдкреслено їхню бездуховнiсть i аморальнiсть. Далi в наступних куплетах подано низку яск- равих картин, у яких змальовано типовi заняття облавникiв. Вони голосно заявляють, що шукають бандерiвцiв. Проте реципiєнтовi i з його обiзнанi- стю з тогочасними реалiями вiдомо, що це всього лише привiд, формальне узаконення, прикриття своєї справжньої дiяльностi. Бо ж основна їхня мета виводиться iз корисливих iнтересiв – вико- ристовуючи своє службове становище, тим чи iн- шим незаконним чином поживитися за кошт i так вже розорених тривалим воєнним лихолiттям про- стих мирних людей. Облавники, фальшиво й ку- медно прикриваючись статусом “правоохоронцiв” – за офiцiйною пропагандивною версiєю – “бор- цiв з бандитизмом”, насправдi самi виявляються звичайними злочинцями: то дрiбними злодюжка- 26Словарь української мови. Зiбрала редакцiя журнала “Кiевская старина”. Упоряд., з додатком власного матерiя- лу, Борис Грiнченко.– Т. II.– К., 1908.– С. 368. 140 1-2’2010 Народознавчi Зошити ми, то нахабними грабiжниками. I вже в цьому планi вони сприймаються як об’єкт дошкульного висмiювання. Художня сила цiєї пiснi серед iншого полягає в тому, що народ не зупиняється на цьому прав- дивому й дошкульному, але узагальненому твер- дженнi. Вiн iде далi й подає нам низку рiзних типових проявiв цiєї “дiяльностi” у майстерному, iсторично дуже правдивому й водночас смiхово- викривальному змалюваннi. Як уже йшлося у приспiвi, головним об’єктом їхнього обшуку є скринi – оцi традицiйнi примi- тивнi народнi меблi для зберiгання нехитрих до- машнiх пожиткiв. I ось найперше привертає увагу облавникiв звичайна стара бритва – звична побу- това рiч кожного мужчини. Але раптом виявля- ється, що для облавника, оцього, за офiцiйним пропагандивним твердженням, представника кра- їни “розвиненого соцiалiзму”, а ще – “старшо- го брата” – росiянина, бритва є небаченим, дуже цiнним скарбом. I вiн вiдразу пiд приводом, що нiби це речовий доказ, ховає її у кишеню. Тай, не гаючись, втiкає, бо, як жалюгiдний дрiбний злодюжка й брехун, боїться, аби господар не вi- дiбрав йому цiєї бритви назад та ще при цьому не надавав мiцного прочухана. Звiсно, що така неймовiрна злиденнiсть, жа- дiбнiсть, дрiб’язковiсть, брехливiсть й боягузство облавника як “гiдного Сталiнового сина” не може не викликати до нього густо замiшаної на смiху зневаги й презирства. Окрiм скринi, прискринка, облавники нишпо- рять i по iнших закутках, де можна бодай чимось поживитися. Одне з таких мiсць – горище, що також служить господарям для зберiгання деяких речей. Отож облавники з неприхованою радiстю для себе знаходять там старi шкраби. У просто- народнiй мовi так насмiшкувато називають вже досить зношене, зашкарубле вiд старостi й фак- тично непридатне взуття. Для українцiв – це зви- чайний непотрiб, якого не викинули тiльки тому, що може ще придатися на якусь латку. Для обла- вникiв, що аксiоматично сприймаються як етнiчнi росiяни, це виявляється неабиякою матерiальною цiннiстю. Ця дотепна картина асоцiативно акту- алiзує, пiдсилюючи новочасними реалiями, тра- дицiйний український глузливо-лайливий етнонiм росiян “лапотники”, що його ще у ХIХ ст. зафiк- сував етнограф Г.Булашев27. Це кпини над культурною вiдсталiстю й госпо- дарською злиденнiстю росiян, що не вмiли чи не хотiли виготовляти шкiряне взуття. Зазначимо, що смiхотворчу викривальну сут- нiсть фольклорного образу “лаптiв”, тобто ли- чакiв, що їх радянська влада “модернiзувала” у “кiрзаки” – примiтивне, iз найнижчої якостi шкi- рзамiнника, взуття – об’єкт гострих кпинiв гали- чан, ми вже розглядали в однiй зi своїх статей28. “Обшукавши”, тобто поцупивши що можна у хатi й коморi, “доблеснi” “сталiнськi дiти” беру- ться за подвiр’я i господарськi споруди: Та як прийшли на подвiр’я, “бандьори” шукають: З-пiд корови, з-пiд свинi гної викидають29. Для сучасних слухачiв пiснi може здатися, що це невмотивований поетичний вимисел, який, проте, доволi дошкульно принижує й розвiнчує високопарнiсть i грiзнiсть сталiнських “право- охоронцiв”, репрезентантiв “найпередовiшої, най- справедливiшої у свiтi держави”. Та насправдi ця картина є дуже реалiстична i навiть типова, бо, як вiдомо, українськi повстанцi й пiдпiльники нерiдко облаштовували свої криївки у стайнях i хлiвах30, i це у свою чергу належно мотивує й пiдсилює ефективнiсть висмiювання. Треба сказати, що в українськiй сатиричнiй ес- тетицi ХХ ст. прийом приниження ворога шля- хом асоцiативного помiщення його в поетичне по- ле образу гною, трапляється нераз. Скажiмо, вi- домою є монострофа: Сонце свiтить дощ паде, Ворошилов гнiй везе, 27Булашев Г. Український народ у своїх легендах, ре- лiгiйних поглядах та вiруваннях. Космогонiчнi українськi народнi погляди та вiрування.– К.: Довiра, 1992.– С. 147. 28Луньо Є. Полiтична сатира у гаївках ХХ ст. // Вiс- ник Львiвського унiверситету. Серiя фiлологiчна.– 2006.– Вип. 37.– С. 136. 29Пiснi УПА / Зiбр. i зредаг. Зеновiй Лавришин // Лiтопис Української Повстанської Армiї.– Торонто, 1996; Львiв, 1997.– Т. 25.– С. 350. 30Потiчний П. Архiтектура резистансу: криївки i бун- кри УПА в радянських документах // Лiтопис Українсь- кої Повстанської Армiї.– Торонто; Львiв, 2002.– Т. 38.– С. 176–178, 188–189. ЄВГЕН ЛУНЬО. Природа комiзму повстанської сатиричної пiснi... 141 Батько Сталiн накидає, Ленiн ззаду пiдпихає31. Естетична природа цього прийому криється в тiм, що в народнiй свiдомостi слово “гнiй” в його переносному значеннi належить до категорiї низь- кого, огидного й розкодовується як непотрiб, те, чого слiд соромитися. Звiдси навiть мати справу з гноєм – везти його, розкидати, викидати тощо – вважають у кращому випадку непристижним, а фактично – ганебним, принизливим. Таку пра- цю квалiфiкують як найбруднiшу та доручають її тим, хто не здатен до нiякої iншої роботи. Об- разна модель, у якiй облавники викидають гнiй, змальовує їх в особливо недостойнiй, жалюгiднiй ситуацiї, що так дошкульно вдаряє по їхньому реноме. При цьому разючiсть сатиричного ефе- кту пiдсилюється максимально контрасним про- тиставленням, з одного боку, звичайних гноярiв, якими вони стали насправдi, та з iншого – висо- копарних i грiзних сталiнських “правоохоронцiв”, якими вони себе виставляють. Ще один план цього художнього образу – це протистояння мiж селянами-господарями й об- лавниками, у якому першi, незважаючи на їхнє пiдневiльно-репресивне становище, вийшли пере- можцями. Адже тi, хто прийшов над ними чи- нити свавiлля й тероризувати, виконують за них найбруднiшу роботу. У наступнiй образнiй картинi облавники ви- ставляють себе на посмiховисько тим, що почина- ють “воювати” з домашнiми тваринами й птицею, тобто вбивати чи ловити їх, очевидно, для того, щоб з’їсти. Таке “виконання” поставлених перед ними зав- дань знову ж таки дає щонайменше кiлька пiд- став сприймати їх у комiчно-смiховому зневаж- ливому аспектi. Найперше вони недисциплiнова- нi, зовсiм не переймаються покладеною на них функцiєю, а дiють, передовсiм керуючись своїми корисливими меркантильними iнтересами. I цим, звiсно, вони цiлковито компроментують себе як державне й вiйськове формування. Далi – вони аморальнi, безсоромно позбавля- ють селян їхнього доробку, i так вже доволi мi- 31Записав Є.Луньо 12.10.15005 р. у с. Чернилява Яворiвського р-ну Львiвської обл. вiд Ядлось Ольги, 1930 р. н., освiта середня спецiальна; Лелик Любомири, 1944 р. н., освiта вища. Домашнiй архiв Є.Луня. зерного пiсля офiцiйного вилучення державного натурального податку. Також облавники дуже за- взятi у своєму безсоромному “полюваннi” на до- машню худобу й птицю, якi зможуть уцiлiти ли- ше у випадку, якщо їм вдасться знайти криївки. Художньо змодельована ситуацiя, у якiй облав- ники опускаються до рiвня “вiйни” iз домашнiми тваринами, покликана висмiяти таких “воякiв” в особливий спосiб – поставивши пiд сумнiв їхню людську сутнiсть, вiдмовляючи їм у їхньому люд- ському достоїнствi. Водночас облавники також постають як голо- днi, ненаситнi до такої мiри, що ладнi воювати за їжу. Ця констатацiя вкотре дошкульно кпить собi над економiчно-господарською неспроможнi- стю Радянського Союзу, що не в силi нагодувати свою основну збройну опору й гарантiю. В одному з варiантiв примiтним є вжитий на позначення облавникiв iменник “козолупи”. Це давньоукраїнське слово до нашого часу побутує основним чином у Галичинi. У прямому значен- нi воно означає “козорiз”, та в народному сере- довищi бiльш поширене саме переносне значен- ня з доволi широкою семантикою. Це головним чином усiлякий асоцiальний елемент: недбальцi- безгосподарники, дрiбнi злодюжки, лiнюхи, нев- дахи тощо. Пов’язана така насмiшкувато-зневажлива се- мантика з глибоко традицiйним несприйняттям порiвняно з коровою кози як господарської твари- ни. Образ кози асоцiюється iз дрiбнотою та зли- деннiстю, а в народних вiруваннях пов’язується iз нечистою силою. Вiдтак усi глузливо-зневажливi ознаки образу козорiза цiлком вмотивовано спря- мовуються як на облавникiв зокрема, так i на радянську державу взагалi. З iншого боку, через образ кози як втiлення дрiбноти й мiзерностi народна пiсеннiсть колюче бере на кпини цiлковиту неспроможнiсть й при- реченiсть радянської економiчної системи. Так, у повстанськiй сатирi “В большевикiв рудi морди” спiвається: У Борщевi там коза втопилась в Нiчвалi, бо не могла бiдна здати молока державi32. 32Пiснi УПА / Зiбр. i зредаг. Зеновiй Лавришин...– С. 351. 142 1-2’2010 Народознавчi Зошити А один iз народних вiршiв, що його на дощечцi почепили на чиюсь козу, звучав: Шерсь – Iталiї, Шкура – Болгарiї, М’ясо – Германiї, Ратицi – пролетарiї33. Безчинства й свавiлля облавникiв не закiнчу- ються на злодiйствах i грабунках. Нахабно вима- гають вiд господинi, щоб їх ще й нагодувати. I тому у творi також розгортається мотив “воро- ги ненаситнi”. Попри те, що цей мотив має пiд собою глибоко реалiстичну основу, яка у своїй сутi була бiльш трагiчною, нiж комiчною, народ- ний митець майстерно виражає його в смiховому ракурсi. Так, у пiснi знаходимо такi рядки: Прийшли вони на подвiри: “Дай, бабо, кушати, Не будемо ти п’єцiв сокиров рубати”34. Непогамовне бажання в цю ж мить наїстися нi- би помутило їм розум, уподiбнило до тварин, якi керуються лише iнстинктами. Але ж тут йдеться про державних, тим бiльше – вiйськових службо- вцiв, що безумовно перебувають на вiдповiдному забезпеченнi й не мають пiдстав з голоду тра- тити свою людську подобу. Кумедно виглядають вороги ще й тому, що, представляючись “дiтьми Сталiна”, “просвiтителями”, вiдразу нахабно вда- ються до шантажу. В українськiй фольклорнiй полiтичнiй сатирi голод передовсiм iнтерпретується як полiтичне явище. Народ добре усвiдомлював, що причина голодомору – це свiдомо спланована акцiя крем- лiвської влади на винищення української нацiї. Вiн також розумiв, що комунiстична iдея через свою облуднiсть й людиноненависництво, нiко- ли не приведе державу до високого економiчного розвитку. Iронiзуючи з такого стану справ, усна словеснiсть вiдповiдно “пригощає” саму радянсь- ку владу. В однiй iз сатиричних пiсень глузливо стверджується: Ой райком, райсполком, Ви голоднi вiк вiком, 33Мовчан Ю. Незабутнє i непрощене. Iсторiя однi- єї української селянської родини мiж двома вiйнами. (Спогад).– Буенос-Айрес, 1982.– С. 182. 34Лицарям волi. Пiснi й авторськi твори визвольної бо- ротьби 40–50-их рр. ХХ ст. з Тернопiльщини...– С. 100. Ми вас нагодуєм З лика мотузком35, а в ще однiй монострофi навiть самого Сталiна “змушують” гризти кiнську ногу36. Образ голодних облавникiв i далi розгортаєть- ся в комiчному ракурсi, але тепер вже в контекстi картин, у яких змальовано, що i як вони їдять. В одному з яворiвських варiантiв зазначено: Бульбу з квасним молоком жеруть аж ся дусять37. Для сучасного реципiєнта основний смiховий ефект, очевидно, iде вiд вислову “жеруть, аж ся дусять”, що засвiдчує некультурнiсть облавникiв, вiдсутнiсть навiть елементарного етикету у тих, хто прийшов “просвiщати”. Водночас фраза “бу- льба з квасним молоком” смiху не викликає. Тим часом ця страва названа тут не випадково, бо во- на також є певним джерелом комiчного. У тодi- шнi часи картопля з кислим молоком була чи не найпоширенiшою, фактично щоденною їжею га- лицького збiдованого окупацiями населення i йо- му особливо приїлася. Але для облавникiв вона видається найбiльшою смаковинкою. У текстi з Бойкiвщини окупант: М’ясо з квасним молоком жере, аж ся душить38. Ще в одному варiантi замiсть м’яса – курка. При цьому “сталiнських дiтей” виставляє на глум їхня неперебiрливiсть у їжi, таке безглузде, не- безпечне для здоров’я її змiшування уподiбнює “культуртрегерiв” до заморених голодом тварин. Висмiюються вони й за квапливiсть, захланнiсть й непогамовнiсть у їжї, що експресивно виражено в рядку: 35Зап. Є.Луньо 27.02.1997 р. у с. Терновиця, Яворiвсь- кого р-ну Львiвської обл. вiд Зiльника Олексiя, 1922 р. н., 7 кл. Домашнiй архiв Є.Луня. 36Вовкодав В. Голодомор 33 р. в приказках одного села // Етнографiя Подiлля. Тези доповiдей наукової конференцiї.– Вiнниця, 1992.– С. 31. 37Зап. Є.Луньо 14.03.1996 р. у м. Яворiв, Львiвської обл. вiд Грицана Миколи, 1932 р. н., 7 кл. Домашнiй архiв Є.Луня. 38Дем’ян Г. Українськi повстанськi пiснi 1940–2000- их рр. (iсторико-фольклористичне дослiдження).– Львiв: Галицька видавнича спiлка, 2003.– С. 491. ЄВГЕН ЛУНЬО. Природа комiзму повстанської сатиричної пiснi... 143 Все, що баба наварила, все голота зжерла39. У своїй хижiй жадобi до наживи облавники не зупиняються перед грабунком того, що потрапило їм на очi. Вони такi ненаситнi й ласi до чужого, що без вагань вдаються до звичного для них шан- тажу – руйнування житла: Дала баба їм кушать – почали кушати, А тi другi надворi – стрiху розшивати. Пiшла баба до майора, почала плакати, “Дай, бабо, лiтру водки, будем пошивати”40. У цiй сценi московськi окупанти знову-таки сприймаються не стiльки ненависними, як жалю- гiдними й нiкчемними. Адже на коїння такого великого зла їх штовхає ганебна для нормаль- ної людини непогамовна пристрасть до алкоголю. Вони – репрезентанти державної влади – вигля- дають як цiлковитi моральнi й духовнi деградан- ти, й нiчого, крiм смiху, над собою викликати не можуть. Горiлка, а точнiше – її сурогат самогон, додат- ково, проте не зайве характеризує облавникiв як деморалiзованих i аморальних державних i вiй- ськових службовцiв. У цьому ж сенсi вони та- кож не викликають жодного страху, бо ж зовсiм не здатнi справно виконувати даний їм наказ. I вони, звиклi до злодiйства й грабунку, а також пристраснi до спиртного, звiсно, не можуть бути хоробрими воїнами, а всього лиш жалюгiдними боягузами. Представлена картина пiдсилює своє комiчне наповнення ще й тим, що своїм змiстом також ак- туалiзує традицiйний український народний глум- ливий стереотип солдата-москаля – такого собi влiзливого й нахабного “умiльця” видурити або вкрасти якусь поживу чи рiч. При цьому пiдк- рiплюються новим реальним пiдгрунтям давнiшi глузливi приповiдки, на кшталт “Що Бог в нас народе, а люд наробе – москаль же теє у нiвеч зводе”, “Для того й вуланчики, щоб запирали чу- ланчики”, “Ти, москалю, i добрий чоловiк, та ши- нелiя твоя злодiй” та iн41. 39Лицарям волi. Пiснi й авторськi твори визвольної бо- ротьби 40–50-их рр. ХХ ст. з Тернопiльщини...– С. 100. 40Там само. 41П’ятаченко С. Образ москаля в українських приказках та прислiв’ях // Актуальнi проблеми української лiтератури i фольклору: Наук. зб.– Вип. 10 / Редкол. С.В.Мишанич У сценi, що змальовує повернення облавникiв додому з “трофеями”, сприймаємо їх, з одного бо- ку, як нiкчемних дрiбних злодюжок, бо ж пола- комилися на такi нехитрi харчi, а з iншого боку – як жалюгiдних жебракiв, бо в народнiй уявi саме жебраки бродили, обвiшанi торбами з мiзерною їжею. Звiсно, що з реальних жебракiв кепкува- ти не було жодних пiдстав, але ж тут справжнi- сiнькими жебраками виявилися тi, хто чванливо подавав себе за “Сталiнових дiтей”, репрезента- нтiв “могутньої й передової” держави. Комiчний ефект при цьому закономiрно виводиться iз май- стерно змодельованої цiлковитої невiдповiдностi мiж “змiстом” облавникiв i їхньою жебрацькою “формою”. Тут важливо буде зазначити, що в той час вислiв “їхати до району”, крiм прямого, емоцiй- но нейтрального, мав ще одне – експресивно- оцiночне, сатиричне значення. У повстанськi часи район був не лише адмiнiстративним центром, а передовсiм вiйськовим укрiпленням, сховком ра- дянської влади. Лише там пiд захистом числен- ного гарнiзону державнi та партiйнi функцiонери, в тому числi й репресивнi органи могли почувати себе порiвняно безпечно. Звiдси вислiв “iти (їхати) до району” в пов- станськiй пiсенностi у поетичному планi мав не- маловажне сатиричне наповнення. Вiн зневажав i висмiював тих, хто, будучи “хоробрим” вдень пе- ред сiльськими жiнками, старцями й дiтьми, боя- вся ночi, тремтiв перед грiзною карою повстанцiв. В узагальненому значеннi цей вислiв у тонкiй, але виразнiй комiчнiй формi розвiнчував гучнi пропа- гандивнi твердження про те, що радянська влада була “iстинно народною”, “пiдтримуваною широ- кими масами” тощо. У своєму глузуваннi над ворожими репресив- ними органами, а в ширшому значеннi – над усiєю окупацiйною радянською владою, народ- ний митець в одному з варiантiв моделює комiч- ну ситуацiю, в якiй навiть район не є надiйним сховищем: А в районi на соломi комуну створили, Доти їли, доти пили, поки їх їмили42. (вiдп. ред.) та iн.– Донецьк: ДонНУ, 2006.– С. 61, 65. 42Дем’ян Г. Українськi повстанськi пiснi 1940–2000- 144 1-2’2010 Народознавчi Зошити Розглянутi попередньо ситуацiї, у яких опиня- лися облавники, їхня поведiнка, вчинки конста- тують вiдсутнiсть у них бойового духу, їхнє не- бажання й нездатнiсть вступати у вiдкритий бiй з українськими повстанцями. З метою ще дош- кульнiше висмiяти боягузство окупантiв в одному з варiантiв пiснi змальовується картина, у якiй вони воюють з зайцем: Набiг заєць. По пеньках почали стрiляти. Зiрвавсь старший лейтенант: “Ура! Наступати!”43. У традицiйнiй українськiй фольклорнiй сим- волiцi образ зайця уособлює полохливiсть i боягузство44. Звiдси, за допомогою прийому не- спiвмiрного протиставлення, досягається ще один потужний смiховий iмпульс – облавники готовi хизуватися своєю хоробрiстю й вiйськовою добле- стю хiба що перед таким противником, як заєць. Для бiльш ефективного висмiювання ворогiв народний митець вдається до прийому бiнарної опозицiї – вводить у текст низку сцен безпосе- реднього контрасного протиставлення облавникiв i воякiв УПА. Таке порiвняння подається у кi- лькох площинах i кiлькох вимiрах. Найперше це протиставлення вiдбувається на iндивiдуальному рiвнi. Збiрностi й множинностi цих “Сталiнових дiтей” протистоїть один окремий повстанець. Уже сама ця числова формула “один проти багатьох” своєю логiкою вивищує повстан- ця й принижує облавникiв. Але далi натрапляємо на безпосереднє твердження: А “бандера” не дурний в скринi ся ховати, I такому шмiраковi дати ся злапати45. Цi рядки, констатуючи, що не те, що висо- кий iнтелектуальний рiвень повстанця, а прос- то звичайний здоровий глузд дозволяє йому без проблем уникнути небезпеки вiд облавникiв, вiд- крито кплять над цiлковитим браком мислення останнiх. При цьому мимоволi напрошується ви- сновок про їхню якусь розумову вiдсталiсть. До их рр...– С. 491. 43Лицарям волi. Пiснi й авторськi твори визвольної бо- ротьби 40–50-их рр. ХХ ст...– С. 100. 44Василько З. Символiка фольклорного образу.– Львiв: Друк, 2004.– С. 204. 45А ми тую червону калину. Пiснi української нацiонально-визвольної боротьби...– С. 28. цього спонукає вiдповiдне асоцiативне поле вжи- того на позначення облавника слова “шмiрак”. По-галицьки у прямому значеннi – це вимазаний у дьогтi чи мазутi, а в переносному – неохайний, занедбаний, опущений, жалюгiдний. Як вiдомо, саме такi зовнiшнi ознаки часто спричиняються розумовими чи психоемоцiйними розладами. Ще колоритнiше бiнарна опозицiя виражається у таких от рядках: Сидить “бандьора” при столi, водку попиває. А дурний большевик по гною шукає46. Аби ще бiльше поляризувати цiннiсний ста- тус двох суперникiв, тут дотепно застосовано народно-свiтоглядний принцип “кожному своє”. У народнiй iнтерпретацiї глупота ворогiв на- стiльки велика й очевидна, що вона дозволяє повстанцевi чи то пiдпiльниковi почувати себе цiлком безпечно навiть пiд їхнiм носом. Далi, аби цiй контраснiй рiзницi надати ще потужнi- шого комiчного забарвлення, моделюється ситу- ацiя, в якiй наш позитивний герой ще й спо- кiйно попиває горiлку. В такий неординарний як для дисциплiнованого вояка спосiб вiн де- монструє не лише свою хоробрiсть i зухвалiсть, але й зневагу до свого противника. Тим часом останнього розмiщують в асоцiативне поле слова “гнiй”, негативно-зневажлива смислово-емоцiйна сутнiсть якого знову ж таки виступає певним iм- пульсом комiзму. Наступний, доволi широкий план бiнарної опо- зицiї стосується рiвня вiйськових формувань з їх- нiми бойовими якостями. У тогочасних iсторичних обставинах, коли бо- ротьба йшла не на життя, а на смерть, народ мо- делює поетичнi картини цiлковитої бойової безви- ходi й приреченостi загарбникiв, i при цьому має моральнi пiдстави з них глузувати. Так, у записi Г.Дем’яна: Бо московських козолупiв повстанцi ганаяють I з-за кождої смерiчки оливом вiтають47. Kартина тотального винищення окупантiв асо- цiативно iнтерпретується як таке собi дещо комiч- 46Лицарям волi. Пiснi й авторськi твори визвольної бо- ротьби 40–50-их рр. ХХ ст. з Тернопiльщини...– С. 100. 47Дем’ян Г. Українськi повстанськi пiснi 1940–2000- их рр...– С. 491. ЄВГЕН ЛУНЬО. Природа комiзму повстанської сатиричної пiснi... 145 не полювання-розвага на дрiбну загнану дичину, хоча б тих же зайцiв. В iншому описi за логiкою не такого вже й смiшного видовища безжалiсного винищення во- рога комiзм досягається за допомогою його ори- гiнальної образної iнтерпретацiї як “невинного” частування: А сталiнських козолупiв УПА переймає, Галушки сталевi в плечi їм вслiд посилає48. Слiд зауважити, що сам поетичний концепт знищення ворога як частування його – в укра- їнськiй сатиричнiй естетицi є традицiйним, йо- го знаходимо ще в iсторичних пiснях доби козаччини49. В основi такої паралелi лежить уявлення про “достойне” пошанування непроханих “гостей”. Низка варiантiв цiєї пiснi закiнчується сценами, якi комiчно демонструють цiлковите небажання й нездатнiсть ворога вступати в бiй з УПА. У те- кстi iз збiрника З.Лавришина зазначається: А як їм де прийдеться стрiнути повстанцiв, без торбiв щосил втiкають в район голодранцi50. У народному сприйняттi страх бiльшовицьких окупантiв перед зброєю i стiйким бойовим духом повсталих українцiв настiльки великий, що пов- нiстю паралiзує їхню волю. Вони навiть самого Сталiна покiрно просять не займати бандерiвцiв: Раз, два – козолупи просяться в покорi – кажуть Сталiну: “Бiда! Не займай бандьори!”51. Ця картина знову ж таки в комiчнiй формi мо- делює цiлковитий крах московсько-комунiстичної iмперської концепцiї поневолення України. Попри те, що тодi це була всього лише поетична вiзiя, проте, побудована на основi глибокого й правди- вого розумiння народом iсторичної правди, вона виявилася пророчою. Iсторiя вже не раз доводила, що всяка iдеологiя i всяка влада, основанi на аб- сурдi, насильствi й людиноненависництвi, ранiше 48Пiснi УПА...– С. 351. 49Луньо Є. Iсторичнi пiснi // Народний епос. Українська лiтература: програмнi тексти, iлюстрацiї, пояснення, завда- ння, тести / Автор-упоряд. Євген Луньо. Сер. “Усе для школи”, 10 клас.– Вип. 12.– К.: Всеувито, 2002.– С. 22. 50Пiснi УПА...– С. 351. 51Там само. чи пiзнiше приреченi на крах i небуття. На про- тивагу злу й брехнi, кожнi iдея i справа, в основi яких моральнi чесноти й свiтлi високi iдеали, нi- коли не будуть знищенi – перед ними нескiнченна iсторична перспектива. I як фiнал – контрасне протистояння ви- ражається на фiлософсько-онтологiчному рiв- нi. В окремих варiантах текст завершується повiдомленням: Сорок рокiв проминуло – виходять з комори З автоматами в руках молодi бандьори52. Це, за слoвами Г.Дем’яна, напрочуд багато- значне й образне закiнчення53, на нашу думку, передовсiм дошкульно глузує, просто таки глуми- ться над марними безрезультатними зусиллями безумних й недоумкуватих облавникiв, а в узага- льненому сенсi – над цiлковитим крахом з пода- льшою iсторичною безперспективнiстю московсь- кої загарбницької iдеї. При цьому разючiсть ви- смiювання органiчно пiдсилюється трiумфальною констатацiєю стiйкостi українського бойового ду- ху, незнищенностi нашого нацiонального буття. Отож, наша стаття доводить, що, незважаючи на екстремальнi умови збройної боротьби, тота- льний фiзичний i психiчний терор, український народ знайшов у собi мужнiсть й творчу насна- гу засмiятися вороговi прямо в лице розкотис- тим, дзвiнким зневажливо-нищiвним смiхом. Та- ких якостей i властивостей смiх змiг набути за- вдяки майстерному вмiнню народу у своїй по- етичнiй творчостi досягати потужного комiчного ефекту. Для цього досконало використано цiлу низку рiзноманiтних художнiх засобiв i прийомiв на сюжетно-композицiйному, образному i стильо- вому рiвнях. Саме завдяки сповненостi довершеним смiхо- вим колоритом i пафосом пiсня “Пiслав Сталiн свої дiти” посутньо прислужилася нацiонально- визвольнiй iдеї та по праву належить до ше- деврiв української фольклорної полiтичної сатири ХХ ст. 52Дем’ян Г. Українськi повстанськi пiснi 1940–2000- их рр...– С. 492. 53Там само.

Природа комiзму повстанської сатиричної пiснi “Пiслав Сталiн свої дiти”

Репозитарії

Схожі ресурси