Виникнення монастирського садово-паркового мистецтва Галичини
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Народознавчі зошити |
|---|---|
| Дата: | 2010 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут народознавства НАН України
2010
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77565 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Виникнення монастирського садово-паркового мистецтва Галичини / В. Тарас // Народознавчі зошити. — 2010. — № 1-2 (91-92). — С. 249-255. — Бібліогр.: 66 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859708676341760000 |
|---|---|
| author | Тарас, В. |
| author_facet | Тарас, В. |
| citation_txt | Виникнення монастирського садово-паркового мистецтва Галичини / В. Тарас // Народознавчі зошити. — 2010. — № 1-2 (91-92). — С. 249-255. — Бібліогр.: 66 назв. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Народознавчі зошити |
| first_indexed | 2025-12-01T04:30:06Z |
| format | Article |
| fulltext |
ВIКТОРIЯ ТАРАС. Виникнення монастирського садово-паркового... 249
Статтi
Вiкторiя ТАРАС
ВИНИКНЕННЯ МОНАСТИРСЬКОГО
САДОВО-ПАРКОВОГО
МИСТЕЦТВА ГАЛИЧИНИ
Viktoria TARAS. On Origin of Garden and Park
Art of Galicia.
Iсторiя монастирського садово-паркового мис-
тецтва Галичини – ланка безперервного процесу,
що ґрунтується на певних традицiях, якi, своєю
чергою, є фундаментом для подальшого процесу
еволюцiї. Таким фундаментом для розвитку мо-
настирського садiвництва Галичини були дохрис-
тиянськi традицiї наших предкiв.
Давнi русичi жили в природному свiтi, їхня ре-
лiгiя потребувала пристосування до умов життя.
Тому в основi первiсного релiгiйного свiтогляду
давнiх русичiв був культ природи, а релiгiя – оду-
хотворенням усього довкiлля. Вони обожнювали
сонце i мiсяць, дерева i священнi гаї, каменi й
печери, джерела й iншi природнi явища. Язични-
цька релiгiя була наближена до природи, вчила
людину жити в гармонiї з навколишнiм свiтом,
вклонятися деревам, гаям, джерелам як живим iс-
тотам, бо давнi русичi вважали, що “боги живуть
в кронах дерев та в цiлющих водах джерел”1. В
уявленнi наших предкiв “дерево вiдiгравало важ-
ливу роль при створеннi свiту, а образ дерева
життя займав важливе мiсце в системi шанування
природи. Дерево життя – це уособлення космого-
нiчних i часових уявлень: його корiння йшло в
глибини землi, в царство померлих, стовбур сим-
волiзував поколiння живих, а листя i крона –
житло богiв та духiв”2. Язичницький свiтогляд
давнiх русичiв яскраво виявляється у шануваннi
деяких видiв рослин, що їх вони вважали свя-
1Iсторiя релiгiї в Українi: У 10 т. / Редкол.: А.Колодний
(голова) та iн.– К.: Укр. Центр духовн. культури,
1996–1998.– Т. 1: Дохристиянськi вiрування; Прийняття
християнства / За ред. Б.Лобовика.– C. 127.
2Там само.– С. 178.
щенними. Переважно це були такi дерева, як дуб,
береза, липа, верба, вишня. Священними вважа-
лися також природнi джерела та струмки. Дерева
i джерела давнi русичi шанували найбiльше, бо
одночасно можна було звертатись до плiдної сили
природи i до “живої води” – джерела, що виру-
вало. У системi дохристиянських вiрувань значне
мiсце посiдав культ дуба. Дуб – дерево Зевса i
Перуна; поклонiння давнiх русичiв Перуновому
дубовi описано iмператором Костянтином Багря-
нородним (близько 948 р.). У Галичинi вiдомi
топонiми Перуна-громовержця: урочище “Перу-
новий дуб” у с. Грушевi (Старосамбiрський р-н).
Про його iснування є згадки у джерелах XVI ст.,
а про “Перунову гору” в с. Колоденцi (Пере-
мишльська єпархiя) – у ХIХ ст.3. Шанобливе
ставлення до сил природи зафiксовано в лiтопис-
них джерелах давнiх русичiв, у “Повiстi врем’я-
них лiт”. У “Промовi фiлософа” мовиться, що лю-
ди здавна шанували явища навколишньої природи
– “жертви приносили гаям, колодязям i рiкам”4.
Про це також свiдчать першi християнськi укази
князя Володимира, в яких засуджено молiння бi-
ля джерел, гаїв i за якими мали карати тих, “кто
под овином молиться или ворожить под рощею,
или у воды”5.
Життя давнiх русичiв було пов’язане з при-
родою, вони гостро вiдчували її й iнстинктив-
но пiдпорядковувались ритмам, циклам i законам
природи. Тому дiлянки, якi вони вибирали для
задоволення своїх культових потреб, гармонiюва-
ли з усiма елементами природного середовища –
поверхнею землi, структурою скель, водою, рос-
линнiстю. Споглядаючи такий ландшафт, людина
насолоджувалась вiдчуттям своєї єдностi з при-
3Коссак М. Шематизмъ провинцiи Св. Спасителя Чи-
на Св. Василiя Великого въ Галицiи уложеный по капiтулx
о̂бувшо̂йся въ монастырx св. Онуфрейско̂мъ во Львовx
дня 24. и 25. и короткiй поглядъ на монастири и мона-
шество руске, о̂тъ заведеня на Руси Вxры Христовой ажъ
по нынеxшное время.– Львiвъ: Въ типографiи Институ-
та Ставропигiанского, подъ зарядомъ Стефана Гугковского,
1867.– С. 183.
4Повiсть врем’яних лiт: за Iпатським списком / Пер. з
давньоруської, пiсляслово, комент. В.В.Яременка.– К.: Ра-
дянський Письменник, 1990.– С. 149.
5Целевичъ Ю. Исторiя скиту Манявского вразъ зъ
Зборникомъ грамотъ, листовъ и деякихъ судовыхъ доку-
ментовъ, дотычныхъ того монастиря.– Львовъ: Тип. Ин-та
Ставропигiи, 1887.– С. 2.
250 1-2’2010 Народознавчi Зошити
родою. Давнi русичi пристосували свої релiгiйнi
потреби до домiнуючих топографiчних елементiв
природи так, що введена у природний ландшафт
сакральна функцiя доповнювала та пiдсилювала
його.
Отже, основою ландшафтного будiвництва бу-
ли сакралiзованi елементи природи: гаї, деякi ви-
ди дерев, рiчки, джерела, до яких приходили мо-
литись, яким приносили жертви. Природа викону-
вала першi сакральнi функцiї, вона була й першим
сакральним храмом.
На початку нашої ери зароджується формуван-
ня теїстичного типу надприродного – вiра в бо-
гiв6, яка потребувала не тiльки природних, а й
рукотворних культових споруд-святилищ для ре-
лiгiйних вiдправ. Такi мiсця в давньоруських пи-
семних джерелах згадуються як “капище” (мiсця,
де стояли “капи” – iдоли та iншi предмети покло-
нiння), “требища” (мiсця, де приносили “треби”
– жертви богам) та “iдольськi храми” (примiщен-
ня, де зберiгались iдоли), контина та iншi. “Храм
– церковнослов’янська форма слова “хороми”, –
довга споруда у формi дуги (пiвкола), збудована
навколо круглого майданчика, на якому було ка-
пище”7. Привертає увагу вибiр мiсця, на якому
розмiщували давнi святилища. Для них, як зви-
чайно, вибирали мiсце на пагорбах або висотах,
якi пiдносили “молiльникiв над рiвнем звичайного
життя i мовби наближували їх до небесних пра-
вителiв свiту”8. У лiтописних джерелах завжди
пiдкреслено мiсце, на якому перебували божест-
ва. У “Повiстi минулих лiт” мовиться, що “Iгор
прийшов на пагорби, де стояв Перун”9, прися-
гати про мир з греками. Там є також свiдчення
про те, що коли князь Володимир став княжити
у Києвi один, то “поставив вiн кумири на пагор-
бi”10. Цiкавий опис давньоруських храмiв подав
Саксон Граматик в “Iсторiї данiв” (1168). Цей
храм збудований як фортеця, що була захищена
природними схилами з трьох бокiв, а бiля храму
з-пiд землi било джерело. Археологiчнi прикла-
6Iсторiя релiгiї в Українi...– С. 109.
7Там само.– С. 126.
8Рыбаков Б.А. Язычество Древней Руси.– Москва: На-
ука, 1988.– С. 137.
9Лiтопис Руський: Пер. з давньорус. Л.Є.Махновця;
Вiдп. ред. О.В.Мишанич.– К.: Днiпро, 1989.– С. 30.
10Там само.– С. 47.
ди святилищ на пагорбах наведенi Б.Рибаковим у
книжцi “Язычество древних славян”11.
До прийняття християнства у давнiх ру-
сичiв було багато священних гаїв, якi за-
мiняли їм храми, у яких вони молились i
приносили жертви богам. Там росли священ-
нi дерева, стояли статуї богiв. Мiсця куль-
ту, присвяченi природi та божествам, вiдоб-
ражено в топонiмах назв мiсцевостей Галичи-
ни. Так, згiдно з I.Шараневичем, “найболь-
ше тех самыхъ повторяючихся названiй осадъ
въ Галичине, ато будьто городовъ, месточокъ и
селъ, суть отъ лесовъ, гаевъ, дубровъ, деревъ,
садовъ, а именно – березъ, липъ, смерековъ, бу-
ковъ, дубовъ, грабовъ, ялины, ольхи [...] заме-
чано такожъ много названiй осадъ похожихъ на
Чермно, Червень, Чорна и Бела (гора). Назва-
нiе осады Dziewin коло Бохни, названiя Звениго-
родъ (3), Белобожниця на поганское еще вказу-
ютъ похожденье”12.
Наявнiсть священних гаїв, садiв i великої кiль-
костi топонiмiв, пов’язаних з цими словами, по-
требує їх етимологiчного пояснення. Слово гай
означало мiсце, де ростуть старi листянi дерева.
Воно має праслов’янськi коренi й широко вжива-
ється в росiйськiй, бiлоруськiй мовах – гай, дав-
ньоруськiй – гаи, польськiй, нижньолужицькiй –
gai, чеськiй, словацькiй – háj, верхньолужицькiй
– haj, сербохорватськiй – гаj (у складних топо-
нiмах)13. Етимологiя слова гай, очевидно, пов’я-
зана з gojiti – українським словом гоїти (первiс-
но) – залишити жити, вирощувати. Слово гоїти
має багато значень, пов’язаних з лiками, лiкуван-
ням, вирощуванням. У праслов’янськiй мовi сло-
вом gojiti вказувало на žiti, українською – жити,
життя. Первiсне значення слова – “робити так,
щоб жило”14. Як бачимо, слово гай було напов-
нене глибоким змiстом i увiбрало всi найкращi
ознаки плiдного життя.
Подальший етап розвитку сакральної ланд-
11Рыбаков Б.А. Язычество Древней Руси...–
С. 295–303.
12Шараневич I. Указатель до картины предъ и за кар-
патами // Литературный сборникъ издаваемый Галицко-
русскою Матицею.– Львiв, 1869.– № 1.– С. 138–139.
13Етимологiчний словник української мови: В 7 т. / АН
УРСР Iн-т мовознавства iм. О.Потебнi.– К.: Наук. Думка,
1985.– Т. 2.– C. 570; Т. 3.– С. 451.
14Там само.– С. 546.
ВIКТОРIЯ ТАРАС. Виникнення монастирського садово-паркового... 251
шафтної архiтектури ознаменований появою куль-
тових споруд у сакралiзованих природних ланд-
шафтах. Це були високоестетичнi дiлянки при-
роди зi старими деревами, джерелами, потоками,
де поряд стояли й статуї богiв. Такий розвиток
сакралiзованих природних ландшафтiв iз введен-
ням у них нових елементiв i функцiй, якi взає-
модоповнювали одна одну, пiдсилював i зберiгав
природний ландшафт сакральної зони. Введенi у
ландшафт культовi споруди вiдповiдали пропор-
цiям людини та формам i вимогам ландшафту.
Наприкiнцi Х ст. Київська Русь зi сходу та за-
ходу була оточена державами, якi впливали на по-
ширення християнської релiгiї в давньоруському
суспiльствi. Є свiдчення про те, що християнськi
церкви, монастирi iснували задовго до хрещення
Русi князем Володимиром у 988 р. Ще в часи
князювання Iгоря, у 944 р., в Києвi “християн-
русiв водили присягати в церкву святого Iллi”15.
про укладення миру з греками, i, очевидно, хрис-
тиянство було поширене не лише в Києвi. З iсто-
ричних джерел вiдомо, що наприкiнцi Х ст. мiсiо-
нер Войцех (Адальберт) у Моравiї i Чехiї “зни-
щив правдиву вiру (слiди просвiтителя Кирила) i
вiдкинув руське письмо, i запровадив письмо ла-
тинське, i вiру, попалив iкони правдивої вiри, а
єпископiв i пресвiтерiв посiк, а iнших розiгнав”16.
Болгарiя, Польща, Чехiя, Моравiя – пiвденнi
та захiднi слов’яни, якi ранiше за Русь прийняли
християнство, впливали на поширення християн-
ської релiгiї в Київськiй Русi17. Це мало винят-
кове значення для Галицького князiвства, оскi-
льки через його територiю пролягали торговель-
нi шляхи мiж Сходом i Заходом, що, без сум-
нiву, позначилося на християнськiй культурi. У
Х ст. на територiю Галичини прибувають захiднi
проповiдники схiдного обряду. “Моравськi чен-
цi були позбавленi тодi латинянами своїх монас-
тирiв, змушенi шукати для свого осiдку якесь
унєє (краще) мiсце в спорiдненiй з ними захi-
днiй Українi. Частина їх знайшла таке мiсце оп-
одаль вiд поганського гамiрного Галича – в Уневi,
де постала християнська громада, а для її потре-
15Лiтопис Руський...– С. 30.
16 ÃLowmiański H. Pocza̧tki Polski.– Warszawa, 1970.–
T. 4.– S. 506.
17Iсторiя релiгiї в Українi...– С. 227.
би церква-монастир”18. Збереглися також свiдче-
ння й про Лаврiвський монастир: “Слiди горо-
дищ i валiв походять уже з очеркнено славянсь-
кої епохи (гора Магура, Спас, Турє) [...]. За-
крiплена Ф.Лобеским мiсцева традицiя впевняє,
що на мiсцi нинiшньої лаврської обителi iснували
отшельничi печери-одиночки iще в IХ, а навiть
VIII вiцi по Христi, що свiдчило про поширення
Христової вiри на Прикарпаттю за довго перед
“офiцiяльним” охрещенням України за Володими-
ра Великого [...]. Той первiсний монастир з цер-
квою св. Iвана Хрестителя мав стояти на горi в
лiсi, де нинi стоїть запущена цвинтарна каплиця
св. Iвана, побудована на мiсцi старої, в перших
роках ХIХ вiку”19.
Немає свiдчень про те, що першi християни
зазнавали гонiнь у часи язичництва. Але мiс-
ця, якi вони вибирають для своїх пустельниць-
ких печер, скитiв, монастирiв, були вiддаленi вiд
людських осередкiв, у недоступних мiсцях, у лi-
сах, на горi або схованi в яри, при джерелах, або
оточенi потоками. Можливо, таке розташування
пов’язане з тим, що християнська релiгiя ще не
була панiвною, тобто “офiцiйною”. Можна при-
пустити, що при такому розмiщеннi монастирiв
роль перших сакральних елементiв у християн-
пустельникiв, якi жили у своїх “первiсних келiях-
одиночках, якi покопанi в склонах гори”20, вико-
нували, як i в язичникiв, вибранi з навколиш-
ньої природи за своїми утилiтарними i естетич-
ними властивостями елементи. Такими елемента-
ми були священнi гаї, дерева, джерела, потоки.
Прикладом цього є пояснення про розташуван-
ня Унiвського монастиря: “Вiд пiвнiчної сторони
його (села Унiв) простягається великий лiс, а в
його глибокому ярi, при буйному джерелi, стоїть
мурований монастир з мурованою всерединi цер-
квою в честь Успення Матери Божої. Цей мо-
настир укритий в лiсi, подобає на замасковану
оборонну твердиню, якою i був у своїй славнiй
минувшинi [...]. Побудовано його в лiсовiй до-
линi, над джерелом”. Назва монастиря походить
“вiд старослов’янського слова ОУНЕЙ = кра-
18ЦДIА у м. Львовi.– Ф. 201.– Оп. 1 т.– Спр. 236.
19Голубець М. Лаврiв. Iсторично-археологiчна студiя //
Записки Чина св. Василiя Великого.– Львiв; Жовква: За-
писки ЧСВВ, 1926–1927.– Т. 2.– С. 37–38.
20Там само.
252 1-2’2010 Народознавчi Зошити
щий. Ця прикмета (кращий) вiдноситься до по-
току, при якiм монастир побудовано. Вказує на це
другий потiк, так званий Потiк Добрий, що обi-
ймає монастир зi заходу. Отже вода р. Липи була
Зла (звiдси Гнила Липа), натомiсть в одному її
допливi – Добра (потiк Добрий), а в другому
– Краща (Потiк Унiй). Вiд назви потоку Унєй
пiшла назва монастиря первiсно Уневск, а через
контракцiю – Унев”21. Збереглися свiдчення про
Лаврiвський монастир i його джерела: “В Лавро-
ве есть колодезь, Св. Ивановская звана, которой
вода имееть по уверенiю народа целительную си-
лу. Сюда приходятъ больныи, пьют и умываются
водою, а оставивши одежь, въ которой прiйшли,
переодеваются в новыи уборы. Я встретил вокруг
сего колодязя над которымъ была когда-то ча-
совня, старое платье бывшихъ тутъ недужныхъ.
Народ веруе, что съ платьемъ оставляеть на ме-
сте и свою недугу”22. У с. Волошиновi поблизу
Лаврова також є “жерело здоровой воды”23. Такi
осередки християнства, як Унiв, Лаврiв, пiдго-
тували язичницьке населення Галичини до змiни
вiри батькiв. У 991–992 рр., пiд час походiв Во-
лодимира Великого з учнями Кирила та Мефодiя,
було офiцiйно охрещено Галицьку Русь.
Пiсля прийняття християнства виникає потреба
в будiвництвi церков i монастирiв. Мiсця язични-
цьких капищ на пагорбах займають християнськi
церкви, “повелiв вiн (Володимир) робити церкви
i ставити їх на мiсцях, де ото стояли кумири”24, “i
поставив вiн (Володимир) церкву святого Васи-
лiя (Великого) на пагорбi, де ото стояли кумири
Перун та iншi”25. Митрополит Iларiон також по-
вiдомляє, що “вследъ за крещенiемъ, монастыреве
на горах сташа и черноризцы явишася”26. Свя-
тий митрополит Михаїл заклав на горi церкву i
при нiй монастир архiстратига Михайла, “проти-
во места, где идол Перун низвержен был в реку
Днепр, и определил к оной греческих иноков, чем
21ЦДIА у м. Львовi.– Ф. 201.– Оп. 1 т.– Спр. 236.
22Площанський В.М. Лавровъ село и Монастырь въ Са-
мборской окрузx // Науковий сборникь Галицко-русской
матицы.– Львов: Изд. Ставропiгiйського ин-та, 1866.–
Вып. I–IV.– С. 321–322.
23Там само.
24Лiтопис Руський...– С. 66.
25Там само.– С. 68.
26Коссак М. Шематизмъ провинцiи...– С. 42.
положил первое основание Михайловского монас-
тиря”27. Це урочище було названо “Чертово Бере-
мище”28. У мiсцi, де викинутого Перуна “прибило
его волнами к одному правому берегу, где собра-
вшись, усердные суеверы вопили к нему: Выды-
бай, наш боже! И где последнее он принял от
них поклонение”29, було збудовано Видубицький
монастир30. У Новгородi монастир Перуна був
збудований на тому ж мiсцi, що й требище Пе-
руна31. Звичка використовувати священнi мiсця
язичникiв для побудови церков i монастирiв ма-
ла загальний характер. Резиденцiєю перших мит-
рополитiв Русi був Переяславль, розташований
поблизу Трахтемировського городища – найбiль-
шим святилищем сколотського племiнного союзу.
На Трахтемировському городищi розмiщено дав-
нiй монастир, з якого вийшов другий митрополит
Русi – Климент Смолятич (1147). Таке ж яви-
ще, характерне для I тис. до н. е., спостерiгає-
мо в Польщi (гори Святого Хреста, Ченстохов,
Сленж)32. На мiсцi сучасної Києво-Печерської
лаври за язичництва був священний гай. Свя-
щенним гаєм язичникiв був також вiдомий згодом
Шулявський гай у Києвi, що рiс на березi рiчки
Либiдь33, “в вершине [рiчки Либiдь. – Авт.] по
правую ее сторону существует Архиерейская ро-
ща с дворцом, называемая Щулявщина”34, “сия
роща i подворье заведены митрополитом Варлаа-
мом Ванатовичем”35.
На територiї Галичини в княжих мiстах бу-
ли “здвигненi великi базилiки й меншi церкви у
Галичi, Перемишлi, Львовi, Теребовлi та iнших
менших городах наших захiдних земель”36, у Ле-
27Берлинський М. Iсторiя мiста Києва.– К.: Наук. Дум-
ка, 1991.– С. 37.
28Там само.– С. 173.
29Берлинський М. Iсторiя мiста Києва...– С. 36.
30Там само.– С. 172.
31Головацкий Я. Монастыри юго-западной Россiи во-
обще и Креховскiй монастырь.– СПб.: БМВ, 1886.–
15 с.: илл. Окреме видання: Памятники русской старины.–
Вып. 7.– С. 3.
32Рыбаков Б.А. Язычество Древней Руси...– С. 52–53.
33Iсторiя релiгiї...– С. 300.
34Берлинський М. Iсторiя мiста Києва.– К.: Наук. Дум-
ка, 1991.– С. 224.
35Там само.– С. 264.
36Пастернак Я. Коротка археологiя захiдно-українських
земель // Богословiа. Науковий тримiсячник. Богословське
наукове товариство.– Львiв, 1932.– Т. Х.– Кн. 3.– С. 242.
ВIКТОРIЯ ТАРАС. Виникнення монастирського садово-паркового... 253
лесовi, Синьовидному. Про мiсце їх розташуван-
ня свiдчать топонiми “останкiв княжих церков у
Крилосi (давнiм Галичi), де I.Шараневич вiдкрив
у 1880-их рр. фундаменти таких церков: Св. Спа-
са на горi “Карпиця”, мнимої катедри “Пiд Дуб-
равою”, св. Iллi у “Прокалиєвому (пророка Iллi)
садi”, “Карпiв гай” на залукiвськiй височинi”37.
У Теребовлi також був монастир, “пам’ятка ще
з “руських часiв”38. Назва мiста Теребовля, “ут-
ворена слов’янськими основниками оселi, якi на-
йшовши тут пригоже для поселення мiсце, були
примушенi “теребити” вiковiчнi пралiси, вiд чо-
го й прозвано мiсцевiсть “Теребовль”39. “Дiль-
ниця мiста, що знаходилась на заходi вiд замку,
називалася “сади”, або “садики”, бо дiйсно то-
не в зеленi садiв”40. Про монастир у Лелесовi
згадує “Ипатьевская Летопись, и говоритъ подъ
р. 1213, же король Угорскый идучи войскомъ на
Галичъ, станувъ въ монастире Лелесове въ го-
рахъ”41. Про монастир у Синьовидному “згадует
ся уже за кн. Данiила въ ХII веку, стоявъ якъ
переданье говоритъ въ лесе названомъ Дубина”42.
“[...] ще з княжих часiв виринає тут старинний
манастир [Святоюрський монастир у Кристино-
полi. – В.Т.] у Городищi над Бугом. На неве-
личкiй видмi, що ледь пiдноситься над його лiво-
бiчною заплавою, – де вiдай ще в доiсторичних
часах постало захисне городище, забезпечене ши-
роким рукавом Рати, яка тут вливається до Буга,
– був вимрiяний закуток для скупченої розду-
ми та чернечого подвигу в мовчазних манастир-
ських стiнах”, “пiсля касати городиської обителi у
XVIII ст., осталася тiльки сама назва “Городище
Василiянське”43.
Розташування середньовiчних монастирiв Га-
личини на давньоруських культових осередках
має декiлька причин. По-перше, свiдомiсть наро-
ду, його вiра не могли змiнитися протягом кiль-
кохсот рокiв пiсля хрещення. Цей процес тривав
37Там само.
38Там само.– С. 244.
39Голубець М. Теребовля.– Львiв: Друкарня Ставропи-
гiйського iн-ту, 1927.– С. 4.
40Там само.– С. 1.
41Коссак М. Шематизмъ провинцiи...– С. 147.
42Там само.– С. 165.
43Ваврик М. ЧСВВ. По василiянських манастирях.– То-
ронто: Друкарня оо. Василiян, 1958.– С. 101–103.
упродовж багатьох столiть i сприяв збереженню
давнiх вiрувань, що iснували паралельно з хрис-
тиянською вiрою. Важливим є й той факт, що
давньоруськi святилища “сприймались слов’яна-
ми як би по спадщинi i продовжували iснувати
досить довго, перейшовши в подальшому в хрис-
тиянську форму”44. Тому “з прийняттям христи-
янства в Київськiй Русi не зникла обрядова прак-
тика язичницької вiри нi серед народних мас, нi
серед освiченого князiвсько-боярського середови-
ща”45, люди, як i ранiше, вшановували лiси, гаї,
дерева, джерела, природнi явища. Побожне, ша-
нобливе ставлення до сил природи зафiксовано в
церковних давньоруських джерелах: “Овы прель-
сти в тварь веровати и в солнце же и огнь и во
источники же и в древа и во ины различны ве-
щи”46. “Так, деякi дослiдники вiдзначають нека-
нонiчнiсть Софiйського собору в Києвi, особливо
його внутрiшнє оздоблення, яке називають “язич-
ницьким тлом”. Храм втiлює iндоарiйську iдею
райського саду, яка матерiалiзується у стовпах-
колонах, що символiзують стовбури дерев. Таке
уявлення про свiтове дерево, в якому метафорич-
но закодовано модель Всесвiту, знайшло своє вiд-
ображення у смисловому подiлi простору храму
на три сфери: верхню – божественну, середню –
свiт людей i нижню – потойбiчне царство”47.
По-друге, молiння у “рощениях”, “древах” та
“кладезям” функцiонально було подiбне до цер-
ковного богослужiння, у якому “храму вiдповi-
дав гай або поля в лiсi, фресковим зображенням
божеств – деякi вшанованi дерева (або дерева-
iдоли)”48.
По-третє, християнство, яке формувалося у
Київськiй Русi, мало вiдповiдати його природi,
духовним i суспiльним традицiям. Бiблiйнi на-
станови, якi iснували в тi часи щодо святкувань
i обрядiв, склалися у спекотному клiматi Iзраїлю,
Грецiї та Риму i не вiдповiдали сформованiй вiка-
ми давньоруськiй системi вiрувань. Тому, маючи
в Українi сприятливий i багатий ґрунт, християн-
ство почало пристосовуватись до давньоруських
44Рыбаков Б.А. Язычество Древней Руси...– С. 123.
45Iсторiя релiгiї в Українi...– С. 275.
46Гальковский Н.М. Борьба христианства с остатками
язычества в древней Руси.– Харьков, 1916.– Т. 1.– С. 46.
47Iсторiя релiгiї в Українi...– С. 279.
48Рыбаков Б.А. Язычество Древней Руси...– С. 209.
254 1-2’2010 Народознавчi Зошити
язичницьких вiрувань, “християнiзуючи – освя-
чуючи їх, як колись у Грецiї та iнших країнах”49.
М.Грушевський твердив, що християнство “при-
ладжувало ся до останкiв старого культу й погля-
дiв, мiшало ся з ними [...]. Поруч християнської
догматики жили далi поганськi погляди на при-
роду, заповнену рiжними чудесними силами”50.
Так, християнський лiтописець Нестор пояснює
заснування Києва як указ з “вище” (згори): “ру-
шив [Апостол Андрiй] по Днiпру вгору, i за при-
реченням божим прийшов i став пiд горами на
березi. А на другий день, уставши, сказав вiн
ученикам своїм, якi були з ним: “Бачите ви гори
сi? Так от, на сих горах возсiяє благодать божа,
i буде город великий, i церков багато воздвигне
бог”. I зiйшов вiн на гори сi, i благословив їх, i
поставив хреста. I, поклонившись богу, вiн спус-
тився з гори сеї, де опiсля постав Київ, i рушив
по Днiпру вгору”51. Яскравим прикладом “хрис-
тиянiзацiї” є перекази, якi пояснювали вибiр мi-
сця закладення монастиря. Згодом цi оповiдання
перейшли до монастирських лiтописiв. Зазвичай
у документах трапляються такi факти закладення
монастирiв. У с. Терло поблизу Лаврова iсну-
вав монастир52: “По преданiю и верованiю наро-
да имелъ тутъ прежде быти и на одномъ дубе
объявилася икона Пречистой, въ следствие че-
го сооружено изъ стятого тутъ дерева церковь, а
пень дерева, на которомъ имела объявитись ико-
на, укрыто под олтаремъ”53. У Святомиколаївсь-
кому монастирi в селi Тустановичi (Самбiрський
р-н Львiвської обл.) “стоитъ еще и ныне на уст-
роню въ лесе, церковъ монастырска св. Николаев-
ска, а поблизъ неи и дерево, на которомъ колись-
то, якъ переданье говоритъ, явила ся чудотворна
св. Николаевска икона”54. Iз селом Зарваницею
на Тернопiльщинi пов’язують “з’явлення Матерi
Божої у снi одному з ченцiв, який рятувався пi-
сля руйнацiї 1240 р. у Києвi Десятинної церкви.
49Шевцiв I. Святi тайни в Українським обрядi.– Сiдней,
1982.– С. 13.
50Грушевський М. Iсторiя України-Руси: В 11 т., 12 кн.
/ Ред. кол.: П.С.Сохань та iн.– К.: Наук. Думка, 1992
(Репр. вид. / Пам’ятки iст. думки України).– Т. 3.– 1993.–
С. 403.
51Лiтопис Руський...– С. 3.
52Коссак М. Шематизмъ...– С. 190.
53Площанський В.М. Лавровъ село...– С. 325.
54Коссак М. Шематизмъ провинцiи...– С. 191.
Свiдченням дiйсностi цього факту стало вiднай-
дення монахом в криницi iкони Пречистої Дiви.
На чудотворному мiсцi поставали церкви, каплицi
та монастир”55. Стосовно Гошiвського монастиря
збереглося свiдчення, що на пагорбi, де розташо-
вано монастир, з’явилася Пресвята Дiва, вiд чого
пагорб дiстав назву “Ясна Гора”, а бiля пiдошви
пагорба почало бити джерело, вода з якого вва-
жається цiлющою.
По-четверте, у Х ст., – пiд час прийняття
християнства Київською Руссю, воно було вже
сформоване й мало певнi канони, що стосувалися
мiсця розташування храмiв й храмобудiвництва i
увiбрали в себе iдеї Святого Письма про мiсце
спiлкування Адама з Богом у райському саду та
Мойсея на Синайськiй горi: “Вивiв Мойсей лю-
дей до Бога з табору, i стали вони пiд горою.
Гора ж Синай уся димувала вiд того, що Гос-
подь у полуменi спустився на неї [...]. Господь
спустився на Синай – гору, на вершину гори, i
покликав Мойсея на верх гори, i пiднявсь Мой-
сей”, i повелiв Бог Мойсеєвi: “Визначи, навко-
ло гори межi та зроби її священною”56. Бога в
християнськiй символiцi сприймали як “джерело
води живої”57. Ченцi, що прибували в Київську
Русь, мали певнi уявлення про мiсця будiвниц-
тва монастиря для спiлкування з Богом. Опис
мiсцевостi свого першого монастиря над понтiй-
ською рiчкою Iрiсом у Малiй Азiї подає святий
Василiй у листi 14 до святого Григорiя: “Тут
вказав менi Бог мiсце, вповнi пiдхоже для мо-
го завдання та справдi таке, яке ми собi звикли
уявляти в наших частих мрiях на дозвiллi. Ось
– висока гора, вкрита густим лiсом, зрошена з
пiвнiчного боку хрустально-чистими ручаями. У
її пiднiжжя стелиться глибока долина, постiйно
вiдсвiжувана вогкiстю з гори. Довкруги неї буй-
ний лiс iз рiзновидними й рiзнобарвними дере-
вами мало що не замикає її природним валом,
так, що в порiвняннi з нею видається невеличким
навiть калiпсiйський острiв, який за його красу
Гомер над усе вихваляє [...] ми мусимо сказа-
ти про це мiсце те, що найважнiше: через доб-
ре положення воно спроможне ростити всi плоди
55Релiгiєзнавчий словник / За ред. проф. А.Колодного i
Б.Лобовика.– К.: Четверта Xвиля, 1996.– С. 120.
56Святе Письмо.– Вихiд 17–20,23.
57Там само.– Єремiя 2.13.
ВIКТОРIЯ ТАРАС. Виникнення монастирського садово-паркового... 255
i видає для мене найсолодший з усiх овочiв –
самоту”58.
По-п’яте, язичницька релiгiя давнiх русичiв i
християнство мали подiбнi уявлення про доброту
Бога чи богiв, пiдпорядкованi iдеаловi краси. Бо-
жественна краса й доброта втiлилась в iдеї саду-
раю, деревi життя, яке описане в апокрифах: “А
посреди Раю Древо Животноє, єже єсть божес-
тво, i приближається верх того дерева до небес.
Древо то златовидно в огненной красотi; воно по-
криваєть вiтвями весь Рай iмiєть же листя от
всiх дерев i плоди тоже. Iсходить от него слад-
коє благоуханiє, а от корня єго текуть млеком i
медом 12 iсточников”59. У християнствi “Дух го-
ворить Церквам: “Переможному дам споживати
вiд дерева життя, що в Божому раю”60.
По-шосте, розташовувати монастирi на мiсцi
городищ було зручно, бо це вже “з природи обо-
роннi мiсця серед мочарiв, на верхах стрiмких
горбiв або на спадистих язиках горбоватого те-
рену серед рiвнини”61. Таке розмiщення також
давало змогу людям з обох бокiв гiр ходити на
прощу до монастиря.
Традицiї розташування монастирiв у природ-
ному середовищi, якi були закладенi ще в ча-
си язичництва, використовувались упродовж доби
середньовiччя, а деякi явища збереглися навiть у
XVIII–XIX ст. Так, на кадастрi 1854 р. в планi
Крехiвського монастиря62 видно, що на насипа-
ному пагорбi – хвойне дерево, можливо, “священ-
не”. В Святоонуфрiївському монастирi у Львовi
в 1826 р. “о. Варлаам Компаневич велел в юго-
восточном угле саду высипати курган – могилу з
землы которая та могила слимаком называеться,
понеже форму слимака представляє, й отъ долу
аж до верха, въ коло стежка провадитъ”63. У се-
58Ваврик М.М. Нарис розвитку i стану Василiянського
Чина XVII–XX ст. Топографiчна-статистична розвiдка.–
Рим: Ватикан, 1979.– С. 7.
59Афанасьев А.Н. Поэтические воззрения Славян на
природу: Опыт сравнительного изучения славянских преда-
ний и верований, в связи с мифическими сказаниями дру-
гих родственных народов: В 3 т.– Москва: Изд. Щепкина
и Солдатенкова, 1865–1869.– Т. 2.– С. 294.
60Святе Письмо.– Одкровення 2.7.
61Пастернак Я. Коротка археологiя...– С. 231.
62ЦДIА у м. Львовi.– Ф. 186.– Оп. 5.– Спр. 324.–
Арк. ХIV.– 1854 р.
63Наукова бiблiотека iм. В.Стефаника НАН України,
лi Колоденцi був Святоонуфрiївський монастир,
“который стоявъ подъ горою названою “Перуно-
ва гора”, тут було “жерело красной воды, колись-
то монастирске, славное на целу околицу убогую
въ здорову воду, посейщае окресный побожный
людъ въ денъ св. Онуфрiя еще и теперъ дуже
численно”64.
Чимало назв монастирiв, що збереглися до-
тепер, свiдчать про їх давнє походження або
про мiсце, на якому вони розташованi. На це
вказують також назви монастирiв, якi подає
I.Крип’якевич у каталозi середньовiчних монас-
тирiв Галичини: “Краснопуща (пов. Бережани);
Пiдгородище (пов. Бiбрка); Гаї Старобрiдськi,
Ясенiв (пов. Броди); Пiдгородище (пов. Добро-
миль); Грабiв, Сваричiв, Спас, Чорний Дiлок ко-
ло Гошова (пов. Долина); Колоденце, Смерекiв
(пов. Жовква); Дубровляни, Червоногород, при-
силок Черче (пов. Залiщики); Плiснисько, Ме-
жигiрє або Бучина, Грабина, Пiдгiрцi (пов. Зо-
лочiв); Красна, є лiс, монастир (пов. Калуш);
Язениця, званий Прекрасна Пустиня (пов. Ка-
мiнка Струмилова); Iспас (пов. Коломия); Хоро-
сно разом з с. Пiдтемне, Добряни (пов. Львiв);
Унiв (пов. Перемишляни); Березовi (пов. Пече-
нiжин); Бiла, Верхрата, Рава Руська в урочись-
ко Рата, Смолин або Попова Дуброва (пов. Рава
Руська); Пiдгородє (пов. Рогатин); Бiлина, Горо-
дище побiч урочище Монастирок (пов. Самбiр);
Сiневiдську в лiсi Дубина, є поле Черничини
(пов. Сколє); Манастир бiля села Спасiв, Горо-
дище (пов. Сокаль); Спас, Терло, Сушиця Горi-
шна, Топiльниця (пов. Старий Самбiр); Грушiв,
Ольшаниця (пов. Яворiв)”65. Про те, що деякi
наведенi монастирi були збудованi на мiсцi кур-
ганiв, городищ i святилищ, пише Я.Головацький
у роботi “Объ иследованiи памятников русс-
кой старины, сохранившихся въ Галичине и
Буковине”66.
Львiв. Вiд. рукопису. Хронiка монастиря св. Онуфрiя у
Львовi 1771–1867 рр., МВ–132 (144)).
64Коссак М. Шематизмъ провинцiи...– С. 183–184.
65Крип’якевич I.П. Середньовiчнi монастирi в Галичинi.
Спроба каталогу // Записки Чина св. Василiя Великого.–
Т. 2.– Вип. 1–4.– Жовква: ЧСВВ, 1926.– С. 71–104.
66Головацкий Я. Объ изслxдованiи памятниковъ русс-
кой старины, сохранившихся въ Галичинx и Буковинx //
Труды первого археологического съxзда въ Москвx 1869.–
Москва: Синод. типография, 1871.– Т. 1.– С. 219–242.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-77565 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1028-5091 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-01T04:30:06Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Інститут народознавства НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Тарас, В. 2015-03-02T07:40:11Z 2015-03-02T07:40:11Z 2010 Виникнення монастирського садово-паркового мистецтва Галичини / В. Тарас // Народознавчі зошити. — 2010. — № 1-2 (91-92). — С. 249-255. — Бібліогр.: 66 назв. — укp. 1028-5091 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77565 uk Інститут народознавства НАН України Народознавчі зошити Статті Виникнення монастирського садово-паркового мистецтва Галичини On Origin of Garden and Park Art of Galicia Article published earlier |
| spellingShingle | Виникнення монастирського садово-паркового мистецтва Галичини Тарас, В. Статті |
| title | Виникнення монастирського садово-паркового мистецтва Галичини |
| title_alt | On Origin of Garden and Park Art of Galicia |
| title_full | Виникнення монастирського садово-паркового мистецтва Галичини |
| title_fullStr | Виникнення монастирського садово-паркового мистецтва Галичини |
| title_full_unstemmed | Виникнення монастирського садово-паркового мистецтва Галичини |
| title_short | Виникнення монастирського садово-паркового мистецтва Галичини |
| title_sort | виникнення монастирського садово-паркового мистецтва галичини |
| topic | Статті |
| topic_facet | Статті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77565 |
| work_keys_str_mv | AT tarasv viniknennâmonastirsʹkogosadovoparkovogomistectvagaličini AT tarasv onoriginofgardenandparkartofgalicia |