Дорога в науку
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Народознавчі зошити |
|---|---|
| Дата: | 2010 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут народознавства НАН України
2010
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77571 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Дорога в науку / Р. Кирчів // Народознавчі зошити. — 2010. — № 5-6 (95-96). — С. 509-510. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860024117561917440 |
|---|---|
| author | Кирчів, Р. |
| author_facet | Кирчів, Р. |
| citation_txt | Дорога в науку / Р. Кирчів // Народознавчі зошити. — 2010. — № 5-6 (95-96). — С. 509-510. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Народознавчі зошити |
| first_indexed | 2025-12-07T16:49:17Z |
| format | Article |
| fulltext |
РОМАН КИРЧIВ. Дорога в науку. 509
Ювiлеї
Роман КИРЧIВ
ДОРОГА В НАУКУ
Roman KYRCHIV. A Road to Science.
Вона, ця дорога, була нелегкою для Оксани
Сапеляк. Обдарованiй i талановитiй дiвчинi з се-
лянської родини Адама i Наталки Денисовець
(с. Голядин на Волинi) пiсля закiнчення Луць-
кого педагогiчного iнституту iм. Лесi Українки
судилося пройти похмуру смугу митарств прос-
крибованого в совєтськiй дiйсностi українського
iнтелiгента. Зазнати долi молодої людини, душа
якої прагнула до корисної творчої працi для сво-
го народу i якiй робити це не давали: звiльняли,
перемiщали з учительської та iнших скромних по-
сад, всiляко дискримiнували i переслiдували. За
що? За те, що як учителька начебто навчала не
зовсiм того, що потрiбно було режимовi, що мис-
лення i настрої не вкладалися в стандартнi рам-
ки “гомо совєтiкуса”, що зналася i приятелювала
з “неблагонадiйними” людьми, спiвчувала їхнiм
iдеям.
I ось десь в серед. 1980-их рр. вона –
в тодiшньому Львiвському вiддiленнi Iнститу-
ту мистецтвознавства, фольклору та етнографiї
iм. М.Рильського АН УРСР на посадi помiч-
ника бiблiотекаря. Якось у бiблiотецi пiдiйшла до
мене i попросила перечитати рукопис її статтi. Не
пам’ятаю теми, але добре пригадую, що ознайом-
лення з написаним викликало гарне враження: ло-
гiчний розвиток теми, вдумливiсть, чiткiсть i доб-
ра стилiстика викладу, – тi якостi, з опануванням
яких найбiльшою мiрою мають труднощi молодi
науковцi. Подiлився враженнями вiд прочитано-
го з директором Юрiєм Гошком i запропонував
перевести Оксану Сапеляк на посаду молодшого
наукового спiвробiтника вiддiлу етнографiї, яким
я тодi завiдував.
То був час, коли в атмосферi суспiльного жит-
тя повiяло деякими обнадiйливими тенденцiями
на свiтанку горбачовської “перебудови”. Дирек-
тор, узгодивши з кимось там, погодився перевес-
ти О.Сапеляк до вiддiлу етнографiї пiд мою, як
зазначив, вiдповiдальнiсть.
З того часу вона, виконуючи певнi завдан-
ня вiддiлiвської роботи, була в своєму науковому
просуваннi на моїх очах. Спочатку це була участь
у написаннi колективної iсторико-етнографiчної
монографiї “Сiм’я i сiмейний побут українцiв”.
На жаль, ця праця з самого початку мусила бу-
ти спроектованою в дусi марксистсько-ленiнських
iдеологiчно-методологiчних засад. Головне мiсце
в нiй мали зайняти “позитивнi” змiни в укра-
їнськiй сiм’ї в радянський час. Тому вiкопомнi
подiї кiн. 1980-их – поч. 1990-их рр. зробили
дослiдження з таким предметним спрямуванням
та iдейними акцентами попросту непридатним.
Але Оксана Сапеляк цiкаво опрацювала роздiл
про українську родину у 20–30-их рр. ХХ ст.
Уже в умовах незалежностi, доповнивши цi на-
працювання даними, використання яких ранiше
було неможливим, вона пiдготувала низку змiс-
товних розвiдок про фактичне руйнування – ма-
терiальне i духовне – української родини в умовах
бiльшовицького режиму. Однiєю з них є “Го-
лод 1921 року як чинник деформацiйних про-
цесiв в українськiй сiм’ї” в збiрнику “Вiдлуння
голодомору-геноциду 1932–1933. Етнокультурнi
наслiдки голодомору в Українi”, виданого пiд егi-
дою Наукового товариства iм. Шевченка (Львiв,
2005).
У рамках спiльного з Iнститутом мистецтво-
знавства, фольклору та етнографiї iм. М.Риль-
ського НАН України опрацювання проекту на-
писання “Iсторiї української етнографiї” Оксана
Сапеляк зайнялася дослiдженням процесу україн-
ських народознавчих студiй в останнi десятилiття
ХIХ – на поч. ХХ ст., особливо дiяльностi в цiй
сферi Наукового товариства iм. Шевченка. Роз-
працювання названої теми дало, окрiм потрiбних
роздiлiв до колективного синтезу iсторiї етног-
рафiї (який, на жаль, досi належним чином не
завершений), але й послужило предметом канди-
датської дисертацiї “Українська етнографiя в до-
слiдженнях Наукового товариства iм. Шевченка”,
яку О.Сапеляк успiшно захистила у 1998 р. Не-
забаром ця праця дiстала також вираз у версiї
монографiї “Етнографiчнi студiї в Науковому то-
510 5-6’2010 Народознавчi Зошити
вариствi iм. Шевченка (1898–1939 рр.” (Львiв:
Iнститут народознавства, 2000).
Як науковий керiвник i вiдповiдальний редак-
тор цiєї працi, повинен вiдзначити, що її авторка
дуже ретельно поставилася до виявлення i вив-
чення першоджерельного матерiалу, його вдумли-
вого аналiзу й осмислення. Звернула увагу го-
ловно на тi моменти, якi були недослiдженими
або маловивченими. Новацiйними елементами є,
зокрема, її аналiтично обґрунтованi акценти про
визначну роль НТШ в утвердженнi передових
науково-методологiчних засад в українських етно-
графiчних i фольклористичних дослiдженнях, пiд-
несеннi українських народознавчих видань до єв-
ропейського рiвня i виведення їх на загальноєв-
ропейський простiр.
Помимо болючих ударiв долi i непоправних
утрат, яких Оксана Сапеляк зазнала в наступ-
нi роки, вона не покидає наукової роботи, власне,
шукає в нiй духовного затишшя i значною мiрою
життєвого сенсу. Вона мужньо несла свiй хрест,
ми бачили її не в сльозах, а в працi.
Подальшим її кроком стають дослiди спiльно-
ти українського походження в Аргентинi – го-
ловно з етнологiчної точки зору. Уже сам собою
такий пiдхiд є новацiйним, оскiльки українська
дiаспора в свiтi досi є дуже слабо вивченою са-
ме з науково-етнологiчного боку. Це дуже важ-
ливий аспект українознавчих, народознавчих ви-
вчень, на жаль досi ще дуже слабо розпрацьова-
ний головно через брак державного фiнансування.
Реалiзацiї цього проекту великою мiрою допо-
могла та обставина, що родич авторки преосвя-
щенний владика Андрiй Сапеляк був тривалий
час апостольським екзархом Української Греко-
Католицької Церкви в Аргентинi. Отож, вiн по-
дбав не тiльки про вирiшення складної пробле-
ми матерiального забезпечення наукової експеди-
цiї дослiдницi до цiєї країни, але й здiйснив до-
помогу i сприяння в її працi церковних i гро-
мадських органiзацiй аргентинських українцiв на
мiсцях.
Зiбрано великий фактологiчний матерiал, який
в ерудованому аналiзi й осмисленнi досвiдчено-
го етнолога представлено в недавно виданiй кни-
зi “Українська спiльнота в Аргентинi: iсторико-
етнологiчний аспект” (Львiв, 2008. – 284 с.).
Ця праця Оксани Сапеляк за своєю фактологiєю,
науково-методологiчним пiзнавальним змiстом є
великим внеском в актуальну справу етнологiч-
ного вивчення українських дiаспорних спiльнот
у рiзних країнах свiту. Водночас за характером
викладу, багатим iлюстративним матерiалом вона
доступна i цiкава для широкого читача.
Останнiм часом Оксана Сапеляк багато i плiд-
но попрацювала над науковою пiдготовкою ма-
терiалiв для надзвичайно важливого i потрiбного
видання “Мала енциклопедiя українського наро-
дознавства”, здiйсненого Iнститутом народознав-
ства НАН України (Львiв, 2007. – 846 с.).
Причинилася i багатьма власними статтями i ре-
дакторським доведенням до ладу текстiв iнших
авторiв.
Погляд дослiдницi звернений i до продовження
студiй над українською дiаспорою в Парагваї та
над рiзними питаннями народної християнської
релiгiйностi українцiв. Знову ж таки, ця остання
проблема в українськiй етнологiї – лише на по-
чатках розпрацювання.
Вважаю дуже iстотним i важливим те, що в
дослiдницьких працях Оксани Сапеляк є добре
вiдчутною присутнiсть органiчної сполуки науко-
вої об’єктивностi i сумлiнностi з громадянською
позицiєю й нацiонально-патрiотичною свiдомiстю
української вченої, усвiдомлення рацiї своєї працi
не тiльки для розвитку академiчного пiзнання, а
й для потреб українського сьогодення.
Р.Кирчiв, О.Сапеляк, М.Балагутрак.
Тому щиро бажаю успiшного здiйснення нових
її дослiдницьких задумiв, нових праць i звершень
на обранiй нелегкiй науковiй дорозi.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-77571 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1028-5091 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:49:17Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Інститут народознавства НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Кирчів, Р. 2015-03-02T09:36:53Z 2015-03-02T09:36:53Z 2010 Дорога в науку / Р. Кирчів // Народознавчі зошити. — 2010. — № 5-6 (95-96). — С. 509-510. — укp. 1028-5091 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77571 uk Інститут народознавства НАН України Народознавчі зошити Ювілеї Дорога в науку A Road to Science Article published earlier |
| spellingShingle | Дорога в науку Кирчів, Р. Ювілеї |
| title | Дорога в науку |
| title_alt | A Road to Science |
| title_full | Дорога в науку |
| title_fullStr | Дорога в науку |
| title_full_unstemmed | Дорога в науку |
| title_short | Дорога в науку |
| title_sort | дорога в науку |
| topic | Ювілеї |
| topic_facet | Ювілеї |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77571 |
| work_keys_str_mv | AT kirčívr dorogavnauku AT kirčívr aroadtoscience |