Державне регулювання регіонального розвитку як чинник підвищення конкурентоспроможності територіальних утворень у контексті євроінтеграції
Характер и масштабы трансформационных процессов в Украине предопре- деляют структурные изменения во всех сферах экономики, в региональных хо- зяйственных системах, что требует постоянного научного поиска, разработки и применения адекватных методов управления. Характер та масштаби трансформаційних...
Saved in:
| Published in: | Культура народов Причерноморья |
|---|---|
| Date: | 2007 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2007
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77587 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Державне регулювання регіонального розвитку як чинник підвищення конкурентоспроможності територіальних утворень у контексті євроінтеграції / М.П. Бутко // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 102. — С. 7-9. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859830989544488960 |
|---|---|
| author | Бутко, М.П. |
| author_facet | Бутко, М.П. |
| citation_txt | Державне регулювання регіонального розвитку як чинник підвищення конкурентоспроможності територіальних утворень у контексті євроінтеграції / М.П. Бутко // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 102. — С. 7-9. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Культура народов Причерноморья |
| description | Характер и масштабы трансформационных процессов в Украине предопре-
деляют структурные изменения во всех сферах экономики, в региональных хо-
зяйственных системах, что требует постоянного научного поиска, разработки и
применения адекватных методов управления.
Характер та масштаби трансформаційних процесів в Україні зумовлюють
структурні зміни в усіх сферах економіки, в регіональних господарських систе-
мах, що потребує постійного наукового пошуку, розробки і застосування адек-
ватних методів управління.
|
| first_indexed | 2025-12-07T15:32:45Z |
| format | Article |
| fulltext |
Международная экономическая интеграция и экономическое
сотрудничество как факторы социально-экономического развития – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
7
Бутко М.П.
ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ЯК ЧИННИК
ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ УТВОРЕНЬ У
КОНТЕКСТІ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ
Характер та масштаби трансформаційних процесів в Україні зумовлюють структурні зміни в усіх сфе-
рах економіки, в регіональних господарських системах, що потребує постійного наукового пошуку, розроб-
ки і застосування адекватних методів управління.
Саме тому проблемам регіонального розвитку присвячено багато праць вітчизняних і зарубіжних вче-
них, серед яких на особливу увагу заслуговують роботи Е.Б. Алаєва, М.М. Баранського, А. Вебера, В.М. Ге-
єця, Ю.М. Гладкого, Б.М. Данилишина, С.І. Дорогунцова, М.І. Долішнього, Ф.Д. Заставного, У. Ізарда,
М.М. Колосовського, В.В. Котилка, І.І. Лукінова, А. Льоша, М.М. Нєкрасова, В.А. Поповкіна, А.Є. Пробс-
та, Ю.Г. Саушкіна, Д.М. Стеченка, Й. Тюнена, Л.Г. Чернюк, О.І. Чистобаєва, М.Г. Чумаченка та ін.
Слід зазначити, що водночас упродовж всього транзитивного періоду вплив держави на регулювання
регіонального розвитку в Україні відбувається шляхом надання прямої або опосередкованої підтримки
окремим регіонам замість запровадження чіткого та прозорого механізму вирівнювання регіонального
ландшафту на засадах владного синергізму через підвищення конкурентоспроможності територіальних
утворень.
Прийняття Конституції України, близько десяти Законів України з питань місцевого і регіонального
розвитку, Закону України «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціально-
го розвитку України», Бюджетного, Земельного, Господарського та Адміністративного кодексів, Концепцій
адміністративної реформи та державної регіональної політики, Програми державної підтримки розвитку мі-
сцевого самоврядування, ратифікація Європейської хартії місцевого самоврядування дозволили закласти
правові підвалини організації управління регіональним розвитком.
Водночас на відміну від розвинених країн ЄС вітчизняне правове поле, що регламентує управління роз-
витком відповідної сфери господарських відносин, за своєю архітектонікою не є цілісним. Саме це є голо-
вним недоліком існуючого механізму формування державної політики, оскільки він характеризується не-
системністю, неузгодженістю, відсутні чіткого розподілу повноважень між органами виконавчої влади та
органами місцевого самоврядування. Окрім цього недосконалими є також механізми координації: з одного
боку – центральних органів виконавчої влади між собою щодо розвитку конкретної території, з іншого –
між ними та місцевими органами виконавчої влади і місцевого самоврядування в узгодженні цілей та пріо-
ритетів розвитку.
Важливим завданням є побудова децентралізованої моделі організації влади, яка б була спроможна в
ринкових умовах результативно та ефективно впливати на процеси соціально-економічного і культурного
розвитку територій, забезпечувала б надання управлінських послуг населенню на рівні європейських стан-
дартів, була здатна до самовдосконалення і саморегуляції.
Розв’язання цих завдань потребує:
- по-перше, законодавчого запровадження регіональної «Дорожної карти», яка визначатиме стратегічні
цілі та пріоритети розвитку регіонів на середньо- і довгострокові періоди та спрямовуватиме інституційну і
адміністративну діяльність держави в заданому напрямку;
- по-друге, розробки механізмів концентрації та адресного спрямування державних ресурсів з метою
усунення регіональної асиметрії;
- по-третє, опрацювання формульної схеми інвестиційних преференцій за визначеними критеріями для
активізації економічної діяльності у проблемних регіонах;
- по-четверте, поширення практики узгоджених дій центральних і місцевих органів виконавчої влади та
органів місцевого самоврядування задля усунення точкових територіальних проблем;
- по-п’яте, включення до Державного бюджету України спеціальної ендогенної програми, орієнтованої
на задіяння внутрішніх можливостей та підтримку слаборозвинених і депресивних регіонів відповідно до
стратегічних пріоритетів.
Державна регіональна політика має сприяти перетворенню регіонів на активних суб’єктів економічних
відносин на вітчизняному просторі. Її основні завдання, напрями та пріоритети на перспективу знайшли
своє відображення в Державній стратегії регіонального розвитку до 2015 року, яка спрямована на забезпе-
чення органічного поєднання політики регіонального розвитку з пріоритетними напрямами соціально-
економічного розвитку України.
Державна стратегія регіонального розвитку передбачає дотримання в політиці регіонального розвитку в
Україні таких основних принципів та вимог європейської структурної політики:
- програмування. Політика регіонального розвитку має здійснюватись на основі довгострокових страте-
гій, планів та програм розвитку як на державному так і регіональному, а при необхідності і на субрегіона-
льному рівнях;
- концентрації. У зв’язку з обмеженістю державних фінансів вони концентруються на географічно ви-
значених територіях, встановлюється ієрархічність пріоритетів у відповідності до сформульованих цілей,
визначаються вимоги до економічної ефективності їх використання;
- додатковості. Державна фінансова підтримка регіонального розвитку розглядається, як кошти соліда-
рного фінансування з державного та місцевого бюджетів, при цьому обсяги коштів з місцевих бюджетів не
зменшуватимуться при фінансуванні визначених державою пріоритетів у регіональному розвитку;
Бутко М.П.
ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ЯК ЧИННИК ПІДВИЩЕННЯ
КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ УТВОРЕНЬ У КОНТЕКСТІ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ
8
- партнерства. Передбачається тісна співпраця центральних і місцевих органів виконавчої влади, орга-
нів місцевого самоврядування, недержавних організацій, суб’єктів господарювання;
- поляризованого розвитку. З досвіду держав, котрі перебували на початкових стадіях соціально-
економічного піднесення передбачається формування «опорних регіонів» у яких концентруються фінансові,
адміністративно-управлінські, людські та інші ресурси з подальшим посиленням інноваційної активності у
інших регіонах;
- субсидіарності. В рамках розподілу владних повноважень місце надання управлінських послуг макси-
мально наближається до споживача з урахуванням повноти та якості надання цих послуг через концентра-
цію всіх видів ресурсів на відповідному територіальному рівні;
- збалансованого розвитку. Зумовлює диференційовану державну підтримку регіонів з урахуванням на-
явного потенціалу, умов, критеріїв та строків, визначених законодавством;
- єдності. Передбачається забезпечення суспільної єдності у формуванні людського, економічного по-
тенціалу та створенні інфраструктурних умов для розвитку периферійних регіонів;
- синергії. Закладається синхронне проведення ряду реформ у контексті нового регіоналізму та узго-
дження пріоритетів і дій всіх владних інституцій, включаючи місцеве самоврядування.
Водночас аналіз нинішнього стану реалізації державної регіональної політики дає підстави стверджува-
ти, що вона поки що суттєво не впливає на системне вирішення проблем вирівнювання регіонального
ландшафту України.
Про це свідчить хоча б те, що на промислово розвинені Донецьку, Дніпропетровську, Запорізьку, Оде-
ську, Харківську області та м. Київ у 2005 році припадало 55% валового регіонального продукту. Валова
додана вартість у розрахунку на одну особу, як інтегральний показник котрий найбільш точно визначає рі-
вень розвитку регіону в м. Києві, наприклад, утричі перевищує середній рівень в Україні, тоді як у Терно-
пільській області він наполовину менший.
Дещо зменшується диференціація між регіонами за результатами функціонування промислового ком-
плексу. Варіація показника виробництва промислової продукції на одну особу в 2000 р. становила 12,4 р.
(Донецька обл. – 8805 грн.; Закарпатська обл. – 711 грн.), у 2005 р. – 11,0 р. (Запорізька обл. – 13763 грн.,
Чернівецька обл. – 1246 грн.). Найбільш результативним було і лишається функціонування індустріального
комплексу у старопромислових регіонах України – Донецькій, Дніпропетровській, Запорізькій, Полтавсь-
кій, Луганській і Харківській областях.
Проте розвиток економіки значної частини регіонів сьогодні визначають одна-дві галузі, що є сировин-
ними або ж виробляють проміжну чи низькотехнологічну продукцію, що спричиняє слабку конкурентосп-
роможність їх на зовнішніх ринках.
За показником експорту товарів на душу населення у 2000 р. групу регіонів-лідерів представляли Дніп-
ропетровська, Запорізька, Донецька, Миколаївська, Полтавська і Луганська області, де середня величина
показника становила 512 грн., що у 1,7 р. більше, ніж у середньому по Україні і в 7,3 р. більше, ніж у групі
регіонів-аутсайдерів, де традиційно перебувають Тернопільська, Кіровоградська, Хмельницька, Чернівець-
ка, Рівненська та Херсонська області. У 2005 р. цей розрив поглибився до 8,6 разів.
Спостерігається тривала асиметрія і в рівні залучення інвестицій. За обсягом інвестицій в основний ка-
пітал на одну особу різниця у максимальному і мінімальному параметрах у 2000 р. становила 4 рази (Дніп-
ропетровська область – 619 грн., Чернівецька область – 152 грн.); а у 2005 р. в Київській області він складав
2560 грн., тоді як у Тернопільській – 800 грн., тобто відрізнявся у 3,2 рази (табл.1).
За ситуації, коли міжрегіональні диспропорції залишаються значними, нам не слід шукати оригінально-
го власне національного рішення, а широко використовувати апробований життям досвід.
Як відомо, регіональна політика європейських країн спочатку ґрунтувалась на засадах вирівнювання.
Наступні хвилі регіональних реформ були спрямовані на усунення регіональних диспропорцій через під-
тримку певних галузей і видів виробництв, стимулювання міграції капіталів, подолання інфляційних проце-
сів [1].
У подальшому на зміну соціальним імперативам прийшли економічні чинники спрямовані на активіза-
цію інноваційних процесів, створення привабливих умов для розвитку малого і середнього бізнесу за одно-
часного посилення компетенції місцевих органів влади [2].
У сучасній Європі сформувалося розуміння сутності нового регіоналізму як оптимального використан-
ня специфіки і унікальності внутрішнього потенціалу регіонів для прискорення темпів економічного зрос-
тання [3].
Такі підходи добре зарекомендували себе в Іспанії, Греції, Португалії, Франції, Німеччини, широко за-
проваджуються в Чехії, Угорщині, Польщі.
Ключовими проблемами сталого регіонального розвитку в Україні, які потребують планомірного
розв’язання залишаються:
- підвищення інвестиційної привабливості та зміцнення економічного потенціалу регіонів, перш за все
шляхом інституційних перетворень у напрямку забезпечення макроекономічної стабільності, прозорості
трансформації відносин власності, повної лібералізації процесів ціноутворення та формування конкурент-
ного середовища;
- зменшення диспропорцій в економічному та соціальному розвитку адміністративно-територіальних
утворень;
Международная экономическая интеграция и экономическое
сотрудничество как факторы социально-экономического развития – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
9
- істотне підвищення ролі місцевих органів влади і територіальних громад у використанні ресурсного
потенціалу для створення нових робочих місць;
- суттєве підвищення фінансової самодостатності органів місцевого самоврядування;
- актуалізація завдань по охороні довкілля та збереженню природного середовища для наступних поко-
лінь.
Таблиця 1. Основні показники економічного розвитку регіонів України (на одну особу, грн.)
валовий регіональ-
ний продукт
продукція промис-
ловості
продукція сільсь-
кого господарства
інвестиції в основ-
ний капітал
експорт товарів,
дол.
2000 2004 2000 2005 2000 2005 2000 2005 2000 2005
Україна 2788 7273 3813 6340 1132 1409 481 1984 299 730
АР Крим 1937 4951 1881 2901 993 1161 380 1704 85 179
Вінницька 2104 4700 1993 3275 1875 2189 203 994 111 250
Волинська 2077 4771 1588 4175 1617 1901 261 1140 139 270
Дніпропетровська 3562 8609 8369 12314 858 1221 619 2253 803 1724
Донецька 3509 9713 8805 12151 598 809 589 2071 604 1775
Житомирська 1987 4397 1550 3087 1465 1689 181 848 98 201
Закарпатська 1677 4238 711 2003 969 1002 263 896 158 442
Запорізька 3795 8093 8795 13763 1047 1368 607 1766 727 1427
Івано-Франківська 2142 5238 1421 3212 1086 1175 425 1212 137 585
Київська 3255 6652 3469 6404 1757 2461 511 2560 134 282
Кіровоградська 1860 5122 1278 2969 1706 2591 235 1202 47 173
Луганська 2439 5973 5335 9147 550 886 395 1803 262 899
Львівська 2159 5396 1516 2864 1014 1075 398 1826 117 241
Миколаївська 2563 6424 3610 5745 1140 1673 358 2071 403 722
Одеська 2828 7028 1971 3122 1124 1332 539 2149 211 425
Полтавська 3423 8841 4329 9227 1479 2319 865 2384 275 1215
Рівненська 2118 4817 1911 3326 1400 1558 309 1023 71 203
Сумська 2631 5009 3260 5121 1570 1705 450 1169 152 469
Тернопільська 1605 3516 898 1625 1667 1729 173 800 39 69
Харківська 2799 7182 3564 6355 1045 1398 465 2046 113 255
Херсонська 1925 4546 1152 1681 1638 2019 236 953 86 208
Хмельницька 2028 4549 1638 2942 1780 1789 313 1061 63 135
Черкаська 2203 4853 1827 3655 1928 2599 231 1521 160 253
Чернівецька 1411 3589 736 1246 1232 1426 152 832 64 112
Чернігівська 2407 5163 2618 4326 1804 2185 339 1140 110 214
м . Київ 5965 23130 5559 11935 - - 1457 7379 760 1544
м . Севастополь 1682 5847 - - - - 335 1445 90 209
Джерело: Статистичний щорічник України за 2005 рік. – К.: Вид-во „Консультант”, 2006. – с. 25, 47, 108,
141, 208, 261.
Відповідно завданням державної політики на регіональному рівні стає не просто розв’язання проблем
окремих територій, а зближення рівнів їх розвитку, оптимального й ефективного використання їх економіч-
ного потенціалу. Таким чином, предметом державної регіональної політики стають не розрізнені адмініст-
ративні території, а вся їх сукупність як структурних елементів національного господарства, з врахуванням
стану і можливостей кожної. В цьому плані регіональний рівень розглядається як фактор економічної стабі-
льності та безпеки держави в цілому.
Джерела та література:
1. Долішній М.І. Внутрішньодержавна і міжнародна регіональна інтеграція в Україні: головна мета і стра-
тегічні цілі розвитку // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Механізм реалізації ре-
гіональної політики: Зб. наукових праць / Львів: Ін-т регіональних досліджень НАН України, 2003. –
Вип.2(XL). – Ч.1. – с. 6-13.
2. Семиноженко В.П., Данилишин Б.М. Новий регіоналізм. – К.: Наукова думка, 2005. – 160с.
3. Балабаєва З.В. Новий регіоналізм – невід’ємний елемент європейської інтеграції / Зб. наукових праць
Національного центру з питань євроатлантичної інтеграції України. – Київ, 2005. – Вип. 15. - с. 16-22.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-77587 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:32:45Z |
| publishDate | 2007 |
| publisher | Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Бутко, М.П. 2015-03-02T11:18:20Z 2015-03-02T11:18:20Z 2007 Державне регулювання регіонального розвитку як чинник підвищення конкурентоспроможності територіальних утворень у контексті євроінтеграції / М.П. Бутко // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 102. — С. 7-9. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77587 Характер и масштабы трансформационных процессов в Украине предопре- деляют структурные изменения во всех сферах экономики, в региональных хо- зяйственных системах, что требует постоянного научного поиска, разработки и применения адекватных методов управления. Характер та масштаби трансформаційних процесів в Україні зумовлюють структурні зміни в усіх сферах економіки, в регіональних господарських систе- мах, що потребує постійного наукового пошуку, розробки і застосування адек- ватних методів управління. uk Кримський науковий центр НАН України і МОН України Культура народов Причерноморья Международная экономическая интеграция и экономическое сотрудничество как факторы социально-экономического развития – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Державне регулювання регіонального розвитку як чинник підвищення конкурентоспроможності територіальних утворень у контексті євроінтеграції Article published earlier |
| spellingShingle | Державне регулювання регіонального розвитку як чинник підвищення конкурентоспроможності територіальних утворень у контексті євроінтеграції Бутко, М.П. Международная экономическая интеграция и экономическое сотрудничество как факторы социально-экономического развития – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| title | Державне регулювання регіонального розвитку як чинник підвищення конкурентоспроможності територіальних утворень у контексті євроінтеграції |
| title_full | Державне регулювання регіонального розвитку як чинник підвищення конкурентоспроможності територіальних утворень у контексті євроінтеграції |
| title_fullStr | Державне регулювання регіонального розвитку як чинник підвищення конкурентоспроможності територіальних утворень у контексті євроінтеграції |
| title_full_unstemmed | Державне регулювання регіонального розвитку як чинник підвищення конкурентоспроможності територіальних утворень у контексті євроінтеграції |
| title_short | Державне регулювання регіонального розвитку як чинник підвищення конкурентоспроможності територіальних утворень у контексті євроінтеграції |
| title_sort | державне регулювання регіонального розвитку як чинник підвищення конкурентоспроможності територіальних утворень у контексті євроінтеграції |
| topic | Международная экономическая интеграция и экономическое сотрудничество как факторы социально-экономического развития – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| topic_facet | Международная экономическая интеграция и экономическое сотрудничество как факторы социально-экономического развития – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77587 |
| work_keys_str_mv | AT butkomp deržavneregulûvannâregíonalʹnogorozvitkuâkčinnikpídviŝennâkonkurentospromožnostíteritoríalʹnihutvorenʹukontekstíêvroíntegracíí |