Пожежі на борошномельних млинах Правобережної України у ХІХ ст.: причини та наслідки
У статті аналізуються причини і соціально-економічні наслідки пожеж на борошномельних млинах Правобережної України у ХІХ столітті. Розглядаються питання організації заходів із протипожежної безпеки на млинах. В статье анализируются причины и социально-экономические последствия пожаров на мукомольных...
Saved in:
| Published in: | Питання історії науки і техніки |
|---|---|
| Date: | 2012 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
2012
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77604 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Пожежі на борошномельних млинах Правобережної України у ХІХ ст.: причини та наслідки / О.М. Жам // Питання історії науки і техніки. — 2012. — № 4. — С. 70-79. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860186770033868800 |
|---|---|
| author | Жам, О.М. |
| author_facet | Жам, О.М. |
| citation_txt | Пожежі на борошномельних млинах Правобережної України у ХІХ ст.: причини та наслідки / О.М. Жам // Питання історії науки і техніки. — 2012. — № 4. — С. 70-79. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Питання історії науки і техніки |
| description | У статті аналізуються причини і соціально-економічні наслідки пожеж на борошномельних млинах Правобережної України у ХІХ столітті. Розглядаються питання організації заходів із протипожежної безпеки на млинах.
В статье анализируются причины и социально-экономические последствия пожаров на мукомольных мельницах Правобережной Украине в ХІХ веке. Рассматриваются вопросы организации мер противопожарной безопасности на мельницах.
In the article analyzed of causes and socio-economic sequels firs in the flour-milling in the Right-Bank Ukraine of XIX century. Consider questions organized of fire-prevention measures safety in the mill.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:04:22Z |
| format | Article |
| fulltext |
НАУКОВІ ПУБЛІКАЦІІ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2012 № 4 70
УДК 621.223.5: 94(477.4) «18»
ПОЖЕЖІ НА БОРОШНОМЕЛЬНИХ МЛИНАХ ПРАВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ
У ХІХ ст.: ПРИЧИНИ ТА НАСЛІДКИ
Жам О.М.
(Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав»)
У статті аналізуються причини і соціально-економічні наслідки пожеж на бо-
рошномельних млинах Правобережної України у ХІХ столітті. Розглядаються пи-
тання організації заходів із протипожежної безпеки на млинах.
Борошномельне виробництво у
ХІХ ст. було важливою галуззю виро-
бництва Правобережної України. То-
му більш детального розгляду заслу-
говують окремі питання діяльності
борошномельних млинів, зокрема,
організація пожежної безпеки на ви-
робництві. Дослідженню цього питан-
ня і присвячена пропонована стаття.
Борошномельне виробництво,
маючи важливе значення в історично-
му, соціально-економічному розвитку
Правобережної України, між тим досі
не знайшло відповідного комплексно-
го відображення ні в українській, ні в
зарубіжній історіографії. Так само не
знайшли відображення в історіографі-
чній науці такі вагомі питання як по-
жежна безпека на борошномельному
виробництві, причини чисельних по-
жеж на млинах, особливо парових, со-
ціально-економічні наслідки пожеж.
Загальну інформацію про розви-
ток пожежної справи на Правобереж-
ній Україні містять праці А. Томілен-
ка та Г. Томіленка [11,12]. А. Томіле-
нко, окрім цього, висвітлює історіо-
графію цієї проблеми [11]. Зокрема,
він відзначає, що в роботах дослідни-
ків ХІХ-ХХ ст. проблеми розвитку
пожежної справи на Правобережній
Україні не розглядалися. Тому, зрозу-
міло, питання пожежної справи на бо-
рошномельних млинах не знайшли в
них відображення також. В основному
вивчалися питання пожежної охорони
в цілому в Російській імперії, при
цьому не приділялася увага вивченню
цих питань у конкретних умовах Пра-
вобережної України і, зокрема, в галу-
зі борошномельного виробництва. В
працях М. Денисевського, Т. Турчи-
новича, А. Преса, В. Григорьєва, П.
Хвицького, зазначає А. Томіленко, до-
сліджуються лише окремі практичні,
здебільшого технічні та організаційні,
аспекти теми [3,4,9,13,15]. До того ж
ці проблеми вивчалися на практич-
ному матеріалі російських губерній, і,
природно, дослідники не ставили за
мету всебічно дослідити ці питання в
окремих регіонах імперії, зокрема, на
Правобережжі. В основному видання
носили практичний характер і факти-
чно були інструкціями з організації
пожежної справи в цілому. Найбільш
повно, на думку А. Томіленка, було
досліджено питання причин поширен-
ня підпалів та організація боротьби з
ними. Особливої уваги щодо цього
аспекту проблематики, за А. Томілен-
ком, заслуговує багата на фактичний
матеріал праця Д. Бородіна, в якій
піддано аналізу кримінальне законо-
давство Російської імперії щодо боро-
тьби з підпалами та розглянуто недо-
ліки судочинства у веденні такого ро-
ду слідчих справ [2].
З огляду на те, що проблеми по-
жежної безпеки борошномельного ви-
робництва мають важливе наукове
значення як одна із важливих сторін
організації промислу, і не отримали
достатньо повного, самостійного ви-
НАУКОВІ ПУБЛІКАЦІІ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2012 № 4 71
світлення в історіографічній науці,
вони заслуговують на окреме детальне
вивчення. Дослідження пожежної без-
пеки на млинах разом із вивченням
ряду інших проблем борошномельно-
го виробництва дозволить отримати
цілісну картину розвитку цієї галузі на
Правобережжі у ХІХ ст.
Аналізуючи стан пожежної без-
пеки на зернопереробних млинах і,
зокрема, причини пожеж на них, на
наш погляд, слід окремо розглядати
великі промислові парові млини і тра-
диційні водяні та вітряні. В силу тех-
ніко-конструктивних відмінностей ор-
ганізація пожежної безпеки на них ві-
дрізнялася, відповідно, причини та
наслідки пожеж на них були різні.
Спершу розглянемо стан поже-
жної безпеки та причини пожеж на
великих промислових млинах, оскі-
льки наслідки пожеж на них були
більш відчутні.
Великі промислові млини почали
будувати на Правобережжі в сер. ХІХ
ст. у процесі технічної революції і ро-
сту механізації різних галузей проми-
словості, в тому числі і борошномель-
ної. Зростання технічної оснащеності
млинів пояснювалося прагненням вла-
сників до одержання високих прибут-
ків і поліпшення своїх позицій в кон-
курентній боротьбі на внутрішньому
ринку шляхом зниження собівартості
борошна. Тогочасна технічна база па-
рових борошномельних млинів мала
ряд серйозних недоліків, які полягали
головним чином у недосконалості ро-
боти нових механізмів.
Найбільш серйозними проблема-
ми парових млинів був травматизм
робітників та часті пожежі. Пожежі
спіткали практично кожен паровий
млин Правобережної України, а деякі і
неодноразово. Так, наприклад, в ніч з
15 на 16 липня 1897 року в Києві на
Межигірській вулиці згорів двоповер-
ховий млин, складські приміщення і
макаронна фабрика купця Пейсаха
Гринштейна. Нанесені збитки нарахо-
вували 96 990 крб. При дослідженні
причин пожежі було встановлено, що
загорання сталося внаслідок необере-
жного поводження з вогнем робітни-
ків, які ремонтували млин [16, ф. 442,
оп. 627, спр. 2, арк. 61]. В ніч на 13
жовтня 1897 р. в м. Києві по вул. Вер-
хній Вал, 19/21 згорів паровий млин
купця Ісаака Вольфовича Бліндера
[16, ф. 574, оп. 1, спр. 7, арк. 5 зв]. На-
несено збитків на суму 120 000 крб.
сріблом. Причина пожежі – паління
цигарок робітниками млина [16, ф.
442, оп. 627, спр. 2, арк.117]. В ніч на
13 листопада 1897 р. в м. Фастів Ва-
сильківського повіту Київської губер-
нії від підпалу, в якому підозрювався
єврей Шая Ельдельман, згорів де-
рев’яний паровий млин селянина Пет-
ра Шеревери. Збитки оцінювалися в
11 000 крб. [16, ф. 442, оп. 627, спр. 2,
арк. 185]. Неодноразово страждали від
пожеж парові млини родини Бродсь-
ких. Найбільші з них, які сталися у
1887 і 1891 роках вщент знищили під-
приємства. Проте кожного разу закла-
ди відбудовувалися знову [5]. Здебі-
льшого пожежі розпочиналися у ше-
ретувальних відділеннях, де завжди
накопичувалася велика кількість бо-
рошняного пилу, що легко займався. В
такій ситуації могли зарадити венти-
ляційні машини або витяжки, проте
вони, на жаль, на практиці практично
не застосовувалися. Саме з цієї при-
чини 16 жовтня 1897 року згорів млин
купця Ісаака Бліндера, розташований
в м. Києві на вул. Нижній Вал. Поже-
жа сталася від недбалого поводження
з вогнем робітників, які в борошняний
пил кидали недопалки. В кінці робо-
чого дня, коли млин вже був зачине-
ний, сталося загорання. Збитки від
згорівших будівель і механізмів оці-
нювалися в 120 000 крб. [16, ф. 442,
оп. 627, спр. 2, арк. 117]. Від пожеж
потерпали не лише великі промислові
парові млини, а і малі, локомобільної
НАУКОВІ ПУБЛІКАЦІІ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2012 № 4 72
системи. Наприклад, у 1895 році в м.
Городище Черкаського повіту Київсь-
кої губернії від вибуху котла локомо-
біля згорів млин графині Бобринської
[16, ф. 574, оп.1, спр. 353, арк. 168]. У
травні 1888 р. в с. Хижному Умансь-
кого повіту Київської губернії від не-
обережного поводження з вогнем зго-
рів завод по виготовленню крупи зем-
левласника Петра Калашнікова [16, ф.
442, оп. 541, спр. 2, арк. 91 зв.].
Основні обов’язки по нагляду за
технікою безпеки на промислових бо-
рошномельних млинах і, зокрема, по-
жежною, лягали на фабричні інспекції
тих губерній, на території яких під-
приємства розміщувались. Фабричні
інспекції розробляли циркуляри, нор-
мативні положення, методичні реко-
мендації з техніки безпеки, наприклад,
«Правила для кочегарів», «Типові не-
щасні випадки в борошномельному
виробництві» тощо. Цікаво, що мето-
дичні розробки фабричних інспекторів
з техніки безпеки, і протипожежної в
тому числі, користувалися попитом у
власників та управителів парових
млинів. Так, в документі під назвою
«Переписка с владельцами фабрик и
заводов Киевской губернии об утвер-
ждении правил внутреннего распо-
рядка для рабочих, расценок на сдель-
ные работы и о предоставлении све-
дений о штрафных сумах, взысканных
с рабочих» знаходимо клопотання
власників парових млинів до Старшо-
го Фабричного інспектора губернії
про надання методичної допомоги з
правил техніки безпеки. Наприклад,
Микола Акимович Мирошниченко,
власник млина в Черкасах, просив ви-
слати накладною оплатою відразу 2
примірники книги «Нещасные слу-
чаи» і 3 екземпляри «Обязательных
постановлений» [16, ф. 574, оп. 1, спр.
336, арк. 48]. Управитель черкаського
парового млина на вальцях Г.М. Фін-
кельштейн просив вислати 1 книгу
«Нещасные случаи» і 1 примірник
«Правил для кочегарів» [16, ф. 574,
оп. 1, спр. 336, арк. 115].
Губернські фабричні інспекції
здійснювали також практичні заходи з
охорони праці робітників: щорічні те-
хнічні огляди парових машин, інстру-
ктажі обслуговуючого персоналу. Раз
на півріччя губернські фабричні ін-
спекції проводили комплексну ревізію
парових борошномельних млинів. Ре-
зультати ревізій заносилися до губе-
рнських «путьових журналів фабрич-
ного інспектора про технічний стан
парових млинів». В одному з таких
журналів по Київській губернії за 1897
р. знаходимо записи про численні по-
рушення техніки безпеки: майстерні
сирі, тісні, забруднені, напівтемні, з
вузькими проходами, загромаджені
обладнанням, рухомі механізми часто-
густо не огороджені, не працює або
взагалі відсутня вентиляція [16, ф.
574, оп. 1, спр. 64, арк. 12-105]. Між
іншим, відсутність вентиляційної си-
стеми − чи не найпоширеніша причи-
на виникнення пожеж на парових
млинах. Через відсутність вентиляції в
приміщеннях млина накопичувалась
велика кількість борошняного пилу.
Достатньо було невеликої іскри від
недопалка цигарки чи від парового
котла, щоб борошняний пил спалах-
нув і призвів до загорання млина.
Основними нормативними доку-
ментами, на підставі яких діяли фаб-
ричні інспектори, були: «Пожежний
устав» в різних редакціях (1832 р.,
1857 р.), циркуляри Старшого фабри-
чного інспектора, розпорядження мі-
сцевих органів самоврядування.
В плані нормативного законодав-
ства варто відзначити також будівель-
не законодавство, зокрема, «Статут
будівельний» (остання редакція 1913
р.), в якому з поміж іншого формулю-
валися вимоги до спорудження фаб-
рично-заводських, складських буді-
вель, приміщень для робітників тощо.
Будівельний статут став першим в Ро-
НАУКОВІ ПУБЛІКАЦІІ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2012 № 4 73
сійській імперії кодексом норматив-
них документів, який узагальнив на-
копичений за попередні роки досвід у
галузі будівництва та проектування. В
четвертому розділі Статуту зазначено,
що «такого роду приміщення потре-
бують особливо ретельного розгляду
їх проектів для попередження, за мо-
жливістю, нещасних випадків» [1, с.
129]. Окремими будівельними доку-
ментами висувалися вимоги до правил
пожежної безпеки на млинах. Так, у
1880 р. Київською міською Думою
було прийняте рішення про те, що у
мурованих будівлях (до таких відно-
силась більшість парових млинів) хо-
ча б одні сходи мають бути виконані з
негорючих матеріалів, щоб в разі по-
жежі можна було евакуюватися із бу-
дівлі [1, с. 131].
За дотримання пожежної безпеки
на окремо взятому борошномельному
млині відповідав безпосередньо його
власник, управляючий. Норми пово-
дження на млині знаходимо у фабрич-
них документах під назвою «Правила
внутрішнього розпорядку». Правила
внутрішнього розпорядку підприємст-
ва затверджувалися Фабричною Ін-
спекцією губернії, на території якої
підприємство розміщувалося. Згідно
статті 142 Статуту про промисловість
правила внутрішнього розпорядку ре-
гламентували ведення робіт на під-
приємстві. В Правилах з поміж іншого
детально були розписані обов’язки
робітників по дотриманню порядку на
підприємстві, перелік вимог безпеки
при роботі з машинами, вогнем і т.п.
[6]. Окремі розділи, параграфи Правил
присвячені безпечному поводженню з
вогнем на виробництві, що вказує на
важливість пожежної безпеки у боро-
шномельному виробництві [16, ф.
574, оп. 1, спр.189, арк. 1-15; ф. 574,
оп. 1, спр. 452, арк. 1-17; ф. 575, оп. 1,
спр. 39, арк. 1-11; ф. 574, оп. 1, спр.
336, арк. 36-168]. Наприклад, катего-
рично заборонялося працівникам при-
носити з собою в робочі приміщення
освітлювальні прилади, легко запальні
суміші і матеріали, горілчані напої. Не
дозволялось розпивати алкогольні
напої на робочому місці, приходити на
роботу у нетверезому стані щоб не
створити пожежонебезпечну ситуа-
цію. Наприклад, у Правилах внутріш-
нього розпорядку для робітників київ-
ського вальцевого млина М.Г. Хряко-
ва від 9.10.1899 р. зазначено: „рабочие
в нетрезвом состоянии ни в коем слу-
чае не должны быть допускаемы к ра-
боте и им должен быть воспрещен
вход в мельницу” [16, ф. 575, оп. 1,
спр. 39, арк. 11]. Суворо заборонялось
збиратися, відпочивати і взагалі зна-
ходитися у приміщеннях, де були
установлені парові котли і машини, за
винятком осіб, призначених обслуго-
вувати ці механізми [16, ф. 574, оп. 1,
спр.189, арк. 2]. Згідно з Правилами
власники підприємств мали
обов’язково тримати у парових мли-
нах для гасіння пожеж баки з водою та
ящики з піском, також всі працівники
повинні були пройти інструктаж з те-
хніки безпеки. В пункті № 8 Цирку-
ляру Старшого фабричного інспектора
Київської губернії за № 1394 від
16.06.1900 р. «Власникам і завідую-
чим фабриками і заводами Київської
губернії» зазначено, що на виконан-
ня статті 49 Наказу чинам фабричної
інспекції, виданого 11 лютого 1900
р., всі власники підприємств, зокре-
ма борошномельних, зобов’язані по-
давати дільничному фабричному ін-
спектору в обов’язковому порядку
інформацію про значні пожежі і не-
великі загорання, що могли вплину-
ти на організацію виробництва чи
стосувалися інтересів робітників [16,
ф. 574, оп. 1, спр. 336, арк. 168].
Дещо інший характер мали по-
жежі на вітряних і водяних млинах.
Оскільки в якості основного будівель-
ного матеріалу при їх будівництві ви-
користовувалась деревина − легко за-
НАУКОВІ ПУБЛІКАЦІІ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2012 № 4 74
пальний матеріал, вони теж часто
страждали від пожеж. Точну кількість
традиційних млинів, що постраждали
від пожеж, встановити тяжко: через
невелику продуктивність водяні і віт-
ряні млини дуже рідко вносилися до
переліків фабрично-заводських під-
приємств (лише ті, що виробляли про-
дукції на суму понад 1 000 крб. сріб-
лом), тому не потрапляли до спеціаль-
них відомостей про надзвичайні при-
годи. Наведемо кілька прикладів.
Спершу інформація про водяні
млини, оскільки вони частіше потра-
пляли до звітних документів. В с. По-
пільня Київського повіту Київської
губернії 15-16 липня 1804 р. від «неві-
домої причини» згорів водяний млин
[16, ф. 533, оп. 1, спр. 771, арк. 254].
В. с. Левковці Волинської губернії 17
серпня 1852 р. також від невідомої
причини згорів водяний млин [16, ф.
442, оп. 1, спр. 9482, арк. 304]. В с.
Гордзвине Волинської губернії 16 ли-
стопада 1852 р. по тій самій причині
згорів водяний млин [16, ф. 442, оп. 1,
спр. 9482, арк. 418]. Того ж року зго-
рів без причини водяний млин в с. Ва-
рлоок Київського повіту Київської гу-
бернії [16, ф. 442, оп. 1, спр. 9482, арк.
45]. У 1856 р. в с. Дашківка Брацлав-
ського повіту Подільської губернії
згорів водяний млин [16, ф. 442, оп.
33, спр. 117, арк. 104]. В 1882 р. в м.
Степань Острожського повіту Волин-
ської губернії згорів водяний млин
міщанина Іосіфа Федопова [16, ф.
692, оп. 16, спр. 5, арк. 1]. А в м. Роки-
тному Васильківського повіту Київсь-
кої губернії 14 липня 1897 р. згорів
казенний водяний млин Удільного ві-
домства. Пожежа нанесла збитків на
суму 880 крб. сріблом. Причину також
встановити не вдалося [16, ф. 442, оп.
627, спр. 2, арк. 109]. В с. Либідська
Слобода Київського повіту Київської
губернії в ніч з 28 на 29 грудня 1853 р.
згоріли відразу два водяні млини –
поміщиків Раковського та Хмеліолв-
ського. Офіційну причину загорання
встановити не вдалось [16, ф. 442, оп.
1, спр. 10510, арк. 1-2]. В с. Попівка
Черкаського повіту Київської губернії
у 1847 від невстановленої причини
згорів водяний млин [16, ф. 442, оп. 1,
спр. 7359, арк. 22]. В м. Сквира
Сквирського повіту Київської губернії
8 березня 1851 р. згорів водяний млин
[16, ф. 442, оп. 1, спр. 9269, арк. 5].
Також без явної причини в 1855 р.
згоріли 2 водяні млини в с.
Андрушівка Київської губернії [16, ф.
442, оп. 33, спр. 390, арк. 8]. В с. Офі-
рня Васильківського повіту Київської
губернії 26 вересня 1858 р. теж згорів
водяний млин [16, ф. 442, оп. 35, спр.
1276, арк. 4]. У 1847 р. згорів млин
поміщиці Білокопитової в с. Попівка
Черкаського повіту Київської губернії
[16, ф. 442, оп. 1, спр. 9269, арк. 22]. В
с. Княжичах 22 лютого від невідомої
причини згоріли 2 водяні млини дво-
рянина С. Залевського разом із хлібом,
завезеним на помол, що належав
різним особам. Загалом нанесено
збитків на суму 75 784 крб. сріблом
[41, ф. 442, оп. 623, спр. 364, арк. 72]. І
це далеко не повний перелік водяних
млинів, які постраждали від пожежі
[16, ф. 442, оп. 622, спр. 4, арк. 13].
Потерпали від пожеж також і
вітряні млини. Правда, через свою не-
значну потужність вони значно рідше
ніж водяні млини потрапляли до гу-
бернських звітностей про нещасні ви-
падки. В с. Гвоздів Київського повіту
Київської губернії 12 грудня 1852 р.
від невідомої причини згорів вітряний
млин [16, ф. 442, оп. 1, спр. 9482, арк.
431 зв]. В ніч на 9 березня 1897 р. в с.
Баличев Радомислівського повіту Ки-
ївської губернії згорів вітряний млин,
який належав селянам Павлу Крівен-
чуку та Івану Іващуку. В результаті
пожежі власники отримали збитків на
суму 500 крб. сріблом. Причиною за-
горання було визнано підпал [16, ф.
442, оп. 627, спр. 2, арк. 195]. В рідкі-
НАУКОВІ ПУБЛІКАЦІІ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2012 № 4 75
сних випадках до звітів про пожежі
потрапляли навіть млини із тварин-
ною тягою. Так, наприклад, відомо,
що 17 квітня 1897 р. с. Козацькому
Звенигородського повіту Київської
губернії згорів кінний топчак селяни-
на Карпа Недотепи. Це, очевидно, бу-
ла досить потужна машина, адже сума
нанесених збитків обраховувалася со-
лідною сумою – 2 030 крб. сріблом
[16, ф. 442, оп. 627, спр. 2, арк. 198].
За пожежну безпеку на вітряних
чи водяних млинах відповідав власник
млина, точніше, був особисто зацікав-
лений у його збереженості, або орен-
дар перед власником млина. Фабрична
інспекція, яка інспектувала лише мли-
ни фабрично-заводського типу, за
традиційними млинами не наглядала.
Тому тримати чи не тримати засоби
пожежогасіння на традиційних мли-
нах і вживати профілактичні заходи
пожежогасіння було виключно в пре-
рогативі власників.
Щодо причин виникнення пожеж
на вітряних і водяних млинах, то вони
були, як правило, різні. Так, вітряні
млини, наприклад, загоралися здебі-
льшого від ударів блискавки чи від пі-
дпалу. Аналіз виявлених даних дає пі-
дстави вважати, що згорали вітряки
поодинці: розташовані на околиці по-
селень, подалі від споруд, на досить
значній відстані один від одного (100-
300 м) вони не давали вогнищу поши-
рюватись від будівлі до будівлі. Серед
причин загорання водяних млинів
найчастіше – підпали і близькість роз-
ташування «водяків» один від одного.
Останнє стосувалось так званих греб-
ляних млинів. Вони за своїм розташу-
ванням тяжіли до гребель, будувались
поруч на фарватері ріки на відстані
20-50 м один від одного. Тому коли
траплялася пожежа, вогонь швидко
поширювався з одного водяного мли-
на на інший. Часто не допомагало й
те, що поруч була вода – основний за-
сіб пожежогасіння. Так, наприклад, в
ніч з 28 на 29 грудня 1852 р. згоріли
два розташовані поруч водяні млини в
с. Лядська Слобода Липовецького по-
віту Київської губернії. Один млин
належав поміщику Хмеліовському,
інший – поміщику Раковському. Млин
Хмеліовського орендував дворянин
Хойнацький, а млин Раковського – єв-
рей Янкель Іцка Розенберг. Спершу
загорівся млин Хмелівського, від ньо-
го вогонь перекинувся на млин Раков-
ського. В результаті пожежі першому
млину нанесено збитків на суму 1 200
крб. сріблом, а другому – на суму
1 575 крб. сріблом і 300 крб. асигнаці-
ями. Причину пожежі встановити не
вдалося. Розглядалися версії: про за-
горання від не загашеного тліючого
вогнища поблизу млина, на якому на-
передодні розігрівали мазило для пе-
редаточних механізмів (маловірогід-
на) або від необережного поводження
з вогнем помольщиків, які напилися і
ночували у приміщенні млина та на
возах поруч. Проте найбільш вірогід-
ною була версія про підпал. На ко-
ристь цієї версії свідчить той факт, що
загорання в будівлі почалося з боку
річки, під дахом. Також відомо, що
орендарі цих млинів конкурували між
собою і часто сварилися за помольщи-
ків [16, ф. 442, оп. 1, спр. 10510, арк.1-
2]. Від підпалу в ніч на 26 вересня
1858 р. «сгорел до основания» водя-
ний млин державного селянина Олек-
сія Грижі в с. Офірня Васильківського
повіту Київської губернії в урочищі
Сорочин брід. Збитків нанесено на
суму 250 крб. Господар млина запідо-
зрив у підпалі селянина Клима Мель-
ничука із с. Мала Снітинка і ще одно-
го невідомого йому єврея. Казенний
селянин с. Офірня Павло Гординський
бачив як підозрювані напередодні, 24
вересня, «выволокли куль соломы
под крышу мельницы, а сами ушли в
лес». Той куль Гординський відтяг-
нув, та за день зловмисники знову
млин підпалили [16, ф. 442, оп. 35,
НАУКОВІ ПУБЛІКАЦІІ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2012 № 4 76
спр. 1276, арк.1-2]. В с. Янович Київ-
ської губернії 18.04.1835 р. також від
підпалу згорів водяний млин. В підпа-
лі підозрювали власника «питейного
дома» єврея Волька Липницького.
Свідками були казенні селяни Іван
Андрущенко і Леонтій Скляренко [16,
ф. 442, оп. 141, спр. 411, арк. 1].
Плідним на підпали млинів в Ки-
ївській губернії виявився 1888 р. В рі-
зних населенних пунктах згоріло від
підпалів 8 млинів, і лише 3 від невідо-
мих причин. 18 травня згорів водяний
млин селян Ігнатія Шимона і Сави Ба-
бича поблизу с. Кошівка Радомислів-
ського повіту. Нанесено збитків на
суму 280 крб. У підпалі підозрювався
селянин Євстафій Безнощенко [16, ф.
442, оп. 541, спр. 2, арк. 92 зв.]. 31
травня в с. Томашівка Сквирського
повіту від підпалу, який здійснили
міщани Адольф Стржалковський і Ві-
кентій Калишевський, згоріло 2 водяні
млини спадкоємців поміщика Еварис-
та Хоєцького. Нанесено збитків на су-
му 39 300 крб. [16, ф. 442, оп. 541,
спр. 2, арк.39]. 10 липня від підпалу, в
якому підозрювався єврей Іось Груш-
ка, згорів водяний млин товариства
селян в с. Малий Рач Радомислівсько-
го повіту, чим нанесено збитків селя-
нам на суму 1 000 крб. [16, ф. 442, оп.
541, спр. 2, арк. 118]. Через 5 днів, 15
липня, в м. Сміла Черкаського повіту
від підпалу, «неизвестно кем совер-
шенного», згорів млин-топчак і сарай
міщанина Філіпа Гамази оцінені в 300
крб. [16, ф. 442, оп. 541, спр. 2, арк.
118]. 24 серпня в с. Дранівка Київсь-
кого повіту згорів вітряний млин се-
лянина Василя Гармаша ціною в 400
крб. В підпалі підозрювався Гермаш
[16, ф. 442, оп. 541, спр. 2, арк. 140
зв.]. 8 вересня в с. Пугачівка Василь-
ківського повіту від підпалу, здійсне-
ного невідомою особою, згорів водя-
ний млин графині Марії Браницької
разом із зерновим хлібом міщанина
Іося Лева, що був завезений на помол.
Пожежею нанесено збитків на загаль-
ну суму 20 000 крб. [16, ф. 442, оп.
541, спр. 2, арк. 148]. І 17 жовтня по-
близу с. Поштова Вєта Київського по-
віту також від підпалу, здійсненого
невідомою особою, згорів вітряк ці-
ною 300 крб. селянки Євдокії Паціо-
рової [16, ф. 442, оп. 541, спр. 2, арк.
181 зв.]. Від невідомих причин у
1888 р. в Київській губернії згоріло
2 вітряні млини (15 липня в с. Попі-
вка Звенигородського повіту селя-
нина Кирила Калюжного вартістю
302 крб. і 13 серпня в с. Чаплик Та-
ращанського повіту селянина Ларіо-
на Сухоярського вартістю 725 крб.) і
19 травня в с. Хижне Уманського
повіту від необережного поводження
із вогнем згорів крупчатий завод зе-
млевласника Петра Калашнікова [16,
ф. 442, оп. 541, спр. 2, арк. 91 зв.].
Про страх перед підпалом крас-
номовно свідчить також наступний
архівний документ. Києво-Софійський
Митрополичий Дім, віддаючи в 1885
р. щойно відбудований після пожежі
1880 р. млин на р. Ірпінь в с. Білгоро-
дка Київського повіту Київської губе-
рнії в оренду, вніс в проект угоди спе-
ціальний пункт стосовно пожежної
безпеки: «Из живущих на мельнице
могут быть такие негодяи, которые по
злобе на орендатора, или по науще-
нию лиц, кои недовольны Вами и
мною, могут поджечь мельницу, и по-
этому орендатор должен усилить над-
зор за всеми служащими и не держать
у себя людей худой нравственности.
Притом, если пожар на мельнице
произойдет по вине орендатора и
служащих у него на мельнице, а он
не будет ответствовать за это, то кто
же вознаградит Митрополичий Дом
за причиненные убытки? И какая
выйдет польза из того, что мы по-
строили мельницу?» [16, ф. 127, оп.
875, спр. 1560, арк. 2 зв.].
Цікаво, що всі без винятку орен-
дні угоди, котрі нам вдалось виявити,
НАУКОВІ ПУБЛІКАЦІІ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2012 № 4 77
містять пункти стосовно пожежної
безпеки і роз’яснюють відповідаль-
ність орендодавця і утримувача в разі
виникнення пожежі. Суть їх практич-
но не змінна: якщо млин згорить, то
орендар зобов’язаний терміново від-
будувати його в попередньому вигляді
власним коштом. Якщо ж загорання
на млині станеться від удару блискав-
ки чи від вогню, що перекинеться від
сусідніх будівель, орендар відповіда-
льності нести не повинен [16, ф. 130,
оп. 1, спр. 962, арк. 108 зв.].
Водяні і вітряні млини, розташо-
вані на незначній відстані від населе-
них пунктів, становили загрозу для
громадського та житлового будівниц-
тва. І, навпаки, від загорання, яке роз-
почалось у сільському чи міському
поселенні, могли загорітися млини,
розташовані на околиці. В зв’язку з
цим стан пожежної безпеки контро-
лювали органи місцевого, міського чи
сільського, управління. Циркуляр Мі-
ністерства внутрішніх справ від 30 ве-
ресня 1823 р. рекомендував начальни-
кам губерній створювати місцеві під-
приємства з виготовлення пожежних
інструментів у губернських містах
[10]. На середину ХІХ ст. такі підпри-
ємства за сприянням губернської вла-
ди були створені на Правобережжі
лише в Києві [10]. Загалом кращою
ситуація із організацією пожежної
справи була у містах. 10 січня 1818 р.
вийшов Височайший указ про фінан-
сування пожежної частини в містах
органами міської влади [10]. Відпові-
дно до Пожежного статуту 1832 р. за
постановою губернських правлінь у
розпорядження міських дум щорічно
виділялися “ремонтні гроші” на утри-
мання пожежних обозів та коней.
Найбільше уваги пожежній спра-
ві приділяли органи міського вряду-
вання великих міст Правобережжя,
адже за щільної забудови пожежі тут
мали надзвичайні наслідки. Із звіту
Київського губернатора за 1892 р. діз-
наємося, що було зроблено для проти-
пожежної безпеки у звітному році: для
Києва куплено 12 молодих коней для
пожежної команди, виготовлено 4 лі-
нійки за зразком Санкт-
Петербургського пожежного обозу,
придбано 4 містки для переїзду через
відливні рукави, виготовлено 4 стояки
для просушування пожежних рукавів,
куплено на торгах в Інтендантському
складі 17 аптекарських лінійок із ста-
льними ресорами, залізними осями і
колесами для переробки на пожежний
обоз; для Чигирина – куплено 2 нові
брандтсбоя, 2 заливні рукави, добав-
лено 4 нові 20-відерні діжки, придба-
но 2 коня, побудована нова тепла ко-
нюшня і навіс для пожежного обозу
[16, ф. 442, оп. 623, спр. 364, арк. 74-
75]. Цікаво, що в цілому звіт губерна-
тора достатньо поверхневий, проте
інформація про пожежні роботи до-
сить детальна. Річ в тому, що напере-
додні міста Правобережжя потерпали
від пожеж, зокрема, у 1889 р. згорів
найбільш паровий борошномельний
млин в Російській імперії Л.І. Бродсь-
кого, розташований в м. Києві. Млин
був побудований у 1888 р. на терито-
рії маєтку Лазаря Бродського. За добу
ця фабрика переробляла 23 000 пуд.
зерна, або майже половину продукції
всіх інших млинів Києва. У 1890 р. на
млині зайнято було 26 робітників. Три
парові машини приводили в рух 27
вальцевих станків. Підприємство роз-
міщувалося у двох кам’яних будівлях.
Вартість річного виробництва пере-
вищувала 600 тис. крб. Борошно збу-
валося у Києві, Петербурзі, Варшаві,
Ризі [8, с. 103]. Але підприємство
НАУКОВІ ПУБЛІКАЦІІ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2012 № 4 78
проіснувало лише 3 роки. Восени
1891 р. цей млин згорів від необере-
жного поводження з вогнем і нехту-
вання правилами безпеки. В наслі-
док спалаху на двигуні сталася по-
жежа, яка перетворила будівлю на
купу попелу і вугілля. Пожежею на-
несено збитків на суму 400 000 крб.,
не рахуючи згорілого хліба [16, ф.
442, оп. 622, спр. 344, арк. 46].
В сільських населених пунктах
також вживалися необхідні заходи з
протипожежної безпеки. Наказом від
15 серпня 1845 р. в селах незалежно
від форм власності вимагалося утри-
мувати в бойовій готовності протипо-
жежний інвентар [10]. В основі систе-
ми організації гасіння пожеж лежала
натуральна пожежна повинність. По-
жежний статут 1832 р. практично рег-
ламентував організацію пожежної
справи лише в казенних сільських на-
селених пунктах [10]. Нагляд за по-
жежною справою в селах покладався
на сільських старост. Вони мали конт-
ролювали виконання пожежної пови-
нності селянами, вести спостереження
за утриманням і використанням по-
жежного інвентарю. Наказ від 30 квіт-
ня 1838 р. дозволяв у казенних посе-
леннях, які мали волосне або сільське
управління, утримувати пожежні на-
соси, придбані за рахунок громадсь-
ких зборів [10].
Таким чином, треба зазначити,
що лише окремі питання з обраної
проблеми побіжно знайшли висвіт-
лення у вітчизняній та зарубіжній іс-
торіографії. Аналіз джерел, зроблений
дослідником А.Г. Томіленком, пока-
зує, що здебільшого вони розкривають
історію пожежної справи імперії на
прикладі російських губерній, з яких
неможливо виокремити матеріали, що
стосуються губерній Правобережної
України і, як видно, практично зовсім
не акцентують увагу на пожежонебез-
печній ситуації у борошномельному
виробництві.
Виходячи з аналізу наведеного
вище, можемо зробити висновок, що
основними причинами пожеж на бо-
рошномельних млинах Правобережної
України у ХІХ ст. були: незнання ро-
бітниками елементарних правил тех-
ніки безпеки і в зв’язку з цим безпечне
поводження на виробництві, недоско-
налість та несправність парових ма-
шин та погана обізнаність з новою те-
хнікою, часто іноземного походження,
відсутність навченого персоналу, до-
свідченого керівництва, сформованої
законодавчої бази, відсутність засобів
пожежогасіння, вентиляції або не-
справна її робота.
Значним кроком у вирішенні
проблеми протипожежного захисту
стало видання урядом Будівельного та
Пожежного статутів, які увібрали в
себе всі законодавчі акти в галузі по-
жежної безпеки, що існували в Росії
на початок ХХ ст. Цими документами
з поміж іншого обумовлювалися захо-
ди попередження пожеж на промисло-
вих об’єктах. Статут пожежний унор-
мовував організацію гасіння пожеж,
передбачав міри покарання за невико-
нання протипожежних правил. Буді-
вельний статут регулював запобіжні
протипожежні заходи в ході проекту-
вання та будівництва борошномель-
них млинів. Конкретизувалися норми
пожежної безпеки у Правилах внутрі-
шнього розпорядку.
Вварто також наголосити, що на
поодиноких борошномельних підпри-
ємствах умови протипожежного захи-
сту були досить непоганими.
НАУКОВІ ПУБЛІКАЦІІ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2012 № 4 79
ЛІТЕРАТУРА
1. Бєломєсяцев А. Статут будівель-
ний» і його роль у розвитку архітектури
Києва кінця ХІХ-початку ХХ ст. // Київсь-
ка старовина. − №4. − 2006. − с. 126-137.
2. Бородин Д.Н. Поджог как одна из
причин пожарных бедствий и боротьба с
этим преступлением. – СПб., 1912. – 104 с.
3. Григорьев В. Практическое
руководство пожарного дела. – СПб.,
1894. – 232 с.
4. Денисьевский М. Противопо-
жарные меры. – СПб.: Тип. В. Демако-
ва, 1891 – 33 с.
5. Жам О.М. Борошномельні млини
Бродських в місті Києві 2-ї пол. ХІХ ст. //
Краєзнавство: науковий журнал. − № 1. –
2011. − с. 174-181.
6. Жам О.М. Правила внутрішньо-
го розпорядку парових борошномельних
млинів Правобережної України ХІХ ст.
як джерело вивчення повсякденної істо-
рії // ІІ-га Всеукраїнська науково-
практична конференція «Історія повсяк-
денності: теорія і практика – 2011», 13-
14 травня 2011 р.
7. Жам О.М. Становлення і розви-
ток парового борошномельного млинарст-
ва на Правобережній Україні у другій по-
ловині ХІХ ст. // Вісник Київського Націо-
нального університету імені Тараса Шев-
ченка. Вип. 51 «Історія». - К., 2000.
8. Мельник Л.Г. Технічний перево-
рот на Україні у ХІХ ст. – К., 1972.
9. Пресс А.А. Общедоступное руко-
водство для борьбы с огнем. – СПб., 1893.
– 182 с.
10. Тараненко С.П. Законодавча ос-
нова протипожежної діяльності місцевих
органів влади Півдня України в ХІХ ст.
Електронний ресурс. – Режим доступу:
www.rusnauka.com.
11. Томіленко А.Г. Розвиток пожеж-
ної справи на Правобережній Україні в
другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.:
історіографія проблеми. Електронний ре-
сурс. – Режим доступу: lib.chdu.edu.ua.
12. Томіленко Г. Діяльність
професійних пожежних підрозділів на
Правобережній Україні у другій
половині ХІХ – на початку ХХ ст. //
Український історичний журнал. – №4. −
1999. − с. 89-97.
13. Турчинович Т.М. Устройство и
содержание фабрик и заводов в связи с
мерами к достижению пожарной безопас-
ности // Записки Императорского Русского
технического общества. – СПб., 1894. –
Вып.3, С.1-32.
14. Устав пожарный / СЗРИ. – СПб.:
Тип. ІІ Отделения Собственной его импе-
раторского величества канцелярии, 1857. –
Т. 12. – Ч. 1. – Тетрадь 5. – С. 1-41.
15. Хвицький П.Руководство для
боротьбы с огнем в селениях. – СПб.,
1894. – 134 с.
16. Центральний державний істори-
чний архів України в м. Києві.
Жам О.М. Пожары на мукомольных мельницах Правобережной Украины в
ХІХ в.: причины и последствия. В статье анализируются причины и социально-
экономические последствия пожаров на мукомольных мельницах Правобережной
Украине в ХІХ веке. Рассматриваются вопросы организации мер противопожарной
безопасности на мельницах.
Jam O.M. Fires in the flour-milling in the Right-Bank Ukraine of XIX century:
causes and consequences. In the article analyzed of causes and socio-economic sequels
firs in the flour-milling in the Right-Bank Ukraine of XIX century. Consider questions or-
ganized of fire-prevention measures safety in the mill.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-77604 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2077-9496 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:04:22Z |
| publishDate | 2012 |
| publisher | Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури |
| record_format | dspace |
| spelling | Жам, О.М. 2015-03-02T15:16:32Z 2015-03-02T15:16:32Z 2012 Пожежі на борошномельних млинах Правобережної України у ХІХ ст.: причини та наслідки / О.М. Жам // Питання історії науки і техніки. — 2012. — № 4. — С. 70-79. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. 2077-9496 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77604 621.223.5: 94(477.4) «18» У статті аналізуються причини і соціально-економічні наслідки пожеж на борошномельних млинах Правобережної України у ХІХ столітті. Розглядаються питання організації заходів із протипожежної безпеки на млинах. В статье анализируются причины и социально-экономические последствия пожаров на мукомольных мельницах Правобережной Украине в ХІХ веке. Рассматриваются вопросы организации мер противопожарной безопасности на мельницах. In the article analyzed of causes and socio-economic sequels firs in the flour-milling in the Right-Bank Ukraine of XIX century. Consider questions organized of fire-prevention measures safety in the mill. uk Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Питання історії науки і техніки Наукові публікації Пожежі на борошномельних млинах Правобережної України у ХІХ ст.: причини та наслідки Пожары на мукомольных мельницах Правобережной Украины в ХІХ в.: причины и последствия Fires in the flour-milling in the Right-Bank Ukraine of XIX century: causes and consequences Article published earlier |
| spellingShingle | Пожежі на борошномельних млинах Правобережної України у ХІХ ст.: причини та наслідки Жам, О.М. Наукові публікації |
| title | Пожежі на борошномельних млинах Правобережної України у ХІХ ст.: причини та наслідки |
| title_alt | Пожары на мукомольных мельницах Правобережной Украины в ХІХ в.: причины и последствия Fires in the flour-milling in the Right-Bank Ukraine of XIX century: causes and consequences |
| title_full | Пожежі на борошномельних млинах Правобережної України у ХІХ ст.: причини та наслідки |
| title_fullStr | Пожежі на борошномельних млинах Правобережної України у ХІХ ст.: причини та наслідки |
| title_full_unstemmed | Пожежі на борошномельних млинах Правобережної України у ХІХ ст.: причини та наслідки |
| title_short | Пожежі на борошномельних млинах Правобережної України у ХІХ ст.: причини та наслідки |
| title_sort | пожежі на борошномельних млинах правобережної україни у хіх ст.: причини та наслідки |
| topic | Наукові публікації |
| topic_facet | Наукові публікації |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77604 |
| work_keys_str_mv | AT žamom požežínaborošnomelʹnihmlinahpravoberežnoíukraíniuhíhstpričinitanaslídki AT žamom požarynamukomolʹnyhmelʹnicahpravoberežnoiukrainyvhíhvpričinyiposledstviâ AT žamom firesintheflourmillingintherightbankukraineofxixcenturycausesandconsequences |