До історії розробки теоретичних питань в пам’яткоохоронній діяльності: термінологія та класифікація

У даній статті зроблено стислий аналіз визначення термінів «пам’ятка», «пам’ятка науки і техніки» (з їх класифікацією), «культурні цінності», «культурна спадщина», які подаються в роботах вітчизняних та закордонних дослідників в царині пам’яткоохоронної діяльності. В данной статье сделан кр...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Питання історії науки і техніки
Date:	2013
Main Author:	Салата, С.А.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури 2013
Subjects:	Проблеми методології
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77665
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	До історії розробки теоретичних питань в пам’яткоохоронній діяльності: термінологія та класифікація / С.А. Салата // Питання історії науки і техніки. — 2013. — № 2. — С. 2-8. — Бібліогр.: 30 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1860033046472818688
author	Салата, С.А.
author_facet	Салата, С.А.
citation_txt	До історії розробки теоретичних питань в пам’яткоохоронній діяльності: термінологія та класифікація / С.А. Салата // Питання історії науки і техніки. — 2013. — № 2. — С. 2-8. — Бібліогр.: 30 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Питання історії науки і техніки
description	У даній статті зроблено стислий аналіз визначення термінів «пам’ятка», «пам’ятка науки і техніки» (з їх класифікацією), «культурні цінності», «культурна спадщина», які подаються в роботах вітчизняних та закордонних дослідників в царині пам’яткоохоронної діяльності. В данной статье сделан краткий анализ определения терминов «памятка», «памятка науки и техники» (с их классификацией), «культурные ценности», «культурное наследие», которые приводятся в роботах отечественных и иностранных исследователей в памятникоохранной деятельности. The article deals with made brief analysis determine of terms “monument”, “technique and science monuments” (their classification), “cultural values”, “cultural heritage”, move in the tasks native and foreign researches.
first_indexed	2025-12-07T16:52:47Z
format	Article
fulltext	ПРОБЛЕМИ МЕТОДОЛОГІІ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2013 № 2 2 УДК 351.853.001.11 ДО ІСТОРІЇ РОЗРОБКИ ТЕОРЕТИЧНИХ ПИТАНЬ В ПАМ’ЯТКООХОРОННІЙ ДІЯЛЬНОСТІ: ТЕРМІНОЛОГІЯ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ Салата С.А. (Центр пам’яткознавства НАНУ і УТОПІК) В даній статті зроблено стислий аналіз визначення термінів «пам’ятка», «пам’ятка науки і техніки» (з їх класифікацією), «культурні цінності», «культурна спадщина», які подаються в роботах вітчизняних та закордонних дослідників в ца- рині пам’яткоохоронної діяльності. Ключові слова: пам’ятка, пам’ятник, пам’ятка науки і техніки, культурні цін- ності, культурна спадщина, пам’яткоохоронна діяльність. Культурну спадщину України по праву можна віднести до однієї із най- багатших серед країн світу. Адже 130 тис. пам’яток історії, архітектури, ар- хеології і монументального мистецтва свідчать про велике історич- не минуле України і про її неоціненний вклад в розви- ток всесвітньої культури. На даному етапі розвитку інфо- рмаційних технологій актуа- льним постає питання ство- рення електронного обліку тих чи інших пам’яток су- часними комп’ютерними методами, що збільшить ефективність отримання ін- формації про зацікавлений об’єкт в кілька разів і зеко- номить час на її пошук [1]. Системні дослідження пам’яток історії та культури на території Украї- ни були розпочаті у XVIII столітті, але сам термін «пам’яткознавство» був вве- дений в широке застосування лише в середині 80-х років ХХ століття. З того часу відбувається постійний процес йо- го теоретичної розробки зі збагаченням внутрішнього змісту [2, С. 7]. Термін «пам’яткознавство» впе- рше з’явився в часопису «Пам’ятки України» в 1985 році як розділ, при- свячений історії охорони пам’яток в Україні [3]. В наступному році був надрукований спеціальний збірник наукових праць Науково-досвідного інституту культури Російської Феде- рації «Пам’ятки: теорія, методологія, практика», в якому П.В. Боярський не лише запропонував ввести до наукової термінології, власне, сам термін, а й зробив спробу розглянути теоретичні засади цієї наукової дисципліни. П.В. Боярський подає пам’ятко-знавство як специфічну наукову дисци- пліну, особливий механізм освоєння історико- культурної спадщини. Автор також вважає, що цей на- прямок має створити власні специфічні засоби введення пам’яток в сучасну культуру [2, С. 8]. 23 травня 1991 року спільною постановою Пре- зидії Академії наук УРСР і Головної ради Українського товариства охорони історії та культури (далі УТОПІК) №151 був створений Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК (ЦП НАНУ). Це стало фактичним визнанням термі- ну «пам’яткознавство» на практично- му рівні організації досліджень в Україні в цій галузі [4]. У першому випуску праць ЦП НАНУ, що вийшов з друку у 1992 році, була опублікована стаття С.З. Заремби, в якій автор ро- бить спробу дати визначення терміну та сформулювати його зміст [5, С. 18- 19, 24]. Достатньо широко проблеми напрямку були розглянуті в моногра- фічному досліджені С.З. Заремби [6]. С.З. Заремба вважає пам’ятко- знавство науковою галуззю, що за- ймається вивченням пам’яток історії та культури, принципів їх консервації, реставрації, зберігання як в природ- ПРОБЛЕМИ МЕТОДОЛОГІІ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2013 № 2 3 ному середовищі, так і в окремих схо- вищах (музеях, архівах, бібліотеках). Також, на думку автора, завдання да- ної наукової дисципліни тісно пере- плітається з джерелознавством, архео- логією, геральдикою, історією архіте- ктури і т. ін. С.З. Заремба розкриває дану дисципліну як науку, що за ти- пологією належить до комплексних наук, тобто поєднує в собі історію, ар- хітектуру, археологічні дослідження тощо [6, С. 5, 14]. Дослідженням теоретичних аспе- ктів пам’яткознавства займались такі дослідники як О. Дулов та О. Шуба, їх публікації вийшли в друк протягом 90-х років ХХ століття [7, 8]. Відмін- ність вказаних публікацій полягає в різному підході до пояснення поняття та тлумачення його змісту. На думку О. Дулова, на відміну від таких фундаментальних наук, як історія, археологія і мистецтвознавство, пам’яткознавство є прикладною нау- кою, завданням якої є збереження неру- хомих пам'яток історії та культури. До речі, розглядаючи дану наукову дисци- пліну як окрему прикладну науку, автор обмежує її предмет лише нерухомими пам'ятками, що визначаються особливі- стю їх матеріального існування та зна- ченням для суспільства. О. Дулов пояс- нює цей напрямок як теоретичну основу практичної діяльності пам’яткоохоронної справи і вважає його основним завданням нагромадження, аналіз та узагальнення знань про пам’ятки і роботу з ними. Також автор поділяє наукову дисципліну на п’ять основних напрямів: вивчення пам'яток історії, археології, містобудування та архітектури, монументального мисте- цтва та реставраційну справу [8]. О. Шуба визначає даний термін як галузь вітчизняної історії та націо- нальної культури, без розробки теоре- тичних та методологічних принципів якої буде малопродуктивною практи- чна пам’ят-коохоронна робота. Особ- ливу увагу автор звертає на «церковне пам’яткознавство» виділяючи його в самостійну галузь, предметом вивчен- ня якої є роль і місце культових пам'я- ток в українській і світовій культурі, співвідношення секулярного і сакра- льного в духовній спадщині, націона- льні особливості архітектури, іконо- графії, музики. Автор вважає, що ця галузь знаходиться на стику історії, культурології та релігієзнавства, тобто є «складною і багатогранною гумані- тарною дисципліною» [9, С. 96, 98]. Формування пам’яткознавства як науки відповідає повною мірою загаль- ним закономірностям розвитку наукових знань. Воно може розглядатися як: а) особлива наукова дисципліна, що існує поряд з іншими спеціальни- ми науками; б) як стійкий комплекс наукових дисциплін, об’єднаних особливим класом проблем, що вирішуються на міждисциплінарному рівні гуманітар- них та природничих наук [2, С. 11]. Процес розвитку пам’яткозна- вства як науки сформував об’єкт і пре- дмет її вивчення. Об’єктом вивчення даної наукової дисципліни є пам’ятки історії та культури, що успадковані людством від попередніх поколінь − ав- тентичні об’єкти історико-культурної спадщини, які є носіями широкого спек- тру суспільно-значимих цінностей, не- залежно від стану їх збереження. Всебічне дослідження, охорона, збереження і популяризація пам'яток історії та культури як складової час- тини національної та всесвітньої куль- турної спадщини є предметом пам’яткознавства. У тому числі до предмету вивчення даної наукової ди- сципліни можна віднести теоретичні та практичні проблеми, пов’язані з ви- явленням, вивченням, науковою кла- сифікацією, оптимізацією обліку об’єктів історико-культурної спадщи- ни; розробка методологічних і органі- заційно-правових засад охорони па- м'яток і т. ін. [2, С. 13]. Слід також звернути увагу на те, що у пам’яткознавстві різні види пам'яток історії та культури взаємодоповнюють, взаємозбагачують та взаємозумовлюють аспекти історичного процесу. Для при- кладу: найповнішим джерелом соціаль- ного життя Київської Русі є літописи. Їх інформативність доповнюється і уточ- нюється важливими та інколи навіть уні- ПРОБЛЕМИ МЕТОДОЛОГІІ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2013 № 2 4 кальними відомостями, які отримуються шляхом дослідження археологічних роз- копок, для датування виникнення бага- тьох населених пунктів та простеження їх розвитку. Такий комплексний підхід до вивчення різних видів пам'яток на- ближає цей науковий напрямок до спеці- альних історичних дисциплін, що за- ймаються виявленням і дослідженням іс- торичних джерел, розробкою методів їх вивчення та використання [9]. Пам’яткознавство як певна сис- тема знань відповідає всім необхідним критеріям визначення його як науко- вої дисципліни. Воно має власний об’єкт дослідження – історико- культурна спадщина, як цілісна сис- тема в усіх її внутрішніх взаємо- зв’язках. Воно виробило власні методи наукового дослідження об’єктів істори- ко-культурної спадщини, основою яких є комплексний аналіз і міждисципліна- рні дослідження цих об’єктів задля отримання певних даних, необхідних для встановлення їх наукового, історич- ного, культурного, виховного та іншого значення [2, С. 18, 19]. Розвиток пам’яткознавства тісно пов’язаний із загальним розвитком сус- пільства. Даний розвиток перебуває в постійному поступальному русі, що акумулює досягнення в пізнанні істори- ко-культурної спадщини. Окрім постій- ного виявлення нових об’єктів, дана на- укова дисципліна на різних етапах свого розвитку збагачується відкриттями в ро- зумінні вже відомих пам’яток, розкри- ває їх у новому «світлі», або ж надає їм нової змістовності [2, С. 20]. Термінологічною основою пам’яткознавства є такі слова як «пам’ятка» і «пам’ятник». В ході істо- ричного процесу дані поняття неодно- разово змінювали своє значення як на тлумачення, схожі між собою, так і на діаметрально протилежні, відповідно до того хто, в який час і під яким впливом надавав визначення даним термінам. Тривалий час не було точ- ного визначення цим двом поняттям. Навіть на рівні фундаментальних ен- циклопедичних видань існують розбі- жності їх тлумачення [2, С. 22]. Так, у виданні Української Радянської Енци- клопедії 1962 року термін «пам’ятка» розглядається в значенні предмета ма- теріальної або духовної культури ми- нулого; термін «пам’ятник» – пов’язаний із скульптурним або архі- тектурним витвором, який возвеличує певні події або певних осіб, художні- ми творами, які мають певний мисте- цький інтерес. Порівнюючи ці два ви- значення термінів, можна прослідку- вати їхню подібність, частково вони дублюють один одного [10]. В Радян- ській Енциклопедії історії України на- дано визначення лише терміну «пам’ятка» [11]. Багатотомний слов- ник української мови, що вийшов з друку 1975 року, ототожнює обидва терміни [12]. Нове видання Українсь- кої Радянської Енциклопедії 1982 ро- ку подає лише термін «пам’ятник», не беручи до уваги «пам’ятку» [13]. 1988 році виходить російсько-український словник у якому проводиться чітке розмежування цих двох термінів [14]. Ряд публікацій, присвячених до- слідженню питання термінології, було написано на початку 70-х років ХХ століття такими дослідниками як В. Акуленко, В. Антоненко-Давидович, А. Бурячко. В них обґрунтовується доцільність використання терміну «пам’ятка історії та культури» в нау- ковій термінології [15]. Визначення етимології слів «пам’ятник» і «пам’ятка» займався С.І. Кот. В своїй публікації «Теорети- чні проблеми пам’яткознавства» він показує, що корені даних слів сягають старослов’янського та давньоруського слова «памят» («память») − відобра- ження у мові здатності людини до від- творення та зберігання певної інфор- мації, тобто пам’яті про людину, по- дію, вчинок і т. ін. [2, С. 25]. В давніх літописах відбивався певний контекст оцінки, наприклад, «память чтити» (прославляти ім’я) [16]. Схожі значен- ня прослідковуються практично у всіх сучасних слов’янських мовах – украї- нській (пам'ять), російській (память), білоруській мові (памець), болгарській (паметъ) і т. ін., що засвідчує древ- ність коренів цих слів. ПРОБЛЕМИ МЕТОДОЛОГІІ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2013 № 2 5 У джерелах ХІІ століття І.І. Срез- невським та С.Г. Преображенським бу- ло зафіксовано давньоруське слово «памятникъ», що тотожне слово «па- мят» [17]. У значенні пам’ятного запису слово «памятникъ» зустрічається у по- одиноких документах ХІІІ-ХVI століття Московського князівства [18]. Що сто- сується ближчих років, а саме, часу «українського відродження», 20-х років ХХ століття, в УРСР перевага надавала- ся терміну «пам’ятка», що зафіксовано в «Кодексі законів про народну освіту», затвердженому 1922 році [19]. Але 1926 році спільною постановою РНК УРСР та ЦК КП(б)У було затверджено «По- ложення про пам’ятники культури й природи». Цей документ став основним правовим актом, що регулював пам’яткоохорону діяльність в Україні [20]. В ньому надавалась перевага вико- ристання терміну «пам’ятник», що мало свої наслідки, пов’язані з практично по- вною зміною термінологічної бази в сфері культурного життя. В результаті наукових дискусій на сучасний момент остаточно визна- чилась змістовність термінів «пам’ятка» і «пам’ятник». С.І. Кот формулює це так: пам’ятники – скуль- птурні та архітектурні споруди, встано- влені з метою прославлення певної істо- ричної події, в честь історичної особи, а також надгробки. Пам’ятка, як термін, має значно ширше значення, і вжива- ється як узагальнюючий для визначення предметів матеріальної та духовної ку- льтури, які мають наукове, художнє або історичне значення [2, С. 34]. Також в Законі України «Про охорону культур- ної спадщини» дається визначення, згі- дно з яким «пам’ятка – об’єкт культур- ної спадщини національного або місце- вого значення, який занесений до Дер- жавного реєстру нерухомих пам'яток України» [21]. Останнім часом серед пам’яток іс- торії та культури важливе місце займа- ють пам’ятки науки і техніки. Згідно статті 2 Закону України «Про охорону культурної спадщини» − «об’єкти науки і техніки – унікальні промислові, вироб- ничі, науково виробничі, інженерні, ін- женерно-транспортні, видобувні об’єкти, що визначають рівень розвитку науки і техніки певної епохи, певних наукових напрямів або промислових га- лузей» [22]. Згідно досліджень членів комісії пам’яток науки і техніки при Київській міській організації УТОПІК В.О. Конс- тантинова та О.М. Корнієнка пам’ятки науки і техніки це – рухомі та не рухомі матеріальні об’єкти, які характеризують етапи розвитку виробничих сил, життя та діяльність винахідників і учених, в тому числі документи, зразки техніки та інші предмети науково-технічної діяль- ності [23, С. 3]. П.В. Боярський вважає, що «к памятникам науки и техники относятся материальные объекты, которые благо- даря особому объединению познава- тельных, эстетических, и идеологиче- ских функций и причастности сущест- венной научно-технической идее или контексту ее возникновения, деятельно- сти творческой личности или коллекти- ва, являются уникальными и необходи- мыми для воспроизведения непрерыв- ности научно-технического и культур- ного развития» [24, С. 7]. Порівнюючи дані визначення можна зробити висновок, що пам’ятки науки і техніки несуть в собі закодо- вану інформацію про об’єкт, що до- сліджується. Вирішення багатьох практичних і теоретичних питань при роботі над кі- лькома напрямками дослідження пам’яток науки і техніки, а саме, до- слідження рухомих і нерухомих пам’яток, створення різного роду му- зеїв по історії науки і техніки, популя- ризація пам’яток, розробка наукових проблем, пов’язаних з охороною пам’яток науки і техніки, багато в чо- му залежить від степені розробки кла- сифікації і систематизації пам’яток науки і техніки [25, C. 5-6]. Найбільш повну класифікацію пам’яток науки і техніки зробив дослідник в цій галузі П.В. Боярський [25]. Міцним термінологічним фунда- ментом, що дає точність і доступність, стислість і зрозумілість визначених термінів для громадян, є мова законо- давства. Адже зрозумілість мовного ПРОБЛЕМИ МЕТОДОЛОГІІ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2013 № 2 6 стилю законів має ключове значення для їх тлумачення та для застосування їх у правозахисній практиці. Питан- нями термінологічного поняття «пам’ятка» та «пам’ятки історії та ку- льтури» в країнах СНД та в інших кра- їнах світу займався український дослі- дник В.І. Акуленко [26]. На відміну від існуючої пам’яткоохоронної законотворчості в країнах СНД, в Україні, в парламенті досить часто беруть гору політичні амбіції, що негативно впливає на су- часні нормотворчі процеси. Так, ро- сійський правознавець Ю.О. Тихоми- ров відзначив, що ми легко підпоряд- ковуємося міжнародному праву, при цьому не завжди цінуємо своє. Закор- доном діють по іншому – зберігають століттями свої національні правові системи. Співвідношення національ- ного і міжнародного права для зару- біжних країн − не просто порівняння, а певний процес. Взаємний вплив на- ціонального і міжнародного права – це розумне підлаштування одного до ін- шого, яке дуже помітне упродовж іс- торії. Беручи і виконуючи міжнародні зобов’язання слід при цьому обов’язково зважувати всі аспекти [26]. Якщо в міжнародно-правових актах іс- нують термінологічно-понятійні колізії в пам’яткоохоронній галузі, дане зага- льне методологічне положення набуває особливої актуальності. В останні роки у світі і в Україні все більшого набуває поширення тен- денція переходу від схоронності окре- мих об’єктів до збереження архітектур- них комплексів, історичного середови- ща, певних археологічних територій. Це зумовлює потребу введення нових тер- мінів та інших культурологічних по- нять, а саме, «культурні цінності» і «ку- льтурна спадщина». У міжнародно- правовій сфері чіткого розмежування між поняттями «культурні цінності» і «культурна спадщина», які застосову- ються до рухомих і нерухомих об’єктів, немає. Їх понятійний зміст постійно змінюється в залежності від означеного предмета регулювання в Рекомендаціях і Конвенціях ЮНЕСКО, Ради Європи тощо [С. 8-9]. Як вважає В.І. Акуленко, культу- рні цінності – загальне поняття, що використовується у міжнародних ак- тах для позначення різноманітних предметів історичного, наукового та іншого культурного значення. Дане поняття широке і багатогранне. При цьому універсального визначення ку- льтурних цінностей немає, вживають- ся лише кілька їх визначень відповід- но до конкретних міжнародно- правових документів [29, С. 9]. В Рекомендаціях ЮНЕСКО про охорону на національному рівні куль- турної та природної спадщини від 16 листопада 1972 р. і у Конвенції ЮНЕСКО про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини від 16 листопада 1972 р. подається визна- чення поняття культурної спадщини. Дане поняття у цих двох міжнародно- правових документах майже ідентич- ні: пам’ятки – твори архітектури, мо- нументальної скульптури й живопису, а також елементи, що становлять осо- бливу цінність під кутом зору архео- логії, історії, науки чи мистецтва; ан- самблі – групи ізольованих чи поєд- наних будівель, що завдяки їхній архі- тектурі, поєднанню з пейзажем стано- влять особливу цінність під кутом зо- ру історії, науки чи мистецтва; визна- чні місця – твори людини або спільні творіння людини і природи, а також археологічні зони, що становлять уні- версальну цінність під кутом зору іс- торії, естетики чи антропології [28]. На відмінність понять та термінів у міжнародних актах пам’ятко- охоронної діяльності ще в 70-ті роки ХХ ст. звернув увагу відомий болгар- ський правознавець Еміл Александ- ров, який вказував, що міжнародний захист культурних цінностей в першу чергу залежить від правильного ви- значення змісту поняття. Описові ви- значення, що не розкривають в повній мірі об’єкт, його неточні і неповні за- гальні визначення також звужують сферу захисту культурних цінностей [29]. Міжнародно-правова регламен- тація є неточною в цьому відношенні. В.І. Акуленко вважає, що відтоді істо- тних змін у розробці цієї міжнародно- ПРОБЛЕМИ МЕТОДОЛОГІІ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2013 № 2 7 правової проблеми не відбулося. Більш точне змістовне наповнення те- рмінів потребує подальших напрацю- вань філологів, законотворців і куль- турологів [29, С. 13]. Розробкою питань термінологіч- них визначень в галузі охорони об’єктів культурної спадщини займа- лись у своїх працях чимало науковців різних країн, зокрема, Є.В. Михайлов- ський, С.С. Под’япольський, Ю.В. Ра- нінський, О.І. Пруцин, Б. Римашевсь- кий, В. Борусевич, Й.Й. Глемжа, П’єро Гаццола, П’єро Санпаолезі та ін. В Україні значний доробок у пам’яткоохоронній термінології нале- жить І.О. Ігнаткіну, В.І. Тимофієнку, В.В. Вечерському, С.Б. Руденку, Л.О. Гріффену, О.М. Титовій, Л.В. Прибєзі. В своїй статті «До питання термі- нологічних визначень у пам’яткоохоронній методиці» Л.В. Прибєга подає визначення: культурна спадщина, історичний ареал, автентич- ність, історичне середовище, пам’ятка, пам’ятка архітектури, зміцнення, роз- криття, заміна, відтворення, реконст- рукція, фрагментарна реставрація, реа- білітація, зона охорони пам’яток, зона регулювання забудови, зона ландшаф- ту, що охороняється, ревалоризація та регенерація. Л.В. Прибєга вважає, що наявність розмаїття об’єктів культурної спадщини та широкий спектр пам’яткоохоронних заходів і, відповід- но, їх термінологічні визначення є ду- же широкою проблемою, яка потребує подальшого вивчення [30, С. 19]. Аналізуючи кількість і різнома- нітність досліджень, які проводились в галузі пам’яткознавства стосовно термінології та класифікації, можна сказати, що питання це неоднозначне і потребує більш детального вивчення, узгодження та однозначного тракту- вання, особливо стосовно пам’яток науки і техніки. Потрібно виробити однотипний механізм та прийоми до- сліджень, охопити всі різносторонні аспекти і особливості цього типу пам’яток. Більш детально проаналізу- вати дослідження закордонних спеці- алістів в області дослідження пам’яток науки і техніки та порівняти їх із розробками цих же питань, що проводились на Україні. Це дозволить розширити і значно збільшити інфор- мативність про дослідження їх у світі у порівнянні, врахувати способи кла- сифікації пам’яток (зокрема, науки і техніки) інших спеціалістів за кордо- ном та походження термінології пам’яткознавства в інших країнах. ЛІТЕРАТУРА 1. Пам’яткознавчі студії в Україні: теорія і практика. – К., 2007. – С. 6. 2. Кот С. Теоретичні проблеми пам’яткознавства. // Пам’яткознавчі студії в Україні: теорія і практика. – К., 2007. – С. 7-64. 3. Пам’ятки України. – 1985.– №1.– С.1. 4. Центр пам’яткознавства (1991- 2010): Бібліогр. покаж. / гол. ред. О.М. Ти- това, упор.: Титова О.М., Колосок Б.В., Би- чковська Г.М.; Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК. – Ніжин: вид-во НДУ імені Миколи Гоголя, 2011. – С. 7. 5. Заремба С.З. Пам’яткознавство України: історія і сучасність // Праці Центру пам’яткознавства. – Вип. 1. – К., 1992.- С. 5-24. 6. Заремба С.З. Українське пам’яткознавство: історія, теорія, сучас- ність. – К., 1995. – 420 с. 7. Дулов О. Пам’яткознавство як на- ука // Пам’ятки України. – 1993. №1-6. – С. 139, 203-204. 8. Шуба О.В. Церковне пам’яткозна- вство у національному відроджені України // Археометрія. – 1998. – №2. – С. 96-105. 9. Введение в специальные историче- ские дисциплины. – М.: Наука,1990. – С. 3-4. 10. Українська Радянська Енциклопе- дія. – Т. 10. – К., 1962. – С. 488. 11. Радянська Енциклопедія історії України. – Т. 3. – К., 1971. – С. 315. 12. Словник української мови. – Т. 6. – К., 1975. – С. 37-39. 13. Українська Радянська Енциклопе- дія. – Т. 8. – К., 1982. – С. 148. 14. Русско-украинский словарь. – Т. 2. – К., 1988. – С. 148. 15. Пам’ятки України. – 1986. – №4. – C. 29-30. ПРОБЛЕМИ МЕТОДОЛОГІІ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2013 № 2 8 16. Срезневский И.И. Материалы для словаря древнерусского языка по письменным памятникам. – Спб., 1902. – Т. 2. – С. 871. 17. Преображенский А.Г. Этимологи- ческий словарь русского языка. – М., 1959. – Т.2. – С. 11. 18. Словарь русского языка XI-XVII вв. – М., 1988. – Вып. 14. – С.138. 19. Культурне будівництво в Українсь- кій РСР. Важливіші рішення Комуністичної партії і Радянського уряду (1917-1959): Зб. док. – Т. 1. – К., 1959. – С. 155, 176. 20. Законодавство про пам’ятники іс- торії та культури: Зб. нормат. актів. – К., 1970. – С. 27-28. 21. Закон України «Про охорону ку- льтурної спадщини» // Пам’ятки України. – 2000. – №1. – С. 42. 22. Збірник нормативно-правових ак- тів сфери охорони культурної спадщини – 2011 // Закон України «Про охорону куль- турної спадщини» – С. 146. 23. Корнієнко О.М. Пам’ятки науко- во-технічного прогресу в Українській РСР / О.М. Корнієнко, В.О. Константинов – К.: Тов-во «Знання» УРСР, 1986. – 16 с. 24. Боярский П.В. Методические ре- комендации по теоретическим основам вы- явления, изучения и использования памят- ников науки и техники. – М., 1981. – 46 с. 25. Боярский П.В. Классификация па- мятников науки и техники / П.В.Боярский // Памятники науки и техники. 1981. – М.: Наука, 1981. – С. 12-27. 26. Акуленко В.І. «Пам’ятка», «пам’ятка історії та культури», «культурна спадщина», «культурна цінність» – у між- народному праві та законодавстві України / В.І. Акуленко // Праці центру пам’яткознавства. Випуск 5 / Центр пам’яткознавства НАН України та УТО- ПІК. – 2003. – С. 3-18. 27. Тихомиров Ю.О. Співвідношення міжнародного і національного права / Ю.О. Тихомиров // Проблеми гармонізації зако- нодавства України з міжнародним правом / Матеріали науково-практичної конферен- ції. Жовтень. 1998р. – К., 1998. – С. 42. 28. Охорона культурної спадщини: Зб. міжнародних документів. – К.: Видав- ництво «АртЕк», 2002. – С. 21, 33. 29. Александров Емил Международно- правовая защита культурных ценностей и объектов. – София, 1978. – С.10. 30. Прибєга Л.В. До питання терміно- логічних визначень у пам’яткоохоронній методиці / Л.В. Прибєга // Праці центру пам’яткознавства. Випуск 5 / Центр пам’яткознавства НАН України та УТО- ПІК. – 2003. – С. 18-32. Салата С.А. Разработка теоретических вопросов в памятникоохранной деятельности в Украине и за рубежом: терминология и классификация. В данной статье сделан краткий анализ определения терминов «памятка», «памятка науки и техники» (с их классификацией), «культурные ценности», «культурное наследие», которые приводятся в роботах отечественных и иностранных исследователей в памятникоохранной деятельности. Ключевые слова: памятник, памятник науки и техники, культурные ценности, культурное наследие, пам'ятникоохранная деятельность. Salata S.A. The work out theoretical nations in protection activities in the Ukraine and foreign: terminology and classification. The article deals with made brief analysis determine of terms “monument”, “technique and science monuments” (their clas- sification), “cultural values”, “cultural heritage”, move in the tasks native and foreign re- searches. Keywords: monument, technique and science monuments, cultural values, cultural heritage, protection activities.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-77665
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	2077-9496
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T16:52:47Z
publishDate	2013
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
record_format	dspace
spelling	Салата, С.А. 2015-03-04T17:20:01Z 2015-03-04T17:20:01Z 2013 До історії розробки теоретичних питань в пам’яткоохоронній діяльності: термінологія та класифікація / С.А. Салата // Питання історії науки і техніки. — 2013. — № 2. — С. 2-8. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. 2077-9496 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77665 351.853.001.11 У даній статті зроблено стислий аналіз визначення термінів «пам’ятка», «пам’ятка науки і техніки» (з їх класифікацією), «культурні цінності», «культурна спадщина», які подаються в роботах вітчизняних та закордонних дослідників в царині пам’яткоохоронної діяльності. В данной статье сделан краткий анализ определения терминов «памятка», «памятка науки и техники» (с их классификацией), «культурные ценности», «культурное наследие», которые приводятся в роботах отечественных и иностранных исследователей в памятникоохранной деятельности. The article deals with made brief analysis determine of terms “monument”, “technique and science monuments” (their classification), “cultural values”, “cultural heritage”, move in the tasks native and foreign researches. uk Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Питання історії науки і техніки Проблеми методології До історії розробки теоретичних питань в пам’яткоохоронній діяльності: термінологія та класифікація Разработка теоретических вопросов в памятникоохранной деятельности в Украине и за рубежом: терминология и классификация The work out theoretical nations in protection activities in the Ukraine and foreign: terminology and classification Article published earlier
spellingShingle	До історії розробки теоретичних питань в пам’яткоохоронній діяльності: термінологія та класифікація Салата, С.А. Проблеми методології
title	До історії розробки теоретичних питань в пам’яткоохоронній діяльності: термінологія та класифікація
title_alt	Разработка теоретических вопросов в памятникоохранной деятельности в Украине и за рубежом: терминология и классификация The work out theoretical nations in protection activities in the Ukraine and foreign: terminology and classification
title_full	До історії розробки теоретичних питань в пам’яткоохоронній діяльності: термінологія та класифікація
title_fullStr	До історії розробки теоретичних питань в пам’яткоохоронній діяльності: термінологія та класифікація
title_full_unstemmed	До історії розробки теоретичних питань в пам’яткоохоронній діяльності: термінологія та класифікація
title_short	До історії розробки теоретичних питань в пам’яткоохоронній діяльності: термінологія та класифікація
title_sort	до історії розробки теоретичних питань в пам’яткоохоронній діяльності: термінологія та класифікація
topic	Проблеми методології
topic_facet	Проблеми методології
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77665
work_keys_str_mv	AT salatasa doístoríírozrobkiteoretičnihpitanʹvpamâtkoohoronníidíâlʹnostítermínologíâtaklasifíkacíâ AT salatasa razrabotkateoretičeskihvoprosovvpamâtnikoohrannoideâtelʹnostivukraineizarubežomterminologiâiklassifikaciâ AT salatasa theworkouttheoreticalnationsinprotectionactivitiesintheukraineandforeignterminologyandclassification

До історії розробки теоретичних питань в пам’яткоохоронній діяльності: термінологія та класифікація

Institution

Similar Items